Виноград: посадка і догляд, вирощування в саду

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 11 лютого 2019 Перша редакція: 11 березня 2016 🕒 30 хвилин 👀 88298 разів 💬 16 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за виноградом
• Ліана виноград – опис
• Посадка винограду
  • Коли садити виноград
  • Посадка винограду навесні
  • Посадка винограду восени
  • Догляд за виноградом навесні
  • Догляд за виноградом улітку
  • Догляд за виноградом восени
  • Обробка винограду
  • Полив винограду
  • Підживлення винограду
  • Підв’язування винограду
  • Коли обрізувати виноград
  • Обрізування винограду навесні
  • Обрізування винограду влітку
  • Обрізування винограду восени
  • Як розмножувати виноград
  • Розмноження винограду живцями
  • Розмноження винограду щепленням
  • Розмноження винограду відсадками

  Виноград культурний (лат. Vitis vinifera) – представник виду чагарникових багаторічних ліан роду Виноград родини Виноградні, зростає в районах із субтропічним і помірним кліматом і широко культивований у різних країнах усіх континентів. У природі цей вид не зустрічається. Він походить від дикорослого винограду лісового, що зростав по північному узбережжі Середземного моря до південного узбережжя Каспійського моря. Виноград – одна з перших рослин, яку почало культивувати людство.

  Докази давнини культури можна виявити на фресках і барельєфах у гробницях єгипетських фараонів. Наявні письмові документи переконливо свідчать, що людина обробляла виноград як мінімум 7 тисяч років тому, і вже тоді з нього готували вино. Виноградарство процвітало чотири тисячі років тому в Межиріччі – в Ассирії і Вавилоні. Вирощували виноград і стародавні греки, жваво торгуючи вином із нього з Центральною Азією та Індією. На території України вирощування винограду почалося ще за часів Київської Русі, про що є письмові згадки – так, у «Літопису Никона» (1151 р.) читаємо: «Берендеї і чорні клобуці волості позжаша і винограда посікоша». Сьогодні виноград так само затребуваний, як і тисячі років тому.

  Його плоди вживають в їжу в свіжому вигляді, з них роблять родзинки, сік, варення, маринади, компоти, оцет і, звичайно, вино. З кісточок вичавлюють олію, яка є цінною сировиною для фармакологічної та косметичної промисловості. Листя винограду використовують для приготування голубців, долми та інших страв.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за виноградом

  • Посадка: із кінця березня до кінця травня садять здеревілі саджанці, з середини травня до кінця червня – зелені, вегетуючі. У теплих районах можна садити виноград і восени.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло. Найкраще місце – ділянка в середній частині схилу з південного, західного або південно-західного боку.
  • Ґрунт: піщаний, супіщаний, суглинний, глинистий, а найкраще – змішаний, наприклад, суміш намулу з глиною, камінням і органікою.
  • Полив: навесні, відразу після зняття укриття. Витрата на один на кущ – 4 відра води з розмішаною в них півлітровою банкою золи. Наступне поливання – за тиждень до початку цвітіння, третє – після цвітіння. Коли ягоди почнуть забарвлюватися, полив припиняють, але за тиждень до укриття проводять підзимній полив.
  • Підживлення: унесених у посадкову яму добрив вистачить на 3-4 роки. На початку п’ятого сезону напровесні в пристовбурні кола винограду вносять повне мінеральне добриво, а за тиждень-півтора до цвітіння – рідкі органічні добрива (розчин курячого посліду або коров’яку з додаванням фосфатів і калійного добрива). На початку дозрівання ягід ґрунт удобрюють калійно-фосфорним комплексом. Можна підживлювати виноград також по листю, причому як основними добривами, так і розчинами мікроелементів, яких бракує рослині.
  • Обрізування: тільки восени.
  • Підв’язування: обов’язкове.
  • Розмноження: відсадками, щепленням, живцями, набагато рідше – насінням.
  • Шкідники: виноградна блішка, виноградна мінуюча міль, виноградна подушечниця, виноградний комарик, довгоносики сірий і чорний бурякові та великий люцерновий, златка, шашіль пахучий, виноградний павутинний, виноградний повстяний і європейський червоний кліщі, виноградний свербун, виноградна, дворічна та гронова листовійки, оси, трипси виноградні, червці борошнисті та Комстока, цикади та філоксери.
  • Хвороби: альтернаріоз, бактеріальний рак, апоплексія, вертицильоз, арміляріоз, біла, чорна, кисла й коренева гнилі, диплодіоз, різного роду некрози, фузаріоз, пеніцильоз, бактеріоз, церкоспоріоз, хлороз, ескоріоз (чорна плямистість, або відмирання пагонів, або фомопсис), оїдіум (або борошниста роса винограду), мілдью (або пероноспороз винограду), антракноз.

  Ліана виноград – опис

  В умовах півдня виноград досягає довжини 30-40 м, але в середній смузі ліана виростає тільки до трьох метрів. Гілка винограду прикріплюється до опори за допомогою вусів. На старих стовбурах кора глибоко-борозниста, з коричневою корою, що відділяється, молоді пагони – червонуваті або жовтуваті. Листя у рослини черешкове, чергове, цілісне, складається з трьох або п’яти лопатей. Двостатеві, дрібні квітки зеленуватого відтінку зібрані в щільну або пухку волоть. Цвітіння винограду починається в травні або червні, а плодоношення – в серпні або вересні, хоча деякі сорти достигають тільки в жовтні. Соковиті плоди з насінням у кількості від одного до чотирьох або взагалі без насіння зібрані в грона різних форм. Колір плодів може бути жовтим, зеленим, рожевим, чорно-фіолетовим або темно-червоним. Зазвичай плоди вкриті восковидним нальотом. Виноград довгожитель: він може досягати віку від 130 до 150 років.

  Посадка винограду

  Коли садити виноград

  Виноград садять як навесні, з кінця березня до кінця червня, так і восени. З кінця березня до середини травня садять здеревілі саджанці, а зелені, вегетуючі, садять пізніше, з середини травня до кінця червня. У продаж саджанці надходять зазвичай восени, і не варто тримати їх до весни, оскільки вони можуть запліснявіти, засохнути, їх можуть з’їсти миші. Тому посадка винограду восени цілком виправдана, тим більше, що саджанці прекрасно приживаються, якщо ви виконаєте посадку відповідно до вимог агротехніки та придбаєте здоровий посадковий матеріал: зріз кореня має бути білим, а не бурим, однорічним, добре визрілі пагони мусять бути яскраво-зеленими на зрізі, вічка не повинні опадати від дотику. Перевірте також, щоб саджанці не були пересушеними.

  Важливою умовою для успішної адаптації саджанців у ґрунті є їхня передпосадкова підготовка. Перед висадкою в ґрунт коріння саджанця протягом 12-24 годин тримають у чистій воді, однорічний пагін обрізають на висоті 3-4 вічок, коріння на верхніх вузлах обрізають, а на нижніх лише злегка вкорочують.

  Висаджують саджанці винограду з південного, західного або південно-західного боку будівель, оскільки виноградові для розвитку необхідні тепло і світло. Найкращим місцем для вирощування винограду вважається середня частина схилу, оскільки в нижній частині його можуть пошкоджувати заморозки. Не висаджуйте виноград ближче ніж за 5-6 м від дерев.

  Посадка винограду навесні

  Якщо ви садите виноград у чорнозем або глину, то яма для нього повинна бути розміром 80х80х80 см, а якщо вам доводиться вирощувати виноград у піщаному ґрунті, то глибина ями має бути не менше метра, і копають її з осені, щоб за зиму ґрунт устоявся. Глибока посадка дозволить саджанцеві швидше вкоренитись і захистить його коріння від промерзання. На дно ями висипають шар щебеню завтовшки 10-15 см, потім встромлюють у нього пластикову трубу діаметром 5 см за 10 см від стінки ями. Висота труби мусить бути такою, щоб вона виступала над поверхнею на 10-15 см. Далі на дно насипають шар чорнозему завтовшки 15 см, згори на нього 150 г калійного добрива (сірчанокислого калію, калімагнезії або сульфату калію), 200 г суперфосфату і розподіляють це все по дну рівномірно. Якщо ви прихильник натуральних підживлень, замініть мінеральні добрива трилітровою банкою золи. На шар добрив знову насипають шар родючої землі такої ж товщини, розрівнюють його, а зверху знову насипають шар добрив у тих же кількостях. Завершує цю листкову подушку родючий ґрунт. Як тільки ви внесли останній шар, утрамбуйте подушку, вилийте в яму 5-6 відер води і залиште до весни.

  Навесні, беручись до посадки саджанця, насипте по центру ями горбик родючої землі. Перед тим, як посадити виноград, коріння саджанця опускають у бовтанку, приготовану за таким рецептом: у 10 л води розчиняють чайну ложку гумату, потім додають у розчин стільки глини, щоб вийшла рідина консистенції магазинної сметани. Після обробки коренів бовтанкою саджанець опускають в яму, розташовують його на пагорбі бруньками на північ, а кореневою п’ятою на південь, розправляють коріння і присипають його шаром живильного ґрунту завтовшки 10 см. Потім внесіть у чорнозем пісок із розрахунку 1:1 і заповніть яму вщерть цією ґрунтосумішшю. Ущільніть ґрунт навколо саджанця, закрийте поверхню ями чорною садовою плівкою, прорізавши отвір для труби і саджанця, і попервах надіньте на саджанець 5-6-літрову пластикову пляшку з обрізаною шийкою. Подальший полив здійснюйте через дренажний отвір (укопану пластикову трубу).

  Ми розповіли вам про посадку укороченого виноградного саджанця. Саджанець довше 25 см висаджують точно так само, але під нахилом.

  Посадка винограду восени

  Осінню посадку винограду здійснюють із початку жовтня до замерзання ґрунту за тим самим принципом і тією самою схемою, що і весняну. Єдина різниця в тому, що перед настанням зими молоду рослину високо підгортають землею, вкривають хвоєю, а пристовбурні кола застеляють тирсою або торфом. Не саджайте виноград у щойно приготовану яму, дайте землі встоятися бодай 2-3 тижні: при осіданні ґрунт не тільки потягне саджанець за собою в глибину, а й порве його коріння.

  Деякі садівники стверджують, що зовсім не обов’язково копати під саджанець яму, закладати в неї дренажний шар і вистилати на її дні подушку з поживного ґрунту та добрив. Мовляв, досить зробити в землі ломом отвір завглибшки півметра і розширити його, розгойдуючи інструмент, до 10-12 см у діаметрі, а потім опустити в отвір саджанець. Імовірно, можна і так садити виноград, однак ніхто з моїх знайомих не ризикнув скористатися таким способом, тому не можу вам його порекомендувати. Якщо вам не шкода посадкового матеріалу, ризикніть скористатися цим спрощеним способом і напишіть нам, що у вас вийшло.

  Догляд за виноградом

  Догляд за виноградом навесні

  Посадка і догляд за виноградом – справа багатотрудна, але цікава і вдячна, і головним порадником для вас із часом стане ваш досвід. А ті, хто тільки починає вирощувати виноград, може поки що скористатися нашим досвідом і нашими порадами.

  Зимове укриття з виноградних кущів знімають, коли температура повітря перевищить -5 ºC. Якщо ви побоюєтеся того, що морози повернуться, не відкривайте виноград повністю, а влаштуйте в укритті вентиляційні отвори. Потім, коли небезпека мине і почнуть проростати бруньки, укриття можна буде зняти повністю. Захищає відкриту лозу від заморозків розчин Епіну в холодній воді. Обробку кущів розчином проводять за добу-дві до похолодання, захисна дія Епіну триває до десяти днів.

  Якщо навколо куща стоїть вода, вичерпайте її або зробіть канавки, по яких вона піде. Щоб не було застою води, надалі висаджуйте виноград на схилі або насипайте для нього горбок. Проведіть санітарне обрізування зламаних або підмерзлих пагонів і підв’яжіть лозу на нижній дріт у вертикальному або похилому положенні. Огляньте кущі, і за необхідності проведіть лікування винограду від виявлених захворювань. Якщо рослина здорова, проведіть профілактичну обробку від шкідників і хвороб Нітрафеном, для чого розчиніть у 10 л води 200 г препарату.

  Весна – найкращий час для щеплення винограду, і взятися до розмноження цим способом потрібно перед початком сокоруху. Водночас у ґрунт вносять комплексні добрива, що не містять мікроелементів – Нітрофоску або Кеміру, після чого ґрунт навколо рослин перекопують і поливають із метою підвищення температури в шарах землі, де розташовується коренева система винограду.

  Навесні висаджують у ґрунт нові саджанці і починають їх формування: кілька разів виламують непотрібні пагони, доки потрібні відростуть до 40 см. Видаляють також зайві бруньки і кореневу парость. Коли на пагонах розвинеться по дві пари листків, молоді кущі винограду обприскують фунгіцидом. На початку травня нові пагони підв’язують до шпалери, кущі за 10 днів до початку цвітіння підживлюють комплексним добривом, а як тільки з’являться суцвіття, їхню кількість нормують, щоб не перевантажувати кущ.

  Догляд за виноградом улітку

  Догляд за виноградом у літню пору полягає передусім у регулярному прищипуванні лози, щоб вона не витягувалася вище 170 см. До середини літа проводять два підживлення винограду. Необхідно своєчасно видаляти паростки, утворені лозою, щоб живлення йшло сформованим паросткам і витрачалося на дозрівання ягід. У середині липня видаліть усе листя, яке перекриває доступ світла до плодів.

  Щодня оглядайте виноградні кущі на предмет появи захворювань або комах-шкідників, а в якості профілактики на початку літа проведіть обробку кущів Ридомілом від захворювання міллю, додавши в розчин, зроблений за інструкцією, дозу Фуфанону, що знищує павутинних кліщів. Обидва розчини готують окремо і тільки потім змішують. На початку липня проводять повторну обробку винограду цими препаратами.

  Догляд за виноградом восени

  Як доглядати за виноградом після збору врожаю? Головна мета догляду за виноградом восени – підготовка до зимівлі. Виноград після збору врожаю, віддавши всі сили на плодоношення, слабшає, тому потребує підживлення органічними добривами, змішаними із золою, та обробки від шкідників і хвороботворних мікроорганізмів, які можуть завдати серйозної шкоди втомленій рослині. Найважливішим пунктом догляду є осіннє формування винограду, але перед тим, як обрізати виноград, дочекайтеся, щоб із нього опало все листя. Однак не слід зволікати з обрізуванням до настання морозів, інакше деревина стане крихкою, і ви можете дуже нашкодити рослині.

  Сорти винограду зі слабкою морозостійкістю слід на зиму захищати від холодів. Захисту також потребує виноград, вирощений у регіонах із холодними зимами. Для цієї мети основи кущів високо підгортають землею, а лози обрізають так, щоб їх можна було пригнути до землі. Вкривають виноград ялиновим гіллям, а в разі сильних морозів додатково накидають на ялинове гілля сніговий замет.

  Обробка винограду

  Поширена помилкова думка, що лікарські препарати лікують заражені хворобою ділянки і рослини, але насправді це не так. Вони можуть врятувати від інфекції ще здорові тканини, адже хімпрепарати знищують збудників інфекції, а здатності відновлювати хворі рослини вони не мають. Ось чому така важлива профілактична обробка винограду, котра знищує ймовірну загрозу на ще здорових рослинах. Навесні, коли зелені пагони відростуть до 10 см, обробіть лозу тривідсотковою бордоською рідиною, одновідсотковою колоїдною сіркою або хлорокисом міді – це зміцнить імунітет рослин від повстяного кліща і літнього нашестя різних грибків. Замість перерахованих добре відомих засобів можна провести обробку винограду такими препаратами з розрахунку на 10 л види: Поліхом (80 г) або Ридоміл (50-60 г). У розчин можна додати препарат для позакореневого підживлення винограду, наприклад, Плантафол. Обробка рослин у цей час називається «по п’ятому листку».

  Наступна обробка винограду проводиться напередодні цвітіння, в крайньому разі по бутонах, але ніколи не обробляйте квітучий виноград. Для другої обробки використовують системний фунгіцид, наприклад, препарат Стробі. Після цвітіння повторіть обробку винограду системним фунгіцидом, а коли плоди досягнуть розміру гороху, проведіть обприскування кущів «весняними» засобами – бордоською рідиною, хлорокисом міді або колоїдною сіркою, а також Поліхомом або Ридомілом. Остання обробка винограду проти мілдью й оїдіуму проводиться ближче до кінця липня препаратами короткого терміну очікування, наприклад: Стробі і Тіовіт Джет або Квадріс і Тіовіт Джет, або Стробі і колоїдна сірка.

  Це лише приблизна схема проведення обробок. Для того, щоб не виникало звикання хвороботворної флори і фауни до препаратів, рекомендуємо вам щороку їх міняти.

  Полив винограду

  Перше поливання винограду проводять після остаточного зняття зимового укриття і підв’язування лози до нижньої горизонтальної направляючої шпалери. Виноград віком до трьох років поливають через вкопані труби. Витрата води на один кущ – 4 відра теплої води, в яку додають півлітра деревної золи. Вдруге виноград поливають за тиждень до цвітіння, втретє – після цвітіння. Як тільки зелені ягоди почнуть набувати властивого сортові кольору, полив припиняють, але напередодні зими, за тиждень до укриття, проводять підзимне вологозарядкове поливання винограду, яке буде четвертим за рахунком для столових сортів винограду та молодих рослин винних сортів, але єдиним за весь рік для зрілих кущів винограду винних сортів.

  Підживлення винограду

  Запасу добрив, внесених в яму при посадці, рослині вистачить на 3-4 роки. До цього терміну, як правило, кущ уже сформується і почне плодоносити, тому виникне потреба в поживних речовинах. Чим підживити виноград, щоб стимулювати його ріст і рясне плодоношення? Підгодовують виноград як органічними, так і мінеральними добривами. Основне органічне добриво винограду – гній, оскільки в ньому є всі необхідні рослині елементи. Крім гною, як добриво застосовують пташиний послід, компост, торф. Мінеральні добрива також необхідні рослині. З простих азотних добрив для підживлення винограду застосовують аміачну селітру і сечовину, з фосфорних – гранульований суперфосфат, подвійний або простий, з калійних – Екоплант, калійну сіль, хлористий або сірчанокислий калій. Зі складних мінеральних добрив найкращими для винограду є Растворін, Флоровіт, Кеміра і Майстер.

  Перше підживлення винограду сухими добривами проводиться відразу після зняття з нього укриття, і складається воно з 40 г суперфосфату, 30 г калійного добрива і 45 г азотного на один кущ. Вносять добрива в канавки навколо кущів, а згори присипають їх ґрунтом.

  Друге підживлення у вигляді водного розчину вносять за тиждень-півтора до початку цвітіння. Готують розчин, змішавши одне відро гною або курячого посліду з двома відрами води і давши складу побродити 10-12 днів у закритому посуді, після чого розбавляють його водою в 5-6 разів і додають на кожне відро готового розчину 15 г калійного добрива і 25 г суперфосфату. Для підживлення одного куща досить одного відра розчину.

  На початку дозрівання плодів виноград підживлюють фосфором і калієм з розрахунку 50 г суперфосфату і 20 г калійного добрива на кожен кущ.

  Добре реагує виноград на позакореневі підживлення, які цілком можна поєднувати з обробкою кущів фунгіцидом проти захворювання мілдью. До складу позакореневих підживлень можуть входити як основні поживні речовини (азот, фосфор і калій), так і необхідні рослині елементи – бор, цинк, молібден, мідь, кобальт або марганець. Найлегше використовувати для підживлення готові препарати Кеміра, Новоферт, Акварин або Плантафол.

  Азотні добрива, так само, як і коров’як або пташиний послід, використовують для підживлення тільки до середини літа, оскільки застосування цих добрив у більш пізні терміни може призвести до затримки дозрівання врожаю. І проявляйте помірність при плануванні підживлення, не перегодовуйте ґрунт добривами, щоб потім не панікувати через те, що виноград не плодоносить.

  Підв’язування винограду

  Підв’язування винограду до опори здійснюється з метою формування куща для зручності догляду за ним. Якщо лозу не підв’язувати, вона чіплятиметься за випадкові опори, зростання куща стане некерованим, і вам буде набагато важче збирати урожай, і якість, і кількість якого буде під питанням.

  Проводиться підв’язування винограду в два етапи:

  • ранньою весною, після зняття укриття з кущів і до того, як розпустяться бруньки, здійснюють сухе підв’язування винограду: всі гілки пригинають до нижньої горизонтальної направляючої шпалери і підв’язують їх до неї. Намагайтеся при підв’язуванні домагатися плавного вигину лози, щоб не вивести з ладу її провідну систему і не перекрити надходження живлення до вічок;
  • коли зелені пагони підуть у ріст і досягнуть 40 см, проводять зелене підв’язування: молоді пагони підв’язують під кутом, щоб вони не ламалися від вітру і рівномірно освітлювалися сонцем. Як тільки пагони досягнуть наступної горизонтальної направляючої, їх кріплять до неї. Підв’язування молодих пагонів проводять три-чотири рази за вегетаційний період. Не підв’язуйте зелених пагонів за верхнє міжвузля, намагайтеся притягти їх до дроту між другою і третьою брунькою від кінця пагона.

  Горизонтальний із нахилом спосіб підв’язування виноградних пагонів найзручніший в усіх відношеннях, хоча деякі виноградарі вважають за краще підв’язувати лозу дугою, кільцем або строго вертикально. Найкращий матеріал для підв’язування – вимочене в воді лико або спеціальний канатик із загорненого в папір дроту. Аби лоза не стиралася об дріт, до якого прив’язана, кріплення здійснюють «вісімкою», пропускаючи лико чи канат між стеблом і металом.

  Обрізування винограду

  Коли обрізувати виноград

  Виноград обрізують восени, тому що після весняного обрізування рани на лозі гояться з великими труднощами, стікаючи «сльозами». Пасока заливає вічка, від чого вони закисають і не розпускаються. Через це ви можете втратити не тільки врожай, а й усю рослину.

  Обрізування винограду навесні

  На початку весни, коли температура повітря досягне 5 ºC, при крайній необхідності проводять обережне санітарне обрізування зламаних і хворих пагонів на молодих рослинах або на посаджених восени.

  Обрізування винограду влітку

  Літнє обрізування за великим рахунком обрізуванням не є. Влітку виноград прищипують, пасинкують, карбують, на ньому виламують зайві гілки, з нього зрізують листя, затуляють плоди від сонця – всі ці процедури спрямовані на те, щоб кущ провітрювався й отримував рівномірне живлення та освітлення, що дозволить сподіватися на високий урожай ягід.

  Обрізування винограду восени

  ООсіннє обрізування краще проводити в два етапи. Як тільки ви знімете з куща всі грона, очистіть гілки від тих ланок, які відплодоносили, від кволих пагонів і вовчиків. Другий етап обрізування починається через два тижні після опадання листя. Не бійтеся, що лози, які висять на шпалері, прихопить заморозками – від ранніх морозів вони краще загартуються. Однак обрізують виноград при температурі повітря не нижче -3 ºC, поки гілки не стали крихкими.

  Обрізувати саджанці нескладно: видаліть зайві пагони, залишаючи на кущі від трьох до восьми рукавів, що ростуть під кутом від ґрунту. А ось схема обрізування дорослого куща набагато складніша:

  • у першій половині вересня видаляють молоді пагони з нижньої частини багаторічних рукавів – ті, що виросли нижче першого дроту, натягнутого на висоті 50 см від поверхні ділянки. На молодих пагонах, які виросли на рукавах вище другого дроту, натягнутого на 30 см вище за перший, видаляють усі бічні паростки і карбують верхівки, захоплюючи відрізки завдовжки до 10 % довжини пагона;
  • після падолисту виберіть на висоті двох перших дротів два добре розвинених пагони. З нижнього пагона, що виріс із зовнішньої частини рукава, сформуйте сучок заміщення – обріжте його на висоті 3-4 вічок. Другий пагін, розташований трохи вище з протилежного боку рукава, обріжте на висоті 7-12 вічок – тепер це буде плодова стрілка.

  У підсумку на кущі залишаться багаторічні штамби, що ростуть перпендикулярно до землі, і рукави з бруньками, які в наступному році дадуть нові лози і грона.

  Розмноження винограду

  Як розмножувати виноград

  Оскільки вирощений із насіння виноград рідко успадковує властивості своїх батьків, зберігаючи лише деякі їхні риси, в аматорському садівництві виноград розмножують вегетативними способами: укладенням відсадків, щепленнями або вкоріненням живців. Ці способи забезпечують збереження в потомства всього біологічного комплексу материнської рослини. Вони базуються на такій властивості винограду, як регенерація, яка забезпечує, наприклад, і заростання ран, і відновлення куща після пошкоджень від сильних морозів.

  Розмноження винограду живцями

  Живцювання винограду – найпростіший спосіб розмноження цієї культури. Для нього використовують здерев’янілі живці винограду, які заготовляють під час осіннього обрізування кущів. Нарізають живці з визрілої лози діаметром не тонше олівця з рівномірними по довжині міжвузлями і з двома-трьома вічками. Що довші чубуки, то краще вони зберігаються. Нижній зріз робиться під кутом 45º на 3-4 см нижче бруньки. Оптимальна температура зберігання у вологому середовищі від 0 до 5 ºC – для цього ідеально підходить сховище для картоплі. Не допускайте, щоб зрізані живці довго лежали на сонці. Опустіть живці на 5-10 хвилин в одновідсотковий розчин залізного купоросу, потім просушіть поверхню, загорніть живці в папір, покладіть в поліетиленовий пакет і помістіть на зберігання.

  У кінці лютого або на початку березня чубуки переходять зі стану глибокого спокою в стан спокою вимушеного, тому саме в цей час можна починати вкорінення. Дістаньте чубуки зі сховища й огляньте їх: кора повинна бути бурого кольору, без цвілі і плям, а на зрізі живець, як і вічко, повинен бути яскраво-зеленим. Замочіть придатні до вкорінення живці на кілька хвилин у блідо-рожевому розчині марганцівки, потім поставте їх для відновлення водного балансу тканин у банку, наповнену водою на висоту 5-6 см із додаванням краплини меду, і надіньте зверху на живці поліетиленовий пакет. Після того, як живці наситяться водою, зробіть на кожному з них нижній зріз безпосередньо під нижнім вузлом.

  У пластикові скляночки насипають ґрунт, що складається з рівних частин піску, перегною і торфу, потім роблять у ґрунті 5-6-сантиметрове заглиблення, насипають на його дно трохи піску для утворення подушки, потім в отвір вставляють живець, а порожнини між ним і стінками поглиблення заповнюють піском. Нижній край живця не повинен доходити до дна 5-7 см, верхня брунька має бути трохи прикрита піском, а верхній зріз обробляють садовим варом. Оптимальна температура для вкорінення живців у їхній нижній частині повинна бути 23-28 ºC, а у верхній – 15-18 ºC. Для цього протягом місяця влаштовують нижній підігрів посуду з живцями, встановивши їх на загальний піддон. Під час укорінення в міру необхідності підсохлий ґрунт поливають теплою водою, обережно розпушують, зайві пагони прищипують, а суцвіття після появи видаляють. До кінця квітня або початку травня рослини якийсь час загартовують на балконі або терасі, після чого їх можна висаджувати у відкритий ґрунт.

  Розмноження винограду щепленням

  Щеплений саджанець складається з підщепи – живця стійкого до філоксери сорту завдовжки до півметра, і прищепи – живця культурного сорту з однією брунькою. Товщина підщепи не повинна бути меншою за товщину щепи, яка, своєю чергою, не повинна бути тоншою за олівець. Живці заготовляють восени, під час обрізування – на кожному має бути не менше трьох-чотирьох вічок. Узимку їх зберігають, як було описано вище. Підщепний кущ теж готують з осені: на ньому обрізують усе зайве, залишаючи тільки лозу для щеплення, і добре вкривають на зиму. Процедуру здійснюють перед початком сокоруху, в безвітряний похмурий день, оскільки для зрощення місця щеплення необхідна вологість. Можна здійснити щеплення влітку. У червні дістаньте зі сховища заготовлені з осені живці, поновіть нижні зрізи, опустіть їх у банку з водою на дні, і як тільки наклюнуться бруньки, перемістіть банку з живцями для загартування в холодильник. За кілька днів дістаньте живці з холодильника і прищепіть їх до підщепи. Для здійснення річного щеплення підщепні кущі винограду обрізують навесні по тогорічній лозі, на яку будете робити щеплення живця. Особливістю щеплення винограду в літній час є те, що швидкість руху соку в підщепі і щепі різні – саме це і забезпечує гарне зрощення. Виберіть для проведення процедури неспекотний, але і не холодний день – температура повинна бути не нижче 15 і не вище 35 ºC.

  Зрощення відбувається за рахунок утворення між двома частинами нових клітин. Взявши щепу місцем майбутнього щеплення від себе, її обрізують відразу над верхньою брунькою, а відступивши нижче неї 4-5 см, надрізають живець із двох боків у напрямку від себе гострим клином на 2-3 см. Клин не повинен вийти увігнутим, інакше не відбудеться зрощення. Щоб живець не висох, загорніть його у вологу тканину. На підщепі зріз роблять на 4-5 см вище рівня останньої бруньки: розріз робиться вздовж більшого овалу зрізу лози. Глибина розрізу така ж, як клин живця. Всадивши клин прищепи в розріз підщепи так, щоб їхні бруньки дивилися врізнобіч, оберніть місце щеплення окулірувальною плівкою, ізоляційною стрічкою або скотчем. Коли почнеться сокорух, оберніть місце щеплення газетою або світлонепроникним матеріалом.

  Якщо ви вирішили прищепити виноград улітку, то після того, як ви вставили клин прищепи в підщепу, місце зрощення обгортають вологою тканиною, згори на неї надягають поліетиленовий пакет, закріпивши його нижче місця щеплення, а потім обгортають щільним папером, що захищає імпровізований парник від сонячних променів. Якщо на пакеті не виникає конденсату, пакет знімають, тканину зволожують, потім знову надягають на щепу пакет, закріпивши його нижче щеплення. Коли брунька щеплення розпуститься, папір знімають, пакет над щепленням обрізають і закріплюють його на живці вище місця щеплення. Коли на підщепі з’являться потужні паростки, з нього знімають пакет і вологу тканину, але перший рік щеплений саджанець потрібно берегти, оскільки щепу можна випадково відламати.

  Щоб щеплення пройшло успішно, слід знати, що:

  • в якості підщепи краще використовувати зимостійкі гібриди, стійкі до мілдью, оїдіуму і філоксери;
  • підщепу і щепу підбирають із сортів з однаковою силою зростання;
  • інструмент для різання повинен бути дуже гострим і стерильним;
  • лозу підщепи обрізають строго перпендикулярно до лінії росту.

  Розмноження винограду відсадками

  Розмножують виноград цим способом і навесні, і восени. Перед тим, як розмножувати виноград, зробіть у землі канавку завглибшки до 50 см, внесіть у неї чорнозем, змішаний із перегноєм, потім покладіть у канавку низькозростаючу однорічну лозу і засипте її землею, залишивши над поверхнею верхівку із трьома листками і точкою зростання. Полийте відсадок двома відрами води. За весняно-літній період за умови, що ґрунт над відсадком буде весь час злегка вологим, з кожного вузла з’явиться пагін, у якого буде своя коренева система. Цей спосіб найчастіше використовують, коли потрібно замінити старий кущ винограду молодим.

  Хвороби винограду

  Найголовніша проблема для виноградарів – це незліченні хвороби винограду, з якими доводиться боротися щороку. Навіть при суворому дотриманні агротехніки культури трапляються ураження рослин інфекційними та неінфекційними захворюваннями. Про ті з них, з якими доводиться мати справу найчастіше, ми розповімо детальніше:

  Антракноз – грибкова хвороба, що вражає листя, суцвіття, пагони і плоди. Проявляється антракноз бурими плямами з більш світлою облямівкою, які поступово зливаються одна з одною. Тканина в цих місцях відмирає і випадає. На пагонах з’являються темно-бурі плями, потім овальні сіро-рожеві плями, що поширюються на цілі міжвузля – в цих місцях тканина розтріскується, і виникають виразки. Суцвіття темніють і всихають, на ягодах утворюються плями.

  Заходи боротьби. Боротьбу з антракнозом ведуть із застосуванням контактних і системних фунгіцидів – бордоською сумішшю, Ридомілом, Таносом, Хорусом, Антраколом або Акробатом. Якщо у вашій місцевості антракноз часте явище, краще вирощувати сорти винограду, стійкі до цієї хвороби;

  Оїдіум – виноградна борошниста роса, яку викликає грибок. Симптоми хвороби виглядають як сірувато-білий борошнистий наліт на рослині. З розвитком хвороби листя винограду стає кучерявим, суцвіття відмирають, ягоди сохнуть або лускають. Сприяє розвитку захворювання тепла волога погода. До ураження хворобою частіше схильні сильнооблистяні кущі з поганою вентиляцією.

  Заходи боротьби. Не дозволяйте кущам заростати листям, підв’язуйте гілки, виламуйте зайві пагони, видаляйте бур’яни, проводьте обробку кущів одним із препаратів: Танос, Хорус, Стробі, Топаз, Тіовіт;

  Мілдью, або несправжня борошниста роса винограду – найбільш поширене і шкідливе грибкове захворювання рослини. Від того, що роса несправжня, вона не менш небезпечна, ніж справжня борошниста роса. Вражає захворювання всі зелені частини рослини. Перша ознака хвороби – поява на верхній стороні листя маслянистих плям. У вологу погоду на споді уражених листків утворюється світлий борошнистий наліт, на місці якого виникають некрози: уражена тканина спочатку жовтіє, потім набуває червоно-бурого відтінку, на ній з’являються відмираючі ділянки. Хворе листя опадає, оголюючи пагони, суцвіття з перебігом хвороби вкриваються білим нальотом, бутони та квітки засихають і обсипаються.

  Заходи боротьби. Збираючись вирощувати виноград, вибирайте сорти, стійкі до грибкових хвороб. Мульчуйте ґрунт під кущами, своєчасно вносьте калійно-фосфорні підживлення, видаляйте паростки, проведіть обробки винограду фунгіцидами: першу на стадії відростання молодих пагонів на 15-20 см, другу перед початком цвітіння, третю, коли ягоди стануть завбільшки як горох. Для обробки підходять препарати Стробі, Купроксат, Антракол, Танос, Хорус, Ридоміл, а також перевірені часом бордоська рідина і хлороксид міді;

  Сіра гниль вражає всі зелені частини рослини, а також однорічну деревину, зокрема і місця щеплень. Вона вкриває нальотом молоді пагони та розкриті вічка, а уражені грона, вкриті густим сірим нальотом, нагадують кашоподібні грудки. Розвивається хвороба в умовах вогкості. Коли настає суха погода, ознаки захворювання поступово зникають, але це не означає, що зникають збудники сірої гнилі.

  Заходи боротьби. Обробіть виноград тими самими фунгіцидами, що і в разі зараження оїдіумом або мілдью;

  Чорна плямистість, або відмирання пагонів, або фомопсис, або ескоріоз – захворювання, що вражає і зелені, і здерев’янілі частини винограду, викликаючи знебарвлення кори. На цих вицвілих ділянках при температурі повітря вище 10 ºC виникають пікніди грибка, і якщо вони глибоко в’їдаються в деревину, то утворюють прогнилі ділянки, спочатку послаблюючи зростання, а потім викликаючи загибель рукавів. Некрозні плями на листі оточені більш світлою і щільною, ніж тканина листка, облямівкою. Хворий листок жовтіє, виноград, уражений хворобою, перестає розвиватися, починає гнити і всихати.

  Заходи боротьби. Оскільки міцелій глибоко проникає в деревину, обробка куща фунгіцидами результату не дасть, тому боротися потрібно з плодовими тілами і спорами грибка. Для цього восени, після опадання листя й обрізування, виноград обробляють мідьвмісними препаратами (хлорокисом міді, бордоською сумішшю, Купроксатом, Хорусом). Всохлі рукави підлягають вирізанню. Навесні виноград обробляють фунгіцидами на стадії появи двох-трьох листків. Надалі обробка проти мілдью або оїдіуму збігається з обприскуванням проти чорної плямистості. Однак слід знати, що чорна плямистість – захворювання хронічне, і за один рік його не вивести, тому налаштуйтеся на довгу і серйозну боротьбу.

  Крім описаних нами хвороб, виноград може потерпіти від альтернаріозу, бактеріального раку, апоплексії, вертицилльозу, армілляріозу, білої, чорної, кислої і кореневої гнилі, диплодіозу, різного роду некрозів, фузаріозу, пеніцилльозу, бактеріозу, церкоспоріозу, хлорозу та інших хвороб, і не від кожної з них існує лікування. Однак здоровим і доглянутим рослинам хворіти доводиться набагато рідше.

  Шкідники винограду

  Серед комах у винограду теж багато ворогів. Вражають рослину такі шкідники: блощиця виноградна, виноградна мінуюча міль, виноградна подушечниця, виноградний комарик; довгоносики: сірий та чорний бурякові і великий люцерновий; златка, шашіль пахучий; виноградний павутинний, виноградний повстяний і європейський червоний кліщі, виноградний кліщ; виноградна, дворічні і гронова листовійки; оси, трипси виноградні, червці борошнисті і Комстока, цикади і філоксери. Це далеко не повний список шкідників виноградних кущів.

  Найнебезпечнішою для винограду комахою є філоксера, або виноградна попелиця, що має дві форми – листову, або галлову, і кореневу. Філоксера поширюється з посадковим матеріалом, поливною водою і вітром на відстань до 15 км. Загибель виноградних кущів викликає коренева форма філоксери, інфікуючи проколи в коренях і руйнуючи їхні тканини.

  Заходи боротьби. Боротися з філоксерою дуже важко. Раніше ґрунт обробляли фумігантами, але тепер цей спосіб не застосовують. Листову філоксеру знищують Конфідор, Золон, Актеллік і подібні до них препарати, а уникнути кореневої філоксери можна тільки вирощуючи виноград на підщепах стійких до неї сортів.

  Гусінь листовійок уражає і листя, і бутони, і плоди винограду. Іноді вони можуть погубити до 80 % урожаю, оскільки відрізняються неймовірною плодючістю і ненажерливістю.

  Заходи боротьби. Після зняття укриття з кущів обробіть кущі винограду Нітрафеном (250 г на 10 л води). Як тільки почнеться літ метеликів, проведіть обробку винограду будь-яким інсектицидом – Актелліком або Карбофосом, через два тижні проведіть повторну обробку. Коли з’явиться гусінь, виноград обприскують десятивідсотковим розчином Карбофоса або шестивідсотковим розчином Бензофосфату.

  Цикади – багатоїдні сисні шкідники, які розмножуються із вражаючою швидкістю. Вони є переносниками мікоплазмових і вірусних хвороб, від яких немає порятунку, тому боротися з цикадами необхідно, як тільки вони з’являться.

  Заходи боротьби. Як тільки помітите на винограді цикад, проведіть обробку кущів розчином Актари відповідно до інструкції.

  Кліщі – теж сисні комахи, що мешкають на споді листків. Вони проколюють листову пластину і харчуються її тканиною та соком. У місцях проколів утворюються цятки, які з часом сохнуть. За один сезон може змінитися до 12 поколінь шкідників.

  Заходи боротьби. Позбавити від кліщів виноградний кущ може обприскування рослини акарицидами – Актелліком, Фуфаноном, Неороном, Омайтом і іншими. Обробка проводиться трьома сеансами з інтервалом в тиждень або десять днів.

  Златка – виноградний оливково-зелений жучок завдовжки до 20 мм. Шкоди винограду завдає і жук, і його безнога личинка: жук деформує виноградне листя, а личинка проробляє звивисті ходи в пагонах і залишається в них на зиму. В результаті життєдіяльності златки пагони в’януть, листя сохне, ягоди дрібнішають.

  Заходи боротьби. Уражені пагони і листя видаляють, рослину обробляють Карбофосом або Актеліком. Якщо ви проводите щорічні профілактичні обробки винограду від шкідників, то златка у вашому винограднику не з’явиться, оскільки вона живе тільки на ослаблених рослинах.

  Подушечниця – малорухливий сисний паразит із родини псевдощитівок, який харчується соком рослин і переносить вірусні захворювання. Вона заселяє пагони і листя, прикріплюється до одного місця і залишається там до кінця свого життя. Подушечниця виділяє субстанцію, що захищає її від дії препаратів.

  Заходи боротьби. Навесні, до розпускання листя, обробіть виноградник Нітрафеном або Препаратом 30, а під час вегетації обприскайте кущі препаратом БІ-58. Одягніть на руку грубу рукавицю і спробуйте механічно зняти подушечниць, що присмокталися.

  Взагалі ж хвороби і шкідники винограду настільки численні, що для докладного їхнього опису, а також для опису заходів із боротьби з ними доведеться поміщати на сайті окрему статтю.

  Види і сорти винограду

  За термінами дозрівання сорти винограду поділяються на надранні, ранні, ранньо-середні, середні, середньо-пізні, пізні і дуже пізні.

  За призначенням сорти поділяються на столові, технічні та універсальні. Столові – це сорти найякіснішого винограду, привабливі на вигляд і прекрасні на смак. Вживають такий виноград переважно в свіжому вигляді. Технічні сорти винограду вирощуються для виготовлення соків і вин, а універсальні годяться і для їжі, і для переробки.

  Загалом же всі сорти вирощуваного сьогодні винограду є гібридами трьох видів: амурського з Далекого Сходу, Лабруска з Америки і винного культурного, поширеного в Азії і Європі. Ці види стали родоначальниками величезної кількості сортів, які умовно поділяють на три групи:

  • євроазійські сорти, які дають найбільші та найсмачніші плоди. Особливо виділяються прекрасною якістю ягід середньоазійські сорти, такі, як, наприклад, Хусайне, або Дамські пальчики. Недоліком середньоазійських сортів є низька морозостійкість, довгий вегетаційний період, сприйнятливість до грибків і філоксери. Європейські сорти дещо поступаються середньоазійським за якістю і смаком, але вони більш холодостійкі;
  • американські сорти винограду швидко ростуть, вони морозостійкі, посухостійкі, не пошкоджуються філоксерою, проте ягоди їх часто занадто дрібні, і їм властивий «лисячий присмак» Ізабелли, хоча гібриди Лабруска Ізабелла і Лідія користуються незмінним успіхом, оскільки невибагливі в догляді і морозостійкі;
  • амурський виноград найбільш морозостійкий – він зносить холоди до -42 ºC, позбавлений присмаку, властивого американським сортам, і має короткий вегетаційний період. Із недоліків – сприйнятливість до філоксери і вимогливість до вологи.

  Пропонуємо вам для знайомства кілька найкращих сортів винограду:

  • Каберне-Совіньйон (синонімом є назва Лафіт) – технічний відносно морозостійкий сорт родом із Франції, стійкий до мілдью, сірої гнилі та гронової листовійки. Використовується для виготовлення високоякісних десертних і столових червоних вин. Ягода з пасльоновим присмаком;
  • Аліготе – теж французький сорт відносно зимостійкого білого винограду, схильного до захворювання сірою гниллю, мілдью й оїдіумом. Використовується для виробництва високоякісних соків і вин;
  • Кардинал (він же Полум’я Токаю) – столовий сорт американської групи з великими фіолетово-червоними овальними ягодами з соковитою, м’ясистою, хрусткою м’якоттю і легким мускатним ароматом. Сорт із низькою морозостійкістю і сприйнятливий до оїдіуму, мілдью, сірої гнилі. Уражається гроновою листовійкою;
  • Мрія (або Надія) – столовий безнасінний сорт української селекції, виведений із середньоазійських сортів Кишмиш чорний і Чауш рожевий. Ягоди овальні, середньої величини, зеленувато-рожевого кольору з тонкою шкіркою і соковитою м’ясистою м’якоттю приємного смаку. Недоліком є низька морозостійкість, крім того, сорт часто уражається мілдью й оїдіумом;
  • Мускат Оттонель – універсальний сорт французької селекції із середньої величини зеленувато-жовтими округлими ягодами з міцною шкіркою, м’ясистою м’якоттю і яскраво вираженим мускатним ароматом. Призначений як для вживання в свіжому вигляді, так і для виготовлення соків, купажних і напівсолодких вин. Морозостійкість середня, уражається оїдіумом, мілдью та сірою гниллю;
  • Ізабелла – гібрид сортів Вітіс Лабруска і Вітіс вініфера родом із Північної Америки. Широко вживається в свіжому вигляді, а також для приготування соку і вина. Округлі ягоди Ізабелли – середнього розміру, майже чорного кольору з міцною шкіркою і слизуватою м’якоттю з вираженим суничним ароматом.

  Крім описаних сортів, популярними в аматорському садівництві є сорти Агдаї, Італія, Кокур білий, Королева виноградників, Красуня Цегледі, Мерло, Молдова, Мускати білий, олександрійський, бурштиновий, гамбурзький, і єреванський, Одеський сувенір, Піно нуар, Рислінг, Ркацителі, Совіньйон зелений, Фетяска біла, Шардоне і багато інших.

  Виноград: історія і цікаві факти

  Виноград – поширена культура. Виноград – це плодове дерево або чагарник. Вирощувати його почали ще за багато років до нашої ери і зараз він популярний у всьому світі. Плоди ростуть на гронах, вони овальної форми або кулясті, а їх колір і розміри залежать від сорту. Вони можуть бути зеленими, чорними, синіми, фіолетовими або навіть жовтими. На смак виноград солодкий, кислий або кисло-солодкий. Ягоди бувають як з кісточками, так і без кісточок. Існує більше 8 тисяч сортів цієї рослини, які ділять на групи в залежності від їх призначення: столові, винні, для родзинок, для соків. Також виноград застосовують в косметології. Крім приємного смаку і корисних властивостей виноград славиться ще й цікавою історією і може багато чого розповісти.

  Історія винограду

  Ця рослина вважається однією з найбільш популярних і стародавніх. Виноградна культура – практично перша, якою почали займатися люди. Напевно сказати, де вперше почали займатися вирощуванням винограду – складно. Вчені вважають, що відбулося це ще задовго до н.е. в Палестині. Звідти привезли виноград в Древній Єгипет, який почав активно займатися цією культурою і готувати вино з винограду. Але коли єгиптяни прийняли мусульманську віру, вино готувати стали рідше. Коран не дозволяв займатися виноробством і пити вино, тому почали використовувати столові сорти.

  Пізніше виноград був завезений з Єгипту в Азію, Грецію. Греки особливо цінували виноградну культуру і займалися виноробством, вони навіть придумали назву науці, яка вивчає виноградну культуру – ампелографія. З Греції виноград поширився в Італію, Рим. Пізніше з Риму – потрапив в Іспанію, де також почали активно займатися виноробством.

  У Криму стали вирощувати виноград 2,5 тисяч років тому. Посприяли цьому римляни, які будували фортеці на березі моря. У Росії кущі винограду з’явилися на початку 17 століття в Астрахані, яка служила брамою в країну. Згодом Олексій зробив під столицею цілий сад винограду. Не відстають і грузини в виноробстві, вони почали займатися виноградною культурою ще в стародавні часи: вони писали стародавні ікони лозою винограду, які збереглися до нашого часу. За створення величезної кількості сортів винограду потрібно дякувати І.В. Мічуріну, саме він вивів сорти, стійкі до сильних морозів, які крім цього, містять чималу кількість вітамінів групи С.

  Цікаві факти про виноград

  1. Виноград містить білки, жири, вуглеводи, пектин.
  2. У ста грамах винограду міститься 65 ккал.
  3. Виноград містить глюкозу і фруктозу.
  4. Ще в давні часи люди почали використовувати виноград в лікувальних цілях : при ангіні, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, легенів. Він покращує обмін речовин і рекомендується людям з нервовими розладами.
  5. 80 тис. кв. км. планети засаджені виноградом, 70% яких використовують для виноробства, 27% їдять свіжими, а 3% сушать.
  6. Лоза винограду вважається символом Ісуса, яку часто згадують в Біблії і зображують її на скульптурах, гербах і т.д.
  7. Щоб приготувати пляшку вина, потрібно використовувати 600 ягід.
  8. Давня легенда говорить, що в раю була заборонена не яблуня, а лоза винограду.
  9. Виноград використовують в косметології для приготування кремів, які борються зі старінням шкіри або захищають від сонячних опіків.
  10. Виноград покращує роботу головного мозку.
  11. За час усіх воєн, що були в світі, виноград міг загинути і зовсім зникнути, але природа все-таки зберегла його.
  12. У давнину виноград всі люди шанували і зображали частини рослини на монетах.
  13. Крім виноробства, приготування соків, родзинок, використання в косметології , виноград ще й додають до багатьох страв, особливо в салати, яким вони надають «родзинки».
  14. Якщо посадити виноград там, де раніше росла петрушка, він виросте більш міцним і стійким, а плоди будуть смачніші і солодші.
  15. Їжте виноград , не знімаючи шкірку, тому що саме в ній міститься багато корисних речовин.
  16. Сортів винограду більше, ніж сортів інших плодових дерев, в тому числі і яблуні.
  17. У деяких країнах, наприклад, Іспанії під бій курантів прийнято їсти виноградинки з паралельно задуманим бажанням під час кожного удару.
  18. У стародавні часи збирати урожай винограду було небезпечно, тому що лози спиралися на дерева. Коли вони засихали, потрібно було збирати ягоди високо вгорі без страховок, і люди жертвували собою, щоб зібрати урожай. Через таку небезпеку вони перед збором винограду завжди залишали заповіт.

  У країнах Європи, де прийнято часто пити вино, яке вважається почесним напоєм і є натуральним, рівень онкологічних захворювань нижче.

  Кращі сибірські сорти винограду: посадка і догляд

  Серед садівників Сибіру давно сформувалася думка, що вирощувати у великих обсягах виноград – справа ризикована і невдячна. Існує для цього маса причин:

  • Жорсткий клімат з холодними зимами і з різкими змінами середньодобових температур не дозволяє рослинам перезимувати. Саджанці вимерзають, всі витрати новачків виявляються марними.
  • Рослини, які успішно перезимували, страждають від весняних заморозків. Ніжні нирки не витримують і садівник залишається без врожаю.
  • Навіть якщо на кущах зріють повноцінні грозді, ранні осінні морози гублять літній приріст.

  Не варто намагатися виростити виноград, застосовуючи агротехніку південних регіонів, яка не давала жодних результатів. Виноградарі вивели спеціальні морозостійкі сорти, придатні для суворих умов Сибіру і особливу технологію вирощування цієї теплолюбної культури.

  Перших успіхів досягли агрономи з Алтайського краю. Тут навчилися отримувати хороший урожай і стали культивувати нові сорти з відмінними смаковими характеристиками, ягодами різної форми і забарвлення. Відмінних результатів домагаються садівники Хакасії, Новосибірська, Кемеровської та Омської області.

  Нові сорти з відмінними смаковими характеристиками

  Спираючись на цей позитивний досвід, садівники розробили надійну систему сибірського виноградарства.

  Як вибрати місце для винограду

  Щоб саджанці добре почувалися на дільниці, обирають відповідне відкрите місце:

  • взимку на винограднику має бути багато снігу, який додатково вкриє посадки. Навесні з цього місця повинна швидко йти вода.
  • в низинах посадки загинуть при піднятті ґрунтових вод або від холодного вологого повітря;
  • влітку насадження повинні протягом усього дня висвітлюватися і досить провітрюватися;
  • лози добре ростуть біля стін будинку або біля парканів з південного або південно-східного боку.

  Важливо! При правильному відході виноград росте на одному місці і дає повноцінні врожаї протягом 15-20 років.

  Як підготувати землю

  Влітку виноградна лоза виростає на 5-10 см за добу. Потрібно забезпечити для цього повноцінне харчування.

  Якщо саджанці посадити без підготовки в ґрунт, швидко витрачаються поживні речовини з верхнього шару. Через це зростання рослин зупиняється і плодів з них не дочекатися.

  З настанням теплих днів для майбутніх посадок готують ями, забезпечують дренаж і вносять потрібні мікроелементи.

  Як підготувати місце для посадок:

  1. Траншею завширшки 80 см викопують на глибину 30-40 см. Під кожен куст у транше викопують додатково яму глибиною 60 см дотримуючись схеми: 2 метри між кущами і 3 метри між рядами. Всього виходить глибина 90 – 100 см.
  2. Верхній шар ґрунту знімають на багнет лопати, відкладають по один бік, а решту землі – в інший.
  3. На дні кожної ями роблять дренаж з гравію, додають лопату деревної або трав’яної золи і склянку суперфосфату, перемішаного з землею. Землю з добривами прикривають гілками, грубою травою.
  4. Змішують відкладений верхній шар ґрунту, пісок і перегній (у співвідношенні 1:1:0,5). Цією сумішшю наповнюють ями до рівня дна траншеї і залишають на 2-3 тижні.
  5. Стінки траншеї висотою 30 см зміцнюють дошками або будь-яким іншим матеріалом у вигляді короба.

  При такій підготовці земля добре встигне прогрітися і поживних речовин вистачить на довгі роки без додаткових підживлень.

  До відома! Щоб підтримувати ґрунт між кущами в належному стані, міждуряддя засівають сидератами. Це допоможе перерозподілити потрібні елементи і накопичити гумус. З початком цвітіння сидерати зрізають, подрібнюють і застосовують для мульчування.

  Посадка винограду для початківців навесні в Сибіру

  До висадки приступають, коли пройде пора заморозків і земля зігріється до 12-15 ° С.

  Заздалегідь підготовлені ями проливають гарячою водою і накривають, щоб земля дозріла.

  Садити виноград краще ввечері на заході сонця або в похмурі дні, щоб уникнути сонячних опіків.

  Саджанці, які зимували в підвалі або в погребі, перед тим, як висадити, оглядають, прибирають підопрілі, сухі і пошкоджені. Коріння вкорінює, залишаючи не більше 25 см. Залишають 5-6 нирок на стеблях. Рослини вимочують у теплій воді, додаючи гумат натрію або гетероауксин, потім опускають у базікання з двох частин глини або землі і однієї частини свіжого коров’яка.

  Виноград у Сибіру

  З підготовлених ям вибрати ґрунт і зробити горбик на дні. Коріння розподіляють по всій довжині і акуратно засипають землею, залишаючи невелике поглиблення. Зверху присипають будь-який мульчей.

  Якщо висаджують вегетуючий саджанець, тобто паросток у горщикові, намагаються не пошкодити ком землі.

  Посадки прикривають до тих пір, поки є загроза похолодань, і притеняють від сонця.

  Якщо шпалери не готові, поруч з кущем ставлять кіл і вертикально прив’язують втечі. Так лози добре ростуть, зручно за ними доглядати. У кожну яму вилити 1-2 відра води. Наступного разу поливати, коли підсохне верхній шар.

  Виноград у Сибіру для початківців: посадка і догляд

  Поливають виноград не часто, але рясно, залежно від стану ґрунту. Легкі піщані ґрунти поливають частіше, а важкі глинисті – рідше.

  Саджанці не потребують підживлень, але восени можна внести під кущі фосфор і калій. Це сприяє кращій підготовці до зими і прискорює дозрівання деревини.

  Обрізати виноград у перші два роки не обов’язково, але відразу потрібно залишити одну – дві сильні гілки. До кінця серпня прищипують точки зростання і видаляють втечі, які не встигли одревесніти.

  Обрізка

  Для садівників-початківців обрізка вважається найважчою процедурою. Достатньо освоїти прості правила, щоб виробляти маніпуляції.

  Обрізають виноград у два етапи:

  • Невизрілі, пошкоджені, слабкі втечі і відплодоносили лози вирізають після збирання врожаю. Усі сили рослина спрямує на те, щоб підготуватися до зими.
  • До настання морозів готують гілки до майбутнього плодоношення.

  Урожай закладається на однорічних втечах. Для цього вибирають сильну гілку і формують плодову ланку: одна довга втеча плодоношення з 6-12 нирками і сучок заміщення з 2-3 нирками. З нирок на довгій втечі на наступний рік зростає врожай, а з короткого сучка – 2 молодих втечі, з якими чинять так само: один обрізають на 6-12 нирок, а інший – на 2-3 нирки.

  На замітку! Майбутній урожай залежить від кількості плодових ланок.

  Чим сильніше і старше куст, тим більше ланок залишають:

  • у перші 2-3 роки рослинам дають вільно рости, але відразу залишають 3-4 сильні втечі, інші виламують;
  • у перший рік плодоношення на куст залишають 20 очок;
  • у другий рік залишають 40 очок;
  • на третій рік – 60 очок;
  • у четвертий рік – 80 очок;
  • після п’ятого року залишають до 150 очок.

  Виноградарям-початківцям рекомендують прибирати зайві грозді, коли видно результат досвіду. Кількість гроздей залежить від їх розміру і особливостей сорту. На великоплідних сортах залишають одну гроздь на втечу, і на кожній третій втечі прибирають всі зав’язки. На інших сортах – 1-3 грозди на втечу.

  1-3 грозди на втечу

  В середньому з однієї втечі отримують 1 кг ягід.

  Підготовка до зими

  Пізньої осені, коли виноград скинув листя, лози укладають горизонтально і прикривають плівкою або укривним матеріалом, щоб продовжити термін вегетації. З настанням стійких холодів вибирають сухий вітряний день і остаточно вкривають на зиму:

  • перевіряють, щоб рослини були сухими;
  • засипають тирсами, лушпинням, хвоєю;
  • ховають плівкою і будь-якими підручними матеріалами;
  • на канаву кладуть щити з дощок, шиферу, руберойду;
  • зверху присипають землею;
  • стежать, щоб в укриття не потрапила вода, лози не випріли при різкому потеплінні.

  Сорти винограду, які не потребують укриття

  Існують сорти винограду, які не потребують укриття, які достатньо пригнути і стежити, щоб зверху було достатньо снігу.

  З настанням теплих днів можна відкопати землю і зняти укриття, але робити це поступово, не допускаючи різкої зміни температури.

  Під плівкою лози перебуватимуть до того моменту, коли піде загроза заморозків. Тоді можна зняти плівку, підняти і прив’язати втечі до шпалер. Заплісняві, підгнилі гілки вирізати і спалити.

  Зверніть увагу! Якщо раптом втечі загинули від несподіваних заморозків, обрізають постраждалі фрагменти і посилено підгодовують рослини азотними добривами і будь-яким гноєм або пташиним помітом. З урожаєм цього року доведеться розпрощатися. Відрослі втечі прищипують, не даючи їм сильно розростатися, а восени вирізають все зайве.

  Сибірські сорти винограду

  Навіть при дотриманні всіх агротехнічних норм і правил нелегко домогтися результатів, якщо обраний невідповідний сорт винограду. Для Сибіру виведені спеціальні морозостійкі ранні сорти, здатні витримати до – 40 ° С і дати врожай.

  Тукай

  Високоурожайний сорт. Ягоди дозрівають за 100 днів.

  Сильно розростається в ширину, дає великі врожаї, вимагає нормування.

  Смачні плоди бурштиново-зеленого кольору зі щільною шкіркою зібрані у великі, до кілограма вагою, грозді.

  Соловйова-58

  До кінця літа встигає дозріти. Білуваті плоди мають землянично-мускатний смак, придатні для вживання у свіжому вигляді, йдуть на вино і на сік. Грозді вагою 200-300 г.

  Виноград завжди вкорінюється, не вимерзає і не схильний до хвороб. Куст компактний. Потрібно нормувати врожай і не допускати великого навантаження.

  Пам’ять Домбковської

  Сильнорослі потужні кущі з різним темно-зеленим листям. Ягоди великі, чорного кольору, дозрівають до початку вересня. Грозді великі, пухкі. Сорт стійкий до захворювань і морозів.

  Загадка Шарова

  Поширений сорт у садах Сибіру. Плоди дозрівають наприкінці серпня. Ягоди темно-синього кольору, великі, з соковитою ароматною м’якоттню зібрані в грозді середнього розміру. Зрізані грозді довго зберігаються.

  Кодрянка

  Високоурожайний сорт стійкий до захворювань, витримує морози до – 22 ° С, визріває за 3 місяці. Ягоди великі, до 8 г, фіолетового кольору і приємні на смак. Пензлі великі, до 1,5 кг вагою.

  Для сибірського регіону вивели близько 80 гібридів і сортів. Купуючи саджанці, звертають увагу на зростання, на стійкість до захворювань, на зимостійкість, на розмір, смак і колір ягід. Безпечніше купувати посадковий матеріал у спеціалізованих розплідниках.

  Добре зарекомендував себе розплідник Воронцових в Новосибірську, є розплідники в Барнаулі, в Красноярську, в Іркутську. Можна брати черенки і саджанці у досвідчених садівників. Не можна купувати виноград у випадкових продавців. Є небезпека взяти заражені рослини або непридатні для місцевого клімату.

  Виростити виноград у Сибіру нелегко, але якщо дотримуватися рекомендацій досвідчених садівників, можна досягти врожаїв не гірше південних. Потрібно виконувати такі принципи:

  • вибирати тільки районовані сорти місцевої селекції;
  • забезпечувати регулярні підживлення та полив;
  • стежити за тим, щоб рослини не вимерзали взимку і не випрівали при потеплінні;
  • загартовувати виноград для стійкості до перепадів температури;
  • нормувати урожай, не допускати перевантаження лози;
  • проводити осінню обрізку в два етапи.

  Догляд за виноградом навесні в Сибіру не принесе особливих проблем. Навіть у сибірських умовах можна виростити гідний урожай.

  Посадка і догляд за виноградом у Сибіру, вибір сорту і схема вирощування для початківців

  Виноград вважається теплолюбною рослиною, що вимагає для вирощування багато сонячного світла. У холодних областях виростити рослину складно. Але, завдяки останнім дослідженням, були виведені морозостійкі сорти винограду, які переносять перепади температур і здатні виростати навіть у Сибіру. При достатньому догляді, правильному виборі сортів, дотриманні технологій культивування можна зібрати кисло-солодкі ягоди навіть у сибірському регіоні.

  Особливості вирощування винограду в Сибіру

  Специфікою розведення винограду в сибірському регіоні зацікавилися садівники і агротехніки ще кілька десятиліть тому, проте зіткнулися з наступними проблемами:

  • виноград вимерзав;
  • після зняття укриттів наступали різкі заморозки, які знищували весь урожай;
  • ранні холоди призводили до загибелі саджанців.

  Але на основі досліджень Недіна В.К. і садівників-аматорів з Бійська, які першими зібрали виноградний урожай, виноградні кущі не тільки стали вирощувати, а й навчилися культивувати. Завдяки цьому підготовлені 2 системи вдалого вирощування культури, які підійдуть навіть для садівників-початківців і допоможуть зібрати врожай винограду.

  Особливості вирощування культури: система перша

  Щоб виростити виноград згідно даної системи, потрібно:

  1. Заготовлені саджанці залишити на зимове зберігання в морозостійких приміщеннях або закопати в глибокі траншеї на 1 метр углиб.
  2. Прищеплювати ранні виноградні види на зимостійкі сорти американської або амурської культури.
  3. Посадкові ямки робити достатньої глибини, щоб уберегти коріння від вимерзання.
  4. Підв’язувати саджанці після весняних заморозків. При сильних холодах вкривати рослини плівкою.
  5. У літній сезон мінімально обрізати і підв’язувати культуру.
  6. Не потрібно додатково обприскувати і підгодовувати культуру, оскільки в регіоні практично немає виноградних шкідників. Необхідно лише прополювати бур’яни і скашувати траву.
  7. Обрізку виробляти в два етапи, роблячи навантаження на очі і втечі, спочатку – до вересня, після – перед відкриттям на зиму.

  Особливості розведення культури: система друга

  Можна виводити рослину іншим способом. Для цього:

  1. Не потрібно прищеплювати рослину на морозостійкі сорти. Достатньо заготовити восени черенки, які прибрати в льох або зберігати, укутавши разом з «материнським» кущем.
  2. Висаджуючи саджанці у відкритий чорноземний грунт, не обов’язково робити посадкові ями з пригодуванням.

  Піщаний, глиняний ґрунт потребують добрив і посадкових ям для рослини.

  1. Культура повинна зростати в «суворих» умовах без додаткового догляду, крім прополки.
  2. На зимовий сезон виноград присипати землею і укрити в неглибоких траншеях.
  3. Обрізати рослину один раз на рік – в останній декаді жовтня.

  Використовуючи одну із запропонованих технологій, можна домогтися рясного врожаю смачних плодів.

  Специфіка регіонів

  Для вирощування винограду в Сибіру потрібно також врахувати, що регіон розділений на 12 округів. Кожен з цих регіонів має свої особливості виведення чагарників. Для зручності Сибір умовно ділять на 3 частини, з однаковими кліматичними умовами:

  • західну територію – з м’яким кліматом і температурою від -15 до -30 градусів;
  • східну частину – з різко континентальним кліматом і середньою температурою близько 0 градусів;
  • північний округ – з коротким літом і постійно низькою температурою.

  Виходячи з цього, розводити виноград найзручніше в західній частині, скороспілі сорти – виводити в східних регіонах. А для того, щоб отримати великий урожай, потрібно наглядати сорти, спеціально розроблені для даної території.

  Як правильно підібрати сорт винограду?

  Для сибірського регіону підбирати потрібно виключно зимостійкі сорти, оскільки плодам доведеться переносити перепади температур до -40 градусів. Тому кращими сортами винограду для холодного регіону є:

  1. Альфа.
  2. Сибірська черьомушка.
  3. Дюймовочка.
  4. Домбовської.
  5. Захоплення.
  6. Мускат.
  7. Тукай.

  Найпопулярнішим видом у Сибіру є вид винограду Домбівської з невеликими ягідками, раннім урожаєм і високою стійкістю до морозів.

  При цьому зростити в регіоні можна і морозостійкі південні сорти, додатково вкриваючи рослини на зиму. Відомі Ізабелла і Лідія також підходять для розведення на морозних територіях, проте використовуються ягідки, в основному, на вино.

  Важливою умовою є і термін дозрівання плодів:

  • ранні сорти зріють за 115-125 днів;
  • дуже ранні культури ростуть за 105-115 діб;
  • надранні рослини ростуть до 105 днів.

  Процедура посадки

  Після того, як обрано сорт саджанців, потрібно визначитися з місцем, де правильно посадити рослини. Вирощують кущі на освітлених сухих ділянках, захищених від північних і північно-східних вітрів.

  Розташовувати саджанці краще вздовж стін або огорожі, які захистять культуру від вітру. Відстань між чагарниками має бути більше 2,5 метрів, а між рядами – 2 метри, оскільки кореневища швидко розростаються.

  Садити культуру можна двома способами:

  1. У посадкові ямки (діаметр – 0,5 метра, глибина – 0,6-0,7 метрів).
  2. У підготовлені траншеї глибиною 60-80 сантиметрів і шириною близько 0,5 метра. При цьому довжина траншеї залежить від кількості кущів.

  Процес посадки полягає в наступному:

  • дно місця посадки засипати гравієм, битою цеглою, керамзитом;
  • зверху вкладається родючий грунт, змішаний з натуральними добривами або компостом;
  • потім додаються хімічні добавки, що складаються з 500 міліграмів суперфосфату і 20 міліграмів калію;
  • пласти чергуються, поки траншея або яма повністю не заповнені.

  Для культивування чагарників потрібно також правильно підготувати саджанці. Для розведення можна вибрати вегетуючі саджанці, вирощені в домашніх умовах, в пластикових стаканчиках. Або взяти заготовлені рослини, які перезимували один сезон у сховищі.

  • зрізати кореневища до 10-12 сантиметрів;
  • залишити на саджанці тільки найсильніші гілки. Обрізати лози до 2-х очок;
  • вимочити саджанці в розчині теплої води з гетероаунсином або гумату натрієм;
  • опустити деревця в глиняну балаканину.

  Після цього можна переходити безпосередньо до посадки рослини. Висадку проводити у весняний період – з середини квітня до травня. У цей період ґрунту вже добре прогріваються, даючи можливість культурі щільно зміцнитися.

  1. Кореневища саджанця розправити і поглибити в шар ґрунту.
  2. Засипати поглиблення ґрунтом, залишаючи 10-12 сантиметрів до верху ямки.
  3. Полити рослину двома відрами води.

  У перший тиждень після висадки сходи поливати не менше одного разу на три дні.

  Догляд за виноградом

  Особливості догляду за виноградом в Сибіру включають в себе:

  1. Своєчасний полив. Починати доглядати за культурою потрібно відразу після висадки. Поливати рослини 4-5 разів на сезон.

  Потреба у вологі визначається за зовнішнім виглядом листків – вони втрачають пружність і провисають. Для поливу зробити невелику канавку на відстані 30 сантиметрів від культури, влити в поглиблення відро нагрітої на сонці води. Після канаву закопати, замульчувати. Особливо важливий рясний полив для рослини:

  • після розкривання нирок;
  • за 14 днів до початку зацвітання;
  • через 2 тижні після цвітіння;
  • перед переховуванням на зимовий період.

  Для того щоб земля залишалася постійно зволоженою і пухкою, можна використовувати мульчу.

  1. Формування кущів, підв’язка і проріджування. Формувати кущі потрібно з першого року життя рослини, підв’язуючи саджанці на кольо заввишки до 1,5 метрів. Прищипувати пасинки, починаючи з другого листка. Агротехніка винограду також включає правильне навантаження на кущі очок – майбутніх грозд’єв.

  У перший рік залишають не більше 20 штук майбутніх зав’язків. На наступне літо збільшують кількість очок до 40 штук на куст. У третій рік можна потроїти навантаження до 60 очок. Доросла рослина навантажують 80-150 очками, залежно від сорту і зростання чагарнику.

  1. Забезпечення теплом за допомогою шпалерів з металевих, дерев’яних стовпів і натягнутим між ними дротом.
  2. Ховання на зиму.
  3. Підживлення. Культура, висаджена в удобрену перегноєм яму, не вимагає добрив протягом трьох років. І лише на четвертий сезон рослину удобрюють органічними або мінеральними підживленнями не частіше 1 разу на рік.

  Не дісталися до Сибіру шкідники і хвороби, тому додатково обприскувати і обробляти рослини не потрібно.

  Особливості обрізки

  Дуже важливо, при вирощуванні культури, враховувати і своєчасну обрізку рослини. Процес відрізняється від «південної технології», оскільки в Сибіру обрізання проводиться в два кроки. Першим етапом садівники радять підрізати рослини першого і другого року, так у цей час формується лоза. Обрізку роблять у вересні, видаляючи сухі, пошкоджені, ослаблені втечі. Потім зрізають лозу, яка не принесла плоди.

  Не рекомендується обрізати рослину у весняний сезон, оскільки в цей період відбувається цвітіння культури.

  Друге обрізання здійснюють якомога пізніше – перед зимівлею чагарнику, щоб дати деревцю можливість увібрати необхідні речовини з ґрунту.

  Загартовування винограду

  Головна особливість сибірської агротехніки винограду – це загартування рослини. Тому не потрібно створювати для культури парникові умови. Єдиний виняток – сильні заморозки і пориви вітру. Тільки в цих випадках можна прикрити кущі плівкою на деякий час, а потім відразу ж розкрити.

  Сам процес загартування рослини спрямований на:

  • швидку акліматизацію сортів;
  • стійкість до перепадів добових і сезонних температур;
  • успішну зимівлю культури.

  Якщо не загартовувати куст, то рослина просто не зможе перенести сувору сибірську зиму і загине.

  Ховання на зиму

  Сибірські зими відрізняються суворістю і низькими температурами, що досягають позначки -50 градусів. Тому підготовка рослини до зими є одним з першорядних завдань при вирощуванні кущів. Починають готувати виноград до холодів, коли середньодобова температура стає 0 градусів. Відбувається це наприкінці осені – в жовтні, листопаді. Сонячні промені вже не досить прогрівають грунт. Завдяки цьому своєчасне укриття не тільки збереже врожай, а й не призведе до загнивання ґрунтів.

  На сьогоднішній день садівниками розроблено кілька вдалих способів, як укрити виноградні кущі на зиму:

  1. Засипати кущі шаром ґрунту не менше 20 сантиметрів. Мінусом є те, що нирки під землею преют.
  2. Засипати культуру тирсами, лушпинням, соломою, хвоєю.
  3. Підготувати дерев’яні настили у вигляді