§ 13. Реконкіста. Династична унія Ізабелль І і Фернандо II та утворення Королівства Іспанія

Династична унія — від поєднання слів «династія» — «родина» і «унія» — «об’єднання, союз»; об’єднання двох держав, що зберігають власні кордони, закони та інтереси, але управляються однією династією, зазвичай утвореною в результаті шлюбу.

Кортеси — від іспанського слова «кортес», що походить від слова «корте» і означає «королівський двір»; у державах Піренейського півострова станові збори, де разом зі знаттю й духовенством засідали та радилися представники від міст і вільних селян.

Реконкіста — від однойменного іспанського слова, що означає «відвоювання»; в 718-1492 рр. війна християн за звільнення Піренейського півострова з-під мусульманського володарювання.

Додаткова інформація з теми

https://is.gd/jZhAXJ

13.1. Що таке Реконкіста, скільки часу та як вона відбувалася?

Як уже йшлося в одному з попередніх параграфів, у 709 р. араби висадилися на території Піренейського півострова та розпочали його конкісту («завоювання»), У 711 р. мусульманські війська перемогли армію Вестготського королівства. Король загинув, знать перейшла на бік переможців, вливаючись в їх бойові лави та приймаючи іслам. За кілька років чи не вся колишня римська провінція Іспанія опинилася під владою іновірців. Але вже в 718 р. християни завдали їм відчутної поразки в битві поблизу поселення Ковадонга. Той рік уважають точкою відліку Реконкісти — поступового звільнення з-під мусульманського володарювання. Однак, якщо півострів «втратили» за неповних сім років, то відвоювати його в маврів (так іспанці називали арабів) удалося лише за понад сім століть.

Реконкіста стартувала з гірських районів північної Іспанії. Позаяк у височинах арабській кінноті не вдавалося проявити свої кращі бойові якості, королівства Арагон, Кастилія, Леон і Наварра зуміли вистояти у виснажливій боротьбі із загарбниками. Окрім того, іспанцям надходила допомога з Франції, Італії та Німеччини. Європейські рицарі активно брали участь у поверненні християнських земель, тому вже в Х-ХІ ст. успіхи Реконкісти стали очевидними. Однак у 1086 р. ситуацію змінила гірка невдача християн у битві поблизу поселення Саграхас (Заллак). Чи не вперше у світовій історії ворожі сторони домовилися про день протиборства. Араби не бажали брати зброю в руки в п’ятницю. Юдеї, яких налічувалося чимало у війську мусульман, протестували проти кровопролиття в суботу. Християни ж не хотіли січі в неділю. Зрештою, обрали понеділок, що виявився для рицарів трагічним. Великі втрати, яких вони зазнали, ще на століття сповільнили процес відвоювання. Лише в 1212 р. в битві поблизу містечка Лас-Навас-де-Толоса, іспанці здолали збройні сили маврів. Відтоді араби перейшли до оборони, реконкістадори ж тіснили їх на південь.

Надалі іспанці відвоювали місто Кордова. Згодом під їх натиском не встояли Севілья, Валенсія, Мурсія. Щоправда, в XIV ст. міжусобні війни європейців загальмували наступ, але араби чубилися між собою ще більше. Через це впродовж XV ст. під їх владою залишався лише Гранадський емірат. На початку 1492 р. кастильсько-арагонське військо захопило місто Гранада, таким чином завершивши Реконкісту. Рештки чужоземної армії втекли в Північну Африку.

Християнські воїни під стінами іспанського міста, мініатюра, XIV ст.

Думаємо і діємо!

1. Покажіть на мапі королівства, які встояли перед навалою арабів; місця найважливіших битв періоду Реконкісти. 2. Як ви гадаєте, чому Піренейський півострів «втратили» за сім років, а відвойовували понад сім століть? 3. Розгляньте мініатюру. Із чого видно, що зображені воїни — християни, а місто належало арабам?

13.2. Яким було іспанське суспільство в XI-XV ст.?

Реконкіста постійно потребувала людей, які не тільки воювали би проти маврів, але й заселяли звільнені землі. Через це в християнських королівствах Іспанії ставлення до «тих, які працюють» відрізнялося від ставлення до них в інших країнах Європи. На верхньому щаблі феодальної драбини, беззаперечно, перебували королі, нижче — служителі церкви та гранди (знатні багачі). Високим статусом також пишалися ідальго — феодали-воїни, на плечі яких ліг основний тягар бойових дій. В Іспанії діяли духовно-рицарські ордени (Калатрава, Алькантара), що володіли замками й чималими угіддями.

Піренейські міста швидко посіли вигідні позиції в середземноморській торгівлі. Іспанські купці збагачувалися, продаючи рибу, шкіри, вовну, сіль, зерно, вино й олію. Від XII ст. широко використовували найману працю, створювали ремісничі цехи. Окрім того, чималі прибутки отримували селяни, які постачали продукти рицарям і міщанам. Унаслідок цього прості люди домоглися певних політичних прав. Ще від 1137 р. в королівстві Леон збиралися законодавчі збори (кортеси), але залучення до їх роботи представників третього стану відбулося тільки у 1188 р. Відтоді разом зі знаттю і духівництвом засідали й радилися представники від міст і вільних селян. Вже у XIV ст. кортеси стали звичними на Піренеях.

Іспанське суспільство вирізнялося тим, що стан ідальго не був закритим. Усякий міщанин, який міг купити бойового коня, зброю, зрівнювався у правах із феодалом. Подекуди це робили примусово, адже війська потребували рицарів. Однак, незважаючи на обіцянки, жителі міст не бажали ставати «тими, які воюють» і віддавали перевагу звичному повсякденню.

Думаємо і діємо!

1. З’ясуйте походження назв орденів Калатрава та Алькантара. Що в них спільного і що відмінного порівняно з госпітальєрами, тамплієрами й тевтонцями? 2. У чому схожість і в чому відмінність між іспанськими кортесами і руським віче? Обміркуйте в групах. 3. Що вирізняло стан ідальго? Чому склалася така особливість?

13.3. Як відбувалося об’єднання Іспанії? Що таке «династична унія»?

Правителі християнських королівств на території Піренейського півострова здавна родичалися. їх зближенню також сприяла спільна боротьба проти арабів. Уже в 1230 р. Кастилія, Леон, Астурія та Галісія об’єдналися в потужне Кастильське королівство з населенням близько 6 млн осіб. Королівство Арагон, де проживало майже 1 млн людей, за величчю посідало друге місце. В обох визрівали об’єднавчі мрії, що незабаром зреалізувалися.

У 1469 р. Ізабелль І Кастильська вийшла заміж за Фернандо II Арагонського. Ця династична унія визначила майбутнє єдиної Іспанії.

Певний час шлюб тримали в таємниці. Лише в 1479 р. «молодята» остаточно стали правити в Кастилії, Леоні та Арагоні. Тоді ж і створили Королівство Іспанія. За перемогу над маврами їх прозвали «католицькою королівською парою», яка керувала під девізом: «Ізабелль та Фернандо — рівнозначні та рівноцінні». Успішна Реконкіста підвищила їх авторитет та віддала їм у руки фактично необмежену владу. Кортеси збиралися лише для висловлення думок. Духівництво та рицарі вже не брали участі в зборах. Міщани, які залишилися, обговорювали другорядні питання податків.

Позаяк співправителі виявилися фанатиками католицизму, посилилися цькування юдеїв і мусульман. їх змушували вихрещуватися задовго до завершення Реконкісти, але це не рятувало від гонінь. Хоча чимало наверталися в християнство, перед страхом розправ їм доводилося втікати за кордон. Втечами насамперед рятувалися ремісники та купці, що спричинило занепад господарства. Водночас саме Ізабелль І повірила італійцю Христофорові Колумбу й оплатила його пошуки короткого морського шляху в Індію. У 1492 р. він «випадково» відкрив Америку, що згодом збагатила Іспанію та перетворила її на велику колоніальну державу.

Мовою історичного джерела

Уривок із «Хроніки Іспанії» про умови, що їх висували маврам j звільненому від них місті Толедо (1085 р.): «І звернулися маври до короля з проханням, щоб він залишив їх у місті і щоб зберегли вони свої будови . та усе те, чим володіють. І король дозволив їм проживати в місті і велів, щоби маври платили ті самі податки, які брали з них мавританські королі, і до того ж оголосив їм, що головна мечеть довічно належатиме їм. ».

Думаємо і діємо!

1. Покажіть на мані територію Королівства Іспанія. Назвіть і покажіть його найбільші міста. 2. Які факти внутрішньої та зовнішньої діяльності Ізабелль І і Фернандо II описано в тексті параграфа? 3. Як іспанці ставилися до маврів після Реконкісти? Для підтвердження своєї думки скористайтесь текстами параграфа та уривка із «Хроніки Іспанії».

Ще раз про головне

Перевірте себе!

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами:

Коли ____ ? Що ____ ? Хто ____ ? Де ____ ? Звідки ми можемо дізнатися про ____ ? Чому ____ ? Як ____ ? Який результат ____ ? Запропонуйте свої запитання однокласникам.

2. У східній частині міста Гранада є унікальний архітектурний, парковий комплекс і музей — Альгамбра, колишня резиденція правителів Гранадського емірату. Розгляньте зображення цієї пам’ятки. Дізнайтеся про обставини її виникнення та розбудови. Висловтеся про роль арабської культури в історії середньовічної Іспанії.

3. А. Продовжте логічний ланцюжок. В Іспанії — кортеси, в Англії — ____ , у Франції — ____ , у Польщі — ____ . Б. Позначте на лінії/стрічці/шкалі часу події, пов’язані з історією Іспанії. Обчисліть, скільки століть, років тривала Реконкіста. Через скільки років після початку арабського завоювання проголошено об’єднане Королівство Іспанія? Коли іспанці відзначали 500-річчя Реконкісти?

4. Сучасні вітчизняні історики та політологи часто вживають словосполучення «українська Реконкіста». Як ви гадаєте, стосовно яких періодів чи подій нашої минувшини доречне таке порівняння. Обговоріть у парах.

5. Оцініть наслідки Реконкісти та відкриття Христофором Колумбом Америки для подальшого розвитку Іспанії. Об’єднайтесь у групи. Укладіть порівняльну таблицю, де в лівій колонці запишіть позитивні наслідки, а в правій — негативні.

6. Доберіть ілюстрації, що свідчать про запозичення іспанцями досягнень арабської культури. Виготовте колаж на аркуші паперу або в електронному вигляді. Презентуйте його однокласникам.

Андрій Чайковський — За сестрою (характеристика та аналіз героїв)

Павло Судак. Головний герой повісті,15-річний хлопець. Жив у селі Спасівка з родиною, але одного разу через напад татар утратив рідних, сестру і батька забрали вороги. Павлусь — гідний нащадок козаків, тому вирушає рятувати рідних. Знайшовши брата і батька, Павлусь вирішує шукати і сестру, хоч це дуже небезпечна справа. Він залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Павлусеві завдяки його кмітливості вдається знайти і врятувати сестру.

Павлусь – один із найпривабливіших героїв цього твору. Автор наділив його всіма можливими чеснотами, за якими можна пізнати не лише гарну дитину із прославленого роду, а й майбутнього лицаря. 15-річний хлопець сміливо долає всі перешкоди, гідно витримує завдяки незламній вірі у власні сили, безмежній любові до сестри, вірності своїй рідній землі. Навіть перед обличчям смерті, здавалось би, неминучою поразкою він не заціпенів, а навпаки, зреалізував усі свої душевні ресурси, застосував свій розум і кмітливість, аби уникнути лиха. І зробив це, не втративши ані крихти власної гідності.

Цитатна характеристика: “Павлусеві снилися відтак бої з татарвою, широкий степ, і він мріяв усе про те, коли то й він підросте та стане славним козаком. Павлусь і Ганна дуже любилися. Він її вчив потай діда тих усіх штук, яких навчився від дідуся, бо дідусь усе говорив, що це не жіноче, а козацьке діло. Від цих оповідань вироблялася в Павлуся завзята козацька вдача. В такім молодечім пориві робив він не одне таке, за що хотіли його батьки покарати…”.

• За сестрою (повний текст) ▲ читається більше, ніж за 2 години
• За сестрою (аналіз, паспорт твору)

• За сестрою (скорочено)
• За сестрою (шкільні твори)
• Якою реплікою відреагував на зникнення Павлуся Андрій Недоля? Як ви вважаєте, ця репліка є похвалою, передбаченням Недолі чи намаганням підтримати й заспокоїти Степана з Петром?(та інші запитання)
• Біографія Андрія Чайковського

“Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя”.

“Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком”.

“У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в Спасівці”.

“Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати”.

Недоля говорить про Павлуся: “Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде”.

“Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав зі Спасівки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється”.

“Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно”.

“Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь. Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти”.

“Внизу, в челядній, вибили Павлуся так, що зі спини аж кров потекла. У хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав”.

“Або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. Довше так жити не можу, а бідної Ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі”.

“Він і не думав про те, щоб без сестри вертатися, й вірив, що йому Бог поможе сестру відшукати”.

Девлет-гірей каже про хлопця: “Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві! Коли б його Аллах просвітив та до нашої правовірної віри привернув, придбав би собі іслам славного лицаря і оборонця”.

Все це говорить, що Павлусь – наполегливий, цілеспрямований, мужній, розумний, кмітливий, вірний, добрий хлопець, який має силу волі, любить свою родину і рідний край. Він справжній козак і герой.

Андрій Судак. 70-річний дідусь Павлуся, загинув, захищаючи родину від татар, під час їхнього нападу на село. “Дід Андрій пильнував пасіки, наглядав хати й дітей. Уважав за свій обов’язок привчити Павлуся до лицарського ремесла”, “Та в цій хвилині, наче шуліка на курча, впав татарський аркан на голову Степана і повалив його на землю. Дід Андрій нахилився розмотати сина, та в тій хвилині татарська шабля розчерепила йому голову. “. колись дідусь був козаком, а на старості літ розповідав свої пригоди, а також передавав свій досвід Павлусеві.

Степан Судак. Син дідуся Андрія, батько Павлуся, Петра і Ганнусі. Степан з жінкою клопоталися усім господарством. Коли татари напали на село, на Степана накинули аркан і взяли в полон. “Степан не знав, що сталося з Ганною та Палажкою; не знав, чи вони живі, чи в неволі. Він волів би, щоб їх убили. На згадку про неволю в нього завмирало серце з болю…”. Йому вдалося втекти з іншими людьми, а потім зустріти козаків. Між ними він побачив своїх синів. Степан не мав до кого вертатися, тому пристав до козаків.

Палажка Судак. Дружина Степана. Віддала власне життя, захищаючи своїх дітей від татар. Це безстрашна, відважна, працьовита, справжня українська жінка.

Петро Судак. Старший брат Павлуся, який став козаком. Він “був відважний козак і не жалів себе”. Зустрівши у степу Павлуся, дізнається про трагічну долю їхньої родини. Петро турбується про брата, радить, як поводитися під час бою з татарами. Зі своїми товаришами Петро дотепний, веселий, але все ж таки тужить за родиною.

Ганна Судак. Павлусева сестра, заради якої хлопець ризикує життям. Дівчина любить брата, хвилюється за нього. Вона розумна, великодушна, терпелива. Її уміня їздити на коні дивує самого Дивлет-Гірея.

Семен Непорадний. Мужній козак років30-ти. “Кремезний… Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди. Миючись, засукав рукави вгору поза лікті і показав жилясті руки, закінчені п’ястуками, мов довбеньки”, “Почав умивати водою свою бриту голову. Відтак вийняв із-за пояса малий гребінчик і кусок дзеркальця та став причісувати свій чорний довгий оселедець та й закручувати його за вухо. Так само розчесав вуси і зложив їх складно по-запорозьки вниз”, “”А мимо його лицарської справности його прозвали на Січі Непорадним за те, що в якійсь зустрічі не вмів собі з татарином дати ради, аж товариші його визволили”. Цей козак розумний, товариський, хазяйновитий, турботливий, кмітливий. Непорадний зловив татарина, що шукав у степу Павлуся. Цей татарин показує козакам дорогу до татар. Семен вправно володіє арканом, тому бере у полон під час бою татарина Мустафу, сина Девлет-Гірея. Саме Непорадний викриває харциза Карима, бо впізнав, що кінь харциза – Павлусів.

Остап Тріска. Козак, який мав ватагу і стояв на її чолі. У ватазі Тріски був Петро Судак. Під час бою “Біля Тріски збиралася купа татар щоразу більша. Він рубав на обидва боки, устеляючи землю навкруги себе трупами”. У Тріски була порубана голова та поламані ребра й ноги. Він загинув перший, стримав на собі цілу татарську навалу.

Андрій Недоля. Козацький сотник, смілива, відважна, добра, чутлива, милосердна і справедлива людина. Під час бою з татарами залишив Петра і Павла при собі, щоб вберегти їхні життя. Мав буланого турецького коня. Підтримуючи Степана з Петром після втечі Павлуся, говорить: “Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде. “.

Панас. Старий січовий дід. “Йому було 80 літ. Хоч час було йому спочити у якомусь зимовику, він “не давався старості” і волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співом. Приставав від одної ватаги до другої і всюди його приймали. Правда, що не годен був шаблею гаразд вимахувати, зате стріляв з рушниці так, що птиці на лету не хибив. До того він знав лікувати рани зіллям і через те радо його приймали до гурту. Його знала вся Україна як характерника…”. Дід Панас — життєлюбний, бадьорий, турботливий козак, який знає і шанує звичаї і традиції.

Мустафа-ага. Під його керівництвом було зруйновано Спасівку. Молодий і гарний татарин, якого Непорадному вдалося взяти у полон. Мустафу, сина Ібрагіма, ханського Девлет-Гірея, відвели у Лубни і віддали полковнику. Так велів зробити сотник Недоля.

Карим. Потурнак, харциз, високий чоловік з люлькою в зубах. “…був одягнений у подерту, брудну одежу й мав на голові татарську шапку. На ногах у нього були постоли, обв’язані мотузками. Лице чорне й пожовкле та розкуйовджена чорна борода. Не було на ньому нічого, що показувало б, що це козак. Уся його зброя — довгий ніж за поясом”. Він показував татарам дорогу на Україну, крав козацьких коней, хлопців і дівчат, де вдавалося, і перепродував татарам.

Гусейн. Татарин, якого Недоля взяв у полон. Згодом татарин перейшов на бік козаків і воював з ними проти татар. Гусейн вбив потурнака Карима, який продав Павлуся у неволю.

Сулейман-ефенді. Багатий татарський купець, який купив у Карима Павлуся. Він вів широку торгівлю між Царгородом і всіма приморськими містами й Україною. Свої головні склади мав у Коджамбаку. Його оселя мала вигляд малого містечка.

Мустафа. Син Сулеймана-ефенді. Мустафа жорстоко ставився до Павлуся, наказував бити.

Остап Швидкий. Невільник у Сулеймана, українець. Допомагав Павлусеві, мастив його рани після покарання нагайкою. Остапу було жаль хлопця, свого земляка.

Девлет-Гірей. Татарин, який мешкав у столиці кримського хана в Бахчисараї. Це батько Мустафи-аги, якого зловив Непорадний під час бою з татарами. Девлет-Гірей хотів врятувати сина, в цьому йому допоміг Павлусь, а за цю послугу отримав волю разом з сестрою і Остапом Швидким.

Efendi (Саміра Ефенді): Біографія співачки

Efendi – азербайджанська співачка, представник рідної країни на міжнародному пісенному конкурсі “Євробачення-2021”. Першу порцію популярності Саміра Ефендієва (справжнє ім’я артистки) здобула у 2009 році, взявши участь у конкурсі Yeni Ulduz. З цього часу вона не зменшує темп, щорічно доводячи собі та оточуючим, що вона одна з найяскравіших співачок Азербайджану.

Efendi: Дитячі та юнацькі роки

Дата народження артистки – 17 квітня 1991 року. Вона народилася біля сонячного Баку. Сама виховувала в інтелігентній родині військового. Батьки доклали максимум зусиль для того, щоби підтримати талант доньки. Самира з ранніх років займалася вокалом – у малечі був чарівний голос.

У трирічному віці вона виступила на сцені Дитячої філармонії. Паралельно із цим дівчинка займається ще й хореографією. Самара – завжди була різнобічною особистістю. Їй вдавалося поєднувати творчість із заняттями у школі – вона радувала батьків гарними відмітками у щоденнику.

У підлітковому віці дівчина закінчила музичну школу за класом фортепіано. У 19 років Саміра вже тримала в руках диплом про закінчення коледжу при Азербайджанській національній консерваторії імені О. Зейнали.

Efendi (Саміра Ефенді): Біографія співачки

У 2009 році вона здобула перемогу у пісенному конкурсі «Нова зірка». Перша перемога на конкурсі такого масштабу – окрилила Саміру. З того часу співачка часто бере участь у конкурсах подібного формату. Так, у 2014 – вона взяла участь у конкурсі Böyük Səhnə, а у 2015-2016 – на «Голосі Азербайджану».

Творчий шлях Efendi

Саміра виступає під творчим псевдонімом Efendi. Вона «робить» треки у стилі поп-музики та джазу. У деяких музичних творах є ритми, які характерні для країн Близького Сходу. Дівчина обожнює рідну країну, тому у її виконанні часто звучать азербайджанська народна музика та гімн.

У 2016 та 2017 році Саміра щільно працювала з композитором Тунзалою Агаєвою. Тунзала написала для співачки кілька синглів. Музичні твори використовувалися для «Формули-1» та Бакинських ігор.

Співачка, яка мала великий досвід участі у пісенних конкурсах – неодноразово представляла рідну країну у міжнародних музичних заходах, що проходили на території України, Росії, Румунії та Туреччини.

2016 року їй довірили вокальні партії головної героїні театральної постановки «Червона шапочка». Для Саміри робота у такому форматі – дебют. Співачка впоралася із поставленим завданням на всі 100.

За кілька років вона відвідала столицю Російської Федерації. У «Крокус Сіті Холл» Саміра організувала сольний концерт, який відвідали вершки суспільства. До речі, багаторівневий концертний зал належить уродженцю Баку – Аразу Агаларову.

Участь у конкурсі “Євробачення-2020”

Наприкінці 2020 стало відомо, що Саміра отримала право представити свою країну на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення». У музичному творі співачки Cleopatra прозвучали партії кількох національних інструментів: струнних – уда і гудрону, і духового – балабану.

Пізніше з’ясувалося, що через ситуацію у світі, спричинену пандемією коронавірусної інфекції, проведення конкурсу відкладено на рік. Efendi не надто засмутилася через скасування «Євробачення», оскільки була впевнена, що у 2021 році їй вдасться підкорити європейських глядачів та суддів яскравим виступом.

Подробиці особистого життя Efendi

Саміра вважає за краще не говорити про особисте життя. Її соцмережі теж “мовчать”. Аккаунти зірки наповнені фотографіями визначних пам’яток рідної країни та робочими моментами.

У музичній композиції, яку Саміра збиралася виконувати на «Євробаченні-2020», є рядок: «Клеопатра була такою ж, як я, яка слухає своє серце, а традиційної чи гомосексуальної орієнтації – це не важливо». Журналісти запідозрили, що артистка належить до бісексуалів. До речі, співачка ніяк не коментує домисли представників ЗМІ.

Цікаві факти

• Улюблена пора року – весна.

• Вона любить червоний колір. У її гардеробі багато речей червоного кольору.

• Саміра любить тварин. У неї вдома живе собачка та хвилясті папуги.

• Вона правильно харчується та займається спортом.

• Улюблена письменниця співачки – Джудіт Макнот. І, так, читання – це одне із найулюбленіших захоплення артистки.

Efendi: наші дні

2021 року з’ясувалося, що Саміра представлятиме Азербайджан на «Євробаченні». Серед усіх претендентів судді та глядачі віддали перевагу Efendi.

Музичний твір Саміри, у створенні якого взяв участь Луук ван Бірс, присвячений долі дівчини легкої поведінки та танцівниці Мате Харі, яка була жорстко розстріляна у столиці Франції, у 17-му році минулого століття, за підозру у шпигунстві на користь Німеччини. Музичний твір Mata Hari прозвучав у Роттердамі у першому півфіналі конкурсу, у середині травня 2021 року.

наступне повідомлення

Тіто Пуенте: Біографія артиста

Tito Puente – талановитий латино-джазовий перкусіоніст, віброфоніст, цимбаліст, саксофоніст, піаніст, виконавець конгу та бонго. Музикант по праву вважається хрещеним батьком латинського джазу та сальси. Присвятивши понад шість десятиліть свого життя виконанню латинської музики. І заробивши репутацію вправного перкусіоніста, Пуенте став відомий не тільки в Америці, а й далеко за неї.