Пелікан: водоплавний птах з великим дзьобом – фото, опис, види

Пелікан – водоплавний птах з дивовижним довгим дзьобом, що нагадує мішок, та величезними крилами, розмах яких сягає 3 м. У світі існує 8 його різновидів, які зустрічаються у різноманітних куточках, де є водне середовище, крім Антарктиди. На теренах України можна побачити лише два з них – рожевих та кучерявих пеліканів.

Пелікан – класифікація та наукова назва

Ці величезні водоплавні птахи – єдині представники родини Пеліканові (Pelecanidae). Разом із чаплями, ібісами, китоголовами та молотоголовами вони належать до ряду Пеліканоподібні чи Веслоногі (Pelecaniformes).

Пелікани – представники однойменного роду, який має латинську назву Pelecanus та налічує 8 сучасних видів. Уперше ця назва була застосована Карлом Ліннеєм у 1758 році.

Походить вона від грецького слова «пелекіс», що означає «сокира» та пов’язана з великим масивним дзьобом птаха. Вважається, що пращури пеліканів, чайок та крячків відокремилися й утворили окрему гілку 70 млн років тому у крейдяний період.

Цікавий факт! В Україні щодо пелікана до початку 20 ст. застосовувалася назва «баба-птиця» або «неясить».

Як виглядає птах пелікан?

Пеліканів легко впізнати за великим масивним тілом з короткими перетинчастими лапами, довгою шиєю та величезним розмахом крил. Проте найбільш впізнаною рисою зовнішнього вигляду цього водоплавного птаха є унікальний дзьоб з великим мішком, що звисає у нижній частині дзьоба.

Дорослий пелікан має розмах крил у межах 1,2-3,2 м залежно від виду. Вага цього водоплавного птаха може сягати у середньому від 7 до 14 кг. Найменшим є бурий пелікан, який важить лише 4-5 кг, а найбільшими – кучерявий та рожевий, що можуть важити до 12-14 кг.

Самці зазвичай трохи більші за самиць та мають довший дзьоб. Хвіст у цих птахів короткий та квадратний, а крила – довгі та широкі, що дозволяє їм планувати на повітряних течіях. Величезний дзьоб приблизно в 4-5 разів довше за голову.

Більшість видів пеліканів має світле оперення. Виняток становлять лише бурий та перуанський пелікани, які мають забарвлення, відмінне від білого.

Усі ці птахи набувають яскравого кольору навколо дзьоба та шкіри обличчя під час сезону розмноження. У більшості також з’являється горбок у верхній частині дзьоба, який щорічно відпадає після завершення шлюбного періоду.

Дзьоб пелікана

Пелікани мають найбільший дзьоб серед усіх птахів. У деяких видів його довжина сягає 45-48 см. Велика сумка під дзьобом (гулар) є унікальною особливістю пелікана. Птах використовує її у першу чергу, щоб черпати рибу, а потім вичерпувати воду, яка приходить разом з уловом.

Проте деякі пелікани можуть також використовувати свій дзьобовий мішок, щоб охолодитися. Для цього вони гойдають ним вперед-назад у теплі дні. У верхній частині дзьоба пелікана також є спрямований вниз гачок, яким цей птах користується для лову риби.

Види пеліканів з фото та описом

Австралійський пелікан (Pelecanus conspicillatus)

Цей вид пеліканів зустрічається на всій території Австралії, а також у Папуа-Новій Гвінеї та на заході Індонезії. Також відомі поодинокі випадки, коли цих птахів бачили на теренах Нової Зеландії та на деяких островах у західній частині Тихого океану.

В Австралії ці пелікани мешкають як у прісноводних водоймах, так і на морському узбережжі, а також на болотах та в заплавах річок. Можна побачити їх і на тимчасових водоймах (наприклад, озері Ейр).

На теренах Австралії австралійський пелікан – найбільший птах, що здатний літати. Довжина тіла у нього становить 1,6-1,9 м, а розмах крил – 2,5-3,4 м. Вага у представників цього виду пеліканів сягає 5-6,8 кг, а іноді – навіть 8 кг.

Довжина дзьоба становить 40-50 см, через що цей вид відомий як птах з найдовшим дзьобом щодо довжини тіла. Мішок під ним може вміщувати до 9-13 літрів води. Австралійські пелікани мають переважно біле пір’я та темні крила, тоді як дзьоб у них рожевий.

Зазвичай ці птахи видають бурботіння або глибокий грудний рокот. Під час розмноження вони утворюють величезні колонії, які налічують до 40 тисяч особин. У дикій природі птахи цього виду живуть 10-25 років.

Щоденно австралійський пелікан споживає до 9 кг їжі. Його раціон складається переважно з риби, а також з крабів, пуголовок та дорослих амфібій. Інколи австралійські пелікани можуть ловити та їсти каченят та чайок. Цих пташок вони занурюють у воду, доки ті не захлинуться, а потім з’їдають.

Пелікан рогодзьобий (Pelecanus erythrorhynchos)

Це один з двох видів пеліканів, які поширені на теренах Північної Америки. Зустрічається він як у Сполучених Штатах, так і у Канаді. Проте на Атлантичному узбережжі Америки наразі є доволі рідкісним.

Зазвичай ці пелікани населяють річки, болота, озера та водосховища, а також морські узбережжя. На відпочинок вони розташовуються на невеликих острівцях посеред водойм.

Серед інших видів пелікан рогодзьобий має середні габарити. Довжина тіла у нього сягає 1,2-1,6 м, розмах крил – 2,4-2,9 м, а вага – 5-9 кг. Забарвлення у рогодзьобого пелікана майже повністю глянцево-біле, але деяке махове пір’я чорне, хоча й помітне лише у польоті. Великий дзьоб має темно-рожевий колір, а ноги – помаранчеві.

Особливістю цього виду пеліканів є наявність на верхній щелепі плаского вертикального гребня. Він має жовтогарячий колір та утворюється лише під час шлюбного періоду.

Харчуються рогодзьобі пелікани переважно рибою: щукою, окунями, коропами, бичками та кефаллю. Свій рибний раціон вони доповнюють амфібіями (жабами, тритонами) та їхніми пуголовками. Також ці пелікани можуть ловити крабів та креветок. Щоденний раціон птаха цього виду становить приблизно 1,8 кг.

Бурі пелікани (Pelecanus occidentalis)

Представники цього виду вважаються найменшими у своєму роді. Довжина тіла у них сягає 1,1-1,4 м, розмах крил – 2,2-2,3 м, а вага – 4-5 кг. Дзьобовий мішок у бурих пеліканів може вміщувати до 10 літрів води.

Бурі пелікани мають сіро-коричневе забарвлення, але голова та шия у них білі, а дзьоб сірий. Молоді птахи повністю бурі зі світлішим черевцем. Під час шлюбного періоду задня частина шиї у бурих пеліканів стає темно-коричневою.

Зустрічається цей вид пеліканів на узбережжі Північної та Південної Америки, а також на островах Карибського басейну. В американському штаті Луїзіана та на Барбадосі вони визнані національним птахом.

Бурий пелікан мешкає винятково на морському узбережжі. Він ніколи не зустрічається на прісноводних водоймах. До того ж на відміну від інших видів, ці птахи не ловлять їжу з поверхні води, а пірнають за нею з повітря, використовуючи розкритий дзьоб як сачок. Найчастіше за все бурий пелікан споживає оселедець та кефаль, рідше – креветок.

Кучеряві пелікани (Pelecanus crispus)

Це один з двох видів пеліканів, що зустрічається на теренах України. Загалом він нині є поширеним від Південно-Східної Європи до Центральної Азії.

У межах України кучерявий пелікан гніздиться на придунайських озерах та у дельті Дунаю. Загалом представники цього виду найчастіше за все мешкають на прісноводних водоймах. Найбільша їхня популяція існує на теренах Греції.

Довжина тіла у кучерявого пелікана становить 1,6-1,8 м, розмах крил – 2,8-2,95 м, а вага – до 12 кг. Характерною ознакою представників цього виду є наявність пір’я (часом доволі довгого) на потилиці, через що вони й отримали свою назву.

Кучеряві пелікани мають сірувато-біле оперення та помаранчево-червоний мішок, тоді як верхня частина дзьоба та ноги сірі. Молоді птахи мають світло-бурий верх та сірувато-білий низ, а чубчик в них доволі короткий.

Харчуються кучеряві пелікани винятково рибою. За здобиччю вони можуть полювати як поодинці, так і групами. На лиманах та у лагунах раціон кучерявих пеліканів складається переважно з бичків, вугрів та кефалі.

На внутрішніх водоймах ці птахи харчуються зазвичай коропом, карасями та краснопірками. Зазвичай кучеряві пелікани ловлять здобич на значній відстані від своїх гніздових колоній.

Рожеві пелікани (Pelecanus onocrotalus)

Це що один вид пеліканів, що зустрічається в Україні. На початку 20 ст. його невеликі колонії існували біля річок, що впадають у Чорне та Азовське моря. Проте з середини 20-го ст. рожеві пелікани не спостерігалися в Україні аж до 2000-х років.

Наразі поодинокі гнізда цих птахів зустрічаються в українській дельті Дунаю. Влітку рожевих пеліканів можна побачити на придунайських озерах, на лиманах у межиріччі Дністра та Дніпра, а також біля кримського узбережжя.

Загалом ареал розповсюдження рожевих пеліканів охоплює Європу, Центральну та Південно-Західну Азію та Екваторіальну Африку. Зазвичай ці водоплавні птахи гніздяться на прісних водоймах переважно зі стоячими водами, де узбережжя поросло очеретом. Зрідка вони зустрічаються і на солоних озерах. Зазвичай рожеві пелікани надають перевагу водоймах, що багаті на рибу.

Представники цього виду пеліканів відрізняються доволі великими габаритами. Вони можуть важити 10-12 кг, а розмах крил у них сягає 1,7-2 м.

Дорослі птахи мають біле оперення з рожевим відтінком, але пір’я на махових крилах чорне. Молоді рожеві пелікани відрізняються сірувато-бурим забарвленням з блакитним відливом на спині.

Перуанський пелікан (Pelecanus thagus)

Раніше він вважався підвидом бурого пелікана. Зустрічається він винятково на морському узбережжі. Ареал поширення перуанського пелікана простягається від острова Лобос, що належить Перу, до чилійського Пупуя.

Вага представників цього виду пеліканів сягає 7-7,5 кг, що робить їх найважчими літаючими птахами Південної Америки. Характерною ознакою є наявність гребінця з видовженого пір’я на потилиці.

Забарвлення у перуанського пелікана сіро-коричневе, темніше, ніж бурого виду. Харчуються ці водоплавні птахи переважно анчоусами, за якими зграями пікірують у воду з повітря.

Африканські пелікани (Pelecanus rufescens)

Представники цього виду пеліканів є одними з найменших у своєму роді. Розмах крил у них становить до 2,6 м, а вага – 7 кг. Дорослі птахи мають світло-сіре оперення з рожевим відливом на спині та череві. Кінчики крил у них темно-сірі, а дзьоб – жовто-рожевий. Молоді птахи мають однотонно-сіре забарвлення.

Цей вид пеліканів поширений у Центральній та Південній Африці, а також на Мадагаскарі. Поодинокі зальоти інколи реєструються навіть у країнах на півночі Африки. Зустрічаються ці пелікани винятково на прісних водоймах. Харчуються вони переважно рибою та інколи амфібіями та навіть великими комахами.

Сірий пелікан (Pelecanus philippensis)

Цей доволі рідкісний вид пеліканів зустрічається переважно у країнах Південно-Східної Азії. Проте популяції, що розмножуються, зосереджені в Індії, Камбоджі та на Шрі-Ланці.

Ці пелікани населяють різноманітні водойми: природні та штучні, солоні та прісні, глибокі та мілкі. Також вони зустрічаються на болотах, заливних луках та солонуватих лагунах. Зазвичай сірі пелікани будують свої гнізда на пальмах, фікусах або інших деревах, що ростуть біля водойми.

Раніше цей вид вважався підвидом рожевого пелікана. Він доволі невеликий: довжина тіла сягає 1,27-1,4 м, розмах крил – 1,7-1,9 м, а вага – приблизно 6 кг.

Сірий пелікан має здебільшого брудно-біле забарвлення, сіру голову та шию та сірий чубчик на потилиці. Хоча у шлюбний період у цих птахів додається рожевий відтінок у хвості та під крилами. Характерною рисою представників цього виду є наявність темно-сірих плям на дзьобі, що також з’являються під час розмноження.

Поведінка та спосіб життя пелікана

Ці птахи надзвичайно соціальні. Вони живуть колоніями по декілька сотень особин, інколи разом з іншими птахами, зокрема бакланами чи фламінго. Залежно від виду пелікани будують гнізда на деревах, кущах або на землі.

У вільний від пошуку їжі та годування час ці птахи сплять, ніжаться на сонці або чистять своє оперення. З настанням сутінок пелікани лягають спати, відкинувши голову на плечі, скуйовджуючи пір’я та заплющивши очі.

Часто можна побачити пеліканів, що мігрують зграями у формі V або однією шеренгою. Пари залишаються разом протягом року разом із дитинчатами.

Голос пелікана у вигляді бурчання зазвичай можна почути в колонії лише під час розмноження або коли птах хвилюється. Дорослі особини зазвичай спілкуються між собою, використовуючи для цього крила та дзьоб, а не вокалізацію.

Пташенята пелікана найбільш голосливі. Вони шиплять через отвори дзьобу, щоб висловити невдоволення. Деякі пелікани також ляскають дзьобами, дивлячись угору, або розплющують очі, кланяються та махають головою, щоб захистити свою територію.

ТОП-6 цікаві факти про пеліканів

• Пелікани – одні з найбільших птахів у світі, що здатні до польоту.
• Вони легко літають завдяки повітряним мішкам у їхніх кістках, які дозволяють цим птахам досягати висоти 3000 м, ковзаючи на теплих повітряних потоках.
• Пелікани можуть літати зі швидкістю 48 км/год, але часто воліють проводити час у повітрі, плануючи.
• Мішечок із дзьобом може вмістити до 11 літрів води, що більш ніж утричі перевищує вміст шлунку птаха.
• Пелікани часто полюють разом, бризкаючи на поверхню води крилами, щоб перемістити рибу на мілководдя, де вони можуть зачерпнути її дзьобом.
• Бурий пелікан – єдиний вид цих птахів, який занурюється у воду, щоб зловити риби, часто пірнаючи з висоти 18-21 м.

Де живуть пелікани?

Ці водоплавні птахи живуть на всіх континентах, крім Антарктиди. На теренах Австралії зустрічається лише австралійський пелікан, у Північній Америці – рогодзьобий та бурий, а у Південній Америці – бурий та перуанський. В Європі та окремих частинах Азії поширені кучеряві та рожеві пелікани.

У країнах Південно-Східної Азії мешкають сірі пелікани, а на теренах Африки – африканські та рожеві.

Зазвичай ці водоплавні птахи населяють прибережні або внутрішні водойми, такі як озера та річки у теплому кліматі. Найбільш поширені вони у напівтропічному та тропічному кліматі, особливо у Мексиканській затоці, де є символом регіону.

Проте їх ареал розповсюдження може поширюватися на типи помірного клімату з певними сезонами. Зазвичай пелікани полюбляють збиратися на посушливих островах, якщо є така можливість. Більшість видів цих птахів мігрують, хоча деякі колонії проводять зиму у своїх літніх місцях існування.

Що їсть птах пелікан?

Ці птахи харчуються переважно рибою. Проте вони також можуть їсти амфібій, ракоподібних та навіть дрібних ссавців та інших птахів. Крім риби, до типового раціону пелікана належать черепахи, пуголовки та краби.

Харчуються пелікани групами або поодинці. Бурий та перуанський різновиди бачать свою здобич на великій висоті, а потім пірнають у воду, щоб дістати улов. За день пелікан може споживати до 1,8 кг риби.

Розмноження пеліканів

Ці птахи моногамні протягом одного сезону. Самці використовують різні тактики для залучення самиць під час шлюбного періоду. Деякі види пеліканів спаровуються лише сезонно, тоді як інші можуть спаровуватися протягом усього року.

Самці деяких різновидів цих птахів змінюють колір мішка та пір’я на шиї під час шлюбного періоду, щоб залучити самиць. Обидва партнери беруть участь у будівництві гнізда, яке зазвичай складається з пір’я, листя та паличок.

Види пеліканів, що гніздяться на землі (наприклад, австралійські), мають складний ритуал залицяння, коли кілька самців женуться за однією самицею. Різновиди, що гніздяться на деревах, мають простіше залицяння, коли самці лише демонструють себе самицям.

Самиця пелікана відкладає 1-6 яєць (кількість залежить від виду). Період інкубації триває 30-36 днів. Обоє батьки висиджують яйця, стоячи на них. Пташенята з’являються на світ у порядку відкладання яєць, причому перший малюк є найбільшим. Спочатку вони голі та рожеві, але з часом темніють, а за 14 днів покриваються білим або сірим пухом.

У молодих птахів пір’я темніше, ніж у їхніх батьків. Харчуються вони, засовуючи дзьоб у стравохід своїх батьків, щоб дістати відригнуту рибу. Коли пташенятам виповнюється приблизно 25 днів, вони починають збиратися у зграї винятково з молодих птахів. Батьки визнають та годують лише своє потомство.

До двох місяців молоді пелікани починають відходити далі та зрідка плавати, інколи практикуючи спільне годування. У віці 12 тижнів вони залишають гніздо, іноді залишаючись зі своїми батьками, але ті їх рідко годують.

Статевозрілими пелікани стають у віці 3-4 років. У дикій природі ці водоплавні птахи живуть від 10 до 30 років. Вік найстарішого пелікана, який був зареєстрований у природі, сягав 43 років.

Хижаки та загрози для пеліканів

Через свої великі розміри ці птахи майже не мають природних ворогів. Проте на них можуть полювати дикі собаки, шакали, лисиці, вовки та койоти. Однак найбільшу загрозу для пеліканів становлять люди.

Чимало цих птахів полює на рибу у районах промислового лову, де гинуть, заплутавшись у сітки. Розливи нафти, забруднення води та хімічні звалища також загрожують життю пеліканів.

Популяція пеліканів

Світова популяція бурих пеліканів оцінюється приблизно у 300 тисяч особин, а перуанських – у 350 тисяч. Австралійський вид широко поширений по всій Австралії. Його популяція налічує 300-500 тисяч особин.

Рожеві пелікани в Україні занесені до Червоної книги країни. У літньо-осінній період у дельті Дунаю налічується до 7000 цих птахів. Загальна популяція рожевих пеліканів у світі становить 18-19 тисяч особин.

Інший вид, що зустрічається в Україні, – кучерявий пелікан також занесений до Червоної книги країни. Загалом у світі він вважається уразливим видом.

Популяція бурих пеліканів вважається стабільною, проте ці птахи дуже чутливі до хімічного забруднення водойм. Рогодзьобі пелікани хоч і не вважаються видом, що знаходиться під загрозою зникнення, але на деяких територіях у межах свого ареалу він став доволі рідкісним.

Африканські пелікани вважаються доволі численними та належать до видів, яким поки що не загрожує зникнення. Майже зниклим видом є сірий пелікан, який дуже чутливий до непокоєння на гніздові та нерідко страждає від знищення гнізд.

Березень 2024

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30	31

Цікаві факти про пеліканів

Цікаві факти про пеліканів – це чудова можливість дізнатися більше про великих птахів. Цікаво, що їх рід є єдиним в сімействі пеліканячих. Від інших птахів їх передусім відрізняє величезний дзьоб, за допомогою якого вони успішно полюють на риб.

Отже, перед вами найбільш цікаві факти про пеліканів.

22 цікаві факти про пеліканів

1. Станом на сьогодні налічується 8 різновидів пеліканів.
2. Пелікани мешкають на всіх континентах крім Антарктиди.
3. Довжина тіла пелікана коливається в межах від 130 до 180 кг, при вазі до 14 кг.
4. За одну добу пелікан з’їдає більше 1 кг риби. У рідких випадках він може полювати на інших птахів (див. цікаві факти про птахів).
5. Кінчик пеликанячого дзьоба, досягає півметра в довжину, має форму гачка. В основі дзьоба розташовується горловий мішок для лову риби.
6. Птахи утворюють пари, але тільки на один рік.
7. Пір’я пелікана швидко мокнуть, тому птах періодично «вичавлює» їх своїм дзьобом.
8. Після того, як пелікан виловив рибу він вибирає з горлового мішка до 5 кг води.
9. Цікавий факт, що у мусульман пелікан вважається священним птахом. Згідно з переказами під час зведення святинь в Мецці, пелікани у своїх горлових мішках приносили будівельникам камені.
10. Пелікани є мовчазними птахами, проте в період гніздування їм властиво видавати глухий рев.
11. Чи знаєте ви, що пелікани не можуть пірнати, через легені скелета і повітряних бульбашок під шкірою? Саме тому вони полюють на риб, які плавають на поверхні води. Тим не менше, певні американські види навчилися пірнати під воду падаючи з великої висоти.
12. У процесі польоту важкий дзьоб пелікана змушує птахів викривляти шию літерою «S». Подібним чином чинять і чаплі (див. цікаві факти про цаплі).
13. Дитинчата пеліканів народжуються сліпими і голими. Перший політ вони здійснюють на 70-75 день після появи на світ.
14. В неволі птахи живуть набагато довше, ніж у природних умовах. Тривалість життя пеліканів часто перевищує 20 років.
15. Будівництвом гнізда займається самка, в той час як самець підносить їй матеріали.
16. Цікавий факт, що пелікани володіють найбільш об’ємним дзьобом серед всіх птахів. В ньому може поміститися близько 3 відер риби.
17. Розмах крил пелікана становить приблизно 3 м.
18. Пелікани також схильні і до колективного полювання. Збираючись в групи, вони починають голосно плескати крилами, зганяючи рибу на мілководді.
19. Цікаво, що пелікани вважаються найбільш важкими летючими птахами. При цьому їх кістяк складає не більше 10% від їх загальної ваги.
20. У деяких випадках жертвами пеліканів стають миші або щури (див. цікаві факти про щурів).
21. Пелікани дихають через дзьоб, оскільки у них просто відсутні ніздрі.
22. Відомо чимало випадків, коли кілька пар пеліканів будували одне спільне гніздо.

Це були найцікавіші факти про пеліканів. Якщо вам сподобалася ця стаття – поділіться нею в соціальних мережах. Якщо ви взагалі любите цікаві факти про тваринний світ – підписуйтесь на сайт.