Де знаходиться Новгородська республіка

0 Comments

Де знаходиться Новгородська республіка

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§28. Новгородська боярська республіка

Історія Новгорода — це історія одного з найбільших міст Середньовічної Європи і безкрайньої країни, що розкинулася від Балтики до Північного Льодовитого океану й Уралу. Новгород розташовувався на перехресті важливих торговельних шляхів. Протягом тривалого часу він був для руських земель своєрідним «вікном у Європу». Тут зародилися й були знищені початки демократичного устрою середньовічної держави. Особливостям історії Новгорода й присвячений цей параграф.

Варто повторити: §19.

1. Новгородські землі.

Суворі природні умови Північно-Західної Русі — холодний і вологий клімат, ліси, болота, бідні ґрунти — не сприяли розвитку тут землеробства. Хліб доводилося завозити з південних руських князівств. Водночас Новгородська земля славилася різними промислами. Місцеві жителі здавна успішно полювали на хутрового й морського звіра, займалися рибальством і бортництвом. Скотарство й городництво забезпечували необхідними продуктами харчування й сировиною. Найвищим вимогам того часу відповідало міське ремесло. Тут працювали ковалі й зброярі, гончарі й шевці, ювеліри й склодуви.

Багаторічні археологічні дослідження свідчать, що «нове місто» на берегах річки Волхов виникло в середині IX ст. у результаті об’єднання трьох окремих поселень, що пояснює особливості міського устрою. Місто складалося із двох частин: Софійська сторона з головним міським храмом Святої Софії і Торговельна сторона, де розміщувався міський ринок. Сторони ділилися на кінці, а ті, у свою чергу, — на вулиці.

Рис. 1. Міський устрій Новгорода

Рис. 2. Собор Святої Софії в Новгороді (XII ст.). Сучасний вигляд

Рис. 3. Новгородський торг. Художник А. Васнецов

У 1136 р. новгородці підняли повстання й вигнали з міста князя Всеволода Мстиславича. Тепер вони самі запрошували князя із дружиною на умовах «ряду» — договору, що істотно обмежив князівську владу. Так, в умовах феодальної роздробленості виникла незалежна Новгородська держава. Новгород контролював великі території в Прибалтиці, Фінляндії, на узбережжі Білого моря й до Північного Льодовитого океану та Уралу. Владу Новгорода визнали багато фіно-угорських племен. У XIV ст. новгородці дісталися гирла річки Об і підкорили сибірські племена.

Новгород перетворився на найбільший торговельний і ремісничий центр Європи, який у документах часто називають «Великим».

2. Вторгнення із Заходу.

Багатства Новгородської землі завжди викликали підвищений інтерес із боку сусідніх держав, що прагнули встановити свій контроль над торговельними шляхами, які приносили величезні доходи. Однак новгородці непохитно захищали свої землі й завжди були готові їх розширити. Навала монголів, руйнування й ослаблення Русі в 1237—1239 рр. підштовхнули шведів і німецьких рицарів-хрестоносців до нових військових походів.

У 1240 р. на новгородській землі у гирлі річки Неви висадився загін шведських феодалів на чолі з родичем короля. Вони намагалися закріпитися на цій важливій ділянці торговельного шляху, що відкривав дорогу з Балтійського моря в глиб новгородських володінь. У той час на умовах договору в Новгороді княжив 19-річний

Олександр Ярославич (1221—1263). Не вагаючись, він зібрав свою дружину й невеликий загін міського ополчення та швидко вирушив до табору шведів. Стрімкий удар виявився несподіваним для супротивника. Ворог був розбитий. Рішучі дії молодого князя й славна перемога додали до його імені почесне прізвисько «Невський».

Того самого року, продовжуючи «натиск на Схід», війська Лівонського ордену захопили Ізборськ, Копор’є, Псков. Для захисту своїх земель новгородці знову звернулися по допомогу до князя Олександра, що княжив тоді в Переяславлі. У квітні 1242 р. він розташував свої війська на льоду Чудського озера й перекрив дорогу хрестоносцям. Крім князівської дружини, до складу його війська входили загони з Новгорода, Володимира та інших руських міст. Для того щоб стримати удар німецького рицарського клину (бойовий порядок), князь посилив центральну частину своїх полків. Кіннота розташувалася на флангах. Страшний удар важкоозброєних рицарів і піхоти руське військо витримало, а із флангів, оточуючи бойові порядки німців, атакувала кінна дружина Олександра Невського. Хрестоносці кинулися навтьоки. До середини дня весняний лід не витримав ваги рицарських обладунків, і багато воїнів опинилися у воді. Бій увійшов в історію під назвою Льодове побоїще.

Рис. 4. Олександр Невський у бою на Чудському озері. Мініатюра XVI ст.

? Який момент бою зображений на мініатюрі?

Полководець, дипломат, святий

Великий князь володимирський Олександр Невський був не тільки хоробрим воїном і талановитим полководцем, що прославився перемогами на берегах Неви й на льоду Чудського озера, але й досвідченим і жорстоким політиком. Усвідомлюючи неможливість боротьби з монголами, Олександр використав свій авторитет для налагодження відносин між ханом, руськими князями й містами, намагався полегшити тягар монгольського ярма. Із цією метою він чотири рази їздив в Орду, завоював повагу при ханському дворі. Олександр Невський помер молодим. Учені припускають, що монгольський хан розправився з князем за допомогою отрути. Православна церква канонізувала князя Олександра як захисника православ’я.

Льодове побоїще зупинило агресію хрестоносців проти Новгородської землі.

Рис. 5. охоронна грамота німецьким купцям із печатками князя, посадника й тисяцького (XIV ст.)

3. «Вікно в Європу».

Наприкінці зими 1238 р. монгольське військо опинилося за 100 км від багатого міста Новгорода. Раптово Батий повернув своє військо на південь. Чому ж Новгород був урятований від розгрому? Багато дослідників вважають, що Батий вирішив зберегти місто, щоб із його допомогою торгувати з країнами Західної Європи. Таким чином, Новгороду пощастило уникнути монгольської навали, але деякий час довелося сплачувати данину золотоординським правителям.

Добре розгалужені й обладнані волоками водні шляхи з’єднували Новгородську землю з Балтикою й Північною Європою. Шлях на Волгу приводив до Каспійського моря й країн Сходу, а дніпровський шлях закінчувався біля воріт Константинополя. Тому купецтво завжди було шанованою та впливовою частиною населення Новгорода. Не випадково у місцевих билинах славили не тільки богатирів, але й купця та мореплавця Садка.

Європейські купці тримали в Новгороді свої торговельні двори. Особливо тісні зв’язки новгородці підтримували з купцями острова Готланд і містами знаменитої Ганзи. В угодах із німецькими партнерами новгородці гарантували торговельним людям охорону майнових прав, безперешкодний в’їзд, захист від образ, справедливий суд тощо. У місті протягом тривалого часу діяла збудована іноземними купцями католицька церква.

Торгівля мала гуртовий характер. Торгувати в роздріб на ринках і вулицях Новгорода було заборонено. Іноземні гості (купці) мали право укладати угоди тільки з жителями Новгорода. Такі самі правила торгівлі поширювалися на новгородських купців, що приїжджали в європейські країни.

Торгівля з європейськими країнами була важливою частиною економічного життя Новгорода.

4. Пан Великий Новгород.

Як уже відомо, у Новгороді своя князівська династія так і не сформувалася. Управляти землями запрошували князів смоленських, суздальських, чернігівських династій. Іноді князя проганяли — «указували шлях». За два століття князі в Новгороді змінювалися 58 разів. Князь вершив суд. Його дружина захищала кордони країни й завойовувала нові землі. Зі своїми сусідами новгородці воювали часто.

НОВГОРОДСЬКА РЕСПУБЛІКА

Основна влада в місті належала знатним боярським родинам. Статус переходив у спадок, і жодні заслуги не давали можливості стати новгородським боярином. Вищим органом влади були народні збори — віче, що збиралося на дворі колишньої резиденції Ярослава Мудрого. Тут на стовпі був установлений вічовий дзвін, закличний дзенькіт якого збирав «триста золотих поясів» — цвіт новгородського боярства. Окремо скликалися віче кінців і віче вулиць, на яких «менші» люди обирали старост і вирішували поточні питання міського життя.

Боярське віче з найбільш знатних родин обирало посадника — головну посадову особу міста. Обраний на вічі тисяцький представляв інтереси купців і ремісників. Він очолював ополчення й завідував збором податків. Важливу роль відігравав владика (архієпископ), якого на вічі обирали за жеребом із трьох кандидатів. Новгородського архієпископа затверджував київський митрополит. Владика був не тільки духовним наставником новгородського суспільства, він брав участь у світському житті, підписував міжнародні угоди. Авторитет архієпископа підтримував спеціальний полк.

Таким чином, у Новгороді виникла республіканська форма правління, що ґрунтувалася на виборності посадових осіб. Державні документи скріплювали печатки князя, посадника, тисяцького, архієпископа — вони представляли всю громаду городян, що виступала як Пан Великий Новгород. Схожі за своїм державним устроєм середньовічні торговельні республіки виникли в деяких містах Північної Італії.

Пан Великий Новгород — боярська торговельна республіка, яка заклала демократичні традиції в руському середньовічному суспільстві.

5. Повсякденне життя новгородців.

Повсякденне життя людей, як і в інших давньоруських землях, визначалося нормами православної віри й моралі. Стали звичними й обов’язковими молитви, відвідування церкви, пости й християнські обряди. Проте давні язичницькі традиції протягом тривалого часу зберігалися у звичаях, святах і ритуалах.

Рис. 6. Новгородські хороми олісея Гречина (XII ст.). Реконструкція. Хороми стояли в глибині двору, обгородженого парканом. У дворі розміщувалися стайні, комора, лазня, льох, скотарня

Рис. 7. Берестяна грамота (фрагмент)

Рис. 8. Малюнок хлопчика Онфіма на бересті (XIII ст.)

Як відомо, аж до XVIII ст. Русь залишалася «дерев’яною». Деревина — чудовий будівельний матеріал, і саме йому віддавали перевагу новгородці. «Чорні» люди споруджували дерев’яний зруб, який опалювали «по-чорному», а маленькі віконця затягували бичачим міхуром. Бояри й багаті купці зводили хороми — просторі житла, поділені на світлиці, іноді у два-три поверхи.

Розкопки свідчать, що в Новгороді велика увага приділялася благоустрою. Вулиці були вкриті дерев’яною бруківкою, яку регулярно замінювали. Уже у XII ст. у Новгороді діяли водогін і каналізація.

Основу харчування становив хліб і різноманітні каші (вівсяна, ячмінна, пшоняна, гречана). На столі жителів Північно-Західної Русі завжди були риба, гриби, мед. Посуд прості люди мали дерев’яний або глиняний, у багатих будинках користувалися срібними або олов’яними мисками, кухлями, ложками.

В основі чоловічого й жіночого одягу була довга сорочка. Чоловіки носили порти — штани, а жінки поверх сорочки вдягали плаття. І влітку, і взимку люди носили головні убори. Одяг шили з домотканого сукна або тканин, що привозили із Фландрії, Венеції, країн Сходу. Взуття шили шкіряне, залежно від пори року. Селяни й міська біднота обходилися постолами й обмотками. Прикраси полюбляли і жінки, і чоловіки: сережки, гривни, персні, браслети, шиті золотом пояси.

«Я надіслав тобі бересту. »

Жителі Новгорода мали освіту високого рівня. Про це свідчать знайдені під час археологічних розкопок берестяні грамоти. Береста добре збереглася у вологому новгородському ґрунті. Знахідка першої берестяної грамоти в 1951 р. стала важливою науковою подією, яку за значенням для історії Східної Європи можна порівняти зі знахідками єгипетських папірусів. Записи на бересті свідчать, що люди різних статків і походження володіли грамотою. Бересту використовували для складання різних документів (торговельні угоди, боргові розписки). На бересті писали листи, вели учнівські зошити тощо. Вченими було знайдено понад тисяча новгородських берестяних грамот.

Повсякденне життя новгородців у Середні віки майже не відрізнялося від умов життя людей західноєвропейських країн.

6. Падіння Великого Новгорода.

У XV ст. становище Новгорода суттєво змінилося. Зміцніла Москва, що зібрала навколо себе всі землі Північно-Східної Русі, у тому числі й деякі новгородські володіння. Водночас зросло й посилилося Велике князівство Литовське. Спираючись на союз із католицькою Польщею, Литва мала намір розширити володіння на схід за рахунок приєднання Новгорода. У самому Великому Новгороді почалися смути й заворушення між боярством, купецтвом і «чорними» людьми. У місті запекло боролися один з одним прихильники Литви й Москви.

Прихильниками приєднання Новгорода до Литви були бояри Борецькі, очолювані Марфою Посадницею (вдовою посадника). Вони розраховували, що у складі Польсько-Литовської держави Новгороду вдасться зберегти свої вольності. Без погодження з Москвою вони запросили правити в Новгороді князя з Литви й хотіли знову підпорядкувати місцевого архієпископа київському митрополиту. Готувалося посольство в Литву із проханням взяти Новгород у підданство. Інше угруповання бояр звернулося по допомогу до Івана III, який не забарився з відповіддю. Загартоване в боях московське військо розгромило місцевих повстанців. Польський король Казимир IV не наважився вступити у війну з Москвою. Прихильники Литви і «Європи» були страчені. У 1478 р. Іван III наказав «. вічу й дзвону в отчині нашій у Новгороді не бувати. Посадникові не бувати. А державу нам свою мати». Вічовий дзвін зняли й перевезли до Москви. Управління Новгородом доручили великокнязівському наміснику.

У складі Московської держави Пан Великий Новгород перетворився на звичайне місто та втратив колишній політичний та економічний вплив.

Запитання й завдання

1. Як природні й кліматичні умови вплинули на розвиток господарства Великого Новгорода? 2. Великий Новгород — це місто? країна? держава? 3. Визначте причини перемог князя олександра Невського в боротьбі проти шведських і німецьких загарбників. 4. Чому фахівці вважають, що в Середні віки Новгород для давньоруських земель виконував роль «вікна в Європу»? 5. охарактеризуйте торговельні відносини Новгородської землі із західноєвропейськими країнами. 6. Поясніть зміст поняття «Пан Великий Новгород». 7. Чому Великий Новгород втратив державну самостійність? 8*. Які принципи демократичного устрою держави існували в житті Новгорода? 9*. Із якою метою державні обов’язки й повноваження розподілялися між князем, посадником, тисяцьким і архієпископом?

Новгородські берестяні грамоти XIII—XIV ст.

Уклін від Михайла панові своєму Тимофію. Земля готова (зорана). Потрібне насіння. Надішли якнайшвидше розпорядження, бо ми не можемо взяти зерно без твого слова.

Уклін від Петра Марії. Покосив я луки у селі озиричі, але жителі його [сіно] в мене забрали. Надішли копію з купчої грамоти, щоб я довів своє право на сіно.

Уклін від Бориса Настасьї. Як отримаєш цю грамоту (бересту), надішли мені людину на коні, тому що тут справ багато. І надішли сорочку, яку забула покласти.

Від Микити Уляні. іди за мене. Ти мені подобаєшся, а я тобі? Свідком моїм буде Гнат Моїсеєв.

? 1. Поясніть зміст грамот. 2. До яких видів історичних джерел належать наведені берестяні грамоти? 3. Представники яких середньовічних станів згадуються в грамотах?

§ 23. Північно-Східна Русь: від Новгородської республіки до Московської держави

1. Новгородська аристократично-купецька республіка. В історії руського Середньовіччя особлива роль належить Новгороду. Поселення на місці Новгороду виникло в VI ст., а наприкінці X ст. Новгород вже вважався другим за значенням після Києва центром Русі-України. Піднесенню Новгорода сприяло його винятково вигідне розташування на початку важливих торговельних шляхів, які з’єднували Балтику із Чорним і Каспійським морями. Тому не випадково в господарському житті Новгорода важливе значення мала посередницька торгівля. Багаті новгородські купці вивозили хутра, віск, мед і успішно торгували на просторі від Середземного моря до Північного полярного кола. Особливо активною була торгівля із Західною Європою, насамперед з німецькою Ганзою.

У середині XII ст. новгородці домоглися незалежності від Києва. Утворилася Новгородська аристократично-купецька республіка – своєрідна форма правління, за якої виборні органи влади існували поряд із княжою владою. Оскільки посадових осіб у Новгороді не призначали, а обирали, виникало враження участі всього народу в управлінні. Насправді ж усю повноту влади тримали у своїх руках бояри та верхівка купецтва.

Новгородці самі запрошували князя, однак чітко обмежували його повноваження. Князь не мав права володіти в Новгородській державі землею і розпоряджатися міською скарбницею. Практично він не правив Новгородом, а служив йому: був найманим воєначальником і вирішував деякі судові справи. Якщо ж князь не виконував установлених правил чи невдало командував військом, новгородці, не вагаючись, виганяли його з міста.

Вищий орган влади – загальноміське віче – це збори всього вільного чоловічого населення. Віче мало право оголошувати війну й укладати мир, затверджувати закони, запрошувати та усувати князів. На ньому обирали посадника – голову новгородського уряду, тисяцького – командира міського ополчення та єпископа (пізніше – архієпископа).

Спасо-Преображенська церква в м. Новгород. XIV ст. Сучасний вигляд

Церква Св. Федора Стратилата на Струмку в м. Новгород. XIV ст. Сучасний вигляд

Подумайте!

Порівняйте управління Новгородом з міським управлінням у країнах Західної Європи, зокрема в Італії. Де, на вашу думку, представництво народу було вагоміше?

2. Монгольське панування. У XIII ст. роздроблена на окремі князівства Русь опинилася віч-на-віч із грізним ворогом – монгольським завойовником.

Численні монгольські племена займалися переважно скотарством, розводили коней, биків та овець. За назвою наймогутнішого з племен усіх їх називали спочатку монголами, а згодом татарами. З давніх часів монголи кочували в степах Центральної Азії. Племена постійно ворогували між собою, поки один з ханів – Темучин – не розгромив суперників. Вони визнали Темучина верховним правителем Монголії і затвердили за ним титул Чингісхан (Великий хан).

Об’єднавши й укріпивши свою державу, Чингісхан перейшов до зовнішніх завоювань. Йому підкорилися Північний Китай, Середня Азія, Іран, Закавказзя. Онук Чингісхана, Бату, спрямував погляд на Русь.

Чингісхан зі своїми нащадками. Мініатюра. XIV ст.

Знатний монгольський воїн. Мініатюра. XIII ст.

Пригадайте!

З курсу історії України розкажіть про перебіг битви на річці Калці.

Узимку 1237 р. війська хана Бату вторглися в руські землі. Після п’ятиденної облоги його воїни захопили Рязань. Потім монголи обрушилися на Владимиро-Суздальську землю. Населення чинило завойовникам відчайдушний опір. Героїчним епізодом боротьби стала оборона маленького міста Ковельська, яке сім тижнів стримувало натиск ворога. Згодом монгольське військо вирушило на Новгород. Мужнє протистояння народу підірвало сили загарбників, до того ж почалася весняна повінь. Бату повернув свою кінноту назад і відійшов за Волгу.

Восени 1240 р. хан почав новий похід. І знову кожне князівство зустрічало завойовників поодинці. Бату захопив і вщент зруйнував Київ, здійснив кривавий рейд Галицько-Волинським князівством. Навесні монгольське військо увірвалося в Центральну Європу, упродовж року спустошило Польщу, Угорщину, Чехію і наблизилося до кордонів Італії та Німеччини. Європейські країни готувалися об’єднаними зусиллями протистояти загарбникам, коли Бату отримав звістку про смерть Великого хана. Полководець не міг залишитися осторонь боротьби за владу. Не мав він і належних сил, щоб утримувати величезні завойовані території. Бату повернув свої війська на схід і відійшов у степові пониззя Волги.

Монгольські вершники. Мініатюра. XIV ст.

Оборона Ковельська. Мініатюра. XVI ст.

Подумайте!

Які чинники сприяли тому, що монголи не продовжили завоювання в Західній Європі?

Неподалік сучасної Астрахані утворилася монгольська держава Золота Орда (орда – ханський шатер, стійбище) зі столицею в місті Сарай. Почалася довга епоха монгольського панування. Проте Північно-Східна Русь змогла зберегти свою самобутність, релігію, культуру та звичаї. Залежність від Золотої Орди полягала у сплаті хану величезної щорічної данини, за збиранням якої наглядали ханські намісники – баскаки.

Зі встановленням ординського володарювання кожне руське князівство вважалося насамперед землею хана й лише потім – спадкоємним володінням князя. Хан надавав князям ярлик – грамоту на управління князівством. Видача ярликів викликала суперництво й ворожнечу між князями, але Орда була зацікавлена в розпалюванні конфліктів. Монголи спеціально зіштовхували князів, щоб не допустити посилення небезпечних і розправитися з неугодними. Майже щоразу хани використовували князівські міжусобиці для чергових військових походів.

У середині XIV ст. руські князі мали достатньо сил, щоб наважитися на виступ проти Орди. На чолі його став великий князь Дмитрій Іванович (1359-1389).

Саме в цей час у самій Орді розгорілися міжусобиці. Владу захопив темник (вищий воєначальник) Мамай, який правив від імені слабких і безвольних ханів. Скориставшись моментом, Дмитрій став на бік його противника хана Тохтамиша і відкрито розпочав боротьбу з Ордою.

Дмитрій Донський

Перемога на Куликовому полі. Мініатюра. XIV ст.

У ніч проти 8 вересня 1380 р. московське військо переправилося через Дон, спалило за собою мости і розташувалося на Куликовому полі.

Першим рушив війська Мамай. Ординський правитель перебував на пагорбі й звідти спостерігав за ходом битви. Князь Дмитрій в обладунках звичайного ратника бився в самій гущі свого війська. Долю битви вирішив засадний полк. Переможцями в битві стали воїни князя Дмитрія, який отримав прозвання Донський.

Перед смертю Дмитрій Донський заповів велике княжіння Владимирське своєму старшому синові Василію І як «вотчину» московських князів. Монголи зуміли укріпити власні сили та ще неодноразово поверталися на Русь, примушуючи до сплати данини. У 1382 р. хан Тохтамиш захопив і спалив Москву.

3. Московське князівство. Іван III. Перша згадка про Москву з’явилася 1147 р., коли, згідно з літописом, князь Юрій Долгорукий закликав: «Прийди до мене, брате, в Москву». У XIV ст. навколо Москви відбулося об’єднання земель.

Іван III

Важливі зміни відбулися за правління Івана III (1462-1505). Посівши престол, князь різними засобами – коли мирними, а коли й силою зброї – одне за одним знищував удільні володіння і збирав їх у єдину державу.

Головним суперником Москви залишався вільний Новгород. Частина новгородців прагнула будь-якою ціною зберегти старі вольності й не підкорятися деспотичному московському пануванню.

Московське військо виступило в похід і силою захопило Новгород. Новгородська земля увійшла до складу Московського князівства.

Після дводенної облоги Іван III захопив і приєднав до своїх володінь самостійне Тверське князівство. Московська Русь стала практично єдиною державою, де викорінювалися будь-які прояви невдоволення чи самостійництва. Опорою для Івана III стала церква, яку він дедалі більше підпорядковував собі.

Князь прагнув не лише створити міцну державу, а й довести світові, що Москва є спадкоємницею колись величної Візантійської імперії. Символізувати такий задум мав шлюб Івана III з небогою останнього візантійського імператора Софією Палеолог. Після їхнього одруження в Москві розгорнулося будівництво нових соборів, кремлівських стін і веж. Місто набувало вигляду справжньої столиці.

Стояння на річці Угрі. Мініатюра. XV ст.

Московські воїни переслідують ординців. Мініатюра. XV ст.

Улітку 1480 р. московська рать та ординці протистояли одне одному на протилежних берегах річки Угри.

Документ

XVI ст. З Ніконівського літопису

. Ахмат же прийшов до Угри зі своїми силами і хотів перейти річку. І прийшли татари, почали в наших стріляти, а наші в них, а інші татари на воєвод раптово напали. Наші стріляли та з пищалей багатьох убили, а їх стріли серед наших падали й нікого не ранили. І відбили їх від берегу, і багато днів вони приступали з боєм, і не перемогли, очікуючи, поки річка замерзне. Були тоді сильні морози, річка почала замерзати, був страх з обох сторін, одні інших боялися. коли наші відступили від берега, коли татари, охоплені страхом, побігли, думаючи, що Русь зачищає берег, щоб з ними битися. А наші думали, що татари перейшли річку.

  • 1. Як, на вашу думку, природні умови могли впливати на ведення бойових дій?
  • 2. Які почуття автор вкладає у слова очевидця подій?

Усі спроби татар переправитися московити відбивали рушничним і гарматним вогнем. Після місячного «стояння на річці Угрі» і безуспішних боїв за переправу хан змушений був відступити. Ця подія ще не означала повного визволення з-під монгольського панування, однак посилила позиції московського князя, який сам себе відтепер іменував «государем всія Русі».

Отже, на чолі Московського князівства став верховний володар усіх земель – Великий князь, при ньому постійно діяла державна рада – Боярська дума. Ділові й досвідчені дяки стали надійною опорою великокняжої влади.

Подумайте!

Чи нагадує вам Боярська дума станово-представницькі органи у країнах Західної Європи?

Водночас відбувалися важливі зміни в суспільстві. З кінця XV ст. верхівка землевласників-бояр перейшла на державну службу й утворила вузьке коло титулованої знаті. Колишні правителі незалежних земель, удільні князі, мусили тепер відбувати військову службу на користь Великого князя. Слідом за удільними князями їхні бояри (середні та дрібні феодали) теж стали на службу до Великого князя, складали його двір і тому називалися дворянами. Нагородою за службу було отримання від держави землі – помістя. Ті, хто мав помістя, – поміщики – підпорядковувалися правителю держави й відігравали у країні дедалі помітнішу роль. Своєю чергою, роздача земель спонукала до територіального розширення держави, що стимулювало зовнішні завоювання.

Шапка Мономаха

Основне населення держави складали селяни. Вони поділялися на декілька груп залежно від того, на кого працювали: княжі, помісні, монастирські тощо. У містах переважно проживали ремісники та купці, хоча чимало було й «низького люду» – різного роду слуг.

Злам XV-XVI ст. – це час об’єднання земель Північно-Східної Русі, важливих змін у державному управлінні, відродження культури. Велике князівство Московське вийшло на арену європейської та світової політики.

4. Культура Північно-Східної Русі. Монгольські походи завдали удару культурі руських земель. Її подальший розвиток затримався, почалося відставання від західноєвропейських країн. За два з половиною століття було знищено безліч матеріальних і духовних цінностей.

Знищили багато книг. Про збереження вцілілих дбала церква. При монастирях і князівських дворах відкривали скрипторії, бібліотеки. Матеріалом для письма часто слугувала береста. До наших днів дійшло чимало берестяних грамот із записами різного змісту.

З другої половини XIV ст. в землях Північно-Східної Русі почалося культурне піднесення. Основу для нього заклали перші успіхи визвольної боротьби проти Орди і подальше об’єднання земель навколо Москви. Після занепаду поновилося літописання при князівських дворах і монастирях.

Визначною літературною пам’яткою світового значення є «Ходіння за три моря» тверського купця Афанасія Нікітіна, де містилося багато цінного та цікавого про життя народів Індії.

На зламі XIV-XV ст. особливо успішно розвивався церковний фресковий живопис. Свого розквіту він досяг у творчості візантійця за походженням Феофана Грека і особливо – у роботах Андрія Рубльова. До найвидатніших творів світового мистецтва належить ікона А. Рубльова «Трійця», сповнена дивного тепла, людяності, чистоти й просвітленості.

Андрій Рубльов. Трійця. XV ст.

ПЕРЕВІРЯЄМО ЗНАННЯ

  • 1. У чому полягала особливість форми правління в Новгородській боярській республіці? Про що це свідчить?
  • 2. Які наслідки для Північно-Східної Русі мала роздробленість?
  • 3. Чим можна пояснити успіхи монгольських завойовників?
  • 4. Чому князь Дмитрій наважився відкрито виступити проти Орди?
  • 5. Яке значення мала перемога на Куликовому полі?
  • 6. Як Іван III здійснював об’єднання земель навколо Москви?
  • 7. Про що свідчило прийняття титулу Великий князь?
  • 8. Як монгольське панування позначилося на стані культури Північно-Східної Русі? Яку роль у збереженні пам’яток культури відіграла церква?

Удосконалюємо вміння

  • 1. Розгляньте карту «Утворення Московської держави» (с. 147). На контурній карті зафарбуйте різними кольорами території, з яких у різні періоди утворилося Велике князівство Московське. Позначте шлях Мамая та місце Куликовської битви.
  • 2. У зошитах складіть «феодальну драбину» Московської держави.

ДІЄМО ТВОРЧО

Робота у групах. Обговоріть у групах питання зустрічі культур на теренах Центрально-Східної Європи (візантійської, католицької, руської). Була це, на вашу думку, взаємодія чи зіткнення? Свої висновки презентуйте на загал.

Запам’ятовуємо дати

1237 р. – вторгнення хана Бату на Русь

Середина XII ст. – утворення Новгородської боярської республіки

Середина XIV ст. – формування Великого князівства Московського