Що таке олігоастроцитома

0 Comments

Зміст:

Що таке олігоастроцитома

Первинні пухлини головного мозку умовно розподіляються на 4 класи згідно класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я (далі WHO grade I – IV). Є злоякісні пухлини головного мозку (WHO grade II – IV) та доброякісні пухлини головного мозку (WHO grade I – II). Доброякісні пухлини головного мозку ростуть повільно, вони як правило після повного видалення не продовжують свій ріст та не метастазують. Злоякісні пухлини головного мозку ростуть швидко, вони дуже часто відновлюють свій ріст, навіть після їхнього тотального видалення, також вони можуть метастазувати.

    Класи пухлин головного мозку:
  • І клас (WHO grade І). При дослідженні біопсійного матеріалу клітини пухлини дуже схожі на нормальні клітини мозку. Пухлина зазвичай повільно росте та рідко поширюється на довколишні тканини. Хірургічне лікування зазвичай є єдиним методом лікування, який показаний при пухлинах головного та спинного мозку Grade 1.
  • ІІ клас (WHO grade ІІ). Клітини менш схожі на нормальні клітини мозку. Зазвичай повільно ростуть але можуть проростати в сусідню мозкову тканину. Пухлини ІІ класу можуть повторно рости після операції та деякі можуть перетворитися в злоякісну пухлину.
  • III клас (WHO grade III). При дослідженні біопсійного матеріалу клітини пухлини мають атиповий вигляд, тобто відрізняються за своєю будовою від звичайних здорових клітин. Вони можуть поширюватися до інших ділянок головного та спинного мозку. Зазвичай потребують хіміо – та променевої терапії після операції.
  • IV клас (WHO grade IV). Клітини дуже атипові. Пухлина росте швидко. Вони часто починають рости знову після лікування та можуть поширюватися на інші ділянки головного та спинного мозку. Зазвичай лікуються хіміо- та променевою терапією. Операція при такому типі пухлин носить більше діагностичний характер.

Які симптоми пухлин головного мозку?

Дуже частими симптомами пухлин головного мозку є головний біль, судомний напад, погане загальне самопочуття, порушення зору. Головний мозок знаходиться в відносно закритому просторі – черепі. При появі додаткового об’єму клітин в закритому просторі – виникає так звана гіпертензія, що спричинює симптоматику. Кожна доля (ділянка) нашого головного мозку виконує певну функцію, наприклад лобна доля відповідає за нашу поведінку, рухи, тім’яна за чутливість, скронева за відчуття запаху, слух, потилична доля відповідає за зір. В залежності від того в якій долі розташована пухлина виникає та чи інша симптоматика.

Симптоми пухлини головного мозку в лобній долі

    Лобна доля відповідає за рухи та поведінку тому пухлина лобної долі може спричинити:
  • Проблеми з рухами руками та ногами
  • Проблеми з хотьбою
  • Проблеми з мовою
  • Одностороння слабкість в руках або ногах
  • Втрата нюху
  • Зміна поведінки (дуже часто родичі розповідають, що поведінка змінилась і стала дитячою)

Симптоми пухлини скроневої долі

    Скронева доля відповідає за розуміння звуків, слух, пам’ять, тому пухлини в цій ділянці спричиняють:
  • Втрату короткочасної пам’яті
  • Проблеми з розумінням мови
  • Проблеми зі слухом
  • Слухові галюцинації (пацієнти чують голоси)

Симптоми пухлини тім’яної долі

    Тімяна ділянка відповідає за сенсорні відчуття, тому пухлина цієї локалізації можуть спричинити:
  • Труднощі з розумінням мови
  • Проблеми з написанням та прочитанням
  • Втрату відчуття половини тіла

Симптоми пухлин потиличної долі

    Потилична ділянка відповідає за зір, тому пухлина потиличної ділянки може спричинити:
  • Зміни сприйняття кольору
  • Блискавки перед очима
  • Випадіння полів зору

Симптоми пухлини мозочка

    Мозочок відповідає за баланс тіла, тому симптомами пухлини мозочка можуть бути:
  • Проблеми з балансом тіла, падіння під час ходьби
  • Відчуття тошноти, блювання
  • Проблеми з рухами очима
  • Дуже часто пухлини мозочка спричинюють гідроцефалію (порушення циркуляції спинномозкової рідини)

Симптоми пухлини стовбура головного мозку

    Стовбур головного мозку є місцем локалізації життєво важливих центрів серцебиття та дихання. Пухлини цієї ділянки спричиняють:
  • Порушення ковтання
  • Слабкість в половині тіла
  • Перекошеність обличчя
  • Двоїння перед очима

Пухлини гіпофізарної ділянки

    Гіпофіз – частина головного мозку, що здатна продукувати гормони, які відповідають за різні функції органів нашого тіла. Симптомами пухлин гіпофізарної ділянки можуть бути:
  • Надмірна вага та опухлість обличчя
  • Неможливість завагітніти
  • Високий тиск
  • Зміни настрою
  • Галакторея (виділення молока з сосків)
  • Підвищення рівня цукру в крові

Пухлини ділянки шишкоподібної залози

    Шишкоподібна залоза (або пінеальна) продукує гормон мелатонін. Симптомами пухлин ділянки шишкоподібної залози є:
  • Головний біль
  • Швидка втомлюваність
  • Двоїння в очах
  • Хиткість при ходьбі
  • Часто гідроцефалія

Менінгіома головного мозку (WHO grade I)

Це пухлина з клітин павутинної оболонки головного мозку. Більшість менінгіом повільно ростуть та є умовно доброякісними пухлинами. Технічно це не зовсім пухлина мозкової тканини. Більшість менінгіом можуть рости роками та не спричинювати жодної симптоматики, але коли вони досягають великих розмірів та підтискають головний мозок, нерви або великі судини тоді їх і діагностують. Менінгіоми більш частіше діагностуються у жінок, і більшість випадків це жінки старше 55 – 60 років. Велика кількість менінгом, особливо, якщо це випадкова знахідка, може просто спостерігатись рутинним виконанням МРТ. Симптоми менінгіоми залежать від локалізації пухлини відносно ділянки головного мозку. Найчастішим симптомом є головний біль, що посилюється вранці, блювота або нудота, двоїння в очах, втрата слуху, втрата пам’яті, втрата нюху, проблеми з розумінням мови, слабкість в руках або ногах, судомний напад.

Найкращим методом діагностики менінгеом головного мозку є магнітно – резонансна томографія (МРТ) з внутрішньовенним підсиленням (коли вводять контрастну речовину). В окремих випадках показане обстеження судин головного мозку – ангіографія, яка виконується з метою виявлення судин, які кровопостачають пухлину. Обов’язкова консультація лікаря невролога, нейрохірурга, сімейного лікаря. !Не виконуйте МРТ та інші обстеження без попередньої консультації лікаря!

Лікування в більшості випадків хірургічне. Але при певних розмірах та локалізації пухлини рекомендоване променеве лікування або хіміотерапевтичне.

Гліоми головного мозку (WHO grade I-IV)

Гліоми головного мозку – пухлини головного мозку, що ростуть з клітин паренхіми (речовини) головного мозку. Астроцитома головного мозку, гліобластома головного мозку, олегодендрогліома, олігоастроцитома, пілоцитарна астроцитома – всі ці пухлини об`єднані тим, що ростуть дифузно в паренхімі головного мозку та мають різний прогноз.

Як і при будь яких пухлинах головного мозку, симптоми залежать від локалізації пухлини та області на яку поширюється пухлина.

Найкращим методом діагностики гліальних пухлин головного мозку є магнітно – резонансна томографія (МРТ) з внутрішньовенним підсиленням (коли вводять контрастну речовину). Обов’язкова консультація лікаря невролога, нейрохірурга, сімейного лікаря перед обстеженням. !Не виконуйте МРТ без попередньої консультації лікаря!

Лікування в більшості випадків хірургічне з наступним променевим та хіміотерапевтичним лікуванням.

Ембріональні пухлини

Група пухлин куди входить медулобластома, нейробластома, атипова теретоїдна/рабдоміоїдна пухлина головного мозку. Частіше всього ця група пухлин діагностується у пацієнтів до 14 років. Типова локалізація – задня черепна ямка, область черепа де розташований мозочок – частина мозку, яка відповідає за координацію рухів. Найчастіша скарга – втрата балансу та неможливість хотьби. Також дуже часто ці пухлини спричинюють підвищений внутрішньочерепний тиск, що викликає блювоту, головний біль, втрату свідомості.

Найкращим методом діагностики ембріональних пухлин головного мозку є магнітно – резонансна томографія (МРТ) з внутрішньовенним підсиленням (коли вводять контрастну речовину). Обов’язкова консультація лікаря невролога, нейрохірурга, сімейного лікаря перед обстеженням. !Не виконуйте МРТ без попередньої консультації лікаря!

Лікування в більшості випадків хірургічне з наступним променевим та хіміотерапевтичним лікуванням.

Діагностика пухлин головного та спинного мозку:

    При появі будь яких симптомів пухлин головного мозку слід в першу чергу звернутись до свого сімейного лікаря. Якщо в лікаря виникнуть підозри на пухлину головного чи спинного мозку він в подальшому може скерувати до вузького спеціаліста, або на обстеження:
  • Магнітно – резонансна томографія (МРТ) головного та спинного мозку
  • Компютерна томографія (КТ) головного мозку
  • Компютерна томографія (КТ) хребта
  • Позитронно – емісійна томографія (ПЕТ) або у поєднанні з МРТ (ПЕТ/МРТ) чи КТ (ПЕТ/КТ)
  • Ангіографія
  • Люмбальна пункція
  • Огляд невролога/нейрохірурга
  • Аналізи крові
  • Нейроендоскопічна біопсія пухлини
  • Імуногістохімічне, цитологічне чи молекулярне дослідження

Для правильної оцінки результатів досліджень проконсультуйтесь з лікарем – нейрохірургом відділення Онконейрохірургії Національного інституту раку

. Не намагайтесь самостійно обстежуватися чи лікуватися – це нашкодить вашому здоров’ю .

Олігодендрогліома

Олігодендрогліома — це тип пухлини головного мозку, що називається гліома . Олігодендрогліома отримала свою назву через те, що пухлинні клітини виглядають як олігодендроцити: клітини, що утворюють захисну оболонку нервів у мозку.

Олігодендрогліоми найчастіше розвиваються в білій речовині головного мозку . Близько половини виникають у лобній долі .

Більшість олігодендрогліом зустрічаються у дорослих. У дітей і підлітків вони зустрічаються дуже рідко. Менше 1 % пухлин головного мозку у дітей віком до 14 років є олігодендрогліомами.

Олігодендрогліоми найчастіше розвиваються в білій речовині головного мозку. Близько половини виникають у лобній долі.

Олігодендрогліоми можуть бути низького ступеня злоякісності (II стадії) або високого ступеня злоякісності (III стадії). Ці пухлини часто дифузні та можуть не мати чітко визначених меж. Лікування зазвичай передбачає хірургічну операцію для видалення якомога більшої частини пухлини. Радіотерапія часто використовується для знищення залишкових ракових клітин. Хіміотерапію також можуть застосовувати. Рівень виживаності дітей з олігодендрогліомою залежить від ступеня пухлини та успіху операції. Пацієнти з пухлинами низького ступеня злоякісності, що повністю видалені хірургічним шляхом, мають виживаність понад 90 %.

Симптоми олігодендрогліоми

Олігодендрогліоми часто ростуть повільно. Пухлина може існувати роками, перш ніж спричинить проблеми. Ознаки та симптоми олігодендрогліоми залежать від кількох факторів, як-от вік дитини, розмір пухлини, розташування пухлини та швидкість її росту.

  • судоми (найчастіше);
  • зміни особистості або поведінки;
  • головні болі;
  • проблеми із зором;
  • слабкість або оніміння з одного боку тіла.

Приблизно у половини пацієнтів судоми виникають до встановлення діагнозу. У більшості пацієнтів (приблизно 80 %) судоми виникають у певний момент під час хвороби.

Діагностика олігодендрогліоми

Лікарі досліджують олігодендрогліому кількома способами.

  • Медичний огляд і збір медичного анамнезу допомагають лікарям дізнатися про симптоми, загальний стан здоров’я, минулі хвороби та фактори ризику.
  • Фактори ризику: причина розвитку олігодендрогліоми невідома, але певні генетичні зміни в клітинах пов’язані з цими пухлинами. Олігодендрогліоми зазвичай виникають у дорослих і частіше зустрічаються у чоловіків. Дитячі олігодендрогліоми найчастіше спостерігаються у підлітків і молодих людей.

Олігодендрогліоми ростуть із олігодендроцитів, клітин, які утворюють захисну оболонку для нервів мозку.

Стадіювання та класифікація олігодендрогліоми

Пухлини олігодендрогліоми класифікуються за тим, як вони виглядають під мікроскопом. Чим більш аномальними виглядають клітини, тим вища стадія хвороби. Олігодендрогліоми зазвичай бувають II або III стадії.

  • Олігодендрогліоми II стадії вважаються низького ступеня злоякісності . Ці клітини більше схожі на звичайні клітини і ростуть повільніше. Вони рідше поширюються на інші частини мозку.
  • Олігодендрогліоми III стадії вважаються високого ступеня злоякісності . Ці пухлини називаються анапластичні олігодендрогліоми. Вони більш агресивні і швидше поширюються.

У минулому діагноз олігодендрогліоми базувався головним чином на тому, як клітини пухлини виглядали під мікроскопом. Однак лікарі дізнаються все більше про конкретні молекулярні зміни та мутації генів (зміни у ДНК ), що відбуваються в клітинах пухлини. Більшість олігодендрогліом мають специфічний молекулярний маркер , що допомагає у діагностиці. По-перше, це генна мутація , відома як IDH-мутація, що може спостерігатися в різних типах гліом. Олігодендрогліоми ідентифікуються на основі мутації IDH1 або IDH2. Зазвичай олігодендрогліоми також мають зміну в хромосомах, що називається коделецією 1p/19q. Однак педіатричні олігодендрогліоми, особливо у дітей молодшого віку, можуть не мати цих молекулярних особливостей. У цих випадках для встановлення діагнозу лікарі покладаються на візуалізаційні обстеження, результати лабораторних аналізів і клінічні ознаки. Розуміння конкретних змін у пухлинних клітинах може допомогти лікарям спланувати лікування та розробити кращу терапію в майбутньому.

Прогноз олігодендрогліоми

Олігодендрогліома набагато частіше зустрічається у дорослих, і менше відомо про прогноз для дітей. Загалом діти, як правило, мають кращі результати порівняно з дорослими. Для педіатричної олігодендрогліоми загальна 5-річна виживаність перевищує 80 %. Однак результати лікування можуть значно відрізнятися в залежності від успіху операції, віку на момент встановлення діагнозу, молекулярних особливостей пухлини та інших факторів. Крім того, рецидив хвороби є поширеним явищем, навіть серед тих, хто прожив багато років після лікування.

Фактори, що впливають на результат:

  • Тип і ступінь пухлини. Олігодендрогліоми низького ступеня злоякісності ростуть повільніше і мають меншу ймовірність рецидиву. Олігодендрогліоми високого ступеня важче лікувати, і вони часто рецидивують раніше.
  • Чи можна шляхом операції повністю видалити пухлину. Одним із найважливіших факторів прогнозу є те, чи можна шляхом операції повністю видалити пухлину. Діти, в яких було проведено тотальну резекцію без видимої пухлини після операції мають найкращі шанси на лікування.
  • Чи поширився рак. Рак, який дав метастази або поширився на інші частини мозку, важче лікувати.
  • Розташування пухлини. Пухлини, розташовані в головному мозку або мозочку, мають більше шансів на лікування порівняно з пухлинами в середині мозку або у стовбурі мозку. Багато в чому це пов’язано з тим, наскільки важко видалити пухлину хірургічним шляхом.
  • Чи виник рак уперше, чи стався рецидив. Рецидивуюче захворювання лікувати важче.
  • Молекулярні або генетичні особливості пухлини. Вчені вивчають, чи можуть певні зміни в генах і клітинні особливості пухлини полегшити лікування захворювання або дозволити провести нові методи лікування (так звана цільова терапія ).

Лікування олігодендрогліоми

Лікування олігодендрогліоми залежить від типу пухлини, її локалізації, а також від того, чи поширилася вона або рецидивувала. Агресивні пухлини потребують більш інтенсивного лікування. Також лікарі враховують вік пацієнта. Радіотерапія не використовується у дуже маленьких дітей через можливі побічні ефекти.

Хірургічна операція

Хірургічна операція для видалення якомога більшої частини пухлини є основним методом лікування олігодендрогліоми. Метою є тотальна резекція або повне видалення пухлини. Однак не завжди можливо видалити всю пухлину через ризик пошкодження сусідніх структур мозку та дифузну природу олігодендрогліоми. У деяких випадках хірургічне втручання може бути неможливим через розташування пухлини. Деяким пацієнтам із пухлинами низького ступеня злоякісності може бути проведена лише хірургічна операція з подальшим спостереженням. Іншим пацієнтам може бути проведена операція, а потім радіотерапія й/або хіміотерапія.

Радіотерапія

Радіотерапія може бути проведена після операції для знищення залишкових ракових клітин. Радіотерапія залежить від типу та локалізації пухлини, а також віку дитини.

У цій радіотерапії використовуються пучки променів, рентгенівських або протонних, для зменшення пухлини та знищення ракових клітин. Радіотерапія діє шляхом пошкодження ДНК ракових клітин.

Хіміотерапія

Хіміотерапія іноді використовується на додачу до хірургічного втручання та променевої терапії, особливо в разі пухлин високого ступеня злоякісності. Хіміотерапія може застосовуватися у немовлят і маленьких дітей, щоб відстрочити використання радіотерапії. Хіміотерапія, що застосовується для лікування олігодендрогліоми, включає: прокарбазин, ломустин (CCNU) і вінкристин (режим PCV), а також темозоломід. Інші типи хіміотерапії також можуть використовуватися, особливо в рамках клінічних досліджень. Деякі хіміотерапевтичні препарати, що використовуються для лікування олігодендрогліоми, можуть спричинити проблеми з фертильністю в майбутньому. Залежно від типу запланованої хіміотерапії члени родини можуть захотіти обговорити з медичною бригадою варіанти захисту фертильності.

Цільова терапія

Таргетна терапія діє шляхом впливу або цільової дії на специфічні аспекти пухлини, такі як гени та білки.

Подальший догляд

Догляд за пацієнтами з олігодендрогліомою повинен включати відповідне направлення до допоміжних служб, як-от неврологи, реабілітаційна терапія, шкільні служби та психологи. Після лікування олігодендрогліоми пацієнти проходитимуть регулярні МРТ-сканування для моніторингу на предмет рецидиву. Протягом деякого часу можуть знадобитися стероїдні та протисудомні препарати.

Життя після педіатричної олігодендрогліоми

Одужання та віддалені наслідки олігодендрогліоми у дітей та підлітків залежать від особливостей пухлини та проведеного лікування. Постійне подальше спостереження, лабораторні дослідження та регулярні МРТ-сканування необхідні для моніторингу пацієнтів на предмет рецидиву або прогресування захворювання. Медична бригада розроблює графік на основі індивідуальних потреб пацієнта.

Педіатрична гліома низького ступеня злоякісності як довгострокова хвороба

Гліоми низького ступеня злоякісності, зокрема деякі олігодендрогліоми, часто є хронічним або тривалим захворюванням. Хоча довготривале виживання в разі гліоми низького ступеня злоякісності є високим, пухлина часто виникає повторно або прогресує з часом. Пацієнту може знадобитися додаткове лікування протягом багатьох років спостереження. Це означає, що пацієнт ризикує отримати додаткові ускладнення, пов’язані з лікуванням або пухлиною. Також можуть бути випадки, коли пухлина демонструє ріст під час сканування, але медична бригада рекомендує спостереження ( пильне очікування ) замість лікування. Належне спілкування та довіра між пацієнтом, родиною та медичною бригадою мають вирішальне значення для прийняття рішень та лікування хвороби.

Міждисциплінарна медична бригада може забезпечити персоналізований план догляду для зміцнення довгострокового здоров’я та підтримки високої якості життя. Важливо проводити регулярні огляди та забезпечувати догляд за здоров’ям протягом усього періоду життя після раку на предмет віддалених наслідків лікування, проблем зі здоров’ям, що можуть виникнути через роки після терапії.