Де ти працюєшЯ працюю в «Київському метрополітені»

Метро у Києві відкрили в 1960 році – це були 5 перших станцій червоної гілки від «Вокзальної» до «Дніпра». Тоді проїзд коштував 50 копійок. До 2019 року в місті відкрили ще дві гілки метро та 47 станцій, а у 2020-му планують добудувати метро на Виноградар. У (далеких) планах – четверта гілка підземки, яка з’єднає аеропорт «Київ» із Троєщиною.

Щодоби на лінії метро в Києві виходить 130 поїздів, а за один день ними користуються понад мільйон разів. За рік пасажиропотік київського метро сягає майже 500 мільйонів.

Середня зарплата машиніста – 27 326 гривень, тунельного працівника – 14 166, а старший касир у середньому заробляє 15 459 гривень.

Як це – працювати в одному з найбільших комунальних підприємств Києва – розпитали у працівників «Київського метрополітену».

The Village Україна повертає рубрику «Де ти працюєш», у якій розповідає про цікаві нежитлові будинки Києва та людей, які в них працюють.

Фото: Марго Дідченко, Костянтин Гузенко, обкладинка – Анна Бобирєва

Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – усі головні тексти тут.

Дата відкриття: 6 листопада 1960 року

Скільки станцій: 52

Яка протяжність ліній: 70 кілометрів

Скільки працівників: 8000

Середній вік працівників: 42-43 роки

Максим Гуляєв

Я з дитинства мріяв стати машиністом. Закінчив залізничне училище і почав працювати на електричці, але там затримався лише на три місяці – зрозумів, що не моє. Технічний стан цих поїздів жахливий, там постійно щось ламалось, графік був важким – це мене дуже дратувало.

Тоді знайомий машиніст порадив піти в метро. Раніше отримати роботу в підземці було важко і працювати там вважалось вкрай престижно. Люди не звільнялися, кадри були досить молоді. Це зараз молодь не надто хоче йти працювати в комунальні служби.

Для того щоб стати машиністом, потрібна середня освіта та повноліття. Саму професію можна опанувати безпосередньо на курсах у метрополітені. Але зараз якщо набирають групу із 30 людей, то з них тільки 10, та й то можливо, почнуть працювати.

Коли я прийшов у метро – це було просто «вау». Потрібні були зв’язки, просто щоб отримати тут роботу. А зараз працівників шукають через соцмережі. Я не кажу, що це погано, але які кадри можуть прийти за оголошенням? Машиніст має знати все, навіть те, що йому ніколи може і не знадобитись, а вивчити це суто на підготовчих курсах важко.

Люди часто не розуміють, що таке робота машиніста. Ти можеш працювати до ночі, спати кілька годин та виходити зранку знову на роботу. Не всі можуть витримати такий графік.

Машиніст – це не просто «сів та поїхав», це відповідальна й емоційно складна робота. Важкої фізичної праці машиніст не виконує, але має завжди бути уважним, щоб швидко відреагувати на певну ситуацію. Навіть коли їдеш тунелем, голова має працювати завжди. Якщо мізки відключені, а працюють тільки руки – це не добре.

У нас 36-годинний робочий тиждень та 6 робочих днів (інколи 5, але не часто). Ми завжди працюємо на одній гілці, хоча зобов’язані знати всі лінії. Я працюю на зеленій. Поїзди можемо змінювати по кілька разів на день. У середньому за день виконуємо 3-5 кіл. На моїй гілці одне коло – це 1 година 25 хвилин.

Про суїциди в метро

Загалом робота проходить спокійно, за тиждень може бути один серйозний випадок. Діти часто люблять ходити по тунелях, можуть трапитись психічно неврівноважені люди на платформах чи у вагонах. Також багато суїцидів, за останні роки їх побільшало. Такі випадки – завжди сильний стрес для машиніста: хтось переносить це спокійно, хтось – більш емоційно. Знаю випадки, коли машиністи звільнялись після самогубств на лінії.

Я не бачив випадків суїциду за всі 16 років роботи. Бувало так, що людина впала між поїздом та на платформі під час зупинки. Був також випадок, коли людина впала перед поїздом, коли я вже стояв на платформі. Але летальних випадків не було.

Пасажири в нас некультурні загалом, не вміють користуватися громадським транспортом. Особливо коли тримають двері вагонів – так, ніби це останній поїзд в їхньому житті. В годину пік поїзди прибувають ледь не кожну хвилину! Такі затримки збивають графік: поїзд, який прямує позаду, не може в’їхати на станцію. А будь-яке запізнення – це вже маленька надзвичайна ситуація. На машиністів починає насідати диспетчер; потрібно входити в графік, для цього треба використати більше електроенергії, а це більші витрати. Взагалі всі процеси в метрополітені пов’язані між собою.

Через затримки на станціях зокрема потяги можуть зупинятись посеред тунелів. Але може бути й інша причина: наприклад, щось зламалось або висаджують робітників у тунель. Там є вентиляційні шахти, де відкачують ґрунтові води, та інші службові приміщення.

Зінаїда Савчук

прибиральниця станції метро

Я працюю прибиральницею в метро вже 11 років. Потрапила за оголошенням, просто побачила і подала заявку. У мене вийшло – і ось виходить уже понад 10 років. Я прибираю станції, прилеглу територію, виходи і входи, а також зелену зону поблизу. Прибиранням вагонів займається інша служба, але бувають випадки, коли доводиться мити і вагон. Наприклад, коли когось знудило в дорозі.

У кожної станції є технологічний графік прибирання, у годину пік працюємо в місцях, де менше пасажирів. Повністю станцію метро на день прибирають 2-3 рази, але загалом цей процес майже не зупиняється.

Робочий день прибиральниці триває 12 годин, є денні та нічні зміни. Ми закінчуємо мити одні сходи, потім за планом миття платформи чи переходу, потім – наступні сходи, і так по колу. Уночі працюємо там, де не можна прибрати, коли є пасажири.

Вологе прибирання відбувається зі спеціальними мийними засобами, а в сезон грипу станції додатково обробляють спеціальним розчином. За ці роки працювати стало легше. З’явилось більше машин, процес прибирання став більш автоматизований. Станції оновлюють, а відмивати бруд з нового покриття легше, ніж зі старого.

Моя робота для мене нескладна, я до неї звикла. Важче, коли випадає сніг, бо ми відповідаємо за його прибирання. Також складно, коли багато людей на станції, а нам потрібно прибрати.

Робота прибиральниці зараз не цінується, пасажири дратуються, що ми заважаємо їм. Ми це розуміємо, бо всі поспішають, у кожного свій настрій, і не звертаємо на негатив уваги. Бувають конфліктні пасажири. Якщо, скажімо, підмітання комусь заважає, як я маю пояснити, що в мене є графік і я повинна його дотримуватись? Часто пасажири повчають або розповідають, що я не повинна цього робити. Я мовчки слухаю, посміхаюсь, прошу вибачення та йду працювати далі.

Дуже приємно, коли люди дякують за роботу. Буває, проходить тисяча пасажирів і хтось один подякує. Звісно, було б краще, якби пасажири смітили менше. Дуже багато недопалків біля станції, часто люди залишають пляшки з-під алкоголю біля входу в метро. Це наша робота – прибирати, але було б легше, якби сміття викидали в урни, а не поза ними.

Вікторія Рудик

Я працюю в метро вже три роки і за цей час опанувала кілька професій: контролерка станції метрополітену, потім касирка, потім старша касирка, а зараз я інспекторка станції. Я контролюю роботу кас, складаю графіки для працівників і працюю з пасажирами.

Я починала свою роботу в метро зі станції «Вокзальна». Спочатку мені здавалось, що пасажиропотік в один момент просто знесе кабіну і мене не стане (сміється). Але з кожною зміною ставало легше. Контролеркою довго не працювала – відразу вивчилася на касирку.

Куди треба вчинити щоб стати машиністом метро

КП «Київський метрополітен» оголошує набір до технічної школи підприємства на курси машиніста електропоїзда. Підготовка майбутніх машиністів розпочнеться 22 січня 2024 року та триватиме 26-28 тижнів. Про це повідомляє комунальне підприємство.

Освітня програма складається з двох частин – теоретичної та практичної, після завершення яких необхідно успішно пройти кваліфікаційну атестацію. Заробітна плата під час навчання становитиме орієнтовно 7 000 гривень на місяць.

Під час теоретичного блоку слухачі отримають знання щодо конструкції поїзда та нормативно-технічної частини (інструкції, положення тощо). Практичний блок передбачає відпрацювання в якості стажера разом із професійним машиністом: поїзної роботи на лінії, маневрової роботи на станціях лінії та коліях депо, приймання та постановки рухомого складу.

Вимоги до працівника:

• кандидат/кандидатка від 18 років;
• відмінне здоров’я, яке перевірять лікарі під час медогляду та позитивний висновок про професійну придатність;
• освіта професійно-технічна, неповна вища або вища.

Умови від підприємства:

• офіційне працевлаштування;
• соціальний пакет;
• можливість додаткового навчання;
• позмінний графік роботи.

Машиніст електропоїзда має доплати за клас кваліфікації, стаж роботи, шкідливі умови праці, роботу в вечірні, нічні години та святкові дні тощо. Середня заробітна плата становить:

• без класу (для тих, хто лише отримав професію та став до роботи) – 29 628 грн;
• ІІІ клас – 31 282 грн;
• ІІ клас – 34 385 грн;
• І клас – 38 519 грн.

Для того, щоб отримати або підвищити клас кваліфікації необхідно пропрацювати рік без порушень і збоїв, а також підтвердити свою фаховість на іспитах.

Детальніше за телефонами:

044-238-42-26 – електродепо «Дарниця»;

044-238-52-26 – електродепо «Оболонь»;

044-238-52-66 – електродепо «Харківське»

044-238-44-70, 044-238-54-98 – управління кадрової роботи.

Нагадаємо, що у 2017 році в Україні скасували наказ Міністерства охорони здоров’я № 256 «Про затвердження Переліку важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок», що діяв із 1993 року.