Терміни посіву конюшини червоної

0 Comments

Зміст:

Конюшина лучна: вирощування в саду, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 04 лютого 2019 Перша редакція: 04 жовтня 2017 🕒 8 хвилин 👀 38082 рази 💬 0 коментарів

  • Посадка й догляд за конюшиною лучною
  • Конюшина лучна – опис
  • Вирощування конюшини лучної
    • Посадка конюшини лучної
    • Догляд за конюшиною лучною
    • Лікувальні властивості конюшини лучної
    • Конюшина лучна – протипокази
    • Коментарі

    Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник».

    Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.

    Посадка й догляд за конюшиною лучною

    • Цвітіння: у кінці травня або на початку червня майже три місяці.
    • Посадка: посів насіння в відкритий ґрунт – напровесні, щойно зійде сніг.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
    • Ґрунт: чорнозем, суглинні або супіщані ґрунти з pH 6,0-6,5.
    • Полив: помірно, у середньому один раз на тиждень, уранці або ввечері. У посуху поливають частіше.
    • Підживлення: тільки рідкими калійно-фосфорними підживленнями: азот рослина самостійно засвоює з ґрунту.
    • Розмноження: насіннєве.
    • Шкідники: бульбочкові й конюшинові довгоносики.
    • Хвороби: червону конюшину вражають антракноз, аскохітоз, рак і іржа.
    • Властивості: є не тільки кормовою, а й затребуваною лікарською рослиною, що має сечогінну, потогінну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну та в’яжучу дію.

    Конюшина лучна – опис

    Конюшина лучна – дворічна або багаторічна трав’яниста рослина, що сягає у висоту від 15 до 55 см. Стебла у неї тягнуться вгору, гіллясті, листя трійчасте, з дрібнозубчастими широкояйцеподібними частками. Листочки цільні, війчасті по краях. Пухкі кулясті головчасті суцвіття сидять попарно й часто прикриті верхніми листками, їхній віночок може бути рожевим, білим або строкатим. Плід конюшини лучної – однонасінний біб яйцеподібної форми з жовтувато-червоним або фіолетовим насінням.

    Вирощування конюшини лучної

    Посадка конюшини лучної

    Сіють конюшину напровесні, відразу після того, як зійде сніг. Найкраще вона росте на сонці або в притінку на чорноземі, суглинних і супіщаних ґрунтах, де до неї росли злакові культури, картопля, кукурудза чи коренеплоди. А конюшину після конюшини можна буде сіяти тільки через п’ять років. Водневий показник на ділянці має бути в межах pH 6,0-6,5, тому кислі ґрунти доведеться вапнувати.

    Перед посівом землю на ділянці перекопують на глибину штиха лопати, очищають від бур’яну й розрівнюють, а через тиждень розкидають по поверхні комплексне мінеральне добриво. Ще через два тижні, коли ґрунт осяде, його розпушують граблями, зволожують, після чого, вибравши безвітряний день, беруться до посіву. Попередньо витримане впродовж години у воді й просушене дворічне насіння конюшини змішують із сухою землею в співвідношенні 1:5 і рівномірно розподіляють по ділянці рядами, після чого присипають зверху шаром ґрунту. Великі насінини вкривають шаром завтовшки 4-5 см, а дрібні – 1-2 см. Норма висіву – приблизно 10 г насіння на 1 м² ділянки. Полив після посіву здійснюють лійкою з душовою насадкою, щоб не вимити насіння з-під тонкого шару ґрунту. Проростає насіння конюшини через 5-10 днів.

    Догляд за конюшиною лучною

    Найважливішим пунктом догляду за конюшиною лучною є полив, оскільки затяжна посуха негативно позначається як на декоративності галявини, так і на якості лікарської сировини. Занадто часте і рясне зволоження теж погано впливає на стан рослини, хоча конюшина з білими головками до цього більш стійка, ніж рожева. Поливають конюшину помірно, в середньому один раз на тиждень, вибираючи для цього світанкові чи вечірні години.

    Оскільки конюшина лучна засвоює атмосферний азот за допомогою бульбочкових бактерій, потребує вона тільки калійно-фосфорних добрив, які вносять у рідкому вигляді. Якщо ж конюшина росте в родючому ґрунті, підживлення їй зовсім не потрібні.

    Уражається червона лучна конюшина такими захворюваннями, як антракноз, аскохітоз, рак і іржа. Щоб уникнути знищення конюшини цими інфекціями, необхідно вибирати для вирощування стійкі до захворювань сорти, обов’язково знезаражувати їх перед посівом і збирати врожай або косити культуру в момент самого початку цвітіння. Окрім того, надзвичайно важливо дотримуватися сівозміни й при ураженні посівів конюшини на рак не вирощувати культуру на цій ділянці щонайменше 7 років. Проти таких хвороб, як аскохітоз і іржа, ефективні обпилювання посівів конюшини лучної порошком сірки, а з антракнозом борються фунгіцидами. Зі шкідників конюшини лучної найвідоміші бульбочкові й конюшинові довгоносики. Конюшинові довгоносики пошкоджують листя, бутони й квітки конюшини: одна личинка комахи здатна знищити до 11 зав’язей. Щоб уникнути зниження врожаю через шкідливу діяльність конюшинових довгоносиків і їхніх личинок, потрібно скошувати посіви в період бутонізації. Бульбочкові довгоносики навесні пошкоджують у сходів точку росту, а пізніше їхні личинки виїдають заглиблення в коренях і знищують бульби конюшини. Проти цих шкідників доведеться використовувати інсектициди.

    Збір конюшини лучної

    Збирають конюшину лучну на сіно на самому початку цвітіння. Якщо запізнитися зі збиранням, якість корму погіршується, оскільки в рослині зменшується вміст протеїну.

    У якості лікарської сировини використовуються тільки квітки конюшини червоної, які також знімають на початку цвітіння. Квітки після збирання розрізають уздовж верхнього стебла і вистеляють на сушку в тінистому місці саду або в напівтемному, добре провітрюваному приміщенні, температура в якому не має підніматися вище 35 ºC. Зберігають лікарську сировину в паперових пакетах або картонних коробках у сухому, темному й прохолодному місці.

    Види і сорти конюшини лучної

    У культурі поширені два типи конюшини лучної: пізньостигла одноукісна й ранньостигла двохукісна. Ранньостигла конюшина вирізняється швидким розвитком, великою кількістю зеленої маси, сильним розгалуженням, густою облистяністю і здатністю утворювати отаву. А пізня конюшина відрізняється від ранньої морфологічно: у неї довші прилистки й більша кількість міжвузлів – від 7 до 12. Пізні сорти дають гарний урожай у першому укосі, але здатність до утворення отави у них значно нижча, ніж у ранніх. Однак зимостійкість у пізньої конюшини вища, ніж у ранньостиглої.

    • Бурштинова – середньоранній, стійкий до раку та кореневих гнилей сорт, що забезпечує за вегетаційний період 2-3 укоси;
    • Багаторічна – ранньостиглий, високоврожайний зимостійкий гібридний сорт, виведений при схрещуванні сортів Слуцький ранньостиглий і Передкарпатський 33. За вегетацію ця конюшина формує три укоси;
    • Устойліви – ранньостиглий зимостійкий сорт білоруської селекції, стійкий до перезволоження, дає два укоси за вегетацію;
    • Тернопільський 2 – високоврожайний ранньостиглий і зимостійкий сорт української селекції, який формує по 2-3 укоси за сезон;
    • Маро – середньоранній, стійкий до раку та кореневих захворювань сорт німецької селекції;
    • Ренова – посухостійкий високопродуктивний сорт, дає два укоси за сезон;
    • Працавнік – високопродуктивний посухостійкий білоруський сорт, що вирізняється підвищеною стійкістю до вилягання і дає в середньому два укоси за вегетаційний період.

    Окрім описаних, у культурі часто вирощують такі сорти конюшини червоної, як Яскрава, Долина, Мерея, Вітебчанин, Слуцький, Мінський, Демена, Цудовни, Ранній-2, Тріо, Ветеран, Алтин, Амос, Грін, Витязь, Гефест і інші.

    Властивості конюшини лучної – шкода і користь

    Лікувальні властивості конюшини лучної

    Конюшина лучна є затребуваною лікарською рослиною, оскільки має велику кількість цінних речовин. Чим корисна конюшина лучна? Її листя і суцвіття містять мінеральні речовини та вітаміни, саліцилову кислоту, каротин, флавоноїди, дубильні речовини, фітоестрогени, ефірну та жирні олії, клітковину й інші необхідні для організму людини речовини.

    Конюшину здавна використовували в народній та офіційній медицині, на її основі виробляли лікарські препарати, сиропи й мікстури, біологічно активні добавки. Конюшина входить до складу зборів для лікування різних захворювань. У домашніх умовах із неї готують відвари, настої та настоянки, які, як і свіжий сік рослини, використовують для примочок, лікувальних ванн і полоскань. Конюшину додають у присипки, мазі, шампуні, лосьйони, засоби для вмивання та лікування шкірних хвороб.

    Конюшина має сечогінну, потогінну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну та в’яжучу дію, тому її застосовують для лікування багатьох недуг. Наприклад, відварами конюшини лікують хвороби нирок, жовчовивідних шляхів, запалення придатків і сечового міхура, сечокам’яну хворобу, головні болі й запаморочення, астенію та анемію, туберкульоз легень, рахіт, отруєння, кровотечі та геморой. Відварами й настоями суцвіть конюшини виводять з організму зайву рідину, а використовуючи їх для полоскання, лікують гінгівіт, ангіну, стоматит.

    Оскільки конюшина має протисклеротичну дію, вона використовується при лікуванні хвороб серцево-судинної системи й атеросклерозу. Препарати конюшини сприяють зміцненню стінок судин, покращують стан вен, знижують рівень холестерину в крові, артеріальний і внутрішньочерепний тиск, підвищують гемоглобін. Уміщені в конюшині флавоноїди насичують тканини киснем, нормалізують обмін речовин, жировий обмін і захищають організм від передчасного старіння.

    Червона конюшина ефективна при лікуванні всіх видів ракових пухлин: вона очищає слиз і кров, припиняє ріст ракових клітин.

    Конюшина лучна – протипокази

    Застосування лучної конюшини протипоказане при таких захворюваннях і станах, як варикозне розширення вен, тромбофлебіт, екстрагенозалежна форма раку, діарея, індивідуальна незносність і вагітність. Не рекомендовані препарати конюшини тим, хто переніс інсульт або інфаркт.

    При тривалому вживанні препаратів конюшини може знижуватися потенція у чоловіків і виникає затримка менструації у жінок.

    Небажано застосовувати препарати конюшини для лікування дітей до двох років, але якщо ви вважаєте, що це необхідно, попередньо порадьтеся з педіатром.

    Червона конюшина: опис, властивості і застосування

    Червона конюшина (іноді його називають червонястим, яскраво-червоним, луговим або трилисником) вважається самим кращим представником роду конюшинових культур. Згідно наукової класифікації, відноситься до квіткових, бобових, багаторічних покрытосеменным рослин з перехресним запиленням.

    Зовнішній вигляд червоної конюшини

    Червонястий трилисник виглядає непоказно, не залучає до себе погляди людей. Його зовнішній вигляд відрізняється від інших представників фауни, що розташувалися на полях і лугах. Рослина має:

    • повзучі стебла, що укорінюються в міжвузлі;
    • декілька втеч (заввишки від 40 до 60 см), які з’єднуються у великий чагарничок;
    • численні зеленувато-білі трійчасті листочки, що ростуть на стеблинках;
    • червонясто-малинові або червоно-фіолетові маленькі квітки, зібрані у великі суцвіття. Суцвіття схожі на рихлі еліпси, прикриті парою верхніх листків;
    • яйцевидні, односім’яні плоди-боби жовтувато-червонястого або фіолетового забарвлення;
    • дрібне насіння кулястої форми;
    • потужну кореневу систему, проникаючу в грунт досить глибоко, іноді на декілька метрів. Стержневе кореневище обростає з боків численними відростками.

    Зовнішній вигляд червоної конюшини

    Такі особливості роблять трав’янисту культуру унікальною.

    Місця зростання і сорту конюшини лугової

    Конюшина лугова : опис рослини, властивості і застосування

    Лугова конюшина росте на полях, розташованих в Європі, Середній і Західній Азії, Північній Африці. Європейська частина Росії, Сибір, Далекий Схід, Східний Казахстан і Камчатка-території, де червона конюшина дає прекрасні урожаї вже декілька віків. Кращі місця для мешкання культури-це вигони, пасовища, береги різних водойм.

    Цвітіння трав’янистої культури триває декілька місяців. Якщо створити сприятливі умови для зростання, яскраво-червона конюшина може витягуватися до 70-80 см, що є рекордним результатом. Також трав’яниста рослина не боїться посухи і стійко переносить низькі температури. Це і відрізняє лугову конюшину від усіх інших представників трилисників.

    Російські фермери найчастіше віддають перевагу одновкісному північному пізньостиглому і двуукосному південному ранньостиглому сортам трилисника. Перша рослина озима, висівається восени і відрізняється уповільненим ростом. Розетка з листя з’являється в перший рік. Тільки наступної весни зростають стебла і починається цвітіння.

    На замітку! Двуукосный червона конюшина ярова, висівається навесні і приносить непоганий урожай вже в перший рік. Насіння з’являється тільки на другий рік.

    Відмінність рослини від інших сортів

    Яскраво-червоний трилисник є одним з видів великої групи трав’янистих рослин, що називається конюшиною. Характерними рисами представників цієї групи є:

    • наявність вінчика метеликового типу, тобто кожна квітка складається з 5 пелюсток;
    • листова пластинка, що складається з 3 маленьких частин, тому листя і сама рослина називають трилисниками;
    • безліч бульб з бактеріями на коренях лугової культури. Ці утворення фіксують в собі азот і допомагають грунту збагачуватися важливим хімічним елементом. Так підвищується родючість земель.

    Ці особливості трилисників і відрізняють їх від інших представників фауни.

    Умови і особливості зростання червоної конюшини

    Стевия трава: опис, властивості і застосування

    інші статті Секрети успішного вирощування селагинеллы в домашніх умовах

    Яскраво-червоний трилисник ця рослина, здатна досить швидко рости і давати в теплий період урожаї 3 рази при дотриманні певних умов. Яскраво-червоний трилисник добре почуває себе тільки в некислому і добре зволоженому грунті. Підходять і ділянки з високим рівнем залягання грунтових вод. Засолена, крейдяна, заболочена і піщана земля не придатна для вирощування лугової культури. Райони з річними осіданнями 450-500 мм дають найбільші урожаї.

    Зверніть увагу! Конюшина розмножується насінним способом, якщо росте самостійно в природі, а окультурені людиною екземпляри-діленням кущика, причому новий кущик приживається досить важко.

    Властивості і застосування конюшини

    Ялівець звичайний : опис, властивості і застосування

    Конюшина яскраво-червоний відомий завдяки своїм характеристикам. Цю рослину містить в собі безліч корисних речовин, які мають лікувальні властивості. Для чого п’ють конюшину:
    >

    КомпонентВлияние на організм людиниаАроматичні оліїПозбавляють хвору людину від спазмів і набряків, знімають напругу в періоди стресу і старанної роботи, полегшують наслідки тривалої зосередженості, мають антивірусні властивості.Рослинні поліфенолиРекомендуються при регулярних інфекційних захворюваннях. Зміцнюють імунну систему людини, позитивно впливають на боротьбу організму з надмірною дією іонізуючого випромінювання.Природні полигидроксилированные стериныНормалізують роботу організму вцелом, прискорюють процес регенерації тканин після травм і операцій.ФитоэстрогеныПом’якшують протікання статевого дорослішання дівчаток-підлітків і клімаксу у жінок. Нормалізують і прискорюють обмін речовин, знижують ризик розвитку онкологічних захворювань, позитивно впливають на функціонування шкірного покриву і серцево-судинної системи.Глікозиди і філохінонНормалізують роботу серця, рекомендуються при захворюваннях, пов’язаних з кровоносними судинами або кровотворними органами.Природні жирні оліїДопомагають організму засвоювати вітаміни, корисні макро і мікроелементи, які виробляються органами самої людини.Кумаронова, саліцилова, бурштинова кислотиНормалізують роботу сечі-статевої системи, мають сечогінну дію, очищають організм від токсинів.

    Важливо! Серед корисних речовин, які має червона конюшина : аспарагін, Тирозин, клітковина, вітаміни А, каротин, група В, аскорбінова кислота, Е, Magnesium, Kalium, Selenium, Chromium, Ferrum, Calcium, Phosphorus, протеїни. Проте через те, що вони міститися в рослині у малій кількості, їх дія на організм людини є незначною.

    Використання з лікувальною метою

    Використання з лікувальною метою

    Велика кількість корисних властивостей конюшини забезпечує широке застосування його з лікувальною метою. Чим корисна для людини червона конюшина можна перераховувати довго. У народній медицині досі є безліч згадок про цю рослину. Від яких хвороб сьогодні допомагає конюшина:

    • Допомога організму при боротьбі з вірусними інфекційними захворюваннями. Трилисник знижує температуру, знижує пульсацію і біль в голові, має загальну противірусну дію.
    • Конюшину трава в пігулках звільняє від першения і болю в горлі, допомагає при вологому кашлі.
    • Тонізує організм, покращує вироблення корисних речовин в тканинах.
    • Рекомендується при комплексному лікуванні травної системи в якості ліків, що виводять токсини.
    • Корисний під час відновлення після хвороб і постопераційного періоду, оскільки сприяє регенерації уражених тканин і має болезаспокійливе і протипухлинне властивостями.
    • Квіти конюшини славляться тим, що лікують очі при постійній роботі з комп’ютером. Тому суцвіття необхідно заварювати, марлю замочити в захололий відвар, а потім накласти мокру тканину на закриті очі. Такий компрес допоможе зняти напругу і почервоніння очних яблук.

    інші статті Чим корисна, і чим може бути шкідлива калина червона для здоров’я жінок

    До відома! Нещодавно учені з’ясували, що яскраво-червону конюшину варто застосовувати при загрозі атеросклерозу, оскільки рослина збільшує приплив корисних елементів до посудин, завдяки чому процес твердіння усередині посудин зупиняється. Ця ж властивість конюшини дозволяє позбавитися від таких хвороб, як крихкість стінок судин і стенокардії.

    Лікарі стверджують, що протипоказаннями до застосування лікувальних препаратів, до складу яких входить яскраво-червоний трилисник, являються наступне:

    • наявність злоякісних або доброякісних пухлин;
    • будь-який термін вагітності і годування грудьми;
    • вживання жінками гормональних засобів;
    • порушення згортання крові;
    • загострення захворювань шлунково-кишкового тракту.

    Лікарські засоби на основі конюшини

    Перед початком вживання лікарських засобів і біологічно активних добавок разом з яскраво-червоним трилисником людина повинна подумати про те, чи не загострить це вже існуючі захворювання.

    Використання в тваринництві

    Конюшина луговою відома високою цінністю і є кормовою культурою. Рослину використовують у виготовленні вітамінних кормів, силосу, зеленої маси і сінного борошна. Отримані суміші містять високий відсоток протеїнів, вітамінів і мінеральних речовин. Залишки після переробки квіткової рослини йдуть на підстилки домашнім тваринам.

    Використання у бджільництві

    Червоняста конюшина прекрасно зарекомендувала себе і у бджільництві. Багатьом гурманам знайомі чудовий смак і самий прекрасний аромат конюшинового меду. Але виявляється, що не усі бджоли можуть збирати з яскраво-червоних квіток нектар. Тільки південні представники працелюбних комах, що мають досить довгий хоботок, здатні добути солодкий сік з суцвіть трилисника. Адже нектар знаходиться в самій глибині червоних квіток.

    Використання конюшини у бджільництві

    Хвороби і шкідники

    У природі існують шкідники і хвороби, які порушують життєдіяльність конюшини лугової. Через це відбувається значне зменшення урожаю.

    Комахи шкідники

    Фермери намагаються уникнути появи на конюшинових плантаціях таких комах.

    • Конюшинового довгоносика, що ушкоджує суцвіття і втечі. Жуки проводять зиму в грунті, а при настанні тепла нападають на кормову культуру. Заходами боротьби є обробка насінного матеріалу отрутохімікатами; скошування червонястої конюшини під час цвітіння; сушка і прибирання висохлих рослин з полів в найкоротші терміни.
    • Саранових рослиноїдних, пожираючих усю рослинність, що трапляється на шляхах. Заходами боротьби є: обробка лугів спеціальними препаратами.

    Хвороби рослини

    Відомі такі захворювання червоної конюшини.

    • Борошниста роса. Спори гриба покривають наземні частини рослини білим або сіро-білим нальотом. Конюшина стає жовтою і засихає. Заходами боротьби є: зберігання насінного матеріалу з дотриманням усіх умов і його весняне протравлення; підгодівля на полях ранньої весни; ретельне прибирання усіх залишків з полів.
    • Фузариоз. Можуть захворіти і сходи, і дорослі рослини. При захворюванні вражається корінь, що призводить до загибелі трилисника. Заходами боротьби є: використання сортів, стійких до захворювання; стислі терміни прибирання.

    Хвороби насіння лугової конюшини :

    • Грибкові. Насіння вражається спорами шкідливих грибів. Внаслідок цього насінний матеріал втрачає схожість. Заходами боротьби є: обробка насіння таким, що протравлює перед посадкою; дотримання глибини посіву залежно від розміру; обробка лугів фунгіцидами; збирання врожаю в терміни.

    Корисна інформація про рослину

    Конюшина лугова віками використали в якості корму домашнім тваринам і цінного медоноса. Зараз сфера застосування рослини значно розширилася.

    Застосування в кулінарії

    Застосування в приготуванні блюд

    Корисні властивості червоної конюшини, що полягають в тому, що він містить величезну кількість корисних для здоров’я речовин, знайшли своє застосування в кулінарії.

    • висушені суцвіття кладуть в овочеві супи;
    • молоді пагони і листочки додають в різні салати;
    • сухі або свіжі суцвіття перемелюють і сполучають з борошном для приготування печива;
    • ціле листя і голівки червонястого трилисника змішують з м’ятою, і виходить запашна і корисна суміш для приготування напою. Такий відвар з конюшини допомагає при застуді, для чого його рекомендують пити дітям від 5 років.

    Застосування в землеробстві

    Досвідчені фермери засаджують яскраво-червоною конюшиною земельні ділянки для поліпшення складу грунту. Завдяки рослині він насичується корисними мікроорганізмами. У землі помітно збільшується кількість дощових черв’яків. Після трилисника в рази підвищується об’єм урожаю зі збагаченого грунту.

    Застосування в землеробстві

    Застосування трилисника у віруваннях

    Трьохпластинчате листя здавна використовувалося як амулети у багатьох віруваннях.

    • Американські індійці наносили схематичне зображення трилисника на скелі. Вважалося, що воно допоможе захистити територію від злих божеств.
    • Символом єгипетського бога Анубиса-покровителя підземного світу мертвих-був лист конюшини. Символ повинен був нагадувати людям про неминучу смерть.
    • У Ірландській Республіці листова пластинка була емблемою об’єднання традицій древніх кельтів і законів християнства.
    • На Русі знатні люди носили хрестики у вигляді листа конюшини.
    • У Греції зображення трилисника стало таємним знаком деяких орденів християн.
    • Для древніх слов’ян основу гармонійного існування символізувало трьохпластинчате листя.

    Зверніть увагу! Деякі віряни вважають, що чотирилисник-це нагадування гріховним людям про загублений рай. А якщо людина знайде конюшиновий лист з чотирма пластинами, то це означає, що удача тепер не відвернеться від щасливчика.

    Червона конюшина знаком людському суспільству дуже давно. Рослина знайшла застосування у багатьох областях: в тваринництві, землеробстві, бджільництві, кулінарії, віруваннях. Дізнавшись, що конюшина лікує захворювання дихальною, серцево-судинною і інших систем, людство почало використати його в медицині. Хто знає, може в недалекому майбутньому сфер використання рослини стане значно більше?!