Олена Пчілка – Ольга Петрівна Косач-Драгоманова – Біографія

Олена Пчілка (Ольга Петрівна Драгоманова, в одруженні — Косач) народилася 29 червня 1849 року в м. Гадячі на Полтавщині. Батько її, дрібний поміщик Петро Якимович Драгоманов, передова й освічена для свого часу людина, служив юристом при військовому міністерстві. Він мав і літературний хист — писав оповідання і вірші російською мовою. Стежив за сучасною літературою, виховував у гуманістичному дусі своїх дітей. Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895), старший брат Ольги, став відомим вченим-істориком, літературним критиком, громадським діячем. Його вплив на становлення молодшої сестри як письменниці незаперечний.

1866 року Ольга закінчила зразковий пансіон шляхетних дівчат у Києві, де здобула ґрунтовні знання з літератури, оволоділа німецькою і французькою мовами. Ідеї, якими жила у той час громадськість Києва, захоплювали брата і сестру Драгоманових, їхнє найближче оточення. Серед знайомих Михайла Драгоманова був і Петро Антонович Косач, який згодом став чоловіком Ольги, батьком Лесі Українки, її братів і сестер. Вони одружилися 1868 року і незабаром виїхали до Новограда-Волинського (Звягеля), де після закінчення університету П. А. Косач одержав посаду голови з’їзду мирових посередників. 25 лютого 1871 року у Звягелі народилася друга дитина — донька Лариса (Леся Українка). 1879 р. Косачі переїхали до Луцька (Петра Антоновича переведено сюди на ту ж посаду), а 1880 р. — до села Колодяжного у Ковельському повіті.

На Волині Ольга Петрівна займається вивченням народної творчості — записує пісні, збирає орнаменти, починає творити сама. її діяльність розпочалася наприкінці 1870-х років. Майже п’ятдесят літ трудилася вона на ниві української культури і літератури, виступаючи як прозаїк, поет, драматург, перекладач, літературний критик, фольклорист, етнограф, видавець, редактор. А крім того — двоє синів і чотири доньки, красивих, розумних, талановитих, пішли у широкий світ з Косачівського дому. Мудрим і доброзичливим дороговказом, люблячим і строгим поводирем для своїх дітей була мати — Олена Пчілка.

Ольга Петрівна вчила своїх дітей малюванню (у неї самої був хист живописця), музиці, історії. Подружжя Косачів виховувало і навчало своїх дітей самотужки: Ользі Петрівні здавалось, що школа зруйнує .її намагання виховати дітей „в українській мові”. З гордістю і вдячністю Леся Українка називала свою матір найкращою, найрозумнішою, найталановитішою жінкою світового рівня. А Олена Пчілка пишалась по-материнськи своїми дітьми, турбувалась про кожного з них, з любов’ю розказувала про всіх.

Шестеро дітей вимагали багато уваги, материнських турбот. А потреба творити, незважаючи на всі клопоти і турботи, була непереборною. Домашні клопоти не перешкоджали творчості. Насичене високими устремліннями життя було зразком для дітей, а його благотворний вплив на них безсумнівний. 1876 року у Києві було вперше надруковано дослідницьку працю Олени Пчілки „Украинский народний орнамент. Вишивки, ткани, писанки”. До вивчення та збирання народної творчості її заохочували М. Лисенко, М. Старицький, брат М. Драгоманов. Олена Пчілка, у свою чергу, прищеплювала любов до народної творчості своїм дітям, вчила їх розумітись на фольклорі та етнографії, формувала змалку їх естетичні смаки.

1880— 90-і роки були часом розквіту літературної творчості Олени Пчілки. Вона працює над перекладами і виданням творів М. В. Гоголя; пробує сили в драматургії: перша друкована п’єса-жарт на одну дію „Сужена — не огужена!”. 1882 року в Києві виходить книжечка поетичних перекладів „Українським дітям”. Разом з М.Старицьким готує і видає альманах „Рада”, в якому 1883 року було опубліковано її поему „Козачка Олена”. 1886 року в Києві виходить її збірка поезій „Думки-Мережанки”. З початку 1880-х років регулярно друкується в журналі „Зоря”. 1887 року видає підготовлений разом з Н. Кобринською за активної підтримки Івана Франка альманах „Перший вінок” (в альманасі були надруковані дві її поезії та оповідання „Товаришки”). Завдяки Олені Пчілці побачили світ „Співомовки” Степана Руданського. Значне місце в літературному доробку Олени Пчілки посідають переклади. Вона перекладає Льва Толстого, Лєрмонтова, Пушкіна, Кольцова, Гоголя, Фета, Тютчева, Надсона, Тургенєва, авторів античної та західноєвропейської літератури: Сафо, Овідія, Лонгфелло, Свіфта, Діккенса, Гете, Шіл-лера, Гейне, Гюго, Доде, Словацького, Міцкевича, Андерсена, Мопассана та інших.

Як літературний критик Олена Пчілка виступала зі статтями про Ю. Словацького, Б. Грінченка, Л. Толстого, Є. Гребінку. Вона знайомить широкий загал з народною музикою, українською вертепною драмою, мистецтвом українських кобзарів, народними казками, українськими колядками.

Наприкінці 1890-х Петро Антонович дістав службову посаду у Києві, і родина переїхала туди на постійне проживання. Олена Пчілка вже доволі відома письменниця. Вона поринула у літературне життя столиці, брала активну участь у діяльності „Київського літературно-артистичного товариства”. 1901 року це товариство відзначило 25-річчя літературної діяльності Олени Пчілки.

З 1905 року Олена Пчілка член редколегії, а з 1907 — редактор і видавець журналу „Рідний край”. У журналі друкувалися Леся Українка, А. Кримський, Л. Яновська, Олександр Олесь, Н. Кибальчич, С. Васильченко, Грицько Григоренко. Тут дебютували Павло Тичина і Максим Рильський. Свої твори Олена Пчілка теж друкує у цьому журналі. З 1908 року почав виходити додаток до „Рідного краю” — журнал для дітей „Молода Україна”. Байки, казки, вірші, оповідання, що побачили світ у „Молодій Україні”, становлять помітний внесок в українську дитячу літературу.

Після смерті Лесі Українки Олена Пчілка переїздить до Гадяча, туди ж переносить редакцію „Рідного краю” і „Молодої України”. У 1917— 19 роках редагує газету гадяцького земства, організовує аматорський дитячий театр, пише для нього п’єси.

1924 року Олену Пчілку запрошують на роботу в Академію Наук УРСР, і вона повертається до Києва. 1925 року її обрано членом-кореспондентом Академії Наук УРСР. В останні роки життя, коли почалися сталінські репресії проти української інтелігенції, Ольга Петрівна Косач також зазнала переслідувань.

4 жовтня 1930 року Олена Пчілка померла. Поховано її у Києві на Байковому кладовищі.

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

Т. Шевченко. Розповідь про поета., його дитинство ( на основі повісті С. Васильченка “В бур’янах”)

Тема. Т. Г. Шевченко. Україна часів Шевченка. Розповідь про поета, його дитинство ( на основі повісті С. Васильченка «В бур’янах”).

Мета. Ознайомити учнів із дитинством українського поета, умовами його життя, розвитком таланту, поглибити розуміння важливості дитинства для розвитку людини; розкрити значення мрії, наполегливості в досягненні мети.

Розвивати уважність,мислення,самостійність, уміння висловлювати власні Виховувати пошану до великих людей України.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, збірки його творів, «Кобзар»,текст повісті «В бур’янах» , ілюстрації до творів.

Тип уроку: комбінований.

Епіграф : Досить було однієї людини,

щоб врятувати цілий народ, цілу націю.

Остап Вишня .

І. Організаційна частина. Настановчо – мотиваційний етап.

Підніміть руки вгору, «спіймайте» уважність, наполегливість, творчість, добро, «пригорніть все до свого серця» і тихенько сядьте.

ІІ. Перевірка домашнього завдання .

1. Бесіда.(Свої розповіді учні ілюструють малюнками, заздалегідь підготовленими).

• Коли народився Т. Г. Шевченко?
• У якому селі він народився?
• Де минуло його дитинство?
• Скільки дітей було в родині Шевченків?
• Як звали матір Тараса?
• А як звали батька?

ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

1. Вступне слово вчителя.
2. Розповідь вчителя

• Нещасливе дитинство майбутнього письменника.
• Петербург – знакове для Т. Шевченка місто.
• «Кобзар» Шевченка.
• Поет у неволі.
• Останні роки життя поета.

3.Робота над змістом твору.

( Учні переказують улюблені фрагменти повісті С. Васильченка, причому один з них грає роль людини, яка не читала твору, тому запитує, а другий – розказує).

(Учні зачитують епізоди, які їх найбільше зацікавили, схвилювали, пояснюють чому.)

1.Як ріс майбутній поет?

2. Опишіть дитинство Тараса. Чи було воно щасливим, безхмарним?Доведіть свою думку словами з тексту.

3. Як ви розумієте такий вислів Степана Васильченка «І мандрує мала людина по світу з ранку до вечора, дива всякі на ньому споглядає, розуму набирається»? Яким чином людина може набиратися розуму?

4. Як ставилися батьки до Тараса? З чого це видно?

5. Яке майбутнє йому пророкували?

4. Практична робота. Робота в групах ( клас поділено на три групи).

а) Скласти сенкан до слів Шевченко, Васильченко.

б) Скласти інформаційне гроно до слів Україна, воля.

в) Скласти доміно до слів Шевченко, родина.

5. Усне малювання . Робота в малих групах.

Кожна група отримує своє завдання. «Намалювати» усний опис:

• Хати Шевченків.
• Сестри Катерини.
• Вечері сім’ї Шевченків коло хати.
• Мандрівки Тараса з чумаками.

ІV. Підсумок уроку .

1. Робота з епіграфом. (Як же епіграф уроку перегукується із долею письменника?)
2. Проблемне питання.

Чи є щось повчального в біографії Великого Кобзаря для сучасних школярів?

1. Відобразити свій настрій від уроку.(Намалювати смайлики і пояснити свій вибір).

V. Домашнє завдання.

І – Скласти портрет Тараса Шевченка в дитинстві (використовуючи метод «Сонечко»).

ІІ – Складання інсценівок або інсценування діалогів між Тарасом та Оксаною.

ІІІ – Розгорнута вдповідь на запитання «У житті Шевченка мене найбільше вразило те, що….»