Як фенібут впливає на мозок

0 Comments

Зміст:

Фенібут: питання та відповіді

Фенібут — це похідне γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) та фенілетиламіну. У головному мозку він зв’язується з рецепторами ГАМК-ß, а також викликає зниження активності потенціал-залежних кальцієвих каналів нейронів. Препарат належить до психостимулювальних і ноотропних засобів і виявляє антиамнестичну, антигіпоксичну, ноотропну (стимулює процеси навчання, сприяє підвищенню продуктивності розумової праці), транквілізуючу, протипароксизмальну дію — фенібут не тільки посилює ефект протисудомних препаратів, але й сам проявляє протиепілептичні властивості та зменшує вираженість ністагму. Препарат покращує пам’ять, здатність до навчання, підвищує стійкість клітин мозку до гіпоксії (нестачі кисню). Транквілізуючий ефект лікарського засобу призводить до зменшення вираженості тривожності, відчуття невмотивованого занепокоєння, страху, перепадів настрою, дратівливості, сприяє покращенню сну. При цьому препарат не має ні збудливої, ні седативної дії.

Як діє фенібут?

Фенібут має антигіпоксичний ефект — захищає клітини від наслідків нестачі кисню при порушеннях кровообігу або внаслідок інших причин. Одна з основних клінічних дій фенібуту — антиамнестична: препарат покращує пам’ять. Фенібут покращує когнітивні функції, тобто пов’язані з процесами пізнання та навчання. Він зменшує вираженість головного болю, відчуття тяжкості в голові. Додатковою перевагою препарату є те, що він зменшує психоемоційну напругу, тривожність, страх, дратівливість, астенію, має помірну седативну дію. Важливо, що фенібут зменшує вираженість ністагму. Препарат сприяє покращенню сну, підвищенню активності, продуктивності, ініціативності, точності рухових реакцій, стабілізації емоційного фону та зменшує вираженість перепадів настрою. При цьому фенібут не виявляє ні пригнічувальної (не викликає сонливості, зниження працездатності, уваги), ні збуджувальної дії. При одночасному застосуванні фенібут посилює ефект снодійних, протисудомних, нейролептичних та наркотичних засобів.

Фенібут: показання до застосування

Фенібут показаний при широкому спектрі захворювань. Одне з основних показань до прийому препарату — тривожно-невротичні стани, що супроводжуються такими симптомами, як емоційна лабільність, зниження пам’яті, здатність до концентрації уваги, занепокоєння, тривожність, невмотивований страх. Застосовується фенібут у лікуванні пацієнтів з неврозом нав’язливих станів, а також для профілактики стресових реакцій перед медичними втручаннями (включаючи болісні діагностичні процедури та операції). Фенібут застосовують у комплексному лікуванні хворих на алкоголізм, для усунення абстинентного синдрому, а також у терапії пацієнтів з хворобою Меньєра, запамороченням і для профілактики захитування. У пацієнтів похилого віку фенібут рекомендують для зменшення вираженості занепокоєння у нічний час та в комплексному лікуванні при порушеннях сну (безсонні). У педіатричній практиці фенібут застосовують у дітей віком від 8 років з енурезом (нічним нетриманням сечі), різними тіками, заїканням.

Форми випуску фенібуту

Фенібут випускається у таблетках по 250 мг. У той же час інші препарати, що містять фенібут як діючу речовину, випускаються і в капсулах по 250, 500 мг і порошку для приготування орального розчину (у формі саше, що містять 100 або 500 мг фенібуту). Оральний розчин зручно застосовувати у дітей та у пацієнтів, які мають труднощі з ковтанням капсул або таблеток.

Як приймати фенібут — до або після їди?

Фенібут рекомендується приймати до їди. Для профілактики кінетозу (захитування) фенібут приймають незалежно від прийому їжі за годину перед передбачуваною поїздкою, плаванням або у разі появи перших симптомів захитування.

Скільки разів на добу приймати фенібут?

Доза фенібуту визначається залежно від діагнозу та тяжкості перебігу захворювання. Так, разова доза може становити 1–3 таблетки або капсули по 250 мг, добова — до 2500 мг. При застосуванні інших форм випуску (крім фенібуту випускаються препарати з іншими торговими назвами у формі капсул, порошку для приготування орального розчину, що містять ту ж діючу речовину — фенібут) кількість таблеток, капсул або саше з порошком на один прийом перераховується, виходячи із цих доз у міліграмах. Наприклад, при астенії, тривожно-невротичних станах фенібут зазвичай рекомендують приймати по 1–2 таблетки 250 мг 3 рази на добу. При хворобі Меньєра рекомендують вищі дози — по 3 таблетки 3 рази на добу з подальшим зниженням дози. Для усунення абстинентного синдрому при алкоголізмі може рекомендуватися прийом 1–2 таблеток 3 рази на добу та 3 таблеток перед сном. Для профілактики захитування зазвичай достатньо прийому 1–2 таблеток фенібуту за 1 год до поїздки або при перших симптомах захитування.

Як приймати фенібут у похилому віці?

Пацієнтам похилого віку рекомендується не перевищувати разову дозу 500 мг (2 таблетки). Відповідно, максимальна добова доза для пацієнтів похилого віку становить 1500 мг.

Як приймати фенібут дітям?

Дітям віком старше 8 років рекомендують приймати по 1 таблетці фенібут 250 мг 3 рази на добу. Діти віком старше 14 років повинні приймати дози для дорослих пацієнтів. У той же час в інструкції до препаратів Нообут ІС та Ноофен (у тих лікарських формах, у яких доза діючої речовини 100 мг), що містять як діючу речовину фенібут, зазначено, що препарат може застосовуватися у дітей віком старше 3 років. Для дітей рекомендується застосовувати препарат у формі таблеток або саше з порошком для приготування орального розчину, що містить 100 мг фенібуту.

Як довго приймати фенібут?

Тривалість курсу лікування залежить від діагнозу та тяжкості перебігу захворювання. Курс лікування при тривожно-невротичних станах, астенічному синдромі зазвичай становить 2–3 тиж. За потреби лікар може продовжити курс лікування до 4–6 тиж. При лікуванні пацієнтів із хворобою Меньєра зазвичай рекомендується курс терапії тривалістю до 3 тиж з корекцією дози кожні 5–7 днів (на початку курсу призначають максимальні дози препарату і потім їх знижують). При запамороченні, спричиненому патологією вестибулярного апарату, курс лікування може становити 12–20 днів залежно від вираженості та етіології (причини) порушень. Для профілактики захитування зазвичай достатньо прийому 1–2 таблеток фенібуту за 1 год до поїздки або при перших симптомах захитування.

Як приймати фенібут, якщо пропустив дозу?

Якщо прийом однієї або кількох доз був пропущений, немає необхідності застосовувати вищу дозу препарату в наступний прийом. Рекомендується продовжити лікування у раніше призначених дозах.

Що робити, якщо прийняв подвійну дозу фенібуту?

Фенібут — малотоксичний препарат, симптоми передозування виникають при застосуванні 7–14 г препарату на один прийом, що відповідає 28–56 таблеткам (або капсулам) по 250 мг. Якщо прийнято дозу препарату, що значно перевищує рекомендовану лікарем, необхідно звернутися за медичною допомогою. Як перша допомога проводиться промивання шлунка. При розвитку симптомів передозування, таких як зниження артеріального тиску, нудота, блювання, сонливість/загальмованість — симптоматична терапія.

Які побічні ефекти препарату фенібут?

На початку курсу лікування фенібут може спричинити сонливість. У разі прийому високих доз (більше 2000 мг на добу) можуть виникати запаморочення та головний біль. При їх розвитку необхідно знизити дозу препарату. Під час застосування препарату можуть виникати нудота, блювання, діарея, біль в епігастральній ділянці. Порушення функції печінки можуть виникати при прийомі препарату у високих дозах протягом тривалого часу. У дітей у разі порушення режиму прийому або недотримання рекомендованих доз можуть виникати порушення сну, емоційна лабільність.

Можливий розвиток алергічних реакцій, включаючи висипання, гіперемію та свербіж шкіри, кропив’янку.

Чи можна приймати фенібут водіям автотранспорту?

Фенібут може викликати розвиток сонливості, запаморочення та інших реакцій нервової системи. Якщо у пацієнта розвиваються такі побічні реакції, йому не слід водити машину в період лікування фенібутом.

Кому протипоказаний фенібут?

Пацієнтам з алергічною реакцією на фенібут в анамнезі.

Пацієнтам з гострою нирковою недостатністю.

Вагітним і годуючим грудьми жінкам.

Як фенібут впливає на печінку?

У разі тривалого застосування фенібуту, особливо у високих дозах, рекомендується контролювати показники функціональних проб печінки, оскільки при тривалому прийомі препарату існує ризик розвитку жирової дистрофії печінки.

Фенібут — лікарський засіб чи дієтична добавка?

В Україні фенібут зареєстровано як лікарський засіб. У той же час у деяких країнах, включаючи США, немає зареєстрованих лікарських засобів, що містять фенібут, лише дієтичні добавки.

Чи можна поєднувати прийом фенібуту та інших препаратів, що впливають на нервову систему?

Фенібут можна приймати у поєднанні з іншими препаратами, які застосовуються при неврологічних захворюваннях. Зазвичай при прийомі фенібуту разом з іншими психотропними препаратами рекомендується знизити дозу і фенібуту, і препарату, з яким його комбінують. Це пов’язано з тим, що фенібут посилює та пролонгує дію інших ліків, що впливають на нервову систему, включаючи снодійні, антипароксизмальні, наркотичні препарати та нейролептики.

Фенібут чи Нообут IC — що краще?

Обидва препарати містять одну й ту ж саму діючу речовину — фенібут. Відрізняється виробник та форми випуску. Так, фенібут випускається у формі таблеток по 250 мг, Нообут IC — у формі таблеток по 100 мг і 250 мг та саше 2,5 г для приготування орального розчину, що містить 100 мг або 500 мг препарату в одній дозі. Нообут IC 100 мг можна застосовувати у дітей віком від 3 років.

Фенібут чи Ноофен — що краще?

І Фенібут, і Ноофен містять фенібут у якості діючої речовини. При цьому Фенібут випускається лише у таблетках по 250 мг. Ноофен виробляється у таблетках та капсулах по 250 мг, 500 мг та у формі порошку для приготування орального розчину, що містить 100 або 500 мг в одній дозі. Ноофен 100 мг можна застосовувати у дітей віком від 3 років.

Фенібут чи Біфрен — що краще?

Фенібут і Біфрен містять однакову діючу речовину. Відрізняється виробник і форма випуску. Фенібут випускається в таблетках, а Біфрен в капсулах, що містять 250 мг фенібуту.

Чи можна приймати фенібут без призначення лікаря?

Фенібут — препарат, що відпускається без рецепта. У той самий час не рекомендується займатися самолікуванням. Перш ніж приймати фенібут, проконсультуйтеся з лікарем. Симптоми, описані в інструкції для застосування препарату, можуть спостерігатися при багатьох захворюваннях, у тому числі таких, що швидко прогресують і призводять до тяжких порушень. Тільки лікар після детального опитування, огляду, а за необхідності — і проведення додаткових досліджень визначить, чи показаний у конкретному випадку фенібут, і якщо показаний, то в якій дозі, на який термін лікування і чи необхідно його поєднувати з іншими препаратами/немедикаментозними методами терапії.

Фенібут – синдром відміни: чому препарат викликає звикання і залежність, сумісність ноофену ® з алкоголем

    Що таке фенібут і як він впливає на організм?

Фенібут (ноофен) – популярний вітчизняний препарат з групи транквілізаторів, тобто впливають на центральну нервову систему. Він з успіхом застосовується в неврологічній і психіатричній практиці. Однак, як і всі психотропні засоби, здатний викликати звикання, вимагає великої обережності і суворого дотримання дозування.

Що таке фенібут і як він впливає на організм?

Цікава історія фенибута. Він був винайдений в Ленінградському НДІ психоневрології ім. Бехтерева. В числі перших людей, що приймали його, були космонавти міжнародного екіпажу 1975 р. «Союз»- «Аполлон». Препарат надавав розслабляючу і заспокійливу дію, без зниження працездатності.

За хімічною структурою фенібут являє собою похідне 2-х складових:

  • Гамма-аміномасляної кислоти, яка надає гальмує дію на нервові процеси;
  • Фенілетиламіну, який надає психоделічне (стимулюючу) дію на нейрони і зв’язку між ними.

Певне співвідношення компонентів фенибута одночасно допомагає усувати зайве занепокоєння, стресову ситуацію, страхи і нав’язливі ідеї, з іншого боку – активізувати нервові процеси, покращувати мислення, пам’ять, нормалізувати мова при заїканні, усувати депресивні і астенічні стани, неврози.

Фенілетиламін має ноотропну дію на мозок – стимулює вищі психофізіологічні процеси в мозку, в результаті поліпшуються когнітивні функції, розумові здібності, запам’ятовування, усувається запаморочення.

Показаннями для призначення фенибута є різні нервово-психічні розлади, наслідки стресу, невротичні стани, розлади сну, заїкання, зниження пам’яті на тлі психоемоційних травм. Його успішно застосовують у наркологічній практиці для лікування алкогольної та наркотичної залежності.

Далі в статті ви дізнаєтеся, як довго можна приймати фенібут дорослим, чи викликає він звикання, яка нормальна дозування, що робити швидко і безболісно відмінити прийом ліків.

Дозування препарату

Залежно від показань і цілі, курс лікування препаратом може бути різної тривалості. В одних випадках для зняття тривожності і стресу він призначається одноразово, або всього кілька днів. Для усунення більш серйозних порушень лікування може бути курсами по 2 тижні з перервами, а при необхідності призначають його безперервно протягом місяця.

В середньому ж практика застосування фенибута показує, що максимально допустимий період його безперервного застосування не повинен перевищувати 1,5 місяця. Але це середня цифра, у багатьох пацієнтів звикання розвивається вже на 3-4 тижні прийому.

Дозування фенибута для дорослих-750 мг на добу, призначають його тричі на день по 1 таблетці (250 мг).

Через скільки починає діяти фенібут? Препарат швидко всмоктується в кров і через півгодини надає свою дію. Початок виведення з організму – через 3 години після прийому, а через 6 годин його дію на мозок сильно послаблюється. Тому при лікуванні рекомендують пити таблетки кожні 6-8 годин, останній прийом перед сном.

Максимально допустима разова доза 750 мг (3 таблетки), лише у важких випадках нетривалий час. Перевищення дози призводить до небажаних наслідків і ускладнень. Фенібут не призначають вагітним і жінкам, які годують груддю, дітям до 8-річного віку.

Залежність від фенибута

Як і всякий психотропний препарат, фенібут здатний викликати звикання, або іншими словами – залежність. Вона має 2 компоненти: психологічний і фізичний.

Психологічна залежність базується на відчуттях пацієнта – почуття розслаблення, умиротворення, повноцінного відпочинку під час сну, і в той же час підвищення розумової та емоційної активності, настрою. Йому легше виконувати різні функції, вирішувати якісь проблеми. Людині подобається такий стан, і цілком закономірним є бажання постійно в ньому перебувати.

В основі іншої, фізичної, а точніше — патофізіологічної залежності лежать певні процеси у нервовій тканині. При тривалому прийомі препарату загальна чутливість нервових синапсів (сполук), рецепторів нервових клітин мозку поступово знижується, знижується поріг сприйняття природних медіаторів нервових організму.

При скасуванні фенибута відновлюється попередня симптоматика, яка нерідко буває більш вираженою, ніж до лікування препаратом. Одночасно знижується поріг чутливості до самого препарату, і для повторного курсу лікування потрібна більша його кількість. Тому безконтрольний прийом фенибута неприпустимий, необхідні строгі показання і адекватна дозування, дотримання тривалості прийому і, що дуже важливо, його поступова відміна фенибута, щоб організм міг поетапно адаптуватися, відвикнути від препарату.

Як правильно відміняти прийом ноофену®?

Ні в якому разі не можна різко відміняти прийом фенибута. За час його дії організм знизив вироблення власних медіаторів нервової системи, і відразу ці функції відновитися не можуть, потрібно певний час.

Загальноприйнятою є така схема поступового зниження дози, найбільш м’яка і безпечна. Кожен день добову дозу зменшують на ? таблетки. Всього таких «четвертинок» в добовій дозі, що складається з 3-х таблеток – 12, значить, і на відміну фенибута піде 12 днів. Зазвичай рекомендують в 1-й день зниження зменшити вранці таблетку на?, на наступний день, якщо не розвинулося ніяких неприємних симптомів, продовжувати зниження. Якщо ж самопочуття погіршилося, можна знижувати дозу через день, фенибутаа ще краще звернутися до лікаря, який може порекомендувати препарат для зменшення проявів скасування.

Симптоми синдрому відміни фенибута

При різкому припиненні прийому фенибута на 2-й день розвивається симптомокомплекс, що відображає зниження активності і виснаження нервової системи. Штучна її регуляція препаратом різко припиняється, а природні механізми, які звикли до бездіяльності за час прийому, ще «сплять», їм потрібен час для відновлення.

Саме в цей період розвивається синдром відміни з наступними симптомами:

  • Зниження загального життєвого тонусу, млявість, слабкість.
  • Зниження працездатності.
  • Апатія, небажання що-небудь робити.
  • Постійна сонливість, і разом з тим поганий сон.
  • Підвищена емоційна чутливість, лабільність, тривожність, плаксивість.
  • Головні болі, зниження тиску.
  • Підвищення температури тіла.

У важких випадках можуть бути маячні ідеї, галюцинації, нелогічна поведінка, депресія, суїцидні думки. Можуть з’явитися симптоми «ломки», як при вживанні наркотиків: біль у м’язах, посмикування, судоми, здавлення в грудях, недостача повітря, різні страхи.

Поява синдрому відміни і його вираженість залежать також від типу нервової системи. Є пацієнти, які після скасування фенибута ніяких змін не відчули, а є й такі, у яких не виявилося його стимулюючо-розслабляючу дію.

Як позбутися синдрому відміни?

Синдром відміни фенибута розвивається далеко не у всіх пацієнтів, а в більшості випадків після тривалого прийому з подальшим різким його припиненням. Відразу слід попередити про те, що, при появі неприємних симптомів не можна намагатися самостійно, без відома лікаря усунути їх тими або іншими способами, приймати які-небудь препарати психотропної, седативної або стимулюючої дії.

Фенібут поєднується далеко не з усіма препаратами, і залишки його в організмі можуть викликати негативну реакцію при надходженні нового ліки.

У першу чергу потрібно відвідати лікаря, який призначив лікування. У більшості випадків спочатку робиться спроба усунути ці явища немедикаментозним способом. Лікарі рекомендують нормалізувати режим праці і відпочинку, робити зарядку, більше бувати на свіжому повітрі, збалансувати раціон харчування. Рекомендують прийом натуральних засобів: настою кореня валеріани, пустирника, пасифлори.

Часто пацієнтів направляють для корекції до психотерапевта, щоб зняти відчуття тривоги і паніки, страху, які і лежать в основі нейровегетативних розладів після скасування. Якщо ж всі ці заходи не дають ефекту, призначається медикаментозне лікування, в залежності від особливостей клінічного прояву синдрому.

Вас зацікавить…
Передозування цитрамонаЕсли більш сильно виражені явища апатії і млявості, призначають інший ноотропний препарат, наприклад, пірацетам або пантогам. Вони стимулюють мозкові функції, не володіючи седативною дією. У цьому ряду з’явився новий вітчизняний препарат – ноопепт, дія якого настає вже на 3 добу та явища мозкової депресії знімаються.

Коли переважає симптоматика тривожності, страху, неспокою, підвищеної збудливості, посмикування м’язів – тут не обійтися без транквілізаторів. Призначають зазвичай феназепам під язик по 0,25 мг спочатку 3 рази в день, потім переходять на 2-разовий прийом, а пізніше тільки на ніч. Також хороший ефект дає мебікар в дозі 0,3 г на прийом, за аналогічною схемою.

Загальна тривалість прийому транквілізаторів не повинна перевищувати 1 місяць, включаючи період зниження дози. У будь-якому випадку призначати такі препарати і визначати їх дозування повинен лікар.

Чи можна приймати препарат за кермом?

Незважаючи на те, що думки лікарів розходяться з приводу того, чи є фенібут психотропним препаратом, все ж він входить у список ліків, під час прийому яких не можна водити автомобіль.

Тип нервової системи у різних людей різний, тому і фенібут на одних діє як стимулятор психічних функцій, а на інших він розслабляє седативний ефект. І те, і інше дію за кермом може викликати неадекватні реакції. З одного боку, це може бути поспіх, самовпевненість, невиправданий ризик, а з іншого боку – знижену концентрацію уваги, сповільнену реакцію на різні ситуації на дорозі.

Керувати автомобілем дозволяється тільки після виведення фенибута з організму та усунення наслідків його прийому, якщо вони виникли.

Чи можна приймати фенібут з алкоголем?

Не секрет, що фенібут застосовується в наркологічній практиці для лікування алкогольної залежності, виведення з запою, зняття синдрому абстиненції («білої гарячки»). Однак у цих випадках лікування препаратом проводиться під безпосереднім контролем лікаря і за умови, що пацієнт більше не вживає алкоголь.

Прийом фенибута з алкоголем неприпустимий. З одного боку, він посилює стан алкогольного сп’яніння і сприяє передозуванні етанолу. З іншого боку, сам алкоголь спочатку підсилює седативну дію препарату, а потім можливий «конфлікт» з ним, прояви якого не можна передбачити. В одних пацієнтів це – підвищена загальмованість, сонливість, у інших – неадекватна поведінка, психічні розлади.

Фенібут, як і алкоголь, робить негативний вплив на шлунково-кишковий тракт, а разом вони можуть викликати явища гострого гастриту, дуоденіту, поява ерозій, виразок і навіть до шлункової кровотечі.

«Тільки доза відрізняє отрута від ліків» — ця мудра фраза належить превеликий лікарів стародавності Гіппократу.Щоб фенібут не перетворилося на отруту, його потрібно приймати тільки за призначенням лікаря і під його контролем.

ЯК ПСИХІЧНА ТРАВМА ВПЛИВАЄ НА МОЗОК

У момент загрози життю наші реакції виживання керовані скроневою ділянкою, лімбічною системою, сховищем всього нашого емоційного та сенсорного. Коли нам загрожує життєва небезпека наш організм переходить в «режим виживання». Ми не маємо часу на паузу, щоб подумати, оцінити, зважити. Перебуваючи в загрозливій ситуації кожна мікросекунда дуже цінна, але ціна автоматичного включення інстинктивних захисних реакцій − втрата здатності бути свідками того що з нами відбулося. «Бий, біжи, завмри або підкорися» − найпоширеніші реакції на загрозу. У якості плати за те, що ми пережили цей досвід, ми залишилися з незавершеними нейробіологічними реакціями і неадекватною пам’яттю про те, що сталося і як ми це пережили. Якщо травмівна подія була єдиною, і ми отримали адекватну підтримку після неї, і у нас не було, або майже не було попередніх травмівних ситуацій, ми залишимось ошелешеними, але травмівна подія залишиться «позаду».

Якщо травмівні події повторювалися, і/або у нас немає адекватної підтримки, то в нас може залишитися безліч «неявних» згадок, інтенсивних реакцій і симптомів, які «розказують історію», але без слів і без усвідомлення того, що саме ми згадуємо. Одним з обтяжливих чинників виникнення важких і довгострокових наслідків травмівної події є її тривалість, іншими словами чим триваліший термін перебування у травмівній ситуації, тим тяжчі наслідки в сенсі хронічно активованої реакції виживання.

Травма може змінити мозок на багатьох рівнях, від того, як приймаються рішення, до миттєвих, неусвідомлених реакцій на світ навколо. Однією з причин, через яку так важко подолати наслідки травми, є те, що вона зачіпає кілька областей мозку одночасно. Згідно з дослідженнями травма в основному впливає на три важливі частини мозку:

1. мигдалеподібне тіло (амигдала), яке є емоційним та інстинктивним центром виживання;

2. гіпокамп, який контролює пам’ять та консолідує спогади;

3. префронтальну кору, яка відповідає за регуляцію емоцій та імпульсів.

Всі три частини працюють разом, щоб контролювати стрес.

Коли щось нагадує про травмівний досвід, мигдалеподібне тіло починає активно працювати, діючи так, якби травмівна подія відбувається тут і тепер. Тим часом травма також призводить до зниження активності гіпокампу, однією з функцій якого є розрізнення між минулим і теперішнім. Гіпокамп відповідає за просторову орієнтацію, приведення пережитого в хронологічний порядок і перспективу, щоб перенести подію в область декларативної пам’яті в корі головного мозку під час сну. Однак гіпокамп − одна з частин мозку, яка подається негативному впливу при загрозі життю. Префронтальна кора головного мозку в наслідок пережитої травмівної події також пригнічується, тому людина стає менш здатною контролювати свій страх — вона застрягла в реактивному стані. Травма може змусити мозок залишатися в стані підвищеної пильності, пригнічуючи пам’ять і контроль імпульсів і захоплюючи людину у постійний стан потужної емоційної реакції.

В терапії травми людина вчиться протидіяти некерованим реакціям, зокрема завдяки психологічній освіті щодо них, відбувається « пробудження » рац і онального мозку, який зрештою бере контроль над реактивністю. Робота з психологом дозволяє трансформувати травматичні спогади (які не є «спогадами» в звичному розумінні слова, а скоріше сенсорними та моторними частковими репрезентаціями травматичної ситуації) та відновити активність кори головного мозку. Тоді насправді з ‘ являється усвідомлення «Все закінчилося, я вижив».

Понравилась публикация? Поделись с друзьями!