Скільки часу витрачається на оформлення інвалідності

0 Comments

Зміст:

Пенсія по інвалідності: умови, розміри, терміни

Prostopravo.com.ua розповідає про нарахування та оформленні пенсії по інвалідності. Ми розповімо про розмір, особливості призначення і виходу на пенсію інвалідам 1, 2 і 3 груп. Ви дізнаєтеся, як правильно оформити інвалідність в Україні, які документи для цього потрібні.

Путівник за статтею

  1. Умови призначення пенсії по інвалідності
  2. Страховий стаж
  3. Розмір пенсії по інвалідності
  4. Розрахунок пенсії по інвалідності
  5. Які документи потрібні для оформлення пенсії по інвалідності
  6. Терміни призначення пенсії по інвалідності
  7. Група інвалідності
  8. Як оформити інвалідність
  9. Пенсія інвалідам 1, 2, 3 групи в РБ

Пенсія по інвалідності: розмір, кому і як призначається, виплати військовим та під час війни

Умови призначення пенсії по інвалідності

Цей вид пенсій призначається в разі настання інвалідності, яка спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі травми, не пов’язаної з роботою, інвалідності з дитинства) і при наявності необхідного страхового стажу.

Пенсія по інвалідності, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначається і виплачується Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». У цій же статті мова піде про пенсії по інвалідності, що призначається і виплачується Пенсійним фондом України відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до працевлаштування або після припинення трудової діяльності.

Страховий стаж

Для призначення пенсії по інвалідності необхідний хоча б мінімальний страховий стаж на момент звернення за пенсією, тривалість котрого залежить від групи інвалідності:

  • для інвалідів 1 групи:
  • до досягнення особою 25 років включно – 1 рік;
    • від 26 до 28 років – 2 роки;
    • від 29 років до 31 року – 3 роки;
    • від 32 до 34 років – 4 роки;
    • від 35 до до 37 років – 5 років;
    • від 38 до 40 років – 6 років;
    • від 41 до 43 років -7 років;
    • від 44 до 48 років – 8 років;
    • від 49 до 53 років – 9 років;
    • від 54 до 59 років – 10 років;
    • до досягнення 23 років включно – 1 рік;
    • від 24 до 26 років – 2 роки;
    • від 27 до 28 років – 3 роки;
    • від 29 до 31 року – 4 роки;
    • від 32 до 33 років – 5 років;
    • від 34 до 35 років – 6 років;
    • від 36 до 37 років – 7 років;
    • від 38 до 39 років – 8 років;
    • від 40 до 42 років – 9 років;
    • від 43 до 45 років – 10 років;
    • від 46 до 48 років – 11 років;
    • від 49 до 51 року – 12 років;
    • від 52 до 55 років – 13 років;
    • від 56 до 59 років – 14 років.

    Якщо інвалідність настала після досягнення пенсійного віку, право на пенсію по інвалідності настає при наявності страхового стажу не менше 15 років.

    Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, отриманих під час участі в масових акціях громадянського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року 21 лютого 2014 за євроінтеграцію і проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою в період з 21 листопада 2013 по 30 квітня 2014 року, пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

    Розмір пенсії по інвалідності

    Розмір пенсії по інвалідності також залежить від групи:

    • інвалідам першої групи пенсія по інвалідності призначається в розмірі 100% пенсії за віком;
    • інвалідам другої групи – в розмірі 90% пенсії за віком;
    • інвалідам третьої групи – в розмірі 50% пенсії за віком.

    Непрацюючі інваліди 2 групи за своїм вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком при наявності такого страхового стажу:

    • у жінок 20 років, а у чоловіків – 25, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років;
    • у жінок – 21 рік, а у чоловіків – 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років;
    • у жінок – 22 роки, а у чоловіків – 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років;
    • у жінок – 23 роки, а у чоловіків – 28 років, якщо інвалідність вперше встановлена ​​у віці до 53 років;
    • у жінок – 24 роки, а у чоловіків – 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років;
    • у жінок – 25 років, а у чоловіків – 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років.

    Непрацюючі інваліди 2 групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку та інваліди 3 групи, за наявності страхового стажу у чоловіків – 35 років, а у жінок – 30 років, мають право за своїм вибором на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

    Розрахунок пенсії по інвалідності

    Для розрахунку пенсії по інвалідності потрібно спочатку розрахувати пенсію за віком, яка належала б пенсіонеру, потім помножити її на коефіцієнт, залежно від групи інвалідності.Для 1-ї групи інвалідності коефіцієнт дорівнює 1, для 2-ї групи – 0,9;для 3-ї групи – 0,5.

    Розмір пенсії за віком визначається за формулою:

    П – розмір пенсії, у гривнях;

    Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

    Кс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

    Зп = Зс х (Ск: К), де

    Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

    Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 і 2017 роки;

    Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + . + Кзn)

    К – страховий стаж за місяці, враховані для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

    Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:

    Кз – коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

    Зв – сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

    Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п’ятої статті 10 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” – за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

    Коефіцієнт страхового стажу, який застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п’яти знаків після коми за формулою:

    Кс = (См * Вс) / (100% * 12), де:

    Кс – коефіцієнт страхового стажу;

    См – сума місяців страхового стажу;

    Вс – величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).За період участі в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

    Які документи потрібні для оформлення пенсії по інвалідності

    Для призначення пенсії по інвалідності громадянин докладає до своєї заяви на пенсію такі документи:

    1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

    2) документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі – відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

    3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.

    За бажанням пенсіонера їм може подаватися довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року зі вказівкою в ній назв первинних документів, на підставі яких вона видана, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинними документами.

    У разі якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року.

    4) документи про місце проживання (реєстрацію) особи;

    Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акту огляду МСЕК.

    До заяви про призначення пенсії по інвалідності військовослужбовців строкової служби додається копія свідоцтва про хворобу, видана і завірена військовим комісаріатом за місцем зняття військовослужбовця з військового обліку, або довідка військово-лікарської комісії.Якщо інвалідність настала після звільнення з військової служби, то замість копії свідоцтва про хворобу подаються довідка військового комісаріату про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстави звільнення з військової служби та висновок МСЕК про те, що інвалідність пов’язана з проходженням військової служби.

    Терміни призначення пенсії по інвалідності

    Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

    Особам, які досягли пенсійного віку пенсія по інвалідності призначається довічно.

    У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.Якщо особа визнана інвалідом нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому була змінена група інвалідності.

    У разі визнання пенсіонера, який пройшов повторний огляд здоровим, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

    У разі неявки в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у призначений термін, виплата пенсії по інвалідності припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому потрібно було з’явитися на повторний огляд.У разі якщо строк повторного огляду пропущено з поважних причин або в разі визнання інвалідом знову, виплата пенсії поновлюється з дня, з котрого вона була припинена, але не більше, ніж за 3 роки.Якщо під час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу інвалідності, пенсія за пропущений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

    Якщо виплата пенсії по інвалідності була припинена в зв’язку з поновленням здоров’я, або неявкою на огляд без поважних причин, вона може бать відновлено з дня повторного встановлення інвалідності, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше 5 років.Якщо ж пройшло більше 5 років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

    Інвалідам-чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років пенсія по інвалідності призначається довічно.

    Група інвалідності

    Залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження його життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності.I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров’я людини з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

    Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженими вадами, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, неспроможності до самообслуговування і ведуть до виникнення потреби в постійному сторонньому догляді, догляді чи допомозі.

    До I групи належать особи з найважчим станом здоров’я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду, допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

    До підгрупи А I групи інвалідності відносяться особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, який веде до виникнення потреби в постійному сторонньому догляді, догляді чи допомозі інших осіб і фактичної нездатності до самообслуговування.

    До підгрупи Б I групи інвалідності відносяться особи з високим ступенем втрати здоров’я, який викликає сильну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

    Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженими вадами, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, при збереженій здатності до самообслуговування і не тягнуть необхідності постійного стороннього догляду, догляду або допомоги.

    Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими пороками, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності людини, в тому числі його працездатності, але потребують соціальної допомоги та соціального захисту.

    Як оформити інвалідність

    Інвалідність встановлюється на підставі медико-соціальної експертизи.Медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, які досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або уродженими пороками, які викликають обмеження нормальної життєдіяльності людини.

    Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров’я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я.

    Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи незворотного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання або в зв’язку з одним і тим же захворюванням протягом п’яти місяців з перервою за останні 12 місяців, а в разі захворювання на туберкульоз – протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

    У разі, якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров’я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії в зв’язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), в тому числі за місцем проживання в стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, установах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в установах охорони здоров’я, в яких така особа знаходиться на лікуванні.

    У разі подання письмової заяви особою, яка звертається для встановлення інвалідності (його законним представником), у якого є захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів і систем організму, при яких група інвалідності встановлюється безстроково, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.

    Встановлення інвалідності заочно не проводиться по п’яти найбільш поширеним нозологічними формам захворювань, визначеним у переліку, що затверджується МОЗ, а також в разі, коли вона викликана:

    • нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво або інше ушкодження здоров’я);
    • професійним захворюванням;
    • захворюванням, отриманим під час проходження військової служби або служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;
    • захворюванням, пов’язаним з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
    • захворюванням, отриманим в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв’язку.

    У разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія може за заявою особи, яка звертається для встановлення інвалідності, приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в державі перебування.

    Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене в МОЗ.

    МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства при проведенні медико-соціальної експертизи.

    В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження в клініку Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м.Вінниця).Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

    Рішення комісії може бути оскаржене в суді в установленому законодавством порядку.

    Перелік захворювань, при яких встановлюється та чи інша група інвалідності встановлюється Наказом Міністерства охорони здоров’я. Ознайомитися з ним можна за посиланням.

    Читайте також:

    Мені потрібно оформити інвалідність. З чого почати?

    Щоб отримати статус людини з інвалідністю в Україні, потрібно виконати кілька кроків, які регулюються Постановою Кабінету Міністрів України №1317 та Інструкцією МОЗ №561.

    Та спочатку з’ясуємо, що таке інвалідність і якою вона буває.

    Що вважають інвалідністю?

    Інвалідність — це різна міра втрати здоров’я людини у зв’язку із захворюванням, травмою чи її наслідками або вродженими порушеннями.

    Причини інвалідності можуть бути різними:

    • інвалідність з дитинства;
    • загальне захворювання;
    • нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я);
    • професійне захворювання, пов’язане з трудовою діяльністю;
    • поранення, контузії, каліцтва та інші захворювання.

    Держава зобов’язана створювати умови, аби люди з інвалідністю могли реалізовувати свої права на рівні з іншими громадянами. Крім того, держава має забезпечити цим людям відповідний соціальний захист. Часто конкретні дії держави залежать від групи інвалідності людини.

    Якими бувають групи інвалідності?

    Група інвалідності вказує на ступінь розладу функцій організму. Розділяють першу, другу і третю групи інвалідності.

    1. До першої групи належать випадки, коли людина перебуває у важкому стані здоров’я і не здатна сама себе обслуговувати. Такі люди потребують постійного нагляду, догляду і допомоги.
    2. Друга група — це випадки, коли у людей є стійкі, виразно важкі функціональні порушення в організмі. При цьому вона здатна сама про себе піклуватися і не потребує постійного нагляду чи сторонньої допомоги.
    3. Підставами для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі функціональні порушення помірної важкості. Такі люди найчастіше працездатні, але потребують соціальної допомоги й захисту.

    Щоб визначити групу інвалідності й отримати відповідний статус, людині спершу потрібно пройти обстеження лікарів і спеціальної комісії (див. нижче).

    Крок 1: Обстеження в сімейного лікаря

    Перш за все, людина має звернутися до свого сімейного лікаря, щоб пройти діагностику, повне медичне обстеження й лікування. Повне медичне обстеження означає, що людина протягом п’яти днів має здати потрібні аналізи і пройти всіх профільних лікарів, які зроблять висновки про її хворобу.

    Кожен з лікарів ставить свій запис у медичній картці пацієнта, а також у формі 088/о — «Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)». ЇЇ має заповнити сімейний або головний лікар і внести до форми інформацію про пацієнта, його хворобу та причини надання інвалідності.

    Докладніше про обстеження читайте в цій статті.

    Крок 2: Лікарсько-консультативна комісія (ЛКК)

    Форму 088/о має спершу розглянути лікарсько-консультативна комісія, створена при медичному закладі. Склад комісії визначає головний лікар. Крім нього, до неї обов’язково входять і інші лікарі закладу.

    Саме лікарсько-консультативна комісія першою приймає рішення про наявність чи відсутність у людини інвалідності.

    Коли всі члени комісії погодять результати обстеження і підпишуть форму 088/о — людину направляють на медико-соціальну експертизу. Експертиза має відбутися протягом п’ятьох робочих днів — відколи ЛКК надіслала направлення пацієнта.

    Ця експертиза має не тільки підтвердити інвалідність людини, а й на основі обстежень надати їй необхідний план лікування і реабілітації.

    Що таке МСЕК?

    МСЕК — медико-соціальна експертна комісія — це спеціальний заклад МОЗ, який проводить медико-соціальну експертизу.

    Медико-соціальні експертні комісії визначають:

    1. Групу інвалідності, її причину і час настання. Людина може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності, у разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. Якщо ж однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказують дві причини інвалідності.
    2. Види роботи, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров’я.
    3. Причинний зв’язок інвалідності і захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою.
    4. Ступінь втрати працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.
    5. Ступінь втрати здоров’я, групу інвалідності, причину, зв’язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи.
    6. Право одержання спеціального автомобільного транспорту або протипоказання до керування ним.

    Комісія має прийняти рішення протягом п’ятьох робочих днів з дня надходження документів від лікарсько-консультативної комісії. Під час першого проходження МСЕК людину має супроводжувати її сімейний лікар або голова ЛКК.

    Які документи потрібно подати в МСЕК?

    • заповнена форма направлення 088/о, підписана головою та членами ЛКК з печаткою лікувального закладу;
    • паспорт та копія паспорта;
    • медична карта амбулаторного хворого (амбулаторна книжка — форма 025/о);
    • трудова книжка та її копія, засвідчена відділом кадрів останнього місця роботи або нотаріусом;
    • оригінали всіх документів, які вписані в форму 088/с, а саме: довідки про стан здоров’я від хірурга, невропатолога, терапевта та інших спеціалістів. Важливо, щоб були документи від фахівців з хвороби, за якою хворий очікує отримати стан інвалідності. Крім того, потрібні оригінали рентгенологічного обстеження, та лабораторні аналізи. Діагноз хворого за основним захворюванням має бути описаний у виписці з історії хвороби (епікриз).

    Дати аналізів та виписок мають відповідати терміну проведеного лікування та обстежень і датам лікарняних листів. Документи, що використовуються для визначення причинного зв’язку інвалідності, подаються в оригіналі або засвідченій копії.

    Що робити, якщо я не можу пройти обстеження?

    Деколи обстеження можуть провести у людини вдома або у стаціонарі, де вона перебуває, якщо людина за станом здоров’я не може з’явитися до МСЕК. Важливо: цю інформацію лікарсько-консультативна комісія має попередньо вказати у формі з інформацією про пацієнта.

    В окремих випадках, МСЕК може прийняти рішення навіть заочно, якщо людина проживає у віддалені, важкодоступній місцевості або перебуває за кордоном. Для цього обов’язково потрібна згода самої людини, яка оформлює інвалідність, і матеріали її медичних справ. Утім, точного переліку, коли саме комісія може прийняти заочне рішення, немає навіть в Інструкції про встановлення груп інвалідності. Тому в кожному випадку така можливість розглядають індивідуально.

    Коли не можна пройти обстеження заочно?

    Є п’ять випадків, коли комісія не може заочно прийняти рішення. Людина обов’язково має з’явитися на обстеження, якщо її хвороба спричинена:

    • нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я);
    • професійним захворюванням;
    • захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв’язку, державній пожежній охороні;
    • захворюванням, пов’язаним з радіоактивним опроміненням внаслідок Чорнобильської катастрофи.

    Що таке «Індивідуальна програма реабілітації»?

    Якщо у людини підтверджують інвалідність після огляду в МСЕК, вона отримує довідку про статус людини з інвалідністю, а також індивідуальну програму реабілітації.

    Індивідуальна програма реабілітації — це комплекс заходів для відновлення порушених функцій організму. У ній також прописаний порядок цих заходів та визначено місце їх проведення. Датою встановлення інвалідності вважають день, коли до МСЕК надійшли документи, необхідні для огляду.

    Куди ще потрібно відправляти копії документів?

    Копії документів про реабілітацію та надання інвалідності також потрібно надіслати до інших державних органів. Зокрема:

    • виписку з акта огляду комісії (надсилається у триденний строк) — до органа, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги;
    • індивідуальну програму реабілітації та виписку з акта огляду комісії про ступінь втрати професійної працездатності — до органа державного соціального страхування;
    • копію індивідуальної програми реабілітації — до лікувально-профілактичного закладу та до управлінь соцзахисту за місцем проживання;
    • повідомлення про групу інвалідності — за місцем роботи. Якщо в особи встановили ступінь втрати працездатності, потрібно також додати витяг з акту комісії.

    Чому МСЕК може відмовити?

    Іноді МСЕК відмовляє у призначенні групи інвалідності. Найчастішими причинами для відмови є:

    1. Недообстеження, недостатнє обґрунтування хвороби.
    2. Відсутність уточнювальних лікарських записів, без яких неможливо визначити ступінь інвалідності.
    3. Недостатність діагнозів та симптомів тощо.

    Коли й навіщо проходити повторний огляд?

    У МСЕК також призначають дату повторного огляду, який має показати ефективність реабілітації та лікування, а також стан здоров’я людини та її соціальну адаптацію. Такий переогляд зазвичай проводять через 1-3 роки після останнього обстеження. Точний термін МСЕК визначає в індивідуальному порядку.

    Що робити, якщо я не погоджуюся з висновками МСЕК?

    Якщо ви не згодні з висновками комісії, то маєте подати про це письмову заяву до МСЕК або відділу охорони здоров’я. Це потрібно зробити протягом одного місяця після отримання результатів огляду. Цю заяву і всі супровідні документи потрібно надіслати до міської чи районної МСЕК, яка проводитиме повторний огляд людини. Повторне рішення комісії вже можна буде оскаржувати в МОЗ.

    Якщо хворому відмовляють в отриманні інвалідності, рішення комісії можна оскаржити двома способами — у судовому порядку та позасудовому.

    Позасудовий порядок

    У цьому разі потрібно подати письмову заяву та копію висновку МСЕК до обласних або міських комісій протягом місяця після одержання висновку.

    Таку заяву можна подати через МСЕК, яка приймала рішення, або до відповідного управління охорони здоров’я області, де проживає хворий. Протягом трьох днів комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає всі документи на розгляд обласної, центральної міської комісії. Протягом місяця з дня подання документів комісія проводить повторний огляд заявника і приймає нове рішення.

    Про час та місце огляду громадянин повідомляє телефоном та поштою. У разі незгоди з рішенням обласної МСЕК хворий може подати заяву до Міністерства охорони здоров’я України. За наявності фактів порушення законодавства МОЗ доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії повторно розглянути запит, а також вживає інших заходів впливу.

    В особливо складних випадках МОЗ може направляти осіб, які звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-а) та Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 104).

    Після обстеження ці установи складають консультативні висновки. Утім, для комісії вони мають рекомендаційний характер.

    Судовий порядок

    Рішення комісії може бути оскаржене в суді. Для цього позивач подає адміністративний позов до суду в шестимісячний термін з моменту прийняття рішення МСЕК. Відповідачем у цій справі буде відповідна МСЕК. За вибором позивача такі справи вирішуються або за зареєстрованим місцем проживання цієї особи, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

    Що робити в разі, коли держустанова (у тому числі МСЕК) порушують ваші права читайте в нашому гіді за посиланням.

    Інвалідність та порядок її встановлення

    Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

    Зміст

    • 1 Нормативна база
    • 2 Основні поняття
    • 3 I група інвалідності
    • 4 II група інвалідності
    • 5 III група інвалідності
    • 6 Порядок встановлення інвалідності
      • 6.1 Перелік необхідних документів
      • 6.2 Строки розгляду питання
      • 6.3 Пiдстави для вiдмови
      • 6.4 Особливi випадки
      • 7.1 Позасудовий порядок
      • 7.2 Судовий порядок

      Нормативна база

      • Закон України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”
      • Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”
      • Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”
      • Постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 “Питання медико-соціальної експертизи”
      • Постанова Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 10 “Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду”
      • Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 05 вересня 2011 року № 561 “Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності”
      • Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 04 грудня 2001 року № 482 “Про затвердження порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років”

      Установлено що на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:

      1) у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;

      2) Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності.

      Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення.

      Людей з інвалідністю першої групи та дітей з інвалідністю на кордонах пропускають позачергово.

      Для позачергового перетину кордону особою з інвалідністю першої групи або дитиною з інвалідністю разом з супроводжуючими необхідна наявність посвідчення або довідки, зазначених у статті 4 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, що підтверджують статус особи з інвалідністю першої групи або дитини з інвалідністю, які потребують супроводження. Інших вимог щодо документального підтвердження особи супроводжуючого законодавчо не встановлено.

      У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення пріоритет зазначеним особам надається, якщо вони перетинають кордон пішки або на легковому автомобілі, у якому відсутні інші особи.

      Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua

      Основні поняття

      Відповідно до статті 1 Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” інвалідність – міра втрати здоров’я у зв’язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

      Причинами інвалідності є:

      • інвалідність з дитинства;
      • загальне захворювання;
      • нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я);
      • професійне захворювання пов’язане з трудовою діяльністю;
      • поранення, контузії, каліцтва та інші захворювання. (Для військовослужбовців – поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, чи захворювання, пов’язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, чи захворювання, не пов’язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках – захворювання, одержане при виконанні обов’язків військової служби). Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.

      Особа з інвалідністю – особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (згідно з Законом України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”).

      Дитина з інвалідністю – особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність. (Визнання дитини віком до 18 років дитиною з інвалідністю, є відповідний медичний висновок за формою № 080/о “Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років”, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04 грудня 2001 року № 482 “Про затвердження порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років”.

      Група інвалідності – це ступінь стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров’я.

      Особі, визнаній особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

      I група інвалідності

      До I групи належать особи з найважчим станом здоров’я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

      Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

      • нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;
      • нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;
      • нездатність до орієнтації (дезорієнтація);
      • нездатність до спілкування;
      • нездатність контролювати свою поведінку;
      • значні обмеження здатності до навчання;
      • нездатність до окремих видів трудової діяльності.

      I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров’я особою з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

      Підгрупи I групи інвалідностіНалежність особиКритерії встановлення
      підгрупа Аналежать особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговуваннякритеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги)
      підгрупа Бналежать особи з високим ступенем втрати здоров’я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговуваннякритеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб

      Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.

      II група інвалідності

      Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

      Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

      • обмеження самообслуговування II ступеня – здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
      • обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня – здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
      • обмеження здатності до навчання II ступеня – нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
      • обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня – нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
      • обмеження здатності до орієнтації II ступеня – здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
      • обмеження здатності до спілкування II ступеня – здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
      • обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня – здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

      До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

      II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

      Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

      III група інвалідності

      Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

      Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

      • обмеження самообслуговування I ступеня – здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
      • обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня – здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
      • обмеження здатності до навчання I ступеня – здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
      • обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня – часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
      • обмеження здатності до орієнтації I ступеня – здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
      • обмеження здатності до спілкування I ступеня – здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
      • обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня – здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

      Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

      Порядок встановлення інвалідності

      Особи, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я, після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності, з метою встановлення інвалідності, мають право звернутися до Медико-соціальної експертної комісії за місцем їх проживання або лікування.

      Медико-соціальна експертна комісія – спеціальний заклад в системі охорони здоров’я, що проводить медико-соціальну експертизу особам, які звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

      Медико-соціальні експертні комісії визначають:

      1. Групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.
      2. Види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров’я.
      3. Причинний зв’язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою.
      4. Ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.
      5. Ступінь втрати здоров’я, групу інвалідності, причину, зв’язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи.
      6. Медичні показання на право одержання особою з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.

      Перелік необхідних документів

      • заповнена форма направлення, підписана Головою ЛКК, членами комісії та печаткою лікувального закладу (форма 088/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110);
      • паспорт та копія паспорта;
      • медична карта амбулаторного хворого (амбулаторна книжка – форма 025/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110);
      • трудова книжка або її копія, засвідчена у визначеному порядку спеціалістами відділу кадрів з останнього місця роботи або нотаріусом;
      • оригінали всіх документів, які вписані в форму 088/с, а саме: довідка про стан здоров’я від хірурга, невропатолога, терапевта та інших спеціалістів, зокрема фахівців з хвороби за якою хворий очікує отримати стан інвалідності, оригінали рентгенологічного обстеження, та лабораторні аналізи. Діагноз хворого за основним захворюванням має бути описаний у виписці з історії хвороби (епікриз).

      Дати аналізів та виписок мають відповідати терміну проведеного лікування та обстежень і, відповідно, датам лікарняних листів. Документи, що використовуються для визначення причинного зв’язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законодавством порядку.

      Строки розгляду питання

      Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров’я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

      Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності.

      Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п’яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності. Під час першого проходження МСЕК людину має супроводжувати її сімейний лікар, або голова ЛКК.

      За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи, комісія проводить експертизу протягом трьох робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії. У разі коли Голова або окремі члени Комісії (навіть один член комісії) не згодні з прийнятим рішенням, окрема думка зазначається в Акті огляду Комісії, який подається у триденний строк обласній або центральній міській комісії.

      Пiдстави для вiдмови

      Найчастішими відмовами МСЕК для призначення групи інвалідності є:

      1. Недообстеження, недостатність обгрунтування хвороби.
      2. Відсутність деяких (уточнюючих) лікарських записів у зв’язку з чим неможливо визначити ступінь інвалідності.
      3. Недостатність діагнозів чи симптомів тощо.

      Особливi випадки

      В деяких випадках, коли особа не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров’я, згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, у зв’язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд (переогляд) проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров’я, в яких така особа перебуває на лікуванні.

      Особи, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково).

      Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров’я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

      Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

      Оскарження рішення про відмову

      Позасудовий порядок

      Якщо хворому було відмовлено в отриманні інвалідності, або у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської Комісії, особа має право подати письмову заяву (до якої додається копія висновку МСЕК) до обласних або центральних міських комісій, протягом місяця після одержання висновку МСЕК.

      Таку заяву можна подати через МСЕК, яка приймала рішення, або до відповідного управління охорони здоров’я області де проживає хворий. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

      Про час та місце огляду громадянин повідомляється по телефону та поштою. У разі незгоди з рішенням обласної МСЕК, хворий може подати заяву до Міністерства охорони здоров’я України. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ, центральних міських або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

      В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-а) та Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 104).

      Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для Комісії мають рекомендаційний характер.

      Судовий порядок

      Рішення комісії може бути оскаржене до суду шляхом подання адміністративного позову до суду у шестимісячний строк з моменту прийняття МСЕК рішення. Відповідачем у даній справі буде відповідний Центр медико-соціальної експертизи. Адміністративні справи з приводу оскарження рішення МСЕК, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

      Див. також

      Отримання безоплатної правничої допомоги

      Для отримання безоплатної правничої допомоги (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:

      • контакт-центр ‒ 0 800 213 103 (дзвінки у межах України безкоштовні);
      • бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на мапі)