З міста до села з нуля

0 Comments

§ 22. Міста й села в минулому й зараз

1. Зародження міського життя на українських землях. Міста, містечка, великі й малі села створювали ту неповторну основу, на якій відбувалися події української історії. Кожне із цих поселень мало й має власне обличчя. Однак лише разом вони формують образ тієї України, яку згадував кожен, хто бачив її хоча б раз у житті. Як же формувався цей образ?

Перехід людства до осілого способу життя призвів до появи постійних поселень. Згодом серед поселень землеробів почали виділятися ті, де були зосереджені ремісники, представники влади, розташовані релігійні святині. Такий тип поселення називають містом.

За честь бути першим містом сперечалися Єрихон (розташований на території сучасного Ізраїлю) і Чатал-Гуюк (розташований на території сучасної Туреччини). Вони виникли приблизно 10 тисяч років тому.

Ольвія — найбільше грецьке місто Північного Причорномор’я в уяві художника (1) і реконструктора-археолога (2).

Розгляньте малюнки. На які заняття жителів грецьких міст вказують зображення? Чим художній образ відрізняється від реконструкції?

Реконструкція поселення Майданецьке на Черкащині за результатами археологічних досліджень племен трипільської культури.

Появу міського життя на території України деякі історики пов’язують із часами трипільської культури. Так, серед поселень трипільців, які дослідили археологи, виділяються кілька великих протоміст. Найбільше з них Майданецьке, що існувало приблизно 6 тисяч років тому. На площі у 200 гектарів розміщувалося близько 3 тисяч одно-, дво- і триповерхових будівель. Імовірно, тут проживало до 15 тисяч осіб. Це було найбільше поселення в Європі тих часів. Проте історики вважають, що велике скупчення населення й великі розміри є недостатніми умовами для статусу міста. Дослідження ще тривають. Після занепаду трипільської культури на території України на тривалий час зникли великі поселення.

Поява справжнього міського життя на території сучасної України пов’язане з переселенням на ці землі греків у VIII—VI ст. до н. е. На узбережжі Чорного моря і в Криму постали грецькі міста. Кожне місто було окремою державою. За своїм зовнішнім виглядом і внутрішнім устроєм вони нагадували міста Греції. На початку нашої ери після загибелі Римської імперії занепало й міське життя на цих землях.

Реконструкції слов’янського городища і невеликих поселень.

Розгляньте малюнки. Укажіть основні відмінності між грецькими містами й слов’янськими городищами.

Київ за часів князя Ярослава Мудрого. Реконструкція.

Чому Київ у XIX ст. вже мав суттєві відмінності від попередніх епох?

Київ у XVII ст. (1) та на початку XIX ст (2).

2. Розвиток міського життя. Наступний етап у розвитку міст на землях сучасної України пов’язаний із виникненням і розвитком Київської держави (Русі-України).

Слов’яни, які заселяли лісостепові та лісові простори України, жили невеликими поселеннями. Також вони мали укріплені городища, які були племінними центрами. Наприкінці V — на початку VI ст. з одного такого городища постав Київ. Згодом виникли й інші відомі тепер міста: Чернігів, Коростень, Переяслав тощо.

Київська держава за часів свого розквіту мала настільки багато міст, що її називали «гердерікою» — «країною міст». Київ був одним із найбільших міст Європи. У цей період міста стали центрами ремесла й торгівлі, тут жили князь та інші представники влади. У містах розміщувалися головні храми, які перетворювалися на місця паломництва вірян. Проте слід зазначити, що більша частина населення продовжувала працювати на землі.

У XIII ст. після монгольської навали Київ на тривалий час занепав. Хоча загалом його вигляд залишався незмінним аж до XIX ст. Занепадали й інші міста Наддніпрянщини.

У той самий час активно розвивалося міське життя на західноукраїнських землях. Тут міста, подібно до західноєвропейських міст, мали вузенькі вулички, кам’яні будівлі, центральну ринкову площу, кафедральний собор, ратушу тощо. Найшвидше розвивався Львів, який на кілька століть став найбільшим містом на українських землях, важливим центром торгівлі та ремесла.

Львів у XVII ст.

З опису Львова львівським радником Йоганом Альнпеком (XVI ст.)

Це місто в достатній кількості постачає цілому Польському королівству різні шовкові тканини, килими і пахуче коріння. Тут є все, що тільки потрібно для людського вжитку, до того ж тут незрівнянно низькі ціни на продукти, що притягає до міста велику кількість людей різних національностей.

З опису Львова гданським купцем Мартином Грюневегом (1606 р.)

Уся худоба, що її женуть із Поділля і Молдавії до Італії, проходить через це місто. Я об’їздив пів-Європи, побував у найславетніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба.

Тут величезна кількість пива і меду, не тільки місцевого, а й привезеного. Вино привозять із Молдавії, Угорщини, Греції. У цьому місті, як і у Венеції, на Ринку зустрінеш людей з усіх країн світу у своєму вбранні: козаків — у великих кучмах, росіян — у білих шапках, турків — у білих чалмах, німців, італійців, іспанців — у короткому одязі. Кожен, якою б мовою він не розмовляв, знайде тут і свою мову.

1) Про що йдеться в уривках із джерел?

2) На чому зосереджували увагу іноземці, відвідавши Львів?

3) Який висновок про розвиток міста ви можете зробити?

Після виникнення промислового виробництва міста, яких ставало дедалі більше, почали перетворюватися на центри господарського життя. Змінювалося життя й міського населення, кількість якого стрімко зростала. Зовнішній вигляд міст також змінювався: прокладали широкі вулиці, зводили багатоповерхові будинки, розбудовували порти, залізниці. З’явилися міський транспорт, міські театри та інші центри розваг і відпочинку, стало набагато більше закладів освіти тощо.

Ці зміни не оминули й українські землі. Так, наприкінці XVIII — на початку XIX ст. виникло кілька десятків міст, які перетворилися на важливі центри міжнародної торгівлі й промисловості. Першість серед українських міст посіла Одеса, яка стала й найбільшим містом Російської імперії. Через його порт проходила більшість товарів, які шли на продаж за кордон.

Одеса в другій половині XIX ст.

Промисловий краєвид міста радянських часів.

У цей самий час активно розбудовували міста, які ставали центрами великої промисловості (металургії, металообробки тощо): Дніпро (Катеринослав, Дніпропетровськ), Запоріжжя (Олександрівськ), Донецьк (Юзівка, Сталіне), Луганськ, Миколаїв та інші. У таких містах життя було підпорядковане ритму ключового підприємства. Україна ставала індустріально-аграрною країною.

Такий напрям у розвитку міст був закріплений за часів існування СРСР. Індустріальні гіганти визначали вигляд і устрій значної частини міст України. Щоправда, такий шлях розвитку міського життя мав багато негативних наслідків: несприятлива екологічна ситуація, слабка розвиненість інших сфер міського життя — культури й відпочинку.

Також саме за радянських часів кількість міського населення почала переважати сільське й далі продовжувала неухильно зростати.

Зараз українські міста й містечка переживають новий етап розвитку. Змінюється їхній вигляд. Багато уваги приділяється тому, щоб місто стало зручним для його жителів. Особливо швидко розвиваються Київ, Львів, Харків, Дніпро та інші міста. Нові часи поставили на порядок денний і вирішення нових проблем. Особливої уваги потребувала проблема транспорту, який заполонив вулиці міст.

3. Містечка й села України. Поряд із великими промисловими містами завжди існували й невеликі містечка та українські села.

Більшість невеликих міст зосереджена на Правобережній і Західній Україні. Вони мають давню й багату історію. Жителі цих міст переважно поєднували ремісничу й торговельну працю із землеробством. Центрами міського життя традиційно залишалися церкви, ратуші та базари.

Після переходу під імперську владу вигляд міст і містечок змінювався. Вони ставали центрами владних установ. У кожному з них з’являлися нові центри з площами, навколо яких розташовувалися будинки місцевої адміністрації. Центральні вулиці й площі деяких міст вимощували бруківкою.

Однак більшість вулиць залишалася незабрукованою й майже непрохідною в дощову пору року. Будинки городян зазвичай були одно- або двоповерховими й дерев’яними. Зовні стіни фарбували або штукатурили, дерев’яні частини оздоблювали різьбою. Вікна заможних жителів міст інколи були засклені кольоровим склом.

Більшість поселень на українських землях становили й становлять зараз села. Із найдавніших часів українці будували хати біля озер і річок. Вони майстерно вписували свої оселі в навколишнє середовище. Народне житло — сільська хата — у кожному регіоні мало як спільні, так і свої особливі ознаки. Українська хата була уособленням народних спадкових традицій, моральних засад та уявлень про красу. У вигляді сіл упродовж тисячоліть мало що змінилося, хіба що матеріал, із якого зводять будинки. Також з’явилися дороги з твердим покриттям.

Луцьк. Сучасний вигляд.

Мукачево. Сучасний вигляд.

Краєвид українського села Наддніпрянщини. XIX ст.

Сучасне гірське село в Карпатах.

Розгляньте малюнки. Що на них зображено? Які ще проблеми сучасних міст ви можете назвати?

Руйнівних змін у зовнішньому вигляді українські села зазнали за часів комуністичного режиму, коли влада намагалася «стерти межу між містом і селом». Так, в українських селах було зруйновано тисячі церков, з’явилися клуби, багатоповерхові житлові будинки міського типу, централізоване газопостачання та водопроводи. Однак такі заходи лише призвели до масового переїзду селян до міст, де умови життя й роботи були кращими. У 1970—1980-ті рр. з карти України зникли тисячі сіл. Економічні негаразди 1990—2000-х рр. не додали життєвих сил українському селу.

З опису німецького мандрівника початку XIX ст. Георга Коля, що відвідав українські землі

Хати повиті зеленню й буйним зіллям, розкинулися по узбіччях балок і поховалися в ярах. Високо поза селом, де продувають вітри, стоять 50 і 100 вітряків. І так перед мандрівником, що їде високим голим і пустим степом, несподівано розкривається дуже мальовничий та небуденний образ, коли з яру виринає українське село. Українці живуть у чисто дотримуваних хатах, що до тебе всміхаються. Вони не вдовольняються тим, що кожного тижня їх миють, але кожні два тижні їх білять, тому їхні хати білі, неначе вибілене полотно.

На які особливості українського села звернув увагу німецький мандрівник Г. Коль?

Запитання та завдання

1. Коли з’явилися села й міста на території України?

2. Назвіть відмінності між містом і селом.

3. Які міста в різні часи розвитку українських земель були найбільш розвиненими?

4. Коли почався промисловий розвиток українських міст?

5. Обговоріть у групах. Чому роль міст у господарському житті із часом зростає?

6. Чому тривалий час у вигляді сіл майже не відбувалося змін?

7. Чи можна стверджувати, що село є «душею народу»?

8. Складіть розповідь-опис про своє місто (село).

§ 15. Якими були місто і село в Україні у XVII-XVIII століттях

Як ви розумієте заклик «У кожне місто завітати, у кожнім побувать селі»?

1. ЯКА ВІДМІННІСТЬ МІЖ МІСТОМ І СЕЛОМ

Читаючи текст, визначте, якими були місто і село в минулому та чим відрізнялося життя селян і городян.

Міста і села України виникали у різні часи та за різних обставин. Появу перших поселень вчені пов’язують із тим, що давні люди почали обробляти землю. Це, у свою чергу, спонукало їх до осілого способу життя, тобто до постійного проживання на одному місці. Недарма у давнину слово «село» означало «населене місце» і «поле», «земля». Здавна й донині село — це невелике поселення, більшість мешканців якого займається землеробством і домашнім тваринництвом.

Образ українського села зазвичай пов’язують із чепурними хатами у квітучих садках. Сільська хата була окремою будівлею і стояла посередині садиби, яка зазвичай обгороджувалася плетеним тином чи дерев’яним парканом. Біля хати розміщувалися господарчі будівлі: комори, стодоли, клуні, в яких селяни тримали знаряддя праці, запаси зерна чи інші продукти, домашніх тварин тощо. До селянської садиби належали город та садок. Навколо села розташовувалися поля, праця на яких годувала не лише самих селян, а й мешканців міст.

Міста виникли з появою ремесла і потребою у торгівлі. А відбувалося це так: у разі загрози ззовні поселення обгороджували оборонними валами і мурами. Давньослов’янське та російське слово «город» якраз і відображає цю особливість — наявність захисного огородження. Давні міста світу мали певні властивості: щільність забудови, наявність головної площі та вулиць, замощених бруківкою. Оця давня традиція — мостити вулиці каменем — залишилася в основі українського слова «місто». Тому жителів міст називали міщанами, або городянами. Ними ставали ремісники, купці та люди, що виконували певні послуги, наприклад, візники, вантажники, цирульники (перукарі), домашні слуги, і зрозуміло, правителі та інші знатні люди.

Із прийняттям християнства центром кожного українського села і міста стала церква, яка будувалася на пагорбі або на іншому найвищому місці. Церква була найбільшою будівлею та головним місцем зібрань населення, сховищем цінностей, притулком у разі ворожих нападів. Тоді дзвіницю найчастіше розташовували окремо і використовували як вартову вежу, аби стежити за наближенням ворога.

Знайдіть на картинах художників відмінності між містом і селом. Порівняйте свої враження з інформацією з тексту. Яким чином ці відмінності впливають на життя городян і селян?

Сергій Васильківський. Околиця

Карел (Кароль) Ауер. Площа біля Бернардинського костелу у Львові

2. ЯК ЖИЛИ І ЧИМ ЗАЙМАЛИСЯ МЕШКАНЦІ УКРАЇНСЬКИХ СІЛ

Опишіть, як жили і чим займались українські селяни у XVII— XVIII століттях.

Життя селян у ХVІІ-ХVІІІ століттях здебільшого було таким самим, яків попередні часи. Основним заняттям залишалося землеробство, зокрема вирощування жита і пшениці, гречки, проса, ячменю, вівса, гороху, квасолі, коноплі, маку, льону. Значною частиною селянського господарства були городи і фруктові садки.

У XVIII столітті селяни розпочали вирощувати нові сільськогосподарські рослини, зокрема картоплю, яку раніше називали «земляні яблука», а також соняшник. Значну роль у селянських господарствах відігравало утримування великої рогатої худоби, свиней, овець, коней, домашньої птиці. Також у селах можна було зустріти і майстерні ремісників, що виготовляли вироби для місцевого вжитку.

Виготовляючи багато продукції, селяни і городяни потребували її обміну або продажу. Для цього влаштовували ярмарки.

Що таке ярмарок? Чим ярмарки приваблювали селян згідно з описом українського історика Дмитра Яворницького?

Дмитро Яворницький про сільський ярмарок

До дня Петра та Павла (12 липня) з’їжджається на ярмарок сила-силенна людей різних звань і народностей — українців, росіян, німців, євреїв, циган, болгар, вірмен. І, Господи, скільки того товару понавезено, скільки живності викладено, скільки худоби пригнано!

Ярмарку в селі чекають і старе, і мале, і чоловіки, і жінки. Дітвора за півроку, навіть за цілий рік готується до ярмарку: діставши від хрещеного батька на святвечір одну або дві, іноді й три копійки, хлопчик бережно загортає свій скарб у ганчірочку, потайки від усіх закопує його десь у землі чи садку під яблунькою і жде не діждеться того найщасливішого дня, коли у село понаїде купців на ярмарок із солодкими пряниками, цукерками, смачними ріжками, щоб проміняти свої заповідні грошенята на ні з чим незрівнянні ласощі!

З книги «Із української старовини»

Роздивіться зображення селянського помешкання на картині відомого українського художника Миколи Пимоненка та порівняйте його з описом, поданим нижче. Що спільного у зображенні та тексті?

Микола Пимоненко. Свати

Жили селяни в хатах, що будувалися з глини, перемішаної з соломою, інколи з додаванням каміння. Ззовні українську хату обмазували глиною і білили. Дах крили соломою чи очеретом. Підлога в хаті була також глиняною. Житлова кімната у будівлі була одна. Лише заможні селяни могли дозволити собі дві або три кімнати, центральна з яких називалася світлиця.

Центром кімнати завжди була піч. Її не лише старанно білили, а й розмальовували квітами і птахами. Розписи означали, що у сім’ї є дівчина. Біля передньої та бокової стін кімнати стояли лавки. У східному кутку, що вважався особливим, на стінах розміщувались ікони, прибрані вишитими рушниками, калиною та квітами.

Що можуть нам розповісти про побут селян подані нижче зображення?

Скриня, вишивка і посуд селян (музейні експонати). XVIII ст.

3. ЯКИМ БУВ СПОСІБ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ В УКРАЇНСЬКИХ МІСТАХ

Читаючи текст, з’ясуйте, що спільного і відмінного у згадуваних містах. Знайдіть міста, про які йдеться, на карті України.

Українські землі у другій половині ХVII-ХVIIІ століть унаслідок численних воєн були розділені між сусідніми державами. Правобережна і Західна Україна входила до складу польсько-литовської держави Речі Посполитої, а Лівобережна Україна з містом Києвом — до Російської імперії.

На Правобережній і Західній Україні збереглося багато міст і містечок, заснованих ще у княжі часи: Львів, Кам’янець-Подільський, Луцьк та ін. Вони залишалися важливими центрами суспільного життя навколишніх земель.

Зображення старої частини м. Полтави

Значну роль почали відігравати Лівобережні землі, частина з яких отримала назву Слобідська Україна, або Слобожанщина. Словом «слобода» називали вільні («свобідні») поселення з власним самоврядуванням, мешканці яких були тимчасово звільнені від податків. Це робилося, аби привабити нових мешканців на вільні землі та заснувати нові поселення. У середині та другій половині XVII століття на Слобідській Україні були засновані міста Суми, Чугуїв, Харків, Ізюм.

Ось як описується життя в одному з таких містечок: «Будівлі у Чугуєві. зручностей не мали. Серед мешканців є майстри, ковалі, теслі, шевці, кравці, пічники, чесальники вовни. А купці торгують тут невеликою кількістю матерії, а також іншими дрібними товарами, а деякі місцеві козаки торгують селянськими виробами та хлібом. »

Наприкінці XVIII століття з’являються нові міста на Півдні України: Миколаїв, Одеса, Маріуполь, Херсон, що засновувалися як зручні порти для морської торгівлі. Вони будувалися згідно з визначеним заздалегідь планом: із прямими вулицями та відведеними під заводи й житлові квартали ділянками землі. Здебільшого у таких містах мешкали кораблебудівники, теслі, матроси, ковалі й будівельники та ін.

Усі міста, незалежно від того, в якій частині України вони знаходилися, були насамперед центрами виробництва, торгівлі й вільнішого способу життя. У містах, де було запроваджено самоврядування, як наприклад у м. Львові, на центральній площі будували ратушу — приміщення, де міська влада радилася щодо важливих рішень у житті городян.

Нове явище у XVIII столітті — поява підприємств, які виготовляли полотно, панчохи, екіпажі, фаянсовий і порцеляновий посуд. У містах будували великі кам’яні будинки, в яких жили не лише найбагатші землевласники, а й найвпливовіші купці та власники підприємств, представники влади.

Міста від початку свого існування приваблювали людей різних соціальних верств, а також іноземців. Населення міст було «строкатим», багатомовним і різнокультурним.

Про які явища у житті городян у XVII—XVIII століттях свідчать назви, подані у переліку? Знайдіть на карті згадані міста.

1) Вірменський собор у Львові; 2) площа Турецької криниці в Чернівцях; 3) Адміралтейство в Миколаєві; 4) Контрактова і Поштова площі в Києві; 5) Соборна вулиця у Вінниці; 6) будинок Ратуші в Бучачі; 7) шкіряний завод і грецька гімназія в Маріуполі; 8) Шпитальна вулиця в Тернополі.

1. На основі тексту підручника заповніть пропуски у реченнях: «Селом називали . Поселення ставало містом, коли навколо нього будували. »

2. Які зміни відбулися у землеробстві у XVIII столітті?

3. Які міста були засновані у XVIII столітті?

4. Що нового з’явилося в українських містах у XVIII столітті?

5. Як ви розумієте вислів: «Населення міст було ”строкатим”, багатомовним і різнокультурним»?

6. На основі уривку з сучасного краєзнавчого дослідження «Історія Миколаєва» про заснування цього міста поясніть, чому населення міст було дуже різноманітним.

Першими жителями міста стали [. ] матроси і майстрові, які будували кораблі і Адміралтейство. їх тисячами пішки приганяли в місто з центральної Росії. Кого тільки тут не було! Наприклад, з Галича і Костроми прибули теслі, числом більше тисячі. Переводили до Миколаєва [. ] селян з центральної України і Білорусії. До них додавалися всілякі «безпачпортні» волоцюги, селяни-втікачі і солдати [. ] взагалі всі, хто бажав оселитися в місті, отримували таке право.

1. Серед українців є чимало людей, прізвища яких пов’язані з діяльністю їхніх предків: Кушнір — Кушнірчук, Бондар, Тесленко, Слюсарчук, Коваленко — Ковальчук, Кравець, Писаренко, Швець, Козаков і т. п. Поясни, чим займалися носії цих прізвищ у минулому? З містом чи селом були пов’язані ці люди?

2. За допомогою ключових слів ратуша, фруктові садки, глиняна хата, кам’яні будинки, ярмарок, купці, ремісники, селянське господарство, фабрика складіть розповідь про життя в селі чи у місті.

3. Використовуючи матеріал уроку, свої власні спогади або будь-які доступні історичні джерела, уявіть собі місто або село в минулому та намалюйте міський або сільський пейзаж того часу чи опишіть свої уявлення у вигляді невеликого усного твору, починаючи зі слів: «Ось я стою. Навколо мене. »

На ринковій площі одного з французького міст встановлено пам’ятник аптекареві Антуану Пармантьє (1737-1813). Завдяки його завзятій пропаганді французи розпочали масово вирощувати картоплю для їжі. Доти нею лише годували свиней. А пруський король Фрідріх Великий (1712-1786) іще раніше оголосив вирощування і споживання картоплі національним обов’язком німців.

Російська цариця Катерина II, німкеня за походженням, наказала забезпечити усі губернії «земляними яблуками на розплід». Для цієї справи відвели найліпші землі в Росії. Проте селянам не пояснили, як правильно вирощувати і споживати коренеплід. Тому люди часто труїлися зеленими плодами, які зростають на бадиллі картоплі після її цвітіння.

В Україні картоплю спочатку впровадили німецькі колоністи на Півдні — на колишніх запорозьких землях. Саме слово «картопля» — перекручене німецьке «картофель».

Допоки картопля не прижилася, в Україні її називали «чортовим яблуком», «земляною грушею», «ріпою диявола». Коли ж картопля, завдяки свої високій у порівнянні з зерновими культурами врожайності, стала «другим хлібом», про її походження почали поширюватися легенди, оповідки й приказки.

§ 25. УКРАЇНСЬКІ МІСТА І СЕЛА У МИНУЛОМУ І ТЕПЕР

У VI ст. у східних слов’ян виникають гради (городища). Зазвичай вони були міжплемінними центрами, де був пункт збору данини, загальні святилища. Деякі гради відігравали роль прикордонних укріплень. З часом населення окремих градів зростає (туди переїжджають ремісники, купці) і вони в переростають у міста.

За повідомленням літописця у IX — першій половині X ст. на Русі існувало 16 міст, зокрема Київ, Новгород, Чернігів, Переяслав, Вишгород, Іскоростень та ін. Давньоруські міста були осередками влади, ремесла, торгівлі та культури. У них діяли школи, книгописні майстерні, бібліотеки, писалися ікони, виготовлялися твори прикладного мистецтва.

Центром міста був дитинець — укріплена стінами, валами та ровами частина міста. Найчастіше розміщувався дитинець на узвишші чи горі. Це була свого роду міська цитадель. У цій частині міста розміщувалися величні княжі палаци та багаті боярські двори, житла дружинників. Після прийняття християнства в дитинці будували головні міські церкви та собори.

Біля дитинця розміщувався «окольний град» (іноді його ще називали «острог» чи «посад»), який також оточувався укріпленнями. У цій частині міста розташовувалися помешкання простого люду, ремісників, торговельний майдан, подвір’я купців, численні церкви та монастирі. Міські будинки в той час споруджувались переважно з дерева.

Обговоріть у парі

У чому особливість забудови давньоруських міст? Яку роль вони відігравали в суспільстві?

Запам’ятайте

Поняття «город/град/городище» — означає «обгороджену територію» (з тину, або паль (палісад — посаджені палі).

Місто — великий населений пункт. У різні історичні часи роль міст відрізнялася. У середньовіччі міста були осередками влади, ремесла, торгівлі та культури. Нині переважна більшість міст є центрами районів, областей, де зосереджені державні органи влади, промислові підприємства, великі торговельні та культурні заклади.

Місто Володимира — дитинець стародавнього Києва (макет Д. Мазюкевича)

Третьою частиною великих міст були передмістя, які іноді називали «кінцями». Вони розташовувалися поза міськими укріпленнями. Здебільшого їх заселяли ремісники певної спеціальності.

Під час монголо-татарської навали (ХІІІ ст.) багато міст Русі було зруйновано і спалено.

2. Як за княжих часів жили селяни?

Більшість поселень Русі становили села, жителі яких займалися переважно землеробством, твариництвом, різними промислами й ремеслом. Це були відкриті неукріплені поселення різні за величною — від 10 до 60 дворів. Селилися русичі переважно на високих місцях по берегах рік і озер, щоб водою не залило їх поля та будинки під час весняних розливів.

Поміркуйте

На основі тексту та ілюстрацій визначте особливості селянських жител за княжих часів.

Запам’ятайте

Село — населений пункт неміського типу, жителі якого займаються переважно сільським господарством (обробітком землі, тваринництвом).

Сільські хати будували з дерева, дах вкривали соломою. З каменю або глини робили піч, яку розміщували в кутку. Топили в печі «по-чорному», тобто дим виходив не через димар, а скрізь двері чи невелике вікно. У деяких селах житла спеціально заглиблювали в землю, тобто будували напівземлянки. Взимку вони швидше нагрівалися і завдяки землі довше тримали тепло, а влітку в таких помешканнях зберігалася комфортна прохолода.

Сільське житло ХІ ст. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини м. Переяслав-Хмельницький. Реконструкція.

3. Які особливості українського села у XIX — на початку XX ст.?

Село об’єднувало людей у сільську громаду. За громадою закріплювалися певна територія, податки, обов’язки перед державою. У XIX — на початку XX ст. українське село складалося із сельбища, центру, церкви, господарських та громадських споруд, освітніх закладів.

Сельбище — це територія всього поселення, до якого входили селянські двори, головна сільська дорога (вулиця) та інші споруди. Традиційно центром села вважалася територія (майдан) поблизу церкви або сільської управи. Часто біля церкви розташовувалися кладовище та будинок священика. До господарських та громадських споруд належали кузня, млин, олійниця, корчма, крамниця, подекуди громадський шпихлір — громадська будівля для зберігання зерна, муки, господарського знаряддя та інших предметів. Освітніми закладами на селі були початкові школи (церковно-парафіяльні та державні).

Працюємо у парі

Роздивіться ілюстрації присвячені українському селу XIX —початку XX ст. та порівняйте їх з текстом підручника. Визначте особливості забудови українського села у XIX — на початку XX ст.

Вітряк з хутору Кудрявий (Сумщина) та Воскресенська церква із села Кисоричі (Рівненська область). Національний музей народної архітектури та побуту України

Основним типом традиційного сільського житла в Україні була хата. У різних регіонах були свої особливості в будівництві та оздобленні хат. Переважно це затишні, білені зовні й усередині, будівлі під солом’яним чи очеретяним дахом. Хати північної частини України і Карпатських гір були дерев’яними та мали відкриті стіни.

Хата кінця XIX ст. із с. Шишаки Полтавської області. Вигляд ззовні та зсередини. Національний музей народної архітектури та побуту України

4. Яким було життя в містах України в ХІХ — на початку ХХ ст.?

У XVII-XVIII на українських землях зростає кількість міст, особливо на Лівобережжі та Півдні України. Зокрема, в цей час були засновані такі міста як Суми, Чугуїв, Харків, Ізюм, Миколаїв, Одеса, Маріуполь, Херсон та ін. Відповідно на українських землях зростала частка міського населення.

Найпомітніші зміни в українських містах відбулися наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Міста значно розбудовуються, розширюються їх межі. З’являються нові квартали з багатоповерховою житловою та громадською забудовою, зокрема будуються нові театри, бібліотеки, лікарні.

Поміркуйте

Визначте, які зміни відбулися в забудові українських міст наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. У чому їхня відмінність від міст княжої доби?

Одеса Поштівка (1914 р.)

Київ. Фунікулер. Поштівка початку ХХ століття

Центральні вулиці міст викладалися бруківкою, плитами, цеглою та освітлювалися електричними ліхтарями. Значну увагу приділяли озелененню міст, зокрема виникали нові міські парки, бульвари. На вулицях міст з’являються автомобілі та новий вид громадського транспорту — електричний трамвай. У 1905 р. у Києві почав діяти фунікулер. У цей час розпочалося швидке поширення телефонного зв’язку. У великих містах розгорнулося також будівництво централізованих водогонів та каналізації.

Швидке зростання міського населення призводило до майнового розшарування городян. Робітники, котрі працювали на місцевих фабриках і заводах, селилися переважно на околицях міст, і жили в маленьких комірчинах. Там звичним явищем були злидні та бруд.

Житло шахтарів на початку ХХ століття.

Історичними стежками рідного краю

На основі інформації від дорослих, а також інших доступних джерел (фотографії, відеоматеріали тощо) визначте як змінилося життя у вашому населеному пункті за останні 20-40 років.

Перевірте засвоєне на уроці

ЗНАЮ

1. Що означають такі слова?

РОЗУМІЮ

ВМІЮ

ВИСЛОВЛЮЮ ДУМКУ

1. Як виникали давньоруські міста?

2. Яку роль відігравали міста і села в суспільстві в різні історичні періоди?

1. Порівняйте умови життя, особливості забудови в сучасних містах з містами княжої доби та періоду ХІХ-початку ХХ ст. Яких змін упродовж історії зазналожиття в місті?

2. Як змінювався вигляд українських сіл протягом історії? Які зміни відбулися в умовах життя, забудові жител?

1. Чи згодні ви з твердженням, що роль міст у господарському й культурному житті суспільств постійно зростає? Свою думку обґрунтуйте.

ЗВ’ЯЗОК ІЗ СЬОГОДЕННЯМ

Складіть розповідь про умови життя в сучасному місті/селі.