Опис та характеристика рослини Ріпак (рапс)

Ріпак, рапс — однорічна олійна рослина родини хрестоцвітих. Існують 2 форми: ріпак ярий (кольза) і ріпак озимий, який має основне значення.

Ріпак відомий ще за чотири тисячоліття до нашої ери. Одні дослідники вважають його батьківщиною Європу, зокрема її північно-західні прибережні райони (приморські землі Швеції, Нідерландів і Великобританії), інші — Середземномор’я. На користь останнього побічно говорить той факт, що культура ріпака з самих найвіддаленіших часів і була якнайбільше поширена в Азії, точніше — в Індії, куди вона, швидше за все, проникла з Середземномор’я.

До середини XIX ст. ріпак разом з іншими олійними хрестоцвітними (суріпицею і гірчицею) був в Європі досить поширеною культурою. Площа під ним в одній тільки Німеччині досягала у той час 300 тис. га. Таке порівняно широке розповсюдження до цього часу культури ріпаку пояснюється використовуванням його олії для технічних потреб у зв’язку із загальним промисловим розвитком попиту на технічні оливи. Молода нафтова промисловість тоді ще не була в змозі задовольняти цей попит, і ріпак, що опинився в європейських агрокліматичних умовах однією з найпродуктивніших олійних рослин, широко культувувався.

Проте поява на міжнародних ринках великої кількості дешевих нафтопродуктів, у тому числі мінеральних олив для змащування і освітлення, викликала різке падіння обсягів вирощування ріпаку, особливо в Європі, де з 1909—1917 рр. площі під ріпаком скоротилися з 178 до 92 тис. га. В Азії посіви ріпаку продовжували триматися на більш-менш стабільному рівні, з року в рік займаючи (в основному в Індії, на яку доводилося 3/4 всієї світової площі ріпаку) від 2,5 до 3 млн га. Вдосконалення методів очищення олії стало поштовхом до інтенсивного використовування її як харчового продукту, особливо в Першу світову війну, коли виникла потреба в харчових оліях і жирах у Центральній Європі.
З Німеччини ріпак потрапив до Західної України, де у наш час займає досить стійке становище. Значно раніше, очевидно, ще на початку XIX ст., і не з Середньої Європи, а з районів Середземномор’я культура ріпаку з’явилася на півдні України під назвою «ріпове сім’я».
У кінці XIX ст. разом з пом’якшенням хлібної кризи і підвищенням попиту світового ринку на зерно з Російської імперії, в основному на пшеницю, почали скорочуватися посіви ріпаку. Разом з тим ріпак ще деякий час (аж до революції) утримувався в Україні, займаючи досить значні площі (порядка 30-40 тис. га) і залишаючись основною олійною культурою, оскільки соняшник займав тоді в Україні всього близько 10 тис. га.
До початку 50-х років виробництво ріпаку в СРСР було майже повністю згорнуто. Основна причина — інтенсивний розвиток виробництва соняшника, з яким ріпак не міг конкурувати економічно. Свою роль зіграла також відсутність продуктивних сортів і ефективних засобів захисту рослини від шкідників.
Завдяки тому, що ріпак може ефективно використовуватися для виготовлення біопалива на початку XXI ст. в Україні ця культура почала завойовувати все нові і нові площі. Зокрема навіть німецькі виробники біопалива мають намір орендувати вже з 2008 року сільськогосподарських угідь в Україні площею у 50 тис. га, щоб забезпечити себе сировиною на тривалий час.

Насіння ріпака містить 48 — 52 % олії, що її використовують у лакофарбовій, миловарній, харчовій (маргариновій) та інших галузях промисловості. Макуху після пропарювання згодовують худобі. Ріпак озимий вирощують також на зелений корм.

Озимий ріпак – досить вибаглива до вологи культура. Транспіраційний коефіцієнт – 500-750. Рослини ріпаку найбільш чутливі до вологи восени та весною.
Насіння озимого ріпаку починає проростати при температурі грунту 0,1°C, однак для одержання здорових сходів необхідна температура від 14° до 17°C. Ріпак витримує температури на рівні кореневої шийки до -12-14°C. Ріпак добре росте і розвивається в літні місяці при температурі 18-20°C.
Кращими грунтами для ріпаку є чорноземи, сірі й темно-сірі лісові грунти. Оптимальна реакція грунтового розчину – рН 6,0-6,5. Вегетаційний період від сходів до збирання становить 289-320 днів. Ріпак це рослина довгого світлового дня.

Будова рослини

Стебло заввишки 1,5—1,7 м, пряме, округле, зверху розгалужене, вкрите сизувато-зеленим восковим нальотом.

Листки темно-зелені, з восковим нальотом. Вони бувають: прикореневі — черешкові, ліроподібні, перисто-надрізані, вкриті білими волосками; середні — ліроподібні або видовжено-списоподібні й верхні — безчерешкові, видовженолан-цетні, з розширеною основою, яка охоплює стебло.

Корінь стрижневий, веретеноподібний, проникає у грунт на 1,5—3 м, слаборозгалужений, з невеликою кількістю мичкуватих корінців. При сівбі восени у ріпаку розвивається розетка з 6—9 листків. Стебло в озимого ріпаку утворюється навесні.

Суцвіття нещільне, китицеподібне. На центральній китиці розміщується 20—40 квіток жовтого кольору.

Квітки відносно великі. Чашолистики вузькі. Квітка має чотири пелюстки і шість тичинок, з яких чотири рівноподовжені, з маточкою, а дві значно коротші.

Плід — стручок 6—11 см завдовжки, з 18—40 насінинами, поверхня гладенька, з одним добре помітним головним нервом. Носик стручка тонкий, 10—20 мм завдовжки. На одній рослині 200—400 стручків. Насіння темно-коричневе, майже чорне, кулястої форми, має трав’янистий смак. Маса 1000 насінин 3—7 г.

Біологічна класифікація

Ріпак (рапс) – сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Що таке ріпак: опис рослин, особливості вирощування, господарське значення

Світ диких і культурних рослин багатий та різноманітний і значну частину з них більшість людей ніколи не зустрічали у своєму житті, це стосується і ріпаку.

Хоча багато хто може згадати як виглядає його найближчий родич – суріпиця. Саме вона цвіте суцільним жовтим килимом на луках і полях, схожі суцвіття має і ріпак.

Багато тлумачні словники повідомляють, що ріпак – це маслиничное рослина з сімейства Хрестоцвітних. Постараємося розібратися що таке ріпак і, як використовується масло, отримане з нього.

Ріпак, ботанічні характеристики

Трав’яниста однорічні рослина ріпак відноситься до роду Капуста родини Хрестоцвіті (Капустяні). На відміну від багатьох культурних родичів, ріпак не має єдиного дикорослого предка.

Генетичні дослідження показали, що ріпак є природнім гібридом, який містить повні, диплоїдні, набори хромосом батьківських форм. Для нього це суріпиця і капуста городня. Розрізняють дві форми, озиму і ярову.

Коріння озимого ріпаку проникають у грунт на три метри, у ярого – на два метри. На глибині приблизно 40 см стрижневий корінь починає галузиться і розростатися горизонтально.

Наземні частини рослини мають висоту від метра до двох. Стебла прямі, круглі, в діаметрі у деяких сортів до трьох сантиметрів.

Від стебла відходить два – три десятки гілок першого порядку. Стебла покриті восковим нальотом, мають зелену або сизу забарвлення.

Від інших родичів з родини Хрестоцвіті ріпак легко відрізнити по листю. На стеблі розташовані листя відразу трьох видів. Нижні листя, сильноизрезанные, з округлою верхньою частиною, мають черешки і зібрані в прикореневу розетку.

Середні листки довгі, копьеобразные. Листя розташовані вгорі рослини, сидячі, ланцетоподібні, з цілісним краєм і розширеним підставою. Листя має восковий наліт і зелено – синій або фіолетовий колір.

Зустрічаються різновиди як з великою кількістю листя, так і зі слабким облиственеем.
Квітки жовті, зібрані в щитки. Плід – стручок довжиною до 10 – 12 см, поділений по всій довжині пленчатой перегородкою.

У кожному стручку приблизно на три десятка кулястих насіння темного забарвлення. Примітно, що насіння ріпаку надзвичайно дрібні.

Якщо покласти на терези одну тисячу насіння ярого ріпаку, то їх вага не перевищить п’яти грамів, а у ріпаку озимого – семи грамів.Розмножується ріпак насінням, які не втрачають схожості до шести років.

Для чого і як вирощується ріпак

Промислові посіви ріпаку зумовлені його застосуванням в народному господарстві. Насамперед вирощують цю культуру для наступних цілей:

• вироблення технічних масел та біопалива
• виробництво миючих засобів та косметики
• одержання харчового рослинного масла
• заготівля зелених кормів
• використання в основі комбікормів

Вирощують ріпак двома способами. У середині серпня виробляють посів озимого ріпаку. Посів роблять рядами з шириною міжрядь 45 – 50 див. Навесні сходи озимого ріпаку витримують заморозки до мінус 4 градусів.

Зацвітає через місяць після початку весняного росту, тривалість цвітіння – один місяць. Загальна тривалість вегетаційного періоду більше трьохсот днів.

Слід зазначити, що як кормова культура озимий ріпак не має собі рівних, так як одним з перших дає зелену масу, а при переробці за кількістю білка порівняємо з люцерною.

До недоліків можна віднести невисоку зимостійкість Рекомендований до вирощування в регіонах з м’якими зимами, такими як Північний Кавказ, західні області України. До кращих сортів озимого ріпаку відносяться:

• Ювілейний
• Дублянський
• Київський 18
• Немерчанский 2268
• Мытницкий 2

Ярий ріпак має другу назву – кольза. Сіють його ранньою весною разом з ранніми яровими злаками. Прибирають урожай в кінці липня. У багатьох регіонах рекомендований для вирощування як кормова культура, таким чином, його вирощують в Прибалтиці, Білорусії, Казахстані, Сибіру, на Україні.

Перше скошування зеленої маси виробляють до початку цвітіння, з залишеної оттави наземні частини швидко відростають. Найпоширенішими сортами ярого ріпаку є:

• Львівська
• Кубанський
• Васильківський
• Східно – Сибірський

Вегетаційний період у кользи дорівнює в середньому ста дням. І озимі та ярі сорти ріпаку чуйні на внесення органічних і мінеральних добрив. Добре ростуть при внесенні гною і повного комплексного мінерального добрива.

Світовими лідерами з вирощування ріпаку є Канада і КНР. В даний час зростає популярність біопалива з насіння ріпаку, при додаванні до рапсовому маслу порівняно дешевих інгредієнтів, таких як каустична сода і метиловий спирт можна отримати відмінне дизельне паливо.

Для одержання однієї тонни потрібно тонна олії, трохи більше ста літрів спирту і десять кілограм каустичної соди. Собівартість тонни такого палива для дизеля майже в два рази дешевше від солярки, пропонованої на АЗС.

В даний час залишається відкритим питання використання ріпакової олії як харчового продукту і тут є свої особливості.

Ріпакова олія як продукт харчування

У роки Другої світової війни на прохання країн – союзниць у Канаді збільшили посівні площі для рапсу, з якого виготовляли паливно – мастильні матеріали для військової техніки.

Технічні олії з нього добре “прилипали” до металевим частинам, що знижувало витрати технічних рідин і збільшувало термін експлуатації зброї і техніки.

Але в мирні роки на ринок повернулися азіатські виробники ріпаку, а потреба в рапсовій олії технічного призначення впало. Те що було придатне для залізних машин, не дуже підходив для людей.

Спроби випускати продуктове ріпакова олія не увінчалися успіхом. Масло виходило зеленого кольору, з гірким присмаком і з не дуже гарним запахом. Воно стійко ігнорувалося покупцями.

Крім того, рапсова олія негативно позначалося на серці і судинах. Всі небажані якості пов’язані з великою кількістю хлорофілу, ерукової кислоти і гликозинолатов.

Перед генетиками стояло важке завдання вивести сорти в насінні яких вміст цих речовин прагнуло б до нуля. При цьому була потрібна досить висока зимостійкість.

Підсумком такої роботи стала реєстрація в Канаді олії з ріпаку торгової марки Canadian Oil, Iow Acid, що в перекладі означало канадське масло з низькою кислотністю, скорочено – канола. Називатися каноли могло масло, в якому ерукової кислоти було не більше двох відсотків.

В даний час не вщухають суперечки про користь і шкоду для здоров’я людини рослинної олії з цієї культури. Його дуже часто включають до складу маргаринів, використовують при приготуванні фаст-фуду, напівфабрикатів, кондитерських виробів, чіпсів, попкорну і навіть дитячого харчування.

При цьому на етикетках не завжди є інформація про зміст ріпакової олії в продуктах, а назва канола відомо не всім споживачам. Противники ріпакової олії як продукту харчування стверджують, що вивести його з організму повністю не можна, воно залишає сліди на серці і судинах.

Прихильники наполягають на тому, що користь олії з ріпаку в високий вміст олеїнової кислоти, цим воно схоже на оливкову олію.

Сьогодні на споживчому ринку приблизно 14% всього рослинного масла припадає на олію з ріпаку, а вибір завжди залишається за споживачем.

Відео про посіві ріпаку: