Сталева кіннота. Якими танками воює українська армія

Бо тільки Польща, Туреччина, Україна та Російська Федерація зберегли хоч якусь можливість масштабно застосовувати бронетанкову техніку в регіоні.

Британський Challenger 2

У Британії (на секундочку – родоначальника цього роду військ) аж 227 танків Challenger 2.

У Італії – 200 машин Ariete. Бундесвер має 222 Leopard.

Автор фото, difesa.it

Італійський танк C1 Ariete

Щоправда боєготовними на 2019 рік було близько 60%.

Автор фото, Bundeswehr

Німецький Leopard 2

Отака нова реальність – у невизнаних “республіках ДНР і ЛНР” важкої бронетехніки більше, ніж у топ-5 економік ЄС, включно з Німеччиною і Францією.

Танки у війні на Донбасі

Автор фото, Міноборони України

Тому Україні доводиться нарощувати витрати на сектор безпеки до 5,7% й активно займатися модернізацією танкової техніки. Адже на понад 400-кілометровому фронті навіть одна-дві танкові роти можуть бути тією соломинкою, яка зламає хребет верблюдові.

Прикладів за час неоголошеної війни на Донбасі вистачає.

Той же рейд “вовків” 1-ї окремої танкової бригади з Гончарівського через Спартак до Путилівського мосту (епізод боїв в районі Донецького аеропорту в січні 2015 року з проривом на околиці Донецька і підривом мосту, “вовк” – старий символ 1-ї танкової бригади. – Ред.).

Тоді всього чотири машини пройшли оборону супротивника, як ніж масло, знищили велику транспортну розв’язку і шляхопровід, розстрілявши три танки противника на перезарядці й один – в зустрічному бою.

Успішна лобова атака в секторі, де все було сильно заміноване, перекопане протитанковими ровами й пристріляне – і противник втратив можливість перекидати важку техніку в напрямку Авдіївки та нарощувати тиск на укріплений район в Пісках-Опитному.

Автор фото, Міноборони України

А під час боїв за Логвинове у районі Дебальцевого вже Україні не вистачило буквально взводу “мішок” (“Мішка” – сленгова назва танку у ЗСУ. – Ред.), щоб деблокувати “дорогу життя”.

Тоді танк Т-64БВ з 30-ї мехбригади йшов на допомогу “Булатам” 1-ї танкової бригади й напоровся на міну біля ЛЕП. На тому ж мінному шлагбаумі потім підірветься і Т-72Б3 проросійської “5-ої бригади ДНР”.

Втративши можливість підтримувати війська на плацдармі через “Хрест” (Стратегічне перехрестя у центрі Дебальцевого. – Ред.) і населений пункт Миронівський, українським силам довелося прориватися через Нижнє Лозове під обстрілами ворога з висоти 307.9.

Колони, які відходили, побували і під так званою “танковою каруселлю” (Безперервний вогонь танків, які змінюють один одного. – Ред.) – не дуже приємний досвід.

Тож добре озброєні, маневрені, захищені динамічною бронею танки однозначно відчутно вплинули на оперативний рівень конфлікту.

Автор фото, Міноборони України

Вихід з Дебальцевого

А додані на окремі блокпости танки часто повністю змінювали тактичний малюнок битв: той же бій на опорному пункті “Сергій” (важкі втрати “групи Вагнера”), утримання висоти на виступі біля Слов’яносербська (загибель “комбата ЛНР”) або контратака силами двох машин 17-ї танкової бригади під взводним опорним пунктом “Саша” (знищення взводу бойовиків).

З огляду на протяжність лінії зіткнення та східного кордону України, можна впевнено заявити тільки одне – забагато танків у України не буде ніколи.

Попри проблеми із запчастинами, уніфікацією, темпами модернізації – альтернативи бронетанковій техніці у найближчі чверть століття немає.

Скільки танків у ЗСУ?

Автор фото, 72 бригада

На зиму 2021 року у ЗСУ в 11 механізованих і гірських бригадах значиться 330 танків Т-64Б, Т-64БВ і Т-72АВ.

Крім того, 6 батальйонів у кадрових танкових бригадах (17-й та 1-й ОТБР) – ще 186 танків.

З танковими частинами “корпусу резерву” є питання: чи зможуть вони виставити тут і зараз хоча б по одному батальйону, чи доведеться чекати 40-60 діб після початку мобілізації? Але в будь-якому випадку, це ще мінімум 4 батальйонних групи (від 3-ї, 4-ї, 5-ї і 14-ї танкових бригад резерву).

Також є 2 танкові батальйони у Корпусі морської піхоти – 35-ї і 36-ї бригад.

Автор фото, Пресцентр ООС

У Десантно-штурмових військах танкові роти не у кожній бригаді, у мотопіхотних бригад є по роті, але подекуди вже розгорнули і до батальйону. І ще є “трьохсотий” навчальний полк в Десні (який курсанти жартівливо називають “Зоополком”) та 12-й окремий танковий батальйон, сформований для захисту півночі Чернігівської області та взаємодії з єгерями з 61-ї бригади.

Ось так і набігає в українській армії під 30 танкових батальйонів – цифра між 800 і 900 машин є цілком реальною.

Тож активних танків в України більше ніж у Британії, Італії та Німеччини разом узятих.

У порівнянні зі ствольною артилерією або БМП, які стрімко відпрацьовують свій ресурс, з бронетанковою технікою все йде об’єктивно непогано.

Перевага бойовиків

Автор фото, Генштаб ЗСУ

Перше, з чим зіткнулися танкісти ЗСУ на Донбасі, – технічна перевага кадрових російських частин на модернізованих танках.

(Москва продовжує наполягати, що її кадрові військовослужбовці на Сході України не воюють, а вся техніка проросійських формувань – трофейна українська, хоча СММ ОБСЄ та Bellingcat неодноразово фіксували танки та іншу бронетехніку, яка ніколи не була на озброєнні ЗСУ, як, наприклад, модернізовані Т-72Б3).

Російські Т-72БЗ активно застосовувалися під Многопіллям, Іловайськом, у боях за горловину виступу в Дебальцевому, на півночі Луганської області – одну з машин захопили українські бійці під час боїв у Секторі “Д”.

Автор фото, TWITTER ARTO PULKKI

Bellingcat також фіксував використання Т-90 136-ї бригади ЗС РФ під Новосвітлівкою у боях за Луганський аеропорт.

У чому полягала їхня технічна перевага?

Навіть банальний динамічний захист “Контакт-5” непогано витримував влучання більшості пострадянських протитанкових засобів, а з ефективнішими тандемними боєприпасами у ЗСУ в 2014-у ситуація була не дуже гарна.

А ще були захищений цифровий зв’язок, всепогодні нічні танкові приціли “Сосна-У”, датчики вітру, можливість застосовувати керовані ракети – все це давало відчутну перевагу.

Модернізовані танки активно діяли на ключових ділянках фронту, перетискаючи не тільки кількістю, але і якістю.

Українські модернізації Т-72 і Т-80

Автор фото, 72 бригада

Україна ж робила регулярні обіцянки закуповувати для армії “Оплоти”, але на практиці пішла шляхом модернізацій.

Просто тому, що замість одного батальйону нових танків можна отримати три-чотири модернізованих за той же рік.

Один “Оплот” коштуватиме 150 млн гривень, а 30 машин обійдуться в 4.5 млрд грн – це при тому, що весь бюджет армії на ремонт і закупівлю техніки становить 22,7 млрд. Тому не можна витрачати чверть цієї суми лише на один підрозділ. .

Але питання не тільки в грошах.

Ключовий момент ще у потужностях заводів та їхніх спеціалістах. Проміжні ремонти та обслуговування, виїзні бригади, моторесурс двигунів – все це нудна математика війни, яка краще діє для модернізацій.

31 модернізований танк Т-72АМТ, який минулого року отримала 24 бригада – це лише початок.

Автор фото, Міноборони України

Модернізовані танки Т-72АМТ, які передали 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила

Всі машини Т-72, як перебувають на зберіганні, за планом модернізації отримають нічний приціл, динамічний захист “Ніж” та можливість вести вогонь керованими ракетами “Комбат”.

Але переозброюють так тільки танки Західного оперативного командування, щоб було дешевше і швидше обслуговувати їх на Київському та Львівському бронетанкових заводах, а не катати її через половину України.

А морпіхи і Десантно-штурмові війська отримали модернізовані Т-80БВ. Тепер нетривіальна задача для цих машин – забезпечити їх запчастинами і техніками.

Автор фото, Міноборони

Т-80БВ на Харківському бронетанковому заводі

Втім, такі ж проблеми і у турків, і у поляків – три різних типи танків на озброєнні армій, ще й не тільки за модифікаціями, а й за моделями і поколіннями. Їм також доводиться займатися нескінченними модернізаціями і паралельно готувати різних технічних фахівців.

Основний танк: Т-64

Але основний бойовий танк в Україні на найближчі 25 років -Т-64.

Мова про модернізацію Т-64БВ зразка 2017 року – з тепловізором від компанії “Трімен”, оновленою навігаційною системою і динамічним захистом “Ніж”.

Автор фото, Міноборони України

Модернізований танк Т-64 зразка 2017 року – основний “бойовий кінь” ЗСУ

Ще розробляється глибока модернізація Т-64 з шифром “Краб”.

Це машини з новим двигуном 6ТД2, новим полегшеним захистом “Ніж” розробки 2017 року і вже згаданими керованими ракетами “Комбат”.

Плюс перероблені ходова частина і трансмісія, та встановлений прилад нічного бачення не тільки у навідника, а й командира танка.

А що ж “Оплоти”?

Автор фото, Мыноборони України

“Оплот” – гордість українського оборонпрому. Проблема у тому, що він занадто дорогий

“Оплоти” з’являться тоді, коли витрати на закупівлю техніки перевищать 700 млн доларів на рік.

Минулого року, за відкритими джерелами, ЗСУ отримали понад 80 модернізованих Т-64БВ, Т-80БВ і Т-72АМТ.

Але тільки трохи більше третини українського танкового парку пройшли через сито поліпшень.

А основне завдання на сьогодні – це протистояння не тільки “корпусам народної міліції ДНР і ЛНР”.

Автор фото, 72 бригада

Треба враховувати, що і російська армія провела в останні роки модернізацію своїх майже 1200 машин.

Відмовившись при цьому від “Армат”, “які не мали аналогів”, на користь удосконалення всіх своїх танків Т-72 (до рівня Т-72Б3) і Т-90 (до Т-90АМ).

Навіть теоретична можливість їхнього масового застосування – це вже серйозний важіль тиску на Україні. Може це статися чи ні, але ЗСУ мають бути технічно здатними протистояти цьому величезному танковому парку.

Тож “танкова гонка” буде продовжуватися.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Основной боевой танк Т-72

Советский основной боевой танк Т-72 стал самым массовым и одним из лучших в мире, причём отнюдь не благодаря рекламе или голословным утверждениям. Он на протяжении многих лет производился и поставлялся в различные страны, где применялся с успехом, заслуживая любовь и уважение всех, кто воевал на нём или сталкивался с ним в роли врага.

Инженеры СССР всегда старались сохранить преемственность легендарного среднего танка Т-34, ставшего своеобразным символом победы над фашизмом и зарекомендовавшего свою конструкцию как дешёвую и неприхотливую. Именно он положил начало массовым и простым танкам, которые, несмотря на свою доступность, обладали всеми требуемыми характеристиками и были способны бороться на равных с лучшими образцами западных машин, а в чём-то и превосходили их.

Создание

Т-72 эпохи Холодной войны не стал исключением из правил и был создан как простая, надёжная и неприхотливая боевая машина, которая способна на равных конкурировать с любым другим вражеским танком. То, что ОБТ удался, подтверждает количество произведенных экземпляров, составившее более 30000 и уступившее лишь Т-54/55.

Изначально создавался Объект 172, который постепенно развился в Объект 172М, поступивший в производство под названием Т-72. 7 августа 1973 года он был принят на вооружение решением ЦК КПСС и Совета Министров СССР, после чего производился в нашей стране с 1974 по 1992 годы.

Особенности конструкции

Внешность и конструкция в целом нового Т-72 соответствовали привычной советской концепции, которая подразумевала сбалансированное сочетание подвижности, огневой мощи и защиты. Его силуэт был низок и малозаметен с любой стороны, а броня имела большие углы наклона. Гладкоствольная 125 миллиметровая пушка могла поражать любые цели того времени, а карусельный автомат заряжания уменьшал количество членов экипажа до трёх, размеры танка и поднимал скорострельность, позволяя при этом произвольно выбирать тип снаряда по приказу командира.

Также танк получил ковш под нижним бронелистом, позволяющий проводить некоторые инженерные работы.

Вооружение

Главное орудие представляло собой 125 миллиметровую гладкоствольную пушку Д-81ТМ (2А46), имеющую специальную конструкцию, позволяющую менять ствол прямо в полевых условиях, не демонтируя само орудие. Боекомплект размещался в разных местах. В автомате заряжания карусельного типа, находилось 22 снаряда, а оставшиеся 23 снаряда были уложены в немеханизированных боеукладках корпуса и башни.

Дополнительное вооружение состояло из двух пулемётов разного калибра. 7,62 миллиметровый пулемёт ПКТ с боекомплектом 2000 патронов был спарен с пушкой, а зенитный 12,7 миллиметровый пулемёт НСВТ находился на крыше башни и имел боекомплект в 300 патронов.

Позже были добавлены дымовые гранатомёты на борта башни, для самостоятельного создания дымовых завес.

Подвижность

В движение ОБТ приводил привычный для СССР многотопливный дизельный двигатель. На первых модификациях был установлен 12 цилиндровый В-84-1 с жидкостным охлаждением и наддувом. Его мощность достигала 840 л.с. при 2000 об/мин.

Свой момент он передавал на механическую коробку передач с гидроприводом, имеющую семь ступеней хода вперёд и одну назад. Так же она обеспечивала поворот танка.

Ходовая часть Т-64 была признана неудачной, поэтому на Т-72 она состояла из 6 опорных катков большого диаметра, 3 поддерживающих маленького, направляющего колеса спереди и ведущего сзади.

Т-72 отличался неплохой подвижностью на любой местности и развивал 60 км/час при езде по шоссе и 35 км/час при езде по пересечённой местности.

Топливная система имела четыре внутренних бака в забронированном объёме и пять наружных топливных бака, расположенных на правой надгусеничной полке. Ёмкость внутренних баков достигала 705 литров, тогда как наружных — 495 литров. Кроме этого, на затяжных маршах можно было подключать два дополнительных бака, крепящихся на корме и имеющих объем до 500 литров. Всё это давало дальность хода 500 километров, а с установленными внешними баками до 700 километров.

Современная модификация Т-72Б3 с мощным новым двигателем обладает отличной подвижностью, позволяющей завоёвывать первые места на танковых марафонах.

Бронезащита

Броня корпуса создавалась сильно дифференцированной, комбинированного типа. Верхняя лобовая деталь представляла собой лист трёхслойной комбинированной брони, состоящий из 80 мм стального наружного, 105 мм среднего стеклотекстолитового и 20 мм стального внутреннего слоёв. Этот лист располагался под углом в 68 градусов, благодаря чему его приведённая толщина достигала 550 мм. Нижняя лобовая деталь – лист обычной катанной гомогенной броневой стали толщиной 85 мм под углом 60 градусов.

Борта корпуса, расположенные вертикально, имели толщину 80 мм в области обитаемого объема и 70 мм в области моторно-трансмиссионного отсека.

Так же на боках корпуса имелись противокумулятивные бортовые экраны, состоящие из алюминиевого сплава, которые в походном состоянии можно было складывать, прижимая к пылевым щиткам для того, чтобы избежать случайных повреждений.

Башня изначально создавалась и производилась с монолитным бронированием, что большинство считало главным и наиболее критичным недостатком ОБТ, поэтому в 1979 году на модификации под обозначением Т-72А была установлена башня с комбинированной современной бронезащитой.

Так же у всех современных модификаций лобовые и боковые части корпуса с башней имеют дополнительную навесную или встроенную динамическую защиту.

Производство и модификации

ОБТ производился в Индии, Ираке, Польше и Чехословакии во времена СССР, а, после его распада, в Индии, Иране и Польше, чем и заслужил свою известность.

Более того, было произведено огромное количество модификаций в различных странах, начиная от довольно привычных , вроде установки своего оборудования, заканчивая оригинальными вроде индийского Tank EX, представляющего из себя башню от Арджун на шасси Т-72.

Т-72 Урал был создан в 1973 году и представлял из себя простой Т-72.

Т-72А первая значительно изменённая версия, была выпущена в 1979 году и имела новые системы наведения и наблюдения, пушку 2А46М вместо 2А26М2, системы защиты экипажа, дымовые гранатомёты, сплошные противокумулятивные экраны на бортах и двигатель В-46-6.

Т-72АВ и Т-72Б были выпущены в 1985 году, первая из них получила навесную динамическую защиту, а вторая модификация комплекс управляемого вооружения.

Т-72БА появились в результате модернизации и доведения до уровня современных ОБТ поступивших для ремонта в 1999 году Т-72Б на УралВагонЗавод. Они получили встроенную динамическую защиту, систему управления огнём с датчиком ветра и новые двигатель с трансмиссией.

Т-72Б3 это самая последняя версия, начавшая поставляться в 2011 году на вооружение армии России, имеющая новые систему управления огнём, ДЗ Контакт-5, двигатель В-84-1 мощностью 840 л.с, ходовую, автомат заряжания и боеприпасы. С 2014 года на неё устанавливается другой двигатель, мощностью 1130 л.с., что ещё больше подняло подвижность.

ОБТ использовался более чем в 40 армиях, начиная от времени своего производства, заканчивая современностью. В наше время он весьма распространён, а то, что российский основной боевой танк Т-90 является по сути его глубокой модификацией, говорит о многом.

Боевое применение

Впервые танк применили при боевых действиях в 1982 году в Ливане, в долине Бекаа. Две сирийские танковые бригады попали в окружение и было принято решение отправить им на помощь элитную бригаду, оснащённую новыми Т-72. Они успешно уничтожили несколько израильских М60, практически не понеся потерь, прорвав тем самым окружение.

В Ираке советские машины проявили себя ещё лучше, практически без достойного сопротивления уничтожая Чифтены и Скорпионы, а всего за 8 лет войны, было потеряно 60 танков.

А вот во время вторжения в Кувейт, где советским ОБТ противостояли американские Абрамс М1А1 новой модификации, оснащённые 120 миллиметровой немецкой пушкой, было потеряно до 250 Т-72. Более того, известен случай, когда увязший в грязи Абрамс был атакован 3 Т-72, уничтожил их, и был отбуксирован на базу, после чего вновь вступил в строй.

Такое соотношение потерь можно объяснить отсутствием современных снарядов, способных справиться с бронёй Абрамса, у Ирака.

В Грузии, Чечне и Осетии Т-72 опять понесли большие потери, причём в Осетии обе стороны конфликта были вооружены ими, но Россия потеряла 2 танка, а Грузия 18, что доказывает то, что все эти потери произошли лишь из-за плохой подготовки экипажей и неправильного командования.

Действительно, во время штурма Грозного, танки применялись без прикрытия стрелков в городских условиях и уничтожались выстрелами в борта и корму, при этом случаи пробития лобовой брони неизвестны.

Были отмечены надёжность на марше в горных условиях и способность выдерживать многочисленные попадания без заметных повреждений.

Эпилог

За всё время было создано очень много машин на базе Т-72 – различные инженерные машины, самоходные пушки, боевые машины поддержки и опытные образцы танков.

Будучи принятым на вооружение в 1973 году, Т-72 сейчас стоит на вооружении многих стран, а, благодаря модификациям и современному оборудованию, способен наравне бороться со многими другими современными ОБТ и ещё долго останется в российской армии, даже после поступления в неё Т-14 Армата.

Его высокие подвижность, огневая мощь и защита вместе с надёжностью, неприхотливостью и стоимостью очень удачно собраны в одно целое, что ценится специалистами всего мира, многие из которых по праву считают Т-72 лучшим основным боевым танком второй половины 20 века.