Шкідники на ріпці

0 Comments

Шкідники на ріпці

Найбільш проблемні шкідники в посівах ріпаку до початку цвітіння

Найбільш проблемними шкідниками в посівах ріпаку в період від відновлення весняної вегетації до цвітіння є: прихованохоботники, серед яких найбільш шкоди посівам завдають хрестоцвітий стебловий (чорний) – Ceutorhynchus picitarsis, великий ріпаковий – Ceutorhynchus napi та капустяний – Ceutorhynchus quadridens. Якщо перший вид переважно заселяє рослини ріпаку в осінній період і частково може також заселяти посіви в ранньовесняний період (коли температура повітря перевищує +5С), то два останніх види завдають шкоди посівам в весняний період.

Шкодять посівам личинки прихованохоботників, які живляться серцевиною листкових черешків та стебел (рис.1,2), пошкоджуючи провідну систему та збільшуючи ризики інфікування рослин хворобами (сіра та біла гнилі, фомоз, бактеріози) та спричиняють значне вилягання рослин перед збиранням. Зазвичай личинки закічують свій розвиток за 25-35 днів, після чого покидають рослину і заляльковуються у грунті. Великий ріпаковий прихованохоботник з’являється дуже рано весною (при температурі повітря +5С) і, як правило, відкладає по 1 яйцю в основу стебла. Економічний поріг шкодочинності – 1 особина/7 рослин. Капустяний стебловий прихованохоботник з’являється в 2-3-ій декаді квітня (зазвичай пізніше великого ріпакового) і, як правило, відкладає по 2-8 яєць в черешки листків (в центральну жилку). Жук менший розміром за великий ріпаковий і має світлу плямку на спині (помітну навіть неозброєним оком). Економічний поріг шкодочинності – 1 особина/4 рослини.

Рис. 1,2. Личинки прихованохоботників в черешку та стеблі ріпаку

До найбільш пролонгованих шкідників відноситься ріпаковий квіткоїд Meligethes aeneus (рис 3), тривалість шкодочинної дії якого на ріпаку є мабуть найдовшою, оскільки, починаючи з фази початку бутонізації (жуки виїдають квіткові бутони) і до повного цвітіння (личинки можуть також розвиватись навіть в молодих стручках) завдається шкода посівам ріпаку. Економічний поріг шкодочинності – 4 особини/1 рослину.

Також останніми роками значних збитків посівам ріпаку, особливо в південних та центральних областях України завдає оленка волохата – Epicometis hirta (рис.4). Тенденція останніх років – це просування ареалу шкфдника в більш північні райони. Специфіка шкідника – тривалий період харчування дорослих жуків на квітучих дикорослих і культурних рослинах, що співпадає з періодом активного льоту бджіл і унеможливлює застосування хімічних методів боротьби (за виключенням препаратів, безпечних для бджіл). На посівах ріпаку жуки виїдають бутони, що не розкрились, заселяючи масив від лісосмуг та країв поля.

Рис. 3,4 Ріпаковий квіткоїд, Оленка волохата

Квітень – період активного заселення перерахованими видами (рис.5) і оперативність їх виявлення і встановлення видового складу буде визначати відповідну систему захисту та доцільність використання тих, чи інших препаратів. На даний час, окрім системи агротехнічних заходів (серед яких найбільш важливим є дотримання сівозміни та повернення ріпаку на попереднє місце вирощування не раніше 4-х років) найбільш оперативним заходом є застосування інсектицидів. На даний час в україні зареєстровано 4 групи хімічних речовин для юоротьби з шкідниками ріпаку: 1) синтетичні перетроїди (зета-циперметрин, лямбда-цигалотрин, альфа-циперметрин, дельтаметрин, біфентрин, тау-флювалінат), 2) неоникотиноїди (імідоклоприд, клотіанідін, тіаклоприд, ацетаміприд), 3) фосфорорганічні препарати (диметоат, хлорпірифос) та 4) піридини (піметразин).

Рис. 5. Динаміка заселення та розвитку шкідників на посівах озимого ріпаку

Кожна із зазначених груп препаратів має специфіку застосування і певні обмеження з врахуванням перерахованого видового складу шкідників.

Топ-6 найпотужніших шкідників ріпаку

Ріпак озимий чи ярий — дуже розповсюджена культура в сівозміні українських аграріїв. Під урожай 2018 року ним засіяно загалом 1 млн га посівних площ. Агрономи вже планують, якими препаратами захищати рослини, адже знають, що незабаром активізуються шкідники.

Ріпак називають рослиною майбутнього, бо він є майже безвідходним. Жом, котрий залишається після віджимання олії, використовується як корм для тварин. Також він є гарним добривом, яке збагачує ґрунти азотом. Знову ж таки, з нього роблять олію, яку застосовують у кулінарній, косметичній і медичній галузях. Культура приваблює також і як біопаливо.

Але позитивні та, головне, корисні якості цієї культури оцінюють не лише люди. Є певний перелік живих організмів, які також не проти поласувати олійною.

Прихованохоботники

Буквально тиждень тому, озимий ріпак відновив вегетацію, тому зараз основну небезпеку для нього становить прихованохоботник. Цей шкідник уражує не лише ріпак, а й капусту, редиску та ріпу. І може знищити до 50% урожаю. До прихованохоботника належать декілька видів : великий ріпаковий , ріпаковий, або насіннєвий , капустяний або стебловий або хрестоцвітний . Першим на посівах з’являється хрестоцвітний.

Це жук чорного кольору, розміром 2-3 мм. Яйце біле і майже мікроскопічне, його розмір 0,5 мм. Личинка дещо більша, близько 4 мм, і також білого кольору.

Імаго вигризають у стеблах, а пізніше – у квітконіжках і бутонах, невеликі заглиблення. Потім відкладають яйця, а ще пізніше з’являються личинки, які живляться молодими насінинами, обгризаючи їх зовні або вгризаючись усередину. Одна личинка за період розвитку може пошкодити від 6 до 9 насінин. Зовні рослини, в яких мешкає шкідник, майже не відрізняються від здорових.

Щоб захистити культуру від цього шкідника, важливо завчасно обробляти посіви інсектицидами на основі імідаклоприду, 150 г/л і лямбда-цигалотрину, 50 г/л.

«Озимого ріпаку під урожай 2018-го посіяли 7100 га і вже зараз на посівах активізувалися прихованохоботники. За 2-3 дні маємо все обробити, інакше відсоток розвитку шкідника суттєво збільшиться. Уже сьогодні застосовуємо препарат на основі альфа-циперметрину у нормі 0,7 л/га», — розповідає Ярослав Мазуренко, головний агроном господарства «Волинь-Зерно-Продукт».

Не менш важливими є й агротехнічні заходи. Такі, як знищення бур’янів із родини капустяних; глибока зяблева оранка полів, котрі були зайняті насінниками; розпушення ґрунту в період масового заляльковування личинок.

Ріпаковий квіткоїд

Скоро ріпак почне цвісти, саме тоді в гру вступатиме ріпаковий квіткоїд, який може зіпсувати до 40% рослин, а за надто активного розвитку — відбувається загибель понад 70% насіннєвого матеріалу.

Це чорний, дуже маленький (1,5-2,5 мм) жук, котрий, зрозуміло, живиться квітками ріпаку. У бутони шкідник відкладає яйця, за 10 днів з’являються личинки, що живляться пилком.

В результаті пошкоджені бутони обпадають без квітконіжки. За незначного ушкодження розвиваються деформовані та скручені стручки. По довжині стеблинок бутонів можна визначити причину опадання бутонів: якщо довжина стеблинки менша від 1 см і вона тонка, причиною є в’янення, але коли вони добре розвинені й довші ніж 1 см, — це точно робота квіткоїда.

Основними заходами захисту є: обробіток ґрунту в період масового заляльковування шкідника; посів у ранні терміни, бо шкідник є витривалим до холоду; обприскування насіннєвих посівів у період бутонізації, за чисельності понад 5 жуків на рослину. А також застосування інсектицидів відповідно. Це й тіаклоприд у нормі 0,15 л/га, і ацетаміприд – 0,12 л/га, та багато інших.

Ріпаковий листоїд

Імаго шкідника, а саме жук – завдовжки до 10 мм, червоного-чорного кольору. Личинка має довжину до 15 мм, коричнева згори і жовта знизу, має виражену голову та три пари лап. Вони живляться листям ріпаку, створюють дірочки і склеротують їх.

Відродження личинок відбувається наприкінці квітня. Жукам властива літня діапауза. Так, з’явившись у кінці травня – на початку червня, молоді імаго посилено харчуються і спаровуються, але яєць не відкладають; із настанням особливо високої температури вони зариваються в ґрунт, дещо відпочивають там до кінця серпня, потім знову харчуються і спаровуються, а з пониженням температури відкладають яйця в тріщини ґрунту.

Плодючість їх складає 150-200 яєць. Якщо осінь тепла, то з яєць можуть відроджуватися личинки, які й зимують.

Агротехнічні заходи складаються з раннього посіву ріпаку, розпушення ґрунту в міжряддях, а також осінньої зяблевої оранки.

Щодо хімічного захисту, то доцільні препарати, де діючою речовиною є альфа-циперметрин із нормами 0,10-0,15 л/га.

Ріпаковий пильщик

Цей шкідник одразу помітний на посівах завдяки своєму яскравому зовнішньому вигляду — оранжевого кольору імаго з чорною голівкою, вусиками і двома парами прозорих крилець. Яйце його світло-жовтого кольору. Псевдогусінь – личинка пильщика, яка має темно-зелене забарвлення і суттєву довжину тіла — 17-18 мм.

Зимують лялечки шкідника, як і більшість інших, у ґрунті. Вилітають дорослі особини наприкінці весни і з нижнього боку листка ріпаку відкладають 1-2 яйця. Через тиждень-два з’являється псевдогусінь, яка харчуються цим самим листям, не зачіпаючи товстих жилок.

Після того, як личинки наїлися, через 10-20 днів вони стають лялечками, ховаються в землю і через кілька тижнів з’являється нове покоління, котре шкодить уже ближче до кінця літа.

Обприскування посівів у період вегетацією інсектицидами на основі лямбда-цигалотрину з нормами 0,15 л/га забезпечить захист ріпаку від пильщика.

«Цієї осені була велика кількість совок (капустяна, підгризаюча), було масове заселення посівів ріпаковим трачем. Погодні умови сприяли розмноженню та розселенню шкідників, тому моніторили постійно, практично кожного дня. Дочекались найбільш зручного часу для обробки та спрацювали інсектицидом з діючою речовиною лямбда-цигалотрин, втрат вдалося уникнути», — Олег Мельник, агроном СТОВ «Калина».

Лучний метелик

Надзвичайно розповсюджений шкідник, що уражує суттєвий перелік культур, серед яких і ріпак.

Імаго — це сіруватий метелик розміром 18-25 мм, що пошкоджує рослини, харчуючись нектаром квітів. Але найбільше шкоди завдає гусінь.

Від 2 до 7 днів потрібно, щоби з яєць метелика з’явилася зелена гусінь. Вона об’їдає листя рослин до утворення в них дірочок неправильної форми. Жилки і жорсткі частини листя не чіпає. У міру зростання гусениць зростає й інтенсивність пошкодження. У разі значного знищення листяної маси, рослини гинуть.

Щоб уберегти посіви озимого ріпаку від пошкодження їх гусеницями лучного метелика, застосовують агротехнічні методи, серед яких оптимальні терміни посіву, чистота полів, глибока зяблева оранка тощо.

Також показане й застосування біотехнічних засобів, а саме випуск трихограм і використання біопрепаратів.

Хрестоцвітні блішки

Їх називають також ріпаковими та капустяними. Це дрібні (2-3 мм), стрибаючі жучки з маленькими надкрилами. Їхні личинки переважають у розмірі вдвічі та схожі на черв’яків.

Шкідник з’являється на посівах, коли середньодобова температура досягає 8-9°С. Хрестоцвітні блішки найчастіше відкладають яйця в ґрунт біля рослини і їхня шкодочинність спочатку не помічається, тому що виїдається коріння. Пізніше це пригнічує розвиток ріпаку.

Жуки виїдають на листках виразки діаметром 1,5-2 мм, якщо ж цих дірочок з’являється надто багато, спочатку гине листя, а потім – і рослина. Активність блішок збільшується в суху і спекотну погоду, протягом одного дня за чисельності понад 5 одиниць/м2, вони можуть повністю знищити посіви ріпаку.

Хрестоцвітні блішки дають 1-2 покоління. Жуки нового покоління з’являються наприкінці липня.

Протравлювання насіння є першочерговим засобом захисту ріпаку від шкідника. Крім того, системні інсектициди на основі хлорпірифосу й циперметрину в нормі 0,6 л/га допоможуть позбутися блішок під час вегетації ріпаку.

Шкідників, котрі харчуються ріпаком, багато, варто вчасно проводити агротехнічні заходи і завжди бути готовим до несподіванок.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.