Чому перепела бються до крові

0 Comments

10 фактів про донорство та переливання крові

Донації не лише допомагають рятувати життя реципієнтів, але й приносять користь самим донорам. У людей, що регулярно здають кров, знижується ризик утворення злоякісних пухлин та розвитку тромбозу, й загалом збільшується тривалість життя.

Факт 2: Переливання крові використовується при різних методах лікування

У країнах з високим рівнем доходу найчастіше кров переливають пацієнтам від 60 років — це близько 79% від усіх переливань. Також переливають кров у серцево-судинній хірургії, трансплантології, в хірургії при тяжких травмах та при лікуванні гематологічних злоякісних новоутворень. У країнах з низьким і середнім рівнями доходу переливання крові спостерігається при лікуванні ускладнень, пов’язаних з вагітністю, малярією у дітей, важкою анемією та тяжкими травмами.

Факт 3: Добровільне регулярне безоплатне донорство — єдиний шлях для вчасного забезпечення необхідною кількістю донорської крові

Своєчасне переливання крові напряму залежить від кількості регулярних безоплатних та добровільних донорів крові. Всесвітня організація з питань охорони здоров’я закликає країни розробляти національні системи крові на основі популяризації добровільного безоплатного донорства крові, щоб досягнути мети — самозабезпечення безпечною кров’ю та її препаратами.

Факт 4: Лише у 57 країнах світу переважає 100% добровільне безоплатне донорство

У 2013 році 74 країни повідомили, що понад 90% донацій відбувається від добровільних безоплатних донорів крові, серед яких 57 країн мають 100% добровільне безоплатне донорство. Та все ж залишається 71 країна, де менш як 50% запасів крові поповнюють добровільні безоплатні донори, а більша частина поповнення запасів залежить від родинного чи платного донорства.

Факт 5: Кількість доз крові у світі на рік становить 112,5 мільйонів

Близько 112,5 млн доз здають донори в усьому світі щорічно. Із них 47% заготовляють у країнах з високим рівнем доходу, де проживає менш як 19% населення світу. Та все ж залишається багато пацієнтів, котрі потребують переливання і не мають своєчасного доступу до крові та її препаратів.

Факт 6: Кількість донацій в центрах крові варіюються залежно від доходів населення

Близько 10 000 центрів крові в 168 країнах показують статистику у 83 млн донацій на рік. Середня кількість донацій на центр крові у розвинених країнах становить 15 000, і майже у 5 разів менше донацій у країнах з середнім та низьким рівнями доходів — 3100.

Факт 7: Населення розвинених країн охочіше здає кров, ніж у інших країнах

Середній рівень донацій в країнах із високим рівнем доходів становить 32,1 доза на 1000 людей в рік. Що не порівняти із 7,8 дози на 1000 людей у країнах з середнім рівнем доходів та 4,6 дози на 1000 у країнах з низьким рівнем доходів.

Факт 8: Донорська кров завжди має обстежуватись

Вся донорська кров завжди має бути обстежена на ВІЛ/СНІД, гепатит B, гепатит C та сифіліс перед переливанням. Однак, 35 країн не можуть із цим впоратись в повній мірі. Тестування може бути ненадійним через дефіцит персоналу, тести низької якості або погану оснащеність лабораторій.

Факт 9: Одна доза крові може принести користь декільком пацієнтам

Розподіл крові на різні компоненти дозволяє з однієї дози крові забезпечити потреби декількох пацієнтів і кожному перелити лише один з необхідних компонентів (еритроцити, тромбоцити або плазму). Близько 97% донорської крові, зібраної в країнах з високим рівнем доходів, 75,5% з країн із середнім рівнем доходів та 50% з країн із низьким, розподіляються на компоненти крові.

Факт 10: Непотрібні переливання крові спричиняють непотрібний ризик для пацієнта

Переливання крові інколи призначають замість простих та безпечних альтернативних методів лікування, котрі можуть бути так само ефективними. Проте введення донорської крові створює певне навантаження на організм реципієнта і може нести в собі ризик зараження чи імунної реакції, тому краще вдаватися до цієї процедури лише за необхідності.

Підпишись на нашу розсилку, щоб бути в курсі всіх новин та активностей:

Переливання крові: що це таке, переваги, ризики та реакції, час

Переливання крові забезпечує кров або її компоненти, якщо ви втратили кров через травму, під час операції або у вас є певні захворювання, які впливають на кров або її компоненти. Кров зазвичай надходить від донорів. Банки крові та медичні працівники гарантують, що переливання є безпечним лікуванням з низьким ризиком.

Що таке переливання крові?

Переливання крові – це поширена процедура, під час якої донорська кров або її компоненти вводяться вам через внутрішньовенну лінію (IV). Для заміни крові та її компонентів, яких може бути занадто мало, проводять переливання крові.

Чому мені може знадобитися переливання крові?

Переливання крові може врятувати ваше життя. Вам може знадобитися переливання крові, якщо ви втратили кров внаслідок травми або під час операції, або якщо у вас є певні захворювання, зокрема:

  • анемія.
  • Деякі види раку.
  • Гемофілія.
  • Серповидноклітинна анемія.

Що таке компоненти крові?

На додаток до цільної крові, переливання може забезпечити певні компоненти або частини крові. Ці компоненти включають:

  • Кріопреципітат: Сприяє згортанню крові.
  • плазма: Переносить поживні речовини, необхідні вашому організму.
  • Тромбоцити: Допоможіть згортатися крові.
  • Червоні кров’яні тільця: Розносіть кисень по всьому тілу.

Звідки береться кров для переливання крові?

Як правило, кров надходить від анонімної особи, яка пожертвувала її для використання в лікарнях. Банк крові зберігає кров, поки не знадобиться для переливання.

Однак у деяких випадках люди здають кров на безпосередню користь для друга чи коханої людини. Ви також можете мати можливість зібрати власну кров для планової операції.

Як працює переливання крові?

Донорська кров або її компоненти зберігаються в спеціальних медичних пакетах до моменту їх потреби. Ваш медичний працівник під’єднує необхідний мішок крові до внутрішньовенної лінії, виготовленої з трубки. Голка на кінці трубки вводиться в одну з ваших вен, і кров або її компоненти починають надходити в кровоносну систему.

Чого я можу очікувати під час переливання?

Перед переливанням ваша медсестра:

  • Перевірте свій артеріальний тиск, пульс і температуру.
  • Переконайтеся, що донорська група крові відповідає вашій групі крові.
  • Переконайтеся, що надана кров є продуктом, який замовив ваш лікар, і на ньому є ваше ім’я.

Під час переливання ваша медсестра:

  • Через 15 хвилин перевірте свій артеріальний тиск і пульс.
  • Наприкінці переливання перевірте свій артеріальний тиск і пульс.

Скільки часу триває переливання крові?

Скільки часу займає переливання крові, залежить від багатьох факторів, у тому числі від того, скільки крові та/або компонентів крові вам потрібно. Більшість переливань займають від однієї до трьох годин. Поговоріть зі своїм медичним працівником, щоб дізнатися більше про ваші потреби.

Які ризики переливання крові?

Індустрія охорони здоров’я наполегливо працює, щоб забезпечити безпеку крові, яка використовується при переливанні. Банки крові задають потенційним донорам запитання про їхнє здоров’я, поведінку та історію подорожей. Здавати кров можуть лише ті люди, які відповідають вимогам донора. Донорська кров перевіряється відповідно до національних рекомендацій. Якщо виникає питання, що кров небезпечна, її викидають.

Навіть з дотриманням цих запобіжних заходів є невеликий шанс, що щось залишиться непоміченим у процесі скринінгу. Однак шанси, що це станеться, дуже малі. Наприклад, ваші шанси отримати певні захворювання від переливання:

  • ВІЛ: 1 з 1,5 мільйонів пожертв.
  • Гепатит С: 1 з 1,2 мільйонів пожертв.
  • Гепатит В: 1 з 293 000 пожертв.
  • Бактеріальне забруднення: 1 на 100 000 переливань.

Вас швидше вразить блискавка, ніж захворіти від переливання. Заходи обережності, які вживають медичні працівники, допомогли зробити переливання дуже безпечними.

Які реакції можуть виникнути при переливанні крові?

Люди можуть по-різному реагувати на переливання крові. Реакції, які відчувають люди, можуть включати:

  • Проблеми з диханням.
  • Лихоманка, озноб або висип.
  • Гемолітична реакція на переливання (ваша імунна система намагається знищити перелиті еритроцити).

Більшість людей не мають жодної з цих реакцій. Коли вони трапляються, вони часто відчувають, як алергія. Якщо ви відчуваєте незвичайні симптоми під час переливання, повідомте про це свого лікаря. Припинення переливання або прийом певних ліків може забезпечити полегшення.

Які переваги переливання крові?

Кров важлива. Якщо у вас недостатньо крові або одного з компонентів крові, ви можете зіткнутися з небезпечною ситуацією. Кров і її компоненти приносять користь організму таким чином:

  • Червоні кров’яні клітини переносять кисень через ваше тіло до серця і мозку. Достатня кількість кисню дуже важлива для підтримки життя.
  • Тромбоцити допомагають запобігти або контролювати кровотечу через низький рівень тромбоцитів.
  • Плазма і кріопреципітат також допомагають запобігти або контролювати кровотечу.

Відновлення та Outlook

Скільки часу потрібно для відновлення після переливання крові?

Після переливання ваш медичний працівник порекомендує вам відпочити від 24 до 48 годин. Вам також потрібно буде зателефонувати та запланувати наступний візит до свого лікаря.

Коли дзвонити до лікаря

Коли слід викликати лікаря після переливання крові?

Реакція на переливання крові може виникнути в неочікуваний момент. У вас може виникнути реакція під час переливання, через день або через кілька місяців. Зателефонуйте своєму постачальнику медичних послуг зразу (або ваша медсестра, якщо ви все ще перебуваєте в лікарні), якщо ви відчуваєте:

  • Кровотеча, біль або новий синець на місці IV.
  • Холодна і липка шкіра, лихоманка або озноб.
  • Темна або червонувата сеча.
  • Прискорене серцебиття, біль у грудях, проблеми з диханням або хрипи.
  • Головний біль, запаморочення, нудота або блювота.
  • Висипання, кропив’янка або свербіж.
  • Сильний біль у спині.

Чи існують альтернативи переливанню крові?

Існують альтернативи переливанню крові, але вони можуть працювати не у всіх ситуаціях. Ліки можуть допомогти вашому організму виробляти кров. Але якщо ви втратили занадто багато крові або ваше життя в небезпеці, вам, швидше за все, знадобиться переливання. Альтернативи не допоможуть досить швидко.

Чи можу я відмовитися від переливання крові?

Від переливання можна відмовитися, але слід знати про ризики і наслідки. Вам потрібно буде обговорити цей варіант зі своїм медичним працівником. Якщо ви вирішите відмовитися від переливання, вам може загрожувати стійка інвалідність або втрата життя.

Переливання крові може турбувати людей або викликати у них занепокоєння. Але медичні працівники наполегливо працюють, щоб забезпечити безпеку цих методів лікування. Вони вживають заходів, щоб захистити вас – від скринінгу донорів до використання правильної крові. Переливання добре працюють, коли люди цього потребують. Якщо ви не впевнені щодо отримання переливання крові, зверніться до свого лікаря.

Переливання крові, її компонентів і препаратів крові

1) ранні (гострі →табл. 24.23-1) — під час переливання або невдовзі після цього (до 24 год):

а) імунологічні — гемолітична реакція, гіпертермічна негемолітична реакція, гостре посттрансфузійне пошкодження легень, алергічна реакція (кропив’янка, анафілаксія);

б) неімунологічні — сепсис, перевантаження системи кровообігу, неімунологічний гемоліз, повітряна емболія, гіпокальціємія, гіпотермія, посттрансфузійна коагулопатія (після переливання значної кількості еритромаси), гіпотонія, асоційована з прийомом ІАПФ;

2) пізні (можуть з’явитися через кілька днів, місяців або навіть років) — aлоімунізація до антигенів формених елементів крові та плазми, відстрочена гемолітична реакція, посттрансфузійна хвороба «трансплантат проти господаря», посттрансфузійна пурпура (тромбоцитопенія), ослаблення імунорезистентності, перевантаження залізом, передача вірусних (HBV, HCV, HIV), протозойних (малярія) чи пріонових (варіант хвороби Кройтцфельдта-Якоба) інфекцій.

Причина

Симптоми

Лікування

гемолітична реакція (імунологічна)

несумісність антигенів еритроцитів (найчастіше ABO, рідше Rh, Kell, Duffy), тобто антитіла реципієнта проти антигенів донора еритроцитарної маси, або (рідше) антитіла донора (у тромбоконцентраті чи у свіжозамороженій плазмі) — проти еритроцитів реципієнта

озноб, гарячка, гемоглобінурія, гіпотензія, ниркова недостатність з олігурією, ДВЗ, біль у поперековій ділянці, біль у місці венепункції, неспокій

гідратація (0,9 % NaCl), стимуляція діурезу (фуросемід — початково 40–80 мг, або манітол 20 % — спочатку 100 мл/м 2 , надалі 30 мл/м 2 /год, кінцева доза 200 г; якщо після 2–3 год не з’являється сеча, слід підозрювати гострий тубулярний некроз), анальгетики, допамін або норадреналін, терапія геморагічного діатезу

негемолітична гіпертермічна реакція

антитіла реципієнта до антигенів HLA лейкоцитів чи тромбоцитів донора, цитокіни, що містяться у тромбоконцентраті

озноб, підвищення температури тіла на >1 °С, головний біль, блювання

жарознижувальні ЛЗ; для реципієнтів, у яких гіпертермічна реакція виникла більше одного разу, замовляйте препарати крові, збіднені лейкоцитами, а також зважте виконання премедикації перед черговою трансфузією (напр., клемастин)

алергічна реакція (кропив’янка, анафілаксія)

антитіла проти антигенів донорської плазми; дефіцит IgG, дефіцит IgA (антитіла до IgA)

кропив’янка, набряки, запаморочення і головний біль, симптоми анафілаксії

антигістамінні препарати; анафілактичний шок →розд. 17.1

у пацієнта з алергічною реакцією в анамнезі перед черговою трансфузією слід зважити виконання премедикації (антигістамінні ЛЗ)

для наступних трансфузій замовляйте компоненти крові без плазми

гостре посттрансфузійне пошкодження легень (TRALI)

гіпотеза 2 ударів:

1) наявність факторів ризику, які сприяють адгезії нейтрофілів до активованого легеневого ендотелію (штучна вентиляція, сепсис, перевантаження рідиною, кардіохірургічні операції)

2) наявність у препараті крові, що переливається, факторів, які викликають дегрануляцію нейтрофілів і пошкодження ендотелію (антитіл анти-HNA і анти-HLA, що присутні в крові донора і/або біологічно активних речовин [напр. ліпідних], які нагромаджуються під час зберігання)

гостра дихальна недостатність, некардіогенний набряк легень, гарячка, у деяких випадках гіпотензія

оксигенотерапія, при необхідності — штучна вентиляція;

зазвичай одужання без віддалених наслідків, проте трапляються тяжкі випадки (летальність — 6–23 %)

посттрансфузійний сепсис

бактеріальне забруднення компонента крові, що переливається

гарячка, озноб, падіння артеріального тиску

антибіотики широкого спектру дії (до моменту отримання результатів бактеріологічних досліджень)

лікування ускладнень (напр. шоку)

перевантаження системи кровообігу (TACO)

гіперволемія внаслідок трансфузії

порушення дихання, кашель, тахікардія, підвищення артеріального тиску, головний біль, підвищення рівня BNP або NT­proBNP

лікування гострої серцевої недостатності →розд. 2.19.2, оксигенотерапія, у разі неефективності вищенаведених методів — слід зважити кровопускання

не імунологічний гемоліз

руйнування еритроцитів внаслідок дії хімічних або фізичних факторів (підігріву, замороження, додавання лікарських засобів або інфузійних розчинів)

гемоглобінемія, гемоглобінурія, можлива артеріальна гіпотензія, порушення функції нирок, загальне нездужання, неспокій

у тяжких випадках — як при гострому імунологічному гемолізі,

якщо гемоглобінемія і гемоглобінурія єдині симптоми — зазвичай достатньо підтримуючої терапії

повітряна емболія

наявність повітря в системі для трансфузії, переливання під тиском

раптові розлади дихання, ціаноз, біль, кашель, порушення серцевого ритму

поворот хворого на лівий бік, підйом ніг вище рівня грудної клітки

гіпокальціємія

швидка інфузія цитратвмісних препаратів крові

парестезії, тетанія, порушення серцевого ритму

препарат кальцію п/о або в/в введення 10–20 мл 10 % розчину глюконату кальцію

гіпотермія

швидке переливання охолодженої крові

порушення серцевого ритму

лікування →розд. 23.16; профілактика: переливання крові, підігрітої у спеціальному пристрої

гіпотензія, пов’язана із застосуванням ІАПФ

активація кінінової системи внаслідок контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (лейкоцитарні фільтри, штучний кровообіг), з одночасним інгібуванням метаболізму брадикініну

гіперемія, падіння артеріального тиску

припинення переливання, підтримуюча терапія, диференціювання з іншими побічними реакціями (гостра гемолітична реакція, TRALI, септичний або анафілактичний шок)

побічні реакції, пов’язані з масивною трансфузією

швидке переливання великого об’єму крові, тобто 1 об’єму циркулюючої крові протягом 24 годин

коагулопатія (дефіцит плазмових факторів згортання крові і тромбоцитів), гіпотермія, метаболічні порушення (гіпокальціємія, гіперкаліємія)

лікування — відповідно до клінічного стану пацієнта (коагулопатія →розд. 2.1)

гострий біль під час трансфузії

біль у грудній клітці, черевній порожнині, спині,

задишка, озноб, підвищення артеріального тиску

спонтанне зникнення симптомів через ≈30 хв після закінчення трансфузії

Симптоми гострих побічних реакцій:

1) гарячка (найпоширеніший симптом гемолітичної реакції); гарячка не є протипоказом для переливання компонентів крові, однак, якщо це можливо, відтермінуйте трансфузію у пацієнтів з гарячкою до моменту зниження температури тіла;

2) озноб без підвищення температури тіла;

3) біль у місці ін’єкції, в грудній клітці, черевній порожнині або в поперековій ділянці;

4) різкі зміни артеріального тиску. Гіпотензія у поєднанні з гарячкою та ознобом може свідчити про септичний шок або гостру гемолітичну реакцію. Симптоми шоку без гарячки можуть вказувати на анафілактичну реакцію.

5) респіраторний дистрес, із задишкою, прискоренням дихання, хрипами в легенях і гіпоксемією;

6) ураження шкіри, такі як кропив’янка, свербіж, еритема, локалізований набряк;

7) нудота, блювання;

8) потемніння сечі (іноді є першим симптомом гострого гемолізу в пацієнтів під час загальної анестезії);

9) кровотечі та інші симптоми геморагічного діатезу.

Алгоритм дій у разі побічної реакції, що виникла під час гемотрансфузії:

1) негайно припиніть переливання крові;

2) збережіть внутрішньовенний доступ і розпочніть інфузію 0,9% розчину NaCl;

3) визначте температуру тіла пацієнта, частоту пульсу та артеріальний тиск;

4) проведіть забір зразків крові, з іншого ніж той до якого проводилась трансфузія, венозного доступу, з мето проведення досліджень:

а) імуногематологічних в об’ємі погодженому з лабораторією консультативних досліджень підрозділу державної служби крові;

5) при підозрі на гемолітичну реакцію здійсніть забір сечі на аналіз;

6) забезпечте контейнер з кров’ю і набір для переливання та надішліть у відповідний підрозділ державної служби крові;

7) заповніть бланк повідомлення про побічну реакцію або інцидент та передайте у відповідну установу служби крові;

8) далі дійте в залежності від інтенсивності та типу симптомів →табл. 24.23-1.

Забезпечення

1. Стандартний, одноразовий набір для переливання крові містить фільтр, що затримує мікроагрегати (необхідний для переливання клітинних компонентів крові, свіжозамороженої плазми та кріопреципітату).

2. Прилад для нагрівання еритромаси (з термометром і сигналом тривоги) використовується для швидких трансфузій.

3. Холодильник, перевірений і призначений виключно для зберігання еритромаси при температурі 2‑6°C.

4. Обладнання, що використовується в лікарняному банку крові: холодильники, морозильники, шейкери для зберігання тромбоцитів, сухий нагрівач або водяна баня, для розморожування свіжозамороженої плазми і кріопреципітату та інше обладнання у відповідності з діючими стандартами.

Техніка

1. Перед переливанням компонентів крові, що містять еритроцити (цільна кров, еритроцитарна маса, концентрати гранулоцитів), здійсніть забір крові, для проведення проб на сумісність.

2. Перед початком трансфузії:

1) отримайте результат проби на сумісність (придатний до 48 год від забору крові);

2) ретельно перевірте правильність даних реципієнта з даними на етикетці компоненту крові призначеного для трансфузії;

3) перевірте термін придатності компонентів крові;

4) макроскопічно оцініть компонент крові, звертаючи увагу на гемоліз, згустки, зміни кольору, цілісність контейнеру, і т. д. (якщо є сумніви, зверніться в лікарняний банк крові або на станцію переливання крові та ініціюйте процедуру рекламації);

5) переконайтесь, що в комплект для переливання входить фільтр для затримки мікроагрегатів (не відноситься до альбуміну і концентратів факторів згортання);

6) проведіть вимірювання і реєстрацію температури тіла, пульсу і артеріального тиску пацієнта;

7) проконсультуйте пацієнта про необхідність повідомляти будь-які тривожні симптоми.

3. Заплануйте швидкість переливання залежно від клінічного стану реципієнта:

1) при масивній кровотечі може знадобитися переливання еритромаси з високою швидкістю (напр., 1 доза протягом 5–10 хв);

2) у разі небезпеки перевантаження системи кровообігу, особливо в старшому віці слід знизити швидкість інфузії;

3) в пацієнтів у стабільному стані зазвичай можна перелити 1 дозу еритромаси протягом 90 хв;

4) не можна переливати 1 дозу еритромаси або цільної крові довше ніж 4 год, а 1 дозу плазми — довше 30 хв.

4. В більшості випадків почніть трансфузію зі швидкістю 4–5 мл/хв, або 60–75 крапель/хв в стандартній системі для переливання (не стосується масивної кровотечі), а також забезпечте постійне спостереження за пацієнтом протягом перших 15 хв; пізніше, при необхідності, можна знизити швидкість переливання.

5. Через 15 хв від початку переливання та після його закінчення повторіть вимірювання та реєстрацію температури тіла і пульсу; забезпечте подальше спостереження лікаря або медсестри під час трансфузії і на протязі 12 год після неї.

6. Кожне переливання крові або її компонентів запишіть в історію хвороби, журнал переливання крові і температурний лист.

Не проводьте переливання тромбоцитарної маси та інфузійних розчинів через систему, яка раніше використовувалася для переливання цільної крові або еритроцитарної маси. У випадках, які вимагають швидкого переливання кількох або кільканадцяти одиниць еритроцитарної маси, тромбоцитарної маси, цільної консервованої крові та плазми (масивна трансфузія), допускається переливання з використанням однієї системи для переливання, але лише за умови, що трансфузія буде виконана з використанням спеціалізованого обладнання. Не додавайте до препаратів крові жодних лікарських засобів. Після від’єднання не підключайте пацієнту знову ту саму систему або той самий контейнер з компонентом крові. Не переливайте невикористаний до кінця препарат компонента крові іншому пацієнтові.