Навіщо потрібна стала память

0 Comments

§ 21. Історична пам’ять. Чому потрібно пам’ятати?

Слово «пам’ять» походить від назви богині Мнемосіни. У грецькій міфології вона — богиня пам’яті, котра була матір’ю всіх дев’яти муз. За переказами стародавніх греків, Мнемосіна знала «все, що було, все, що є, все, що буде». Вона відкрила спосіб міркувати, обдумувати. Нині слово «пам’ять» вживається в багатьох значеннях.

Історична пам’ять — це знання та уявлення людей про спільне історичне минуле, що передаються від покоління до покоління. Формування уявлень про минуле виникає найперше завдяки особистому спілкуванню: старші покоління розповідають молодшим, що пережили родина, спільнота, місцевість протягом кількох десятиліть. Завдяки цьому людина набуває знань про те, що вважає важливим щодо місцевого минулого. Така пам’ять прив’язана здебільшого до місця, де ми народилися. Вона вбудовується в більші виднокола за допомогою освіти й надає можливість людині почуватися частиною спільноти.

Водночас, у кожного з нас залишаються в пам’яті відвідування історичних місць, пережиті події. Найміцніше зберігається те, що нас найбільше схвилювало. Так ми формуємо уявлення про світ, в якому живемо, який прагнемо зберегти і змінити на краще. Зазвичай людина уявляє собі минуле таким, яким бачать його спільноти, до яких вона належить. Проте важливо берегти пам’ять про рідних і близьких людей без огляду на їхні досягнення, становище у суспільстві, бо кожна людина жила, творила і привносила своє неповторне в історію родини, громади, держави. Відтак історія наших близьких і нашої країни не повинна забуватися, бо, руйнуючи і забуваючи минуле, ми втрачаємо своє історичне коріння.

  • 1. Звідки походить слово «пам’ять»?
  • 2. Що ми розуміємо під поняттям «історична пам’ять»?
  • 3. Чому потрібно пам’ятати минуле?

Барвограй ідей

Готуючись до засідання історичного гуртка, Кліо ознайомилася з висловами відомих особистостей. Поміркуйте, що об’єднує ці твердження. Запропонуйте Кліо тему, яку можна було б розглянути на засіданні історичного гуртка, використовуючи зазначені цитати.

1. Олександр Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».

2. Марк Блок: «Незнання минулого не тільки шкодить пізнанню сучасного, але й ставить під загрозу всяку спробу діяти в сучасному».

3. Максим Рильський: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього».

4. Михайло Грушевський: «Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ — нацією, країна — державою».

2. Яку роль відіграють «місця пам’яті»?

Не забути історичне минуле дозволяють «місця пам’яті». Вони різноманітні. «Місцем пам’яті» окремої людини найчастіше бувають фото, листи, подарунки. Ним може стати будь-яка речова, писемна пам’ятка або навіть слово. З плином часу «місця пам’яті» набувають для людини або групи людей значення певного символу — умовного знака, що відображає думку, почуття. Кожна спільнота має свої «місця пам’яті». До національних «місць пам’яті» належать назва держави та її атрибути — Прапор, Герб та Гімн України.

Усі, кому довелося побувати на екскурсіях у різних містах нашої країни та інших держав, звернули увагу на вказівники, котрі можуть розташовуватись обабіч доріг або неподалік історичних пам’яток. Їхнє призначення — скерувати гостей до об’єктів, які їм цікаво буде відвідати: музеїв, культових споруд, пам’яток архітектури. Вказівники повинні подати туристу потрібну інформацію.

Вказівники в місті Одеса

Використовуючи інтернет, дізнайтеся, чому так названі вулиці Одеси.

До прикладу, «місцями пам’яті» міста Луцька є замок Любарта, одна із небагатьох оборонних фортець, що збереглися до сьогодні; культові споруди в історичному центрі міста: домініканський монастир, синагога, лютеранська кірха, костел Святих Апостолів Петра і Павла. Вони свідчать, що в минулому тут жили представники різних етносів і віросповідань. Архітектурні споруди обласного центру Волині пов’язані з діяльністю відомих історичних постатей: громадського діяча Данила Братковського, письменниці Лесі Українки.

  • 1. Що таке «місця пам’яті»?
  • 2. Яке призначення табличок-вказівників?
  • 3. Назвіть «місця пам’яті» міста Луцька.

Острів цікавинок

Чи знаєте ви, що в житловому мікрорайоні міста Луцька, названого «33 кварталом», розташований найдовший будинок у Європі? Він прямою лінією розтягнувся на 1750 метрів, а з «відростками» його довжина складає 3029 метрів! До його складу входить сорок окремих будинків. Побачивши його, Кліо порівняла цю архітектурну споруду зі стільниками у бджолиному вулику. Розгляньте фото 33 мікрорайону, зроблене із висоти пташиного польоту, і будову бджолиного вулика. Підтвердьте чи спростуйте думку Кліо.

33 квартал міста Луцька з висоти пташиного польоту

Стільники у бджолиному вулику

3. Як формувати культуру пам’яті

Усі ми є часточками великої спільноти, яка живе в часі й просторі та об’єднує не тільки живих, а й померлих. Щоб усвідомити це, ми вивчаємо історію в школі, ходимо на екскурсії в музеї, переглядаємо історичні кінофільми, читаємо історичні твори. Пам’ятати — це означає дивитися вперед, намагатися долати перешкоди, прагнути порозумітися і зберегти «місця пам’яті».

Жителі міст і сіл найчастіше поширюють відомості про дату їхнього виникнення та засновників, про події, які впливали на їхнє існування у просторі і часі. З цією метою вони реставрують давні споруди, утримують краєзнавчі музеї, поширюють інформацію про відомих земляків. Важливо, щоб місцева влада і кожен житель громади дбали про чистоту вулиць, налагодили догляд за громадськими і житловими спорудами, парками, скверами. Це є кропітка і щоденна робота. Напевно, кожному з нас з гордістю доводилося розповідати цікавинки з історії свого населеного пункту. Людина зазвичай запам’ятовує те, що її найбільше здивувало чи спонукало задуматися. Тому в занедбаних поселеннях для їхніх мешканців та гостей «місцями пам’яті» мимоволі стають брудні вулиці, руїни будівлі, погані дороги, а не те, чим можна пишатися.

Держава Україна сприяє формуванню культури пам’яті населення. З цією метою вона увічнює імена осіб, котрі прославили або захистили свою Батьківщину; утримує музеї, архіви, бібліотеки, де зберігаються артефакти; виділяє кошти на реставрацію історичних пам’яток, фінансує видання книг, навчає української мови, яка дозволяє порозумітися. Водночас створюються закони, дотримання яких допомагає зберегти і повернути в Україну пам’ятки, втрачені за різних обставин.

  • 1. Що для вас означає поняття «пам’ятати»?
  • 2. Якими засобами спільноти намагаються поширювати культурні надбання своєї місцевості?
  • 3. Що робить держава для формування культури пам’яті?

З джерела народної мудрості

«Пізнай свій край. себе, свій рід, свій народ, свою землю — і ти побачиш шлях у життя» (Григорій Сковорода).

Чи погоджуєтеся ви з цим роздумом мандрівного філософа? Свою відповідь сформулюйте за алгоритмом: «Вважаю, що . », «Напевно варто було б . », «Для мене пам’ятати означає . ».

Галявина творчості

У кожному населеному пункті є особливі для нього «місця пам’яті». Створіть і ви презентаційну візитівку «Місця пам’яті» мого міста / села».

Як розвивати пам’ять в учнів

Є вроджені й набуті властивості нервової системи. Знання про них може допомогти в навчанні, каже співзасновник Beehiveor Academy and R&D Labs, кандидат біологічних наук, доцент КНУ ім. Т. Шевченка Віктор Комаренко.

У 10–12 і аж до 25-ти років відбувається поступова диференціація людей за типами нервової системи – сильна, слабка, середня.

“Слабка нервова система – не означає погана. Немає поганих властивостей нервової системи. Ми говоримо про різну якість, тонкощі протікання неврологічних процесів, які визначають форму різної поведінки в стресових ситуаціях, різні спосіб і стратегію обробки інформації та комунікації”, – говорить Віктор Комаренко.

Слабка нервова система – у тих людей, які зариваються в деталі і глибину. Людина із сильною нервовою системою менше співчуває й розуміє інших. Це люди, які не ображаються на критику, їм потрібні аврали в роботі.

“Високий рівень стресу в них активує мозок, і тоді вони краще навчаються та працюють. Їм важко працювати в “мирний час”, їм нудно, вони не вмотивовані. Цих людей треба стимулювати дедлайнами”.

Умовно поділяють, що з яскраво вираженим типом нервової систему у світі 30% людей, решта 70% мають змішаний тип.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПАМ’ЯТІ Й УВАГИ

Молодший вік

У дітей у молодшій школі зберігається схильність до мимовільного запам’ятовування.

Поради:

1. Стимулювати їх до виконання різних розумових операцій, давати їм різноманітні завдання.

Здатність молодших дітей утримувати увагу – 15–20 хвилин максимум. Тому краще кожні 10 хвилин змінювати завдання: спочатку може бути читання тексту, потім його аналіз – знайдемо відмінності, спільне, подумаємо над різними варіантами розвитку подій”, – каже психологиня і тренерка Анастасія Сидорук.

2. Чим більше різних операцій дитина виконує на одному матеріалі, тим краще вона його запам’ятовує.

3. З наймолодшими добре працює геймифікація. Це допомагає їм зосередитися на процесі.

Підлітки

Щоби навчання підлітків було ефективнішим, їм варто навчитися добре планувати, ставити собі маленькі цілі, працювати над систематичністю свого навчання.

У підлітковому віці проявляється яскраво виражена непосидючість у хлопців і більша сумлінність у дівчат.

“У дівчат раніше відбувається мієлінізація нервових волокон, які йдуть із кори до інших структур, – пояснює Віктор Комаренко. – Мієлін формує біоречовину мозку й забезпечує швидке передавання імпульсів. Лобна кора в дівчат раніше починає контролювати всі інші процеси. Відповідно, у хлопців знижується успішність, а в дівчат навпаки”, – каже Анастасія Сидорук.

Поради:

1. “Для підлітків важливо позбутися такого підходу до навчання, коли за один день чи вечір треба все вивчити”.

2. Їм потрібно розділяти матеріал на менші цілі й підходити до їх вивчення систематично. Наприклад, по годині щодня. Важливо, щоби були регулярність і самоорганізація.

Цілі мають бути конкретними. Не “сьогодні я буду вчитися годину”, а “сьогодні до певної години я прочитаю параграф, до вечора зроблю план проєкту тощо”.

3. За всі докладені зусилля важливо винагороджувати себе.

ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ КРАЩОГО ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ

“Насправді найбільша проблема – не те, що діти не здатні запам’ятати щось, а те, що вони не розуміють матеріал, над яким працюють. Таке навчання перетворюється на механічне запам’ятовування”, – каже Анастасія Сидорук.

Коли вчитель усвідомлює, що ефективним навчанням є тоді, коли дитина розуміє матеріал, тоді починає застосовувати інші форми викладання.

Коли в дитини набирається багато прогалин у розумінні, то з часом вона не здатна слідувати за навчанням і її успішність падає. Під час карантину цей ризик поглиблюється.

“Справа в якості самого процесу навчання й розуміння матеріалу, над яким учні працювали останні кілька місяців. Є великий ризик, що під час дистанційного навчання школярі назбирали багато прогалин. Вони будуть давати про себе знати, коли діти повернуться до навчання. Важливо, щоби вчителі звертали на це увагу”.

Чим більше прогалин у дитини накопичується, тим більший ризик, що в дитина сформується неправильне переконання, що вона взагалі не здатна вчитися, опустить руки й не докладатиме зусиль.

Що робити:

1. Щоби впевнитись, що дитина розуміє матеріал, треба застосовувати якомога більше завдань, які змушують виконувати чим більше розумових операцій на одному матеріалі.

2. Вчитель має заохотити дитину поєднати нову інформацію з тим, що вона вже знає. Перше запитання, яке вчитель має поставити дитині, коли вони підходять до вивчення нового матеріалу, – “що ми вже про це знаємо?”.

3. Заохочувати дітей до активного аналізу матеріалу. Це можна робити, ставлячи запитання “що було б, якби…”. Такий метод добре спрацьовує на уроках літератури й історії. Це змушує дитину використовувати ті знання, які вона знає, у певний спосіб їх категоризувати й робити висновки.

4. Варто заохочувати дітей критикувати інформацію, яку вони отримують, – чи згодні з нею. Є дієва вправа: вчитель об’єднує дітей на групи; одна група має довести правдивість певного твердження чи факту, а інша – неправдивість.

“Коли діти працюють у таких командах, і кожна має довести одна одній протилежне, це спричиняє в дітей емоції. Вони більше залучаються, а отже – запам’ятовують”, – каже Анастасія.

“Насправді найбільша проблема – не те, що діти не здатні запам’ятати щось, а те, що вони не розуміють матеріал, над яким вони працюють”. Фото: автор – Voyagerix, Depositphotos

5. Заохочувати дітей переповідати інформацію своїми словами. Переказати словами з книжки – найгірший варіант. Коли дитина просто переказує текст наближено до книжки, тоді задіяно мало когнітивних процесів.

6. Стимулювати дитину знаходити практичне застосування знань у своєму житті. Дотичність до особистого сприяє запам’ятовуванню.

“Найчастіше можна почути від дітей: “Те, що ми вчимо, немає сенсу”. Але якщо правильно сформувати завдання й попросити знайти застосування цих знань до власного життя, то матеріал стає більш важливим для дитини”.

7. Не варто приділяти увагу виключно кінцевому результату.

“Якщо для нас навчання означає – отримати конкретний результат, то ми можемо знецінювати процес навчання й зусилля, які ми докладаємо”.

8. Пояснити дитині, що коли процес навчання йде важко й повільно, воно є найбільш ефективним. Коли нам важко, ми запам’ятовуємо найбільше. Адже зазвичай діти думають: “Якщо мені важко, і процес іде повільно, то потрібно змінити стратегію – почати зазубрювати, тоді я ефективніше вчитимусь”.

9. Ідеальний варіант для ефективного навчання, за словами Віктора Комаренка, коли в групі не більше 8-ми дітей.

“Клас можна об’єднувати в маленькі групи. Тоді можна ефективно за рахунок самозалучення й навчання одне в одного давати завдання різної складності. І вчителю так легше фіксувати, як відбувається навчання”.

10. Вчити дитину не боятися помилок. Завдяки помилкам, каже Віктор Комаренко, мозок запускає механізм навчання – що йому не робити і як йому робити, щоби не повторити помилку.

МОТИВАЦІЯ

Як формується мотивація? Віктор Комаренко розповідає, що умовно цей процес можна поділити на три етапи:

  1. Виникає бажання і формується імпульс “я хочу”.
  2. Вмикається фронтальна кора, яка формує цінність бажання. Тоді виникають запитання – “що ти будеш із цим робити?”, “яка цінність цього бажання?”, які є ризики?”.
  3. Формується мета.

У навчанні базовий рівень хочу / не хочу відповідає рівню цікаво / не цікаво.

“У школі й загалом у навчанні діти часто не бачать цінності. Школа не закладає другий рівень мотивації – цінність. Наприклад, фізика – це світ довкола нас, але в школі діти цього не розуміють. Навчання розщеплене на окремі, не дотичні один до одного предмети, і тому діти не бачать цінності в навчанні”, – пояснює Віктор.

А щойно дітям стає цікаво, активізуються система винагород та гіпокамп, який забезпечує запам’ятовування інформації.

Для вчителя має діяти алгоритм:

  • зробили цікаво;
  • пояснили, навіщо ці знання потрібні і як вони знадобляться в житті;
  • дати побільше практичного застосування в школі, адже будь-яка практична робота закріплює інформацію.

Важливо: надмірна відповідальність, яка містить і оцінювання, заважає навчанню.

“У дітей ще не сформована здатність критично ставитися до перфекціонізму й оцінки, – зазначає Віктор Комаренко. – У них немає стратегій, як оминути стресовий чинник. Діти малопорадні з дорослими стресорами (чинниками стресу, – ред.). Надмірна мотивація блокує всі когнітивні функції”.

ВАЖЛИВІСТЬ ПЕРЕРВ І РИТУАЛІВ

Перерви допомагають зміцніти новим нейронним зв’язкам у мозку, коли ми опановуємо нові знання.

Поради:

1. Уся інформація, яку дитина отримує, навчаючись, має пройти обробку в мозку. Для цього потрібен час. Тому важливо мати перерви – гратися в будь-яку гру, навіть у телефоні, читати, спілкуватися. За цей час уся ця інформація переходить у дефолтні мережі мозку.

“Це структури кори, які працюють тоді, коли ми думаємо, що ми не думаємо. У мозку нова інформація узгоджується з наявним досвідом”, – каже Віктор Комаренко.

2. Перед сном варто повторювати новий матеріал, вірш або те, що складно вирішувалося вдень.

“Просто навіть подумати про нього, уявити розв’язок задачі, – наголошує Віктор. – Часто цього буває достатньо, щоби зранку мозок запропонував рішення задачі, яку ще вчора важко було розв’язати”.

3. “Лайфхак: коли дитина розділила свої завдання й цілі – сьогодні зроблю це, завтра ось це, то перерву треба робити в момент, коли ти за крок до вирішення якогось завдання. Тоді наступного разу буде набагато легше працювати далі”, – каже Анастосія Сидорук. Цікавіше й легше повертатися до завдання, коли ми знаємо, що ми за крок до його розв’язання.

4. Можна застосовувати метод “помодоро”, який у 1980-ті винайшов Франческо Чірілло:

  • Уникайте всього, що відволікає, – телефона, телевізора, музики. Потрібно знайти для роботи тихе місце, де ніхто не потурбуватиме.
  • Встановіть таймер на 25 хвилин (це оптимальний час для зосередження, але можна обрати будь-який період).
  • Працюйте й зосереджуйтеся на завданні так ретельно, як можете.
  • Через 25 хвилин винагородіть себе за роботу.

5. У навчанні допомагає введення певних ритуалів і слідування правилам.

“Коли ти знаєш, що перед тим, як сісти вчитися, ти вдягаєш відповідний одяг, а не сидиш у піжамі. Або ти наводиш лад на своєму робочому місці”, – каже Анастасія Сидорук.

Або правило для батьків: коли дитина сідає вчитися, не треба заходити багато разів у кімнату з питаннями “може чайку або цукерку?”, “чи хочеш їсти”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – luxury133.gmail.com, Depositphotos

Що таке оперативна пам’ять. Як дізнатися вид та розмір

Вы можете встретить (и наверняка встречали) такие названия оперативной памяти, как ОЗУ — оперативное запоминающее устройство, оперативка, RAM — Random Access Memory. Это — один из важнейших компонентов компьютера. Назначение оперативной памяти состоит во временном хранении различной информации, необходимой для работы машины: кэша, выполняемого программного кода, настроек драйверов, текущих параметров ОС, сведений, обрабатываемых ЦПУ и т. д.

Физически модуль ОЗУ представляет собой особые планки, размещаемые в специальные слоты на материнской плате.

Оперативная память является энергозависимой, а, значит, временной. Поясним этот момент. В любом компьютере есть энергонезависимая память. Это — накопители, постоянные запоминающие устройства. Они хранят информацию всегда, до момента удаления пользователем, даже если машина отключается от сети. Энергозависимой же памяти необходимо постоянное электропитание. При прекращении его подачи все временные данные исчезнут из оперативки. Заново включенный компьютер будет работать с совершенно пустой RAM, постепенно заполняя ее нужной для работы информацией.

Основные характеристики оперативной памяти

Выбирая RAM для своего компьютера, необходимо обращать внимание на следующие ключевые параметры:

  • Тип. Чем быстрее оперативная память записывает и считывает информацию, тем производительнее работает компьютер. Поэтому разработчики регулярно улучшают эту комплектующую, ускоряя работу каждой следующей версии в 2 раза. Наиболее высокой популярностью пользуется SDRAM (синхронная динамическая память с произвольным доступом). Ее разновидности DDR и DDR2 уже устарели. В новых компьютерах устанавливают DDR3 и DDR4. Уже разработали и DDR5, но пока этот вариант функционирует в тестовом режиме.
  • Форм-фактор. Планки RAM, в зависимости от места применения (ноутбук либо стационарный компьютер), сделаны по-разному. DIMM создан для использования в ПК, SO-DIMM — в ноутбуках.
  • Ключ модуля. Каждый тип оперативной памяти имеет особую прорезь на планке (ключ), которая позволяет вставить в разъем подходящую плату. Благодаря ключу пользователь не перепутает, например, DDR3 с DDR4, т. к. все разновидности RAM не совместимы друг с другом.
  • Объем модуля. Чем больше объем RAM, тем более ресурсоемкие программы можно будет запускать на ПК. При подборе оперативной памяти уточните цели использования компьютера. Для дома или офиса хватит 4-8 ГБ, просмотра мультимедиа желательно — 8 ГБ. Но, если вы собираетесь играть в «тяжелые» игры или обрабатывать видео с помощью редакторов, то выбирайте размер от 16 ГБ. Объем модуля зависит от типа RAM.
ТипОбъем модуля
minmax
DDR256 МБ1 ГБ
DDR2512 МБ4 ГБ
DDR31 ГБ16 ГБ
DDR44 ГБ128 ГБ
  • Тактовая частота. Этот параметр, как и объем — чем выше, тем лучше. Но необходимо учитывать, что частоту оперативки должны поддерживать и матплата, и ЦПУ, и видеокарта (если она есть). Иначе, если последние три устройства будут работать на более низких частотах, то задействуется не весь ресурс RAM. Фактически потребитель в этом случае потеряет в деньгах, переплатив за производительность, которую не сможет использовать. Тактовая частота также зависит от вида оперативной памяти. Обращайте внимание, в каком режиме действует RAM — одно- или двухканальном. ЦПУ может работать с максимальной частотой выбранного типа оперативки в одноканальном режиме, но не поддерживать эти же значения в двухканальном режиме, в результате чего ОС будет функционировать на пониженных частотах.
Тип RAMипТактовая частота, МГц
minmax
DDR100350
DDR2200600
DDR38002400
DDR416003200
  • Тайминг. Еще этот параметр называют «латентность». Он показывает, сколько времени проходит между обращением системы к ОЗУ и получением ответных данных. Чем меньше этот интервал, тем быстрее работает ОС и комплектующие.

Для чего нужна оперативная память

Многие начинающие пользователи задают вопрос «Зачем компьютеру нужна оперативная память, если данные на ней теряются при отключении электропитания? Есть ведь надежный SSD или HDD, где информация хранится постоянно».

Ответ прост. По сравнению с быстродействием ЦПУ скорость работы накопителя слишком маленькая. Если центральный процессор будет напрямую работать с постоянным запоминающим устройством, то это очень сильно снизит производительность машины.

RAM, по сравнению с накопителем, работает значительно оперативнее. Поэтому процессор гораздо быстрее получает необходимые для работы данные, хранящиеся в ОЗУ. А благодаря этому повышается производительность компьютера.

Как работает оперативная память компьютера

После запуска операционной системы вся информация, нужная для работы компьютера (ядро ОС, программы автозапуска, драйверы, службы), загружается из накопителя в ОЗУ. Процессор берет оттуда данные для обработки и итоги своей вычислительной деятельности возвращает обратно — в оперативку, а не на HDD или SSD. Каждое приложение, открытое вами на экране компьютера, находится в ОЗУ, с которым и взаимодействует ЦПУ.

Данные записываются на накопители только тогда, когда мы сами сохраняем результаты своей деятельности. Возьмем для примера работу в текстовом редакторе Word. При запуске приложения происходит загрузка в ОЗУ всех файлов, необходимых для функционирования программы. После этого окно Word появляется на экране. Текст, который мы набираем в редакторе, тоже находится в оперативке, и на накопителе его просто так не обнаружить. Чтобы сохранить набранные символы в постоянной памяти, необходимо нажать на соответствующую кнопку в программе. Каждый пользователь в своей жизни хотя бы раз сталкивался с ситуацией, когда после внезапного отключения электричества весь набранный текст просто исчезал. Это связано с тем, что оперативная память, как говорилось выше, энергозависима, и обнуляется при прекращении подачи питания.

Виды памяти компьютера

RAM подразделяется на 2 большие разновидности — статическую SRAM и динамическую DRAM. Первая более быстрая, но дорогая. Обычно применяется в качестве кэш-памяти ЦПУ. По второй технологии массово производят модули оперативной памяти. В описании основных характеристик ОЗУ мы рассказали о его типах. Сегодня более всего распространен DDR4. Различаются типы RAM не только производительностью, но и внешним видом. Планки отдельных видов оперативной памяти имеют специальный ключ модуля (у каждого вида он свой), который совпадает с выступом разъема материнской платы. Благодаря этому невозможно использовать неподходящий вид ОЗУ и перепутать лицевую и обратную стороны.

Как узнать оперативную память на компьютере

Определить тип оперативной памяти можно, открыв корпус системного блока. На планках RAM написаны все данные о разновидности и объеме. Если же вы не хотите лезть во «внутренности» машины, то можно воспользоваться различным служебным софтом — командной строкой, BIOS, диспетчером задач и т. д. Рассмотрим на примере диспетчера задач:

  • одновременно нажимаем сочетание клавиш ctrl + alt + delete;
  • открываем «Диспетчер задач»;
  • переходим во вкладку «Производительность»;
  • в блоке «Память» смотрим данные об объеме ОЗУ и его типе (последний система не всегда определяет).

Также можно воспользоваться возможностями стороннего приложения AIDA64. В разделе «Память» блока «Системная плата» смотрим данные об общем объеме ОЗУ. Детали находятся в разделе SPD — тип RAM, скорость и другие параметры.

Висновок

В нашей статье мы рассказали вам об оперативной памяти. Вы поняли, для чего она нужна и как работает. Если вы хотите знать больше о компьютерах, комплектующих, сетях и ПО, то переходите в раздел полезной информации. Накапливаем знания и опыт в сфере информационных технологий и делимся с нашими посетителями.

Наскільки публікація корисна?

Натисніть на зірку, щоб оцінити!

Середня оцінка 5 / 5. Кількість оцінок: 6

Оцінок наразі немає. Поставте оцінку першим.