Хто тримав небо замість Атланта

0 Comments

Міфи про Геракла

Геракл був сином бога Зевса та смертної жінки, цариці Алкмени. Насправді героя звали Алкідом. Друге ж своє ім’я – Геракл, за яким його знають в усьому світі, він отримав через ненависть до нього Гери, Зевсової дружини. У дослівному перекладі слово Геракл означає «уславлений Герою». Цю суперечність помітили вже давні греки: з одного боку, Гера ненавиділа Алкіда (майбутнього Геракла), але, з іншого боку, вона ж і уславила його.

Спочатку мстива богиня обманом змусила Зевса поклястися, що правити Мікенами буде той, хто народиться першим. Зевс-Громовержець при богах це підтвердив, гадаючи, що влада по справедливості дістанеться його Гераклу, який ось-ось мав з’явитися на світ. Проте Гера зробила так, що раніше народився кволий і бездарний Евристей, який згодом став володарем міста. А син Зевса мусив йому підкорятися.

Далі Гера задумала вбити Алкіда ще немовлям у колисці, тому наслала на нього двох величезних отруйних змій. Але немовля мало таку надзвичайну силу, що своїми маленькими рученятами вмить задушило гадів. Отак Геракл став «хлопчиком, що вижив».

Час минав, Геракл виріс і став наймогутнішим героєм Греції. Але попри це мусив служити хирлявому та боягузливому мікенському цареві Евристею впродовж 12 років, та ще й за цей час мав здійснити 10 подвигів, щоб отримати від Зевса безсмертя. Але через те, що два подвиги Евристей Гераклові «не зарахував» і призначив нові, їхня кількість зросла. Так виникли знамениті перекази про 12 подвигів Геракла.

Маленький Геракл задушує змію. Римська скульптура. II ст.

Виховання Геракла

Геракла виховував мудрий кентавр Хірон. Кентавр – це міфічна істота, у якої нижня частина тіла коняча, а верхня – людська. Він навчав хлопця читати й писати, прийомів кулачного бою і секретів красномовства, володіти бойовим луком, плавати і грати на солодкоголосій кіфарі. Скоро хлопець перевершив усіх своїх учителів, але водночас дуже їх поважав і був вдячним за науку.

Подвиги Геракла

Перший подвиг — Геракл переміг велетенського Немейського лева. Цей лев називався так, бо жив у горах поблизу Немеї. Він наводив жах на всю округу, бо вбивав та з’їдав не лише тварин, а й людей. Немейський лев мав таку міцнющу шкуру, що геть не боявся ані каменів, ані стріл, ані будь-якої іншої зброї. Тому Геракл оглушив цього монстра ударом палиці і задушив його голими руками.

Коли Геракл приніс тушу лева до Мікен, Евристей так перелякався, що заборонив йому заходити до міста і на майбутнє наказав показувати здобич здалеку, з-під міських мурів.

Другий подвиг — перемога над Лернейською гідрою. Це була потвора з лискучим зміїним тулубом і дев’ятьма головами, вісім із яких були смертними, а одна – безсмертною. Гідра чатувала біля болота в очеретах на людей і худобу, спустошуючи околиці Лерни. Геракл зі своїм небожем Іолаєм довго ходили по болоту, аж поки Геракл її таки вгледів. Вона миттєво кинулася на героя. Страшний сморід з її пащ паморочив Геракла, але він сміливо побіг назустріч.

Геракл бореться з Немейським левом. Франсіско де Сурбаран. 1634

На допомогу гідрі виповз велетенський рак Каркін і вчепився Гераклові в ногу. Та наш герой розтоптав його й закинув аж на небо (так поетично греки пояснювали виникнення сузір’я Рака). Гідра пробувала вжалити героя, але не змогла прокусити шкуру Немейського лева, в яку той закутався. Замість збитої палицею Геракла голови в Лернейської гідри зразу відростали дві нові. Тоді герой наказав Іолаю припалювати свіжі рани чудовиська смолоскипом, щоб вони не відростали. Нарешті в гідри лишилася лише одна – безсмертна – голова, яку Геракл теж відірвав. Із тулуба гідри стікали отруйні кров і жовч, у яких Геракл змочив свої стріли, від чого вони стали смертельно небезпечними. Безсмертну голову Лернейської гідри, яка все ще скажено сичала та роззявляла пащу, герой закопав глибоко в землю, та ще й притиснув величезним уламком скелі. Хоча це був великий подвиг, злостивий Евристей відмовився зарахувати його, адже Гераклові допомагав Іолай.

Геракл перемагає Лернейську гідру. Ужгородський замок. Скульптор В. Кінне. 1842

Третій подвиг — Геракл упіймав Керінейську лань із золотими рогами та мідними копитцями, яка належала самій богині Артеміді.

Геракл гнався за нею цілий рік та дійшов аж до країни гіпербореїв (на півночі від Греції, де зараз знаходяться землі України). Упіймав він прудку тварину лише тоді, коли поранив її стрілою. Богиня Артеміда розгнівалася на Геракла і з допомогою Аполлона хотіла відібрати свою лань у героя. Але той шанобливо відповів, що це лиха забаганка Евристея, чиї примхи він має задовольняти з волі Зевса і за присудом долі. Богиня дозволила принести Керінейську лань до Мікен, побоюючись, щоб їй не було завдано шкоди. Коли Евристей побачив лань, Геракл залюбки випустив красиву тварину на волю, і наступного дня вона вільно паслася на гірських схилах.

Геракл і Керінейська лань. Адольф Шмідт. Фреска. Бл. 1850

Геракл і Ерімантський вепр. Скульптор Луїс Труайон. 1904

Четвертий подвиг — полювання на Ерімантського вепра. На горі Ерімант оселився величезний вепр, який нищив посіви, поїдав людей та худобу. Евристей послав Геракла вполювати цього людожера, та ще й принести його живим. Підступний Евристей сподівався, що вепр роздере Геракла на шматки.

Герой загнав Ерімантського вепра у глибокий сніг та, зв’язавши, відніс Евристеєві. Той страшенно злякався лютого рохкання і заховався у великий глек, навіть не захотів глянути на здобич.

П’ятий подвиг — очищення Авгієвих стаєнь. Евристей аж розгубився, бо що б він не загадав – Геракл усе виконував. І тут йому на допомогу прийшла злопам’ятна Гера. Вона підказала діяння, не лише нездійсненне, а й принизливе для героя. Цар Еліди Авгій дуже любив коней та биків і мав їх незчисленну кількість. Але його стайні були до того занедбані, що розчистити їх від гною не зміг би навіть цілий натовп. Звідси й походить крилатий вислів «авгієві стайні». Так кажуть про щось надзвичайно занедбане, що його годі впорядкувати.

Геракл відвертає русло річки Алфея. Франсіско де Сурбаран. 1634

А хитрий Авгій ще й поставив умову, аби його бруднющі стайні були вичищені. лише за один день! Та Геракл був не лише сильним, а й розумним. Він домовився з Авгієм, що в разі успіху забере в царя десяту частину табунів, на той час величезне багатство. Тож наступного ранку Геракл попрямував до стаєнь, а Авгій уже смакував майбутнє глузування з уславленого героя. Бо слуги доповіли, що чужинець до стаєнь навіть не підійшов, а копирсався собі в землі неподалік.

Звідки їм було знати, що Геракл уже все передбачив. Він прокопав канави від бурхливих річок Алфея і Пенея аж до огорожі занедбаних стаєнь.

Коли герой закінчив риття каналів, він пробив в огорожі стаєнь чималі пролами. Бурхливий потік двох річок розчистив стайні ще до заходу сонця, і вони засяяли чистотою перед розгубленим поглядом Авгія. Дізнавшись, що Геракл діяв за завданням Евристея, Авгій не дав йому жодного коня. Своєю чергою Евристей відмовився зарахувати цей подвиг Гераклові, оскільки той працював не безкорисливо, а попросив винагороду.

Шостий подвиг – перемога над Стімфалійськими птахами. Неподалік міста Стімфала, біля болота в густому лісі, оселилися дивовижні птахи: здоровенні, з мідними дзьобами, пазурами та крилами, вони сипали перами, неначе стрілами. Хижі птахи полювали на людей і тварин, бо харчувалися лише м’ясом.

Геракл і Стімфалійські птахи. Альбрехт Дюрер. 1500

Дійшовши до цього лісу, Геракл сів перепочити, аж раптом щось задзижчало і впнулося в землю поруч із ним. Це було мідяне перо Стімфалійського птаха. Геракл сховався під левову шкуру, з-під якої невпинно стріляв у птахів, але їх не меншало. Раптом перед Гераклом з’явилася Афіна Паллада, його опікунка з дитячих років. Вона дала Гераклові мідні трещітки 1 , які зробив сам Гефест. Геракл став їх крутити, чим налякав птахів і, поки ті були в повітрі, перестріляв їх майже всіх.

1 Трещітки – інструмент, що видає тріскучі звуки.

Сьомий подвиг — приборкання страшного Критського бика. На острові Крит жив цар Мінос, котрий поклявся принести в жертву богам бика, що ніколи не знав ярма, якщо боги пошлють йому таку тварину. І Посейдон зробив Міносові такий подарунок: море завирувало, і з хвиль до берега приплив дивовижний білий бик. Посейдонів бик так сподобався Міносу, що цар залишив його собі, а замість нього приніс у жертву іншого бика. Але зранку красень бик вирвався зі стайні і почав нищити все навколо себе. Сердитий Посейдон наслав на бика шаленство.

Геракл і Критський бик. Еміль Фріан. Поч. XX ст.

Над Критом нависла небезпека. За наказом Евристея Геракл прибув до Крита, довго бився з биком і таки приборкав його. Потім пригнав тварину до берега моря та й поплив на її спині додому. По тому притяг бика до Евристея. Той, як завжди, злякався, і Геракл відпустив тварину на волю.

Восьмий подвиг — приборкання жахливих кобилиць царя Діомеда. Цього разу Евристей загадав Гераклові пригнати знаменитих кобилиць фракійського царя Діомеда. Вони були такі скажені, що їх тримали прикутими залізними ланцюгами до мідних стійл та годували лише людським м’ясом. Геракл із гуртом сміливців приплив до країни Діомеда та кинувся до стайні. Кобилиці були такими лютими, що розковувати було неможливо, тож вели їх до корабля помалу.

Діомеда розривають його коні. Гюстав Моро. 1866

Тимчасом Діомед зібрав військо, яке кинулося на чужинців. Зав’язався бій, люті кобилиці вирвалися та розірвали. самого Діомеда. Як то кажуть, не копай яму іншому, бо потрапиш до неї сам. А Геракл із товаришами перемогли Діомедове військо й привезли кобилиць Евристею. Цар спочатку був у захваті від красивих кобилиць, подібних до яких ніхто ніколи не бачив, але щойно вони блиснули на нього очима, він злякався й наказав відігнати їх до гір, як подарунок його покровительці Гері.

Дев’ятий подвиг — здобуття поясу цариці амазонок Іпполіти. На далекому березі моря жили жінки-войовниці – амазонки, які вели свій рід від бога війни Ареса. Коли в них народжувалися хлопчики, то вони або вбивали їх, або ростили з них слуг. А дівчаток учили воювати. Найкращою з-поміж амазонок була Іпполіта, якій сам Арес подарував пояс як ознаку царської влади. Евристеєва донька Адмета захотіла отримати цей пояс, тож цар послав Геракла добути його.

Зібравши невеликий загін героїв, син Зевса на одному кораблі приплив до країни амазонок. Коли ж він пристав до їхньої землі, вийшли амазонки з царицею назустріч Гераклові, бо слава про його подвиги давно вже досягла їхньої країни.

Геракл із жінками воювати не схотів. Він домовився з Іпполітою, враженою його красою та силою, що та сама добровільно віддасть йому свій пояс.

Але Гера, яка ненавиділа Геракла, знову вирішила все зіпсувати. Вона набула вигляду амазонки та підбурила жінок-войовниць проти Геракла, обдуривши, що той, мовляв, хоче викрасти їхню царицю Іпполіту. Амазонки кинулися на героя, але він повбивав найлютіших з-поміж них, інших узяв у полон. Тоді Іпполіта віддала свій пояс Гераклові як викуп за полонену подругу, і він привіз його Евристеєві.

Амазонки. Йоганн Генріх Тішбейн. Бл. 1820

Десятий подвиг — здобуття череди корів Геріона на острові Ерифії, котрий розкинувся в океані далеко на заході. Досягнувши протоки, яка розділяла Європу та Африку, Геракл розсунув там велетенські скелі (так звані Гераклові стовпи), створивши відому зараз Гібралтарську протоку. Знемагаючи від нещадної спеки, Геракл пригрозив луком самому титану Геліосу (Сонцю). За таку сміливість Геліос дав Гераклові свого човна, на якому щоночі перетинав океан, аби щоранку знов з’явитися людям (варіант міфу про чергування дня і ночі). На човні Геліоса Геракл швидко досяг острова Ерифії. На цьому дикому острові паслися червоні корови, яких стерегли здоровенний пастух та двоголовий пес. А сам велетень Геріон мав три голови і три тулуби, що зрослися. А його шість рук і шість ніг були невтомними в бою. Щойно Геракл причалив до Ерифії, як на нього накинувся двоголовий пес. Одним ударом палицею герой збив одразу дві голови. Але на нього вже набігав велетень-пастух. Просвистіла стріла, вмочена, як ми пам’ятаємо, в отруйну кров Лернейської гідри, – і той упав мертвий. Аж тут Геріон наскочив на Геракла так раптово, що в героя була лише мить, аби натягнути тятиву. Зате стріла була пущена так влучно, що прошила зразу всі три голови Геріона, і він одразу сконав.

Геракл б’ється з Геріоном. Чорнофігурна амфора. 550-540 рр. до н. е.

Загнавши корів Геріона до човна Геліоса, Геракл швидко переправив їх через океан. Із вдячністю повернувши Геліосу його човен, Геракл погнав череду Геріона суходолом, долаючи різноманітні перешкоди. А коли Геракл таки пригнав череду до Мікен, невдоволений Евристей приніс корів Геріона в жертву Гері.

Одинадцятий подвиг — похід за яблуками Гесперид. Розгублений Евристей не знав, що б його загадати ще. І знову втрутилася підступна Гера. Колись на весіллі Гери й Зевса земля-мати Гея подарувала нареченій яблуню із золотими яблуками вічної молодості. Те дерево росло десь аж на краю землі, у саду прекрасних Гесперид. А стеріг його дракон з одним оком, яке не спало ні вдень, ні вночі. Навіть самі Геспериди не наважувалися підійти до нього. Загадавши Гераклові принести три яблука із саду Гесперид, Евристей і сам не знав, де знаходиться той сад. Не знав цього і Геракл. Але він таки вивідав цю дорогу в усезнаючого морського бога Нерея.

Геракл долає дракона в садах Гесперид. Пітер Пауль Рубенс. 1635-1640

Геракл у садах Гесперид. Роберт Найт Райленд. 1910

• На цих картинах митці досить вільно інтерпретують міфологічний сюжет. Поміркуйте, навіщо вони змінили хід подій на своїх картинах.

А шлях той був дуже складним. Спочатку Геракл ішов через Лівію, де на нього чекав двобій з Антеем, який був непереможним, допоки торкався землі. Тоді Геракл відірвав Антея від землі й задушив у повітрі. У Єгипті героя схопили та понесли до жертовника, аби там заколоти і принести в жертву Зевсові. Але Геракл вирвався і перебив нападників. Після цього Геракл прийшов до Кавказу, де тисячоліттями мучився нескорений титан Прометей, і звільнив його (про це ви вже читали).

Тепло попрощавшись із Прометеєм, Геракл попрямував далі. Він перейшов через Рифейські гори (можливо, нинішні Карпати) та потрапив до країни гіпербореїв. Там стояв титан Атлант, батько тих самих Гесперид, які стерегли потрібні Гераклові яблука. Атлант тримав на плечах величезний важкий небосхил. Від неабиякої напруги ступні Атланта увійшли в землю. За порадою Прометея Геракл запропонував Атлантові трохи потримати замість нього небо, щоб той трохи перепочив і приніс яблука Гесперид. Атлант приніс яблука, але сказав, що віднесе їх Евристеєві сам, а, мовляв, Геракл нехай потримає небо замість нього. Звичайно, такої ваги герой довго б не витримав, бо він не мав сили титана. Тож Геракл пішов на хитрість: він погодився із пропозицією Атланта, але попросив того тимчасово потримати небо, доки Геракл не підмостить собі на плечі для зручності подушку. Простакуватий титан погодився, і знову взяв небосхил на плечі. А Геракл схопив три яблука Гесперид і помчав до Евристея. Той отримав яблука, але чергова перемога Геракла так розлютила царя, що він кинув їх героєві. Згодом Афіна повернула яблука Гесперидам.

І, нарешті, дванадцятим подвигом Геракла була небезпечна мандрівка в підземне царство Аїда за триголовим псом Кербером. Знову Евристей послав Геракла на неминучу смерть, адже з Аїду не повертався ніхто. Бог Аїд дозволив йому забрати потвору, не використовуючи жодної зброї, голіруч. А це було неможливо, адже Кербер був потворою з трьома головами, тулуб у нього був усіяний зміїними головами та ще й хвіст він мав зміїний.

Геракл виводить Кербера. Йоганн Келер. 1855

Але Геракл придушив Кербера, зв’язав його та відвів до Евристея. Боягузливий Евристей узагалі онімів та лише замахав руками до Геракла: гаразд, я тобі зараховую всі подвиги і відтепер ти сам собі господар, але негайно поверни це страшидло назад! Геракл відпустив ланцюг, і Кербер миттю зник в Аїді.

Так скінчилася служба Евристеєві, і Геракл знову став вільним.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Хто є батьками Геракла? Що про них відомо?

2. Яким було справжнє ім’я Геракла? Що означає слово «Геракл»?

3. Чому всемогутній Зевс не зробив володарем Мікен свого сина Геракла?

4. Хто такий Евристей? Чому Геракл був змушений йому підкорятися? Навіщо творці міфу поряд з Гераклом зобразили Евристея?

5. Назвіть дванадцять подвигів Геракла. Які з них і чому «не зарахував» Евристей? Чи згодні ви з «незарахуванням» двох подвигів Геракла? Чому?

6. Перекажіть один із міфів про Геракла від його імені або від імені Іолая.

7. Чому Геракл став улюбленцем греків? Як ставитеся до Геракла ви?

ПРАЦЮЄМО ВДОМА

1. Складіть сенкан до образу Геракла.

2. Укладіть словничок образних крилатих виразів, що походять з міфів про Геракла за зразком: вираз (пов’язаний подвиг) – його сучасне значення.

3. Перегляньте в онлайн-кінотеатрах екранізацію або мультфільм, зняті за мотивами міфу про Геракла, і поділіться своїми враженнями.

4. Заповніть у зошиті порівняльну таблицю.

Прометей

Геракл

Якими бачили людей?

Чому допомагають людям?

Що за свою допомогу хотіли отримати?

Що принесли людям?

5. Напишіть мінітвір або есе «Улюблений міфологічний герой».

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Міф відрізняється від народної казки тим, що:

  • А в казці є фантастична вигадка, а в міфах немає
  • Б міф існував в усній формі, а казка була записана
  • В казка виражає людський досвід, а міф не виражає
  • Г у міф вірили як у правду, а казку вважали вигадкою

2. Головним богом Олімпу греки вважали

3. Знайдіть ПОМИЛКУ в описах подвигів Геракла:

  • А Авгієві стайні
  • Б Керінейська гідра
  • В Іпполітин пояс
  • Г Немейський лев

4. Хто з перелічених персонажів був титаном?

  • А Афіна
  • Б Прометей
  • В Геракл
  • Г Зевс

5. На якій із картин Геракл і Прометей зображені разом?

6. Позначте вказану рису літерою М, якщо ознака властива міфу, літерою К, якщо риса характерна лише казці, літерою С, якщо ця ознака спільна.

Атланти – хто вони в давньогрецькій міфології?

Якщо запитати когось про істоти, які називаються «» атланти «»: “Хто вони, звідки з’явилися і куди поділися?” “, більшість людей, швидше за все, згадають легенду про зниклу Атлантиду. І в чомусь виявляться праві, проте за поняттям «атлант» ховається не тільки це значення.

  • Атланти: хто вони, на думку більшості
  • Могутній брат Прометея, який тримає на своїх плечах небо
  • Походження та рідні Атласа (Атланта)
  • Діти могутнього титану
  • Подальша доля Атласа (Атланта)
  • Перший цар Атлантиди на ім’я Атлант
  • Народ атлантів
  • Атлант і Атлас
  • Атланти в архітектурі

Атланти: хто вони, на думку більшості

Саме по собі слово «атлант» має грецьке коріння і перекладається як «нести». Можливо, саме тому більшість трактувань цієї назви пов’язані з носінням чогось важкого.

Перше значення слова «атлант» – це ім’я одного з титанів другого покоління, що тримає на своїх плечах небесний звід. Іноді цей персонаж давньогрецької міфології називається Атласом.

Також Атлантом, згідно з одним із творів грецького філософа Платона, звали сина Посейдона. Згодом він став першим царем Атлантиди, а народ став зватися атлантами.

Ті ж греки, а після них і римляни ввели в ужиток поняття «теламон», що означає використання скульптур замість колон при оформленні будівель. Якщо скульптури зображували жінок, вони називалися каріатидами, якщо чоловіків – атлантами.

Могутній брат Прометея, який тримає на своїх плечах небо

Титан на ім «я Атлант, або Атлас, з» явився задовго до давньогрецьких божеств. Як і його свободомислячий брат Прометей, Атлант був приречений на постійне страждання. Адже на його могутніх плечах і день, і ніч покоївся небесний звід, згідно з міфологією.

Тільки одного разу йому був дарований перепочинок. Колись до нього прийшов найсильніший з людей – бастард Зевса Геракл. Атлас попросив його потримати замість нього його ношу, поки той не добуде у своїх дочок чарівних яблук. Пізніше могутній титан мав намір назавжди залишити Геракла тримати небо на плечах, проте епічний герой зміг перехитрити його.

Походження та рідні Атласа (Атланта)

Крім Прометея, у Атласа було ще двоє братів-титанів: Епіметей (необачно одружився на Пандорі) і Менетій.

Батьками трьох відомих богоборців були титани Япет (син Урана і Геї) і океаніда Клімена (дочка Океану і його сестри Тефії).

Діти могутнього титану

Крім братів, як і інші міфологічні персонажі, Атлант мав дружину і дочок. Дружиною мужнього титану була океаніда Плейона, яка також була рідною сестрою його матері Климени. Плейона народила Атланту семеро прекрасних дочок – плеяд. У греків вони називалися атлантидами, а у римлян – вергіліями.

Крім того, в Атланта були дочки – німфи дощу – гіади. Скільки їх точно було, не відомо (від 2 до 12). Є кілька версій, хто був їхньою матір’ю: в одних міфах говориться, що океаніда Ефра, в інших – Плейона.

Також від Плейони у Атласа був син Гіант, який у зрілому віці загинув на полюванні. Гіади так гірко оплакували загибель брата, що Зевс спалився над ними і звернув їх у зірки на небі. У свою чергу, плеяди теж досить важко переживали смерть сестер і брата і наклали на себе руки. Зевс також звернув їх у сузір’я на небосвіді.

Подальша доля Атласа (Атланта)

Згідно з давньогрецькими міфами, ще один бастард Зевса – царевич Персей – після вбивства міськгони Медузи взяв з собою її голову. Під час зустрічі з Атлантом царевич направив на нього голову горгони, і могутній титан був миттєво звернений у величезні скелі, які пізніше були названі Атласькими горами.

Також існує повір’я, що саме на честь цього титану був названий Атлантичний океан.

Крім усього іншого, стародавні греки називали Атланта батьком астрономії. Вважалося, що саме він навчив Геракла науці розуміти рух небесних світил, а також викладав йому основи філософії.

Перший цар Атлантиди на ім’я Атлант

Ще один персонаж у міфології стародавніх греків носив ім’я Атлант. Ним був син морського божества Посейдона та його дружини Кліто.

Згідно з Платоном, батьками Кліто були перші мешканці стародавньої землі під назвою Атлантида, Левкіппа і Евенор. Про батьків Левкіппи нічого не відомо, зате Евенор, як і інші атланти (міфологія Стародавньої Греції) на острові, був сином самої богині землі Геї. Як писав Платон, після одруження у подружжя Евенора і Левкіппи народилася дуже красива донька Кліто (Клейто). Оскільки сім “я жила недалеко від моря, Посейдон одного разу побачив красуню. Однак за життя її батьків він так і не наважився представитися дівчині. Але після того як Кліто стала сиротою, Посейдон взяв її в дружини.

Від цього шлюбу народилося десять синів (п “ять пар близнюків). Атлант і Гадір були найстаршими. При цьому батьки обрали Атланта і зробили його царем землі Атлантиди, названої на честь нього, а народ, що мешкає там, став називатися «» атланти «».

Хто вони, незабаром дізналися всі навколишні народи. Згідно з міфами, цей народ мав неймовірну силу, і тому багато хто вважав їх рівними богам. Атлант – перший цар Атлантиди – правив своєю землею разом з божествами Зевсом і батьком Посейдоном. Під їх чуйним керівництвом атланти билися не тільки зі звичайними воїнами, але і з амазонками, а також горгонами.

Народ атлантів

Завдяки сучасним численним серіалам і фантастичним книгам, всі знають, що кілька тисячоліть тому існувала Атлантида. Однак пізніше вона разом зі своїми мешканцями пішла під воду і досі не знайдена. Досі немає одностайної думки, чим була Атлантида: півостровом, островом або навіть цілим континентом. Те ж саме стосується її мешканців, що носили назву «» атланти «». Хто вони, якими здібностями володіли і чи дійсно всі вони загинули, невідомо.

Більшість атлантологів сходяться в тому, що атланти значно перевищували в зростанні звичайних людей. Прийнято вважати, що представники цього народу були близько 3-4 метрів зростом і володіли величезною грудною кліткою, а також перепонками між пальцями. Це допомагало їм чудово пересуватися у воді.

Примітно, що сьогодні в деяких африканських країнах, недалеко від Середземного моря і Атлантичного океану, археологи знаходять гігантські скелети людей. Багато хто вважає, що вони належать атлантам, але таких знахідок дуже небагато.

Згідно з теорією Олени Блаватської, на Землі існувало кілька рас. Перші люди були подібні ангелам, другі – привидам, третя раса називалася лемурійцями, а четверта – атлантами. Сучасне людство стосується п “ятої – арійської раси. Також багато атлантологів вважають, що атланти за кольором шкіри ділилися на чотири види: чорношкірі, красношкірі, жовтошкірі та коричневошкірі. І між цими видами часто йшли війни.

Крім усього іншого, атлантам приписують володіння духовним третім оком, вміння спілкуватися за допомогою думки і багато інших надприродних здібностей.

Загадкою залишається і причина загибелі цього міфічного народу. Одні кажуть, що, використовуючи свої надлюдські сили і розвинені технології, вони просто знищили один одного, а заодно і Атлантиду. Інші джерела стверджують, що атланти розлютили стародавніх божеств і ті знищили расу разом з континентом. Інші звинувачують землетрус або інші природні катаклізми. Хтось взагалі називає їх інопланетянами, які просто покинули Землю і повернулися на батьківщину.

Деякі вчені пов “язують атлантів і загибель Атлантиди з однією з біблійних історій. Наприклад, після знищення Сатани частина ангелів перейшла на його бік і була вигнана Богом. Опинившись на землі, вони були зачаровані красою людських дівчат і, всупереч забороні Господа, стали одружуватися на них. Від таких шлюбів народжувалися незвичайні діти. Біблія називає їх «нефіліми» («сповини»). Крім величезного зростання, вони мали ще якісь незвичайні для людей властивості, проте це не уточнюється. Зрештою Господь навів на землю потоп, щоб не тільки знищити всіх грішників, але й знищити сповнів.

Багато атлантологів вважають, що, як і Ной, який пережив потоп, частина атлантів змогла врятуватися і довгі століття мешкала серед людей. Однак через втрату зв’язку з батьківщиною з роками вони втратили свої відмінні риси і асимілювалися серед звичайних людей.

Атлант і Атлас

Два персонажі давньогрецьких легенд – Атлас (Атлант) і Атлант (син Посейдона) – існували паралельно. Так, одна з дочок-плеяд титану Атласа Келено була дружиною володаря морів і батька Атланта Посейдона. Згідно з повір’ям, вона народила йому сина Ліка. Таким чином, можна вважати, що Атлас був батьком мачухи Атланта.

Атланти в архітектурі

На честь стародавнього титану, що тримає небосвід на м’язистих плечах, назвали колони у вигляді скульптур.

Судячи з руїн старовинного храму Зевса на Сицилії, поняття «» атлант «» в архітектурі з’явилося досить давно. Примітно, що в архітектурі давньоєгипетських будівель теж присутні атланти.

З приходом Ренесансу, коли в моду увійшла античність і всі її атрибути, атланти і каріатиди знову стали активно використовуватися архітекторами при оформленні будівель. Правда, в цей період досить часто вже не давньогрецькі м’язисті атланти «тримають небо» на кам’яних руках, а скромні християнські святі, закутані в плащі.

Якщо з героями давньогрецьких міфів титаном Атласом (Атлантом) і сином Посейдона – першим царем Атлантиди – все більш-менш зрозуміло, то питання про атлантів – міфічну расу мешканців Атлантиди – залишається відкритим. І поки сучасні вчені будують заумні теорії, а режисери знімають фільми на цю тему, безмовні тезки славного народу – мармурові колони-атланти – «тримають небо» на кам’яних руках і загадково дивляться зверху вниз на людей, ніби знають відповіді на всі ці питання.