“Піпл хаває”. Чому росіян замість McDonald’s годують фастфудом із лого корму для худоби

12-го червня, у “День Росії”, на місці McDonald’s, який пішов з життя скрєпоносців, в РФ відкрили власну мережу фастфуду під назвою “Вкусно и точка”.

Пропозиції зробити local food на кшталт пиріжкової не пішли далі сторінок соцмереж. Росіяни вирішили й надалі готувати гамбургери, чізбургери та картоплю фрі.

Імпортозаміщення відбувається під логотипом, який, як зазначили уважні спостерігачі, підозріло схожий на логотип португальської компанії, яка виробляє корм для корів і свиней.

Навряд щось може бути більш символічним і безглуздим. Але “піпл схаває”.

Логотип португальської компанії, яка виробляє корм для корів і свиней

Кажуть, автор фрази “піпл хаває” – співак родом із Сум Богдан Титомир. Людина-калька, псевдорепер, який, як і більшість, підкорив Москву та пострадянські околиці бездарним копіюванням західної музики.

Якось репортер запитав у Титомира: “Що ж це таке?! Чому у нас музика така паршива?”. На що Богдан відповів сакраментальне: “А що? Піпл хаває”.

Піпл у Росії “хавав” завжди. З самого початку.

Одну з головних святинь РФ, так звану “Володимирську ікону Божої Матері”, Андрій Боголюбський викрав у напівзруйнованому ним Вишгороді та вивіз спочатку в Боголюбове, а потім у Володимир-на-Клязьмі.

Після столітніх поневірянь Московією, Російською імперією та СРСР тепер Вишгородська ікона зберігається в Тверській області як експонат Третьяковської галереї. Як “Володимирська”.

Привласнювати собі чуже Росії не звикати. Прикладів безліч. Розмови про вкрадену історію, про те, з чого копіювали в СРСР зброю, авто чи побутові прилади, вже набили оскомину.

У переосмисленні загальних благ цивілізації, у спільному користуванні всесвітніми досягненнями науки, техніки, культури, кулінарії немає загалом нічого ганебного. Але є нюанси. У Росії крадіжка давно стала чеснотою, яка, впереміш із копіюванням, лягає в основу хибної величі держави.

“РФ – країна-крадій” – у цьому твердженні можна було б знайти багато суб’єктивізму та упередженості. Але хай росіяни кажуть самі за себе.

У 2019-му році Путін влучно сформулював національну ідею РФ. На форумі “Росія кличе!” він заявив:

“Ми почекаємо, поки американці витратять гроші на нові технології, а потім – цап-царап. Або дешево купимо. Це я пожартував! Цап-царап робити не обов’язково”.

Як би Путін не жартував, але Росія продовжує робити цап-царап. Без цього її існування складно уявити.

Після анексії Криму та розв’язання війни на Донбасі росіяни вивозять метал і дітей із розбомбленого Маріуполя, зерно та трактори – з Херсона, пральні машини та кондиціонери – з розграбованих, зруйнованих, закривавлених будинків Бучі, Ірпеня, Бородянки, сіл Сумщини, Харківщини, Чернігівщини.

У 90-ті роки минулого століття Росія мала шанс поставити крапку на своєму злодійському минулому. Але “воровской мир” та “понятия”, що зміцніли у таборах, вийшли на волю і злилися з владою.

Так, Україна теж мала президента-крадія, але він зібрав свої дорогоцінні речі, сів на вертоліт і полетів на свою ментальну батьківщину.

Янукович втік, бо український піпл “хавати” не захотів.

Українці “хавать” більше ніколи не будуть. Хоч би як не намагалася нав’язати свої “поняття” сусідня країна-крадій.

Євген Руденко, журналіст УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Хто автор фрази піпл хаває

Євген Руденко: “Піпл хаває”. Чому росіян замість McDonald’s годують фастфудом із лого корму для худоби

12-го червня, у “День Росії”, на місці McDonald’s, який пішов з життя скрєпоносців, в РФ відкрили власну мережу фастфуду під назвою “Вкусно и точка”.

Пропозиції зробити local food на кшталт пиріжкової не пішли далі сторінок соцмереж. Росіяни вирішили й надалі готувати гамбургери, чізбургери та картоплю фрі.

Імпортозаміщення відбувається під логотипом, який, як зазначили уважні спостерігачі, підозріло схожий на логотип португальської компанії, яка виробляє корм для корів і свиней.

Навряд щось може бути більш символічним і безглуздим. Але “піпл схаває”.

Логотип португальської компанії, яка виробляє корм для корів і свиней

Кажуть, автор фрази “піпл хаває” – співак родом із Сум Богдан Титомир. Людина-калька, псевдорепер, який, як і більшість, підкорив Москву та пострадянські околиці бездарним копіюванням західної музики.

Якось репортер запитав у Титомира: “Що ж це таке?! Чому у нас музика така паршива?”. На що Богдан відповів сакраментальне: “А що? Піпл хаває”.

Піпл у Росії “хавав” завжди. З самого початку.

Одну з головних святинь РФ, так звану “Володимирську ікону Божої Матері”, Андрій Боголюбський викрав у напівзруйнованому ним Вишгороді та вивіз спочатку в Боголюбове, а потім у Володимир-на-Клязьмі.

Після столітніх поневірянь Московією, Російською імперією та СРСР тепер Вишгородська ікона зберігається в Тверській області як експонат Третьяковської галереї. Як “Володимирська”.

[BANNER1]Привласнювати собі чуже Росії не звикати. Прикладів безліч. Розмови про вкрадену історію, про те, з чого копіювали в СРСР зброю, авто чи побутові прилади, вже набили оскомину.

У переосмисленні загальних благ цивілізації, у спільному користуванні всесвітніми досягненнями науки, техніки, культури, кулінарії немає загалом нічого ганебного. Але є нюанси. У Росії крадіжка давно стала чеснотою, яка, впереміш із копіюванням, лягає в основу хибної величі держави.

“РФ – країна-крадій” – у цьому твердженні можна було б знайти багато суб’єктивізму та упередженості. Але хай росіяни кажуть самі за себе.

У 2019-му році Путін влучно сформулював національну ідею РФ. На форумі “Росія кличе!” він заявив:

“Ми почекаємо, поки американці витратять гроші на нові технології, а потім – цап-царап. Або дешево купимо. Це я пожартував! Цап-царап робити не обов’язково”.

Як би Путін не жартував, але Росія продовжує робити цап-царап. Без цього її існування складно уявити.

Після анексії Криму та розв’язання війни на Донбасі росіяни вивозять метал і дітей із розбомбленого Маріуполя, зерно та трактори – з Херсона, пральні машини та кондиціонери – з розграбованих, зруйнованих, закривавлених будинків Бучі, Ірпеня, Бородянки, сіл Сумщини, Харківщини, Чернігівщини.

У 90-ті роки минулого століття Росія мала шанс поставити крапку на своєму злодійському минулому. Але “воровской мир” та “понятия”, що зміцніли у таборах, вийшли на волю і злилися з владою.

Так, Україна теж мала президента-крадія, але він зібрав свої дорогоцінні речі, сів на вертоліт і полетів на свою ментальну батьківщину.

Янукович втік, бо український піпл “хавати” не захотів.

Українці “хавать” більше ніколи не будуть. Хоч би як не намагалася нав’язати свої “поняття” сусідня країна-крадій.

Євген Руденко, журналіст УП

©2000-2015 “Українська правда”