Який твір Ушинського є першою Педагогічною енциклопедією для вчителів

Костянтин Дмитрович Ушинський
(1824-1871 рр.)
видатний педагог,
основоположник наукової педагогіки й народної школи,
автор праць з теорії та історії педагогіки,
підручників для початкового навчання

Костянтин Дмитрович Ушинський народився 18 або 19 лютого 1824 р. (за іншими даними ‑ 1823 р.) у с. Богданка на Новгород-Сіверщині (за іншими даними ‑ в Тулі) в родині дрібномаєтного дворянин, ветерана Вітчизняної війни 1812 р. Сім’я не мала великих матеріальних достатків, оскільки Дмитро Ушинський відпустив селян на волю ще до реформи 1861 р. Мати, Любов Степанівна Гусак-Капніст, яка походила з родини відомого українського письменника В. В. Капніста, померла, коли синові було 11 років. Але його початковою освітою й вихованням опікувалася саме вона. Прищеплену нею любов до української мови й культури педагог проніс через усе своє життя. Середню освіту Ушинський здобув у Новгород-Сіверській гімназії, яка, на його думку, була однією з найкращих на той час.

Після закінчення гімназії він вступив на юридичний факультет Московського університету (1840 р.) і закінчив його в 1844 р. з відзнакою. Рада університету присудила йому ступінь кандидата юриспруденції. Під час навчання захоплювався лекціями історика Т. М. Грановського та професора-юриста П. Г. Редкіна. Будучи студентом, давав приватні уроки, оскільки на той час батько збіднів і не міг надсилати йому гроші. Юнак багато читав, вивчав сучасну філософію, захоплювався літературою, мистецтвом і прагнув бути в курсі політичних подій у Росії та за кордоном. Збереглися окремі уривки з його щоденника, з яких постає образ людини великого розуму, міцної волі, відданої своїй вітчизні, народові.

Після закінчення університету (1846 р.) К. Д. Ушинський працював у Ярославському Демидовському юридичному ліцеї професором камеральних наук (економіка, фінанси, державне право). Через чотири роки педагог був змушений залишити ліцей через свої демократичні ідеї. Він виїхав до Петербурга, де обійняв посаду дрібного урядовця в департаменті Міністерства внутрішніх справ. Та невдовзі за різкий відзив про начальника його звільнили.

Після років безробіття, праці в журналі «Современник» (1952-1954 рр.) Костянтин Дмитрович влаштувався в 1854 р. викладачем, а згодом і інспектором Гатчинського сирітського інституту та паралельно співпрацював з журналом «Библиотека для чтения» (1954-1956 рр.). Саме тут він долучився до практичної педагогічної діяльності й розробки основних проблем педагогічної науки. На той час К. Д. Ушинський писав педагогічні статті у такому виданні, як «Журнал для воспитания». Там він почав друкувати свої статті: «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Про народність у громадському вихованні», «Про заходи поширення освіти через грамотність» та ін. Педагогічні знахідки були настільки оригінальними, що в 1859 р. він був запрошений на роботу в Смольний інститут шляхетних дівчат на посаду інспектора. В ці роки він продовжував вести активну літературну й громадську діяльність: склав хрестоматію “Дитячий світ” (1861 р.), редагував “Журнал Министерства народного просвещения”, опублікувавши в ньому свої статті: “Праця в її психічному й виховному значенні”, “Недільні школи”, “Питання про народні школи”, “Проект учительської семінарії”. Та незабаром він був змушений залишити інститут і поїхати на лікування за кордон.

Відрядження за кордон для лікування та вивчення постанови жіночої освіти насправді було політичним засланням на п’ять років. Там К. Д. Ушинський старанно та критично вивчав роботу жіночих навчальних закладів, дитячих садків, притулків. Найдовше він перебував у Швейцарії, але відвідав і школи Німеччини, Франції, Бельгії та Італії. У ці роки він склав книгу “Рідне слово” (1864 р.), написав статтю “Педагогічна подорож до Швейцарії”, підготував до друку два томи фундаментальної праці “Людина як предмет виховання” (1868 р.), зібрав матеріал до третього тому цього унікального твору тощо. По суті це були перші масові та загальнодоступні підручники для початкового навчання дітей. Більше того, Костянтин Дмитрович написав та видав до «Рідного слова» – «Керівництво до викладання по «Рідному слову» для вчителів і батьків». Це керівництво справило значний уплив на народну школу. Свою значимість як посібник з методики викладання рідної мови ця книга не втратила і до сьогодні. Про це свідчить той факт, що до 1917 року воно витримало 146 видань.

Двадцять один рік К. Д. Ушинський працював у вищих школах на викладацькій та інспекторській роботі, поєднуючи її з напруженою науковою діяльністю. Тільки над книгою “Людина як предмет виховання” він працював 16 років. Костянтин Дмитрович, маючи вже слабке здоров’я, не витримав тяжкого горя — трагічної загибелі (під час полювання) старшого сина Павла, і 22 грудня 1871 р. Він помер в Одесі по дорозі в Крим, куди їхав на лікування. Сім’я на той час уже жила в Києві, де й поховано великого педагога згідно з його заповітом.

З нагоди 200-річчя Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського презентуємо книгу А. Богуш, В. Пікінера «Педагогічна спадщина К. Д. Ушинського у вимірі сучасності».

Педагогічна спадщина К. Д. Ушинського у вимірі сучасності
Автори: А. Богуш, В. Пікінер
Видавництво: Київ: Слово
Рік видання: 2017
Сторінок: 344
Анотація: У монографії розкрито життя, педагогічну і наукову діяльність засновника вітчизняної дошкільної педагогіки Костянтина Дмитровича Ушинського: становлення педагогічної системи вченого; розвиток педагогічних ідей Ушинського в теорії педагогічної освіти і зокрема дошкільної освіти; схарактеризовано лінгводидактичну спадщину К. Д. Ушинського; представлено результати експериментального дослідження з використанням спадщини К. Д. Ушинського в сучасних закладах.

Монографія адресована науковцям, магістрам, студентам, викладачам, аспірантам, вихователям ДНЗ.

Константин Дмитриевич Ушинский: краткий биографический очерк
Составитель: А. Ф. Фролков
Издательство: СПб. : тип. М. М. Стасюлевича
Год издания: 1881
Страниц: 61
Аннотация: Биографический очерк вышел к 10-летию со дня смерти К. Д. Ушинского. Автор – личный секретарь Константина Дмитриевича – воспользовался как своими воспоминаниями, так и указаниями и материалами семьи Ушинского, а также и уже напечатанными работами — некрологами Рехневского и Стоюнина, воспоминаниями Чалого, книгами Лядова и Семенова о Смольном монастыре.

Выход в свет биографии Ушинского, первой законченной и литературно обработанной биографии, имел большое значение и был встречен сочувственно и с одобрением.

Книгу можна переглянути та завантажити в повнотекстовому варіанті.

Використані ресурси:

1. Березівська Л. Д. Ушинський Костянтин Дмитрович / Л. Д. Березівська // Українська педагогіка в персоналіях : У 2 кн. : навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / ред. О. В. Сухомлинська. – Київ : Либідь, 2005. – Кн. 1 : Х-ХІХ століття. – С. 284-292.

Над статтею працювали: Матковська Д. М., Гадомська А. А., Бондаренко Г. Б.

Автор колажу: Матковська Д. М.

КОСТЯНТИН УШИНСЬКИЙ ЯК ЗАСНОВНИК ПЕДАГОГІКИ І ФІЛОСОФ ОСВІТИ (до 200-ї річниці від дня народження видатного українського діяча К.Д. Ушинського)

У статті йдеться про відзначення 200-річчя К.Д. Ушинського і проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції «Видатний Син Українського Народу (До 200-річчя від дня народження вчителя вчителів К.Д. Ушинського)». Вшанування пам’яті видатного сина українського народу, педагога-просвітника Костянтина Дмитровича Ушинського актуалізувало його творчість і його ідеї на сучасному етапі розвитку суспільства. Стисле викладення змісту пленарних доповідей та виступів, заслуханих і обговорених учасниками заходу, демонструє затребуваність педагогічних ідей українського педагога на сучасному етапі трансформації освіти. Учасниками конференції визнано за необхідне сприяти введенню до глобального наративу постаті Костянтина Ушинського як видатного діяча українського народу.

Related Papers

Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі

У статті проаналізовано прояви впливу культу особи радянських політичних лідерів В. Леніна і Й. Сталіна на український історико-педагогічний наратив. Показано, що у наукових працях обидва радянські лідери завжди подавалися як геніальні вчені, інтелектуали, мислителі, які продовжують і розвивають теорію К. Маркса та Ф. Енгельса. Відзначено, що у творах обох більшовицьких вождів історики педагогіки дошукувалися тез щодо історичних обставин і прогнозів розвитку освіти і педагогіки. Встановлено, що культ особи Й. Сталіна у 1930–1940-х рр. в наративі істориків педагогіки потіснив культ особи В. Леніна. Підкреслено, що після ХХ з’їзду КПРС (1956) з історико-педагогічного наративу зникають згадки про Й. Сталіна і уводиться висновок про шкідливість культу особи для наукової роботи. Досліджено, що масштабних проявів культу особи М. Хрущова та Л. Брежнєва в історико-педагогічному наративі українських учених не було, а спроби звеличення їхньої діяльності мали фрагментарний характер.

Наукові інновації та передові технології

EXCERPTS FROM OUR CHINESE DIARY: NOTES ON UKRAINIAN STUDIES, EDUCATION AND CULTURE The given article highlights peculiarities of everyday life in China in the perception of Ukrainian scholars who lived for almost a year in Shanghai, the biggest city of this country. The author emphasize on Ukrainian presence in this country, namely they write about the Department of Ukrainian Language and Literature and the Centre for Researching Ukraine at Shanghai International Studies University, the Museum “Ukraine” in Jinhua, presentation of Taras Shevchenko’s poetry in the Ukrainian Embassy in PRC, the bronze bust of M. Hohol in Shanghai, an interesting and initiative Ukrainian community of this city etc. The article also describes authors’ impressions after visiting Chinese museums, churches and temples, parks and public gardens in Shanghai, Beijing, Nanjing and Suzhou, a Chinese village, eating Chinese cuisine etc.

Problèmes et perspectives d’introduction de la recherche scientifique innovante (Volume 5)

The purpose of the article the coverage of the stages of the life of pianist, laureate of the international competition, Associate Professor at Nizhyn Mykola Gogol State University Vedda Rosen, determine its contribution to the development of the musical space of Chernihiv region second half of the 20th century. In the field of view of the author – the study of performing and pedagogical activities by V. Rosen of the period of the late 1950s–early 2000s in the context of the development of the artistic phenomenon of the Nizhyn as one of the cultural centers of Chernihiv region. The methodology of the article is based on historical and chronological, source studies, logical and generalizing methods for analyzing periodical sources, studying the creative biography of V. Rosen, identifying the influence of her performing and musical-pedagogical activities on the development of the musical space of Chernihiv region. The scientific novelty of the publication is the first in the Ukrainian.

Наукові перспективи (Naukovì perspektivi)

Східноєвропейський історичний вісник