Чим вкриті пінгвіни

0 Comments

Пінгвіни, що не підриваються на мінах

Мінні поля на Фолклендських островах закладалися, щоб знищувати британських солдатів. Утім, в останні 35 років вони фактично перетворились на заповідник для пінгвінів. Так чи інакше, прийшов час розміновувати пташину домівку, розповідає Метью Теллер.

Я піднімаюся стежкою, що височіє над океанською косою. Під ногами хрумтить гравій.

По один бік від мене простягається смуга білосніжного піску, підперта горбистими дюнами; вони вкриті жорсткою травою вперемішку з водянкою – низьким чагарником, який плодоносить ядуче-солодкими червоними ягодами.

Та найбільше в цій місцевості вражають звуки. Гуркіт океану перебивають кумедні пронизливі вигуки тисяч магелланових пінгвінів. Один з них, стривожений за свою нору неподалік від стежки, витягує до мене свою шию, змахує крилами й незадоволено верещить, від чого в мене ледь не лопаються барабанні перетинки.

Тепер я розумію, чому місцеві вважають цих птахів тупаками.

Автор фото, Matthew Teller

Пляж, по якому також розкидані групки вайлуватих субантарктичних пінгвінів, так і вабить прогулятися по піску – але цьому перешкоджає огорожа з колючого дроту з табличками “небезпечно!”

Це бухта Йорка, вона розташована дуже близько від Стенлі – столиці Фолклендських островів. Тут, на пляжі, колись популярному серед відпочивальників, о 4:30 ранку 2 квітня 1982 р. висадились аргентинські морські десантники, поклавши початок масштабному вторгненню.

Британським військовим знадобилося 74 дні, щоб відновити контроль над Стенлі. За цей час загинуло 907 осіб, переважно аргентинські призовники.

Однією з перших операцій аргентинців під час окупації було закладання десятків тисяч мін в необроблювану землю. Це мало сповільнити контрнаступ британців – особливо якби ті захотіли зайти з моря через пляжі навколо Стенлі, зокрема бухту Йорка.

Автор фото, Peter Gibbs

На щастя, пінгвінам міни не шкодять, принаймні тим дрібним видам, що водяться тут – магеллановим і субантарктичним.

“Вони надто легкі, щоб детонувати міни”, – каже Естер Бертрам, голова Фолклендського товариства охорони природи.

Пінгвіни вже кілька десятиліть живуть собі тихо й мирно на мінному полі, захищені від людського втручання огорожею. Навколо них поступово відновилася дика рослинність.

“Природні системи повернулися не те щоб до початкового стану, але до стану клімаксної спільноти (розвиненої екосистеми. – Ред.), принаймні на певних ділянках”, – каже Пол Брікл, директор Південноатлантичного дослідницького інституту проблем довкілля.

“Міни – це жахливо, але їх дуже важко позбутися. Саперам фактично треба повзати пляжем на колінах, розгрібати землю й дюни, втручаючись в екосистему. Тому вмикається корисливе мислення: який зиск ми отримаємо з розмінування?” – пояснює він.

Автор фото, Phil Coomes

Не всі члени невеликої острівної спільноти – тут мешкає близько 3 тисяч осіб – підтримали ідею розмінування.

“Правду кажучи, фолклендці не пройнялися цією ідеєю”, – каже Беррі Елсбі, депутат Фолклендського законодавчого зібрання.

“Ми би воліли краще не чіпати ті мінні поля. Всі вони чітко позначені та відгороджені. За весь цей час жодна цивільна особа не постраждала. Ми сказали британському урядові: не витрачайте на це гроші! Краще розмінуйте якусь іншу територію, де люди більше потребують землі для обробки”.

“На жаль, – підсумовує пан Елсбі, – британський уряд не має вибору. Він зобов’язаний провести розмінування, бо підписав Оттавську конвенцію”.

Конвенція про заборону застосування мін, ухвалена в 1997 р. в Оттаві, накладає на підписантів (включно з Великою Британією) вимогу повністю очистити підконтрольну територію від мін.

Отже, міни мусять піти, хоч би якої думки не були про це фолклендські громадяни та пінгвіни.

Автор фото, Getty Images

Неподалік Стенлі детонувала міна

З 2009 р. британський уряд витратив на розмінування Фолклендських островів десятки мільйонів фунтів. Тут працює експертна група саперів – переважно фахівців з Зімбабве, які мають великий досвід розмінування рідної країни та інших гарячих точок. Роботу цієї групи координує Ґай Маро, працівник Програми розмінування Фолклендських островів.

Пан Маро веде мене на один з робочих майданчиків. Посеред вересового пустища, ігноруючи вітер і зливу, сапер Інносент Мудзамірі у захисному костюмі та масці пояснює нам, у чому полягає його робота: лежати в торф’яному болоті й помалу розчищати бруд з пристроїв, що могли б розірвати його на шматки.

“Треба бути обережним, та й усе. Робити все акуратно, щоб не потривожити міну”, – каже він.

“Слід звільнити розум від думок – про рідний дім, про що завгодно. Зосередитись лише на тому, що робиш”.

Автор фото, Matthew Teller

Наразі пан Мудзамірі та його колеги очистили понад 7 млн квадратних метрів переважно дикої місцевості. Втім, теперішня “п’ята фаза” програми розмінування наштовхнулася на складнощі, бо справа дійшла до бухти Йорка та інших екологічно вразливих територій.

Уряд Фолклендських островів якраз проводить розгорнуту оцінку потенційного впливу програми розмінування на довкілля, досліджуючи користь та небезпеку від очистки місцевості, багатої на фауну та флору.

Бухта Йорка особливо складна для саперів. Річ у тім, що у 1982 р. міни були розміщені на поверхні піщаних дюн, але за 35 років ці дюни змінили форму під дією вітру. Навіть з детальними схемами розташування мін, переданими Аргентиною Британії після війни, неможливо сказати, де ці міни зараз – їх могло віднести далеко від початкового розташування чи поховати глибоко в піску.

Саперам, напевно, доведеться повністю перекопати берег – можливо, за допомогою бронетехніки – та просіяти весь пісок. Є попередні плани зробити це взимку, поки пінгвіни в морі. Втім, середовище їхнього проживання може бути вщент зруйноване, як і ширша екосистема.

Автор фото, Getty Images

Інша потенційна загроза – це туризм, один з головних складників економіки Фолклендів. Щороку на острови навідуються близько 50 тисяч туристів – переважно пасажири круїзних лайнерів, що курсують водами Південної Америки та Антарктики, запливаючи на Фолкленди на день-другий.

Щойно корабель пристає до берега, сотні пасажирів одночасно спішать подивитися на дику природу Фолклендів. Якщо бухту Йорка знову відкриють для відвідин, вона приваблюватиме туристів наче магніт, адже від Стенлі сюди лише десять хвилин автобусом.

Ще одне джерело занепокоєння – місцеві мешканці. Більшість фолклендських пляжів – це приватна територія. Але бухта Йорка знаходиться у державній власності; якщо її знову відкриють, вона може швидко повернути собі репутацію улюбленої зони для відпочинку мешканців Стенлі. Вже й сьогодні багатьох тривожить катання на квадроциклах і випасання худоби на державній землі поза колючим дротом бухти Йорка. Поки що неясно, чи вдасться захистити від людської діяльності знешкоджені мінні поля, коли дріт приберуть.

У 2010 р. пан Маро керував розмінуванням іншої ділянки узбережжя поблизу Стенлі – бухти Серф, де було знайдено 1800 мін. Сьогодні, коли місцеві мешканці гуляють дюнами й берегом разом зі своїми собаками, шкода від людського втручання майже не помітна.

Автор фото, Getty Images

“Це дивовижно, але природа воскресла, – каже пан Маро. – У цій бухті ми мусили вдатися до радикальних заходів, зокрема детонувати протитанкові міни. В деяких місцях ями сягали десяти метрів завглибшки – ніби поверхня Місяця. Та потім ми засипали усе піском, так щоби врешті-решт природа змогла повністю відновитися. Як бачите, їй це вдалося”.

Отже, на Фолклендських островах потрібно очистити територію від мін та зберегти дику природу.

А тим часом крикливі пінгвіни бухти Йорка живуть розкошуючи. Парадоксально, але цим вони завдячують одному з найгірших людських лих – війні.

Цікаві факти про пінгвінів. Де живуть, що їдять і як сплять пінгвіни?

Напевно, найдивовижнішими птахами на нашій планеті є пінгвіни. Цікаві факти про ці симпатичні істоти ми представимо вам у цій статті. Це єдиний птах, який чудово плаває, а літати не може. Крім того, пінгвін може ходити у вертикальному положенні. Це нелітаючий птах, що відноситься до загону пінгвіноподібних.

  • Ареал проживання
  • Назва
  • Види пінгвінів
  • Імператорський пінгвін
  • Королівський пінгвін
  • Пінгвін Аделі
  • Північний хохлатий пінгвін
  • Золотоволосий пінгвін
  • Зовнішні особливості
  • Спосіб життя
  • Чим харчуються пінгвіни?
  • Як сплять пінгвіни?
  • Цікаві факти про пінгвінів

Ареал проживання

Величезні території, переважно в холодних регіонах Південної півкулі – це місця, де живуть пінгвіни. Найбільші популяції зафіксовані в Антарктиці. Крім того, вони цілком комфортно почуваються в Південній Африці і на півдні Австралії. Практично вся прибережна лінія Південної Америки – це територія, де живуть пінгвіни.

Назва

Походження назви цих птахів має три версії. Перша пояснює його поєднанням слів pen – “голова” і gwyn – “біла”. Колись воно ставилося до безкрилої гагарки (нині вимерлої). Оскільки ці птахи схожі зовні, назва перейшла і на пінгвіна.

Згідно з другою версією, свою назву пінгвін отримав від англійського слова pinwing, яке перекладається як “крило-шпилька”. За третьою версією, назва птаха сталася від латинського pinguis, яке означає “товстий”.

Види пінгвінів

Чи знаєте ви, скільки видів пінгвінів мешкає на нашій планеті? Сучасною класифікацією ці птахи об ‘єднані в шість пологів і дев’ ятнадцять видів. З деякими з них ми познайомимо вас у цій статті.

Імператорський пінгвін

Найбільший і важкий птах: вага самця може досягати 40 кг, а довжина тіла – близько 130 см. На спинці оперення чорне, черевко біле, а на шиї можна побачити характерні плями яскраво-жовтого або помаранчевого кольору. Імператорські пінгвіни є жителями Антарктики.

Королівський пінгвін

Зовні дуже схожий на імператорського, але дещо поступається йому за розмірами: довжина його тіла близько 100 см, а вага не перевищує 18 кг. Крім того, у цього виду інший окрас – спинка покрита темно-сірими, іноді майже чорними пір ‘ям, черевко біле, а на боках голови і на грудці розташовуються яскраво-помаранчеві плями. Ці птахи мешкають у прибережних водах затоки Лузітанія, на островах Вогняна Земля, Південних і Сандвічевих, Кергелен і Крозе, Маккуорі і Південна Георгія, Прінс-Едуард і Херд.

Пінгвін Аделі

Середня за величиною птиця. Її довжина не перевищує 75 см, а вага – 6 кг. Спинка у Аделі чорна, черевко – біле. Особливістю цього виду є біле кільце навколо очей. Живуть ці птахи в Антарктиді, а також на прилеглих до неї островах: Оркнейських і Південних Шетландських.

Північний хохлатий пінгвін

Вид, який на сьогоднішній день знаходиться під загрозою зникнення. Це невеликий птах довжиною близько 55 см при вазі в 3 кг. Спинка і крила сіро-чорні. Черевко біле. Жовті брови переходять в розташовані збоку від очей пучки з яскраво-жовтих пір ‘їв. На голові пінгвіна знаходиться чорний хохолок, який і дав назву виду.

Основна частина популяції заселяє острови Неприступний і Гоф, Трістан-да-Кунья, які розташовані в акваторії Атлантичного океану.

Золотоволосий пінгвін

Довжина тіла цього пінгвіна варіюється в межах 76 см, вага – трохи більше 5 кг. Окрас – типовий для всіх пінгвінів, але з однією особливістю: над очима є незвичайні пучки з пір ‘я золотистого кольору. Золотоволосі пінгвіни обжили південні береги Індійського океану, Атлантики, трохи рідше зустрічаються на півночі Антарктики, а також на островах Субантарктики.

Зовнішні особливості

На суші цей незвичайний птах, який не вміє літати, виглядає дещо незграбно через особливості будови кінцівок і тіла. Пінгвіни мають обтічну форму тіла з чудово розвиненою мускулатурою грудного кіля – нерідко вона становить четверту частину від загальної маси птиці.

Тіло пінгвіна упитане, трохи стиснуте з боків, покрите пір ‘ям. Голова не надто велика, розташовується на гнучкій і рухливій, але короткій шиї. Дзьоб у цих птахів сильний і гострий.

Цікаві факти про пінгвінів пов ‘язані з їхньою будівлею. В ході еволюції і способу життя крила пінгвіна видозмінилися і перетворилися на ласти: під водою вони в плечовому суглобі обертаються як гвинт. Ноги товсті і короткі, з чотирма пальцями, які з ‘єднуються плавальними перепонками.

На відміну від більшості птахів, ноги пінгвіна помітно зміщені назад, що змушує птицю тримати тіло, перебуваючи на суші, строго вертикально. Підтримувати рівновагу пінгвіну допомагає коротенький хвіст, який складається з двадцяти жорстких пір ‘їв: птах спирається на нього за необхідності.

Ще один цікавий факт про пінгвінів – їх скелет складають не порожні трубчасті кістки, що зазвичай характерно для птахів. Їх кістки більше нагадують по будові кістки морських ссавців. Для теплоізоляції у пінгвінів є солідний запас жиру, його шар досягає трьох сантиметрів.

Оперення пінгвінів густе і щільне: короткі, дрібні пір ‘я покривають тіло птиці подібно черепиці, захищаючи від промокання в холодній воді.

Спосіб життя

Пінгвіни знаходяться під водою в пошуках їжі досить тривалий час, занурюючись на три метри в глибину і долаючи відстані близько тридцяти кілометрів. Дивно, з якою швидкістю плавають пінгвіни – вона може досягати 10 км на годину. Представники деяких видів можуть пірнати на глибину до 130 метрів. Коли пінгвіни не вступають у шлюбний період і не виходжують потомство, вони віддаляються від берега на досить великі відстані (до 1000 км).

Щоб прискорити пересування сушею, пінгвін лягає на черево і швидко ковзає по снігу або льоду, відштовхуючись кінцівками. Такий спосіб пересування дозволяє птахам розвивати швидкість до 6 км/год. У природних умовах пінгвін живе близько двадцяти п ‘яти років. У неволі при належному відході цей показник збільшується до тридцяти.

Чим харчуються пінгвіни?

За одне полювання пінгвін здійснює від 190 до 900 занурень. Точне число залежить від кліматичних умов, виду пінгвіна, потреби в кормі. Цікаво, що ротовий апарат птиці влаштований за принципом насоса: вона всмоктує через дзьоб некрупний видобуток. Під час годування в середньому птахи пропливають близько тридцяти кілометрів і майже вісімдесят хвилин на добу знаходяться на глибині більше трьох метрів.

Основою раціону пінгвінів є риба. Але що їдять пінгвіни (крім риби)? Птах із задоволенням поїдає кальмарів, дрібних восьминогів і невеликих молюсків. Дитинчата годуються напівперевареною їжею, яку їхні батьки відригують зі шлунка.

Як сплять пінгвіни?

Відповідь на це запитання цікавить багатьох наших читачів. Пінгвіни сплять стоячи, зберігаючи під час сну температуру тіла. Цікаві факти про пінгвінів пов ‘язані і з цим станом птахів. Час, який вони витрачають на сон, безпосередньо залежить від температури повітря – чим нижче температура, тим коротший сон. Довше птахи сплять під час ліньки: у цей період вони мало їдять, а додатковий сон дозволяє їм скоротити витрату енергії, що витрачається. Крім того, пінгвіни сплять під час висиджування яєць.

Цікаві факти про пінгвінів

Виявляється, що не всі пінгвіни – милі і невинні істоти. Наприклад, кам ‘яні пінгвіни наділені досить агресивною подобою. Вони можуть атакувати будь-який об ‘єкт, який їм не сподобався.

Пінгвінам не потрібна прісна вода – вони п ‘ють морську воду, оскільки мають спеціальні залози, які відфільтровують сіль.

У шлюбний період, висловлюючи свої ніжні почуття, самець очкового пінгвіна погладжує свою обраницю крилом по голові.

Пінгвін є символом операційної системи Linux.

Ноги у пінгвінів не мерзнуть, оскільки в них мінімальна кількість нервових закінчень.