Хвороби та шкідники абрикосу

0 Comments

Зміст:

Абрикос: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 27 квітня 2016 🕒 25 хвилин 👀 64940 разів 💬 36 коментарів

  • Посадка й догляд за абрикосом
  • Дерево абрикос – опис
  • Посадка абрикоса
    • Коли садити абрикос
    • Як посадити абрикос навесні
    • Посадка абрикоса восени
    • Догляд за абрикосом навесні
    • Догляд за абрикосом улітку
    • Догляд за абрикосом восени
    • Обробка абрикоса
    • Підживлення абрикоса
    • Зимівля абрикоса
    • Коли обрізувати абрикос
    • Як обрізувати абрикос
    • Обрізування абрикоса навесні
    • Обрізування абрикоса влітку
    • Обрізування абрикоса восени
    • Як розмножувати абрикос
    • Розмноження кореневими паростками або паростю
    • Насіннєве розмноження абрикоса
    • Щеплення абрикоса
    • Сорти абрикоса для Підмосков’я
    • Ранні сорти абрикоса
    • Середньостиглі сорти
    • Пізні сорти абрикоса
    • Коментарі

    Абрикос звичайний (лат. Prunus armeniaca) – вид плодового дерева роду Слива родини Розові. Науковці досі точно не знають, звідки взявся абрикос. Одні вважають, що з району Тянь-Шань у Китаї, інші впевнені, що батьківщиною рослини є Вірменія. У всякому разі, до Європи абрикос потрапив саме з Вірменії: існує версія, що Олександр Македонський привіз його до Греції, а звідти дерево потрапило до Італії, проте документальних підтверджень цьому немає.

    На територію Росії абрикос було завезено із Західної Європи в XVII столітті, а в Україну і на Кавказ він потрапив із Середнього і Близького Сходу. На перське походження абрикоса вказує назва «жерделі», поширена в той час на теренах України. У Росії абрикос теж іноді називали «жерделі», а ще «жовтосливник» і «морель».

    Посадка й догляд за абрикосом

    • Посадка: із середини до кінця квітня, на півдні можна садити в кінці вересня або на початку жовтня.
    • Цвітіння: із початку квітня.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: легкий суглинок нейтральної або слабколужної реакції.
    • Полив: проводиться по кільцевих канавах. Уперше – під час цвітіння, удруге – у травні, у період інтенсивного росту пагонів, утретє – на початку липня, за два тижні до збору врожаю. Вологозарядковий полив проводять у жовтні.
    • Підживлення: 2-3 підживлення навесні азотними добривами (курячим послідом, гноївкою, сечовиною або селітрою): напровесні, перед цвітінням і після нього. Улітку проводять обробку розчинами мікроелементів по листю. З другої половини літа внесення азоту припиняють, а в кінці серпня або у вересні вносять калійно-фосфорні добрива. Органіку вносять один раз на 2-3 роки, а гній під перекопування можна вносити тільки один раз на 4-5 років.
    • Обрізування: у середині жовтня – регулююче й санітарне обрізування, напровесні – санітарне і формувальне. У середині червня один раз на три роки – санітарна прочистка й омолоджувальне обрізування для стимуляції росту нових пагонів.
    • Розмноження: паростю, кореневими пагонами, щепленням.
    • Шкідники: плодожерки, гусінь білана, листовійки, попелиці.
    • Хвороби: моніліоз, клястероспоріоз (дірчаста плямистість), гриб Валса, вертицильоз, віспа, вірусні хвороби в’янення та мозаїка.

    Дерево абрикос – опис

    Абрикос – листопадне плодове дерево, що досягає у висоту 5-8 м. Кора абрикоса сірувато-бура, на старих стовбурах розтріскується. Молоді пагони голі, червоно-коричневі, блискучі. Листя абрикоса черешкове, чергове, округло-яйцеподібне, відтягнуте на верхівці, дрібнозубчасте по краю, іноді подвійно-зубчасте, завдовжки до 9 см. Поодинокі сидячі білі з рожевими прожилками квітки діаметром 25-30 мм на коротеньких квітконіжках розпускаються в березні або квітні, раніше, ніж з’являється листя. Квітучий абрикос так само прекрасний, як яблуня, груша, черешня або вишня. Плід абрикоса – соковита однокістянка жовто-помаранчевого кольору, округла, еліптична або оберненояйцеподібна з поздовжньою борозенкою. Кісточка плоду товстостінна, шорстка або гладка.

    Живе абрикос до ста років, плоди починають формуватися з трирічного віку, плодоношення триває 30-40 років. За рахунок глибокого проникнення коренів у ґрунт абрикос посухостійкий. Велика частина дерев здатна витримати холоди до -25 ºC, а найстійкіші сорти не бояться тридцятиградусних морозів. Абрикос є родичем таких плодових культур, як персик, слива, ірга, горобина, аронія, айва, мушмула, шипшина, яблуня і груша. У цій статті ми вам розповімо про те, як виростити абрикос: як його правильно посадити, як доглядати за абрикосом, як формувати його крону обрізуванням, чим підживити абрикос, як розмножувати його щепленням або іншими способами і як обробляти абрикос від шкідників і хвороб.

    Посадка абрикоса

    Коли садити абрикос

    У північних широтах абрикос у саду найкраще садити напровесні, з середини до кінця квітня, поки на деревах не почали розкриватися бруньки. У південній місцевості можна посадити абрикос восени, на початку жовтня, з розрахунком, щоб саджанець устиг укоренитися до настання зими. У середній смузі можна садити цю культуру як навесні, так і восени. Оскільки абрикос з усіх кісточкових культур найбільш світло- і теплолюбний, висаджувати його бажано на добре освітленій і захищеній від сильного вітру височині, де є стік холодного повітря в нижчі місця. Представники роду Слива не терплять кислих ґрунтів, тому такий ґрунт перед посадкою доведеться вапнувати. Оптимальний ґрунт для абрикоса – легкий суглинок.

    Як посадити абрикос навесні

    Хоч би в яку пору року ви вирішили садити абрикос, яму потрібно викопувати з осені. Приблизний розмір котловану 80х80х80 см, хоча габарити залежать від розмірів кореневої системи саджанця. У дно котловану по центру вбивають кілок такої висоти, щоб він виступав над рівнем ґрунту на півметра, потім у яму як дренаж насипають шар щебеню. У вийнятий із котловану ґрунт у пропорції 2:1 додають торф або перегній, 500 г суперфосфату, 2 кг золи, старанно перемішують ґрунтосуміш і висипають її в яму, щоб над поверхнею ділянки утворилася гірка. У такому вигляді котлован можна залишити під опади.

    Найкращий посадковий матеріал – однорічні саджанці абрикоса. Вони швидко приживаються, їхню крону легше формувати. Купувати посадковий матеріал потрібно в розплідниках або спеціалізованих магазинах, які добре себе зарекомендували, інакше замість сортового саджанця можна купити дичку. У саджанців культурних сортів товсті однорічні гілки, на яких немає колючок, а біля основи щеплення є шипик. Зверніть увагу на стан кореневої системи саджанця: якщо вона підмерзла або пересохла, деревце навряд чи приживеться.

    Навесні викопайте в ґрунті котловану, який осів за зиму, ямку за розміром кореневої системи саджанця. Перед посадкою видаліть на саджанці підгнилі, пошкоджені або підсохлі корінці, злегка вкоротіть здорове коріння й опустіть його в глиняну бовтанку з додаванням коров’яку, після чого розмістіть коріння саджанця в ямі таким чином, щоб коренева шийка перебувала на 5-6 см вище рівня поверхні, прикопайте саджанець, утрамбуйте ґрунт і вилийте в пристовбурні кола два-три відра води. Коли волога вбереться, а коренева шийка, опустившись, зрівняється з поверхнею ділянки, саджанець слід прив’язати до кілка.

    Посадка абрикоса восени

    Осінню посадку абрикоса здійснюють так само, як і весняну. Яму готують на два-три тижні раніше. І, до речі, глиняна бовтанка має бути такої густоти, аби на коренях залишався, не стікаючи, шар завтовшки 3 мм. Якщо ви висаджуєте не одне, а кілька саджанців абрикоса, майте на увазі, що кожному дорослому дереву знадобиться в майбутньому площа не менше 5 м².

    Догляд за абрикосом

    Догляд за абрикосом навесні

    Ранньою весною, до того, як у деревах почнеться сокорух, здійснюють формування абрикоса і його санітарне обрізування – видаляють поламані, обморожені за зиму і хворі гілки. Штамби дерев і основи скелетних гілок обробляють розчином вапна.

    Як будь-яке інше плодове дерево, абрикос навесні потребує добрив. Чим підживити абрикос, щоб він не відчував браку життєво важливих елементів? Перше весняне підживлення, воно ж обробка абрикоса, можна провести розчином сечовини – цей захід не тільки наситить ґрунт азотом, а й захистить дерево від збудників захворювань і комах-шкідників, що зимували в його корі і в ґрунті пристовбурного кола. Однак перед тим, як обробити абрикос сечовиною, переконайтеся, що бруньки на деревах ще не набубнявіли, інакше ви можете спалити їх.

    Якщо ви не встигли обприскати абрикос сечовиною до початку сокоруху, то доведеться з метою профілактики від хвороб і шкідників вдатися до обробки дерев препаратами Агравертін, Іскра-біо, Акарін або Здоровий сад, а підживлення внести в сухому вигляді в пристовбурні кола з розрахунку 70 г азотного добрива і 50 г аміачної селітри на один абрикос. Друге весняне підживлення можна внести органікою, якщо ви не удобрювали нею ґрунт щонайменше два роки.

    Після безсніжною зими і весни без дощів абрикос потребує поливу.

    Догляд за абрикосом улітку

    Абрикос улітку, особливо в посушливу погоду, потребує вологи, тому в червні обов’язково полийте абрикос, якщо ви не зробили цього в травні.

    У літню пору починається ріст нових плодових гілок, тому може знадобитися обрізування абрикоса, інакше в загущеній кроні не зрітимуть плоди, а замість акуратного садового дерева у вас виросте велетень, з якого буде важко знімати урожай.

    Якщо є така необхідність, проведіть обробку абрикоса проти сезонних шкідників і хвороб.

    Літо – час збору і переробки врожаю. Не забувайте, що абрикоси не дозрівають після збору, тому знімайте їх із дерева вчасно, починаючи з нижніх гілок.

    Після збору врожаю абрикос у серпні потребує поливу – це буде останнє, так би мовити, підзимнє поливання, яке наситить ґрунт вологою і допоможе дереву пережити зиму.

    Догляд за абрикосом восени

    Восени ваше завдання підготувати дерево до зимівлі. Які заходи на вас чекають? По-перше, санітарне обрізування абрикоса, при якому потрібно видалити гілки, поламані під час збирання врожаю, а також засохлі і хворі пагони.

    Після падолисту з ділянки прибирають рослинні залишки, а ґрунт у пристовбурних колах перекопують. І, нарешті, восени проводять профілактичну обробку абрикоса проти хвороботворних організмів і шкідників, які влаштувалися на зимівлю в корі штамба або в ґрунті пристовбурного кола.

    Обробка абрикоса

    Для кожного захворювання є свій спосіб лікування, а для будь-якого шкідника – методи боротьби з ним. Однак краще не чекати, коли лікування абрикоса від небезпечного захворювання або від наслідків життєдіяльності шкідливих комах стане необхідним, а вжити, як кажуть юристи, превентивних заходів. Для цього потрібно проводити весняні та осінні профілактичні обробки дерев спеціально розробленими для цього препаратами. Перша обробка, по сплячих бруньках, здійснюється розчином 700 г сечовини в 10 л води. Але якщо бруньки на деревах уже набубнявіли, сечовину використовувати не можна, тому обробку проводять мідним купоросом, бордоською рідиною або препаратами, які ми перерахували раніше. Водночас із цією захисною обробкою можна провести обприскування дерев розчином Циркону або Екоберіну, яке послужить підвищенню стійкості абрикоса до погодних умов і захворювань.

    До цвітіння при температурі повітря не нижче 18 ºC необхідно обробити абрикос від кліщів, личинки яких зимували в землі, колоїдною сіркою або Неороном, а від довгоносиків і листовійок Децисом або Кінміксом. Після цвітіння проводять профілактичну обробку абрикоса від моніліозу Оксіхомом або Ридомілом відповідно до інструкції.

    У період росту плодів дерева захищають препаратами Хорус і колоїдною сіркою від кокомікозу і борошнистої роси, але обробка повинна проводитися не пізніше, ніж за 2 тижні до збору врожаю.

    Восени, після падолисту, абрикос знову можна обробити сечовиною.

    Підживлення абрикоса

    Абрикос протягом вегетаційного періоду підживлюють кілька разів. Навесні рослина потребує азотних добрив, які переважно вносять у ґрунт. До початку літа таких підживлень може бути 2 або 3: на самому початку весни, перед цвітінням і після нього. В якості добрива найчастіше використовують сечовину, гнойову рідину, курячий послід і селітру.

    Улітку підживлення здійснюють по листю. Обробляють абрикоси азотовмісними складами, а також розчинами мікроелементів, яких дерева потребують у цю пору. Починаючи з другої половини літа перестають вносити азот, замінивши його калійно-фосфорними добривами.

    Після збору врожаю, в кінці серпня або у вересні, абрикос підживлюють мінеральними добривами, що містять фосфор і калій – обидва ці елементи містяться в деревній золі. В цей же час бажано додати в ґрунт трохи кальцію у вигляді крейди.

    Попереджаємо: гній як органічне добриво з розрахунку 4 кг на м² можна вносити один раз на 2-3 роки, не частіше. Компост вносять у ґрунт у кількості 5-6 кг на м², додавши в нього мінеральні добрива. Курячий послід, в якому міститься як азот, так і калій із фосфором, вносять у кількості 300 г на м² ділянки, попередньо змішавши його з компостом. Органічні добрива вносять раз на 2-3 роки, а якщо дерева ростуть під задернінням, то органіка їм узагалі не потрібна.

    Азотні добрива мають властивість затягувати період росту пагонів, тим самим знижуючи їхню зимостійкість, тому, починаючи з другої половини літа, їх внесення недоцільно. Під час перших трьох підживлень (напровесні, до і після цвітіння) дозування азотних добрив становить 30-40 г/м².

    Потреба в калії виникає в період дозрівання плодів, тому сорокапроцентну калійну сіль слід вносити кілька разів протягом сезону з інтервалами в один місяць, закладаючи її в борозенки завглибшки 20-30 см по периметру пристовбурного кола з розрахунку 40-60 г/м².

    У період формування, зростання і дозрівання плодів рослинам потрібен також фосфор у вигляді суперфосфату. Його в обов’язковому порядку вносять до і після цвітіння в кількості 200 г/м².

    Такими елементами, як марганець і бор, можна підживити абрикос улітку по листю. Наприклад, розчином 1 столової ложки борної кислоти в 10 л води абрикос обробляють 2-3 рази за сезон, а однопроцентним розчином сірчанокислого марганцю дерева обприскують, як тільки розкриється все листя. Через місяць-півтора обробку повторюють.

    Зимівля абрикоса

    З усіх кісточкових рослин у абрикоса найбільш зимостійка коренева система, тому зима в середній смузі йому не страшна. Але молоді рослини все ж потребують утеплення на зиму. Штамби одно- і дворічних саджанців обв’язують ялиновим гіллям, а згори обертають лутрасилом або спанбондом, після чого високо підгортають низ стовбура. Знімають укриття в кінці березня.

    Обрізування абрикоса

    Коли обрізувати абрикос

    Вирощування абрикоса передбачає формування його крони, а також своєчасне санітарне та омолоджуюче обрізування. Обрізування – один із найважливіших пунктів догляду за деревами та чагарниками, його здійснюють щорічно. Як і коли правильно обрізувати абрикос?

    Абрикос, на відміну від інших плодових дерев, зав’язі не скидає, тому часто потерпає від перевантаженості плодами, від чого його гілки обламуються. Для підтримки балансу між плодами, гілками і листям дерева необхідно в середині жовтня провести регулююче, формуюче і санітарне обрізування абрикоса.

    Напровесні формуюче і санітарне обрізування проводять, як тільки потеплішає, але потрібно встигнути зробити це до розпускання листя. Зазвичай видаляють підмерзлі або поламані гілки і пагони, а також підрізають гілки і провідник із метою формування крони.

    Улітку, в середині червня, один раз на три роки проводять санітарне та омолоджуюче обрізування, щоб стимулювати приріст нових пагонів на 30-50 см і закладення врожайних бруньок на вторинних пагонах.

    Молоді саджанці обрізують уперше через рік після посадки.

    Як обрізувати абрикос

    Абрикос плодоносить на плодових гілках (вони ж плодушки), шпорці і букетних гілках. Плодушки активні не більше трьох років, після чого їх потрібно міняти. Якщо абрикос не обрізувати, він плодоноситиме нерегулярно – через рік, а то й через два. Крім того, дерева з загущеною кроною схильні до захворювання на кокомікоз.

    Формують крону абрикоса по-різному: традиційними є форма кулі, форма кипарису, а є ще форма пальметта і різновид цієї форми пальметта Вер’є – найкращий варіант крони за коефіцієнтом урожайності з одного кубічного метра простору. Детальний опис того, як формувати ці крони – тема окремої статті. Сьогодні поговоримо про те, як формують звичну для дерев наших садів розріджено-ярусну крону.

    У перший рік усі сили саджанця йдуть на потужний провідник. На початку осені провідник посадженого минулої осені дерева вкорочують на одну чверть. На наступний рік потрібно визначитися зі скелетними гілками: залиште дві найсильніші й укоротіть їх наполовину, а решту гілок виріжте на кільце. Центральний провідник обріжте так, щоб він був довший за скелетні гілки на 20-25 см. Видаліть із гілок пагони, що ростуть під гострим кутом.

    У наступні роки закладають ще 3-5 скелетних гілок і формують на них розгалуження другого порядку, розташоване на відстані 30-40 см одна від одної. Слідкуйте за тим, щоб верхні пагони не обганяли в зростанні нижні. Зайві пагони видаляйте. Після закладання останньої сьомої скелетної гілки наступної весни обріжте провідник урівень із нею – він більше вам не знадобиться. Коли формування крони завершено, підтримуйте її в оптимальному стані – не дозволяйте загущуватися. Пагони у сортів із гарним розгалуженням укорочують на третину, а у тих сортів, що розгалужуються погано, тільки наполовину. Сильно зростаючі дерева обрізують тричі на рік: слабкі пагони вкорочують на чверть, сильні – наполовину.

    Коли у дорослих дерев щорічний приріст стане менше 40 см, абрикос починають омолоджувати: скелетні гілки обрізують на три-чотирирічну деревину, роблячи зрізи на сильні відгалуження, що ростуть у правильному напрямку.

    Обрізування абрикоса навесні

    У результаті відмирання плодушок скелетна гілка абрикоса оголюється. Плодоносний абрикос обрізують з метою підтримки його ростової активності, щоби щорічні прирости були не менше 40-50 см. Як тільки приріст зменшується до 30 см, необхідно провести чеканку пагонів на дворічну деревину. Крім того, навесні здійснюють проріджування крони: вирізають всихаючі і слабкі гілки, переводять напівскелетні і скелетні гілки на бічні та зовнішні відгалуження, розташовані у вільному просторі. Залежно від розмірів і густоти крони дерева за один раз прорізають від двох до чотирьох лопатей-прорізів.

    Обрізування абрикоса влітку

    У теплих районах доцільно проводити після весняного літнє обрізування абрикоса, при якому пагони завдовжки 30-40 см укорочують наполовину. Літнє обрізування забезпечує рясний приріст ще до кінця поточного року: дерево до кінця вегетації встигає відновити листя і закласти генеративні бруньки на пагонах другої хвилі. Головна умова успішного відновлення після літнього обрізування – забезпеченість абрикоса вологою і живленням. Якщо виникають об’єктивні труднощі з поливом, літнє обрізування краще не проводити.

    Обрізування абрикоса восени

    Осіннє обрізування абрикоса здійснюють із метою підготовки дерев до зими. З молодих дерев видаляють хворі, слабкі і сухі гілки, рани і тріщини на дереві зачищають і обробляють садовим варом. Щоб освітлити крону, видаляють гілки, спрямовані всередину. Сильні пагони з метою попередження перевантаження під час плодоносіння й оголення гілок обрізають на дво-трирічну деревину.

    На зрілих деревах гілки вкорочують, використовуючи відгалуження наступного порядку. Обрізувати гілки в оголеній частині не можна. Сильно загущену крону починають проріджувати з периферійних гілок – напівскелетних. Спочатку потрібно обрізати пошкоджені гілки, що заважають одна одній і затінюють, а потім, якщо цього буде недостатньо, 15-20 % здорових гілок укорочують на нижнє відгалуження. Після цього обростаючу родючу деревину звільняють від сухих, хворих і пошкоджених гілочок.

    Скелетні гілки першого порядку вирізають тільки в разі крайньої потреби.

    Розмноження абрикоса

    Як розмножувати абрикос

    Розмножується абрикос насінням і вегетативними способами. Через те, що багато сортів абрикоса перехреснозапильні, припустити, що виросте з їхнього насіння, проблематично. Винятком є сорт Карлик, насіння якого повністю копіює материнську рослину.

    Вегетативні способи дозволяють отримати потомство без сюрпризів. Найчастіше в аматорському садівництві використовується спосіб розмноження щепленням, однак якщо ви хочете виростити точну копію вподобаного вам дерева, можна використовувати спосіб розмноження паростками або кореневим відростком.

    Розмноження кореневими паростками або паростю

    Парость навколо абрикоса утворюється зазвичай у результаті пошкодження дерева тваринами, морозами або занадто сильним обрізуванням, а кореневі відростки свідчать про те, що кореневу систему абрикоса було пошкоджено. Однак цей спосіб має свій недолік, оскільки здорове дерево не утворює ні парості, ні відростків. Якщо ж вони є, відкопайте однорічний відросток, що зростає якнайдалі від материнської рослини, щоб не пошкодити кореневу систему дерева, і відсадіть його. Майте на увазі, що є сенс розмножувати відростками тільки кореневласний абрикос, оскільки у щеплених дерев кореневі відростки дають не сортову щепу, а підщепу.

    Насіннєве розмноження абрикоса

    Тим, хто захоплюється експериментами, пропонуємо познайомитися з правилами насіннєвого розмноження абрикоса. Чеснотою дерева, вирощеного з кісточки самоплідного абрикоса, є стійкість до клімату.

    Кісточки промивають, заливають на добу водою, викидають ті, що спливли, а решту висаджують у ґрунт вологими на глибину 6 см на початку або в середині осені. При більш пізній посадці гризуни можуть відразу розтягнути кісточки. Зверху грядки присипають перегноєм та травою і підтримують їх увесь час у вологому стані. Можна посадити кісточки абрикоса в середині весни, але тоді ще з осені їх потрібно скласти в ящик із піском і помістити на всю зиму в холодильник. Сходи накривають пластиковими пляшками з обрізаною шийкою. Догляд за молодими сіянцями включає полив, розпушування ґрунту, прополювання і підживлення. У вересні підрослі сіянці пересаджують на постійне місце.

    Щеплення абрикоса

    В якості підщепи для щеплення використовують саджанці абрикоса, сливи домашньої, персика, гіркого мигдалю й аличі. Перед тим, як прищепити абрикос, потрібно визначитися, яке дерево ви в підсумку хочете отримати. Щеплення на мигдаль і персик дає абрикос із низькою морозостійкістю, а щеплення на підщепу абрикоса, сливи й аличі дозволяє виростити дерева середньої витривалості стосовно холодів. Що стосується розмірів, то найвищими виростають абрикоси на підщепах мірабелі, аличі та персика, середньорослі – на підщепах нещепленого абрикоса, слив-угорок і мигдалю, а щеплення на терен дає можливість вирощувати напівкарликові і карликові дерева, за якими нескладно доглядати і з яких легко знімати урожай.

    В якості підщепи використовують дворічні саджанці з товщиною стовбура не менше 8 мм. Найкращий час для щеплення – квітень або травень, коли сокорух в абрикосі найсильніший. Найпростішим способом щеплення є копулювання – його використовують, коли прищепа і підщепа однієї товщини. Підщепу обрізують на висоті 7 см від поверхні, потім на підщепі і прищепі роблять однакові косі зрізи, прикладають зрізи один до одного, замазують садовим варом і щільно обертають ізострічкою або скотчем. Якщо діаметри ненабагато відрізняються, використовують спосіб одностороннього копулювання, а якщо підщепа набагато товща за прищепу, використовують спосіб щеплення за кору.

    Хвороби абрикоса

    Абрикоси уражаються такими захворюваннями, як моніліоз, гриб Валса, вертицильоз, клястероспоріоз, віспа, стрічкова мозаїка і вірусне в’янення.

    Моніліоз спочатку вражає квітки, від чого вони в’януть, потім грибок переходить на пагони, листя, а потім і на гілки, які в результаті розвитку хвороби вкриваються тріщинами. Абрикос сохне.

    Способи боротьби. У тій фазі, коли бутони ще зелені, обробіть дерево трипроцентною бордоською рідиною. У період цвітіння використовуйте проти моніліозу препарат Тельдор. Після цвітіння проведіть обробку препаратом Хорус. У період дозрівання плодів двічі з інтервалом 10 днів обприскайте дерево розчином 5 г препарату Світч у 10 л води, другу обробку проведіть за два тижні до збору врожаю.

    Клястероспоріоз, або дірчаста плямистість, утворює на листках рослини плями бурого кольору, які поступово перетворюються на дірки. На пагонах теж з’являються плями, потім на них утворюються тріщини, а з тріщин тече камедь. Місця, уражені захворюванням, стають потворними.

    Способи боротьби. Напровесні і восени, після опадання листя, абрикос обробляють однопроцентним розчином мідного купоросу або чотиривідсотковою бордоською рідиною. У дощове літо абрикос доведеться обприскувати кожні два тижні. Замість зазначених препаратів у фазі, коли зелені бутони стають рожевими, можна застосовувати Хорус.

    Гриб Валса – інфекційне захворювання, яке призводить до утворення наростів-виразок оранжевого кольору.

    Способи боротьби. Щоб уникнути зараження, не обрізуйте дерева у період спокою. Слідкуйте за тим, аби ґрунт у пристовбурних колах завжди був пухким. Обробка дерева проводиться розчином 10 г препарату Світч у 10 л води. Інтервали між сеансами обробки – 7-10 днів, але останнє обприскування проведіть не пізніше ніж за два тижні до збору врожаю. Можна використовувати фунгіцидний спрей. І обов’язково стерилізуйте інструменти перед обрізуванням.

    Вертицильозне в’янення призводить до пожовтіння листя нижньої частини дерева, верхівка ж залишається зеленою. Грибок накопичується в черешках і жилках листя, з яких потрапляє в ґрунт і заражає інші, як правило, молоді рослини.

    Способи боротьби. Уникайте перезволоження ґрунту, а також не вирощуйте поблизу абрикоса рослини родини Пасльонових і суницю. В якості профілактики навесні і після падолисту проведіть обробку абрикоса двопроцентними розчинами бордоської рідини, Топсину-М, Превікуру, Фундазолу або Вітаросу.

    Віспа – вірусна хвороба, яка утворює на плодах абрикоса вдавлені коричневі смуги і плями. М’якоть навколо плям стає сухою. Плоди дозрівають раніше терміну, їхні смакові якості залишають бажати кращого.

    Вірусне в’янення. Визначити його можна за фактом розпускання листя абрикоса під час його цвітіння. На листках з’являються світло-зелені плями, листова пластина потовщується і скручується. У плодів м’якоть навколо кісточки темніє і відмирає. Передається захворювання зазвичай під час щеплення.

    Стрічкова мозаїка – теж вірусне захворювання, яке проявляється жовтими смугами на листках, що поступово перетворюються на мереживний візерунок. Уражені листки відмирають.

    Способи боротьби з вірусними хворобами. Вилікувати вірусні захворювання не можна. Тому так важливо не захворіти на них. Посадка і догляд за абрикосом повинні здійснюватися суворо за правилами. Висаджуйте тільки здоровий посадковий матеріал, в якості прищепи використовуйте верхівку пагона. Слідкуйте за чистотою ділянки і здоров’ям дерев. Негайно знищуйте шкідливих комах, які можуть бути переносниками вірусних захворювань. При обрізуванні і щепленні використовуйте тільки стерильні інструменти. Обробляйте стовбур абрикоса вапном із мідним купоросом.

    Шкідники абрикоса

    Не можна сказати, що абрикос так уже сильно потерпає від шкідників, але з тими, які частіше за інших докучають цій культурі, ми вас познайомимо.

    Попелиця (тля) – ця всюдисуща комаха висмоктує з рослин сік, від чого вони слабшають. У результаті на листках абрикоса може оселитися сажистий гриб, який живиться відходами життєдіяльності попелиць. Крім того, саме тля найчастіше є переносником вірусів, лікування від яких немає. Знищують тлю обробкою дерева мильними розчинами тютюну або золи. Якщо ваші зусилля не увінчаються успіхом, завжди можна вдатися до Актелліка або Карбофосу.

    Плодожерка – невеликий метелик, що зимує в коконі у верхньому шарі ґрунту або в тріщинах штамба. У першій декаді червня плодожерки вилітають і відкладають яйця на черешках листя та в зав’язях плодів. У другій половині літа з’являється і відкладає яйця друге покоління шкідника. Гарні результати в боротьбі з плодожеркою дає осіння і весняна профілактична обробка абрикоса. Крім цього, необхідно регулярно розпушувати ґрунт у пристовбурних колах, а також обробляти штамб і основи скелетних гілок вапном із додаванням мідного купоросу.

    Гусінь метелика-білана пошкоджує листя та бруньки абрикоса, вигризаючи в них дірки. Її збирають механічно протягом сезону, а восени потрібно зняти з дерев і знищити кладки яєць білана, загорнуті в скручене листя.

    Листовійка – її гусінь, прокидаючись після зимівлі в корі дерева або в верхньому шарі ґрунту, активно поїдає листя і бруньки абрикоса, потім обертається на лялечку, а в липні з’являються метелики, що відкладають яйця на пагонах і листках дерева. Боротьба з листовійкою і її гусінню ведеться обробкою штамба та основ скелетних гілок концентрованим розчином хлорофосу після збору врожаю і навесні, як тільки температура повітря досягне 15 ºC.

    Хвороби і шкідники абрикоса не такі вже й численні, проте краще, щоб їх не було взагалі. Домогтися цього можна, прибираючи кожної осені сад, спалюючи рослинні рештки, перекопуючи ґрунт у пристовбурних колах і не нехтуючи весняними й осінніми профілактичними обробками.

    Сорти абрикоса

    Сорти абрикоса для Підмосков’я

    В Україні абрикоси ростуть у кожному дворі, на вулицях, уздовж доріг і в посадках. Вони щорічно плодоносять, хоча багато з них ніколи не знали обрізування і не підживлювалися. А в Підмосков’ї абрикосове дерево не таке вже часте явище, оскільки в кліматичних умовах Московської області абрикос вимагає постійної турботи, та й не кожен сорт цієї культури підходить для вирощування в цій місцевості. Які ж сорти адаптовані до умов Підмосков’я?

    • Червонощокий – урожайний, зимостійкий, стійкий до хвороб і самоплідний сорт абрикоса з округлою розлогою кроною і великими яйцеподібними або округло-плоскими плодами вагою до 50 г золотисто-помаранчевого кольору з яскравим рум’янцем. Шкірочка плодів тонка, м’якоть ароматна, світло-помаранчева, солодка з незначною кислинкою. Плоди призначені для вживання в свіжому вигляді, а також для приготування компотів, варення і сухофруктів.
    • Медовий – урожайний, дуже морозостійкий високорослий сорт із розлогою кроною. Плоди цього сорту невеликі, рівнобокі, жовтого кольору в дрібну червону цятку. Опушення плодів слабке. М’якоть жовта, щільна, волокниста і солодка. Використовуються плоди для їжі і домашніх заготовок.
    • Тріумф північний – високоврожайний, стійкий до хвороб сорт із великими овальними плодами вагою до 55 г жовто-оранжевого кольору з незначною пазеленню на тіньовому боці. Шкірочка середньої товщини, з опушенням. М’якоть помаранчевого кольору однорідної консистенції, дуже приємна на смак.
    • Витривалий – морозостійкий, самоплідний, стійкий до хвороб сорт високої і стабільної врожайності. Дерево великого розміру, плодоношення наступає на 5-6 рік після посадки. Плоди абрикоса середнього розміру, округло-плоскі, вагою до 45 г, золотисто-помаранчевого кольору з яскравим червоним рум’янцем. Шкірочка з опушенням. М’якоть запашна, яскраво-помаранчева, дуже солодка. Кісточка відділяється легко.
    • Снігурок – найкращий абрикос із погляду зимостійкості. Дерево заввишки всього півтора метра. Сорт вирізняється високою врожайністю, самоплідністю, невибагливістю до складу ґрунту, однак має такий недолік, як нестійкість до плямистості листя і моніліозу. Плоди пружні, при правильному зберіганні здатні лежати до середини зими.

    Ранні сорти абрикоса

    Сьогодні існує понад півсотні сортів абрикоса звичайного вітчизняної і зарубіжної селекції. За термінами дозрівання вони поділяються на три групи. Перша група – абрикоси ранні, що дозрівають на початку липня – представлені такими сортами:

    • Мелітопольський ранній – стійкий до хвороб зимостійкий сорт із високою пірамідальною кроною і великими плодами вагою до 60 г овальної, злегка плескатої форми, жовто-помаранчевого кольору. Шкірка у плодів тонка, м’якоть ароматна, щільна, без волокон, солодка на смак;
    • Лескоре – скоростиглий сорт чеської селекції з високою зворотнопірамідальною кроною і середньої величини запашними плодами вагою до 45 г, приємними на смак. Єдиним недоліком сорту можна вважати схильність до захворювання на моніліоз;
    • Альоша – урожайний зимостійкий сорт з округлими яскраво-жовтими плодами в червону цяточку. Вага плодів не більше 20 г. М’якоть помаранчева, кисло-солодка;
    • Воронезький ранній – гібрид середньоазійського сорту Ахрорі і мічурінського сорту Товариш. Найраніший десертний, частково самоплідний сорт середньої зимостійкості з невеликими плодами вагою до 20 г. Плоди солодкі з легкою кислинкою, кісточка добре відстає від м’якоті;
    • Ранній із Морден – канадський морозостійкий сорт, що починає регулярне і рясне плодоношення вже з другого року. Плоди цього абрикоса середньої величини, вагою до 50 г із малосолодкою помаранчевою м’якоттю, яка легко відходить від кісточки.

    Крім описаних, до ранньостиглий сортів належать Самбурський ранній, Царський, Айсберг, Червневий, Альянс, Ранній Марусича, Червневий, Ветеран Севастополя.

    Середньостиглі сорти

    Ці абрикоси достигають до середини або кінця липня. Найпопулярнішими із середньостиглих сортів можна назвати:

    • Поліський великоплідний – стійкий до грибків, урожайний, зимостійкий швидкоплідний сорт з округлою кроною і яскраво-помаранчевими з червоним рум’янцем ароматними, ніжними, кисло-солодкими плодами вагою до 55 г. Незважаючи на середню висоту дерева, урожай доведеться знімати з драбиною;
    • Ананасовий – широко відомий, невибагливий і високоврожайний скоростиглий сорт із негустою кроною і великими, смачними, солодкими плодами. Іноді дерева цього сорту уражаються плямистістю. Плоди вживаються як у свіжому вигляді, так і в якості варень, джемів і компотів;
    • Погрімок – частково самоплідний сорт універсального призначення зі злегка здавленими з боків кругло-овальними плодами зеленувато-жовтого кольору без рум’янцю. М’якоть оранжево-жовта, щільна і солодка. Кісточка легко відділяється від м’якоті;
    • Куйбишевський ювілейний – стійкий до грибків зимостійкий і посухостійкий сорт із невеликими, злегка сплюсненими помаранчевими плодами з невеликим рум’янцем на сонячному боці. Вага плодів не більше 25 г. Шкірочка тонка, м’якоть оранжева, трохи волокниста, соковита, кислувато-солодка;
    • Десертний – зимостійкий врожайний сорт із пишною кроною. Плоди середнього розміру вагою до 30 г, світло-жовтого кольору, кислувато-солодкого смаку. Шкірочка плодів тонка, м’якоть ніжна.

    До середньостиглих належать також сорти Ботсадівський, Запорожець, Шаламарк, Сардонікс, Шелудько, Десертний, Надійний, Мічурінець, Ялтинець, Амурський, Водолій, Монастирський, Молодіжний, Авіатор, Буревісник, Фелпс, Олімп, Альтаїр.

    Пізні сорти абрикоса

    Деякі сорти абрикоса дозрівають уже в серпні, коли літо закінчується. До пізньостиглих сортів абрикоса належать:

    • Фаворит – зимостійкий сорт із блискучими помаранчевими округлими плодами середнього розміру вагою до 30 г із щільною, соковитою помаранчевою м’якоттю найвищих смакових якостей. Їх вживають у свіжому вигляді і роблять із них заготовки на зиму;
    • Іскра – зимостійкий, урожайний і стійкий до деяких захворювань сорт, рано вступає в плодоношення, з асиметричними жовтогарячими плодами в червоних цятках і рожевим рум’янцем. Вага плодів до 45 г. М’якоть середньої щільності, соковита з кисло-солодким смаком;
    • Красень Києва – дозріває в другій декаді серпня, зимостійкий самобезплідний сорт, який потребує запилювачів, з великими широкоовальними плодами масою до 55 г інтенсивно-жовтого кольору і кислувато-солодкого смаку. Плоди їдять свіжими, консервують і сушать;
    • Вогник – зимостійкий сорт із розлогою кроною і плоскувато-округлими помаранчевими плодами вагою до 25 г з густим яскраво-червоним рум’янцем, що вкриває майже весь плід. М’якоть щільна, солодка, червоно-помаранчева, кісточка відділяється легко;
    • Успіх – один із найбільш зимостійких гібридів, отриманих від сортів Люїзе, Товариш і Найкращий мічурінський, з округлими жовтими плодами середнього розміру вагою до 30 г у червонуватих цятках по сонячній стороні. М’якоть жовто-бурштинова, кислувато-солодка, середньої соковитості. Кісточка від м’якоті відходить добре. Сорт самоплідний.

    До пізньостиглих належать також сорти Сирена, Костюженський, Особливий Денисюка, Компотний, Подарунок, Сюрприз і Радість.

    Хвороби абрикосів: опис, лікування, фото

    Щовесни нас радує солодким і захопливою запахом прекрасний колір абрикосового дерева. І як ми чекаємо прильоту бджіл для запилення. З настанням літа ми очікуємо, коли цей бурштиновий плід буде нас радувати медовим смаком. Абрикосова дерево легко виростити, якщо правильно доглядати за ним з моменту посадки. Але не завжди ми можемо помітити вчасно проблему і тим більше розпізнати ознака і симптом хвороби дерева.

    Існують грибні захворювання та вірусні захворювання.

    Грибкові захворювання абрикоса

    Збудник – гриб. Він призводить до побуріння і загибелі всіх важливих частин дерева: квіток, втеч, плодів.

    До грибкових захворювань відносяться:

    Розглянемо кожне окремо.

    Моніліоз (розрізняють дві форми хвороби моніліальний опік і сіра гниль плодів)

    Ознаки: хід хвороби нагадує дію вогню – спочатку уражаються квітки, які миттєво в’януть, потім суперечки гриба переходять на листя і пагони. Більш товсті гілки покриваються тріщинами. Все швидко всихає.

    Сприятливий період хвороби – цвітіння в прохолодну, дощову погоду. Спосіб проникнення – спори гриба розвіюються вітром або комахами на квітки. Міцелій, з квітки, проникає і вражає пагони. Комахи переносники: листовійки, молі, плодожерки, жуки-довгоносики. А так же при зіткненні хворого плода і здорового. Якщо не вжити жодних заходів, то хвороба: по-перше призведе до втрати врожаю на 70-80%; по-друге інфекція збережеться до наступної весни.

    Заходи боротьби і профілактика: У фазі «зелений бутон» обприскуємо 3% бордоською рідиною. Відразу після цвітіння: Хорус (3г на 10 л води). За 10-15 днів до збору врожаю з інтервалом 10 днів обприскувати препаратом Свитч (5г розвести в 5-10л води) .Тельдор – препарат, який можна використовувати в період цвітіння до дозрівання плодів (8г на 10 л води).

    Клястероспоріоз (дірчастий плямистість)

    Ознаки: найбільш характерно проявляється на листках. На листках утворюються бурі плями, які призводять до випадання частини листа, залишаючи діри. Пагони покриваються округлими, а потім розтріскуються плямами, з яких випливає камедь. Уражені місця стають потворними.

    Сприятливий період хвороби: навесні і восени відбувається зараження.

    Заходи боротьби і профілактика: обрізка і спалювання уражених пагонів і гілок перед листопадом. Розприскувати навесні на нирки, а так само восени після опадання листя 4% -ву бордоською рідиною або 1% розчином мідного купоросу. Якщо літо дощове, то обприскують кожні 15 днів. Так само можна застосовувати хорус 3г на 10 л води, використовується в фазі «рожевого бутона» і головне, безпечний для бджіл.

    гриб Валса

    Захворювання інфекційне – розвивається, коли потрапляє інфекція в ранки дерева.

    Ознаки: зовні це наріст, схожий на виразку помаранчевого кольору.

    Методи боротьби і профілактика: в період спокою не рекомендовано робити обрізку дерева, щоб уникнути зараження, а також краще зберігати грунт в добре розпушування стані. У боротьбі ще можна використовувати Свитч (10г на 10л води, обробляти за 15-20 днів до збору врожаю з інтервалом 7-10 днів).

    Вертикальне в’янення (вертіціллез)

    Ознаки: листя жовтіє в нижній частині дерева, а верхівка залишається зелена. На корі дерева немає видимих ознак хвороби. Гриб розвивається в провідних судинах деревини і накопичується в черешках і жилках листя. Розкладаючись, рослинні залишки потрапляють в грунт і заражають нові рослини через поріз. В основному уражаються молоді рослини.

    Методи боротьби і профілактика: попереджати надмірне зволоження ґрунтів, уникати близької посадки пасльонових, суниці, тютюну. При скопуванні землі не пошкоджувати коріння, уражені гілки утилізувати. Навесні, по розпустився ниркам, і восени, в період листопаду – обприскувати бордоською рідиною.

    Вірусні захворювання абрикоса

    А тепер розглянемо поширені вірусні захворювання. Збудник – дрібні живі організми. Організми дуже маленькі і у них немає клітинного будівлі.

    До них відносяться:

    – кільцева «віспа» абрикоса

    – вірусне в’янення абрикоса

    – стрічкова мозаїка абрикоса

    Розглянемо кожне окремо:

    «Віспа» сливи

    Абрикос, так само, сприйнятливий до вірусу «віспи» сливи.

    Ознаки: у плода абрикоса вдавлені плями і смуги мають коричневе забарвлення, що оточує їх м’якоть, суха. Плоди швидко дозрівають (приблизно на півмісяця раніше терміну), смакові якості плодів низькі.

    Кільцева «віспа» абрикоса

    Ознаки: до настання жарких днів, навесні, можна помітити симптоми «віспи» на листі. Пагони повільно ростуть, листя дрібне і форма може бути спотворена, гілки засихають. При дозріванні, плід може мати характерні здуття у вигляді червоно-бурих плям і кілець. Такі плоди, з ознаками кільцевої віспи, рано опадають.

    Вірусне в’янення абрикоса

    Ознаки: найвірніший ознака це одночасне цвітіння і поява молодих листочків. Протягом всього літнього періоду на листках спостерігаються світло-зелені плями, листова пластина потовщена і скручена. М’якоть плода, навколо кісточки, буріє і відмирає. Причина загибелі дерева – чутливість до несприятливому середовищі. Збудник передається при окулірування і щеплення.

    Стрічкова мозаїка абрикоса

    Ознаки: виявляється навесні на розпустилися листі. На здоровому аркуші, уздовж прожилок з’являються жовті смуги, які благополучно межують зі здоровою тканиною листа. Потім, на цьому місці, утворюється «мереживний візерунок», який призводить до відмирання.

    Методи боротьби з вірусними захворюваннями : для початку – використовувати тільки здоровий посадковий матеріал. Намагайтеся прищеплювати верхівку втечі. Не допускати пошкодження шкідниками, удобрювати дерева. При обрізанні, щеплення обробляти спеціальними антисептичними засобами руки і знаряддя праці, переходячи від дерева до дерева. Можна зробити прогрівання інструментів при температурі 50 градусів, тим самим знизити ймовірність передачі вірусів при щепленні. Щоб уникнути захворювання, можна обробити стовбур дерева вапном з мідним купоросом. Підсумок: як чудово красиве і здорове дерево, яке рясно плодоносить.

    Здоровий сад – бажання будь-якого господаря, тому слід ретельніше підходити до здоров’я наших дерев, читати літературу, відвідувати форуми садівників. А ми з радістю допоможемо і відповімо на будь-який ваш питання.

    Хвороби абрикосових дерев і їх лікування – фото і опис ознак

    Улюблений нами абрикос є вихідцем з теплих районів Вірменії, Індії, Китаю. Хвороби абрикосових дерев і їх лікування – фото на сторінці, пов’язані зі зміною умов проживання. У кліматі, нехарактерному для дерева, розвиваються грибкові та неінфекційні захворювання, знижуючи продуктивність саду. Тільки профілактика і правильний догляд допоможуть уникнути поширення хвороб.

    Хвороби і їх лікування

    Нічого в саду не буває випадково. Невчасно пожовклий або засохлий лист, гілочка, змушують садівника насторожитися. На жаль, в громадських садах знищити заразу неможливо. Розмноження суперечка і бактерій в зараженому ареалі можна знизити, регулярно проводячи обробки для біологічного захисту. Розсадником суперечка і цист може бути одне єдине дерево в покинутому саду.

    Якщо сад вразили хвороби абрикоса, то і боротьба з ними повинна бути планомірною. Але для цього слід знати ознаки, небезпечні періоди, і способи лікування кожного недуги.

    Розрізняють різновиди хвороб:

    • фізіологічні;
    • бактеріальні;
    • грибкові;
    • вірусні.

    Щоб лікувати хворобу, потрібно знати її ознаки. Існує визначник, де є фото хвороб абрикосових дерев і описано їх лікування. Попередити захворювання можна профілактичними заходами – купувати саджанці, толерантні до захворювань, поширеним в регіоні, проводити захисні заходи, виконувати під час агротехнічні заходи.

    Моніліоз – найбільш поширена хвороба абрикосових садів

    Моніліоз викликається впровадженням сумчастого грибка монілії. Хвороба розвивається в двох формах – вражає листя і викликає сіру гниль плодів.

    Очікувати захворювання на листках слід після теплої зими. Якщо період цвітіння збігається з вологою туманною погодою – суперечки через відкритий товкач пелюстки впроваджуються в деревину. При цьому квітка буріє, уражена деревина не постачає харчуванням лист.

    Саме, зараження моніліозом є причиною, чому сохне абрикос після цвітіння. Листя не опадають, муміфікуються, але на гілках з’являються тріщини, які дерево прагне залатати, виділяючи камедь.

    Мірою боротьби проти моніального опіку є вирізання пошкоджених гілок двічі, в період появи хвороби і через 2-3 тижні. Обробка мідними препаратами знизить розмноження гриба монілії. Профілактика – осіння побілка саду з додаванням в вапно Купроксат.

    Моніліоз абрикоса і боротьба з ним буде потрібно в розпал літа, в теплу вологу пору. Коли урожай готується до дозрівання, плоди покриваються білим, сірим пухнастим нальотом, потім згнивають. Такі плоди потрібно зібрати і знищити. Але вже взимку дерева обробляють бордоською рідиною тричі. Навесні, ще до цвітіння обробляють сад по зеленому конусу, по бутонам фунгіцидами:

    Обробка проти комах необхідна, так як вони переносять гниль на здорові зав’язі.

    У наступному році ослаблене рослина потрібно звільнити від частини врожаю, видаляючи гілки, проріджуючи рослина. Одночасно цей прийом є профілактичним проти грибкових захворювань.

    Клястероспоріоз або дірчастий плямистість

    Ви уважно розглядаєте наскрізні отвори, шукаєте листоеда, а перед вами грибкова хвороба – клястероспоріоз абрикоса. Спочатку виникнуть дрібні світлі цятки, вдавлені в пластину. Потім некроз, і з’являється дірка. Якщо не вживати заходів – плям стає більше, лист руйнується. Джерелом хвороби може бути гриб, інфекція або порушення в агротехніці. Так, листя можна обпалити при профілактичній обробці, якщо перевищити дозу хімікатів, дерево може бути ослаблене інфекцією. Але якщо немає інших причин – це гриб, і обробка потрібна фунгіцидами. А що з’явилися ранки, де сочиться камедь, потрібно обробити і закрити садовим варом.

    осипання плодів

    Здається, так, ще зелені або жовті плоди без смаку починаю обсипатися, звільняючи від вантажу гілки. Чому обсипається абрикос? Причин багато. Можливо, дерево перевантажено плодами, і харчування не вистачає. Господар не регулював навантаження, і знесилену дерево позбавляється від врожаю.

    Можливо, по ділянці пройшов ураганний вітер і скинув плодики. Але перепади температури, пошкодження стовбура дають такий же результат. Дерево чекає апоплексія, якщо температура знижувалася до 0 градусів. Клітинний сік замерз, клітини раздушілісь, листя похнюпилися і повяла. Після цього уражене дерево починає підсихати і йому вже не до врожаю. Слідом в уражені тканини впроваджуються бактерії і гриби. Лікування апоплексії полягає в обробці медьсодержащими препаратами, вирізки уражених гілок.

    Як запобігти камедетечение

    Камедь – це захисні клейкі виділення дерева – клей, смола, розбавлені соком. Що робити, якщо камедетечение у абрикоса забирає його життєві сили? Хвороба називається гоммоз, характерна для кісточкових культур.

    Що виділяється камедь є клейким густим розчином, покликаним закривати рани, як лейкопластиром. Речовина лікувальний, використовується в традиційній медицині. Відкрита ранка, тріщина повинна вилікуватися. Але внедрившиеся гриби і бактерії перешкоджають, деревина руйнується, витікання триває, послаблюючи дерево.

    Запобігти появі наростів можна правильним доглядом:

    • не травмувати кору дерева;
    • не допускати морозобоін і сонячних опіків;
    • не робити травматичну обрізку під час сокоруху;
    • використовувати в розведенні районовані сорти.

    Абрикос білять 3 рази в рік – влітку, серед зими і восени. Допоможе зимовий обгортання ствола мішковиною. Збалансований склад грунту по кальцію важливий для припинення виділення камеді. Зайвий кальцій можна прибрати, якщо в сезоні поливати слабким розчином марганцівки.

    Прийомів боротьби з камедетеченіем багато, як і причин, за якими виник недуга. Головне, знайти причину і після її усунення проводити агротехнічні заходи. Показання на фото хвороби абрикосових дерев і їх лікування найчастіше утворюють комплекс, ознаки переплітаються. Внести ясність зможе фахівець агроном.

    Відео про моніліального опіку абрикос

    захворювання абрикоса

    Хвороби абрикоса часто викликані зміною кліматичних умов. При нехарактерною для цього дерева погоді здатні розвиватися різні неінфекційні або грибкові захворювання, через які продуктивність дерева знижується.

    Лише профілактика одночасно з правильним доглядом сприяють запобіганню поширення захворювань.

    Хвороби абрикоса і їх опис

    Щоб отримати від дерев високий урожай, необхідно забезпечувати їм певну увагу. Своєчасно виявивши поява шкідника або хвороба, слід оперативно втрутитися в ситуацію, усуваючи проблему.

    Слід докладніше розглянути, які зустрічаються захворювання, ніж вони викликаються. Також опишемо, які шкідники небезпечні абрикосу, як з ними боротися.

    моніліальний опік

    Це поширена форма моніліозу. Її причинами стають теплі зими. Спалах опіку доводиться на сезон цвітіння, коли на вулиці дощ або вогкість.

    Ознакою проблеми стає гниття квіток. Пелюстки стають бурими, потім починає відмирати деревина через проникнення через товкач збудника. При сильному поширенні хвороби в’януть гілки, починають звисати листя, стаючи коричневими.

    На багаторічних гілках можна помітити тріщини, через які виділяється камедь. Коли лікування не виконувати – дерево повністю гине.

    Уже після перших симптомів моніліального опіку необхідно видалити будь-які хворі елементи рослини, щоб призупинити поширення грибка. Через пару тижнів процедуру потрібно повторити.

    Коли гниють плоди, їх слід зібрати, а потім знищити. Ефективно допомагає від моніліального опіку обприскування 0,9% хлорокисью міді або 3% бордоською рідиною. Восени бажано побілити стовбур абрикоса.

    сіра гниль

    Так називають літній варіант монилиоза, що розвивається через підвищеної вологості на останніх тижнях перед збором врожаю. Для абрикоса це найбільш поширене захворювання, що знищує плоди.

    Спочатку на фрукті з’являється невелика пляма коричневого відтінку, потім воно розширюється, поступово покриваючи всю поверхню плоду. Зверху на сірої гнилі зростає білий наліт.

    Боротьбу з патологією абрикосів слід починати наступної весни. Перед зимівлею потрібно лише обприскати дерево бордосской.

    Щоб запобігти розвитку гнилі, потрібно використовувати після початку цвітіння препарати Нітрафен, Хорус або Конфідор. Одночасно видаліть окремі гілки, запобігаючи надмірне плодоношення. Восени для профілактики потрібно спалювати листя абрикоса і зіпсовані плоди.

    Гномоніоз

    Ця хвороба вражає листя одночасно з плодами. Фрукти обсипаються, ще не дозрівши. Коли ж плоди дозрівають, грибок трансформує їх в якусь потворну форму.

    Головний симптом захворювання – поява жовтих цяток на поверхні листя. Поступово вони збільшуються, темніють. Якщо лікування не виконувати, листя цілком висохнуть.

    Як тільки виявили подібну проблему, неприпустимо її ігнорувати. Грибки небезпечні, боротьба з ними повинна проводитися нещадно. Обробіть землю навколо дерева мідним купоросом або нитрафеном. Ще на початку весни організуйте таке обприскування. Для профілактики неодмінно зривайте перезимували на дереві листя.

    клястероспоріоз

    Таким кілька недоладним терміном називають грибкову патологію. Паразит гніздиться в хворих нирках. Лікування від нього максимально ефективно, якщо захист організована своєчасно.

    Симптомом проблеми стає поява на листках дрібних коричневих плям. Вони немов втиснули трохи всередину. Уражені ділянки потім випадають, з’являються отвори на листках. На стовбурі утворюються нарости, що виділяють клейкий сік.

    Надійний варіант вирішення цієї проблеми – обробка мідним купоросом або бордоською рідиною. Таке обприскування слід виконувати навесні. Камедние рани потрібно замазувати варом.

    курчавість листя

    Збудником такої патології є грибок. Це найбільш небезпечне захворювання для будь-якої кісточкової породи дерев. Постраждалі насадження втрачають продуктивність.

    Молоде листя ще навесні покривається бульбашками, які набувають різний відтінок. Плоди масово відмирають, пагони деформуються.

    Оскільки грибок переживає зимові холоди в перегної, необхідно восени скрупульозно прибирати опале листя. Після потрібно обробити крону бордоською рідиною, щоб не допустити появу пухирів навесні.

    вертіціллез

    Хвороба проявляється влітку у вигляді втрати листя. Перед обпаданням вони жовтіють. Уже до серпня уражені гілки стають порожніми.

    Захистити абрикос можна тільки профілактикою:

    • нові саджанці розташовуйте тим, де вже кілька років не висаджували нічого;
    • не можна висаджувати абрикос на ділянці, де виростав картопля, томат або полуниця;
    • перед посадкою виконайте фумігацію.

    парша

    Це поширена грибкова патологія. Розвиток хвороби провокує надлишок вологи.

    Після цвітіння листя уражаються плямами зеленого тону, пізніше вони набувають коричневого кольору. Грибок активно поширюється, листя опадає. Потім заражаються пагони і страждають вже плоди абрикоса. Вони покриваються сірими цятками. Парша одночасно руйнує і м’якоть фрукта, який втрачає смак.

    Оскільки використовувати пестициди складно через необхідність обробки під час дощу, кращою профілактикою патології стає грамотний вибір сорту саджанця.

    цитоспороз

    Абрикос частіше інших культур вражає таке захворювання. Дерево піддається інфекційного всихання, оскільки грибні спори проникають в стовбур крізь будь-які механічні пошкодження кори.

    Патологію помітно по коричневим податком на кінчиках пагонів, кору покривають плями. Грибок поширюється в бік кореня, викликаючи відмирання скелетних гілок. Всихання дерева відбувається просто блискавично.

    Головна вимога щодо лікування – не дозволяти спорах проникати всередину деревини.

    Для цього потрібно скрупульозно замазувати варом будь-які пошкодження, цементувати великі дупла. Кожне пошкодження необхідно обов’язково дезінфікувати, а потім закладати. Будь-яке лікування Цитоспороз не є ефективним.

    фузаріоз

    Патологія вражає будь-який за віком абрикос при фазі цвітіння. Провокує хворобу спекотна погода.

    Листя покриваються сірувато-бурими, немов тисненими плямами. Потім вони виникають на плодах, шкірка яких зморщується. Процес зараження поширюється з нирки, яка інфікована.

    Фузаріозного в’янення зазвичай схильні до слабкі дерева, у яких присутні механічні пошкодження. Для захисту абрикоса необхідно дотримуватися графіку обрізки дерева, його поливу, підгодівлі, лікування ран, обприскування. Восени потрібно спалювати листя, де накопичується інфекція.

    гриб Валса

    Це інфекція, яка проникає через механічні пошкодження всередину дерева. Захворювання характеризується появою на корі виразок, що володіють бурштиновим відтінком.

    Не можна обрізати дерево, яке перебуває в стані спокою. Землю біля абрикоса потрібно розпушувати, забезпечуючи регулярну повітряну циркуляцію. Бажано обприскати крону препаратом Свитч. Через три тижні її необхідно повторити.

    обмороження

    Зазвичай стовбур абрикоса піддається обмороженню через неправильну його посадки, коли занадто заглиблена в грунт коренева шийка.

    Після цього деревце розвивається слабо, абсолютно не встигає за літній сезон накопичити необхідні поживні компоненти. Результат – в зимівлю дереву йде ослабленим, тому нерідко вимерзає.

    Також причиною проблеми нерідко стає густа крона, особливо, коли по сусідству ростуть інші дерева. Тому заходом профілактики стає проріджування абрикоса, при якому забезпечується доступ сонця до кожної гілочки. Коли поруч ростуть інші дерева, їх також слід обрізати, щоб крони не стикалися і заважали доступу до сонця.

    Обморожені частини дерева (бурі на колір) слід помацати, коли вони відстають – необхідно видалити їх. Замажте краю разом з усією оголила частиною стовбура варом. Рани поступово заростають.

    сонячні опіки

    Такі проблеми спостерігаються іноді на південній поверхні стовбура або скелетних гілок. Ситуацію здатні провокувати температурні перепади. У молодих абрикос візуально помітно відмирання їх кори вище грунту через подопреванія. Абрикос – посухостійка дерево, хоча для врожайності йому необхідний нормальний полив.

    хвороби коренів

    Виявити патологію абрикоса значно простіше по корі або листям. Заплутаніше ситуація при захворюванні коренів. Але ця частина дерева також досить вразлива, тому потребує уваги і якісному догляді.

    Грибки зазвичай зимують в грунті. Вони вражають абрикос, проникаючи через пошкодження на коренях.

    Для запобігання такій ситуації необхідно виконувати такі дії:

    • при покупці саджанця уважно оглядати його коріння;
    • акуратно виконувати садові роботи біля стовбура;
    • НЕ висаджувати біля дерева пасльонові культури, які є джерелом інфекції.

    Нерідко навколо дерева розвивається молода поросль. Таке явище свідчить про проблеми кореневої системи. Хоч є сорти абрикос, для яких поява таких нащадків – характерна особливість.

    апоплексія

    Це також небезпечне захворювання, провоковане порушенням через температурних перепадів обміну речовин. Ознакою захворювання стають такі симптоми:

    • в червні в’януть листя;
    • всихають гілки;
    • стовбурова деревина починає всихати.

    Дерево неодмінно загине, коли не зробити такі процедури:

    • обрізати всі уражені гілки;
    • перед зимовими холодами побілити стовбур разом з гілками;
    • укрити на зиму молоде дерево.

    ще хвороби

    Іноді абрикос схильний до бактеріального опіку. Це захворювання складно лікувати, а воно здатне цілком знищити всі дерева:

    • спочатку буріють, потім в’януть і повністю опадає листя;
    • після цвітіння сохнуть гілки;
    • чорніють нирки;
    • з’являються тріщини на корі, з яких випливає біла рідина.

    лікування:

    • обприскати дерево в кінці весни розчином Азофоса;
    • обробити крону при цвітінні медьсодержащими препаратами;
    • викорчувати глід на території плодового саду.

    Хвороби і шкідники абрикоса: боротьба з ними

    Хвороби і шкідники абрикоса можуть в окремі роки знижувати врожайність плодів в 5 разів. Тому захист абрикоса від хвороб і шкідників є прерогативою кожного сучасного садівника. У пропонованому матеріалі розповідається про основні негативні чинники: збудників захворювань і паразитарні форми комах. Всі вони завдають шкоди дереву, починаючи від псування листяних пластинок, які втрачають здатність до фотосинтезу і до тотального пошкодження кори як захисного шару. Всі захворювання і шкідники представлені з детальним описом ознак їхньої присутності на присадибній ділянці і в саду. Наведені заходи боротьби дозволять впоратися з проблемою в стислі терміни і тим самим зберегтися свій урожай. Використовуйте хімікати дуже обережно, так, щоб не заподіяти шкоди навколишньому середовищу і свого здоров’я.

    Механічні ушкодження і морозобоїни

    Дерево абрикос на фото

    У більшості випадків стовбури і скелетні гілки обламуються під вагою першого мокрого снігу, криги або великого сніжного покриву. Це також нерідко трапляється при транспортуванні або при посадці дерев. Тому з осені молоді дерева краще обв’язувати шпагатом або мотузкою і періодично струшувати з них сніг. Перший час після висадки або пересадки рослини слід підв’язувати до опори, це охоронить від викривлення і переломів стовбурів.

    Будь-які механічні пошкодження, морозобоїни і спиляти стовбурів і гілок слід дезінфікувати 1% -ним розчином мідного купоросу і замазувати олійною фарбою на натуральній оліфі. Саме в місцях спилов деревина розтріскується і відмирає, а гілки і дерева поступово всихають. У роки з морозними зимами, коли можливі пошкодження низькими температурами і сонячно-морозні опіки навесні, необхідно відразу навесні замазати поздовжні тріщини кори розчином глини або олійною фарбою. Це необхідно для того, щоб оголена деревина закрилася калюсних тканиною і не відмерла.

    Грибні хвороби абрикоса і боротьба з ними (з фото)

    Грибні хвороби абрикоса дуже поширені і небезпечні. Далі розглянуті детально деякі хвороби абрикоса і боротьба з ними з використанням доступних для кожного садового засобів.

    Подивіться, як виглядають хвороби і шкідники абрикоса на фото, де показані їх типові симптоми і ознаки присутності:

    Бура плямистість, або гномоніоз, абрикоса

    На фото Бура плямистість абрикоса

    Збудник – гриб Gnomonia erythrostoma (Fr.) Auers, f. armeniaka , має конідіальной стадію – Septoria pallens Sacc. Плямистість проявляється на листках, черешках, рідше на плодах. Плями спочатку малопомітні, розпливчасті, жовті, численні, поступово вони буріють, в центральній частині всихають, а по краях з’являються яскраво-жовті контури. Некрозно тканину потовщується, стає складчастої, часто розтріскується. Уражені листки скручуються, передчасно засихають і часто залишаються на гілках. Плями на плодах бурі, сухуваті, розтріскуються, уражена м’якоть прісихает до кісточці. Уражені зелені зав’язі обсипаються, а більш стиглі плоди недорозвинені і мають потворну форму. На уражених тканинах розвивається спороношення і до осені з’являються численні чорні точки дрібних плодових тіл. Плямистість викликає передчасне всихання й опадання листя, що негативно позначається на зимостійкості дерев і їх продуктивності.

    Подивіться прояви цієї хвороби абрикоса на фото, де видно характерні ознаки пошкодження частин дерева:

    Заходи боротьби. Обприскування дерев до розпускання бруньок і відразу після цвітіння бордоською сумішшю або її замінниками (Хом, Абіга-Пік). При сильному поширенні захворювання проводять обприскування влітку і на початку осені препаратом хорус, враховуючи терміни очікування для даного препарату. Своєчасна обрізка засохлих гілок з замазуванням спилов олійною фарбою, видалення уражених рослинних залишків.

    Подивіться ці хвороби абрикоса і боротьбу з ними на фото, де проілюстровані симптоми і агротехнічні заходи захисту:

    Хвороби плодів абрикоса і їх лікування (з фото)

    Збудник макроспоріозной плямистості як хвороби плодів абрикоса – гриб Macrosporium sp. Захворювання проявляється в кінці літа, коли по краях листя утворюється широка розпливчаста смуга червоно-фіолетового кольору. Некрозно тканину окремими ділянками світлішає і в них розвивається спороношення гриба-збудника у вигляді бурого нальоту. При дозріванні плоди розм’якшуються і уражаються бурими плямами нальоту. Уражаються фізіологічно старе листя перед листопадом. Інфекція зберігається в уражених листках.

    Подивіться хвороби абрикоса і їх лікування на фото, де проілюстровані характерні симптоми і агротехніка догляду за деревом:

    Заходи боротьби такі ж, як проти бурої плямистості, або гномоніоза.

    Далі показані ознаки цієї хвороби плодів абрикоса на фото: видно типові пошкодження фруктів.

    Хвороби саджанців і нових пагонів у дерева абрикоса і їх лікування (з фото)

    Борошниста роса – це хвороба нових пагонів абрикоса, їй збудник – гриб Podosphaera tridactyla (Wallr.) De Ваг у. Хвороба у нових пагонів абрикосів вражає також сливу, іноді вишню і черешню. Захворювання проявляється в основному на листках, рідше на корі молодих пагонів, ніжним білим паутіністим нальотом. На листі при хворобі дерева абрикоса наліт розташований у вигляді окремих плям з обох сторін аркуша.

    З перебігом хвороби саджанців абрикоса наліт ущільнюється, темніє, в ньому сформіровиваются дрібні кулясті плодові тіла зимуючої стадії гриба. Уражені листки стають злегка хвилястими і набувають жовтувато-червоний колір. Молоді пагони в місцях розвитку грибниці буріють, ущільнюються, можуть злегка деформуватися і в корі формуються плодові тіла зимуючої стадії гриба.

    При сильному прояві хвороби абрикос і відсутності лікування спостерігається передчасне опадання листя, погане визрівання пагонів, ослаблення дерев і зниження їх морозостійкості. Інфекція зберігається в уражених пагонах і в опалому уражених рослинних рештках.

    Заходи боротьби. Обрізка уражених засохлих пагонів, збір і спалювання опалого листя. При сильному прояві захворювання дерева обприскують в період набрякання бруньок препаратом тіовіт Джет. Відразу після цвітіння можна проводити обробки препаратами райок або скор.

    Подивіться хвороби абрикосів і їх лікування на фото, де видно ознаки патології і способи боротьби з нею:

    Шкідники абрикоса і їх фото

    Далі представлені найпоширеніші шкідники абрикоса, які вражають стовбури дерева, скелетні гілки, листя і бутони.

    Подивіться на фото шкідників абрикоса для того, щоб можна було своєчасно розпізнати ознаки їх присутності на ділянці:

    На фото Галиця глазковая

    Галиця глазковая Thomasiniana oculiperda Rubs . – маленький жовтувато-сірий комарик довжиною 1,2 мм, з шістьма тонкими довгими ногами. Личинка довжиною 2-2,5 мм, спочатку біла, пізніше темно-червоного кольору. Зимують личинки в грунті на глибині до 5 см, в травні там же заляльковуються і незабаром вилітають комарики. Самки відкладають яйця на нирки в місцях окулірування. Відроджені личинки вгризаються в нирки і протачивают довгасті ходи в деревині прищепленої бруньки. Пошкоджені бруньки швидко засихають. Галиця завдає великої шкоди плодовим культурам і трояндам, особливо в розплідниках, де займаються вирощуванням посадкового матеріалу.

    Заходи боротьби. Профілактичні обприскування дерев навесні, до розпускання листя, препаратом фуфанон або його аналогами (кеміфос, карбофос), своєчасне видалення і спалювання засохлих пошкоджених очок з підщепи.

    На фото Листовійка білопятнистими плоска

    Листовійка білопятнистими плоска, або Крез білопятнистими Croesia holmiana L. (syn. Acalla holmiana L., Peronea holmiana L.) , – рожево-помаранчева метелик з розмахом крил 12-15 мм. Передні крила іржаво-помаранчеві, світлі біля основи і у заднього краю. На передньому краї є велике трикутна пляма з темною облямівкою. Бахрома передніх крил охряножелтая, задні крила сірого кольору і темніші по краях. Гусениця зеленувато-жовта, довжиною 12-15 мм, зі світло-бурою головою і чорними грудними ногами. На жовтувато-буром грудному щитку з боків є два чорних плями. Гусениці грубо об’їдають листя, а закінчивши харчування, заляльковуються в згорнутих збоку листі. Листовійка пошкоджує зерняткові і кісточкові культури, а також багато листяні дерева і чагарники з сімейства розоцвітих.

    Заходи боротьби. Профілактичні обприскування всіх дерев і ягідних кущів навесні, під час розпускання бруньок, препаратом фуфанон або його аналогами (кеміфос, карбофос).

    Шкідники абрикоса і боротьба з ними навесні

    Всі шкідники абрикоса навесні активізуються, починають цикл свого харчування і при цьому завдають руйнівний шкоди всьому саду. Далі вашій увазі представлені небезпечні шкідники абрикоса і боротьба з ними на присадибній ділянці допустимими засобами.

    На фото Листовійка полохлива

    Листовійка полохлива Ancylis achatana Den. et Schiff. – метелик з розмахом крил 16-20 мм. Передні крила сріблясто-сірі з темними і світлими штрихами і плямами, задні – буро-сірі, у самців є загин з пучком волосків. Гусениці завдовжки 15 мм, коричневі, зі світлими волосками і бородавками. Голова, грудний і анальний щитки, грудні ноги темного або чорного кольору. Лялечка завдовжки 8 мм, темно-коричнева з чорними поперечними смужками на сегментах черевця. Розвивається одне покоління. Зимують гусениці третього віку в павутинному коконі в розвилках тонких гілок, зазвичай прикриті сухим листочком. З квітня гусениці починають харчуватися, обгризаючи розпускаються бруньки, внаслідок чого з них капає сік, пізніше пошкоджує бутони, зав’язі, молоде листя і пагони. На відміну від інших листокруток, листовійка полохлива не скручується листя. Окукливаются гусениці в червні, через 11-14 днів вилітають метелики.

    Самки відкладають до 160 яєць, розміщуючи їх по 1-3 уздовж центральної жилки з обох сторін аркуша. Через 6-10 днів відроджуються гусениці, скелетують листя і шкірку плодів. Гусениці плетуть павутинне гніздо і при найменшій небезпеці ховаються в нього. Харчування триває до початку серпня, гусениці двічі линяють, досягають 5 мм довжини, плетуть паутіністий кокон і впадають в діапаузу до весни наступного року. Листовійка пошкоджує зерняткові, кісточкові культури і багато листяних, особливо з сімейства розоцвітих.

    Заходи боротьби. Профілактичні обприскування дерев навесні, при розпусканні нирок і відразу після цвітіння садів, препаратом фуфанон або його аналогами (кеміфос, карбофос).

    На фото П’ядун-обдирають

    П’ядун-обдирають плодова Erannis defoliaria Cl. (syn. Hybernia defoliaria Cl., ) – метелик з розмахом крил у самця 40 мм. Самки безкрилі, охряно-жовті з чорними крапками на спині. Крила самця світло-жовті, на передніх є дві поперечні темно-бурі лінії і чорна точка посередині, основа і вершини іржаво-бурі з дрібними темними крапками.

    На фото гусениця П’ядуни-обдирають

    Гусениці бурі з двома темними смужками на спині і однієї жовтої з боків. Лялечки завдовжки 10-15 мм, світло-бурі. Зимують яйця на гілках біля основи бруньок. При розпусканні бруньок відроджуються гусениці, які живляться спочатку бруньками, потім бутонами, зав’язі, а потім і листям, стягуючи їх павутиною. Сильно шкодять кісточковим культурам, у яких пошкоджують зав’язі. Закінчивши живлення, гусениці йдуть в грунт і заляльковуються на глибині 5-10 см в земляний капсулі. У вересні виходять метелики, які літають до пізньої осені. Безкрилі самки піднімаються на дерева і після запліднення відкладають від 200 і до 350 яєць кожна, по одному або групами. П’ядун – многоядни
    й шкідник, пошкоджує всі плодові і багато листяні дерева і чагарники.

    Заходи боротьби. Профілактичні обприскування всіх дерев і чагарників навесні, при розпусканні нирок і відразу після цвітіння плодових, препаратом фуфанон або його аналогами (кеміфос, карбофос). Восени, у вересні, можна використовувати клейові пояси на штамби для вилову метеликів, а при великій чисельності останніх – проводити обприскування стовбурів і штамбів тими ж препаратами, які застосовували навесні, строго дотримуючись терміни очікування для пізньостиглих сортів плодових дерев.

    Подивіться шкідників і хвороби абрикоса на відео, де даються слушні поради по організації догляду за своїм садом:

    Хвороби абрикосових дерев

    Які хвороби вражають абрикоси

    Абрикос – дерево південних широт. У північних широтах абрикос не приживається, вірніше, не виживає. Та й на півдні воно вважається деревом примхливим і схильним до численних захворювань. Для читачів теплих регіонів розповімо про хвороби абрикосових дерев і їх лікуванні.

    Розрізняють вірусні, бактеріальні та грибкові зараження абрикосів. Вірусні та бактеріальні захворювання поширюються найдрібнішими живими організмами. Грибкові викликаються суперечками різних грибків, проявляються у вигляді нальоту і плям. Всі ці хвороби викликають ураження, в’янення і відмирання пагонів, квітів, плодів і кори.

    До вірусним відносять віспяні, стрічкові хвороби абрикоса, до грибкових – Моніліоз, клястероспоріоз, грибок Валса. Ці захворювання вимагають наполегливої лікування, так як можуть привести до загибелі дерева.

    Вірусні та бактеріальні хвороби абрикосових дерев

    Вірусні та бактеріальні хвороби передаються від заражених рослин, тому для посадки уважно огляньте рослина, вибирайте тільки здорові саджанці. Захист дерев від шкідників, своєчасне добриво, розпушування грунту, дотримання інших правил вирощування плодових дерев допоможуть впоратися з хворобами і виростити хороший урожай.

    бактеріальна плямистість

    Назва говорить про ознаки хвороби. На листках з’являються невеликі водянисті темні плями, які поступово жовтіють і висихають, а на плодах абрикоса проявляються поступово збільшуються темні плями. Обприскування мідним купоросом і агротехнічні заходи допоможуть винищити бактеріальну плямистість.

    віспа сливова

    Ця хвороба частіше поширюється на сливових деревах, але і абрикос теж заражається віспою. Плід покривається втиснутими коричневими плямами і смугами. Віспа прискорює дозрівання плодів, але робить їх неприємними на смак.

    віспа кільцева

    Спотворює форму листя, уповільнює ріст пагонів, призводить до засихання гілок. Плоди покриваються червонувато-бурими плямами і кільцями, швидко стають падалицею.

    Вірусне в’янення абрикоса

    Характеризується одночасним появою листя і цвітінням. Причому листя стає потовщеними, скрученими, покриваються світлими плямами. Плоди не отримують належного смаку, м’якоть стає бурого кольору. Від цієї хвороби може загинути все дерево.

    стрічкова мозаїка

    Виявляється жовтими смугами по прожилкам листя. Пізніше захворювання призводить до випадання відмерлих частин листа, а самі листя набувають обрисів мереживного полотна.

    Грибкові хвороби абрикосових дерев

    Зазвичай грибки розвиваються при недостатній циркуляції повітря в саду. Вчасно обкопавши пристовбурні круги, зрізані кореневі відростки і уражені гілки, своєчасна підгодівля і обприскування мідним купоросом, бордоською рідиною або іншими фунгіцидами широкого спектру дії – ось ті заходи, які допоможуть захистити дерева від цих хвороб.

    Клястероспоріоз або дірчастий плямистість

    Виявляється бурими плямами і горбиками з коростою на плодах і листках, причому тканина з листя під плямами випадає, утворюються дірки. З тріщин на гілках виходить камедь, гілки та пагони сохнуть і гинуть.

    Методи профілактики та лікування наступні: восени необхідно уражені гілки і пагони обрізати і спалити. Навесні, до пробудження нирок, обробити дерево 4% -й бордоською рідиною або мідним купоросом (1% -й). При великих кількостях весняних і літніх дощів обробку проводять кожні 2 тижні. У стадії «рожевого бутона» рекомендується обприскування препаратом Хорус.

    моніліоз

    Виявляється опіком і сірою гниллю. Дерево уражається під час цвітіння, якщо погода дощова або часті тумани. Дуже швидко, починаючи з квіток, грибок переходить на листя і гілки. Кора тріскається, дерево всихає. Втрати врожаю становлять до 80%. Головна небезпека в тому, що спори грибка зимують всередині гілок, а навесні знову починають рух.

    Обрізка хворих гілок напровесні з захопленням на 10 см більше поразки і обприскування до відкривання нирок і бутонів 3% бордоською рідиною – перші необхідні заходи боротьби з моніліозом. Після цвітіння потрібно обробити дерево препаратом Хорус. Далі кожні 10 днів – препаратом Свитч. Обприскування припинити за 15 днів до початку збору врожаю.

    Вертіціллез або вертикальне в’янення дерев

    Починається з нижньої частини крони, де листя різко жовтіють, в той час як на верхівці листя зелене. Цей грибок живе в грунті, рухається по жилах листя і черешкам гілок. Обсипаючи, листя і черешки переносять грибок на здорові рослини.

    Для усунення грибка рекомендується облаштувати відведення зайвої вологи, що накопичується в пристовбурних кіл. Сусідство суниці і пасльонових – не бажано. Пошкоджені гілки обрізати і спалити. Обприскувати бордоською рідиною ранньою весною, по розпустився нирках після цвітіння і восени.

    цитоспороз

    Характеризується появою на корі горбків з сіруватим нальотом, при підвищенні вологості проростають рожевими нитками. Гілки, а потім і все дерево всихає, тому хворі гілки потрібно зрізати негайно. Єдиний вид абрикос, що не піддається поразці цього захворювання – Жардел.

    У боротьбі з цитоспорозом велике значення мають своєчасні агротехнічні заходи, як то – видалення пошкоджених гілок, побілка стовбурів вапном з мідним купоросом і глиною, весняне й осіннє обприскування бордоскоой рідиною або іншими фунгіцидами, збалансоване внесення добрив, правильна і своєчасна обрізка, полив і розпушування грунту . Перемогти цю хворобу можна тільки на ранній стадії. Якщо грибок проник в деревину, дерево, швидше за все, пропаде.

    іржа

    На листі спостерігаються характерні плями жовтувато-бурого кольору, що нагадують іржу. Рекомендується провести обприскування ранньою весною 5% -ої бордоською рідиною. Якщо час упущено, то слід обробити дерево після розпускання листя 1% -м розчином і через два тижні повторити.

    Сіра плодова гниль

    Це хворобою дерево вражає гриб у вигляді дрібних сірих спороносящих подушечок. Саме вони є джерелом інфекції, що вражає плоди. На абрикосах з’являються некрасиві попелясто-сірі плями і загнивання. Тут допоможе обприскування фунгіцидами до розпускання бруньок, збір і утилізація падалиці, боротьба з шкідниками.

    камедетечение

    Залежить від нестачі або надлишку кальцію в грунті. На корі з’являються рани, з яких тече камедь. Такі місця обрізають або зачищають до чистої тканини, дезінфікують мідним купоросом і садовим варом. Навесні і восени необхідна побілка стовбура і скелетних гілок сумішшю вапна, мідного купоросу і глини.

    гриб Валса

    Впроваджується через порізи і рани. У місці проникнення з’являється помаранчевий наріст. Листя стають чахлими, поникаючими, пожовклими. Гілки висихають. Розпушування грунту і обприскування фунгіцидами за півмісяця до визрівання плодів може перешкоджати проникненню гриба.

    Захист абрикосових дерев

    Отже, підіб’ємо підсумки. Щоб захистити і попередити виникнення хвороб абрикосових дерев, необхідно забезпечити їм комплексний догляд, що включає всі методи захисту: агротехнічний, механічний, біологічний і хімічний.

    • Ранньою весною і восени ретельно очищайте стовбури і скелетні гілки, видаляючи грибки, нарости, новоутворення та ін. Місця зрізів необхідно обробляти 1% -м розчином мідного купоросу, змащувати садовим варом. Глибокі тріщини – замазувати глиною з додаванням фунгіцидів.
    • Побілка стовбурів розчином вапна, купоросу і глини обов’язкове. Притому, побілка – висока, захоплююча і нижні частини скелетних гілок.
    • Пошкоджені гілки повинні зрізати і спалюватися. Також підлягають знищенню згнилі, муміфіковані плоди.
    • Не допускайте загущення крони. Обрізка дерева проводиться ранньою весною. Зрізи обов’язково обробляти.
    • До розпускання бруньок, не залежно від стану дерева, проводиться обприскування фунгіцидами.
    • Пристовбурні круги також обробляються фунгіцидами. Грунт під деревом повинна бути пухкої. Бур’яни слід видаляти.
    • Не можна допускати перезволоження і пересихання грунту.
    • Абрикос, як уже говорилося, погано переносить сусідство з тютюном, пасльоновими, суницею. З цим треба рахуватися.
    • Абрикос зацвітає рано, і завжди є небезпека підмерзання кольору під час нічних заморозків. Тому до появи бутонів необхідно подбати про способи протистояння весняних заморозків. Наприклад, підготувати заздалегідь купи вологої соломи, щоб в потрібний час влаштувати димову завісу.
    • Абрикос погано переносить різкі перепади температур. Стовбур дерева на зиму необхідно укутують декількома шарами мішковини, солом’яними матами або іншим дихаючим і утеплює.
    • У разі тієї чи іншої хвороби, суворо дотримуватися рекомендацій по її лікуванню, використовуючи рекомендовані препарати.

    Найнебезпечніші шкідники та хвороби абрикосу

    Абрикос – один із найулюбленіших плодів, який легко вирощувати на присадибній ділянці, а як результат, насолоджуватися смачними та соковитими плодами. На жаль, але дуже багато плодів мають не ідеальний стан: то гусениця всередині, то поверхня шкірки вся в плямах, від чого страждає не тільки дерево, а й смакові якості плодів.

    Як виглядають основні шкідники та захворювання абрикосу? Як вчасно визначити причину проблеми, і яких запобіжних заходів необхідно дотримуватися, щоб уберегти свій урожай від дефектів? Розглянемо найпоширеніші проблеми, які можуть осягнути абрикоси під час вегетації та спотворити врожай.

    Поширені хвороби абрикосу

    Комедіотеча – поширене захворювання дерев

    Дуже часто на деревах абрикоси можна виявити величезні патьоки, які зовні нагадують скупчення клею, що загуснув. Це камедь, яка дуже часто проявляється як симптом багатьох серйозних захворювань, так і самостійна проблема камедетечі, адже навіть невдале розташування дерева може виявитися його невдоволенням, про що сигналізує камедь. У будь-якому випадку, дерево необхідно рятувати, видаляючи всі інфіковані ділянки максимально глибоко, щоб не пошкодити живе, хоча обрізку рекомендують робити так глибоко, поки не побачите здорові тканини. Після процедури, не забудьте обробити «рани» мідним купоросом та садовим варом, що відмінно та швидко затягне пошкодження без подальшого поширення проблеми.

    Бактеріальний некроз – страшний сон абрикосу

    Це одна із найстрашніших проблем, з якими може зіткнутися дерево абрикоса. Симптоми проявляються у вигляді сильних виразок, опіків, якими тече камедь. В результаті занедбаності випадку кора починає набувати насичений бурий відтінок. При бездіяльності дерево відмирає і гине, тому діяти необхідно швидко і рішуче, оскільки уповільнення може загрожувати життєздатності дерева, а не тільки якості врожаю. Щоб подолати цю недугу, необхідно ретельно обрізати пошкодження і позбудеться їх зручним способом, але краще все погане спалити – це найнадійніший спосіб. Якщо на дереві присутня камедь у різних її проявах – обов’язково позбавтеся її. Всі зрізи ретельно обробіть мідним купоросом та садовим варом або замазкою. Щоб запобігти таким серйозним проблемам, необхідно проводити профілактичне обприскування ранньою весною бордоською рідиною. Цю процедуру необхідно повторити після опадання листя восени. Грунт навколо приствольного кола також потребує профілактики, тому обов’язково обробіть її хлорним вапном, адже це хороший засіб для знезараження. Для максимального ефекту знадобиться близько 200 грамів із розрахунку на один квадратний метр.

    Дірчаста плямистість – ураження не тільки листя, а й плодів

    Дуже часто на зрілих плодах можна спостерігати невеликі червоні плями з бурим відтінком, які злегка або надто рясно покривають поверхню абрикосів. Це дірчаста плямистість, що вражає як листя, і плоди. Починається все з плям, які через 10-14 днів перетворюються на дірки, від чого й пішла назва. Якщо стан занадто занедбаний, то поверхня дерева стає фіолетово-червоною через рясність плям. Поширений результат цього захворювання – це безліч виразок, які «залиті» камеддю. Безумовно, це те, що необхідно запобігти, зрізуючи все погане та знищуючи за допомогою вогню. Після санітарної обрізки, ретельно обробіть усі «рани» мідним купоросом, а також садовою замазкою.

    Бура плямистість листя абрикоса – поширена поразка

    Все частіше садівники почали помічати бурі плями на листі абрикоса. Одні мають лише легку форму, тому практично не помітні, зате основна маса має яскраво-виражені зміни, які перетворюються на дірки, від чого рослина в’яне, листя засихає та опадає. Для того, щоб рослина максимально убезпечити від бурої плямистості, ранньою весною в профілактичних цілях використовуйте бордоську суміш, що стане відмінним засобом, щоб запобігти біді. Не забувайте, що під час ураження цією хворобою, всі покручені листочки рекомендують максимально швидко прибрати з дерева, щоб не заражати здорові пагони і листя.

    Цитоспороз абрикос – страшна недуга

    Стовбур абрикоси має звичні борозни, на які рідко хтось звертає увагу, а дарма. Одна з найнебезпечніших недуг, якими може піддатися дерево – цитоспороз, що проявляється дрібними горбками сірого або бурого відтінку. Вважається, що це грибкове захворювання, яке дуже швидко вражає всю рослину і швидко поширюється «сусідами». Якщо не діяти, то дерево дуже швидко загине, тому що в’янення повністю його поглине. Щоб запобігти масовому поширенню цієї недуги, ретельно стежте за появою сухих та зламаних гілок. А для профілактики рекомендують обприскувати дерева навесні бордоською сумішшю. Ця хвороба настільки поширена, що на неї хворіють абсолютно всі сорти абрикоса, винятком можуть стати лише дикі «версії».

    Моніліальний опік абрикос – результат вогкості та надлишку вологи

    Весна і навіть літо часто подають погодні сюрпризи, які супроводжуються вогкістю та дуже тривалими дощами. Як результат, дерева вражає плодова гнилизна, яка проявляється усиханням і темнінням пагонів, що набувають бурого відтінку. Для того, щоб максимально знешкодити та врятувати рослину від моніліального опіку, намагайтеся не упускати початку розвитку проблеми, для цього прибирайте та знищуйте всі уражені пагони та ділянки. А щоб запобігти подібним проблемам, не забувайте навесні обприскувати дерева бордоською рідиною.

    Підсумувати всі проблеми та хвороби абрикосу можна одним висновком, щоб запобігти розвитку різноманітних хвороб, обов’язково проводьте обприскування бордоською рідиною ранньою весною. А якщо все ж таки недуга вас не минула, то рекомендуємо ретельно знезаразити всі місця зрізів мідним купоросом, а сухі гілки та плоди якнайшвидше прибирати з плодового дерева, щоб не поширювалося зараження.

    Злісні шкідники абрикосу

    Як будь-яка плодова рослина, абрикоси сильно схильні до атак небезпечної мошки попелиці, листовійки і плодожерки.

    Нашестя попелиці

    Як тільки настає літо, практично на кожній рослині зі зворотного боку листя можна спостерігати попелицю, яка професійно висмоктує соки зі здорової рослини. Боротися із цією проблемою можна як народними засобами, так і препаратами. Найкраще підійдуть Фітоверм та Фуфанон, але використання народних рецептів – звичайна практика, з якими ви зможете ознайомитись у цій статті.

    Листовертка – основна проблема абрикосу

    Листовертка – дуже капосний шкідник, який проникає усередину листя, приводячи його в непридатність. Нашестя листовійки триває дуже довго, тому що навесні вона вражає нирки, а влітку підгортається і перетворюється на метелики, які відкладають яйця, і так відбувається по колу. Це головна причина боротьби з цією навалою, оскільки сама собою ситуація не налагодиться. Обробляйте ранньою весною рослину бордоською рідиною, прибирайте пошкоджені пагони та листя, систематично перекопуйте пристовбурні круги, адже тільки так можна зменшити ймовірність цієї проблеми.

    Плодожерка – небезпечний шкідник

    Плодожерку найчастіше можна зустріти у серпні, адже настає її час. Гусениці перетворюються на метеликів та активно розмножуються, зимуючи на приствольних колах. Для боротьби з наявністю гусениць у плодах слід проводити обприскування Хлорофосом, Ентобактеріном, адже ці засоби зможуть максимально знешкодити рослину.

    Правильний догляд дерев абрикоса приведуть вас до багатого врожаю, заради якого не потрібно буде боротися зі шкідниками і хворобами.