Абрикос: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 27 квітня 2016 🕒 25 хвилин 👀 64966 разів 💬 36 коментарів

• Посадка й догляд за абрикосом
• Дерево абрикос – опис
• Посадка абрикоса
  • Коли садити абрикос
  • Як посадити абрикос навесні
  • Посадка абрикоса восени
  • Догляд за абрикосом навесні
  • Догляд за абрикосом улітку
  • Догляд за абрикосом восени
  • Обробка абрикоса
  • Підживлення абрикоса
  • Зимівля абрикоса
  • Коли обрізувати абрикос
  • Як обрізувати абрикос
  • Обрізування абрикоса навесні
  • Обрізування абрикоса влітку
  • Обрізування абрикоса восени
  • Як розмножувати абрикос
  • Розмноження кореневими паростками або паростю
  • Насіннєве розмноження абрикоса
  • Щеплення абрикоса
  • Сорти абрикоса для Підмосков’я
  • Ранні сорти абрикоса
  • Середньостиглі сорти
  • Пізні сорти абрикоса
  • Коментарі

  Абрикос звичайний (лат. Prunus armeniaca) – вид плодового дерева роду Слива родини Розові. Науковці досі точно не знають, звідки взявся абрикос. Одні вважають, що з району Тянь-Шань у Китаї, інші впевнені, що батьківщиною рослини є Вірменія. У всякому разі, до Європи абрикос потрапив саме з Вірменії: існує версія, що Олександр Македонський привіз його до Греції, а звідти дерево потрапило до Італії, проте документальних підтверджень цьому немає.

  На територію Росії абрикос було завезено із Західної Європи в XVII столітті, а в Україну і на Кавказ він потрапив із Середнього і Близького Сходу. На перське походження абрикоса вказує назва «жерделі», поширена в той час на теренах України. У Росії абрикос теж іноді називали «жерделі», а ще «жовтосливник» і «морель».

  Посадка й догляд за абрикосом

  • Посадка: із середини до кінця квітня, на півдні можна садити в кінці вересня або на початку жовтня.
  • Цвітіння: із початку квітня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: легкий суглинок нейтральної або слабколужної реакції.
  • Полив: проводиться по кільцевих канавах. Уперше – під час цвітіння, удруге – у травні, у період інтенсивного росту пагонів, утретє – на початку липня, за два тижні до збору врожаю. Вологозарядковий полив проводять у жовтні.
  • Підживлення: 2-3 підживлення навесні азотними добривами (курячим послідом, гноївкою, сечовиною або селітрою): напровесні, перед цвітінням і після нього. Улітку проводять обробку розчинами мікроелементів по листю. З другої половини літа внесення азоту припиняють, а в кінці серпня або у вересні вносять калійно-фосфорні добрива. Органіку вносять один раз на 2-3 роки, а гній під перекопування можна вносити тільки один раз на 4-5 років.
  • Обрізування: у середині жовтня – регулююче й санітарне обрізування, напровесні – санітарне і формувальне. У середині червня один раз на три роки – санітарна прочистка й омолоджувальне обрізування для стимуляції росту нових пагонів.
  • Розмноження: паростю, кореневими пагонами, щепленням.
  • Шкідники: плодожерки, гусінь білана, листовійки, попелиці.
  • Хвороби: моніліоз, клястероспоріоз (дірчаста плямистість), гриб Валса, вертицильоз, віспа, вірусні хвороби в’янення та мозаїка.

  Дерево абрикос – опис

  Абрикос – листопадне плодове дерево, що досягає у висоту 5-8 м. Кора абрикоса сірувато-бура, на старих стовбурах розтріскується. Молоді пагони голі, червоно-коричневі, блискучі. Листя абрикоса черешкове, чергове, округло-яйцеподібне, відтягнуте на верхівці, дрібнозубчасте по краю, іноді подвійно-зубчасте, завдовжки до 9 см. Поодинокі сидячі білі з рожевими прожилками квітки діаметром 25-30 мм на коротеньких квітконіжках розпускаються в березні або квітні, раніше, ніж з’являється листя. Квітучий абрикос так само прекрасний, як яблуня, груша, черешня або вишня. Плід абрикоса – соковита однокістянка жовто-помаранчевого кольору, округла, еліптична або оберненояйцеподібна з поздовжньою борозенкою. Кісточка плоду товстостінна, шорстка або гладка.

  Живе абрикос до ста років, плоди починають формуватися з трирічного віку, плодоношення триває 30-40 років. За рахунок глибокого проникнення коренів у ґрунт абрикос посухостійкий. Велика частина дерев здатна витримати холоди до -25 ºC, а найстійкіші сорти не бояться тридцятиградусних морозів. Абрикос є родичем таких плодових культур, як персик, слива, ірга, горобина, аронія, айва, мушмула, шипшина, яблуня і груша. У цій статті ми вам розповімо про те, як виростити абрикос: як його правильно посадити, як доглядати за абрикосом, як формувати його крону обрізуванням, чим підживити абрикос, як розмножувати його щепленням або іншими способами і як обробляти абрикос від шкідників і хвороб.

  Посадка абрикоса

  Коли садити абрикос

  У північних широтах абрикос у саду найкраще садити напровесні, з середини до кінця квітня, поки на деревах не почали розкриватися бруньки. У південній місцевості можна посадити абрикос восени, на початку жовтня, з розрахунком, щоб саджанець устиг укоренитися до настання зими. У середній смузі можна садити цю культуру як навесні, так і восени. Оскільки абрикос з усіх кісточкових культур найбільш світло- і теплолюбний, висаджувати його бажано на добре освітленій і захищеній від сильного вітру височині, де є стік холодного повітря в нижчі місця. Представники роду Слива не терплять кислих ґрунтів, тому такий ґрунт перед посадкою доведеться вапнувати. Оптимальний ґрунт для абрикоса – легкий суглинок.

  Як посадити абрикос навесні

  Хоч би в яку пору року ви вирішили садити абрикос, яму потрібно викопувати з осені. Приблизний розмір котловану 80х80х80 см, хоча габарити залежать від розмірів кореневої системи саджанця. У дно котловану по центру вбивають кілок такої висоти, щоб він виступав над рівнем ґрунту на півметра, потім у яму як дренаж насипають шар щебеню. У вийнятий із котловану ґрунт у пропорції 2:1 додають торф або перегній, 500 г суперфосфату, 2 кг золи, старанно перемішують ґрунтосуміш і висипають її в яму, щоб над поверхнею ділянки утворилася гірка. У такому вигляді котлован можна залишити під опади.

  Найкращий посадковий матеріал – однорічні саджанці абрикоса. Вони швидко приживаються, їхню крону легше формувати. Купувати посадковий матеріал потрібно в розплідниках або спеціалізованих магазинах, які добре себе зарекомендували, інакше замість сортового саджанця можна купити дичку. У саджанців культурних сортів товсті однорічні гілки, на яких немає колючок, а біля основи щеплення є шипик. Зверніть увагу на стан кореневої системи саджанця: якщо вона підмерзла або пересохла, деревце навряд чи приживеться.

  Навесні викопайте в ґрунті котловану, який осів за зиму, ямку за розміром кореневої системи саджанця. Перед посадкою видаліть на саджанці підгнилі, пошкоджені або підсохлі корінці, злегка вкоротіть здорове коріння й опустіть його в глиняну бовтанку з додаванням коров’яку, після чого розмістіть коріння саджанця в ямі таким чином, щоб коренева шийка перебувала на 5-6 см вище рівня поверхні, прикопайте саджанець, утрамбуйте ґрунт і вилийте в пристовбурні кола два-три відра води. Коли волога вбереться, а коренева шийка, опустившись, зрівняється з поверхнею ділянки, саджанець слід прив’язати до кілка.

  Посадка абрикоса восени

  Осінню посадку абрикоса здійснюють так само, як і весняну. Яму готують на два-три тижні раніше. І, до речі, глиняна бовтанка має бути такої густоти, аби на коренях залишався, не стікаючи, шар завтовшки 3 мм. Якщо ви висаджуєте не одне, а кілька саджанців абрикоса, майте на увазі, що кожному дорослому дереву знадобиться в майбутньому площа не менше 5 м².

  Догляд за абрикосом

  Догляд за абрикосом навесні

  Ранньою весною, до того, як у деревах почнеться сокорух, здійснюють формування абрикоса і його санітарне обрізування – видаляють поламані, обморожені за зиму і хворі гілки. Штамби дерев і основи скелетних гілок обробляють розчином вапна.

  Як будь-яке інше плодове дерево, абрикос навесні потребує добрив. Чим підживити абрикос, щоб він не відчував браку життєво важливих елементів? Перше весняне підживлення, воно ж обробка абрикоса, можна провести розчином сечовини – цей захід не тільки наситить ґрунт азотом, а й захистить дерево від збудників захворювань і комах-шкідників, що зимували в його корі і в ґрунті пристовбурного кола. Однак перед тим, як обробити абрикос сечовиною, переконайтеся, що бруньки на деревах ще не набубнявіли, інакше ви можете спалити їх.

  Якщо ви не встигли обприскати абрикос сечовиною до початку сокоруху, то доведеться з метою профілактики від хвороб і шкідників вдатися до обробки дерев препаратами Агравертін, Іскра-біо, Акарін або Здоровий сад, а підживлення внести в сухому вигляді в пристовбурні кола з розрахунку 70 г азотного добрива і 50 г аміачної селітри на один абрикос. Друге весняне підживлення можна внести органікою, якщо ви не удобрювали нею ґрунт щонайменше два роки.

  Після безсніжною зими і весни без дощів абрикос потребує поливу.

  Догляд за абрикосом улітку

  Абрикос улітку, особливо в посушливу погоду, потребує вологи, тому в червні обов’язково полийте абрикос, якщо ви не зробили цього в травні.

  У літню пору починається ріст нових плодових гілок, тому може знадобитися обрізування абрикоса, інакше в загущеній кроні не зрітимуть плоди, а замість акуратного садового дерева у вас виросте велетень, з якого буде важко знімати урожай.

  Якщо є така необхідність, проведіть обробку абрикоса проти сезонних шкідників і хвороб.

  Літо – час збору і переробки врожаю. Не забувайте, що абрикоси не дозрівають після збору, тому знімайте їх із дерева вчасно, починаючи з нижніх гілок.

  Після збору врожаю абрикос у серпні потребує поливу – це буде останнє, так би мовити, підзимнє поливання, яке наситить ґрунт вологою і допоможе дереву пережити зиму.

  Догляд за абрикосом восени

  Восени ваше завдання підготувати дерево до зимівлі. Які заходи на вас чекають? По-перше, санітарне обрізування абрикоса, при якому потрібно видалити гілки, поламані під час збирання врожаю, а також засохлі і хворі пагони.

  Після падолисту з ділянки прибирають рослинні залишки, а ґрунт у пристовбурних колах перекопують. І, нарешті, восени проводять профілактичну обробку абрикоса проти хвороботворних організмів і шкідників, які влаштувалися на зимівлю в корі штамба або в ґрунті пристовбурного кола.

  Обробка абрикоса

  Для кожного захворювання є свій спосіб лікування, а для будь-якого шкідника – методи боротьби з ним. Однак краще не чекати, коли лікування абрикоса від небезпечного захворювання або від наслідків життєдіяльності шкідливих комах стане необхідним, а вжити, як кажуть юристи, превентивних заходів. Для цього потрібно проводити весняні та осінні профілактичні обробки дерев спеціально розробленими для цього препаратами. Перша обробка, по сплячих бруньках, здійснюється розчином 700 г сечовини в 10 л води. Але якщо бруньки на деревах уже набубнявіли, сечовину використовувати не можна, тому обробку проводять мідним купоросом, бордоською рідиною або препаратами, які ми перерахували раніше. Водночас із цією захисною обробкою можна провести обприскування дерев розчином Циркону або Екоберіну, яке послужить підвищенню стійкості абрикоса до погодних умов і захворювань.

  До цвітіння при температурі повітря не нижче 18 ºC необхідно обробити абрикос від кліщів, личинки яких зимували в землі, колоїдною сіркою або Неороном, а від довгоносиків і листовійок Децисом або Кінміксом. Після цвітіння проводять профілактичну обробку абрикоса від моніліозу Оксіхомом або Ридомілом відповідно до інструкції.

  У період росту плодів дерева захищають препаратами Хорус і колоїдною сіркою від кокомікозу і борошнистої роси, але обробка повинна проводитися не пізніше, ніж за 2 тижні до збору врожаю.

  Восени, після падолисту, абрикос знову можна обробити сечовиною.

  Підживлення абрикоса

  Абрикос протягом вегетаційного періоду підживлюють кілька разів. Навесні рослина потребує азотних добрив, які переважно вносять у ґрунт. До початку літа таких підживлень може бути 2 або 3: на самому початку весни, перед цвітінням і після нього. В якості добрива найчастіше використовують сечовину, гнойову рідину, курячий послід і селітру.

  Улітку підживлення здійснюють по листю. Обробляють абрикоси азотовмісними складами, а також розчинами мікроелементів, яких дерева потребують у цю пору. Починаючи з другої половини літа перестають вносити азот, замінивши його калійно-фосфорними добривами.

  Після збору врожаю, в кінці серпня або у вересні, абрикос підживлюють мінеральними добривами, що містять фосфор і калій – обидва ці елементи містяться в деревній золі. В цей же час бажано додати в ґрунт трохи кальцію у вигляді крейди.

  Попереджаємо: гній як органічне добриво з розрахунку 4 кг на м² можна вносити один раз на 2-3 роки, не частіше. Компост вносять у ґрунт у кількості 5-6 кг на м², додавши в нього мінеральні добрива. Курячий послід, в якому міститься як азот, так і калій із фосфором, вносять у кількості 300 г на м² ділянки, попередньо змішавши його з компостом. Органічні добрива вносять раз на 2-3 роки, а якщо дерева ростуть під задернінням, то органіка їм узагалі не потрібна.

  Азотні добрива мають властивість затягувати період росту пагонів, тим самим знижуючи їхню зимостійкість, тому, починаючи з другої половини літа, їх внесення недоцільно. Під час перших трьох підживлень (напровесні, до і після цвітіння) дозування азотних добрив становить 30-40 г/м².

  Потреба в калії виникає в період дозрівання плодів, тому сорокапроцентну калійну сіль слід вносити кілька разів протягом сезону з інтервалами в один місяць, закладаючи її в борозенки завглибшки 20-30 см по периметру пристовбурного кола з розрахунку 40-60 г/м².

  У період формування, зростання і дозрівання плодів рослинам потрібен також фосфор у вигляді суперфосфату. Його в обов’язковому порядку вносять до і після цвітіння в кількості 200 г/м².

  Такими елементами, як марганець і бор, можна підживити абрикос улітку по листю. Наприклад, розчином 1 столової ложки борної кислоти в 10 л води абрикос обробляють 2-3 рази за сезон, а однопроцентним розчином сірчанокислого марганцю дерева обприскують, як тільки розкриється все листя. Через місяць-півтора обробку повторюють.

  Зимівля абрикоса

  З усіх кісточкових рослин у абрикоса найбільш зимостійка коренева система, тому зима в середній смузі йому не страшна. Але молоді рослини все ж потребують утеплення на зиму. Штамби одно- і дворічних саджанців обв’язують ялиновим гіллям, а згори обертають лутрасилом або спанбондом, після чого високо підгортають низ стовбура. Знімають укриття в кінці березня.

  Обрізування абрикоса

  Коли обрізувати абрикос

  Вирощування абрикоса передбачає формування його крони, а також своєчасне санітарне та омолоджуюче обрізування. Обрізування – один із найважливіших пунктів догляду за деревами та чагарниками, його здійснюють щорічно. Як і коли правильно обрізувати абрикос?

  Абрикос, на відміну від інших плодових дерев, зав’язі не скидає, тому часто потерпає від перевантаженості плодами, від чого його гілки обламуються. Для підтримки балансу між плодами, гілками і листям дерева необхідно в середині жовтня провести регулююче, формуюче і санітарне обрізування абрикоса.

  Напровесні формуюче і санітарне обрізування проводять, як тільки потеплішає, але потрібно встигнути зробити це до розпускання листя. Зазвичай видаляють підмерзлі або поламані гілки і пагони, а також підрізають гілки і провідник із метою формування крони.

  Улітку, в середині червня, один раз на три роки проводять санітарне та омолоджуюче обрізування, щоб стимулювати приріст нових пагонів на 30-50 см і закладення врожайних бруньок на вторинних пагонах.

  Молоді саджанці обрізують уперше через рік після посадки.

  Як обрізувати абрикос

  Абрикос плодоносить на плодових гілках (вони ж плодушки), шпорці і букетних гілках. Плодушки активні не більше трьох років, після чого їх потрібно міняти. Якщо абрикос не обрізувати, він плодоноситиме нерегулярно – через рік, а то й через два. Крім того, дерева з загущеною кроною схильні до захворювання на кокомікоз.

  Формують крону абрикоса по-різному: традиційними є форма кулі, форма кипарису, а є ще форма пальметта і різновид цієї форми пальметта Вер’є – найкращий варіант крони за коефіцієнтом урожайності з одного кубічного метра простору. Детальний опис того, як формувати ці крони – тема окремої статті. Сьогодні поговоримо про те, як формують звичну для дерев наших садів розріджено-ярусну крону.

  У перший рік усі сили саджанця йдуть на потужний провідник. На початку осені провідник посадженого минулої осені дерева вкорочують на одну чверть. На наступний рік потрібно визначитися зі скелетними гілками: залиште дві найсильніші й укоротіть їх наполовину, а решту гілок виріжте на кільце. Центральний провідник обріжте так, щоб він був довший за скелетні гілки на 20-25 см. Видаліть із гілок пагони, що ростуть під гострим кутом.

  У наступні роки закладають ще 3-5 скелетних гілок і формують на них розгалуження другого порядку, розташоване на відстані 30-40 см одна від одної. Слідкуйте за тим, щоб верхні пагони не обганяли в зростанні нижні. Зайві пагони видаляйте. Після закладання останньої сьомої скелетної гілки наступної весни обріжте провідник урівень із нею – він більше вам не знадобиться. Коли формування крони завершено, підтримуйте її в оптимальному стані – не дозволяйте загущуватися. Пагони у сортів із гарним розгалуженням укорочують на третину, а у тих сортів, що розгалужуються погано, тільки наполовину. Сильно зростаючі дерева обрізують тричі на рік: слабкі пагони вкорочують на чверть, сильні – наполовину.

  Коли у дорослих дерев щорічний приріст стане менше 40 см, абрикос починають омолоджувати: скелетні гілки обрізують на три-чотирирічну деревину, роблячи зрізи на сильні відгалуження, що ростуть у правильному напрямку.

  Обрізування абрикоса навесні

  У результаті відмирання плодушок скелетна гілка абрикоса оголюється. Плодоносний абрикос обрізують з метою підтримки його ростової активності, щоби щорічні прирости були не менше 40-50 см. Як тільки приріст зменшується до 30 см, необхідно провести чеканку пагонів на дворічну деревину. Крім того, навесні здійснюють проріджування крони: вирізають всихаючі і слабкі гілки, переводять напівскелетні і скелетні гілки на бічні та зовнішні відгалуження, розташовані у вільному просторі. Залежно від розмірів і густоти крони дерева за один раз прорізають від двох до чотирьох лопатей-прорізів.

  Обрізування абрикоса влітку

  У теплих районах доцільно проводити після весняного літнє обрізування абрикоса, при якому пагони завдовжки 30-40 см укорочують наполовину. Літнє обрізування забезпечує рясний приріст ще до кінця поточного року: дерево до кінця вегетації встигає відновити листя і закласти генеративні бруньки на пагонах другої хвилі. Головна умова успішного відновлення після літнього обрізування – забезпеченість абрикоса вологою і живленням. Якщо виникають об’єктивні труднощі з поливом, літнє обрізування краще не проводити.

  Обрізування абрикоса восени

  Осіннє обрізування абрикоса здійснюють із метою підготовки дерев до зими. З молодих дерев видаляють хворі, слабкі і сухі гілки, рани і тріщини на дереві зачищають і обробляють садовим варом. Щоб освітлити крону, видаляють гілки, спрямовані всередину. Сильні пагони з метою попередження перевантаження під час плодоносіння й оголення гілок обрізають на дво-трирічну деревину.

  На зрілих деревах гілки вкорочують, використовуючи відгалуження наступного порядку. Обрізувати гілки в оголеній частині не можна. Сильно загущену крону починають проріджувати з периферійних гілок – напівскелетних. Спочатку потрібно обрізати пошкоджені гілки, що заважають одна одній і затінюють, а потім, якщо цього буде недостатньо, 15-20 % здорових гілок укорочують на нижнє відгалуження. Після цього обростаючу родючу деревину звільняють від сухих, хворих і пошкоджених гілочок.

  Скелетні гілки першого порядку вирізають тільки в разі крайньої потреби.

  Розмноження абрикоса

  Як розмножувати абрикос

  Розмножується абрикос насінням і вегетативними способами. Через те, що багато сортів абрикоса перехреснозапильні, припустити, що виросте з їхнього насіння, проблематично. Винятком є сорт Карлик, насіння якого повністю копіює материнську рослину.

  Вегетативні способи дозволяють отримати потомство без сюрпризів. Найчастіше в аматорському садівництві використовується спосіб розмноження щепленням, однак якщо ви хочете виростити точну копію вподобаного вам дерева, можна використовувати спосіб розмноження паростками або кореневим відростком.

  Розмноження кореневими паростками або паростю

  Парость навколо абрикоса утворюється зазвичай у результаті пошкодження дерева тваринами, морозами або занадто сильним обрізуванням, а кореневі відростки свідчать про те, що кореневу систему абрикоса було пошкоджено. Однак цей спосіб має свій недолік, оскільки здорове дерево не утворює ні парості, ні відростків. Якщо ж вони є, відкопайте однорічний відросток, що зростає якнайдалі від материнської рослини, щоб не пошкодити кореневу систему дерева, і відсадіть його. Майте на увазі, що є сенс розмножувати відростками тільки кореневласний абрикос, оскільки у щеплених дерев кореневі відростки дають не сортову щепу, а підщепу.

  Насіннєве розмноження абрикоса

  Тим, хто захоплюється експериментами, пропонуємо познайомитися з правилами насіннєвого розмноження абрикоса. Чеснотою дерева, вирощеного з кісточки самоплідного абрикоса, є стійкість до клімату.

  Кісточки промивають, заливають на добу водою, викидають ті, що спливли, а решту висаджують у ґрунт вологими на глибину 6 см на початку або в середині осені. При більш пізній посадці гризуни можуть відразу розтягнути кісточки. Зверху грядки присипають перегноєм та травою і підтримують їх увесь час у вологому стані. Можна посадити кісточки абрикоса в середині весни, але тоді ще з осені їх потрібно скласти в ящик із піском і помістити на всю зиму в холодильник. Сходи накривають пластиковими пляшками з обрізаною шийкою. Догляд за молодими сіянцями включає полив, розпушування ґрунту, прополювання і підживлення. У вересні підрослі сіянці пересаджують на постійне місце.

  Щеплення абрикоса

  В якості підщепи для щеплення використовують саджанці абрикоса, сливи домашньої, персика, гіркого мигдалю й аличі. Перед тим, як прищепити абрикос, потрібно визначитися, яке дерево ви в підсумку хочете отримати. Щеплення на мигдаль і персик дає абрикос із низькою морозостійкістю, а щеплення на підщепу абрикоса, сливи й аличі дозволяє виростити дерева середньої витривалості стосовно холодів. Що стосується розмірів, то найвищими виростають абрикоси на підщепах мірабелі, аличі та персика, середньорослі – на підщепах нещепленого абрикоса, слив-угорок і мигдалю, а щеплення на терен дає можливість вирощувати напівкарликові і карликові дерева, за якими нескладно доглядати і з яких легко знімати урожай.

  В якості підщепи використовують дворічні саджанці з товщиною стовбура не менше 8 мм. Найкращий час для щеплення – квітень або травень, коли сокорух в абрикосі найсильніший. Найпростішим способом щеплення є копулювання – його використовують, коли прищепа і підщепа однієї товщини. Підщепу обрізують на висоті 7 см від поверхні, потім на підщепі і прищепі роблять однакові косі зрізи, прикладають зрізи один до одного, замазують садовим варом і щільно обертають ізострічкою або скотчем. Якщо діаметри ненабагато відрізняються, використовують спосіб одностороннього копулювання, а якщо підщепа набагато товща за прищепу, використовують спосіб щеплення за кору.

  Хвороби абрикоса

  Абрикоси уражаються такими захворюваннями, як моніліоз, гриб Валса, вертицильоз, клястероспоріоз, віспа, стрічкова мозаїка і вірусне в’янення.

  Моніліоз спочатку вражає квітки, від чого вони в’януть, потім грибок переходить на пагони, листя, а потім і на гілки, які в результаті розвитку хвороби вкриваються тріщинами. Абрикос сохне.

  Способи боротьби. У тій фазі, коли бутони ще зелені, обробіть дерево трипроцентною бордоською рідиною. У період цвітіння використовуйте проти моніліозу препарат Тельдор. Після цвітіння проведіть обробку препаратом Хорус. У період дозрівання плодів двічі з інтервалом 10 днів обприскайте дерево розчином 5 г препарату Світч у 10 л води, другу обробку проведіть за два тижні до збору врожаю.

  Клястероспоріоз, або дірчаста плямистість, утворює на листках рослини плями бурого кольору, які поступово перетворюються на дірки. На пагонах теж з’являються плями, потім на них утворюються тріщини, а з тріщин тече камедь. Місця, уражені захворюванням, стають потворними.

  Способи боротьби. Напровесні і восени, після опадання листя, абрикос обробляють однопроцентним розчином мідного купоросу або чотиривідсотковою бордоською рідиною. У дощове літо абрикос доведеться обприскувати кожні два тижні. Замість зазначених препаратів у фазі, коли зелені бутони стають рожевими, можна застосовувати Хорус.

  Гриб Валса – інфекційне захворювання, яке призводить до утворення наростів-виразок оранжевого кольору.

  Способи боротьби. Щоб уникнути зараження, не обрізуйте дерева у період спокою. Слідкуйте за тим, аби ґрунт у пристовбурних колах завжди був пухким. Обробка дерева проводиться розчином 10 г препарату Світч у 10 л води. Інтервали між сеансами обробки – 7-10 днів, але останнє обприскування проведіть не пізніше ніж за два тижні до збору врожаю. Можна використовувати фунгіцидний спрей. І обов’язково стерилізуйте інструменти перед обрізуванням.

  Вертицильозне в’янення призводить до пожовтіння листя нижньої частини дерева, верхівка ж залишається зеленою. Грибок накопичується в черешках і жилках листя, з яких потрапляє в ґрунт і заражає інші, як правило, молоді рослини.

  Способи боротьби. Уникайте перезволоження ґрунту, а також не вирощуйте поблизу абрикоса рослини родини Пасльонових і суницю. В якості профілактики навесні і після падолисту проведіть обробку абрикоса двопроцентними розчинами бордоської рідини, Топсину-М, Превікуру, Фундазолу або Вітаросу.

  Віспа – вірусна хвороба, яка утворює на плодах абрикоса вдавлені коричневі смуги і плями. М’якоть навколо плям стає сухою. Плоди дозрівають раніше терміну, їхні смакові якості залишають бажати кращого.

  Вірусне в’янення. Визначити його можна за фактом розпускання листя абрикоса під час його цвітіння. На листках з’являються світло-зелені плями, листова пластина потовщується і скручується. У плодів м’якоть навколо кісточки темніє і відмирає. Передається захворювання зазвичай під час щеплення.

  Стрічкова мозаїка – теж вірусне захворювання, яке проявляється жовтими смугами на листках, що поступово перетворюються на мереживний візерунок. Уражені листки відмирають.

  Способи боротьби з вірусними хворобами. Вилікувати вірусні захворювання не можна. Тому так важливо не захворіти на них. Посадка і догляд за абрикосом повинні здійснюватися суворо за правилами. Висаджуйте тільки здоровий посадковий матеріал, в якості прищепи використовуйте верхівку пагона. Слідкуйте за чистотою ділянки і здоров’ям дерев. Негайно знищуйте шкідливих комах, які можуть бути переносниками вірусних захворювань. При обрізуванні і щепленні використовуйте тільки стерильні інструменти. Обробляйте стовбур абрикоса вапном із мідним купоросом.

  Шкідники абрикоса

  Не можна сказати, що абрикос так уже сильно потерпає від шкідників, але з тими, які частіше за інших докучають цій культурі, ми вас познайомимо.

  Попелиця (тля) – ця всюдисуща комаха висмоктує з рослин сік, від чого вони слабшають. У результаті на листках абрикоса може оселитися сажистий гриб, який живиться відходами життєдіяльності попелиць. Крім того, саме тля найчастіше є переносником вірусів, лікування від яких немає. Знищують тлю обробкою дерева мильними розчинами тютюну або золи. Якщо ваші зусилля не увінчаються успіхом, завжди можна вдатися до Актелліка або Карбофосу.

  Плодожерка – невеликий метелик, що зимує в коконі у верхньому шарі ґрунту або в тріщинах штамба. У першій декаді червня плодожерки вилітають і відкладають яйця на черешках листя та в зав’язях плодів. У другій половині літа з’являється і відкладає яйця друге покоління шкідника. Гарні результати в боротьбі з плодожеркою дає осіння і весняна профілактична обробка абрикоса. Крім цього, необхідно регулярно розпушувати ґрунт у пристовбурних колах, а також обробляти штамб і основи скелетних гілок вапном із додаванням мідного купоросу.

  Гусінь метелика-білана пошкоджує листя та бруньки абрикоса, вигризаючи в них дірки. Її збирають механічно протягом сезону, а восени потрібно зняти з дерев і знищити кладки яєць білана, загорнуті в скручене листя.

  Листовійка – її гусінь, прокидаючись після зимівлі в корі дерева або в верхньому шарі ґрунту, активно поїдає листя і бруньки абрикоса, потім обертається на лялечку, а в липні з’являються метелики, що відкладають яйця на пагонах і листках дерева. Боротьба з листовійкою і її гусінню ведеться обробкою штамба та основ скелетних гілок концентрованим розчином хлорофосу після збору врожаю і навесні, як тільки температура повітря досягне 15 ºC.

  Хвороби і шкідники абрикоса не такі вже й численні, проте краще, щоб їх не було взагалі. Домогтися цього можна, прибираючи кожної осені сад, спалюючи рослинні рештки, перекопуючи ґрунт у пристовбурних колах і не нехтуючи весняними й осінніми профілактичними обробками.

  Сорти абрикоса

  Сорти абрикоса для Підмосков’я

  В Україні абрикоси ростуть у кожному дворі, на вулицях, уздовж доріг і в посадках. Вони щорічно плодоносять, хоча багато з них ніколи не знали обрізування і не підживлювалися. А в Підмосков’ї абрикосове дерево не таке вже часте явище, оскільки в кліматичних умовах Московської області абрикос вимагає постійної турботи, та й не кожен сорт цієї культури підходить для вирощування в цій місцевості. Які ж сорти адаптовані до умов Підмосков’я?

  • Червонощокий – урожайний, зимостійкий, стійкий до хвороб і самоплідний сорт абрикоса з округлою розлогою кроною і великими яйцеподібними або округло-плоскими плодами вагою до 50 г золотисто-помаранчевого кольору з яскравим рум’янцем. Шкірочка плодів тонка, м’якоть ароматна, світло-помаранчева, солодка з незначною кислинкою. Плоди призначені для вживання в свіжому вигляді, а також для приготування компотів, варення і сухофруктів.
  • Медовий – урожайний, дуже морозостійкий високорослий сорт із розлогою кроною. Плоди цього сорту невеликі, рівнобокі, жовтого кольору в дрібну червону цятку. Опушення плодів слабке. М’якоть жовта, щільна, волокниста і солодка. Використовуються плоди для їжі і домашніх заготовок.
  • Тріумф північний – високоврожайний, стійкий до хвороб сорт із великими овальними плодами вагою до 55 г жовто-оранжевого кольору з незначною пазеленню на тіньовому боці. Шкірочка середньої товщини, з опушенням. М’якоть помаранчевого кольору однорідної консистенції, дуже приємна на смак.
  • Витривалий – морозостійкий, самоплідний, стійкий до хвороб сорт високої і стабільної врожайності. Дерево великого розміру, плодоношення наступає на 5-6 рік після посадки. Плоди абрикоса середнього розміру, округло-плоскі, вагою до 45 г, золотисто-помаранчевого кольору з яскравим червоним рум’янцем. Шкірочка з опушенням. М’якоть запашна, яскраво-помаранчева, дуже солодка. Кісточка відділяється легко.
  • Снігурок – найкращий абрикос із погляду зимостійкості. Дерево заввишки всього півтора метра. Сорт вирізняється високою врожайністю, самоплідністю, невибагливістю до складу ґрунту, однак має такий недолік, як нестійкість до плямистості листя і моніліозу. Плоди пружні, при правильному зберіганні здатні лежати до середини зими.

  Ранні сорти абрикоса

  Сьогодні існує понад півсотні сортів абрикоса звичайного вітчизняної і зарубіжної селекції. За термінами дозрівання вони поділяються на три групи. Перша група – абрикоси ранні, що дозрівають на початку липня – представлені такими сортами:

  • Мелітопольський ранній – стійкий до хвороб зимостійкий сорт із високою пірамідальною кроною і великими плодами вагою до 60 г овальної, злегка плескатої форми, жовто-помаранчевого кольору. Шкірка у плодів тонка, м’якоть ароматна, щільна, без волокон, солодка на смак;
  • Лескоре – скоростиглий сорт чеської селекції з високою зворотнопірамідальною кроною і середньої величини запашними плодами вагою до 45 г, приємними на смак. Єдиним недоліком сорту можна вважати схильність до захворювання на моніліоз;
  • Альоша – урожайний зимостійкий сорт з округлими яскраво-жовтими плодами в червону цяточку. Вага плодів не більше 20 г. М’якоть помаранчева, кисло-солодка;
  • Воронезький ранній – гібрид середньоазійського сорту Ахрорі і мічурінського сорту Товариш. Найраніший десертний, частково самоплідний сорт середньої зимостійкості з невеликими плодами вагою до 20 г. Плоди солодкі з легкою кислинкою, кісточка добре відстає від м’якоті;
  • Ранній із Морден – канадський морозостійкий сорт, що починає регулярне і рясне плодоношення вже з другого року. Плоди цього абрикоса середньої величини, вагою до 50 г із малосолодкою помаранчевою м’якоттю, яка легко відходить від кісточки.

  Крім описаних, до ранньостиглий сортів належать Самбурський ранній, Царський, Айсберг, Червневий, Альянс, Ранній Марусича, Червневий, Ветеран Севастополя.

  Середньостиглі сорти

  Ці абрикоси достигають до середини або кінця липня. Найпопулярнішими із середньостиглих сортів можна назвати:

  • Поліський великоплідний – стійкий до грибків, урожайний, зимостійкий швидкоплідний сорт з округлою кроною і яскраво-помаранчевими з червоним рум’янцем ароматними, ніжними, кисло-солодкими плодами вагою до 55 г. Незважаючи на середню висоту дерева, урожай доведеться знімати з драбиною;
  • Ананасовий – широко відомий, невибагливий і високоврожайний скоростиглий сорт із негустою кроною і великими, смачними, солодкими плодами. Іноді дерева цього сорту уражаються плямистістю. Плоди вживаються як у свіжому вигляді, так і в якості варень, джемів і компотів;
  • Погрімок – частково самоплідний сорт універсального призначення зі злегка здавленими з боків кругло-овальними плодами зеленувато-жовтого кольору без рум’янцю. М’якоть оранжево-жовта, щільна і солодка. Кісточка легко відділяється від м’якоті;
  • Куйбишевський ювілейний – стійкий до грибків зимостійкий і посухостійкий сорт із невеликими, злегка сплюсненими помаранчевими плодами з невеликим рум’янцем на сонячному боці. Вага плодів не більше 25 г. Шкірочка тонка, м’якоть оранжева, трохи волокниста, соковита, кислувато-солодка;
  • Десертний – зимостійкий врожайний сорт із пишною кроною. Плоди середнього розміру вагою до 30 г, світло-жовтого кольору, кислувато-солодкого смаку. Шкірочка плодів тонка, м’якоть ніжна.

  До середньостиглих належать також сорти Ботсадівський, Запорожець, Шаламарк, Сардонікс, Шелудько, Десертний, Надійний, Мічурінець, Ялтинець, Амурський, Водолій, Монастирський, Молодіжний, Авіатор, Буревісник, Фелпс, Олімп, Альтаїр.

  Пізні сорти абрикоса

  Деякі сорти абрикоса дозрівають уже в серпні, коли літо закінчується. До пізньостиглих сортів абрикоса належать:

  • Фаворит – зимостійкий сорт із блискучими помаранчевими округлими плодами середнього розміру вагою до 30 г із щільною, соковитою помаранчевою м’якоттю найвищих смакових якостей. Їх вживають у свіжому вигляді і роблять із них заготовки на зиму;
  • Іскра – зимостійкий, урожайний і стійкий до деяких захворювань сорт, рано вступає в плодоношення, з асиметричними жовтогарячими плодами в червоних цятках і рожевим рум’янцем. Вага плодів до 45 г. М’якоть середньої щільності, соковита з кисло-солодким смаком;
  • Красень Києва – дозріває в другій декаді серпня, зимостійкий самобезплідний сорт, який потребує запилювачів, з великими широкоовальними плодами масою до 55 г інтенсивно-жовтого кольору і кислувато-солодкого смаку. Плоди їдять свіжими, консервують і сушать;
  • Вогник – зимостійкий сорт із розлогою кроною і плоскувато-округлими помаранчевими плодами вагою до 25 г з густим яскраво-червоним рум’янцем, що вкриває майже весь плід. М’якоть щільна, солодка, червоно-помаранчева, кісточка відділяється легко;
  • Успіх – один із найбільш зимостійких гібридів, отриманих від сортів Люїзе, Товариш і Найкращий мічурінський, з округлими жовтими плодами середнього розміру вагою до 30 г у червонуватих цятках по сонячній стороні. М’якоть жовто-бурштинова, кислувато-солодка, середньої соковитості. Кісточка від м’якоті відходить добре. Сорт самоплідний.

  До пізньостиглих належать також сорти Сирена, Костюженський, Особливий Денисюка, Компотний, Подарунок, Сюрприз і Радість.

  Сорти абрикосів: обираємо південне чудо

  Без жовто-помаранчевих солодких абрикосів важко уявити собі українське літо: вони без проблем ростуть у більшості регіонах. Користь цих фруктів важко переоцінити – чого вартий лише великий вміст калію та заліза!

  Які ж дерева абрикосів посадити в саду? Як орієнтуватися в сортах? Які сорти абрикосів ранні, а які пізні? В цій статті я розповім про різні сорти абрикоса, щоб можна було обрати по одному з різних категорій і без проблем забезпечити собі ціле абрикосове літо!

  Ранні сорти абрикоса

  Самбурський ранній – ранній сорт, достигає вже в третій декаді червня. Плоди овальні, жовто-оранжеві, кисло-солодкі, ароматні, масою 30 г і більше. Сорт витримує морози, стійкий до хвороб, пізно цвіте.

  Червневий – ранній сорт, достигає в середині червня. Плоди круглі, оранжеві з рум’янцем, м’якоть щільна, з кислинкою. Маса – 36–44 г. Сорт має підвищену зимостійкість.

  Цунамі – французький ранній сорт, який достигає зазвичай до середини червня. Плоди великі, масою 70–90 г, видовжені, оранжеві, з рум’янцем. М’якоть оранжева, солодка, щільна. Сорт стійкий до хвороб, невибагливий до ґрунту, морозостійкий.

  Ерлі Блаш – французький ранній сорт, достигає в середині червня. Плоди оранжеві з червоним рум’янцем, солодкі, щільні, масою 50–80 г. Сорт товарний, стійкий до хвороб, в Європі вирощується в промислових масштабах.

  Сорти абрикосів в Україні

  Завдяки зусиллям селекціонерів абрикос звичайний, батьківщиною якого вважається Китай, став звичним деревом навіть на Поліссі, де клімат і склад ґрунтів не дуже сприятливі для цієї культури. Нижче я наведу найбільш поширені сорти абрикосів в Україні.

  Поліський великоплідний – середній сорт, дозріває в середині липня. Вважається найбільш витривалим сортом для Полісся, морозостійкий. Плоди округло-овальні, жовті з червоними боками, м’якоть жовто-оранжева, кисло-солодка. Плоди масою 50–55 г. Сорт стійкий до хвороб.

  Лютізький – середньоранній сорт, дозріває у липні. Плоди жовті, з темно-червоними боками, трохи сплюснуті, масою 45–50 г, м’якоть світло-жовта. Сорт витримує сильні морози, стійкий до хвороб.

  Ветеран Севастополя – абрикос пізній, достигає на початку серпня. Плоди великі, овальні, щільні, злегка сплюснуті, жовті з червоним рум’янцем. Маса – 65–85 г. Смак кисло-солодкий. Сорт стійкий до хвороб, витримує сильні морози.

  Київський красень – абрикос пізній, сорт дозріває ближче до середини серпня. Плоди великі, широкоовальні, насичено жовті з червоним рум’янцем. м’якоть жовта, щільна, кисло-солодка. Сорт цінують за гарну транспортабельність, зимостійкість та стійкість до хвороб.

  Абрикос: сорти з родзинкою

  В цій частині статті я перерахую цікаві сорти з точки зору смакових якостей, сорти, отримані від схрещування з аличею, з незвичним забарвленням плодів тощо.

  Ананасний абрикос (Шалах) – один із найвідоміших та найпопулярніших сортів абрикосів. Це абрикос вірменський, а у нас його традиційно вирощують на Півдні України, зокрема, в промислових масштабах. Достигає в середині липня. Плоди продовгуваті, світло-жовті, масою 35–45 г. Смак солодкий із легкою кислинкою та ананасним ароматом. Сорт має стійкість до моніліозу, клястероспоріозу, кучерявості листя.

  Абрикос Медіабель – французький середньоранній сорт (достигає в кінці червня). Плоди великі, злегка видовжені, рожево-оранжеві з червонястими боками. Середня маса плодів – 85–100 г. М’якоть оранжева, щільна, кисло-солодка. Сорт транспортабельний, стійкий до хвороб, витримує середні морози.

  Чорний принц – сорт виведений донецькими селекціонерами від схрещування з аличею. Чорна абрикоса отримала свою назву завдяки забарвленню шкірки плодів – темно-бордового з переходом у коричневий колір, при цьому м’якоть всередині оранжева. Сорт достигає в кінці липня на початку середини серпня. Дерево заввишки 3–4 м, нагадує кущ, має подекуди колючки на гілках. Плоди кисло-солодкі, злегка терпкі, великі, масою 50–80 г. Сорт стійкий до моніліозу, клястероспоріозу, цитоспоріозу.

  Абрикос Богатир – сорт середнього терміну дозрівання. Плоди великі, круглі, трохи видовжені, середньою масою 55 г. Абрикоси яскраво-оранжевого кольору з червонуватими боками. М’якоть жовта, щільна, злегка хрустка. Шкірка тонка.

  Карликові абрикоси

  Якщо ви хочете мати в саду абрикосові дерева не вище 3 м – купуйте саджанці, прищеплені на німецькій вегетативній підщепі Пуміселект. Це універсальна підщепа для абрикосів, слив, персиків, нектаринів. Перевагами такого щеплення є підвищення врожаю (приблизно вдвічі), підвищення стійкості до хвороб, зокрема шарки, а також посухо- та морозостійкості. Пуміселект сумісний з усіма сортами великокісточкових культур. Абрикоси, щеплені на карликових підщепах, плодоносять на другий-третій рік. Єдиний мінус – корені підщепи розташовані неглибоко, тому дерева краще прив’язувати до опори.

  Солодкі, великі, ароматні абрикоси – це завжди бажаний урожай і неодмінний атрибут південного літа. Обирайте українські або європейські сорти, купуйте їх лише у перевірених розсадниках та смакуйте чудовими фруктами!

  Абрикос: вирощування і догляд. Як виростити абрикос на півдні

  У передгірській місцевості півдня Казахстану абрикоси цвітуть дуже рано – в середині квітня, тому часто потрапляють під поворотні заморозки. Через це багато садівників неохоче вирощують абрикосові дерева в приватних господарствах, адже прикро тримати в невеликому саду дерево, урожай з якого доводиться чекати 3-4 роки. Проте власні плоди набагато смачніше, так як вони повністю визрівають на дереві, коли як для продажу їх завжди зривають недозрілими, інакше їх просто не довезеш на базар. Давайте розберемося, які вимоги до вирощування та догляду пред’являє абрикос в південних регіонах.

  Колись було модно висаджувати абрикоси у вигляді живоплоту, між ділянками, по краю ділянки біля дороги. Але в наш час начебто це захоплення минуло – пиляти такі насадження задоволення не з кращих. Нижні гілки у них завжди були обламані і стирчали пеньками різного діаметру, а крона через густоти посадки відлітала тааак високо вгору, що господарі і не пам’ятали, що колись очікували з них отримати урожай.

  А абрикосовим деревам потрібне сонце, тому без жодного кокетства ми беремося стверджувати, що тільки на світлих ділянках вирощування і догляд за абрикосом має якийсь сенс. Саме той господар доб’ється успіху, хто висадив абрикосове дерево окремо від інших плодових дерев, так як абрикоси взагалі не терплять притенение.

  Посадка саджанців абрикоса

  Посадка абрикоса саджанцями зазвичай проводиться навесні. Продають як правило 2-3-річну щеплені саджанці з відритої кореневою системою. При покупці саджанця необхідно оглянути кореневу систему і стовбур. Не беріть саджанці з нерівномірно розвиненими гілками – початківцям садівникам важко буде вирівняти їх зростання, щоб отримати пишну крону. Коріння у саджанців зазвичай сильно обрізані, і не перевищують 30-40 см. Тому слід досить сильно вкоротити гілки саджанця – їх краще обрізати так, щоб приблизно залишилося близько 120 см. Гілки зрізайте «на нирку».

  Не шкодуйте обрізати саджанець, адже корінь у нього сильно пошкоджений, і молодому деревцю для розвитку листя доведеться поповнювати сили не за рахунок харчування коренів, а за рахунок поживних речовин, накопичених в корі. Посаджене без обрізки деревце сильно виснажується, йому важко буде перезимувати. З цієї ж причини необхідно відщипнути все бутони, якщо саджанець абрикоса в перший же рік зацвів.

  Осіння посадка саджанців зазвичай проводиться в жовтні, коли у більшості листопадних дерев жовтіє листя. Не бійтеся першого жовтневого снігу, він швидко розтане. Саме в цей період відбувається активне зростання коренів, відбувається відтік поживних речовин з надземної частини для підготовки до зими.

  Так як в нашій передгірській місцевості рідко буває близьке залягання ґрунтових вод, посадку абрикоса можна проводити без формування горбка. Якщо ж ви все-таки посадите абрикос на узвишші, будьте готові до того, що сніг з нього зійде рано, і він зацвіте набагато раніше за інших урюк і абрикосів вашого району. А грамотно проведене снегозадержание, навпаки, може відтягнути цвітіння майже на тиждень. Ну а цей тиждень може зіграти вирішальну роль для врожаю.

  Посадкову яму абрикосу готують зазвичай: в щільну землю додають зрілий компост , В піщану – садову землю і глину. При посадці роблять «бовтанку», в яку кілька разів занурюють коріння для обволікання. Потім, присипаючи і проливаючи кожен шар, засипають коріння до кореневої шийки. Поглиблювати кореневу шийку не слід – деревце істотно відстане в зростанні, а потім почне підгнивати, і через років 5 загине. Для поліпшення коренеутворення полийте посадки Корневином, гетероауксином або Цирконій.

  В цілому, це основні вимоги до того, як виростити абрикос з саджанця, але дуже часто з вподобаних плодів садівники залишають кісточки для посадки. І тут є особливості, які обов’язково потрібно врахувати.

  Вирощування абрикоса з кісточки

  Як правило, корнесобственні дерева дуже сильні. І цілком ймовірно, що абрикос, посаджений з кісточки, наздожене покупної саджанець. Більш того, абрикос з кісточки НЕ буде заражений трутовиком. Це грибок, що поширюється під корою, і швидко пожирає деревину. Саме через трутовика наші південні абрикоси довго не живуть і їх дошкуляють короїди. Так що вирощування абрикоса з кісточки – дуже перспективна завдання для дачника.

  Перед посадкою кісточки необхідно стратифікована – потримати в холодильнику у вологому стані 3 тижні. Глибина посадки – 3 розміру кісточки. Глибше садити не можна, так як молоді пагони теж відстають у розвитку і років через 5 загинуть від грибкових захворювань кори.

  Якщо не проводити стратифікацію, сходи з’являться на другий рік, і то за умови, що кісточки абрикоса в саду не знайдуть щури і не сгризут. Краще висаджувати підготовлені кісточки в глибокі торф’яні стаканчики, а після появи пари справжніх листочків переносити посадки в сад. Вирощування абрикоса з кісточки в подальшому нічим не відрізняється від вирощування саджанців – йому на півдні потрібна щадна формує обрізка та видалення відмерлих плодових гілочок.

  При посадці кісточкою будьте готові до того, що плоди можуть бути значно дрібніше і менш солодкими. Адже невідомо що росло поряд з материнським деревом, перехресного запилення не уникнути. Але багато початківці садівники беруться за посадки саме з кісточок, так як на ринках посадковий матеріал дуже поганої якості, а гарантовано щеплені сорти завозять найчастіше з Польщі.

  Ось і виходить вічна дилема садівника: у місцевих саджанців немає гарантії сорти, а імпортний посадковий матеріал не адаптований до місцевих умов, та й коштує дорого.

  Особливості догляду за абрикосом: обрізка, обприскування і зачистка кори

  У абрикосів досить гарна, розлога і густа крона. Лише в тіні дерева сильно витягуються. Щоб цього уникнути, краще їх висаджувати на відкриті сонячні місця і, якщо не будете формувати крону, то діаметр крони розгорнеться на 10-12 м.

  Вирізують молоді гілки, що йдуть в середину крони і пересічні пагони. Плодоносні прутики у абрикоса живуть недовго – 3-4 роки, тому навесні відмерлі прутики видаляють. Але найцікавіше, що обрізанням можна змусити дерево давати врожай щорічно, незважаючи на поворотні заморозки. Більш детально про техніку такої обрізки дорослих абрикосів см тут .

  В урожайні роки під плодоносні гілки ставлять підпірки. Але навіть цього іноді буває недостатньо – гілки ламаються. І якщо на таких зламах погано проходить заростання кори і з’являється камедь, натріть ці місця щавлем, він непогано зупиняє виділення.

  В кінці травня – початку червня, коли з’являється приріст, на молоді пагони сильно нападає попелиця. Листочки скручуються і надалі з пазух таких листів не формуються квіткові бруньки. У цей період ми проводимо обприскування настоєм тютюну з часником. Період обробки збігається з обприскуванням троянд в саду .

  На півдні абрикос часто уражається клястероспоріозом (або дірчастій плямистістю). На плодах утворюються темні плями, які на час збору врожаю стають щільними, роговеют. Корости на плодах абрикоса чимось схожі на парші яблук. Це грибкове захворювання, яке вражає плодоніжки і листя. Дірки на листках абрикоса з’являються після того, як грибок вже дозрів і випустив суперечки.

  Зазвичай з дірчастій плямистістю борються медьсодержащими препаратами, але ми намагаємося підняти імунітет рослин саду, тому застосовуємо Фітоспорін-М + Алірін-Б + Гаупсин і ЕМ -ки. У дощові роки підключаємо також Фітолавін і Фармайод, так як в сиру погоду крім клястероспоріоза «включається» Моніліоз.

  Фітолавіном потрібно обприскувати як мінімум тричі на сезон – до розпускання бруньок, після цвітіння і восени після листопаду. А під час листопаду можна 1 раз обробити Фармайодом.

  Крім обприскувань в догляді за абрикосом важливо стежити за корою – уражені трутовиком дерева дуже часто вражаються короїдом . А зачищати виїдені короїдом лисини досить важко – смола коксується так, що доводиться отлуплять її, підбиваючи стамеску киянкою. Зачищені ранки замазувати потрібно не садовим варом, а сумішшю з глини і коров’яку.

  Крім очевидної практичної користі, можна відзначити, що абрикос в саду дуже декоративний – його розлога крона на відкритих ділянках додає саду трохи східний колорит. У період цвітіння він настільки барвистий, що можна порівняти з японськими слайдами квітучих сакур. Висаджуйте у себе в саду абрикос, вирощування і догляд за ним цілком прийнятні, і це дуже вдячна культура для присадибного господарства.