Як правильно вимовляється слово Надіслане повідомлення

ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Вставні та вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення)

Речення можуть ускладнюватися різними словами, словосполученнями й реченнями, які надають висловлюванню різних додаткових відтінків, зокрема виражають ставлення мовця до повідомлення, вказують на його джерело або ж подають різні додаткові зауваження, уточнення, роз’яснюючи речення в цілому або окреме слово в ньому.

Вставні та вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення) належать до категорії слів, граматично, або синтаксично, не пов’язаних з іншими членами речення. Вони не є членами речення, не відповідають на жодне питання, не пов’язуються сурядним чи підрядним зв’язком з головними та другорядними членами речення, тому на письмі виділяються чи відділяються певними розділовими знаками, а в усному мовленні — відповідною інтонацією. Спільні властивості цих ускладнюючих компонентів речення полягають у тому, що значення їх має додатковий характер щодо семантики всього речення чи окремої його частини.

Вставні слова і речення

Вставні слова і речення до висловлюваної ним думки.

Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За допомогою вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків:
1. Безумовно, буде дощ.
2. Здається, буде дощ.
3. Кажуть, буде дощ.
4. На жаль, буде дощ.
5. Майте на увазі, буде дощ.
6. Отже, буде дощ.

У реченні вставні слова і речення:

1. 1) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, звісно, звичайно, справді, і справді, само собою зрозуміло, розуміється, певна річ, ясна річ, правду кажучи, сказати по правді, признатися, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі, я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, напевно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати, припустімо тощо;
2. 2) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, каже, мовляв, повідомляють, за висловом. за вченням. на думку. на мою думку, гадаю, по-моєму, по-вашому, пам’ятаю, чую, бачу тощо;
3. 3) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю, нарешті тощо;
4. 4) привертають, активізують увагу співрозмовника: чуєте, чуєш, знаєте, бач, бачите, погодьтесь, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, прошу вас, даруйте на слові, пробачте, між нами кажучи тощо;
5. 5) вказують на порядок думок, зв’язок між ними, спосіб висловлення їх: по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, з другого боку, до речі, між іншим, крім того, а крім того, навпаки, отже, а отже, значить, таким чином, виявляється, власне (кажучи), наприклад, зокрема, взагалі, зрештою, так би мовити, одне слово, словом, коротше кажучи, повторюю тощо.

Вставні слова і речення не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні.

Вставні слова і речення в усній мові не завжди виділяються паузами, але на письмі обов’язково відокремлюються парними комами, рідше — тире.

Щоб правильно виділити їх, треба орієнтуватися як на їхнє значення, так і на деякі інші ознаки.

бувають слова мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім того, а втім, отже, у середині простого речення однак, одначе і проте.

І, навпаки, слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито (це частки в реченні) і, отже, не виділяються комами.

1. Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи. (Ю. Мушкетик.)
2. Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. (Леся Українка.)
3. З борців насміхалася доля, зростала, проте [у середині простого речення], їх громада. (П. Грабовський.)
4. Сонце зайшло, проте [на початку простого речення] ще було видно. (О. Гончар.)
5. Злива тривала майже годину. (М. Трублаїні.)

Якщо в простому реченні, крім синтаксичного (підметово-присудкового) центра, є ще присудок (здається, кажуть, уявіть, треба гадати) або підмет і присудок (я знаю, я певен, ясна річ), то таке речення зі своїм центром слід без вагань виділяти.

Присудок вставного речення найчастіше буває виражений способовою формою дієслова (здається, розуміється, смію запевнити, сподіваюся, припустімо, як кажуть, чуєте, пробачте, знай, бач, прошу, мовляв, може), рідше — неозначеною формою дієслова в поєднанні з іншими словами (ніде правди діти, можна сказати, треба підкреслити, так би мовити, хвалити долю).

Без вагань виділяємо і вставні слова, що мають форму дієприслівникового звороту (правду кажучи, між нами кажучи, власне кажучи) або біля яких можна поставити слово кажучи, мовлячи (напевно, за висловом. по-вашому, до речі, між іншим, власне, одним словом).

1. По вулиці йду і, здається, уперше розплющив я очі на світ. (О. Підсуха.)
2. Здається вічністю [присудок] буття маленька мить, перед якою навіть смерть безсила. (Л. Дмитерко.)
3. Буває, часом сліпну від краси. (Л. Костенко.)
4. Диво дивнеє на світі з тим серцем буває! (Т. Шевченко.)
5. В неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було. (Т. Шевченко.)
6. Кажуть, весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився! (Леся Українка.)
7. А тут, не тобі кажучи, ростуть дочки так швидко, наче на дріжджах. (І. Нечуй-Левицький.)

В інших випадках, щоб упевнитися, чи дане слово справді вставне, перевіряємо його питанням (спочатку знайшовши підмет і присудок). Якщо слово в реченні відповідає на питання — то воно не вставне і виділяти його комами не можна; якщо ж не відповідає — то воно вставне і його виділяємо комами.

Питання до слів ставимо такі:
як? — справді, взагалі, таким чином, навпаки, очевидно, безперечно, певно;
коли? — нарешті, зрештою;
як часто? — звичайно;
з якою метою? — на щастя.
1. Поки живий, я хочу [як?] справді жити. (І. Франко.)
2. Справді [це правда], добре сміється той, хто сміється останній. (М. Стельмах.)
3. Видно [присудок] шляхи полтавськії і славну Полтаву. (І. Котляревський.)
4. Видно [мабуть], було вже пізно, бо ніде по хатах не світилося. (Панас Мирний.)
5. Звичайно [само собою зрозуміло], вовкулаки — це химери. (М. Рильський.)
6. У комірчині [як часто?] звичайно стояли бідони з молоком. (Григорій Тютюнник.)

Вставлені слова і речення

Вставлені слова і речення вносять у речення побіжну чи додаткову інформацію. Залежно від того, як вставлені слова і речення вимовляються, їх виділяють парними комами, парними тире або дужками, їхня ж інтонація залежить від змісту і від волі автора.

У вставлених реченнях розділові знаки ставляться відповідно до загальних правил. У кінці їх крапка не ставиться, але може стояти знак оклику або знак питання.

Якщо вставлене речення , як і основне, то воно виділяється з обох боків комами.
1. Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном. (О. Довженко.)
2. Лишилася у нас, і зовсім це не хиба, глибока шана повсякчас — так! — до святого хліба! (М. Рильський.)

Якщо вставлені слова чи речення , то вони виділяються з обох боків тире.
1. Є ж люди на землі, — а то б не варто й жити, — що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатися, і мислити, й шукать. (М. Рильський.)
2. В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є! (В. Симоненко.)
3. Годинник бив — що з ним? — зовсім не ту годину. (І. Жиленко.)

Якщо вставлена конструкція виділяється тире й уводиться в речення на тому місці, де за правилами вживається кома, то така конструкція виділяється з обох боків комами та тире: Не було ще такого літнього ранку, — хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. (Григір Тютюнник.)

Найчастіше вставлені слова чи речення . Тоді вони виділяються дужками.
1. Далеко-далеко (те знають хіба що лелеки) розкидала доля киптарики і сіряки. (Б. Олійник.)
2. У затінках попід гінкою ліщиною (рибалки тут щоосені вудлища собі ріжуть) прозоро-зелені шпичаки конвалій, кропива з-під торішнього листя пнеться (Григір Тютюнник.)
3. Він приїхав здалеку (із Індії). З найдавніших часів до нас дійшла традиція езотеричних (таємних, зрозумілих лише особливо посвяченим людям) знань. (Р. Фурдуй.)
4. Сфінкс (лев з крилами й головою жінки) — символ таємничості в багатьох народів стародавнього світу (а зараз використовується як мотив орнаменту). (Д. Білоус.)

Знайдіть і виправте у навчальних завданнях помилки.
(Як виконувати завдання)

Говорив я англійською, яку тут добре розуміли навіть продавці в магазині. (Ірен Роздобудько “Ґудзик”.)

Говорив я англійською, яку тут добре розуміли, навіть, продавці в магазині. (Ірен Роздобудько “Ґудзик”.)

Ніколи не бувають вставними й не виділяються комами такі слова: навіть, майже, приблизно, все-таки, мовби, немовби, наче, неначе, ніби, нібито, адже, притому.

По-перше, завидна Вовкулака міг тут ускочити в яку завгодно халепу, а по-друге, він, нічний вояка, не любив робити вдень того, що можна зробити вночі. (Василь Шкляр “Залишенець. Чорний ворон”.)

По-перше завидна Вовкулака міг тут ускочити в яку завгодно халепу, а по-друге він, нічний вояка, не любив робити вдень того, що можна зробити вночі. (Василь Шкляр “Залишенець. Чорний ворон”.)

1. Тільки вставними бувають слова: мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, а втім, отже, крім того, тому завжди в реченні виділяються комами.

2. Якщо сполучник а (рідше але) відноситься до вставного слова, він комою не виділяється — а власне, а втім тощо: А по-друге, я вам наперед скажу: все це не витримує критики. (О. Довженко.)

Усе здається мені, що серед цієї заклятої тиші нагло щось блисне і вдарить, як грім. (Осип Турянський “Поза межами болю”.)

Усе, здається, мені, що серед цієї заклятої тиші нагло щось блисне і вдарить, як грім. (Осип Турянський “Поза межами болю”.)

Якщо слово відповідає на якесь питання (залежить від якогось члена речення), то воно не вставне й виділяти комами його не потрібно; коли ж не відповідає, то воно, очевидно, вставне: Видно, було вже пізно, бо ніде по хатах не світилося. (Панас Мирний.) Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву. (І. Котляревський.)

Я беру ковдру і виходжу з хати. І одразу занурююсь у густу й навіть, здається, липучу темряву. (Всеволод Нестайко “Тореадори з Васюківки”.)

Я беру ковдру і виходжу з хати. І одразу занурююсь у густу й навіть здається липучу темряву. (Всеволод Нестайко “Тореадори з Васюківки”.)

Деякі слова залежно від контексту можуть уживатися то як вставні, то як не вставні: навпаки, можливо, видно, звичайно, здається, може, нарешті, справді, безперечно, кажуть та інші: Того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ. (М. Рильський.) Чи можливо виконати це завдання? (Р .Іваничук.)

Нога була ціла, не пошкоджена, але, видно, боліла чи затерпла, бо незнайомець довгенько, кривлячись, притупцював нею. (Володимир Малик “Чорний вершник”.)

Нога була ціла, не пошкоджена, але видно боліла чи затерпла, бо незнайомець довгенько, кривлячись, притупцював нею. (Володимир Малик “Чорний вершник”.)

Кома ставиться для виділення вставних слів і речень, що ними бувають такі слова й словосполучення: бач, бачиш, зрозуміло, кажуть, бачте, безперечно, безсумнівно, безумовно, сказати б, справді, видимо, видно і інші: Ну, та, звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюється, щоб мати користь. (Михайло Коцюбинський.)

То, власне кажучи, був не зовсім стадіон, а просто шмат поля, ворота з двох боків (без сітки, звичайно). (Всеволод Нестайко “Тореадори з Васюківки”.)

То власне кажучи був не зовсім стадіон, а просто шмат поля, ворота з двох боків (без сітки, звичайно). (Всеволод Нестайко “Тореадори з Васюківки”.)

Без вагань слід виділяти вислови, у яких є дієприслівники кажучи, мовлячи (правду кажучи, між нами кажучи, власне кажучи) або їх можна підставити в речення (напевно, взагалі, до речі, між іншим, одним словом тощо): Не вам кажучи, бачив я, як за ту цяцечку дехто рідного братика віджалував, рідну країну занехаяв… (Марко Вовчок)

Ентомологи (комахознавці) завжди стають колекціонерами. Притому колекціонерами за суттю – вони колекціонують все, навіть пригоди і враження, й уміло їх систематизують. (Тарас Прохасько “БотакЄ”.)

Ентомологи комахознавці завжди стають колекціонерами. Притому колекціонерами за суттю – вони колекціонують все, навіть пригоди і враження, й уміло їх систематизують. (Тарас Прохасько “БотакЄ”.)

У дужки беруться додаткові повідомлення — вставлені конструкції, ремарки, доповнення, вказівки на джерело висловлювання. Частина речення, виділена дужками, вимовляється пониженим тоном у пришвидшеному темпі: Двадцятирічний юнак, одначе, не втратив спраги до знань. Це веде його у місто Великий Варадин (нині Арад у Румунії). (В. Шевчук.)

Уже встановились гарячі дні і теплі ночі. Руські ратники, проте, не відпочивали під тихими зорями. (Раїса Іванченко “Княгиня Ольга”.)

Уже встановились гарячі дні і теплі ночі. Руські ратники проте не відпочивали під тихими зорями. (Раїса Іванченко “Княгиня Ольга”.)

Варто звернути увагу на слова проте й однак (одначе). Якщо вони вживаються на початку речення чи на першому місці в головній або підрядній частині складного речення, то це сполучники, комами вони не відокремлюються. Коли ж ці слова стоять у середині простого речення чи в середині окремої частини складного речення, тоді це вставні слова, які обов’язково виділяються комами: Ніяких звісток від Юрія не мала, проте була переконана, що він десь є (О. Гончар). — сполучник. Народу були зав’язані очі, а він, проте, повертався обличчям до Сходу, туди, де рокотали грізні струни Тараса Шевченка. (М. Рильський.) – вставне слово.

Повернув голову, зазираючи за спину, проте не побачив нічого, хіба що туман простелявся за ним, не дуже густий, однак непроглядний. (Валерій Шевчук “Дім на горі”.)

Повернув голову, зазираючи за спину, проте, не побачив нічого, хіба що туман простелявся за ним, не дуже густий, однак непроглядний. (Валерій Шевчук “Дім на горі”.)

Кома не ставиться після проте, однак, коли вони є сполучниками і стоять на першому місці в головному або підрядному реченні: Руки і ноги тремтіли у неї од слабості, проте вона уперто намагалася злізти з ліжка. (Степан Васильченко.)

Терезка ще раз — уже вкотре — витягнула з кишені мою записку. (Любко Дереш “Тереза та парабола”.)
Терезка ще раз – уже вкотре – витягнула з кишені мою записку. (Любко Дереш “Тереза та парабола”.)
Терезка ще раз – уже вкотре – витягнула з кишені мою записку. (Любко Дереш “Тереза та парабола”.)
Терезка ще раз уже вкотре витягнула з кишені мою записку. (Любко Дереш “Тереза та парабола”.)

Вставлені конструкції, які немає потреби різко відмежовувати від основного речення, виділяються, як правило, тире з обох боків, така конструкція вимовляється підвищеним тоном: Свято садіння столітнього дерева — так учні називають дуб — у школі стало традицією. (В. Сухомлинський.)

Врешті-решт я назвав суму, яку ми йому платитимемо, — дуже пристойну, як для Мексики, — на що хлоп, зрозуміло, погодився. (Максим Кідрук “Навіжені в Мексиці”.)

Врешті-решт я назвав суму, яку ми йому платитимемо, – дуже пристойну, як для Мексики, – на що хлоп, зрозуміло, погодився. (Максим Кідрук “Навіжені в Мексиці”.)

Врешті-решт я назвав суму, яку ми йому платитимемо — дуже пристойну, як для Мексики — на що хлоп, зрозуміло, погодився. (Максим Кідрук “Навіжені в Мексиці”.)

Якщо вставлена конструкція виділяється тире й уводиться в речення на тому місці, де за правилами вживається кома, то така конструкція виділяється з обох боків : Та ти мені не кажи, я його добре знаю, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає, вредний ірод. (І. Карпенко-Карий.)

Інші вправи

Всі вправи
(На головну сторінку)

Розділові знаки в простому реченні

Тире в простому реченні

Розділові знаки при непоширених прикладках

Однорідні члени речення

Відокремлені члени речення

Порівняльні звороти.
Розділові знаки при конструкціях з як, мов, наче.

Складне речення

Загальна характеристика складних речень.
Коми в складносурядному та складнопідрядному реченнях.

Інші розділові знаки в складносурядних, складнопідрядних і безсполучникових складних реченнях

Як правильно вимовляється слово Надіслане повідомлення

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.