28. Різноманітність плацентарних ссавців: рукокрилі, гризуни, зайцеподібні

До плацентарних ссавців належить багато груп ссавців, які відрізняються за будовою та способом життя, що пов’язано з умовами їхнього життя, характером живлення та пристосуванням до них. Найчисленнішими групами є рукокрилі та гризуни.

Мал. 28.1. Кажан-риболов живе в Північній і Південній Америці, живиться рибою

Рукокрилі

Представники рукокрилих — єдині ссавці, які здатні літати (мал. 28.1). їхні крила утворені шкірястими перетинками, що розташовані між пальцями передніх кінцівок, тулубом, задніми кінцівками й хвостом. Політ у рукокрилих швидкий і маневрений.

Ехолокація

Багато видів рукокрилих здатні до ехолокації. Вони видають ультразвуки, які, відбиваючись від перешкоди, повертаються до тварини. За часом повернення звукового сигналу рукокрилі визначають відстань до перешкоди, її розміри, форму. Завдяки цьому рукокрилі можуть літати в абсолютній темряві, не наштовхуючись на перепони, хоча зір у них досить слабкий.

Одні рукокрилі живляться плодами (летючі собаки та летючі лисиці) (мал. 28.2), другі — кров’ю ссавців (південноамериканські вампіри), треті — комахами (вухань, руда вечірниця — занесені до Червоної книги України).

Мал. 28.2. Летючі собаки живляться плодами і можуть завдавати шкоди врожаю плодових культур

Мал. 28.3. Білки сприяють поширенню рослин

Мал. 28.4. Бабак степовий в Україні є промисловою твариною

Гризуни

Це найчисленніша група плацентарних ссавців, які поширені в усіх частинах світу. Гризуни мають своєрідний зубний апарат. Ікл немає, а різці (два зверху, два знизу) розвинені дуже добре. У деяких видів різці не мають коренів, ростуть і сточуються все життя. Гризуни відзначаються високою плодючістю. Вони також мають величезне значення в природі: є їжею для багатьох тварин, харчуючись рослинами, поширюють насіння, відіграють важливу роль у житті людини.

Білки та бабаки

Білки — деревні гризуни, об’єкт хутрового промислу (мал. 28.3). Живуть вони в дуплах і гніздах, у сплячку не впадають, живляться насінням сосен і ялин, горіхами. Білки роблять запаси на зиму, закопуючи плоди в землю. Навесні з них можуть проростати нові рослини.

Бабаки (мал. 28.4), ховрахи — мешканці відкритих просторів. Живуть у норах, часто утворюють колонії, на зиму впадають у сплячку. Живляться ці тварини рослинами, насінням злаків і бобових, можуть завдавати при цьому значних збитків сільському господарству.

Водяні гризуни

Багато водяних гризунів мають цінне хутро, якому не страшні ні мороз, ні волога. Це — бобри (мал. 28.5), ондатри, нутрії (мал. 28.6, с. 112). На початку XX ст. бобри були під загрозою винищення через цінне хутро. Зараз їхню чисельність відновлено. Це унікальні водяні гризуни, що живуть колоніями вздовж берегів невеликих річок та озер. Бобри — майстерні будівельники: зводять дамби, піднімаючи рівень води, риють нори й роблять хатинки із входом під водою. Живляться вони травою, гілками, корою, роблять запаси на зиму.

Мал. 28.5. Бобри будують загату, регулюючи плин води в лісовому струмку. Вхід у їхні хатки міститься під водою

Мал. 28.6. Нутрій утримують як свійських тварин

Мал. 28.7. Щури стали причиною смерті мільйонів людей під час епідемій чуми

Батьківщина ондатри — Північна Америка, у нас ондатра була акліматизована, нині вона — цінна промислова тварина. Нутрії також були акліматизовані. Крім того, ондатр і нутрій розводять на звірівницьких фермах.

Морські свинки, щури і миші

Добре відомі морські свинки, що є лабораторними тваринами, на яких випробовують дію лікарських препаратів, вивчають біологічні процеси. Морських свинок розводять також як декоративних тварин.

Окремо треба сказати про таких гризунів, як щури (мал. 28.7) та миші. Вони здебільшого завдають величезної шкоди, знищуючи й псуючи продукти харчування. Миші й щури слідують за людиною скрізь: поселяються в будинках, сховищах, на кораблях. Вони не лише знищують третину врожаю зерна, але й переносять небезпечні захворювання: чуму, туляремію, тиф. Від чуми на Землі загинуло людей більше, ніж від усіх воєн, разом узятих. Серед цих гризунів пальму першості за плідністю й шкідливістю посідають сірі пацюки та хатні миші.

Зайцеподібні

За будовою зубної системи зайці дуже подібні до гризунів: ікл немає, а різці добре розвинені. Щоправда, їх не чотири, а цілих шість: чотири у верхній щелепі й два — у нижній. У зайців (мал. 28.8) задні ноги значно довші за передні, з їхньою допомогою вони пересуваються величезними стрибками, використовуючи під час приземлення то одну, то другу передню кінцівку. Завдяки такій диспропорції зайці легко рухаються вгору, а вниз часто котяться сторчголов.

Мал. 28.8. В Україні поширений заєць-русак

Мал. 28.9. Свійських кролів розводять для отримання м’яса й хутра

Зайченята народжуються зрячі, вкриті пухом. Зайчиха годує їх один раз і тікає, щоб не викрити. А дитинчата чекають на будь-яку самку, бо зайчихи годують не тільки своїх зайченят, а й тих, яких знайшли. За 18-20 днів зайченята живляться самостійно. Зайці з давніх-давен були об’єктом полювання лисиць, вовків, ворон, сов і людини. Завдяки линянню (літня шерсть сіра, а зимова — біла), умінню заплутувати сліди й тонкій шкурці, яка легко рветься, залишаючись у зубах хижака й рятуючи зайця від неминучої загибелі, вони виживають.

Найближчі родичі зайців — кролі. На півдні України живе дикий кролик. Його потомство з’являється на світ у земляних нірках голе, сліпе й безпорадне. Дикі кролі живуть колоніями. Свійських кролів (мал. 28.9) люди розводять для отримання м’яса та хутра.

Запам’ятайте найважливіше

Представники рукокрилих можуть літати, їхня будова подібна до птахів, багато з них здатні до ехолокації. Гризуни — найчисленніша група, у представників якої немає ікл, а різці добре розвинені. Зайцеподібні схожі на гризунів, також не мають ікл, проте різців у них шість.

Перевірте свої знання

1. Чим живляться рукокрилі?

2. Де живуть гризуни?

З*. Хто для білки ближчий «родич» — заєць чи бобер? Чому?

4*. Порівняйте крила птахів і рукокрилих ссавців. У чому полягають причини їхньої подібності?

5*. Використовуючи матеріали параграфа й додаткові джерела, поясніть, яку роль у природі відіграють гризуни і зайцеподібні.

Спосіб життя ссавців: опис та характеристика

Ссавці поширені по всій земній кулі і освоїли всі середовища життя.

Спосіб життя ссавців залежить від місця проживання. У помірній зоні змінюються сезони року, і простежується зміна умов життя ссавців.

Навесні відбуваються зміни в природі, настає пожвавлення. Прокидаються від довгого зимового сну ведмідь, борсук, їжак та інші тварини. Навесні у багатьох звірів відбувається линька – вони оновлюють свій наряд.

У цей період у звірів починається шлюбний період – гон. Часто можна спостерігати бійки між самцями за самку.

Після вибору шлюбного партнера тварини починають влаштовувати собі житло. Вони можуть бути різного типу. Наприклад, гнізда, нори, хатки, випадкові притулку. У своїх оселях вони вирощують майбутнє потомство.

В процесі еволюції у кожного виду ссавців виробилися певні пристосування до того середовища проживання, де вони живуть.

Повітряне середовище проживання була освоєна рукокрилими або кажанами. Передні кінцівки несуть шкірясті перетинки, які необхідні для польоту. Ведуть нічний спосіб життя, тому легко можуть орієнтуватися в темний час доби.

Наземні ссавці діляться на лісових звірів і тварин відкритих просторів. Особливу групу представляють тут хижаки. Спосіб життя хижих ссавців повністю залежить від наявності здобичі. В першу чергу вони нападають на тварин з високою чисельністю. При нестачі харчування хижаки здійснюють міграції.

Життя водних ссавців схоже на життя риб. У будові їх тіла є певні пристосування: передні кінцівки – ласти, форма тіла – обтічна. Для збереження постійної температури тіла протягом усього життя у морських ссавців сформувався товстий шар підшкірного жиру.

Тривалість життя ссавців також різниться. Більші форми живуть довше, ніж дрібні.

Життя людини багато в чому залежить від тварин, а Ссавці грають в ній першорядне значення. Звірі можуть приносити як користь, так і шкоду.

Негативне значення ссавців в житті людини:

• Завдають шкоди тваринництву, полюючи на сільськогосподарських тварин. До таких тварин відносять вовка, ведмедя, лисицю.
• Псують хлібні посіви, знищують запаси зерна, різних продуктів, псують людські споруди, рознощики небезпечних захворювань. В даному випадку мова йде про гризунів – ховрахи, бурундуки, хом’яки, миші, щури, полівки, зайці та інші.

Позитивне значення ссавців у житті людини:

• Винищують шкідливих комах і гризунів, що приносять шкоду сільському господарству. Корисними вважаються їжаки, землерийки, кажани, Тхори, ласки, горностаї.
• Величезне значення мають промислові та мисливські Ссавці. Заради цінного хутра добувають білку, лисицю, куницю, нірку, видру, соболя та інших.
• Багато тварин одомашнені і дають людині м’ясо, молоко, шкіру і т. д.
• Багато продуктів з організму тварин використовуються для виробництва лікарських препаратів. Наприклад, всіма улюблений гематоген виготовлений з висушеної крові великої рогатої худоби.
• Використовуються в наукових цілях як об’єкти дослідження. Наприклад, миші, щури, мавпи, хом’яки та інші.

Особливості зовнішньої будови ссавців і їх середовище проживання

Особливості зовнішньої будови ссавців дозволили зарахувати їх до класу високорозвинених хребетних тварин, що володіють прогресивними рисами. Головною з них є виношування дитинчат в тілі матері і вигодовування їх молоком.

Це дало можливість ссавцям зайняти чільну позицію серед інших хребетних і освоїти всі ареали, досягнувши великої різноманітності і високої чисельності.

Загальні відомості

Ссавці з’явилися на Землі близько 160 мільйонів років тому. Описано приблизно 4,5 тис.сучасних видів. Вони заселили всю планету і всі місця проживання — повітряно-наземну, водну і ґрунтову.

Велика кількість звірів освоїли лісові зони. Деякі з них основну частину життя проводять в кронах дерев — це коала, білка, лінивці, сумчастий ведмідь. Інші тварини (куниця, примати) мешкають і на деревах, і на землі. Наземний спосіб життя ведуть зайці, дикий кабан, лось, ведмідь, олень.

На відкритих просторах, в степах і пустелях переважають ті тварини, які можуть швидко бігати, стрибати або закопуватися. У Землі ж влаштовують собі житла, оскільки нора для багатьох — єдине укриття на безкрайніх просторах.

Крім того, в норі свій клімат: влітку в ній прохолодніше, взимку тепліше. Це місце проживання представляють хом’яки, ховрахи, тушканчики, а також Антилопи, коні Пржевальського, для яких природним ворогом є Степовий вовк.

Є ссавці, які практично все життя проводять під землею. Вони, безумовно, виходять на поверхню, але тільки з кормовою та мисливською метою. Це такі звірі, як голий землекоп, гігантський слепиш, кріт, борсук.

Численна група ссавців має свої пристосування до водного середовища проживання: обтічна форма тіла, ласти, потужний хвостовий плавець, підшкірна жировий прошарок. Найвищий ступінь адаптації спостерігається у китоподібних: Білуха, кашалот, полосатики, Дельфіни. Ластоногі-моржі, морські леви, Тюлені частіше обгрунтовуються на мілководдях біля узбереж островів і материків.

Існують ссавці, які ведуть водно-наземний спосіб життя. До них відносяться: Бобер, ондатра, нутрія. Вони їжу добувають не тільки у воді, але і на суші. Є й такі, у яких з’явилася здатність навіть до польоту завдяки видозміненим переднім кінцівкам. До них відносяться представники загону рукокрилих, які використовують політ як основний спосіб переміщення (кажани, що харчуються комахами, кровоссальні вампіри).

Особливості ссавців

Представники різних видів ссавців можуть сильно відрізнятися між собою формою тіла, розміром і зовнішнім виглядом. Наприклад, довжина бурозубки – близько 4 см, Маса тіла — всього 1,5 г, або кажан — трохи більш як 3 см, вага — до 2 м у той час, як синій кит має гігантські розміри: довжину — 33 м, масу 150 тонн.

Але попри відмінності всередині класу, описати зовнішню будову ссавців допоможе ряд загальних ознак, які об’єднують тварин:

• Живородіння. У всіх ссавців потомство розвивається в материнській утробі (крім першозвірів).
• Наявність молочних залоз. Це видозмінені потові залози, протоки яких зливаються в сосок і виходять назовні. Кількість сосків часто відповідає числу дитинчат.Вигодовування потомства молоком.
• Турбота про потомство. Ще в період вагітності самка шукає затишне місце для народження дитинчат, заздалегідь заготовляє корм, відчайдушно захищає своїх малюків (в цьому можна переконатися на прикладі домашньої собаки або кішки). Часто дитинчата живуть з матір’ю протягом декількох років.
• Теплокровність. У тварин досконалі механізми теплорегуляції, в результаті чого температура їх тіла не залежить від кліматичних умов.
  Шкірний покрив досить товстий і забезпечений великою кількістю сальних, потових і пахучих залоз.
• Волосяний покрив. Захищає організм від переохолодження і перегріву. Видозмінені форми волосся-голки, панцир, щетина.
  На тілі є рогові похідні (кігті, копита, роги)
• Диференціація зубів по виконуваних функцій (різці, ікла і корінні).
• М’які губи, що облямовують ротову порожнину (виняток — качконіс).

Завдяки унікальним особливостям Ссавці отримали більше шансів вижити і пристосуватися до різних кліматичних умов в порівнянні з іншими класами тваринного світу. Все ж головним фактором, що сприяє повсюдному їх поширенню, є вигодовування потомства молоком і подальша про нього турбота.

Будова тіла

До ссавців відносяться такі різні за зовнішнім виглядом звірі, як білий ведмідь і покритий роговими щитками Броненосець, кажан і схожий на рибу Дельфін.

Однак для всіх представників класу характерна будова тіла, що включає відділи:

• Голова. Щодо великих розмірів, рухлива за рахунок гнучкої і добре вираженою шиєю. Голова складається з лицьового і черепного відділів. На лицьовому є: пара очей, покритий голою шкірою ніс з ніздрями, ротова порожнина з м’якими губами. Очі захищені рухомими століттями з густими віями. З боків голови розташовані вушні раковини. Вони можуть бути різної форми, направляються в бік джерела звуку і вловлюють його.
• Шия. Рухома, витягнута. У шийному відділі завжди 7 хребців.
• Тулуб. Може бути різної форми. У мешканців ґрунту воно витягнуте, валікоподібне, водних просторів — рибоподібне, обтічне. Тіло складається з грудини, попереку і тазу. Скелет хребта розділений на 5 відділів: шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий.
• Дві пари кінцівок. Включають типові для хребетних відділи: передні кінцівки – плече, передпліччя, кисть; і задні — стегно, гомілку, стопу. Звичайне кількість пальців-5, у деяких звірів скорочені. Ноги знаходяться під тулубом, колінний суглоб спрямований вперед, ліктьовий назад, а не в сторони, як у земноводних і рептилій. Тіло підняте над землею, тому багато тварин можуть розвивати досить велику швидкість. Так, у гепарда в гонитві за здобиччю вона досягає 110 км/год. Крім бігу, з’явилися інші можливості у використанні кінцівок. Відомі лазять по деревах, плаваючі, стрибають і літаючі звірі. У деяких видів ссавців кінцівки пристосовані для копання, а у китоподібних збереглася тільки передня пара видозмінених кінцівок.
• Хвіст. Хвостовий відділ частіше являє собою лише невеликий придаток тіла, що включає від 3 до 49 хребців, кількість яких залежить від довжини хвоста. Орган є опорою і “кермом” для кенгуру, виконує хапальну функцію у приматів або плавальну у дельфіна, кашалота.

Форми і розміри частин тіла у тварин можуть сильно відрізнятися в зв’язку з пристосованістю до існування в різних умовах, способам пересування, але їх будова залишається незмінним. Так, непомірно довга шия жирафа і шийний відділ китоподібних, у яких навіть не спостерігається шийного перехоплення, містять по 7 хребців.

Шкірний і волосяний покриви

Шкіра є ефективним захистом організму від несприятливого впливу зовнішнього середовища, проникнення патогенів, від нерегульованих втрат води і солей. У ссавців вона більш товста і еластична, ніж у звірів інших класів.

Будова шкірного покриву:

• Епідерміс – зовнішній шар. Клітини його з часом старіють і злущуються, змінюючись новими молодими. Епідерміс значно потовщений в місцях, що піддаються постійному тертю, наприклад, при ходінні (на підошвах лап).
• Дерма – внутрішній шар. Пронизаний великою кількістю кровоносних судин і нервових закінчень, що сприймають біль, тепло і холод. У нижній частині цього шару лежить підшкірна клітковина з запасами жиру, який необхідний тваринам, що впадають в зимову сплячку (Борсуки, ведмеді).

Для ссавців характерні рогові освіти епідермального Походження: кігті, копита, луска і порожнисті роги (у баранів, антилоп).

Волосяний покрив ссавця – це ниткоподібні рогові освіти епідермісу. Шерсть, так само, як і пір’яний покрив у птиці, виконує функцію терморегуляції, захищаючи організм від низьких і високих температур.

Утворена вона такими типами волосся:

• Підшерстя. Складається з м’яких пухових волосся, які добре утримують тепло тіла. До зими обсяг підшерстя значно збільшується.
• Остьове волосся. Більш довгі, жорсткі і рідкісні, захищають підшерсток і шкіру від механічних пошкоджень.
• Вібриси. Жорсткі дотикові волосся, які ростуть в області носа, вух і очей.

Ссавці беруть активну участь у формуванні багатьох екосистем. Також відіграють велику роль в життєдіяльності людини. Вони забезпечують людей цінним хутром, жиром, м’ясом, різними видами сировини. Однак надмірна експлуатація багатьох видів промислових тварин, перетворення і забруднення природних комплексів поставили на межу зникнення десятки видів ссавців.