Скільки років Холмсу та Ватсону

0 Comments

Джон Ватсон

Джон Хэмиш Ватсон (англ. John Hamish Watson) — лучший друг Шерлока Холмса, военный врач, солдат, пытающийся приспособиться к мирной жизни. После войны он не потерял тяги к опасным ситуациям, и знакомство с Шерлоком только усилило её. За два года отсутствия Шерлока он почти забыл про жажду приключений, но когда вернулся Шерлок, жизнь Джона стала прежней.

Роль Джона исполнил британский актёр Мартин Фримен.

Биография [ ]

Детство [ ]

Джон Ватсон обучался в школе имени Короля Эдварда в Челмсфорде и там же учился игре на кларнете. После этого он окончил Королевский колледж в Лондоне.

Служба в Афганистане [ ]

Джон присоединился к Медицинскому корпусу Королевской армии и был отправлен в Афганистан. Его командиром был Джеймс Шолто. Отслужил три года, был ранен (во время военных действий вражеская пуля попала ему в плечо) и вернулся в Лондон.

Возвращение в Лондон [ ]

Джон встретил своего старого друга Майка Стэмфорда. Они обсудили свою жизнь с момента их последней встречи. Ватсон упомянул, что он ищет жильё в Лондоне. Майк отвёз его в больницу Святого Варфоломея, чтобы представить его Шерлоку Холмсу. Шерлок и Джон согласились встретиться на 221B Бейкер-стрит вместе на следующий день. Будущие друзья встретились на Бейкер-стрит, а Джон был представлен хозяйке миссис Хадсон. Он и Шерлок решили переехать в 221B. Детектив-инспектор Грег Лестрейд вошёл в квартиру и попросил Шерлока посетить место преступления в садах Лауристон, месте четвертого серийного самоубийства. Холмс и Ватсон отправились на место преступления. По пути туда Джон был поражён, когда Шерлок рассказал практически всё о нём.

Характер [ ]

Джону нравится притворяться, что он здравомыслящий, рациональный и нормальный, но он во всех отношениях безнадёжен в той же мере, что и Шерлок. Он жаждет приключений так же сильно, как и Шерлок, и точно так же раздражается, когда нет новых дел.

Как врач, за плечами которого военные действия, умеет быстро принимать решения, брать на себя ответственность, не терять присутствия духа в любых условиях. В целом, ориентирован на людей – знает, какой кофе любит Грег Лестрейд, любимый сорт пива Майка Стэмфорда, помнит про дни рождения и прочие знаменательные даты. Вежливый и обходительный кавалер и дамский угодник. Любит и ценит женское общество. Умеет создавать атмосферу уюта и комфорта.

Внешность [ ]

Джон — мужчина лет 30-38, среднего роста и телосложения. Волосы у него или от природы пепельного цвета, или он из-за значительных стрессов и пребывании на войне заметно поседел, что вероятнее. Чаще всего волосы лежат неаккуратно, но в последнем сезоне Джон стал зачёсывать волосы назад. В первом сезоне он ходил в рубашке и кожаной куртке или в свитере, но позже он всё чаще начал одеваться более официально. У Джона голубые глаза.

Способности [ ]

  • Джон очень хороший врач, поэтому, вернувшись в Лондон из Афганистана, он сразу же устраивается на работу в местную хирургию. Однако если вы захотите записаться к нему на приём, вам придётся набраться терпения, Джон часто заставляет пациентов ждать, а иногда может заснуть прямо на рабочем месте, ведь перед этим они с Шерлоком Холмсом всю ночь раскрывали преступления (это частный случай, который не может служить показателем профессионализма).
  • Также Джон способен на меткую стрельбу из оружия, что неудивительно, ведь он был военным, пусть доктором, но всё же военным.
  • Ещё Джон очень хорошо умеет спорить с кассовыми аппаратами , которые на него слишком громко кричат.
  • Также Джон умеет придумывать такие пароли на компьютеры , которые Шерлок вскрывает за минуту.

Отношения [ ]

Знакомство с Джоном может быть несколько опасным, и оно, безусловно, не для слабонервных. Обычный вечер доктора может закончиться нападением китайских гангстеров и расшифровкой загадочных знаков. Если, конечно, его не похитят в конце, а вас вместе с ним.

Но если рассматривать его отношения с героями сериала, то Джон в начале достаточно закрыт и не дружелюбен, но после встречи с Шерлоком и нескольких происшествий, можно забыть о замкнутости доктора. У него появляются новые друзья, а позже и жена, у которой вскоре родится дочурка, и мы с умилением будем наблюдать всю эту картину, но позже его жена умирает и он остаётся один с Шерлоком с дочерью на руках.

Интересные факты [ ]

  • С самого начала Ватсон не собирался вести свой блог и начал лишь по настоянию психолога, а позже, благодаря этому блогу он и его друг Шерлок обрели популярность.
  • По книге у доктора Ватсона был брат, а не сестра, как говорится в сериале.
  • У него было много девушек, отношения с которыми продолжались недолго.
  • Он левша, но держит пистолет в правой руке и надевает часы на левую.

Про містера Шерлока Холмса, джентльмена вікторіанської доби

Дивні відносини склалися у сера Артура Конан Дойла з містером Шерлоком Холмсом — ворожі, навіть ненависні, ніби і не з літературним персонажем, а з живою людиною.

Сер Артур матеріально залежав від містера Холмса багато років: головний редактор журналу Стренд Мегезін платив Дойлу за кожне оповідання про Шерлока Холмса великі гроші. Ця залежність дратувала письменника.

Шерлок Холмс серед читачів був більш популярним, ніж той, хто його створив. Дехто навіть вважав Дойла літературним агентом шерлока Холмса. Це письменника обурювало.

Одного разу сер Артур наважився і вбив ненависного вискочку з поетичним давньоанглійським ім’ям. Тоді він написав листа своїй матінці, великій шанувальниці Шерлока Холмса: «Люба матусю, я вирішив убити Шерлока Холмса. Він відволікає мене від більш важливих справ».

І сер Артур з насолодою втопив руками зловісного професора Моріарті Шерлока Холмса у Райхенбахському водоспаді: письменник з дружиною якраз відпочивав у Швейцарії і відвідав Райхенбахський водоспад.

Минуло більше ста років після вбивства, але й досі читачі, фанатичні шанувальники Шерлока Холмса, не можуть пробачити письменнику цей злочин. У сучасному виданні з промовистою назвою «Друг читача» в матеріалі з не менш промовистою назвою «Артур Конан Дойл: «Я вбив цю скотину!» оглядачка з обуренням пише: «Після того, як він холоднокровно жбурнув Шерлока Холмса в Райхенбахський водоспад, його можна назвати Конан-Варвар. Не зупинило його і те, що жертва фактично витягла незнаного медика з невідомості, а також — з фінансової кризи!»

Після скоєного злочину сер Артур Конан Дойл у захваті пише в своєму щоденнику: «Як я до цього не додумався раніше? У мене ніби крила виросли, мене ніби відпустили з в’язниці (в’язниці на ім’я Шерлок Холмс, най він буде тричі проклятим!) на свободу, на прекрасну свободу, де я можу робити все, що мені подобається, до чого я покликаний наданим мені талантом і здібностями і в чому я обов’язково досягну успіху».

Читачі тужили за загиблим. Джентльмени оздобили капелюхи чорними жалобними стрічками. Леді вбралися у жалобні сукні. Королева Вікторія прозоро натякала письменнику на його надмірну жорстокість. За неперевіреними чутками, королева написала Дойлу листа, в якому вмовляла письменника воскресити літературного героя.

Під вікнами Артура Конан Дойла як докір за вбивство шанувальники загиблого героя спорудили картонний надгробок: «Шерлок Холмс. Народився 6 січня 1854 року — загинув 4 травня 1891 року». І, що більш серйозно, двадцять тисяч передплатників журналу «Стренд» відмовились передплачувати видання.

Не пасли задніх і дослідники. Тепер ми знаємо про Холмса все: освіта, родичі (брат Майкрафт, що уособлює цілий уряд Великої Британії, батько Холмса, який товаришував з Герценом, коли той жив в Англії), наукові дослідження і статті Холмса, а також брошури і задумані монографії Холмса,улюблена газета Холмса, афоризми Холмса («Це справа на дві люльки, Ватсоне!»). Всього фраз Холмса, які стали афоризмами, нарахували аж п’ятдесят дві (52!).

Увага! Фраза «Елементарно, Ватсоне!» належить не Шерлоку Холмсу, а вигадана пізніше, у радіовиставі 30-х років минулого сторіччя.

Доклали руку до досліджень і астрологи, завдяки яким ми знаєм Холмсове походження, місце та дату народження. Отже, Шерлок Холмс народився 6 січня 1854 року в Йоркширі. Батько — Сайгер (Зайгер) Холмс, мати — Вайолет Шерринфорд. Дойл ніколи не повідомляв про дату народження свого славетного персонажа, але в одному з оповідань вказав, що Холмсу щойно виповнилося тридцять три роки. В повісті «Його останній уклін» знаходимо зауваження автора про те, що Холмсу виповнилося шістдесят років. Користуючись цією вказівкою, шанувальник Шерлока Холмса, добродій на ім’я Натан Л. Бенджес замовив астрологічну довідку, з якої походять попередні відомості.

Десять років «без Шерлока» були для Дойла відпочинком. Аж поки загиблий не надіслав письменнику листа: «Дурень ти дурень: ти катався в кебах, в яких не їздив жодний письменник. Віднині їздитимеш в омнібусах». Правда, пізніше з’ясувалося, що лист від імені Холмса написав приятель і земляк Дойла, його однокурсник, журналіст і письменник Джордж Баррі, літературний батько Пітера Пена — «хлопчика, який не хотів дорослішати».

Але не гнівні листи читачів, не телефонні дзвінки з погрозами, що незабаром автор відправиться туди, куди він відправив свого героя, не благання матінки, не прозорі натяки королеви примусили автора воскресити літературного героя, а безгрошів’я. Повернення Холмса відбулося у квітні 1894 року в оповіданні «Порожній будинок», далі була друга повість холмсіани — «Собака Баскервілів».

Смерть автора не перервала життя персонажа: жоден з літературних героїв не веде такої активної післясмертної діяльності, як Шерлок Холмс. Численні сіквели і пріквели, нескінченні екранізації, театральні вистави, наслідування та імітації на тему «Шерлок Холмс» стали звичним явищем. За числом екранізацій «Шерлок Холмс» потрапив до книги рекордів Гіннеса — 210 разів. І це не фініш. Цілий грандіозний шоу-комплекс на чолі із «солодкою парочкою» — Холмсом і Ватсоном.

Вже не кажу про різні клуби, товариства, спільноти, а останнім часом — сайти, присвячені Шерлоку Холмсу, з гімнами на кшталт:

О Шерлок! Тебе воздаем мы хвалу!
Будь славен вовеки веков,
Любимый и мудрый, бесстрашный герой
С британских седых берегов!

Між іншим, гімн у товаристві виконують стоячи.

Слід одразу зазначити, що Холмс за походженням (він другий син в родині після брата Майкрафта; предки Холмса, за його словами, сільські сквайри) і за освітою ( закінчив Оксфордський університет) є джентльменом.

Отже, до першого «д»— детектив: в «Етюді у ясно-червоних кольорах» Холмс рекомендує себе: «Я детектив-консультант, якщо тільки ви розумієте, що це означає» — можна смілово додати «д» друге — джентльмен.

Відповідне походження, освіта і бездоганна поведінка свідчать про те, що маємо справу саме з джентльменом.

Холмс — різнобічно розвинена особистість. Водночас талановитий скрипаль (професійно грає на скрипці, навіть сам створює музичні п’єси), гарний боксер, вправний фехтувальник, вмілий актор, блискучий хімік, він присвятив життя кар’єрі приватного детектива. Розслідуючи різні справи, якими забезпечують його клієнти, Холмс спирається не тільки на букву закону, але здебільшого на свої принципи, котрі у низці випадків замінюють бюрократичні параграфи. Інколи Шерлок Холмс дозволяє людям, що скоїли злочин, уникнути покарання («Вбивство у Еббі Грейндж»). Холмс не є полісменом або офіцером Скотланд Ярда. Він служить не державі з її чиновницьким апаратом, а людям, що до нього звертаються. Мета Холмса не звіт начальству чи підвищення по службі, а перемога у двобої зі злочинцем, реалізація себе як професіонала. Його неможливо принизити, як принижує кожен черговий префект Парижа комісара Мегре у поліцейських романах француза Жоржа Сіменона.

Самотній і незалежний мисливець, Шерлок Холмс покладається тільки на себе і свою майстерність, заробляє свій хліб своєю майстерністю і не чекає від держави милості — пенсії, щоб купити малесенький будиночок на Луарі і кожного дня аж до самої смерті вудити рибу.

На схилі років Холмс, залишивши справи, їде в провінцію, у графство Суссекс, щоб займатися бджолярством і писати книгу, а поміж іншим знищить німецьку шпигунську мережу і врятує в черговий раз рідне королівство.

Привабливість образу Шерлока Холмса, на мій погляд, на п’ятдесят відсотків полягає саме у його незалежності від людей та обставин. Холмс залежить лише від своїх принципів, а обов’язок його полягає у дотриманні цих принципів. Така позиція надає постаті легендарного детектива чарівливої неоромантичної самотності. Чиновник не може врятувати світ. Йому можуть наказати світ врятувати. Тоді це буде не його власне рішення, а наказ начальників. Шерлок Холмс кілька разів рятує окремих людей і людство за власним рішенням.

Можна симпатизувати старенькому дядечку Мегре і співчувати йому, але захоплюватися ним аж ніяк не можна. Скільки б років не було Шерлоку Холмсу ним завжди можна саме захоплюватися, бо нічого так не чарує людей залежних, як приклад незалежності майже абсолютної.

Подібний статус головного героя холмсіани закладає національну специфіку англійського класичного детективу, де «стрижнем, що організує сюжетні схеми і рух подій у творі», являється детектив,який служить не в поліції, а є абсолютно незалежним у своїх пошуках». Лінію незалежного детектива Шерлока Холмса продовжить у класичному англійському детективі у Честертона патер Браун, а в Агати Крісті — чарівний Еркюль Пуаро і симпатична стара панна міс Марпл.

Репутації Шерлока Холмса як джентльмена заважає лише атестація, надана Джоном X. Ватсоном, доктором медицини, відставним офіцером військово-медичної служби щодо однобічності освіти та наукових інтересів Шерлока Холмса: «Шерлок Холмс — його можливості: знання літератури — ніяких, знання філософії — ніяких, знання астрономії — ніяких, знання політики — слабкі».

Але протягом кількох наступних сторінок повісті сам Шерлок Холмс вщент розбиває звинувачення: читав Едгара Аллана По, вважає його Дюпена «примітивним типом», читав і твори Еміля Габоріо, детектива Лекока з творів Еміля Габоріо визначає як «жалюгідного недотепу», знає іноземні мови. Принаймні, слово «помста» зрозумів одразу. І це, не рахуючи тонкого знання музики — опери і всіх славетних виконавців того часу, здебільшого скрипалів (згадуються Норман Неруда і Сарасата). В оповіданні «Левова грива» з циклу «Архів Шерлока Холмса», написаному від його імені, Холмс пояснює свою чергову перемогу таким чином: «Я всеїдний читач з дивовижно чіпкою до дрібниць пам’яттю».

Шерлок Холмс є втіленням усіх чеснот джентльмена вікторіанськоїдоби, починаючи від, за словами доктора Ватсона, «майже котячої охайності» в одязі — «ви знаєте мої скромні потреби — трохи хліба і чистий комірець» до ґрунтовних принципів джентльменства — стриманості, вишуканих манер, уміння панувати над собою і над життєвими ситуаціями, у які потрапляє, відданості незмінним звичкам, вміння зберігати спокій за будь-яких обставин.

Джентльменським є ставлення Шерлока Холмса до жінок. Він визнає таланти і здібності Айріні Едлер, навіть захоплюється нею: «І все ж одна така жінка для нього існувала, це була покійна Айріні Едлер, особа з сумнівною й не зовсім бездоганною репутацією». Холмс співчуває маленькій місіс Сент-Клер: «Страшенно не хочу зустрічатися з нею, Ватсоне, бо поки що нічого не можу повідомити їй про її чоловіка». Намагається врятувати дівчину, що закохалася у негідника: «Мені було її шкода. Я на певну мить уявив її своєю донькою».

Ексцентричність поведінки та ексцентризм як невід’ємна складова способу життя Холмса аж ніяк не применшує його ролі як джентльмена. У британській традиції джентельменства ексцентризм сприймається майже за необхідну рису. Щоб не будувати довгий ланцюжок доказів попереднього твердження, поставлю два запитання, які водночас і будуть відповідями. Хіба не був джентльменом лорд Байрон? Хіба не було життя лорда Байрона яскравим прикладом ексцентризму як способу життя?

Ключовим словом усіх циклів холмсіани є слово «Лондон», починаючи із зізнання Шерлока Холмса в одному з ранніх оповідань: «Моя пристрасть — досконало вивчати Лондон».

Лондон вікторіанської доби постає в холмсіані як тло розслідувань Холмса і водночас — контекст епохи. Це місто дихає не тільки сивою давниною, але й прихованими пристрастями, жахливими злочинами, таємними збоченнями. Ані перше, ані друге, ані третє не стане явним,аж поки не порушить плину звичайного життя. Тоді воно буде об’явлено поза законом, і почнеться довга боротьба, і добро переможе.

Так звана «лондонська проза» доби пізнього вікторіанства, тобто англійська література, художнім простором якої був Лондон, навдивовижу органічно відображає дух часу, переплітаючи реальні події з явищами літературними.

Туманними вулицями вікторіанського Лондона вештається зловісний Джек Різник: 31 серпня 1888 року в Уайтчепелі на Бокс-Роу-Стріт була знайдена його перша жертва — сорокадворічна лондонська повія Мері Енн Ніколз, яка брала за свої послуги лише кілька пенсів, хронічна алкоголічка і матір п’ятьох дітей.

Нічним Лондоном при світлі газових ліхтарів пересувається інша зловісна істота — експериментально створена доктором Джекілем сублімація злої половини його людської натури — містер Хайд.

В 1883 році у лондонській підземці був здійснений перший теракт: вибухнув підкладений терористами пристрій.

До Лондона прибуває з Трансельванії таємничий і стражденний вампір граф Дракула для того, щоб згубити нещасливу Мінну і востаннє зійтися у двобої з Ван Хельсінгом.

У 1889 році відбувається зустріч Дойла з Оскаром Уайлдом. На той час Уайлд пише «Портрет Доріана Грея», Дойл — «Знак чотирьох».

У нашому дослідженні про Шерлока Холмса досі була відсутня рубрикація «вороги». Саме у зображенні ворогів Холмса віддзеркалилося головне дослідження літератури доби пізнього вікторіанства — експеримент над природою людини, випробування людини вірусами Зла.

У 1885 році Роберт Льюїс Стівенсон видає повість «Дивний випадок з доктором Джекєлєм і містером Хайдом», маленький твір, якому судилося довге літературне життя.

У «Докторі Джекєлі й містері Хайді» Стівенсон продовжує на новому рівні почату ще романтиками тему амбівалентності людської природи: титанічна боротьба людини зі Злом всередині себе постає проблемою не виняткової, яскравої, обраної особистості літератури романтизму, а будь-якої людини. Шизофренічне роздвоєння людської натури (кожен має в собі добропорядного доктора Джекєля і зловісного містера Хайда) стає діагнозом сучасного людства.

Видатний англійський журналіст Абрахам (Брем) Стокер вславився однією книгою — романом «Дракула» (1897), де поміж нагромадження всіляких готичних жахів проходить проста думка: Зло, приміром вампіризм, може бути нав’язане людині ззовні.

Дойл долучився до пошуків англійської літератури свого часу, створюючи образи ворогів Шерлока Холмса: професора Моріарті — інтелектуала зі згубними нахилами «Наполеона кримінального світу», полковника Морана — людини шляхетного походження, який одного дня став на злочинний шлях, «подібно до того, як дерева зростають нормально до певної висоти, а потім раптово виявляють у своєму розвитку потворне відхилення від норми», колекціонера китайської порцеляни і власних злочинів барона Аделберта Грюнера з оповідання «Випадок з високоповажним клієнтом».

Варіації на тему подвійної природи людини, наявністі у світі категоріального Зла, що інфікує людську натуру, продовжуються і в останніх циклах холмсіани. В «Архіві Шерлока Холмса. Справа четверта» розробляється актуальна для літератури 10-20-х років минулого століття тема вдосконалення людської природи і збереження вічної молодості за допомогою науки.

У фіналі оповідання «Випадок з людиною, що повзала навкарачки» Холмс виголошує монолог, гідний булгаковського професора Преображенського: «Той, хто бажає піднятися вище щаблини, що відведена йому долею, тільки опускається нижче. Знайдуться інші вчені, які вигадають інші засоби. Це дуже небезпечно для людства. Уявіть собі, у який смітник перетвориться наш світ».

Таким чином, досконалий джентльмен вікторіанської доби містер Шерлок Холмс, улюбленим заняттям якого є «поринання у старі книжки та музичні імпровізації», протистоїть і перемагає не банальних злодюжок-крадіїв, дрібних шахраїв і примітивних дурисвітів, а носіїв сублімованого Зла. «Досі моя розшукова робота обмежувалася цим світом. В міру своїх скромних сил я боровся зі злом, але кинути виклик самому прабатькові Зла було, з мого боку, мабуть, занадто великим зухвальством», — сказав Холмс у повісті «Собака Баскервілів». Втім, саме Холмс бореться зі Злом з великої літери, надаючи кожному читачеві «потужну позитивну енергію віри в Добро з великої літери, наповнюючи їх душі солодким тремтінням дотику до таємниці».

Л-ра: Зарубіжна література в школах України. – 2011. – № 2. – С. 11-14.

День рождения Шерлока Холмса и прочие редкие факты об известном сыщике

6 января шерлокианцы, то есть поклонники Шерлока Холмса, отмечают день его рождения. Откуда взялась эта дата и другие редкие факты биографии этого литературного персонажа, которых вы, возможно, не знали.

1. Происхождение важной даты

На сайте дома-музея Шерлока Холмса по лондонскому адресу Бейкер-стрит, дом 221В значится, что этот литературный герой действительно родился 6 января 1854 года.

Но откуда взялась эта дата? Ведь у Конан-Дойля в рассказах об этом феноменальном сыщике ее не сыщешь.

Единственное косвенное упоминание о его возрасте есть в последнем рассказе “Его прощальный поклон” (1917 г.), где Холмс предстает в облике американца ирландского происхождения Отлемонта.

Там он описывается как “высокий сухопарый мужчина 60 лет”. Действие рассказа происходит в августе 1914 года, в самом начале Первой мировой войны.

Соответственно, решили шерлоковеды, если ему 60 лет в 1914-м, то родился он в 1854 году. С этим мало кто спорил, хотя некоторые называют годом его рождения 1853-й.

Что касается дня рождения, то его произвел на свет американский журналист, писатель и, безусловно, горячий поклонник Холмса Кристофер Морли. Он организовал в 1934 году фан-клуб Sherlock Holmes Irregulars, на базе которого с 1946 года стал выходить журнал Baker Street Journal.

Именно Морли постановил, что день рождения Холмса приходится на 12-й день после Рождества, то есть 6-го января. Почему?

Потому что Холмс дважды на протяжении своей литературной жизни цитирует шекспировскую “Двенадцатую ночь” (которая как раз приходится на этот день).

Автор фото, Katerina Arkharova

В Эдинбурге, откуда родом Артур Конан-Дойль, тоже стоит памятник его самому известному персонажу

2. Скажите, как его зовут?

Мы быстро, просто и понятно объясняем, что случилось, почему это важно и что будет дальше.

Конец истории Реклама подкастов

Полное имя Холмса – Уильям Шерлок Скотт Холмс.

Согласно уважаемой в среде шерлокианцев “биографии” Холмса “Sherlock Holmes of Baker Street: A Life of the World’s First Consulting Detective” (1962), написанной еще одним поклонником, Уильямом Бэринг-Гулдом, Шерлок родился в Йоркшире и был третьим, самым младшим, сыном помещика Сигера Холмса и его жены Вайолет Шерринфорд.

При этом брат Майкрофт, как мы помним, появляется в рассказах Конан-Дойля, а вот самого старшего брата, Шерринфорда, “родил” и назвал сам Бэринг-Гулд – чтобы таким образом объяснить и оправдать тот факт, что ни Шерлок, ни Майкрофт не приняли бразды правления своим наследственным имением, а отправились в Лондон.

Имя “Шерринфорд” (выступающее у Бэринг-Гулда как девичья фамилия матери) не взято с потолка: именно так изначально хотел назвать своего героя сам Артур Конан-Дойль.

Что касается имени отца – Сигер, то и оно не случайно.

В рассказе Конан-Дойля “Пустой дом” (1903 г.) – первом после печальной истории с Рейхенбахским водопадом, где Холмс якобы погибает, – Шерлок, повествуя взволнованному его появлением Ватсону о том, чем он три года занимался, и признается, что путешествовал инкогнито под именем норвежского исследователя Сигерсона.

В 2019 году Королевский монетный двор выпустил новую монету достоинством в 50 пенсов с изображением Холмса и перечислением некоторых наиболее известных рассказов о нем

Есть еще одна экстравагантная версия, изложенная уже в нашем веке в фан-фике Роберта Д’Артаньяна “Последнее дело Шерлока Холмса” (2001 г.), где отцом Шерлока называется некто Марк Мориарти, что делает профессора Джеймса Мориарти старшим братом сыщика.

Вы еще не запутались окончательно?

По версии Д’Артаньяна, Холмса нарекли при рождении Джозефом Мориарти, но в четыре года отдали на усыновление супругам Грегори Холмсу и Лидии Майкрофт Холмс.

Британский актер Брайан Кокс сыграл роль доктора Белла в фильме “Странная история мисстера Шерлока Холмса и Артура Конан-Дойля”

3. Причем здесь Ницше?

Сам “родитель”, Артур Конан-Дойль, неоднократно говорил, что прототипом Холмса был хирург Джозеф Белл из Королевской больницы в Эдинбурге, с которым он познакомился в 1877 году, став его ассистентом.

Белл обладал способностью молниеносно делать заключения и ставить диагнозы на основании внешнего осмотра пациента.

Тем не менее, в среде шерлокианцев имеет хождение версия о том, что прототипом великого сыщика мог быть ни кто иной, как Фридрих Ницше – немецкий философ и филолог, автор разошедшегося на цитаты философского труда “Так говорил Заратустра”.

Впрочем, Ницше называют и прототипом профессора Мориарти – кому кто нравится, как говорится.

Многие считают, что именно Джереми Бретт создал канонический образ Холмса

4. Словесный портрет

Конечно, все знают, как выглядит Холмс, хотя и тут мнения расходятся.

Некоторые считают, что самым каноническим стал образ, воплощенный в кино Василием Ливановым; другие утверждают, что английский актер Джереми Бретт, игравший Холмса в 41 эпизоде телесериала о приключениях Холмса и Ватсона (1984-94 гг.) – это уж Холмс так Холмс.

Но есть и такие, которые свято верят, что эти перевоплощения остались в прошлом веке, и теперь равняться можно только на Бенедикта Камбербетча.

Что касается знаменитого памятника, стоящего в Лондоне у метро Бейкер-стрит рядом с музеем Мадам Тюссо, то тут физические черты Холмса воплотил скульптор Джон Даблди, сделав Холмса высоким – одного роста с Мориарти, хотя когда эти герои встречаются в рассказах, то гений преступного мира оказывается выше Холмса.

Более того, в рассказах Холмс ни разу не надевал охотничьей шляпы с двумя козырьками, которая давно ассоциируется с его образом и которую в советском кинофильме носил ливановский Холмс.

Этой шляпой сыщика наградил художник Сидней Паже, который предоставил рисунки для журнала Strand Magazine.

Бенедикт Камбербетч – идеальный Холмс 2.0

5. Бейкер-стрит

Холмс, согласно рассказам Конан-Дойля, практиковал как частный сыщик по адресу Бейкер-стрит, 221В с 1881 по 1904 годы.

Его соарендатор доктор Ватсон считал его “наихудшим квартиросъемщиком во всем Лондоне” из-за его неряшливости, да и миссис Хадсон не радовали его странные визитеры и химические эксперименты.

Такого номера на Бейкер-стрит в действительности нет, а дом, где находится Музей Шерлока Холмса, расположен между 237 и 241 домами.

Сам музей, где воссоздано типичное холостяцкое жилье джентльмена конца викторианской эпохи, открылся лишь в 1990 году, и управляется он Английским обществом любителей Шерлока Холмса.

В этом доме действительно был пансион, где комнаты сдавались с 1860 по 1936 годы, так что Конан-Дойль в этом смысле ничего не приукрасил.

Автор фото, Getty Images

Под Новый год на экраны вышла комедийная версия “Холмс и Ватсон” с Уиллом Феррелом (Холмс) и Джоном Райли (Ватсон)

6. Шерлок жил, Шерлок жив, Шерлок будет…

В 2011 году британский писатель Антони Горовиц по просьбе Фонда наследия Конан-Дойля написал и опубликовал новый роман о Шерлоке Холмсе “Дом шелка”.

Его благосклонно приняли как литературные критики, так и, что немаловажно, шерлокианцы: все, что угодно, лишь бы их кумир продолжал вдохновлять своим острым умом и движимым добротой сердцем!

Кстати, под Новый год на экраны вышла комедийная версия “Холмс и Ватсон” (дата проката в России – 24 января 2019 г.), снятая культовым режиссером Этаном Коэном с Уиллом Феррелом (Холмс) и Джоном Райли (Уотсон) в главных ролях.

Собственных впечатлений пока привести не могу, однако сайт-интегратор критических отзывов Rotten Tomatoes присудил картине лишь одну звезду.

Безусловно, шутить с Шерлоком Холмсом можно, но делать это надо очень осторожно – уж слишком велико его народное почитание.