Перспективи світової економіки у 2023 році

У травні – червні 2023 р. ООН, ЄБРР, ОЕСР та Світовий банк, оприлюднили свої прогнози стосовно динаміки світової економіки в найближчій перспективі.

Організація Об’єднаних Націй (ООН)

16 травня 2023 р. ООН представила доповідь «Світова економічна ситуація та перспективи на середину 2023 року» [1]. Згідно зі звітом ООН, світова економіка зросте на 2,3 % у 2023 р. (+0,4 % до січневого прогнозу) та на 2,5 % у 2024 р. (-0,2 %), що є незначним поліпшенням прогнозу глобального зростання на 2023 р. Проте темпи зростання є значно нижчими за середні, котрі спостерігалися за попередні два десятиліття до пандемії і становили 3,1 %.

Очікується, що економіка США у 2023 р. зросте на 1,1 %, ЄС – на 0,9 % (через нижчі ціни на природний газ і вищі споживчі витрати), а Китаю – на 5,3 % (унаслідок скасування обмежень, пов’язаних із коронавірусом).

Водночас прогнози зростання для багатьох країн, що розвиваються, переглянуто в бік зниження на тлі посилення умов кредитування та зростання вартості зовнішнього фінансування. Прогнозується, що найменш розвинені економіки зростуть на 4,1 % у 2023 р. та на 5,2 % у 2024 р., що значно нижче цільового показника зростання в 7 %, встановленого в Порядку денному сталого розвитку до 2030 р.

Світова торгівля залишається під тиском через геополітичну напруженість, ослаблення глобального попиту, жорсткішу монетарну та фіскальну політику. Прогнозується, що обсяги світової торгівлі товарами та послугами зростуть на 2,3 % у 2023 р., а це значно нижче тенденції до пандемії, проте вище прогнозу, який у квітні 2023 р. дала Світова організація торгівлі – зростання на 1,7 % [2].

Інфляція в багатьох країнах залишається стабільно високою, незважаючи на значне падіння світових цін на продовольство та енергію минулого року. Прогнозується, що середня глобальна інфляція становитиме 5,2 % у 2023 р., порівняно з максимумом за два десятиліття в 7,5 % у 2022 р. Хоча очікується, що тиск на підвищення цін повільно зменшиться, інфляція в багатьох країнах залишатиметься значно вищою за цільові показники центральних банків. В умовах перебоїв з місцевими поставками, високої вартості імпорту та недосконалості ринку внутрішня інфляція продуктів харчування в більшості країн, що розвиваються, усе ще залишається на високому рівні, впливаючи на бідні верстви населення, особливо на жінок і дітей.

Ринки праці в США, Європі та інших країнах з розвиненою економікою демонструють надзвичайну стійкість, сприяючи стабільно високим витратам домогосподарств. На тлі повсюдної нестачі робочої сили та низького рівня безробіття заробітна плата зростає. Рівень зайнятості рекордно збільшився в багатьох розвинених економіках, а гендерні розриви після пандемії зменшилися.

Однак надзвичайно сильні ринки праці ускладнюють центральним банкам приборкання інфляції. Федеральна резервна система, Європейський центральний банк та центральні банки інших розвинутих країн підвищували процентні ставки у 2023 р., але повільніше, ніж у 2022 р., коли монетарна політика була найагресивнішою за десятиліття. Банкрутства в банківському секторі США та Європи спричинили нові невизначеності та виклики для монетарної політики. У березні 2023 р. банкрутство «Silicon Valley Bank», 16-го за величиною банку в США за загальними активами, і «Signature Bank», а також поглинання за посередництва швейцарського уряду глобального системно важливого банку «Credit Suisse», сколихнули фінансові ринки в усьому світі. На початку травня уряд США націоналізував «First Republic Bank» із загальними активами в 212 млрд дол. США і продав його «JPMorgan Chase».

Незважаючи на те, що швидкі та рішучі дії регуляторів допомогли стримати ризики фінансової стабільності, вразливі місця в глобальній фінансовій архітектурі та заходи, вжиті для їх стримування, імовірно, уповільнять зростання кредитів та інвестицій в майбутньому.

За даними ООН, економіка Україна втратила значну частку промислових потужностей та енергетичної інфраструктури через війну й скоротилася у 2022 р. на 29,1 %. А у 2023 р., імовірно, перебуватиме в стагнації, попри зовнішню фінансову допомогу, включно з кредитами МВФ та бюджетною підтримкою з боку ЄС та США. Довгострокові перспективи для України залежатимуть від тривалості та інтенсивності війни, здатності української економіки фінансувати відновлення інфраструктури, оскільки оцінка вартості витрат на відновлення України зросла до 411 млрд дол. США [3].

Що стосується економіки РФ, то ООН прогнозує її скорочення по завершенню 2023 р. на 0,6 % (+2,3 % до січневого прогнозу). Водночас у 2024 р. очікується зростання економіки РФ на 1,4 % (-0,1 % до січневого прогнозу).

ООН зазначає, що доходи від російського експорту різко впали в першому кварталі 2023 р. через переорієнтацію потоків нафти з Європи переважно на Азію. Спостерігається низькій настрій споживачів. Також очікується, що фіскальна підтримка економіки, зокрема й військові витрати, продовжиться у 2023 р., а посилення обмежень на постачання до РФ підсанкційних технологій через треті країни може обмежити інвестиції у сферу виробництва.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)

Також у травні 2023 р. своє бачення розвитку оприлюднив ЄБРР [4]. Зростання в регіонах ЄБРР уповільнилося з 7,2 % у 2021 р. до 3,3 % у 2022 р. На це вплинули воєнні дії в Україні та вичерпання ефекту відновлення після пандемії коронавірусу. Водночас оновлені прогнози виявилися кращими, ніж попередні.

Очікується, що виробництво в регіонах ЄБРР зросте на 2,2 % у 2023 р., що на 0,1 % менше порівняно з прогнозом, опублікованим у лютому. Факторами перегляду в бік зниження на 2023 р. є: економічні наслідки землетрусів у лютому 2023 р. та очікуване посилення умов кредитування наприкінці року в Туреччині; затримка реформ у південному та східному Середземномор’ї; наслідки повільного зростання в країнах з розвиненою економікою, стійкої інфляції та посилення умов фінансування в Центральній Європі та країнах Балтії.

Сподіваються, що зростання прискориться до 3,4 % у 2024 р. (порівняно з 3,3 %, прогнозованого в лютому), оскільки інфляційний тиск поступово зменшується.

Важливою складовою частиною оцінок ЄБРР є аналіз ситуації на ринку природного газу Європи. Ціна на газ різко зросла у 2022 р., оскільки поставки трубопровідного газу з Росії до Європи у другій половині року впали більш ніж на 70 % порівняно з аналогічним періодом попереднього року.

Зима 2022–2023 рр. була надзвичайно теплою. Середні температури в Європі протягом опалювального сезону з жовтня по березень постійно перевищували відповідні рівні попередніх років. Це зменшило попит на опалення та допомогло підтримувати запаси газу в сховищах Європи значно вище відповідного рівня 2021 р.

Зазначені фактори сприяли тому, що вже в середині квітня 2023 р. ціни на природний газ у Європі знизилися до довоєнного рівня. Але природний газ у Європі все ще у шість разів дорожчий, як порівняти зі США. Ринки очікують, що ціни залишаться вищими за середній рівень 2017–2021 рр. з подальшим зростанням у наступному зимовому опалювальному сезоні, коли попит на газ зросте. Проте ЄБРР не очікує суттєвого зростання цін на природний газ до 2030 р., прогнозуючи, що піки ціни будуть суттєво нижчими за ціну до початку повномасштабної війни.

Відповідно до прогнозів ЄБРР очікується, що економіка України зростатиме помірно, на 1 % у 2023 р. та на 3 % у 2024 р, оскільки підприємства адаптуються до обставин війни.

У звіті зазначається, що після безпрецедентного падіння ВВП України у 2022 р., який оцінювався у 29,1 %, економічне виробництво стабілізувалося на рівні приблизно 70 % від довоєнного рівня. Більшість українських підприємств продовжують працювати, хоча і з меншою потужністю в умовах війни. Виробникам доводиться долати часті дефіцити електроенергії, пошкодження інфраструктури, матеріально-технічні труднощі, нестачу кваліфікації персоналу та періодичні повітряні нальоти.

Експерти ЄБРР вважають, що у такому складному середовищі макроекономічна стабільність була збережена завдяки чітким графікам зовнішнього фінансування та достроковій програмі МВФ, схваленій у березні 2023 р.

Стосовно економіки РФ експерти ЄБРР прогнозують скорочення її ВВП у 2023 р. на 1,5 %, проте вже у 2024 р. очікується зростання на 1 %, хоча це залежить від подальшого розвитку війни проти України та пов’язаних з нею економічних санкцій.

У 2022 р. економіка РФ скоротилася на 2,1 %, що менше, ніж спочатку очікувалося, оскільки високі ціни на енергоносії частково пом’якшили вплив широкомасштабних санкцій. Однак нижчі ціни на енергоносії та встановлені ЄС обмеження цін на російську нафту і нафтопродукти з грудня 2022 р. негативно вплинули на експорт і державні доходи. Проте слабкий споживчий попит та жорстка грошово-кредитна політика стримали початкове зростання інфляції.

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР)

У червні 2023 р. свої прогнозні оцінки представила і ОЕСР [5]. Прогнозується, що зростання глобального ВВП у 2023 р. становитиме 2,7 %, що є найнижчим річним показником з часів світової фінансової кризи, за винятком періоду пандемії 2020 р. У 2024 р. прогнозується помірне поліпшення цього показника – до 2,9 %. Очікується, що річне зростання ВВП країн ОЕСР буде нижчим за тенденцію як у 2023 р., так і в 2024 р., хоча й поступово збільшуватиметься до 2024 р. у міру уповільнення інфляції та збільшення реальних доходів.

За останні місяці загальна інфляція зменшилася в більшості економік через падіння цін на енергоносії, хоча ціни на продукти харчування та послуги продовжували швидко зростати. У країнах ОЕСР загальна інфляція прогнозується: у 2023 р. на рівні 6,6 %, у 2024 р. – 4,3 %.

Поєднання високої інфляції та помірного підвищення заробітної плати призвело до падіння реальної заробітної плати у 2022 р. Багато урядів розгорнули масштабну підтримку домогосподарств з метою пом’якшити вплив високих цін на енергоносії та продукти харчування. Прогнозується, що протягом 2023 р. реальна заробітна плата припинить зменшуватися в більшості країн ОЕСР.

Відповідно до прогнозів ОЕСР, після різкого спаду в перший рік війни економічна активність в Україні стабілізується. Бізнес-сектор адаптується до умов війни, що уможливлює розширення виробництва. Відкритість торгівлі з Європейським Союзом та Чорноморська зернова ініціатива, яка дозволяє експортувати сільськогосподарську продукцію із заблокованих портів, поліпшують можливості експорту. Прогнозується, що інфляція буде поміркованою завдяки зниженню цін на продовольство та енергоносії. Водночас економіка України залишається дуже залежною від міжнародної фінансової допомоги.

За прогнозами ОЕСР, економіка РФ знизиться на 1,5 % у 2023 р. та скоротиться на 0,4 % у 2024 р.

Світовий банк

У червні 2023 р. Світовий банк представив огляд «Глобальні економічні перспективи» [6], де зазначено, що після зростання на 3,1 % у 2022 р. розвиток світової економіки істотно уповільниться – до 2,1 % за підсумками 2023 р. Водночас фахівці Світового банку зазначають, що продовження посилення монетарної політики для стримування високої інфляції призведе до повільного відновлення темпів у 2024 р. та 2025 р. Протягом цих років прогнозується зростання економіки – на 2,4 % у 2024 р. та 3,5 % у 2025 р. відповідно.

Очікується, що жорсткі світові фінансові умови та низький зовнішній попит гальмуватимуть зростання країн, які відносяться до категорії «виникаючі ринки та країни, що розвиваються». Порівняно з попереднім оглядом, прогнози для багатьох країн переглянуто в бік погіршення у зв’язку з оновленням даних на початку 2023 р. Інфляція була стійкою, але, за прогнозами, вона поступово знижуватиметься, оскільки попит буде слабшати, а ціни на товари будуть помірними.

Світовий банк погіршив прогноз зростання ВВП України на 2023 р. до 2 %, порівняно із 3,3 % у минулому – січневому прогнозі. Банк пояснив погіршення прогнозу, здебільшого, врахуванням економічних потрясінь, спричинених руйнуванням енергетичної інфраструктури в четвертому кварталі 2022 р. Зазначається, що державні фінанси України залишаться під тиском, незважаючи на офіційну зовнішню підтримку, включно з фінансуванням МВФ у розмірі 15,6 млрд дол. США в рамках Механізму розширеного фінансування. Виїзд за кордон великої кількості працездатного населення є ще одним фактором, що впливає на уповільнення зростання української економіки у 2023 р. Крім того, зазначається, що витрати на реконструкцію та відновлення можуть перевищити ВВП України у 2,6 раза. Водночас, на відміну від більшості країн світу, Світовий банк не дає прогнозів розвитку української економіки на 2024 р. та на 2025 р.

Щодо прогнозів динаміки ВВП РФ, то по завершенню 2023 р. очікується його скорочення на 0,2 % (кращий на 3,1 % порівняно з січневим прогнозом). Проте вже у 2024 р. прогнозується зростання російського ВВП на 1,2 %, а в 2025 р. темпи зростання уповільняться до 0,8 %.

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

Список використаних джерел:

4.1: Розділ Введення

З назви цієї глави ви, можливо, дивуєтеся – чи буде ця глава охоплювати світ? І, в певному сенсі, відповідь – так. Коли глобальні менеджери досліджують, як розширюватися, вони починають з погляду на світ. Знання основних ринків і стадії розвитку для кожного дозволяє менеджерам визначити, як краще вийти і розширюватися. Мета менеджера полягає в тому, щоб відточити нову країну – сподіваюся, перед своїми конкурентами і, як правило, перед популярними ЗМІ. Китай та Індія швидко розширювалися протягом декількох років, перш ніж фінансова преса, така як Wall Street Journal, підняла їх до свого нинішнього гарячого статусу.

Часто можна знайти людей, зацікавлених у веденні бізнесу з країною просто тому, що вони прочитали, що це нова «гаряча» економіка. Вони можуть мало або нічого не знати про ринок чи країну – його історію, еволюцію думки, людей або те, як взаємодія, як правило, управляється в діловому чи соціальному контексті. Історично багато компаній дивилися на нові світові ринки лише після того, як потенційні клієнти або партнери підійшли до них. Однак торгові бар’єри падають, і нові можливості швидко з’являються на ринках Близького Сходу та Африки, що ще більше згладжує світ для глобальних фірм. Компанії все частіше визначають ці та інші світові ринки для своїх продуктів та послуг та включають їх у свої довгострокові стратегії зростання.

Кмітливі глобальні менеджери розуміють, що для того, щоб бути ефективними в країні, вони повинні знати її недавню політичну, економічну та соціальну історію. Це допомагає їм оцінити не лише поточні можливості для бізнесу, але й ризик політичних, економічних та соціальних змін, які можуть вплинути на їхній бізнес. По-перше, розділ 4.1 «Класифікація світових економік» описує, як підприємства та економісти оцінюють світову економіку. Далі в інших розділах розглядаються, що таке розвинені і що розвиваються світи і чим вони відрізняються, а також пояснюють, як оцінити розширюється набір країн, що розвиваються, який розпочався з країн БРИК (наприклад, Бразилії, Росії, Індії та Китаю) і тепер розширився до двадцяти восьми країн . Ефективні глобальні менеджери повинні вміти визначати ринки, які пропонують найкращі можливості для своїх продуктів та послуг. Крім того, менеджерам необхідно контролювати ці ринки, що розвиваються, для нових місцевих компаній, які користуються перевагами бізнес-умов, щоб стати глобальними конкурентами.

Відкриття справи: Китай проти Індії: хто виграє??

Індія та Китай є одними з найбільш швидкозростаючих економік світу, що сприяє майже 30 відсотків світовому економічному зростанню. І Китай, і Індія не є економіками, що розвиваються – вони фактично «знову розвиваються», провівши століття в центрі торгівлі протягом всієї історії: «Ці два азіатські гіганти, які до 1800 року складали половину світової економіки, не є, як Японія та Німеччина, просто національними державами. З точки зору розміру та населення, кожен з них є континентом, і для всіх блискучих темпів зростання – бідним». «Конкурс століття», економіст, 19 серпня 2010 р., доступ до 3 січня 2011 року, http://www.economist.com/node/16846256.

І Індія, і Китай знаходяться в жорсткій конкуренції один з одним, а також в їх прагненні наздогнати основні економіки в розвинених країнах світу. Кожен з них має особливі сильні сторони та конкурентні переваги, які дозволили кожному з них краще, ніж більшість країн пережити недавню глобальну фінансову кризу. Зростання Китаю було головним чином інвестиціями та експортом, зосереджуючись на недорогому виробництві, при цьому внутрішнє споживання становить 36 відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП). З іншого боку, зростання Індії було обумовлено здебільшого сильним сектором послуг та бурхливим внутрішнім споживанням. Індія також набагато менше залежить від торгівлі, ніж Китай, спираючись на зовнішню торгівлю приблизно 20 відсотків свого ВВП проти 56 відсотків для Китаю. Китайська економіка подвоювалася кожні вісім років протягом останніх трьох десятиліть – найшвидший темп для великої економіки в історії. До 2011 року Китай є другою за величиною економікою у світі позаду США. Гопал Етірадж, «Китай викрадає Японію, щоб стати економікою № 2 у світі,» Asian Tribune, 18 серпня 2010 року, доступ 7 січня 2011 року, www.asiantribune.com/Новини/2010/08/18/Китай-країв-з-з-Японія-Стати світом%E 2% 80% 99-ні-2-економіка. Нещодавній звіт PricewaterhouseCoopers прогнозує, що Китай може обігнати економіку США вже в 2020 році. Сюзанна Росселет, «Сильні сторони Китаю та Індії, щоб взяти їх у Лігу країн, що розвиваються», Economic Times, 7 травня 2010 року, доступ до 3 січня 2011 року, http://economictimes.indiatimes.com/. ow/5900893.cms.

Китай також є першою країною у світі, яка досягла мети скорочення бідності, встановленої в Цілі розвитку тисячоліття ООН, і досягла значних успіхів у виведенні понад 400 мільйонів людей з бідності. Це різко контрастує з Індією, де 456 мільйонів людей (тобто 42 відсотки населення) все ще живуть за межею бідності, як визначено Світовим банком в 1,25 долара на день.Сюзанна Росселет, «Сильні сторони Китаю та Індії, щоб взяти їх в Лігу країн, що розвиваються», Economic Times, 7 травня, 2010 р., доступ до 3 січня 2011 року, http://economictimes.indiatimes.com/features/corporate-dossier/Strengths-of-China-and-India-to-take-them-into-league-of-developing-countries/articleshow/5900893.cms. У розділі 4.1 «Класифікація світових економік» буде більш детально розглянуто, як ми класифікуємо країни. Китай досяг більших успіхів у поліпшенні умов для свого народу, як вимірюється ІРЛ. Все це сприяє розвитку місцевих умов ведення бізнесу як за рахунок розвитку набору кваліфікації робочої сили, так і розширення кількості споживачів середнього класу та їх наявних доходів.

Індія стала четвертим за величиною ринком у світі, коли її ВВП вимірюється за шкалою паритету купівельної спроможності. Обидві економіки збільшують свою частку світового ВВП, залучаючи високий рівень іноземних інвестицій, і швидше відновлюються після світової кризи, ніж розвинені країни. «Кожна країна досягла цього за допомогою чітко різних підходів – Індія з підходом «рости спочатку, будувати пізніше» проти стратегії «зверху вниз, спричинена пропозицією» в Китаї.» Сюзанна Росселет, «Сильні сторони Китаю та Індії, щоб взяти їх у Лігу країн, що розвиваються», Economic Times, 7 травня 2010 р. доступ до 3 січня 2011 року http://economictimes.indiatimes.com/features/corporate-dossier/Strengths-of-China-and-India-to-take-them-into-league-of-developing-countries/articleshow/5900893.cms.

Китайська економіка історично випереджає Індію майже на кожну міру. Швидкодіючий уряд Китаю реалізує нову політику із сліпучою швидкістю, завдяки чому розбита політична система Індії виглядає млявою та хаотичною. Блискучий новий аеропорт Пекіна і широкі автостради є зразками сучасного розвитку, різко контрастуючи з провисаючою інфраструктурою Нью-Делі та Мумбаї. І коли світова економіка виходить з Великої рецесії, Індія знову, здається, грає другу скрипку. Фахівці по всьому світу хвалять керівництво Китаю за його добре розроблену економічну політику під час кризи, які були настільки ефективними для відновлення економічного зростання, що допомогли підняти весь азіатський регіон з спаду. Міхаель Шуман, «Індія проти Китаю: чия економіка краща? ,» Час, січень 28, 2010, доступ до січня 3, 2011, www.time.com/time/world/article/0,8599,1957281,00.html.

Ще зовсім недавно, на початку 1990-х років, Індія була такою ж багатою, з точки зору національного доходу на голову. Тоді Китай рухався так далеко вперед, що здавалося, Індія ніколи не зможе наздогнати. Але довгострокові перспективи Індії зараз виглядають сильнішими. У той час як Китай збирається побачити, як його працездатне населення скорочується, Індія насолоджується свого роду опуклістю робочої сили, яка принесла стійкий бум в інших країнах Азії. Більше не немислимо, що його зростання може випередити Китай на значний час. Він має перевагу демократії—принаймні як клапан тиску для невдоволення. А армія Індії за чисельністю поступається лише Китаю та Америці. І оскільки Індія не загрожує Заходу, вона має потужних друзів як за власними заслугами, так і в якості противаги Китаю. «Конкурс століття», економіст, 19 серпня 2010 р., доступ до 3 січня 2011 року, http://www.economist.com/node/16846256.

Внутрішня економіка Індії забезпечує більшу амортизацію від зовнішніх потрясінь, ніж китай. приватне внутрішнє споживання становить 57 відсотків ВВП в Індії порівняно з лише 35 відсотками в Китаї. Впевнений споживач Індії не підвів економіку. Продажі легкових автомобілів в Індії в грудні підскочили на 40 відсотків порівняно з роком раніше. Міхаель Шуман, «Індія проти Китаю: чия економіка краща? ,» Час, січень 28, 2010, доступ до січня 3, 2011, www.time.com/time/world/article/0,8599,1957281,00.html.

З 1978 року економічне зростання та реформи Китаю різко покращили життя сотень мільйонів китайців, підвищили соціальну мобільність. Китайське керівництво знизило роль ідеології в економічній політиці, прийнявши більш прагматичний погляд на багато політичних і соціально-економічних проблем. Продовжувані економічні трансформації Китаю мали глибокий вплив не тільки на Китай, але і на світ. Ринкові реформи, які Китай реалізував протягом останніх двох десятиліть, розв’язали індивідуальну ініціативу та підприємництво. Результатом стало найбільше скорочення бідності та одне з найшвидших збільшень рівня доходу, яке коли-небудь спостерігалося.

Китай раніше був третьою за величиною економікою у світі, але обігнав Японію, щоб стати другою за величиною в серпні 2010 року. За останні 26 років він підтримував середнє економічне зростання понад 9,5 відсотка. У 2009 році його економіка в розмірі 4,814 трильйонів доларів становила приблизно одну третину від розміру економіки Сполучених Штатів. «Довідкова записка: Китай», Бюро у справах Східної Азії та Тихого океану, Державний департамент США, 5 серпня 2010 року, доступ до 3 січня 2011 року, http://www.state.gov/r/pa/ei/bgn/18902.htm. Китай перескочив над Японією і став економікою номер два у світі у другому кварталі 2010 року, оскільки відступ світового зростання знизив імпульс і затримав хитке відновлення.

Економічна лібералізація Індії в 1991 році відкрила ворота для бізнесу по всьому світу. У середині-кінці 1980-х років уряд Раджіва Ганді послабив обмеження на розширення потужностей, зняв контроль цін та знизив корпоративні податки. Хоча його уряд розглядав лібералізацію економіки як позитивний крок, політичний тиск уповільнив реалізацію політики. Перші реформи збільшили темпи зростання, але також призвели до високого фіскального дефіциту та погіршення поточного рахунку. Головний торговий партнер Індії тоді, Радянський Союз, розвалився. Крім того, перша війна в Перській затоці в 1991 році спричинила зростання цін на нафту, що, в свою чергу, призвело до великої кризи платіжного балансу для Індії. Щоб мати можливість впоратися з цими проблемами, новообраний прем’єр-міністр Нарасімха Рао разом з міністром фінансів Манмоханом Сінгхом ініціювали широку економічну лібералізацію в 1991 році, яка широко приписується тому, що призвело до індійського економічного двигуна сьогодні. Зосередившись на бар’єрах для інвестицій та зростання приватного сектору, реформи дозволили швидше затвердити та почали демонтувати ліцензію Радж, термін, що датується колоніальною історичною адміністративною спадщиною Індії від британців та посилаючись на складну систему правил, що регулюють індійські бізнесу. «Економічна історія Індії», Історія Індії, доступ 7 січня 2011 року, http://www.indohistory.com/economic_history_of_india.html.

З 1990 року Індія стає однією з найбагатших економік у світі, що розвиваються. Її економічний прогрес супроводжувався збільшенням тривалості життя, рівня грамотності та продовольчої безпеки. Goldman Sachs прогнозує, що ВВП Індії за поточними цінами обігне Францію та Італію до 2020 року; Німеччину, Великобританію та Росію до 2025 року; а Японія до 2035 року стане третьою за величиною економікою світу після США та Китаю. Індія круїз на 9,4 відсотка темпів зростання до фінансової кризи 2008—9 років, яка вплинула на країни світу. Мамта Бадкар, «Раса століття: Чи є Індія чи Китай наступною економічною наддержавою? ,» Бізнес-інсайдер, 5 лютого 2011 року, доступ до 18 травня 2011 року, http://www.businessinsider.com/are-you-betting-on-china-or-india-2011-1?op=1.

І Індія, і Китай мають кілька сильних і слабких сторін, які сприяють конкурентному полі бою між ними.

Сильні сторони Китаю

1. Сильний державний контроль. Керівництво Китаю має ідеологію, орієнтовану на розвиток, здатність сприяти спроможним особистостям та систему спільного перегляду політики. Сильний контроль центрального уряду дозволив країні досягти послідовного та керованого економічного успіху. Уряд спрямовує економічну політику та її реалізацію і менш сприйнятливий, ніж демократична Індія, до раптових змін, спричинених політичним тиском.
2. СОТ та ПІІ. Вступ Китаю до Світової організації торгівлі (СОТ) та його прямі іноземні інвестиції (ПІІ) на інших глобальних ринках стало важливим фактором успішного зростання країни. Глобальний бізнес також знаходить послідовність і передбачуваність китайського уряду плюсом при оцінці прямих інвестицій.
3. Дешева, рясна робоча сила. Величезне населення Китаю пропонує великі пули кваліфікованих та некваліфікованих робітників, з меншою кількістю трудових норм, ніж в Індії.
4. Інфраструктура. Уряд поставив пріоритет розвитку інфраструктури країни, включаючи дороги та автомагістралі, порти, аеропорти, телекомунікаційні мережі, освіту, охорону здоров’я, правопорядок, масовий транспорт та очисні споруди води та каналізації.
5. Ефективність двосторонньої фінансової системи. «Перший зубець – це добре налагоджена система спрямованого кредитування, яка направляє кошти від банківських та поштових депозитів до політично визначених державним використанням; другий – це орієнтована на прибуток і конкурентоспроможна система, хоча і на ранніх і неефективних стадіях розвитку. Обидва зубці продовжують зазнавати швидких реформ, спонсоруваних урядом, щоб зробити їх більш ефективними» Альберт Кейдель, «Електронні примітки: оцінка економічного зростання Китаю: сильні, слабкі сторони та наслідки», Інститут зовнішньополітичних досліджень, липень 2007 року, доступний 3 січня 2011 року, www.fpri.org/примітки S/200707.keidel. оцінка китайського.html.

Сильні сторони Індії

Infosys є однією з нових індійських хвиль IT-компаній світового класу.

Зображення люб’язно надано Infosys.

1. Якісна робоча сила. Індія має технологічно компетентну, англомовну робочу силу. Як великий експортер технічних працівників, Індія надала пріоритет розвитку своїх технологічних та аутсорсингових секторів. Індія є світовим лідером в галузі аутсорсингу бізнес-процесів (BPO) та послуг call-центрів.
2. Відкрита демократія. Демократичні традиції Індії вкорінені в її соціальну та культурну тканину. Хоча політичний процес часом може бути бурхливим, менш імовірно, ніж Китай, зазнає великої невизначеності або раптових революційних змін, як ті, що нещодавно були свідками на Близькому Сході наприкінці 2010 року та на початку 2011 року.
3. Підприємництво. Індійська підприємницька культура призвела до світових лідерів, таких як співзасновник Infosys Нараяна Мерті. Використовуючи глобальну мережу індіанців у бізнесі та випускниках індійських бізнес-шкіл, Індія має додаткову перевагу перед Китаєм з точки зору органів, орієнтованих на підприємництво, таких як мережа Tie (Підприємці Інду) або Фонд Вадхвані, які прагнуть сприяти підприємництву, серед інших речі, що полегшують інвестиції. «Підприємництво: зростання їзди в Індії та Китаї», INSEAD, доступ до січня 3, 2011, http://knowledge.insead.edu/contents/Turner.cfm.
4. Зворотний відтік мізків. Історично багато ринків, що розвиваються та розвиваються, переживали те, що відомо як відтік мозку – де її найкращі молоді люди, які отримали освіту, переїхали до розвинених країн, щоб отримати доступ до кращих робочих місць, доходів та перспектив кар’єрного зростання. В останнє десятиліття економісти помітили, що швидкозростаючі економіки Китаю та Індії переживають зворотне. Молоді випускники залишаються в Індії та Китаї, щоб переслідувати динамічні внутрішні можливості. Насправді старші фахівці повертаються з розвинених країн, щоб шукати свої статки та кар’єрні досягнення в перспективних місцевих економіках – звідси і термін зворотний відтік мізків. Середній вік індійських репатріантів становить тридцять років, і ці дорослі добре освічені – 66 відсотків мають ступінь магістра, тоді як 12 відсотків мають PhD. Більшість цих ступенів – менеджмент, технології та наука. Індіанці, які повертаються додому, заохочуються зростаючою прозорістю в бізнесі та уряді, а також політичними свободами та перспективами економічного зростання.Вівек Вадхва, «Остерігайтеся зворотного відтоку мізків до Індії та Китаю», TechCrunch, 17 жовтня 2009 року, доступ до січня 7, 2011, http://techcrunch.com/2009/10/17/beware-the-reverse-brain-drain-to-india-and-china.
5. Зростання внутрішнього ринку Індії. Відповідно до Звіту про торгівлю та розвиток 2010 року, для сталого зростання політика «повинна базуватися на встановленні збалансованого поєднання внутрішнього та закордонного попиту» Pioneer Edit Desk, «Розширити внутрішній ринок,» Піонер, 20 вересня 2010 року, доступний 7 січня 2011 року, http://dailypioneer.com/284197/Expand-domestic-market.html. Індія має гарне поєднання як міжнародних, так і внутрішніх ринків.

Кожна країна по-різному сприйняла тенденцію до урбанізації. Глобальний бізнес впливає на те, як працюють міста:

Китай знаходиться в набагато кращій формі, ніж Індія. Хоча Індія ледве звертала увагу на свою міську трансформацію, Китай розробив набір внутрішньо послідовних практик у кожному елементі операційної моделі урбанізації: фінансування, управління, планування, галузева політика та форма. Індія недоінвестувала у свої міста; Китай інвестував раніше попиту і надав своїм містам свободу залучати значні інвестиційні ресурси шляхом монетизації земельних активів та збереження 25-відсоткової частки податків на додану вартість. У той час як Індія щорічно витрачає 17 доларів на душу населення в капітальні інвестиції в міську інфраструктуру, Китай витрачає 116 доларів. Індійські міста передали мало реальної влади та підзвітності своїм містам; але великі міста Китаю мають такий же статус, як і провінції, і мають потужних і повноважених політичних призначенців в якості мерів. Хоча система міського планування Індії не змогла вирішити конкуруючі вимоги до простору, Китай має зрілий режим містобудування, який підкреслює систематичний розвиток занедбаних районів відповідно до довгострокових планів землекористування, житла та транспорту. Річард Доббс та Ширіш Санхе, «Думка: Китай проти Індії, «Financial Times», 18 травня 2010 року, передруковано на веб-сайті Глобального інституту МакКінсі, доступ до 3 січня 2011 року, http://www.mckinsey.com/mgi/mginews/opinion_china_vs_india.asp.

Незважаючи на проблеми урбанізації, Індія, ймовірно, виграє в майбутньому від своєї молодшої демографії: «До 2025 року майже 28 відсотків населення Китаю буде у віці 55 років і старше порівняно з лише 16 відсотками в Індії» Річард Доббс і Ширіш Санкхе, «Думка: Китай проти Індії», Financial Times , 18 травня 2010 року, передруковано на веб-сайті Глобального інституту МакКінсі, доступ до січня 3, 2011, http://www.mckinsey.com/mgi/mginews/opinion_china_vs_india.asp. Тенденція до урбанізації очевидна в обох країнах. До 2025 року 64 відсотки населення Китаю проживатимуть у міських районах, а 37 відсотків жителів Індії проживатимуть у містах.Річард Доббс та Ширіш Санкхе, «Думка: Китай проти Індії», Financial Times, 18 травня 2010 року, передруковано на веб-сайті McKinsey Global Institute, доступному 3 січня 2011 року, http://www.mckinsey.com/mgi/mginews/opinion_china_vs_india.asp. Ця історично унікальна тенденція пропонує світовому бізнесу захоплюючі ринки.

То які ринки, ймовірно, отримають найбільшу користь від цих тенденцій? В Індії до 2025 року найбільшими ринками будуть транспорт і зв’язок, їжа та охорона здоров’я, а потім житлово-комунальні послуги, відпочинок та освіта. Навіть низькозростаючі категорії витрат Індії представлятимуть значні можливості для бізнесу, оскільки ці ринки все ще будуть швидко зростати порівняно з їхніми аналогами в інших куточках світу. У містах Китаю сьогодні найбільш швидко зростаючими категоріями, ймовірно, будуть транспорт та зв’язок, житлово-комунальні послуги, товари особистого користування, охорона здоров’я, відпочинок та освіта. Крім того, як в Китаї, так і в Індії ринки міської інфраструктури будуть масивними. Річард Доббс і Ширіш Санхе, «Думка: Китай проти Індії», Financial Times, 18 травня 2010 року, передруковано на веб-сайті McKinsey Global Institute, доступ 3 січня 2011 року, http://www.mckinsey.com/mgi/mginews/. a_vs_india.asp.

Хоча і Індія, і Китай мають унікальні сильні сторони, а також багато подібності, зрозуміло, що обидві країни будуть продовжувати рости в найближчі десятиліття пропонуючи глобальному бізнесу захоплюючі нові внутрішні ринки. Див. Також «Дивовижне економічне диво Індії», Економіст, 30 вересня 2010, доступ 3 січня 2011, http://www.economist.com/node/17147648; «Бампір, але вільніше дорога», Економіст, 3 вересня 2010 року, доступ 3 січня 2011, http://www.economist.com/node/17145035; Кріс Монастерський, «Освіта: Індія проти Китаю,» Блог розвитку приватного сектору, Світовий банк, 25 квітня 2007 року, доступ до 7 січня 2011 року, psdblog.worldbank.org/psdblog/2007/04/education_india.html; Шрейасі Сінгх, «Індія проти Китаю», Дипломат, 27 серпня 2010 року, доступ 7 січня 2011 року, http://the-diplomat.com/indian-decad. india-vs-china; «Дебати Індії проти Китаю: один до Індії? ,» Бензінга, 29 січня 2010 року, доступ 7 січня 2011 року, http://www.benzinga.com/global/104829/the-india-vs-china-debate-one-up-for-india; Стів Хамм, «Переваги Індії над Китаєм», Bloomberg Business, 6 березня 2007 року, доступ 7 січня 2011 року, http://www.businessweek.com/globalbiz/blog/globespotting/archives/2007/03/indias_advantag.html.

Відкриття справи вправа

(AACSB: Етичні міркування, мультикультуралізм, рефлексивне мислення, аналітичні навички)

1. Виберіть галузь і компанію, яка вас цікавить. Як глобального менеджера вибраної вами фірми, вас просять переглянути Китай та Індію та визначити, на який ринок вийти першим. Як би ви оцінили кожен ринок і його потенційних клієнтів? Використовуйте своє розуміння етапу розвитку для кожної країни з кейсу, а також онлайн-ресурсів. Яку країну ви б рекомендували в’їхати першою? Виходячи з вашого розуміння цих ринків, ви б рекомендували стратегію лише для однієї країни або обох?