Що таке інструкція і як її складати

0 Comments

Як створити інструкцію з охорони праці

Як виконувати роботу так, щоб не зашкодити своєму здоров’ю та не створювати небезпеку для тих, хто працює поруч? Відповіді на ці запитання мають бути передбачені в інструкціях з охорони праці, наявність яких обов’язкова на кожному підприємстві. Про порядок їх створення, зберігання та ознайомлення з ними працівників поговоримо у нашому матеріалі

Що таке інструкція з охорони праці?

Відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29 січня 1998 р. № 9, інструкція з охорони праці — це нормативний акт, який містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці під час виконання ними робіт певного виду чи за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника (роботодавця) виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки.

Хто розробляє інструкції?

Інструкції з охорони праці, які діють на підприємстві, розробляють на основі чинних нормативно-правових актів з охорони праці, примірних інструкцій, технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній і ремонтній документації виробників устатковання, яке використовується на певному підприємстві. Інструкції затверджує роботодавець. Вони мають містити лише ті вимоги стосовно охорони праці, дотримання яких обов’язкове самими працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві

До інструкцій з охорони праці на вироб­ництві причетна й служба охорони праці, а саме:
— складає за участю керівників підрозділів підприємства пере­ліки професій, посад, видів робіт, на які треба розробити інструкції з охорони пра­ці; надає методичну допомогу під час їх розроблення;
— забезпечує підрозділи інструкціями з охорони праці;
— бере участь у розробленні інструкцій з охорони праці;
— контролює наявність у підрозділах інструкцій з охорони праці згідно з переліком професій, посад, видів робіт і слідкує за вчасним внесенням до них змін.

Хто контролює виконання інструкцій?

Постійний контроль за дотриманням пра­цівниками підприємства вимог інструкцій загалом покладається на роботодавця.
Громадський контроль за дотриманням усіма працівниками вимог інструкцій здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених осіб і професійні спілки в особі виборних органів і представників.

Вимоги до розроблення інструкцій

В інструкціях мають бути такі розділи:
— загальні положення;
— вимоги безпеки перед початком роботи;
— вимоги безпеки під час виконання роботи;
— вимоги безпеки після закінчення роботи;
— вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Матеріали, які доповнюють основну частину інструкцій, ілюструють чи конкретизують її окремі вимоги, можна розмістити в розділі «Додатки». У цьому ж розділі можна навести перелік нормативних актів, на підставі яких розроблено інструкцію.

Вимоги інструкцій викладають відповід­но до послідовності технологічного проце­су, з з урахуванням умов, у яких виконується цей вид робіт.

Складаючи текст інструкцій, треба керуватися такими принципами:
— текст інструкції має бути стислим, зрозумілим і не допускати різних тлумачень;
— в інструкції не має бути посилань на нормативні акти, вимоги яких враховано під час її розроблення.

У разі потреби ці вимоги відтворюють дослівно;
— не використовувати в тексті нормативних актів звороти розмовної мови, довільні словосполучення, скорочення слів, різні терміни й тлумачення для одного поняття, а також іноземні слова чи терміни, якщо є рівнозначні слова чи терміни в українській мові. Допускається застосовувати лише загальноприйняті скорочення й абревіатури, а також замінювати застосовані у цій інструкції словосполучення скороченням або абревіатурою за умови повного відтворення цього словосполучення при першому згадуванні в тексті, зазначивши у дужках відповідне скорочення чи абревіатуру;
— у тексті інструкцій потрібно уникати викладання вимог як заборони, а, якщо треба, — давати пояснення, чим спричинено заборону. Не бажано застосовувати слова «категорично», «обов’язково», «суворо» тощо, оскільки всі вимоги інструкції є однаково обов’язковими;
— для наочності окремі вимоги інструкцій можна ілюструвати рисунками, схема­ми, кресленнями тощо;
— якщо безпека роботи обумовлена певними нормами (як-от, величини відста­ней, напруги тощо), їх треба навести в інструкції.

Інструкції, що діють на підприємстві, розробляються відповідно до переліку інструкцій, який складає служба охорони праці підприємства за участю керівників підрозділів, служб головних спеціалістів (головного технолога, головного механіка, головного енергетика, головного металурга та інших), служби організації праці й заробітної плати.

Перелік інструкцій розробляється з урахуванням затвердженого на підприємстві штатного розпису. Цей перелік, а також зміни чи доповнення до нього в разі зміни назви професії, впровадження нових видів робіт чи професій, затверджені роботодавцем, спрямовуються в усі структурні підрозділи (служби) підприємства.

ВАЖЛИВО!
Загальне керівництво розробленням (переглядом) інструкцій на підприємстві покладається на роботодавця. Роботодавець несе відповідальність за організацію вчасного розроблення (перегляду) та забезпечення всіх працівників інструкціями.

Розробляють (переглядають) інструкції, що діють на підприємстві, безпосередні керівники робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, відділу, лабораторії, інших підрозділів підприємства), які несуть відповідальність за вчасне виконання цієї роботи.

Проекти інструкцій підписує керівник підрозділу-розробника та виконавець (автор) інструкції. Проект інструкції додатково підписують керівники енергетичної, механічної, технологічної служб, якщо в інструкції є вимоги з ремонту й експлуатації закріпленого устатковання. Перелік посадових осіб, з якими треба погоджувати проекти інструкцій, складає служба охорони праці, установлюючи і тривалість узгоджень.

Зміни до інструкції з охорони праці треба вносити у разі:
— виявлення неточностей, помилок, невідповідностей чинним нормативно-правовим актам з охорони праці;
— наявності нещасних випадків, інцидентів, аварій, розслідування яких показало, що в інструкції вимоги безпеки відображено не повною мірою;
— видання наказу (розпорядження), спрямованого на підвищення виробничої безпеки.

Порядок перегляду інструкцій

Інструкція, що діє на підприємстві, набуває чинності з дня її затвердження, якщо інше не передбачено наказом роботодавця. Інструкцію має бути введено в дію до впровадження нового технологічного процесу (початку виконання робіт), нового устатковання чи до початку роботи нового виробництва після відповідного навчання працівників.

Видає інструкції (копії) керівникам структурних підрозділів (служб) підприємства служба охорони праці з реєстрацією в журналі обліку видачі інструкцій.

Інструкції видають працівникам на руки безпосередні керівники робіт під підпис у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці під час проведення первин­ного інструктажу або вивішують на робочому місці.

Переглядають інструкції з охорони праці, які діють на підприємстві, в терміни, передбачені нормативно-правовими актами з охорони праці, на підставі яких їх розроблено, але не рідше одного разу на п’ять років, а для професій і видів робіт з підвищеною небезпекою — не рідше одного разу на три роки.

Інструкції переглядають:
— у разі зміни законодавства України про працю та охорону праці;
— у разі набуття чинності новими або пе­реглянутими нормативно-правовими актами про охорону праці;
— за вказівкою директивних органів, організацій вищого рівня, органів державного управління і нагляду за охороною праці;
— у випадку аварійної ситуації або нещасного випадку, що спричинили потребу переглянути (змінити) інструкції;
— під час впровадження нових технологій, зміни технологічного процесу або умов праці, а також під час впровадження нових видів устатковання, машин, механізмів, матеріалів, апаратури, пристроїв і інструментів, видів енергії тощо.

В останньому випадку інструкцію переглядають до зазначених впроваджень чи змін.

Інструкції з обслуговування машин і механізмів

Усе сказане вище стосується здебільшого інструкцій з охорони праці за професіями та видами робіт. Проте є багато устаткування, машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки, під час обслуговування й експлуатації яких потрібно дотримуватися усіх вимог безпеки.

У документації виробників, яка додається до устаткування, зазвичай недостатньо повно описано безпечні прийоми обслуговування. Тому поза документальним регулюванням, зокрема інструктивним, на виробництві не може залишатися організація правильної та безпечної експлуатації кранів, посудин, які працюють під тиском, електроустановок тощо.

При розробленні інструкцій з обслуговування (експлуатації) устатковання рекомендується вносити до них такі дані:
— інформацію, яка міститься в маркуванні устатковання, за винятком заводського номера, разом із додатковою інформацією, потрібною для полегшення технічного обслуговування (як-от, адресами імпортера, ремонтних організацій тощо);
— передбачуване використання (застосування) устатковання;
— робоче місце (місця), ймовірно займане оператором;
— інструкції з безпеки для передбачуваних робіт: введення в експлуатацію; експлуатація; навантажувально-розвантажувальні роботи із вказівкою маси устатковання та його частин, коли їх перевозять окремо; збирання, розбирання; налагодження; технічне обслуговування та ремонт); у разі потреби — інструкції з навчання, основні характеристики інструментів, що можуть установлюватися на устаткованні.

Крім того, в інструкціях можна дати застереження щодо недопустимих методів і способів використання устатковання.

Введення в експлуатацію устатковання закордонного виробництва проводиться за інструкціями, перекладеними українською (російською) мовою та поданими мовою країни-виробника (мовою оригіналу).

Інструкції мають містити рисунки, схеми, потрібні для введення в експлуатацію, технічного обслуговування, контролю, перевірки правильності роботи, ремонту, вказівки з безпеки поводження.

Якщо устатковання призначено для використання в особливих умовах (скажімо, у вибухонебезпечній атмосфері) чи передбачено його модернізацію (наприклад, протишумові, противібраційні заходи), потрібно надати й потрібну для цього інформацію (параметри атмосфери; тип демпферів, масу блоків фундаменту тощо).

Микола ЛИСЮК,
заступник директора з наукової роботи Національного НДІ промислової безпеки та охорони праці

Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека» № 11, 2016

Посадова інструкція: як скласти та як часто переглядати?

Посадовi iнструкцiї складаються у двох примiрниках, один з яких зберiгається у вiддiлi кадрiв, а другий – у керiвникiв вiдповiдних структурних пiдроздiлiв. Працiвниковi видається пiд пiдпис копiя посадової iнструкцiї

Посадова Інструкція – наявність, правильність затвердження, період переогляду

Держпраці в Івано-Франківській області розповідає, що ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується.

За ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовий договір є угодою мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов’язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов’язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором й угодою сторiн.

Тобто з моменту укладення з працiвником трудового договору розпочинаються трудовi правовiдносини. Однiєю з основних умов трудового договору є трудова функцiя працiвника, яка визначається вiдповiдно до його конкретної роботи, квалiфiкацiї, професiї.

Передумовою прийняття на роботу працiвника є наявнiсть вакантної штатної одиницi в штатному розписi за вiдповiдною посадою (професiєю) iз зазначенням категорiї (розряду).

Отже, власник або уповноважений ним орган пiд час прийняття на роботу працiвника пропонує йому виконання робiт за посадою (професiєю) вiдповiдної категорiї (розряду), передбаченою у штатному розписi пiдприємства.

Нині є велика кiлькiсть рiзних посад i професiй. На основi квалiфiкацiйних характеристик посад працiвникiв та особливостей штатного розпису для їхнього розмежування через чiтке визначення конкретних функцiональних обов’язкiв, якi мають виконувати певнi працiвники, власник або уповноважений ним орган розробляє та затверджує такий локальний правовий документ, як посадові інструкції, наявнiсть яких є обов’язковим елементом на кожному підприємстві, в установi, органiзацiї.

Посадовi iнструкцiї регулюють органiзацiйно-правовий статус працiвникiв i визначають їхнi конкретнi завдання та обов’язки, права, повноваження, вiдповiдальнiсть, знання та квалiфiкацiю, потрiбнi для забезпечення ефективної роботи працiвникiв.

Посадова iнструкцiя – це первинний кадровий документ, який має юридичну силу та сприяє правовому захисту на пiдприємствi, в установi, органiзацiї.

У разi введення до штатного розпису нових посад потрiбно додатково розробити також вiдповiднi посадовi (службовi) iнструкцiї. Посадова iнструкцiя дозволяє попередити довiльне трактування працiвниками їхнiх функцiй та повноважень, допомагає керiвникам уникнути потреби постiйно роз’яснювати працiвникам їхнi обов’язки, а також заощадити час кожного нового працiвника пiд час ознайомлення його з посадовими (професiйними) обов’язками. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний мати в наявностi вiдповiдно до норм законодавства розробленi посадовi iнструкцiї працiвникiв. Посадовi iнструкцiї складаються для всiх посад (професiй), зазначених у штатному розписi.

Вимоги посадових iнструкцiй ураховуються під час добору кандидатiв на вiльнi посади, переведення на iншу роботу, атестацiї працiвникiв та притягнення їх до дисциплiнарної вiдповiдальностi в разi невиконання чи неналежного виконання обов’язкiв, порушення правил внутрiшнього трудового розпорядку тощо.

Як правило, розробляти посадовi iнструкцiї може керiвник структурного пiдроздiлу, де працює особа, безпосереднiй керiвник або представник кадрової служби.

Порядок розроблення посадових iнструкцiй може бути визначений у спецiальному локальному нормативному актi.

Усi посадовi iнструкцiї, якi розробляються на пiдприємствi, мають бути взаємопов’язаними, щоб не допускати дублювання функцiй працiвникiв.

Посадовi iнструкцiї мають вiдображати повний перелiк завдань та обов’язкiв працiвника, його повноважень, вiдповiдальностi. Крiм того, слiд зазначити, що найменування роботи (професiї або посади), яке зазначено в посадовiй iнструкцiї працiвника, має вiдповiдати штатному розписовi, наказу (розпорядженню) про прийняття на роботу та розроблятися на основi Нацiонального класифiкатора професiй, затвердженого наказом Дєржспоживстандарту вiд 28.07.2010 р. №327 (далi – Класифiкатор професiй), з урахуванням Довiдника квалiфiкацiйних характеристик професiй працiвникiв, затвердженого наказом Мiнпрацi вiд 29.12.2004 р. №336 (далi – Довiдник).

Посадовi iнструкцiї затверджуються наказом (розпорядженням) керiвника або уповноваженого ним органу. Пiсля того, як посадова iнструкцiя буде затверджена керiвником або уповноваженим ним органом, вона обов’язково має бути доведена до вiдома працiвника пiд пiдпис.

Посадовi iнструкцiї складаються у двох примiрниках, один з яких зберiгається у вiддiлi кадрiв, а другий – у керiвникiв вiдповiдних структурних пiдроздiлiв. Працiвниковi видається пiд пiдпис копiя посадової iнструкцiї.

Посадова iнструкцiя є кадровим документом, в якому визначено конкретнi завдання та обов’язки працiвника, його права та вiдповiдальнiсть. Ознайомлення працiвника з посадовою iнструкцiєю пiд пiдпис надає можливiсть уникнути спору про змiст трудових функцiй працiвника, а також у зв’язку з порушенням працiвником трудових обов’язкiв.

Отже, за наявностi посадової (робочої) iнструкцiї працiвник буде чiтко знати права та обов’язки, покладенi на нього пiд час виконання ним роботи, що унеможливить конфлiкт мiж ним та власником або уповноваженим ним органом з приводу їхнього виконання.

Пiд час прийняття на роботу власник або уповноважений ним орган роз’яснює працiвниковi його права та обов’язки, вiдображенi в посадовiй iнструкцiї. Крiм того, вiдповiдно до ст. 29 КЗпП до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний:

  • роз’яснити працiвниковi його права й обов’язки та поiнформувати пiд пiдпис про умови працi, наявнiсть на робочому мiсцi, де вiн працюватиме, небезпечних i шкiдливих виробничих факторiв, якi ще не усунуто, та можливi наслiдки їхнього впливу на здоров’я, його права на пiльги й компенсацiї за роботу в таких умовах вiдповiдно до чинного законодавства i колективного договору;
  • ознайомити працiвника з правилами внутрiшнього трудового розпорядку та колективним договором;
  • визначити працiвниковi робоче мiсце, забезпечити його потрiбними для роботи засобами;
  • проiнструктувати працiвника з технiки безпеки, виробничої санiтарiї, гiгiєни працi i протипожежної охорони.

Основнi вимоги до складання посадової iнструкцiї

Затверджувати посадовi iнструкцiї повинен керiвник пiдприємства, установи, органiзацiї, власник або уповноважений ним орган. Проте зазвичай обов’язки щодо складання посадових iнструкцiй покладаються керiвником пiдприємства, установи, органiзацiї на працiвникiв вiддiлу кадрiв, якi не можуть знати всiх нюансiв роботи на кожнiй посадi (професiї), зазначенiй у штатному розписi. Доцiльнiше буде, якщо посадовi iнструкцiї складатимуть керiвники структурних пiдроздiлiв пiдприємства, установи, органiзацiї для посад (професiй) працiвникiв вiдповiдно до штатного розпису.

Слiд зазначити, що посадова (робоча) iнструкцiя складається на посаду (професiю), передбачену в штатному розписi, а не на конкретну особу, яка буде обiймати цю посаду. Тому достатньо буде однiєї посадової iнструкцiї конкретної професiї для двох i бiльше працiвникiв.

Посадовi (робочi) iнструкцiї складаються на основi квалiфiкацiйних характеристик посад працiвникiв, наведених у Довiднику. Квалiфiкацiйнi характеристики визначають перелiк основних робiт, якi властивi тiй або iншiй посадi (професiї), та забезпечують єднiсть у визначеннi квалiфiкацiйних вимог щодо певних посад (професiй). Слiд зазначити, що в разi виникнення спору мiж найманим працiвником i власником або уповноваженим ним органом щодо, наприклад, невiдповiдностi положень посадової iнструкцiї працiвника чиннiй квалiфiкацiйнiй характеристицi, зазначений факт буде враховуватися не на користь власника або уповноваженого ним органу.

Отже, посадова iнструкцiя дає можливiсть чiтко визначити функцiональнi обов’язки працiвника, який обiймає конкретну посаду. Пiд час пiдготовки посадових iнструкцiй забезпечується єдиний пiдхiд щодо побудови, структури i змiсту їхнiх роздiлiв. Iнструкцiї мають вiдображати повний перелiк завдань та обов’язкiв, повноважень i вiдповiдальностi. Складаючи посадовi (робочi) iнструкцiї, власник або уповноважений ним орган не може змiнювати квалiфiкацiйнi вимоги до посади (професiї) щодо освiти (вiдповiдного напряму пiдготовки), передбаченi квалiфiкацiйною характеристикою цiєї посади (професiї).

До складання кожної конкретної посадової iнструкцiї слiд пiдходити iндивiдуально, але є загальнi правила їхнього складання. За потреби завдання та обов’язки, включенi до типової квалiфiкацiйної характеристики тiєї або iншої посади (професiї), можуть бути розподiленi мiж окремими виконавцями або коло завдань та обов’язкiв окремих працiвникiв може бути розширене з дорученням їм робiт, передбачених для рiзних груп посад, рiвних за складнiстю, виконання яких не потребує iншої спецiальностi, квалiфiкацiї.

Пiд час складання посадових iнструкцiй слiд використовувати:

  • класифiкатор професiй, який є основним документом для визначення професiйних назв посад, професiй пiд час складання штатних розписiв;
  • вiдповiднi квалiфiкацiйнi характеристики професiй працiвникiв згiдно з Довiдником, котрий є основним та обов’язковим нормативним документом для визначення змiсту професiї i пiдставою для розроблення посадових iнструкцiй працiвникiв. Посадовi (робочi) iнструкцiї працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй вводяться з метою чiткого визначення вимог, що ставляться до певної категорiї працiвникiв, рацiонального розподiлу обов’язкiв мiж працiвниками, надiлення працiвникiв потрiбними правами, пiдвищення вiдповiдальностi працiвникiв за доручену дiлянку роботи;
  • локальнi нормативнi документи пiдприємства, установи, органiзацiї (статут; колективний договiр; правила внутрiшнього трудового розпорядку).

Структура посадової iнструкцiї

Посадовi iнструкцiї складаються для працiвникiв усiх посад, зазначених у штатному розписi. Проте можуть бути i винятки, наприклад, окремi керiвники пiдприємств, установ, органiзацiй, правове положення яких визначено статутом (положенням) пiдприємства, установи, органiзацiї або вiдповiдного пiдроздiлу, де зазначено основнi завдання, обов’язки, права i вiдповiдальнiсть за виконання покладених на них функцiй.

У заголовку посадової iнструкцiї наводиться повна назва посади (професiї) (має вiдповiдати професiйнiй назвi роботи, передбаченiй Класифiкатором професiй ) та повна назва структурного пiдроздiлу. Власник або уповноважений ним орган може одним наказом (розпорядженням) затвердити всi посадовi iнструкцiї. У правому верхньому кутку першої сторiнки посадової iнструкцiї ставиться слово «Затверджено», пiдпис керiвника, зазначається його посада, iнiцiали та прiзвище, а також дата затвердження.

Пiд час розробки посадових iнструкцiй слiд використовувати єдиний загальноприйнятий пiдхiд щодо їхньої побудови та забезпечувати чiтке i стисле формулювання змiсту кожного роздiлу.

Посадовi iнструкцiї рекомендовано складати iз таких роздiлiв:

  • загальнi положення. У цьому роздiлi мiстяться основнi данi про найменування посади, сферу дiяльностi працiвника, найменування пiдроздiлу, в якому працює працiвник, порядок призначення на посаду та припинення виконання посадових обов’язкiв, безпосередню пiдпорядкованiсть, квалiфiкацiйнi вимоги до працiвника (рiвень освiтньої пiдготовки, рiвень квалiфiкацiї, фах, потрiбний стаж роботи за фахом, iншi вимоги), наявнiсть пiдлеглих, перелiк основних законодавчих актiв, iнших нормативних актiв, якими керується в роботi працiвник, порядок замiщення iнших працiвникiв на перiод їхньої тимчасової вiдсутностi (вiдпустка, хвороба, iншi поважнi причини), а також хто замiщує його;
  • завдання та обов’язки. Цей роздiл характеризує змiст дiяльностi працiвника, визначає самостiйну дiлянку роботи вiдповiдно до положення про пiдроздiл, яка може визначатися видiленням групи питань з вiдповiдних напрямiв або закрiпленням за працiвником конкретних об’єктiв управлiння, або як конкретнi самостiйнi питання. У цьому роздiлi визначається перелiк видiв робiт, з яких складаються функцiї, що виконуються. Пiд час установлення видiв робiт слiд визначати їх за органiзацiйно-юридичними ознаками. Завдання та обов’язки працiвника мають вiдповiдати завданням та функцiям пiдроздiлу та вимогам квалiфiкацiйної характеристики вiдповiдної посади;
  • права. Роздiл визначає i наводить делегованi працiвниковi повноваження, за допомогою яких вiн має забезпечувати виконання покладених на нього завдань та обов’язкiв. До таких прав належать, наприклад, право вносити пропозицiї з певних питань, ухвалювати певнi рiшення, узгоджувати проекти документiв, брати участь у нарадах, отримувати потрiбну для виконання своїх завдань iнформацiю вiд вiдповiдних пiдроздiлiв тощо;
  • вiдповiдальнiсть. У роздiлi мiстяться показники оцiнки роботи працiвника та межi його особистої вiдповiдальностi за результатами дiяльностi та виконання робiт. Показниками оцiнки роботи є якiсть i своєчаснiсть виконання посадових завдань та обов’язкiв. Наприклад, зазначається просте, що працiвник несе вiдповiдальнiсть за невиконання або неналежне виконання посадових функцiй (завдань та обов’язкiв), порушення правил внутрiшнього трудового розпорядку, спричинення матерiальних збиткiв тощо;
  • повинен знати. Роздiл мiстить вимоги до спецiальних знань, умiнь, майстерностi працiвникiв вiдповiдно до реальних умов їхньої дiяльностi, особливостей устаткування, iнструментiв, матерiалiв тощо, достатнiх для якiсного виконання покладених на них завдань та обов’язкiв, а також знань нормативно-правових актiв i нормативних документiв, потрiбних для якiсного виконання посадових функцiй.

За потреби посадова iнструкцiя може бути доповнена такими роздiлами, якi не є обов’язковими складовими всiх посадових iнструкцiй:

  • квалiфiкацiйнi вимоги, що має мiстити норми, якi стосуються освiти, освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв, професiйної пiдготовки та досвiду роботи, достатнiх для повного i якiсного виконання робiт за посадою. Отже, вимоги до освiти та освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв мають вiдповiдати вимогам квалiфiкацiйної характеристики вiдповiдної посади (професiї);
  • взаємовiдносини (зв’язки за посадою), яким визначається коло основних взаємозв’язкiв працiвника iз працiвниками цього самого та iнших структурних пiдроздiлiв, а також зi стороннiми пiдприємствами, органiзацiями й установами, з якими працiвник має службовi взаємовiдносини, термiни отримання i надання взаємної iнформацiї (за наявностi), порядок погодження та затвердження вiдповiдних документiв тощо.

Внесення змiн та доповнень до посадової iнструкцiї

Змiни та доповнення до посадової iнструкцiї вносяться (як i сама iнструкцiя) через видавання наказу (розпорядження) власником або уповноваженим ним органом. Унесення зазначених змiн можливе тiльки за згоди на це працiвника, iнакше вважатиметься односторонньою змiною умов трудового договору з боку власника або уповноваженого ним органу.

Унесення до посадової iнструкцiї змiн, обумовлених змiною назви пiдприємства, структурного пiдроздiлу або посади, не потребує згоди працiвника. Унесення змiн та доповнень до посадових iнструкцiй, якi суттєво впливають на їхнiй змiст (наприклад, у разi перерозподiлу обов’язкiв мiж працiвниками у зв’язку зi скороченням чисельностi, рацiональним розподiлом працi, змiнами у Класифiкаторi професiй чи Довiднику назви посади (професiї), змiсту завдань та обов’язкiв, квалiфiкацiйних вимог тощо) можливе тiльки на пiдставi наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу.

Якщо змiни, якi вносяться до посадових iнструкцiй, пов’язанi зi змiною iстотних умов працi (режиму роботи, найменування посади, категорiї, сумiщення професiй тощо), то працiвника слiд повiдомити про це не пiзнiше нiж за два мiсяцi до набрання чинностi такими змiнами. Якщо посадовi iнструкцiї потребують унесення деяких поправок до її тексту, пов’язаних з незначними недолiками (помилки в написаннi, неправильне застосування роздiлових знакiв або формулювань, що можуть вплинути на правильне розумiння тексту), видавати вiдповiдний наказ (розпорядження) власниковi або уповноваженому ним органу необов’язково.

Розробка та затвердження власником або уповноваженим ним органом посадової iнструкцiї працiвника дозволить:

  • чiтко установити трудову функцiю працiвника, визначити його трудовi обов’язки;
  • впливати на працiвникiв, якi вiдмовляються виконувати конкретнi завдання;
  • притягати працiвникiв до вiдповiдальностi за правопорушення, пов’язанi з невиконанням або неналежним виконанням посадових обов’язкiв;
  • забороняти вимагати вiд працiвника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором;
  • за потреби пiдтвердити перевищення працiвником повноважень пiд час притягнення його до вiдповiдальностi.

Таким чином, можна стверджувати, що посадова (робоча) iнструкцiя є документом, в якому визначено конкретнi завдання та обов’язки працiвника, його права та вiдповiдальнiсть. За наявностi посадової (робочої) iнструкцiї потенцiйний працiвник буде чiтко знати права та обов’язки, що покладаються на нього пiд час виконання ним роботи, що унеможливить конфлiкт мiж ним та власником або уповноваженим ним органом з приводу їхнього виконання.

Наявнiсть посадової iнструкцiї є бажаною не тiльки для працiвника, а й для власника або уповноваженого ним органу, особливо якщо трудовий договiр мiж сторонами трудового договору не укладався в письмовiй формi, а вiдповiдно i вiдсутнє письмове закрiплення прав, обов’язкiв працiвника, визначенню його трудової функцiї тощо.

Отже, посадова iнструкцiя – це обов’язковий локальний (кадровий) документ, розробка якого є обов’язковою на пiдприємствi.

Читайте також:

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз’яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

Усі новини рубрики «Трудові відносини»

Під час простою дія трудового договору з працівниками продовжується, проте вони не виконують свої посадові обов’язки. Тож працівник не має права на щорічну додаткову відпустку за період простою

Роботодавці під час війни мають можливість перевести працівників на віддалені форми роботи: дистанційну або надомну. Чим ці форми відрізняються одна від одної – дивіться далі у новині

Роботодавець зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про роботу на підприємстві. У документі зазначаються спеціальність, кваліфікація, посада, час роботи й розмір заробітної плати

Плата за виконання суспільно корисних робіт за відпрацьований повний місяць з 1 січня вже збільшилася до 10650 грн, а з 1 квітня 2024 року становитиме 12000 грн. Види суспільно корисних робіт залежать від потреб конкретного регіону

З 1 квітня 2024 року розмір мінімальної зарплати зросте з 7100 грн до 8000 грн на місяць. Як це вплине на оплату праці та оподаткування виплат працівникам?