Скло. Історія винаходу, розвитку та застосування скла

Традиційними головними/основними сировинними компонентами шибки є: кварцовий пісок (69-74%) сода (12-16%), вапняк і доломіт (5-12%). Історія застосування скла в будівництві порівняно молода й бере свій відлік з кінця минулого сторіччя, незважаючи на те, що скло як конструкційний матеріал відоме людству з найдавніших часів.

Найбільш давні зразки скляних виробів виявлені в Єгипті. Мова йде про зелену глазур, вік якої оцінюється приблизно в 12 тис. років; з неї був виготовлений (приблизно в 7000 р. до н.е.) блакитний амулет – найдавніше зі знайдених дотепер стекол.

В Ашмолеїському музеї в Оксфорді знаходяться чорна скляна бусина й шматочок фаянсу бірюзового кольору часів першої династії єгипетських фараонів, що правила в 4000 р. до н.е. Припускають також, що скло почали виготовляти не єгиптяни, а ассирійці, які експортували свої вироби в Єгипет. Однак знахідки скла в Ассирії, біля Тель Асмера, розташованого західніше Багдаду, відносяться до 2700-2600 рр. до н.е.; отже, вони значно молодші за єгипетські.

Посудини із глини й порцеляни з кольоровою скломозаїкою періоду з 1766 по 1122р. до н.е. виявлені в Китаї. Однак, Китаєм не обмежується розвиток виробництва скла на Далекому Сході – вироби зі скла, вік яких відноситься до 2000 р. до н.е., знайдені в Індії, Кореї і Японії.

Приблизно близько 250 років до н.е. відбулося відкриття першого скляного заводу в Олександрії. А приблизно на межі нової ери була винайдена склодувна трубка. У літописних джерелах у зв’язку із цим згадується місто Сидон* в 50 році до нашої ери. Через деякий час, з готового скла, використовуючи метод видування, навчилися робити довгі скляні циліндри, які “розкривали” і випрямляли, одержуючи плоский аркуш. Цей спосіб використовували аж до 1900-х років для виготовлення художнього скла.

* Сидон – древнє місто-держава у Фінікії на східному узбережжі Середземного моря. Сучасна назва – м.Сайда (Ліван). Заснований у четвертому тисячоріччі до н.е. У другому тисячоріччі до н.е. – великий центр міжнародної торгівлі
Римляни познайомилися з виробництвом скла завдяки завоюванню Єгипту. До часів Римської імперії відносяться й найдавніші письмові згадування про скло. Вони належать Плінію Молодшому (77 р. н.е.), який в одній зі своїх книг описує скло і його виробництво.

З Риму склоробство стало поширюватися в Галлію, Британію й Німеччину. Наприкінці I сторіччя н.е. скло уже виготовлялося в Кельні й Трирі. З розпадом Римської імперії занепадає й мистецтво виготовлення скла.

В XIII в. на острові Мурано, біля Венеції, знову розцвітає скляна промисловість. Наприкінці середньовіччя виробництво скла широко розвивається в Німеччині. В 1688 р. француз Лука де Негу винайшов спосіб виготовлення й шліфування великих дзеркальних стекол. До цього часу варто відносити й появу перших шибок, що були в той час великий рідкістю.

Масове виробництво скла стало можливим тільки наприкінці минулого сторіччя завдяки винаходу печі Сименса-Мартіна й заводському виробництву соди. В XIX в. з’явилися перші машини-автомати для виготовлення виробів з порожнього скла. І тільки в XX в. були розроблені різні способи витягування нескінченної стрічки скла: методи машинної витяжки скла Ліббі-Оуенса, Фурко.

За способом Еміля Фурко, розробленим в 1902 році, скло витягалося по вертикалі зі скловареної печі через прокатні вальці у вигляді безперервної стрічки назовні, надходячи в шахту охолодження, у верхній частині якої воно різалося на окремі аркуші. Товщина скла при цьому регулювалася шляхом зміни швидкості витягування.
б) Цей метод знаходить застосування аж до теперішнього часу. Скло, одержуване цим методом, називається тягненим склом. Для виготовлення вітринних і дзеркальних стекол тягнене і прокатне листове скло піддають шліфуванню й поліруванню. Рис. 1. Схема витягування скла способами Ліббі-Оуенса (а) і Фурко (б)

Найостаннішим етапом у виробництві листового скла був так званий флоат-метод, розроблений і запатентований в 1959 році англійським винахідником Аластером Пілкінгтоном. При цьому процесі скло надходить із печі плавлення в горизонтальній площині у вигляді плоскої стрічки через ванну з розплавленим оловом на подальші охолодження й віджиг.

Величезною перевагою флоат-методу, у порівнянні з усіма попередніми, є, крім усього іншого, більш висока продуктивність, стабільна товщина і якість поверхні. За якістю поверхні таке скло не уступає полірованому, – флоат-процес витісняє техніку шліфування й полірування скла. Флоат-скло характеризується винятковою рівністю й відсутністю оптичних дефектів. Найбільший розмір одержуваного скла, як правило, становить 5100-6000 мм х 3210 мм, при цьому товщина аркуша може бути навіть менше двох міліметрів і досягати 25 міліметрів. Одержуване скло може бути прозорим, пофарбованим або мати спеціально нанесене покриття. Скло, одержуване за допомогою флоат-методу, називається флоат-склом, і в наш час є найпоширенішим типом скла.

Нові выконані об`єкти

Історія скла: від винайдення до витвору мистецтва

Скло є одним із найстаріших матеріалів і тісно пов’язане з історією культури. Воно використовується в художньому мистецтві та архітектурі, під час консервування та пакування продуктів харчування. Кожна скляна пляшка – це також перспективне рішення, бо скло захищає навколишнє середовище та зберігає наші ресурси. Детальніше про історію скла розповідає Михайло Бокотей, завідувач кафедри художнього скла Львівська національна академія мистецтв, директор музею скла у Львові.

Винайдення скла

Перші знайдені артефакти датуються другим тисячоліттям до н.е. Історія скла триває вже понад чотири тисячі років. Натомість, невідомо достеменно, яким чином людина винайшла скло. Існує легенда, яка була записана римським філософом Плінієм. Вона свідчить про те, що фінікійські купці, мандруючи Середземним морем, перевозили соду, і потрапили у величезний шторм. Згодом вони вирішили причалити до берега, перепочити, і при нагоді просушити весь свій товар, який дуже намок в трюмах. Виклали його на піщаний берег, відпочили, приготували собі їжу, а для імпровізованої печі використали мішки з содою, розклавши їх біля вогню. Коли вони прокинулися вранці, то побачили абсолютно незрозумілий їм матеріал, тому що сода змішалася з піском на пляжі, і під дією вогню сформувалися цікаві вилискуючі на сонці камені. Кажуть, так людина вперше винайшла скло. Але ймовірніше, що це лише легенда. Правдоподібніше, що саме скло було похідним від експериментів над емаллю на кераміці.

Перші артефакти – це елементи браслетів та біжутерії на території Месопотамії та Єгипту. Найпереломнішим моментом у виробництві стало винайдення склодувної трубки. Відбулося це орієнтовно наприкінці першого століття до н.е. поблизу Єрусалима. На території тоді ще Римської імперії, поблизу Єрусалима, хтось з майстрів-склярів подумав, а що буде, якщо я дмухну в трубку, на яку набирається скло. Подумав, і дмухнув. Цим він, фактично, змінив всю технологію виготовлення скляних виробів. До сьогодні ми користуємося тією ж технологією, яка була винайдена тоді.

З допомогою склодувної трубки відбувається перший елемент побудови цілої конструкції виробу, тобто продувається невелика бульбашка. Згодом на цю бульбашку набираються наступні шари, і таким чином формується виріб. Ані інструменти, ані технологія виготовлення скла не змінилася упродовж двох тисячоліть.

Скло, насправді, у ті часи було надзвичайно дорогим. Відповідно, у побуті користуватися склом могли собі дозволити лише заможні люди. Насамперед, виготовлявся посуд, прикраси.

Перші вікна виглядали так: продута скляна банка пробивалася з іншого кінця, майстер прокручував трубку з цією банкою і, фактично, під дією доцентрової сили та банка розкривалася на плоский диск, який потім різали і використовували для скління. Це робили з перших століть нашого тисячоліття.

Однозначною колискою скловиробництва вважається Римська імперія, згодом Венеційська республіка. Ми знаємо про острів Морано поблизу Венеції, на якому було закрите співтовариство склярів, які з покоління в покоління передавали секрети. Деякі з тих секретів утримувалися навіть до другої половини XX століття. В попередні століття майстрам під карою смерті було заборонено виїжджати з острова Моран, таким чином вони тримали свою технологію виготовлення в секреті.

Історія скла в Україні

Перші артефакти, які є в наших музеях, також датуються першим століттям, тому що біля північного Причорномор’я були грецькі та римські колонії, і туди були впровадження майстри-гутники. Адже що найважливіше у виготовленні скла? Перш за все, сировинні матеріали – пісок, сода, дерево для паління. Другою найважливішою річчю є майстер-гутник, майстер-скляр, майстер-склодув, тому що виховання одного доброго майстра – це тривалий процес, 5-10 років ретельного вишколу.

Згодом скло з’являється вже в різних куточках країни. Ми знаємо смальту, яка використовувалася для мозаїки в соборах, зокрема в Софії Київській. Є в музеях вже й інші артефакти з того періоду – і посуд, і прикраси.

Коли ми говоримо про початок історії українського скла, можемо говорити про початки Київської Русі – X-XI століття. Вже тоді були великі міжнародні контакти і з Візантією, і з Римом, звідки привозили скляні предмети, а згодом – майстрів. Центром тоді вважався Київ, але з часом більш розвиненим скловиробничим регіоном ставала Галичина. Це спричинено наявністю майстрів та сировинних матеріалів.

Історія художнього скла

Не менш переломним моментом в історії художнього скла, разом із винайденням склодувної трубки, стало заснування міжнародного студійного руху. Це сталося на початку 1960-х років, коли одночасно в США та Європі художники зрозуміли, що скло як медіум та матеріал може не лише використовуватися для предметів побуту, а й для створення творчих робіт, індивідуальних творів. З цього періоду в мистецтві з’являється поняття образотворчого скла, хоча в радянській номенклатурі його принципово позиціонували лише в декоративно-прикладному мистецтві.

Від 1989 року у Львові розпочинається міжнародний симпозіум гутного скла. Кожних три роки цей форум відбувається і до сьогодні. В світі він вважається найстарішим симпозіумом з неперервною циклічністю, участь у ньому взяли вже понад 350 художників з 32 країн. Колекція зібраних робіт – близько 500 унікальних творів.

Мистецтво художнього скла є надзвичайно молодим. Мова йде лише про якихось 50 років. Ми, можливо, навіть недооцінюємо ваги творів засновників цього мистецтва. Ейден Ейш з Німеччини чи Ян Зорічак з Франції – це фігури, які вже сьогодні мають світові імена, а через декілька десятиліть будуть цінуватися надзвичайно високо.

Музей скла у Львові – це єдиний музей скла в Україні. Якщо мова йде про світові музеї, то він належить до десятки тих, чия колекція, чиї фонди мають настільки важливі твори сучасного художнього скла.

Друга частина нашої колекції – це, звичайно, історичне скло. Але переважна більшість експонатів належить до Львівського історичного музею, тобто це не настільки унікальна колекція, як колекція сучасного світового скла.

Дуже цікавими експонатами є роботи французького художника Яна Зорічака. Вони абсолютно заворожують своїм внутрішнім простором, тому що скло – один з небагатьох матеріалів, який дозволяє зазирнути всередину об’єкта. При цьому зазиранні ми, міняючи кут зору, будемо змінювати те, що побачимо. Композиції Яна Зоречіка, крім того, що мають складний внутрішній декор, піддаються шліфуванню і поліруванню, а на об’єкті створюються грані. Коли світло крізь них проходить, то воно змінюється і змінює те зображення, яке ми бачимо всередині об’єкта. Це переважно піраміди, автор їх називає квітами космосу. Одну з таких пірамід автор навіть встановив на південному полюсі.

Фото – фейсбук-сторінка Glass Museum in Lviv

Як виготовляли скло в давнину

Скло – це неорганічний твердий матеріал, який зазвичай прозорий або напівпрозорий з різними кольорами. Він твердий, крихкий і витримує вплив вітру, дощу або сонця.

Скло використовували для різних видів пляшок та посуду, дзеркал, вікон тощо. Вважається, що він був вперше створений приблизно в 3000 р. До н. Е., В епоху бронзи . Єгипетські скляні намистини датуються приблизно 2500 р. До н.

Мозаїчне скло

Сучасне скло виникло в Олександрії в період Птолемея, ремісники створили “мозаїчне скло”, в якому шматочки кольорового скла використовувались для створення декоративних візерунків.

Видування скла

Склодув було винайдено в І столітті до нашої ери склярами Сирії.

Свинцеве кришталеве скло

Протягом XV століття у Венеції було винайдено перше прозоре скло під назвою Cristallo, яке потім було експортовано. У 1675 році виробник скла Джордж Равенскрофт винайшов свинцеве кришталеве скло, додавши оксид свинцю до венеціанського скла.

Листове скло

25 березня 1902 р. Ірвінг В. Колберн запатентував машину для витяжки листового скла, зробивши можливим масове виробництво скла для вікон.

Скляні банки та пляшки

2 серпня 1904 року патент на “машину для формування скла” був виданий Майклу Оуену. Величезне виробництво пляшок, банок та інших контейнерів зобов’язане своїм початком цьому винаходу.

Довідкові веб-сайти

Продовжуйте

• Дзеркала
• Окуляри та сонцезахисні окуляри
• Контактні лінзи

Історія дзеркал сягає глибокої давнини, коли людство вперше побачило відблиски у ставку чи річці і вважало це магією. У перших рукотворних дзеркалах використовувався полірований камінь або метал. Пізніше скло використовували в поєднанні з такими металами, як олово, ртуть та свинець, для створення дзеркал.

Сьогодні поєднання скла та металу все ще є конструкцією, що використовується майже у всіх сучасних дзеркалах. Дзеркала, виготовлені покриттям плоского скла срібною або золотою фольгою, датуються римськими часами, і винахідник невідомий.

Визначення дзеркала

Визначення дзеркала – це відбиваюча поверхня, яка утворює зображення предмета, коли промені світла, що надходять від цього об’єкта, падають на поверхню.

Типи дзеркала

Плоске дзеркало, яке є плоским, відображає світло, не змінюючи зображення. Опукле дзеркало виглядає як перевернута миска, в опуклому дзеркалі предмети виглядають більше в центрі. У увігнутому дзеркалі, що має форму чаші, предмети виглядають меншими в центрі. Увігнуте параболічне дзеркало є основним елементом відбиваючого телескопа .

Двосторонні дзеркала

Двостороннє дзеркало спочатку називали “прозорим дзеркалом”. Перший патент США надходить до Еміля Блоха, суб’єкта Російського імператора, який проживає в Цинциннаті, штат Огайо, – патент США № 720 877 від 17 лютого 1903 року.

Як і звичайне дзеркало, на склі двостороннього дзеркала є срібне покриття, яке при нанесенні на тильну сторону скла робить скло непрозорим і відбиває його на обличчі в звичайних умовах освітлення. Але на відміну від звичайного дзеркала, двостороннє дзеркало прозоре, коли в задній частині спалахує сильне світло.

Продовжити>

• Скло
• Окуляри та сонцезахисні окуляри
• Контактні лінзи

Близько 1000 р. Н. Е. Було винайдено перший засіб для зору (винахідник невідомий), який називали каменем для читання, який представляв собою скляну кулю, яка була покладена поверх матеріалу для читання, щоб збільшити літери.

Близько 1284 р. В Італії Сальвіно Д’Армате приписують винахід перших окулярів для очей. Цей знімок є репродукцією, скопійованою з оригінальної пари окулярів, датованих серединою 1400-х років.

Сонцезахисні окуляри

Приблизно в 1752 році дизайнер окулярів Джеймс Айскоу представив свої окуляри з подвійними бічними деталями. Лінзи були виготовлені з тонованого скла, а також прозорі. Айскоу відчув, що біле скло створює образливе яскраве світло, яке шкодить очам. Він порадив використовувати зелені та сині окуляри. Окуляри Ayscough були першими сонцезахисними окулярами, як окуляри, але вони не були зроблені, щоб захистити очі від сонця, вони виправили проблеми із зором.

Фостерні гранти

Сем Фостер заснував компанію Foster Grant у 1919 році. У 1929 році Сем Фостер продав першу пару сонцезахисних окулярів Foster Grants у Вулворті на набережній Атлантик-Сіті. Сонцезахисні окуляри стали популярними в 1930-х роках.

Поляризаційні сонцезахисні окуляри

Едвін Ленд винайшов целофаноподібний поляризаційний фільтр, запатентований в 1929 році. Це був перший сучасний фільтр для поляризації світла. Поляризуючий целулоїд став найважливішим елементом у створенні поляризуючих сонцезахисних окулярів, що зменшує відблиски світла.

У 1932 р. Ленд разом із викладачем фізики з Гарварду Джорджем Уїлрайтом III заснували в Бостоні лабораторії Ленд-Уілрайт. До 1936 р. Ленд експериментував з численними видами поляроїдного матеріалу в сонцезахисних окулярах та інших оптичних приладах.

У 1937 році Едвін Ленд заснував корпорацію Polaroid і почав використовувати свої фільтри для сонцезахисних окулярів Polaroid, автомобільних фар без відблисків та стереоскопічної (3-D) фотографії . Однак Ленд найбільш відомий своїми винаходами та маркетингом моментальної фотографії .

Довідкові веб-сайти

• Історія окулярів
  Найстаріша відома лінза була знайдена в руїнах стародавньої Ніневії і була виготовлена ​​з полірованого гірського кришталю діаметром півтора дюйма. Решта історії оскаржує наступний перелік.
• Видовища
  Винахідники Bacon, Кеплер, Франклін, Ейрі і Фік.
• Біфокальні
  окуляри, які бачать ближче та далеко.

Продовжити>

Адольф Фік вперше задумався про виготовлення скляних контактних лінз в 1888 році, але це пройшло до 1948 року, коли Кевін Туохі винайшов м’яку пластикову лінзу для контактів, щоб стати реальністю.

Довідкові веб-сайти

Продовжити>

• Скло
• Дзеркала
• Окуляри та сонцезахисні окуляри