Що таке дієприслівник простими словами

0 Comments

1. Дієприслівник як особлива форма дієслова

Дієприслівник — це незмінювана особлива форма дієслова, яка виражає додаткову дію, що пояснює в реченні основне дієслово – присудок.
Дієприслівник відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

Написавши відповідь, директор запропонував показати свої плани.

Дієприслівник має ознаки дієслова і прислівника.

До дієприслівників недоконаного виду належать такі, що означають незакінчену додаткову дію, яка відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком.
І полем, степом ідучи , свого ти сина закриваєш. (Т. Шевченко.)

У цьому прикладі ми бачимо, що дієприслівник ідучи , відповідає на питання — що роблячи? та має недоконаний вид , вказуючи на додаткову дію, що відбувається одночасно з основною дією – закриваєш, – виражену дієсловом-присудком.
Дієприслівники недоконаного виду творяться від теперішнього часу дієслова за допомогою суфіксів -учи (на письмі ще -ючи ) для І дієвідміни і -ачи (-ячи ) для II дієвідміни.

Для цього досить дієслово поставити в 3-й особі множини теперішнього часу (що
роблять?) і -ть замінити на -чи: несуть – ть + чи = несучи, борються – ть + чи(сь) = борючись, гуркотять – ть + чи = гуркотячи.

На відміну від дієприслівників недоконаного виду , дієприслівники, які належать до доконаного виду, означають завершену додаткову дію.

Дієприслівники доконаного виду творяться від минулого часу дієслова доконаного виду (що зробив?) за допомогою суфікса -ши: сказав + вши = сказавши, приніс + ши = принісши, переміг + ши = перемігши.

Дієприслівники зберігають вид того дієслова, від якого утворені (доконаний: посміхнувся — посміхнувшись; недоконаний: посміхався — посміхаючись).

Дієприслівники завжди закінчуються буквою и : схопивш и , втративш и , кажуч и , пишуч и , захворівш и .

У реченні дієприслівник пов’язується з тим самим іменником, що й дієслово-присудок, і виступає у ролі обставини .

Засинаючи , він почув раптом голос — почув коли? — засипаючи ;
Купивши квиток , ми пішли до музею народної культури — пішли за якої умови? — купивши квиток .

Дієприслівник

Дієприслівник – це незмінювана дієслівна форма, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово (присудок), наприклад: Брати, пригинаючись, входять до хати (М. Стельмах).

Дієприслівник завжди пов’язується з тим самим іменником, що й основне дієслово, але, виражаючи додаткову дію (або додаткову динамічну ознаку предмета), виступає в реченні обставиною часу, причини, мети або способу дії, наприклад: Хлопець, увійшовши, привітався (коли?); Захворівши, Маринка пропустила заняття (чому ?); Силкуючись не обмовитись, дівчинка закушує губу (з якою мето ю ?); Підстрибуючи на вибоїнах, машина мчить далі (я к ?).

За синтаксичною роллю в реченні і морфологічною ознакою незмінності дієприслівники зближуються з прислівниками. Дієприслівники, як і прислівники, виступають у реченні обставинами.

Дієприслівники мають значення виду і часу.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи) від дієслів першої дієвідміни і -ачи (-ячи) – від дієслів другої дієвідміни: вед(уть) – ведучи, мел(ють) – мелючи, стеж(ать) -стежачи, ход(ять) —ходячи.

Дієприслівники теперішнього часу виражають додаткову дію, яка збігається з основною в теперішньому або минулому часі. Порівняйте, наприклад: Раз у раз Черниш зупинявся перепочити, тримаючись за скелю руками і ногами (О. Гончар); Гуляє містом одчайдушна хуга, висвистуючи, дико кричучи (М. Бажан).

Дієприслівник може також виражати додаткову дію, що збігається з дією майбутнього часу, наприклад: Конспектуючи літературу, будемо виділяти основні положення.

Дієприслівники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -ши і -вши (якщо основа закінчується на голосний), наприклад: біг(ти) – бігши, вез(ти) – візши, взува(ти) – взувавши, взу(ти) – взувши, відда(ти) – віддавши.

Дієприслівники минулого часу виражають додаткову дію; що передує основній або збігається з нею, чи наступну дію, що відбувається після основної. Порівняйте, наприклад: Рибка, почувши волю, завмерла, піднявши плавники під самий верх води, і зникла в глибині (М. Стельмах). Стоїть на варті над розливом стихії юнак, приклавши бінокль до очей (О. Гончар). Швидко вийшов, зачинивши за собою двері.

Дієприслівники можуть пов’язуватися з дієслівними формами наказового способу, вжитими в узагальнено-особовому значенні або в стосунку до конкретної особи, а також із формою інфінітива. У таких зв’язках виражається одночасність дій або додаткова дія передує основній. Наприклад: Не спитавши броду, не лізь у воду (Нар. творчість); — Хлопці, – шепотить Кіндрат Калистратович, – один стрибай тут і, пригнувшись, до річки. Другий ізстрибуй трохи далі (Остап Вишня); Виконуючи стрибки вгору, треба стежити за правильним диханням.

Окремі дієприслівники можуть втрачати ознаку дієслова (здатність підпорядковувати собі залежні слова) і набувати значення прислівників.

Найчастіше переходять у прислівники (адвербіалізуються) дієприслівники недоконаного виду теперішнього часу, наприклад: Раділи люди встаючи (Т. Шевченко); . Він не кликав і не стогнав, він умирав стоячи (Ю. Яновський).

Творення дієприслівників

  • 1. Дієприслівники недоконаного виду творяться від форми теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи(-ючи) для І дієвідміни й -ачи(-ячи) для II дієвідміни.
  • 2. Дієприслівники доконаного виду творяться від форми минулого часу чоловічого роду доконаного виду додаванням суфікса -ши.
  • 3. У кінці дієприслівників завжди пишеться -и.
  • 4. Дієприслівники доконаного виду вказують на дію, ранішу за названу дієсловами • у способовій формі.

Дієслово

Основа теперішнього часу

Форма минулого часу чол. роду

Дієприслівник