Характеристика Берліоза у романі «Майстер і Маргарита»

Коли М. А. Булгаков писав свій роман про Майстра і Маргарити, він і не думав, що через багато років його твір будуть вважати геніальним в своєму роді. У романі для кожного читача можна знайти те, що зачепить його “за живе”.

“Майстер і Маргарита” – це твір про любов і ненависть, смерті і життя, релігійності і атеїзм, добро і зло, творця і влади, бездуховності і міщанство, моральний вибір людини. Це книга в книзі. Михайло Олександрович Берліоз є одним з найбільш важливих другорядних персонажів, адже саме в його ініціали вкладені початкові літери імені самого автора (М. А. Б.). Чому?

Михайло Олександрович з’являється на самому початку роману в першому розділі “Ніколи не розмовляйте з невідомими”:

“… одягнений в літню сіреньку пару, був маленького зросту, вгодований, лисий, свою пристойну капелюх пиріжком ніс у руці, а на добре виголеному особі його містилися надприродних розмірів окуляри в чорній роговій оправі …”

На Патріарших ставках в Москві голова профспілки літераторів МАССОЛИТа, редактор журналу і літератор Берліоз веде бесіду з поетом Іваном Бездомним (Пониревим). Замість того, щоб створити в своїй поемі образ Ісуса Христа, в який ніхто б не повірив, поет подав його в негативному забарвленні, що не сподобалося літератору (він вважає, що було б чудово, якби в поемі згадувалося, що Ісуса не було взагалі ).

До них підходить вкрай підозрілий незнайомець, який, як ми дізнаємося далі, був Воландом, Сатаною. Між співрозмовниками спалахує жива гаряча дискусія. У ній працівники в сфері мистецтва і Диявол сперечаються щодо того, чи може людина сама управляти власним життям, розпоряджатися нею. Воланд пророкує Берліозу швидку смерть:

“Тому, що Аннушка вже купила соняшникову олію, і не тільки купила, але навіть і розлила. Так що засідання не відбудеться.”

І воно справді не відбулося – Берліоз потрапляє під трамвай, послизнувшись на соняшниковій олії.

У чому ж причина смерті Михайла Олександровича? Він дотепний ( “… ваша теорія і солідна, і дотепна …”), красномовний ( “… красномовство до жаху …”), обережний ( “Обережний Берліоз, хоч і стояв безпечно, вирішив повернутися за рогатку … “), чи законослухняна (” … кому хочете сказати, що Берліоз щось накоїв, – не повірить, їй-богу, не повірить! .. “), без шкідливих звичок (” … некурящий Берліоз відмовився … “), утворений і ерудований (” … редактор був людиною начитаною і дуже вміло вказував у своїй промові на древніх істориків … “,” … Виявляючи солідну ерудицію, Михайло Олександрович … “), але не вірив ні в Бога, ні в дь вола (… Так, ми – атеїсти, – посміхаючись, відповів Берліоз … “), за що і розплачується своїм життям, розсердивши самого Сатану. Потім, на балі, Воланд вказує йому на цю помилку, але той вже нічого не може зробити, так як мертвий.

Підводячи підсумки, можна сказати, що хоч образ Берліоза і другорядне, але ми можемо витягти з нього важливий життєвий урок для себе: навіть якщо ви освічена і ерудована людина, все одно не варто злити Диявола. Михайло Олександрович Берліоз відіграє в романі не останню роль, його образ дуже важливий для твору і читачів.

Образ і характеристика Берліоза в романі “Майстер і Маргарита”

Михайло Олександрович Берліоз – персонаж роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита», який був першим покараний Воландом. Берліоз загинув на самому початку роману, потрапивши під трамвай, як і передбачив йому незадовго до цього Воланд.

Берліоз загинув у розквіті років. Портрет Берліоза, даний в першому ж абзаці роману, дозволяє побачити людину успішного, ситого й задоволеного життям. Він був чиновником нової радянської формації, справою його служби була література. Незважаючи на те, що сам він був начитаний на рівні енциклопедії, це не заважало йому редагувати художній журнал і вершити долі сучасних літераторів. МАССОЛІТ, літературна асоціація, давала йому можливість легко отримувати життєві благ – займати кілька кімнат в квартирі в центрі Москви на вулиці Садовій, дачу в письменницької селищі Перелигін на Клязьмі, їздити на води і мати домробітницю.

Будучи генералом від літератури Берліоз тримається поблажливо-зверхньо з Іваном Бездомним, досить самовпевнено з Воландом. Він звик до того, що все в його житті налагоджено і розплановано, ніяких незвичайних явищ не відбувається. Саме тому він, нічого не побоюючись починає спілкуватися з Воландом, який його навіть зацікавив на початку розмови. Сам Берліоз в цій бесіді на Патріарших ставках позиціонує себе як атеїста, стверджує, що всім на землі, включаючи власне життя, керує людина. Воланд доводить Берліозові помилковість його поглядів, містичним чином відправляючи його під трамвай, де Берліоз ніяк не припускав опинитися в цей травневий вечір.

Посмертна доля Берліоза виявилася менш вдалою, ніж земна. Спочатку його лаяли побратими по літературному цеху, чекали його для проведення засідання, на яке він зі зрозумілих причин не з’явився. Загинувши такою страшною смертю, Берліоз ще й виявився «обкраденим небіжчиком», так як з його труни була вкрадена його голова. Це була справа рук помічників Воланда: у того на предмет використання голови Берліоза були свої плани.

Читач дізнається з глави 23, що Воланд з Берліозом, точніше з його головою, на балу продовжив розмову, незакінчену на Патріарших ставках через те, що голова МАССОЛІТа побіг дзвонити в бюро іноземців, щоб донести на підозрілого, на його думку, консультанта. Теорію Берліоза про те, що після смерті людини чекає небуття, Воланд називає солідної і дотепною. Їй він протиставляє іншу: кожному буде дано по його вірі.

Так як Берліоз не вірив ні в Бога, ні в Диявола, по своїй вірі, точніше її відсутності, він отримав в результаті небуття. А його голову Воланд перетворив в чашу на золотий ніжці, щоб випити з неї за головну затверджується їм цінність – за буття.

Булгаков не випадково відправляє на смерть саме цього героя роману, іншим в ході дії віддавши менш жорстокі покарання від Сатани. Берліоз – функціонер, що уособлював для письменника тих «літературних генералів», які свого часу йому не давали працювати, всіляко його труїли і переслідували.