Навіщо приймають Брилінту

0 Comments

Брилінта – інструкція, застосування, аналоги препарату

Антитромботичний засіб. Інгібітори агрегації тромбоцитів, окрім гепарину.

Брилінта містить тикагрелор, який належить до хімічного класу циклопентилтриазолопіримідинів (ЦПТП) і є пероральним, селективним і зворотно зв’язуючим антагоністом рецепторів P2Y12 прямої дії, що запобігає аденозиндифосфат (АДФ)-опосередкованим P2Y12-залежним активації та агрегації тромбоцитів. Тикагрелор не запобігає зв’язуванню АДФ, але будучи зв’язаним з рецептором P2Y12, перешкоджає АДФ-індукованій передачі сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціації та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, пригнічення функції тромбоцитів, як було показано, зменшує ризик серцево-судинних подій, таких як смерть, інфаркт міокарда (ІМ) або інсульт.

Застосування Брилінти

Застосування препарату Брилінта одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) показано для попередження атеротромботичних подій у дорослих пацієнтів з

  • – гострим коронарним синдромом (ГКС) або
  • – інфарктом міокарда (ІМ) в анамнезі та високим ризиком розвитку атеротромботичних подій .

Брилінта – склад і форма випуску препарату

Діюча речовина : тикагрелор;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 60 мг тикагрелору;

допоміжні речовини : маніт (Е 421), кальцію гідрофосфат, натрію крохмальгліколят, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400, заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою : рожеві, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з гравіруванням на одному боці та гладкі на зворотному.

По14 таблеток у блістері, по 4 блістери у картонній коробці.

Брилінта: як приймати препарат

Пацієнтам, які приймають препарат Брилінта, слід також щодня приймати АСК у підтримуючій дозі 75–150 мг, якщо для цього немає особливих протипоказань.

Гострий коронарний синдром

Лікування препаратом Брилінта необхідно починати з разової навантажувальної дози 180 мг (дві таблетки по 90 мг) та надалі приймати по 90 мг двічі на добу. Рекомендована тривалість лікування препаратом Брилінта у дозі 90 мг у пацієнтів з ГКС становить 12 місяців за відсутності клінічних показань для передчасного припинення лікування. За наявності клінічних показань, лікування Брилінтою може продовжуватись понад 12 місяцівю

Інфаркт міокарда в анамнезі

Рекомендована доза препарату Брилінта для пацієнтів з ІМ в анамнезі, перенесеним не менш як рік тому, та високим ризиком розвитку атеротромботичних подій за необхідності тривалого лікування становить 60 мг двічі на добу. Для пацієнтів з ГКС з високим ризиком атеротромботичних подій лікування можна починати без перерви – як продовження терапії після первинного лікування препаратом Брилінта у дозі 90 мг або іншим інгібітором рецепторів аденозиндифосфату (АДФ), яке тривало один рік. Лікування також можна починати протягом періоду до 2 років після перенесеного ІМ або протягом одного року після закінчення попереднього курсу лікування інгібітором АДФ-рецепторів. Дані щодо ефективності та безпеки тикагрелору при продовженні лікування понад 3 роки обмежені.

При необхідності переходу з іншого лікарського засобу на препарат Брилінта першу дозу препарату Брилінта слід прийняти через 24 години після застосування останньої дози іншого антитромбоцитарного препарату.

Порушення функції печінки

Застосування тикагрелору пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджували, а тому застосування препарату таким пацієнтам протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Інформація стосовно застосування препарату пацієнтам з порушенням функції печінки середнього ступеня обмежена. Корекція дози не рекомендується, але застосовувати тикагрелор слід з обережністю. Корекція дози пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня не потрібна.

Для перорального застосування.

Препарат Брилінта можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетку цілою, таблетку можна подрібнити в порошок, змішати з половиною склянки води і відразу випити. Склянку необхідно промити, використавши ще півсклянки води, і випити вміст склянки. Суміш також можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більше). Важливо промити назогастральний зонд водою після введення суміші.

Діти. Безпека та ефективність застосування тикагрелору дітям (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.

Брилінта – протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання. Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин. Активна патологічна кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі. Порушення функції печінки тяжкого ступеня. Одночасне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами CYP3А4.

Побічні реакції. Кровотечі. Подагра/ подагричний артрит. Запаморочення, синкопе, головний біль.

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Брилінта

Після хірургічних втручань на серці нерідко виникає загроза тромбоутворення, що призводить до летального результату. Для запобігання такого розвитку подій призначають прийом антиагрегантних препаратів. Одному з них присвячений наш сьогоднішній огляд. Це засіб під назвою Брилінта. Коли ще слід приймати Брилінту, яке існує дозування, чи є підводні камені при такому лікуванні? Це лише частина того, що ви дізнаєтеся з наведеної статті.

Брилінта 90 мг: опис та характеристики препарату

Брилінта – це таблетований протитромботичний засіб. Випускається в упаковках по 56 та 168 шт. Кожна пігулка вкрита плівковою оболонкою та містить в складі тикагрелор в дозуванні 60 та 90 мг.

Конкурують між собою два виробника Брилінти:

Й англійці, й шведи виробляють високоякісний продукт.

Тикагрелор – активний елемент, що інгібує еритроцитну та тромбоцитарну агрегацію. Він зменшує склеювання та адгезію тромбоцитів з ендотелієм кровоносних судин. Натяг еритроцитарних мембран послаблюється, полегшуючи деформацію при проникненні крізь капіляри. Тим самим забезпечується вільний кровотік.

Брилінта не просто надає антиагрегантний ефект, вона здатна дезагрегувати вже злиплі кров’яні пластинки.

Показання та обмеження до застосування

Брилінтою користуються, щоб запобігати атеротромботичним подіям при гострому коронарному синдромі.

Ліки потрібно призначати:

  • при ішемії;
  • після перенесеного інфаркту міокарда, що супроводжується підйомом ST-сегмента;
  • після ІМ, що не супроводжується підйомом ST-сегмента;
  • пацієнтам, які перенесли аортокоронарне шунтування або черезшкірне коронарне втручання.

Препарат недостатньо тестований на предмет небезпечних для здоров’я та життя патологічних реакцій на тлі лікування ним неповнолітніх пацієнтів. Тому діти й підлітки до 18 років не можуть приймати Брилінту.

Протипоказання:

  • Схильність до спонтанних патологічних кровотеч.
  • Індивідуальна непереносимість тикагрелору та інших антиагрегантних речовин.
  • Внутрішньочерепні крововиливи.
  • Брадикардія в анамнезі.
  • Важко протікаючі печінкові патології.

Речовина вільно проникає в молоко, тому одним з факторів, який забороняє прийом таблеток, є годування немовлят материнським молоком.

Систематичним медичним обстеженням належить піддавати сердечників, що приймають Брилінту, якщо спільно з коронарними порушеннями вони страждають:

  • подагрою;
  • гіперурикемічною нефропатією;
  • важкими формами артриту;
  • на бронхіальну астму;
  • обструкцією легень.

Небезпечним для життя вважається паралельне введення прийому Брилінти та інгібіторів CYP3A4, таких як Кларитроміцин, Атазанавір тощо.

Інструкція по застосуванню та наслідки прийому таблеток Брилінта

Ліки завжди використовується в комплексі з іншими антиагрегантами – ацетилсаліциловою кислотою, добова доза якої не може бути більше 300 мг.

Брилінту приймають всередину. Якщо ускладнені ковтальні рефлекси, таблетку можна розкришити та запити водою.

Час прийому медикаменту не прив’язаний до вживання їжі.

Первісна доза повинна бути самю навантажувальною, тому одноразово випивають відразу 2 таблетки по 90 мг (або 3 по 60). Починаючи з наступного дня, прийом потрібно розділити на ранковий та вечірній – по 90 мг за раз. Кількість ацетилсаліцилової кислоти для разового прийому варіюється від 75 до 150 мг та встановлюється лікарем.

Як довго приймати Брилінту, встановлює інструкція. У ній зазначається, що така терапія повинна тривати протягом цілого року, скорочувати або перевищувати цей термін не рекомендується. Якщо був пропущений прийом таблетки, слід просто прийняти наступну в призначений час, компенсувати забуту таблетку додатково можна.

Передчасна відміна препарату може відбутися тільки за клінічними показаннями. В інших випадках це загрожує інфарктом міокарда з можливим летальним результатом. При неможливості придбання Брилінти слід негайно повідомити про це свого лікаря для отримання рецепту на заміну її антиагрегантного медикаменту.

Побічні реакції та наслідки передозування

Брилінта, незважаючи на свої найсильніші терапевтичні властивості, може також негативно впливати на різні системи життєзабезпечення організму. Однак побічні ефекти в більшості випадків виявляють себе при недотриманні правил прийому та перевищенні встановлених денних норм.

Метаболічні та травні розлади:

  • Кривава та звичайна блювота.
  • Діарея.
  • Виразки стінок шлунково-кишкового тракту.
  • Кровотечі в травному тракті.
  • Кровоточивий гінгівіт.
  • Ретроперітоніальні кровотечі.
  • Диспепсія.
  • Нудота.
  • Епігастральний біль.
  • Закрепи.
  • Гемороїдальні кровотечі.
  • Гіперурикемія.

Пошкодження органів відчуттів:

  • вертиго (простою мовою – «вертольоти» та запаморочення);
  • крововилив у вуха;
  • ретинальні крововиливи;
  • кон’юнктивальний або інтраокулярний крововилив.

Патології дихальних шляхів виявляються кровохарканням, виділенням крові з носових ходів, рідше – задишкою.

Нестабільність нервової системи може проявити себе:

  • Головним болем.
  • Крововиливом у мозок.
  • Сплутаністю свідомості.
  • Парестезією.

Сечостатеві органи також можуть постраждати. Можливо:

  • початок кровотечі з сечоводів;
  • поява кривавих виділень з піхви.

Найчастіше зустрічаються травматичні кровотечі, висипання зі свербежем та синці по шкірі, а також підшкірний та шкірний екстравазат.

Передозування становить загрозу для життя, оскільки воно – каталізатор для прояву побічних ефектів, при цьому негативний вплив посилюється. Тикагрелор неможливо вивести гемодіалізом. Терапія симптоматична.

Брилінта: ціна та умови відпустки

Брилінта – вельми серйозний препарат. Просто за бажанням його можна придбати, для покупки необхідний завірений за всіма стандартами та регламенту рецепт. Отримати його можна тільки за місцем лікування. Якщо аптекар не запитує цей документ, краще не купувати ліки в цьому місці продажів – вони можуть бути не ліцензованою підробкою.

Сумніватися в автентичності засобу є підстави ще й у разі заниженої ціни. Справжні таблетки Брилінта купити дешево не можна – упаковка 180 шт в дозуванні 90 мг прирівнюється за своєю вартістю до середньомісячної зарплати рядового робітника не великого містечка. Однієї такої пачки вистачить практично на 3 місяці, але й в цьому випадку ціна для багатьох захмарна.

Брилінта або аналоги – що краще?

Брилінта – єдиний засіб, в активі якого присутній тикагрелор, й в цьому її перевага перед іншими ліками з аналогічною дією.

Ефект від медикаментів, здатних замінити Брилінту, забезпечує основна речовина, на базі якої й зроблені усі ці засоби. Це – Клопідогрел. Він вільно замінить описуваємий засіб, якщо організм пацієнта не приймає тикагрелор. Це з’ясовується лише після пробної дози – при знайомстві з Брилінтою варто купити одну пластинку для тестового прийому.

У всіх цих засобах дозування Клопідогрелю – 75 мг. Цінова категорія набагато нижча, тобто препарати доступні. Перехід з Клопідогрелю на Брилінту проводиться відразу, без підготовки, як і навпаки.

Увага!

Використання Брилінта без призначення лікаря або без дотримання його точних рекомендацій може призвести до різкого погіршення Вашого здоров’я. Прагніть вживати той чи інший препарат тільки після консультації з фахівцем. У разі виявлення побічних ефектів негайно припиніть прийом ліків і зверніться по кваліфіковану допомогу.

Брилінта фото

Нажмите, чтобы увеличить.

Категорії

  • Акушерство та гінекологія
    • Контрацептиви
    • Ліки від молочниці
      • Нормалізація мікрофлори
      • Протитуберкульозні
      • Здорове харчування
        • Замінник цукру
        • Вітаміни для вагітних і годуючих
        • Вітаміни для дітей
        • Вітаміни для шкіри, волосся, нігтів
        • Вітамінно-мінеральні комплекси
        • Загальнозміцнюючі вітаміни
        • Залізовмісні препарати
        • Кальцій Д3 (D3)
        • Полівітаміни
        • Риб’ячий жир
        • Тонізуючі засоби
        • Догляд за зубами і порожниною рота
          • Стоматологічні
          • Гормональні препарати
          • Захворювання щитоподібної залози (лікування)
          • Від болю в горлі
          • Вушні краплі
          • Жарознижуючі
          • Засоби від нежитю
          • Ліки від кашлю
            • Відхаркувальний засоби (препарати)
            • Дерматит, сухість шкіри, псоріаз, екзема
            • Ранозагоювальні засоби
            • Гіполіпідемічні препарати
            • Лікування ожиріння
            • Антианемічні засоби (препарати)
            • Гемостатичні засоби (препарати)
            • Препарати для розрідження крові
            • Анальгетики (Болезаспокійливі)
            • Анестезія та м’язові релаксанти
            • Вакцини (щеплення)
              • Пневмокок
              • Від нудоти і захитування
              • Плазмозамінники (розчини)
              • Протипаразитарні препарати
              • Очні краплі, мазі, гелі
              • Антидоти і ентеросорбенти
              • Лікування підшлункової залози
              • Препарати для шлунково-кишкового тракту
              • Пробіотики і пребіотики
              • Проносні засоби
              • Ферменти
              • Антидепресанти
              • Антиоксиданти
              • Заспокійливі засоби
              • Ліки для нервової системи
              • Нейролептики і нейропротектори
              • Ноотропи
              • Препарати для поліпшення мозкового кровообігу
              • Протиепілептичні препарати
              • Снодійні
              • Кісткова і хрящова тканина (відновлення)
              • Препарати для зовнішнього застосування
              • Протизапальні засоби
              • Гепатопротектори
              • Ангіопротектори і мікроциркуляція
              • Діуретики
              • Зниження холестерину
              • Серцево-судинні препарати
              • Лікування передміхурової залози
              • Препарати для сечостатевої системи і нирок
              • Гіпоглікемічні засоби
              • Препарати (засіб) для потенції
              • Лікування алкоголізму
              • Нікотинова залежність і тютюнопаління

              Інформація, зібрана на ресурсі, дозволяє максимально скоротити час на пошук інформації про конкретний лікарський засіб.

              Особливості застосування.

              За наявності клінічних показань Брилінту слід з обережністю застосовувати таким пацієнтам:

              1. пацієнтів зі схильністю до кровотечі (наприклад, у зв’язку з нещодавніми травмами, нещодавніми хірургічними втручаннями, розладами згортання крові, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Застосування Брилінти протипоказано пацієнтам із патологічною активною кровотечею, із внутрішньочерепною кровотечею в анамнезі та пацієнтам із помірною та тяжкою печінковою недостатністю;
              2. пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, здатні підвищувати ризик кровотечі (наприклад нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), пероральні антикоагулянти та/або фібринолітичні засоби) впродовж 24 годин після застосування Брилінти.

              Немає даних щодо користі переливання тромбоцитарної маси з гемостатичною метою при застосуванні Брилінти; циркулюючий препарат може пригнічувати перелиті тромбоцити. Оскільки при одночасному прийомі Брилінти та десмопресину час кровотечі за методом шаблону не зменшувався, малоймовірно, що десмопресин буде ефективним для лікування клінічної кровотечі.

              Застосування антифібринолітичних засобів (амінокапронової кислоти або транексамової кислоти) та/або рекомбінантного фактора VIIa може підвищити гемостаз. Застосування Брилінти можна поновити після того, як причина кровотечі буде встановлена та контрольована.

              До призначення будь-яких планових операцій та перед застосуванням будь-якого нового лікарського засобу необхідно порадити пацієнтам, щоб вони повідомляли лікарям і стоматологам, що приймають Брилінту.

              В дослідженні PLATO у пацієнтів з АКШ, які отримували Брилінту, випадків кровотечі у порівнянні з клопідогрелем було більше у разі припинення терапії менше ніж за 1 добу до операції, ризик великих кровотеч значно не відрізнявся у випадку припинення терапії за 2 або більше діб до оперативного втручання. Якщо у пацієнта запланована операція і антиагрегантний ефект небажаний, застосування Брилінти слід припинити за 7 днів до операції.

              Пацієнти з ризиком брадикардії

              У зв’язку з обмеженим клінічним досвідом Брилінту слід з обережністю застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком брадикардії (наприклад пацієнтам без кардіостимулятора із синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою ІІ чи ІІІ ступеня або синкопе, зумовленим брадикардією).

              Окрім цього, обережності необхідно дотримуватися, застосовуючи Брилінту одночасно із лікарськими засобами, здатними викликати брадикардію.

              За даними Холтерівського моніторування, у ході клінічного дослідження епізоди асистолії шлуночків тривалістю > 3 секунд протягом гострої фази ГКС реєструвалися у групі тикагрелору частіше, ніж у групі клопідогрелу, та спостерігалися більш у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) порівняно із загальною популяцією; однак через один місяць різниці між групами тикагрелору та клопідогрелу помічено не було. Небажаних клінічних наслідків (у тому числі синкопе або встановлення кардіостимулятора), зумовлених такою розбіжністю, у цій популяції пацієнтів не спостерігалося.

              У пацієнтів із астмою/ХОЗЛ, які приймають тикагрелор, може бути більший ризик слабкої та тяжкої задишки. Тикагрелор слід з обережністю застосовувати пацієнтам з астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм явища не з’ясований. Якщо пацієнт повідомляє про нову, більш тривалу або більш тяжку задишку, її слід дослідити в повному обсязі та у випадку непереносимості препарату терапію тикагрелором необхідно припинити.

              Під час лікування Брилінтою потрібно перевірити функцію нирок (визначати рівень креатиніну) через один місяць терапії і надалі згідно із загальноприйнятою медичною практикою, приділяючи особливу увагу пацієнтам віком ≥ 75 років, пацієнтам із помірною/тяжкою нирковою недостатністю та тим, хто одночасно застосовує блокатори рецепторів ангіотензину II.

              Слід дотримуватися обережності при призначенні тикагрелору пацієнтам, які мають в анамнезі гіперурикемію чи подагричний артрит. Як запобіжний захід застосування тикагрелору пацієнтам із сечокислою нефропатією не рекомендується.

              Супутнє застосування Брилінти та високих підтримуючих доз АСК (>300 мг) не рекомендується.

              Одночасне застосування Брилінти з потужними інгібіторами цитохрому CYP3A4 (CYP3A4) (наприклад кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром) протипоказане. Одночасне застосування може призвести до істотного збільшення плазмової концентрації Брилінти.

              Одночасне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A4 (наприклад рифампіцином, дексаметазоном, фенітоїном, карбамазепіном та фенобарбіталом) не рекомендується, оскільки воно може призвести до зменшення плазмової концентрації та ефективності тикагрелору.

              Одночасне застосування Брилінти та субстратів цитохрому CYP3A4 із вузьким терапевтичним індексом (зокрема з цизапридом та алкалоїдами ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшити плазмову концентрацію цих лікарських засобів. Не рекомендується застосовувати Брилінту одночасно із симвастатином чи ловастатином у дозах, які перевищують 40 мг.

              При одночасному застосуванні Брилінти та дигоксину рекомендується ретельний клінічний та лабораторний контроль.

              Немає даних щодо одночасного застосування Брилінти з потужними інгібіторами Р-глікопротеїну (наприклад верапамілом, хінідином, циклоспорином), що можуть збільшувати плазмову концентрацію тикагрелору. Якщо одночасного застосування уникнути неможливо, слід дотримуватися обережності.

              Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

              Досліджень здатності Брилінти впливати на швидкість реакції при керуванні автомобілем та роботі з механізмами не проводили. Не очікується впливу Брилінти на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.

              Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

              Тикагрелор переважно є субстратом CYP3A4 та слабким інгібітором CYP3A4. Тикагрелор також є субстратом та слабким інгібітором Р-глікопротеїну і може збільшувати плазмову концентрацію субстратів Р-глікопротеїну.

              Вплив інших лікарських засобів на Брилінту

              Лікарські засоби, що метаболізуються CYP3A4

              Потужні інгібітори CYP3A4: одночасне застосування кетоконазолу із тикагрелором підвищувало Cmax та AUC тикагрелору в 2,4 та 7,3 раза відповідно. Cmax та AUC активного метаболіту знижувалися на 89 % та 56 % відповідно. Очікується, що інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) виявлятимуть подібний вплив, і тому їх одночасне застосування із Брилінтою протипоказане.

              Помірні інгібітори CYP3A4

              Одночасне застосування дилтіазему із тикагрелором підвищувало Cmax тикагрелору на 69 %, а AUC – у 2,7 раза та знижувало Cmax активного метаболіту на 38 %, AUC лишалася незмінною. Не було впливу тикагрелору на плазмові рівні дилтіазему. Очікується, що інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад ампренавір, апрепітант, еритроміцин та флуконазол) матимуть подібний вплив, тому можуть застосовуватися одночасно із Брилінтою.

              Одночасне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Cmax та AUC тикагрелору на 73 % та 86 % відповідно. Cmax активного метаболіту була незмінною, а AUC знижувалася на 46 %. Очікується, що інші індуктори CYP3A (наприклад дексаметазон, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал) так само зменшуватимуть плазмову концентрацію Брилінти. Одночасне застосування тикагрелору із потужними індукторами CYP3A може зменшувати плазмову концентрацію та ефективність тикагрелору.

              Клінічні дослідження фармакологічної взаємодії показали, що одночасне застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не змінює фармакокінетики тикагрелору або активного метаболіту або АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів порівняно із застосуванням тикагрелору окремо. За наявністі клінічних показань лікарські засоби, що змінюють гемостаз, слід з обережністю застосовувати у комбінації із Брилінтою.

              Немає даних щодо супутнього застосування Брилінти із потужними інгібіторами Р-глікопротеїну (наприклад верапамілом, хінідином, циклоспорином), що можуть збільшувати плазмову концентрацію тикагрелору. За клінічними показаннями одночасно препарати слід застосовувати з обережністю.

              Вплив Брилінти на інші лікарські засоби

              Лікарські засоби, що метаболізуються цитохромом CYP3A4

              Одночасне застосування тикагрелору із симвастатином підвищує Cmax симвастатину на 81 %, а AUC – на 56 % і збільшує Cmax симвастатинової кислоти на 64 %, AUC – на 52 %, а в деяких пацієнтів – у 2-3 рази. Супутнє застосування тикагрелору із симвастатином у дозах, що перевищують 40 мг на добу, може спричинити небажані реакції на симвастатин, які слід зіставити з можливою користю. Не спостерігалося впливу симвастатину на плазмові рівні тикагрелору. Брилінта може мати подібний вплив на ловастатин. Не рекомендується одночасне застосування Брилінти та симвастатину чи ловастатину в дозах, що перевищують 40 мг.

              Одночасне застосування аторвастатину та тикагрелору збільшувало Cmax аторвастатинової кислоти на 23 % і AUC на 36 %. Подібне підвищення AUC та Cmax було відмічено для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Таке збільшення не вважають клінічно значущим.

              Не можна виключати подібний вплив на інші статини, що метаболізуються CYP3A4. Учасники дослідження PLATO, які отримували тикагрелор, приймали різні статини, і у 93 % таких пацієнтів будь-яких проблем із безпекою статинів не виникало.

              Тикагрелор – це слабкий CYP3A4 інгібітор. Одночасне застосування Брилінти та субстратів CYP3A4 із вузьким терапевтичним індексом (тобто цизапридом або алкалоїдами ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати плазмову концентрацію цих лікарських засобів.

              Лікарські засоби, що метаболізуються CYP2C9

              Одночасне застосування Брилінти з толбутамідом не змінювало плазмових рівнів обох лікарських засобів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором CYP2C9. Тому малоймовірно, що він змінюватиме CYP2C9-опосередкований метаболізм таких препаратів, як варфарин та толбутамід.

              Одночасне застосування Брилінти та левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує плазмову концентрацію етинілестрадіолу приблизно на 20 %, але не змінює фармакокінетики левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність перорального контрацептиву при застосуванні левоноргестрелу та етинілестрадіолу одночасно із Брилінтою.

              Субстрати Р-глікопротеїну (в тому числі дигоксин, циклоспорин)

              Одночасне застосування Брилінти збільшує Cmax дигоксину на 75 %, а AUC на 28 %. У середньому мінімальні рівні дигоксину збільшувалися приблизно на 30 % при одночасному застосуванні тикагрелору, а у деяких пацієнтів максимальне збільшення сягало 2 разів. За наявності дигоксину Cmax та AUC тикагрелору та його активних метаболітів не змінювалися. Тому при застосуванні Р-глікопротеїнзалежних лікарських засобів із вузьким терапевтичним індексом, таких як дигоксин або циклоспорин, одночасно із Брилінтою рекомендований належний клінічний та/або лабораторний моніторинг.

              Інша супутня терапія

              Лікарські засоби, здатні спричиняти брадикардію

              Оскільки відмічалися випадки переважно безсимптомної асистолії шлуночків і брадикардії, слід з обережністю застосовувати Брилінту одночасно із лікарськими засобами, що здатні спричиняти брадикардію. Під час дослідження не було помічено клінічно значущих небажаних реакцій після одночасного застосування одного чи більше лікарських засобів, здатних спричиняти брадикардію (наприклад, 96 % пацієнтів одночасно отримували бета-блокатори, 33 % – блокатори кальцієвих каналів дилтіазем та верапаміл та 4 % – дигоксин).

              У ході дослідження Брилінту часто застосовували разом із АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та блокаторами рецепторів ангіотензину II протягом тривалого часу, як того потребували супутні стани пацієнтів. Також протягом нетривалого часу одночасно застосовували гепарин, низькомолекулярний гепарин та інгібітори GpIIb/IIIa внутрішньовенно. Ознак клінічно значущої небажаної взаємодії тикагрелору з цими лікарськими засобами помічено не було.

              Одночасне застосування Брилінти із гепарином, еноксапарином або десмопресином не змінювало активованого часткового тромбопластинового часу (аЧТЧ), активованого часу згортання (АЧЗ) або результатів кількісного визначення фактора Ха. Однак через можливу фармакодинамічну взаємодію слід з обережністю застосовувати Брилінту одночасно із препаратами, здатними впливати на гемостаз.

              У зв’язку з повідомленнями про патологічні шкірні кровотечі на тлі застосування селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну (СІЗЗС) (наприклад пароксетину, сертраліну та циталопраму) слід з обережністю застосовувати СІЗЗС із Брилінтою, тому що це може підвищити ризик кровотечі.

              Брилінта містить тикагрелор, що належить до хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів (ЦПТП) та є селективним і оборотно зв’язуючим антагоністом P2Y12-рецепторів аденозиндифосфату (АДФ), здатний запобігати АДФ-опосередкованій активації та агрегації тромбоцитів. Тикагрелор не взаємодіє безпосередньо із місцем зв’язування АДФ, але взаємодіє з АДФ-рецептором тромбоцитів P2Y12, перешкоджаючи передачі сигналу. Тикагрелор активний при пероральному застосуванні.

              У пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця на тлі терапії АСК фармакологічна дія тикагрелору проявляється швидко, про що свідчить середнє пригнічення агрегації тромбоцитів (ПАТ) приблизно на 41 % через 0,5 години після навантажувальної дози тикагрелору 180 мг; ПАТ сягає максимального значення 89 % через 2-4 години після застосування дози, і цей ефект зберігається протягом 2-8 годин. У 90 % пацієнтів остаточне значення ПАТ становило >70 % через 2 години після прийому препарату.

              Якщо заплановано АКШ: при відміні тикагрелору менше ніж за 96 годин перед проведенням операції, ризик кровотечі є вищим у порівнянні з клопідогрелем.

              При переведенні пацієнтів з клопідогрелу на тикагрелор абсолютне значення ПАТ зростає на 26,4 %, при переведенні з тикагрелору на клопідогрел абсолютне значення знижується на 24,5 %.

              Клінічна ефективність та безпека

              В дослідженні PLATO брали участь 18624 пацієнти, в яких за останні 24 години були відмічені симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підвищення або з підвищенням сегмента ST та яких спочатку лікували медикаментозно або за допомогою ЧКВ, АКШ.

              На тлі щоденного прийому АСК застосування тикагрелору по 90 мг двічі на добу більш ефективне, ніж клопідогрелу в дозі 75 мг щодня у запобіганні первинної комбінованої кінцевої точки, яка складалася із серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда (ІМ) чи інсульту, за рахунок різниці у показниках серцево-судинної смерті та ІМ. Пацієнти отримували навантажувальну дозу 300 мг клопідогрелу (у випадку ЧКВ – можливо 600 мг) або 180 мг тикагрелору.

              Ефект досягався швидко та зберігався протягом усього 12-місячного періоду лікування, що забезпечувало зниження абсолютного ризику на 1,9 % на рік і відносного ризику на 16 %. Застосування тикагрелору замість клопідогрелу у 54 пацієнтів із ГКС дасть змогу запобігти 1 атеротромботичній події; застосування тикагрелору 91 пацієнту дозволить запобігти 1 серцево-судинної смерті.

              Лікування Брилінтою зменшувало частоту первинної комбінованої кінцевої точки порівняно із клопідогрелем як у пацієнтів із нестабільною стенокардією/інфарктом міокарда без підвищення сегмента ST, так і у пацієнтів із інфарктом міокарда з підвищенням сегмента ST.

              Виявлені переваги тикагрелору над клопідогрелем у зниженні частоти серйозних серцево-судинних подій не залежить від генотипу CYP2C19 або ABCB1 пацієнтів.

              Комплексна складова ефективності та безпеки

              Комплексна складова ефективності та безпеки (серцево-судинна смерть, ІМ, інсульт бо загальна кількість великих кровотеч за визначенням дослідження PLATO) вказує на те, що переваги ефективності Брилінти порівняно із клопідогрелем не нівелюються випадками великих кровотеч протягом 12 місяців після ГКС.

              Фармакокінетика тикагрелору носить линійний характер і плазмова концентрація тикагрелору та його активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційні дозі до 1260 мг.

              Тикагрелор всмоктувається швидко, медіана tmax становить приблизно 1,5 години. Утворення основного циркулюючого активного метаболіту тикагрелору AR-C124910XX відбувається швидко, медіана tmax становить приблизно 2,5 години. Після перорального застосування 90 мг тикагрелору натще Cmax дорівнює 529 нг/мл, а AUC – 3451 нг*год/мл. Співвідношення метаболіту та тикагрелору для Cmax становить 0,28, для AUC – 0,42.

              Середня абсолютна біодоступність тикагрелору за оцінками становить 36 %. Споживання багатої на жири їжі призводить до зростання AUC тикагрелору на 21% і зниження Cmax активного метаболіту на 22 %, але не впливає на Cmax тикагрелору або на AUC активного метаболіту. Клінічна значущість цих змін невелика, тому тикагрелор можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Тикагрелор, як і його активний метаболіт, є субстратами Р-глікопротеїну.

              Об’єм розподілу у рівноважному стані тикагрелору становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт значним чином зв’язуються із протеїнами плазми крові (>99,0 %).

              Основним ферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та утворення активного метаболіту, є CYP3A4. Їх взаємодія із іншими субстратами CYP3A коливається від активації до пригнічення.

              Головним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, що також проявляє активність, про що свідчить зв’язування in vitro із тромбоцитарними АДФ-рецепторами P2Y12. Системна експозиція активного метаболіту становить 30-40 % від експозиції тикагрелору.

              Первинним шляхом виведення тикагрелору є печінковий метаболізм. При застосуванні міченого ізотопом тикагрелору середній рівень виведеної радіоактивної мітки становить приблизно 84 % (57,8 % у калі, 26,5 % у сечі). Вміст тикагрелору та активного метаболіту в сечі становить менше 1 % від дози. Основним шляхом виведення активного метаболіту, найбільш імовірно, є секреція з жовчю. Середній t1/2 тикагрелору становив приблизно 7 годин, активного метаболіту – 8,5 години.

              Пацієнти особливих груп

              Пацієнти літнього віку

              За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, у пацієнтів літнього віку (≥ 75 років) із ГКС плазмові концентрації тикагрелору і активного метаболіту були вищими (приблизно на 25 % вищі Cmax та AUC), ніж у пацієнтів більш молодого віку. Різниця не вважається клінічно значущою.

              У жінок плазмові концентрації тикагрелору та активного метаболіту були вищі, ніж у чоловіків. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими.

              Плазмові концентрації тикагрелору та його активного метаболіту були приблизно на 20 % нижче у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатініну

              Cmax та AUC тикагрелору були відповідно на 12 % та 23 % вищими у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого ступеня порівняно із відповідними показниками у здорових осіб. Застосування тикагрелору не досліджувалося у пацієнтів із помірною чи тяжкою печінковою недостатністю, тому призначення препарату таким пацієнтам протипоказане.

              У пацієнтів азійського походження середня біодоступність на 39 % вища, ніж у пацієнтів європеоїдної раси.

              У пацієнтів, які відносили себе до негроїдної раси, біодоступність тикагрелору була на 18 % нижча, ніж у пацієнтів європеоїдної раси. У ході дослідження клінічної фармакології Cmax та AUC тикагрелору у японців була приблизно на 40 % (на 20 % після поправки на масу тіла) вища, ніж у представників європеоїдної раси.

              Основні фізико-хімічні властивості:

              круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору з надписом

              з одного боку та гладенькі з іншого.

              Термін придатності. 3 роки.

              Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С.

              Упаковка. По 14 таблеток у блістері. По 1 блістеру або 4 блістери у картонній коробці разом з інструкцією для застосування.

              Категорія відпуску. За рецептом.

              Виробник. АстраЗенека АБ, Швеція/AstraZeneca AB, Sweden.

              Гертуневеген 12, SE-151 85 Содертал’є, Швеція/ Источник

              Gartunavagen 12, SE-151 85 Sodertalje, Sweden.