Скільки див карась

0 Comments

Карась

Рыба карась знакома каждому, кто хоть иногда берёт в руки удочку. Этот неприхотливый обитатель водоёмов может жить и размножаться как в быстрых, полноводных реках, так и в небольших прудах, которые в зимнее время промерзают до дна.

Описание и разновидности

Карась относится к наиболее типичным представителям семейства карповых и имеет все основные внешние признаки, свойственные этой породе. Тело особей, выросших в стоячих водоёмах, довольно высокое и сжатое с боков. Спинной плавник имеет внушительные размеры, что позволяет быстро менять траекторию движения в условиях спокойной воды. Крупная чешуя непрочно держится на теле и может слетать при незначительных внешних воздействиях, что особенно ярко выражено у молодых рыб. По мере взросления чешуйчатый панцирь становится более надёжным.

Речной карась выглядит несколько иначе. Из-за постоянного нахождения на течении его туловище становится менее высоким. В поперечном разрезе тело имеет более округлую форму. Хвостовой плавник развит гораздо лучше, что обеспечивает возможность быстрого передвижения в направленном потоке воды.

Интересно! Окраска карася во многом зависит от его разновидности, а также типа водоёма, в котором он обитает.

Рыбы, обитающие в торфяных прудах и озёрах, отличаются медным цветом чешуи. Особи, которые водятся в водоёмах с песчаным или глинистым грунтом, имеют светлый серебристый оттенок.

Ихтиологи различают золотой и серебряный виды карасей. Наиболее широкое распространение получила серебряная разновидность. Также существует декоративный вид, который не представляет интереса для рыболова, но хорошо знаком аквариумистам как золотая рыбка.

Золотой карась преимущественно обитает в стоячих водоёмах и имеет более высокое тело, чем серебряный

Серебряный вид имеет несколько отличий от золотого, которые заключаются не только в цвете чешуи, но и в строении тела:

  • его морда имеет более острое окончание;
  • в основании спинного плавника находится заострённый шип;
  • хвостовой плавник отличается более правильными очертаниями.

Кроме того, серебряный карась, в отличие от золотого, способен скрещиваться с другими породами рыб семейства карповые, производя при этом здоровое потомство.

Многие рыболовы называют золотого карася «обычным». Этот вид встречается довольно редко и во многих регионах совершенно отсутствует. Его чешуя имеет ярко выраженный золотистый оттенок. Для его плавников характерен коричневатый окрас. Представители золотого вида отличаются более скромными размерами.

Распространение и места обитания

Благодаря своей неприхотливости и высокой плодовитости, карась получил очень широкое распространение. Если изначально он водился только в бассейне реки Амур и ее притоках, то сегодня встречается на всех континентах. Быстрому расселению этого представителя семейства карповых во многом способствовал человек, который зарыблял карасём находящиеся поблизости от своего жилья водоёмы. Из небольших зарыбленных прудов, благодаря водоплавающим птицам, рыба быстро перекочёвывала в находящиеся неподалёку реки, озёра и водохранилища.

Сейчас карась активно обживает стоячие и проточные водоёмы Индии и Америки, где уже начинает попадаться на снасти рыболовов-любителей. Следует отметить, что серебряный вид отличается повышенной живучестью и быстро вытесняет из привычного ареала золотую разновидность. Причиной тому служат несколько факторов:

  • быстрые темпы роста;
  • способность к гиногенезу;
  • высокая плодовитость.

Ихтиологи всерьёз опасаются, что через 2–3 десятка лет золотой вид может совсем прекратить своё существование в дикой природе.

Интересно! Карась способен существовать в любых типах водоёмов. Исключением являются только мелководные горные речки с холодной водой.

В прудах он равномерно расселяется по всей акватории, однако предпочитает держаться вблизи зарослей подводной растительности. В больших озёрах и водохранилищах придерживается хорошо прогретой береговой зоны, где отмечается наибольшее скопление его потенциальных кормовых объектов. В реках с умеренным течением живёт в заросших заводях и заливах, но самые крупные особи могут питаться рядом с основной струёй, несущей более калорийный корм.

Серебряного карася легко можно отличить от золотого по более светлым плавникам

Карась совершенно не требователен к количеству растворённого в воде кислорода и прекрасно себя чувствует в тех прудах и озёрах, где другая рыба не выживает. Эта способность зачастую делает его единственным обитателем водоёма. Конкурировать с карасём в плане живучести может только ротан, поэтому эти виды часто соседствуют.

Темпы роста

Максимальный размер серебряного карася может составлять порядка полуметра при весе около 3 кг. Однако ихтиологам известны достоверные случаи поимки экземпляров, чья масса превышала 4 кг.

Золотой вид имеет более скромные размеры. Он может вырастать до 35 м в длину и иметь максимальный вес не более 2 кг. Такие экземпляры попадаются крайне редко. В уловах рыбаков обычно присутствуют особи, чей вес составляет не более 500 г. Килограммовый экземпляр уже считается завидным трофеем.

То, как быстро растёт карась, напрямую зависит от типа водоёма, в котором он обитает, а также от качества и количества доступной ему пищи. В небольших прудах темпы его роста существенно медленнее тех, что наблюдаются у рыб, растущих на обширной акватории. В маленьких водоёмах при полном отсутствии хищника и дефиците питания он часто приобретает карликовую форму и не превышает в длину 10 см. Однако если в мелководном озере или пруду есть хорошая кормовая база, то даже в условиях ограниченного пространства карась может быстро набирать вес. Эта особенность сделала его одним из основных объектов рыбоводства.

При наличии богатой кормовой базы в возрасте 2 лет карась может весить около 150 г. При тех же условиях к четырём годам он вырастает до 400 г. Рыбы весом около килограмма обычно находятся в возрастном промежутке от 7 до 10 лет.

На заметку! Основную часть рациона карася составляет растительная пища, поэтому в искусственных песчаных карьерах, где наблюдается острый дефицит водорослей, темпы его роста существенно замедляются.

Если водоём богат разнообразными водными растениями, рыба быстро набирает вес. Однако по достижении половозрелого возраста карась должен иметь возможность питаться не только растительной, но и животной пищей:

  • водными насекомыми;
  • червями;
  • мелкими моллюсками;
  • мотылём.

Такой гибридный рацион позволяет ему не замедлять темпы роста по мере взросления и к концу жизни достигать максимальных размеров.

Сколько живёт карась

Продолжительность жизни карася зависит от того, к какому виду он принадлежит. При благоприятных условиях представители золотой формы могут доживать до 12–13 лет. Максимальный возраст серебряной разновидности составляет 13–15 лет.

Карася можно без труда отличить от карпа по более высокому телу

Можно утверждать, что карась имеет среднюю продолжительность жизни. Например, плотва и краснопёрка живут в среднем по 8 лет. Настоящим долгожителем является карп, чей максимальный возраст может достигать более 50 лет.

Чем отличается от карпа

Отличить карпа от карася можно по нескольким внешним признакам:

  • карп отличается наличием небольших усов в уголках рта;
  • у основания его головы имеется небольшой горб;
  • губы карпа гораздо толще и мясистей;
  • тело продолговатое и отличается более округлым сечением;
  • чешуя намного крупнее;
  • на спинном плавнике имеется характерная выемка.

Кроме того, мясо карася обладает большим количеством костей и имеет характерный травяной запах. Основная разница между этими видами рыб заключается в их размерах. Если вес карася редко превышает 3 кг, то карп может вырастать до 30 кг. Зная главные отличия карпа от карася, рыболов никогда не спутает эти виды, а значит, сможет подобрать прикормку и насадку, оптимально подходящую для подошедшей в зону ловли рыбы.

Нерест

Сроки нереста зависят от того, в каком регионе обитает карась. В средней полосе икромёт начинается в первой половине июня. В южных областях на 3–4 недели раньше. Следует отметить, что на время нереста эта рыба прекращает всякое питание и совершенно не реагирует на предложенные ей насадки.

Перед икромётом караси собираются в небольшие стаи и направляются на мелководные, густо заросшие водной растительностью участки водоёма. Первыми на нерестилище приходят мелкие особи, а затем наступает очередь более крупных собратьев. Во время откладывания икры рыба ведёт себя очень шумно и без опасения подходит вплотную к берегу.

На заметку! В отличие от других представителей семейства карповые, которые нерестятся один раз в году, карась может метать икру в несколько приёмов. Если, придя на водоём, рыболов увидел «играющую» под берегом рыбу, то ловля, скорее всего, будет неудачной.

Икра откладывается на листья и стебли растений, надёжно закрепляясь на них с помощью липкой оболочки. Самка весом около 500 г способна за один приём отложить 300–400 тысяч икринок, которые имеют размер около 1 мм и жёлто-оранжевый окрас.

Отнерестившиеся рыбы не проявляют заботы о потомстве и сразу уходят на постоянные места обитания. Инкубационный период очень короткий и при благоприятных условиях составляет не более 4 суток. Если прошли обильные дожди и температура воды существенно понизилась, процесс вылупления мальков может затянуться на 10–15 дней.

Карась всегда выдаёт места своих нерестилищ сильными всплесками.

Большое количество икры съедается другими видами рыб. Наибольшую опасность для карасёвого потомства представляет ротан. Резкие перепады уровня воды также могут стать причиной гибели оплодотворённых кладок. Ихтиологи утверждают, что только из 30% икринок вылупляется малёк. Новорождённые рыбки также служат объектом охоты для многих подводных обитателей, из-за чего до полугодовалого возраста доживает только 10% потомства. Пока карась не достигнет внушительных размеров, он будет являться пищей для различных хищников.

Несмотря на общее ухудшение экологической обстановки, ихтиологи утверждают, что за последние годы численность карася в российских водоёмах выросла. Широкое распространение и доступность ловли делают эту рыбу одним из самых популярных объектов любительского рыболовства.

Карась сріблястий

В даній статті ми спробуємо дати відповіді на запитання: Де ловити карася? На що клює карась? Як спіймати великого трофейного карася? Що це взагалі за риба така?

Назва: в народі зветься карась. Карасик – молода особина, лапоть – великий екземпляр
лат. Carassius gibelio – срібний карась
англ. Crucian, що цікаво: в англійській мові слово Cricial означає “вирішальний”, “критичний”, “найважливіший”
правильна назва рідкісного золотого карася лат. Carassius carassius.

Чисельність і причини її зміни: дана риба є найбільш розповсюдженою в наших краях. Чисельність постійно лише збільшується. Пташками ікра переноситься у найвіддаленіші калюжі. Наприклад у Рівненському зоопарку є водойма для білого лебедя, розміром 20х30 метрів, так ось там живуть карасики.

Срібний карась – більш довший за золотого, росте трохи швидше і виростає набагато крупнішим. Як це не прикро, але срібний карась як і всі речі, що нас зараз оточують також made in china! Вони прийшли до нас з Китаю, басейну річки Амур. Їм тут так сподобалось, що вони витіснули корінних жителів наших водойм – золотих карасів. Да так, що поставили останніх на грань зникнення.

Карась гібридний це схрещені між собою карп та карась срібний. Оскільки ікра карасів _може_ бути заплідненою молоками інших риб, то відповідно бувають гібриди карасів з іншими видами. Це дуже цікава тема для дослідження, пізніше обов’язково розпишу тут про диплоїдних і триплоїдних карасів.
Гарна стаття щодо того, як відрізняти карасів між собою. На жаль вимагає знання бусурманської мови.

Карась золотий – природний абориген наших водойм, якого лишилось дуже й дуже мало. Як його просто відрізнити від срібного: золотий карась має круглішу форму тіла, хвостовий плавник не так сильно розділений навпіл як срібний, біля цього плавника на хвості є чорна пляма(особливо у молоді), у нього потужна товста спина, тичинок в жабрах меньше ніж в срібного(23–33 проти 39–50), очі в нього більше схожі на очі лина, він може вижити в геть поганий водоймах. Увага! Даний вид знаходиться в Червоній Книзі України, будь ласка не винищуйте його.
рекордних золотих карасів.

Особливості біології та наукове значення: Зазвичай в уловах рибалок переважають особини вагою до 120 грам. Великими вважають риби вагою в 500 грамів, якщо ж вага перевалює за кілограм сміло можете вважати таку рибу трофейною. Хоча науково відомо, що карась може досягти вагу і в 5 кілограмів(таких риб на Україні мабуть немає). Є одна особливість карасів: якщо в озері їх наплодиться величезна кількість і кормова база дуже обмежена – стають тугорослими і не виростають більшими долоньки, в такому розмірі стають статево зрілими, приводять таке ж потомство. Причому це можуть бути особини лише жіночої статі, ікринки яких стимулюють до розвитку сім’я інших риб, про що буде написано нижче.
Карась витривалий до кисневого режиму. Під час промерзання водойм і літнього висихання озер перебуває у мулі на глибині понад 0,5 м. Нереститься у травні–липні(найбільш інтеснивно у нашій місцевості в середині-кінці травня). Досягає статевої зрілості у віці 2–3 років, плодючість становить майже 115 тис. ікринок. Їх відкладають трьома-чотирма порціями при температурі води не нижче 18°С на рослинність, на глибині близько 0,5 м.

Ось такі звичні для українців срібні карасі дійсно здатні виживати, будучи замороженими. І легко повертатися до життя після такої “зимівлі”. Карась, який пролежав кілька днів у морозильній камері, при переміщенні його в воду для розморожування через якийсь час відтаває, оживає і спокійно плаває у наданій йому для цього господарській посуді. Не страшно карасю, якщо в заморній водоймі він ненароком буде вморожений в лід – і в такому незручному стані він спокійно зможе дожити до весни, якщо, звичайно, не будуть серйозно пошкоджені органи травлення і кровообігу. Крім того карась виживає при високих температурах, у тому числі й в гарячих джерелах при +40. Взагалі карасі – ті ще пристосуванці. Розмножуватися вони можуть навіть у фонтані. Адже ця риба – гермафродитна, у разі браку особин однієї зі статей може стати самцем або самкою.

Місця проживання: Живе всюди, де є вода. Особливо полюбляє озера та ставки. Присутній у всіх річках, окрім верхів’ї гірських. Не цурається канав, меліоративних каналів і навіть болот. Виживає там, де інші риби гинуть. Де ловити карасів? В озерах їх потрібно шукати в мулистих та тінистих місцях, на границях відкритої води та водоростей. В річках любить затоки й плеса, особливо мулисті місця де є водорості та кувшинки. Карасів ловлять лише з дна.

Спосіб життя та загальна інформація: Ми свідомо не розділювали в цій секції карасів на золотих та срібних. Причини прості: ці риби дуже схожі між собою, а й золотого карася майже не залишилось, він попадається вкрай рідко :(. Якщо знаєте ще місця де є можливість поборотись зі справжніми українськими карасями – пишіть в коменти.

Карасі невибагливі, живуть всюди, їдять все підряд, розмножуються навіть без заплідення ікринок sic! Хто не вірить, читайте про гіногенез. Доречі, може хто не знав, золоті акваріумні рибки – це одна з форм карася :), так що казка про бабу й розбите корито приймає нове значення, карась – володар водяного царства 🙂
Вік карася можна визначити по кількості кілець на його лусці, прямо як на пеньку спиляного дерева. Росте ця риба вкрай помалу, потрібно не менше п’яти років, щоб карасі виросли до столового розміру. А трофейні кілограмові екземпляри мають десятирічний вік, отак-то.
Прикольна особливість карася ще в тому, що будучи пійманими очі у них починають жалібно дивитись вниз.
Є дуже цікаве пристосування у карасів: якщо ви витягнули з води крупного карася, а він своєю формою дуже круглий з височенною спиною – це означає, що у водоймі є хижаки, особливо щука. Карась знову ж таки адаптується під оточуюче середовище(прямо як Alien), якщо є хижак то наш герой починає швидко рости вверх, щоб його було важче зцапати.

Хочу написати, що карась – це риба майбутнього. Якщо станеться ядерна війна, глобальне похолодання (чи навпаки парниковий ефект і потепління), в нас вріжеться комета або Земля налетить на свою небесну вісь – все живе винищеться. Але в водоймах залишиться жити знаєте хто? Вірно, карась. Ця риба переживе всіх і вся, тому це риба майбутнього.

Харчування: карасі дуже особливий вид риб. По класиці жанру вони найбільш активно харчуються на ранкових та вечірніх зорях.
З власного досвіду можу підтвердити, що саме в цей час є шанс впіймати трофейні екземпляри. Але у більшості випадків карасі клюють тоді, коли їм щось перемикне в голові. Наприклад автор даної статті неодноразово був свідком, коли рівно о восьмій ранку у всіх рибалок на березі майже одночасно починали працювати фідери, також потрапляв на риболовлю, коли риба почала прокльовуватись після 10-ї.
В літературі пишуть, що ловити дану рибу вночі немає сенсу – заперечую, особисто бував саме на нічних рибалках карасів, причому вдень і зранку кльов був гіршим. Але на тій же водоймі на тому ж місці через декілька тижнів вночі не бачив жодного клювання!
Карасі дуже привередливі щодо харчування, в цьому плані на мою особисту думку – це є найзагадковіші риби нашого краю. Одного дня вони чудово ловляться на одну насадку, а іншого подавай їм щось інше. Мало того, таке переключення може статись продовж одного дня! На кожній окремій водоймі потрібно шукати свій “ключик”.
Харчуються вони здебільшого бентосними організмами, також зоопланктоном. А ще є одна особливість, по якій можна визначаити, що на водоймі стовідсотково є гарні карасі: унікальне чавкання в камишах – це карасі смокчуть солоденькі пАгони.

Прикормка: повинна містити в собі печиво, краще топлене молоко. Безумовний лідер в якості принади на карасі в народі – це макуха (расова москальска назва “жмых”) – відчавлені від олії залишки зернят соняшника, її як кидають просто розмоченою водою, так і цілими спресованими шматками, також запарюють. Ми з власного досвіду рекемендуємо в якості принади для карася додавати також кукурудзяну крупу та вівсянку(краще мелену). Звичайно в якості прикормки люди в більшості своїй використовують різноманітні каші(пшоняна, кукурудзяна, горохова, вівсяна і тому подібні), ми ж проти такого підходу. Прикормка має роздрадувати карасів, пробудити у них звірячих апетит! Мій рецепт прикормки

Ароматизатори та атрактанти: карась любить запах анісу, ванілі. Експерементально встановлено, що даній рибі більше подобаються солодкі принади. Якщо ви ловите на горох, то ніяких інших запахів використовувати не потрібно! Горох сам по собі несе унікальних запах, який риба любить і добре чує. В принаду ніколи не завадить додати трішки свіжої, нерафінованої, а краще чавленої десь в селі олії. Також карасі люблять запах часнику, його додають прямо в мастирку, або ж спочатку пальцями шуршать по зрізаному зубку часнику, а потім цими ж пальцями насаджують хробака. Ми також ловили карасів на просте тісто, в яке додавали трішки меду. До перловки чудово імпонує карвалол і кориця. Також говорять, що карасі люблять запах керосину та навіть змазки WD-40, нажаль з цими інгредієнтами ми ще не експерементували, пробуйте – напишете в коментарі результати 🙂

Наживка: Улюблена природня їжа це личинки різних комах та ніжні пагони рослин(як вже писалось вище). Рекомендовані насадки тваринного походження це:

  • мотиль – личинка комара-довгунця. Ні в’якому разі не насаджуйте панчохою! Лише проколоти “голову”, і нехай вісить та скорочується на гачку;
  • опариш – личинка м’ясної мухи. Теж ніколи не насаджуємо повністю, лише під голову. “Головою” називаємо чорну цятку на одному з кінчиків;
  • хробаки. Гнойові черв’яки звичайно мають більшу перевагу над дощовими. Тут вже нарешті можна насаджувати панчохою, на весь гачок :).

Карасі також дуже люблять рослинні насадки на основі каш та круп:

  • на першому місці тут безумовно є мастирка – націльнальна рибна принада, яка заслуговує на окремо на цілу статтю. Мабуть кожен знає, що це таке, але все-таки напишемо, що це повністю розварений горох в який замішується манка до консистенції пластиліну;
  • манна бовтушка – серкет приготування простий як двері, але складний у виконанні. Щоб у вас вийшла гарна бовтянгка потрібно безперестанку калатати манку з водою не менше 10 хвилин, рекомендую всі 15. Тоді манка буде тянутись за палочкою сантиметрів 5;
  • тісто й простий хліб. Одного разу був свідком, як сам та сусідні риболові тягали лише “п’ятачків” – карасиків до долоньки, наживка і хробак і мастирка і опариш. Тут один кмітливий рибалка пом’яв хліб і нацепив на гачок: через три хвилини в його садку б’єьться солідний лапоть! Також одного разу ми рибалили на платному ставку, і до обіду зловили до п’яти карасів, все було дуже сумно й неприємно, і тут моєму другу приходить в голову ідея ловити фідером на тісто. Яке ж було наше здивування коли карась “пішов”, до кінця дня ми набомбили по 5 кілограм риби;
  • перловка, її краще запарювати в термосі, так, щоб посередині залишалась суха прожилочка. Ця насадка може принести прекрасні результати;
  • консервована солодка кукурудза – ловляться карасі тільки крупнішого розміру;
  • горох. Якщо вже карась і клює на варений горох, то теж тільки крупний;
  • варена пшениця. Увага, зараз буде маленька хитрість: як спіймати великого карася? Краще коли пшениця схрещена з житом сорту третикале – це потрібно в тому випадку, коли у водоймі дуже багато карася розміром з палець і він зовсім не дає спокою, так от для того щоб виманити самих крупних особин я колись в селі ловив і кормив розпареним третікалом, на звичайну поплавочну вудочку – результат за ранок або вечір від 1-го до 3-ох карасів вагою від 700 до 900 грам.

Виважування та поведінка на гачку: дуже екстримальні. Потрібно неспішно втомити крупного карася і старатись не форсувати події, тому що губи в нього тонкі, і повідки він рве за милу душу. Після вдоху свіжого повітря можливе заспокоєння і покіра. Карасі до останнього боряться за свою свободу, намагаються завести снасті в корчі, сильно опираються виважуванню. Тому діставати їх з води одне задоволення :). Навіть перебуваючи в садку вони не зупиняються і шукають будь яку можливість вибратись звідти. Автор даного допису одного разу втратив весь улов, коли крупний карась зумів відкрити залізний садок з середини!

Методи і снасті лову:

Фідер

Місця ловлі. Насправді все дуже відносно і від водойми до водойми сильно відрізняється. Але з мого досвіду треба просто вірити в правильно обране місце. Зазвичай не потрібно кидати за хмари свою снасть, карасі ловляться на будь-якій відстані від берега. Ловіть так, щоб вам було зручно.

Тактика

  • на відміну від ляща, карася кормом на місце поставити неможливо;
  • потрібно просто вгадати зі смаком та запахом прикормки і тоді вже можна сипати й сипати;
  • тому я рекомендую все дізнатись про конкретну водойму в людей, що тут ловлять постійно і тоді експерементувати з кормом;
  • коли ви точно знаєте які саме смакові забаганки в тутешнього карася, то робимо так: 10 годівниць зі старту ловлі, потім по таймеру навіть без клювань перезакидаємо снасть з новою порцією корму. Коли починаються клювання, то стараємось вже кидати дуже точно в те саме місце;
  • якщо все робити правильно, то розмір риби зростає, а клювання стають набагато впевненішими – почнається конкурентна боротьба на дні за вашу наживку. Саме в цей час в корм можна додавати крупну фракцію: перловку, горох, кукурудзу, рублених хробаків ч що там ви дізнались про водойму.

Наживки та насадки: я просто валю карася на опариша.

Поплавкова вудка

в процесі розробки

Літня мормишка

автор – Тарас Кватерчук

Місця ловлі. Це можуть бути зарості прибережної рослинності і високі підмиті береги річок з «обраткою», абсолютно «голі» дамби ставів (куди карась виходить харчуватись нитчастими водоростями і дрібними молюсками). Карася можна впіймати фактично будь-де. Корисно буде стати на місце, яке щойно звільнив рибалка полавочник і висипав у воду чимало прикормки – часто буває так, що пасивна мастика чи тісто не викликає у карася інтересу, а парочка жвавих мотилів на гачку відразу дають результат.

Тактика. Важливо пам’ятати наступне:

  • карась часто до останнього не наважується на покльовку, тому якщо є шанс на його клювання – проводку варто робити аж до самої поверхні води, навіть якщо глибина в місці лову дуже велика;
  • ця риба не любить різких і поривчастих (не природних) рухів мормишки, тому впродовж всієї проводки слід тримати однаковий темп;
  • часто карасі навіть дуже солідні стоять під самим берегом (особливо навесні – гріються), тому спершу обловлюємо весь прибережний очеретик , навіть якщо глибина там 15-20 см і відстань від берега 20-30 см.

Наживки та насадки. В порядку результативності:

  1. Мотиль (40%), в першу чергу мотиль працює навесні і у проточних водоймах;
  2. Черв’як (25%), це вже типово ставкова наживка, він повинен бути середнього розміру, червоного кольору, і його кінці мають вільно звисати;
  3. Перловка (20%), так, так не дивуйтесь одягаємо на мормишку парочку середніх перловчин і легеньку плавну проводку на підйом – часто така насадка працює в тих ставах де карася багато, вага його 100-300гр. і де його постійно кормлять;
  4. Опариш (15%), рідко використовую його в чистому вигляді, як правило в комбінації з мотилем або шматочком черв’ячка чи п’явки;
  5. Ну і звичайно безмотилка (підсадка на гачок шматочку білого мікропору чи пінопласту).

Снасть. Варто пам’ятати, що там де є карась частенько клює і короп, тому жилка краще товстіша – 0.12- 0.14. Мормишка краще вертикальна, а не прив’язана під кутом, зеленого, зелено-сірого, чорного, або чорно-червоного кольору. Кивок повинен чітко показувати покльовку «на підйом» (75% усіх клювань). Корисно мати забродні чоботи – для того аби прогулятись вздовж прибережного очерету.

Цікаві факти:

  • найбільші карасі клюють там, де їх не очікуєш, на невеличких болітцях, де здавалося крім жаб нікого немає;
  • карась досить добре клює на безмотилку, тому частенько потрапляє в прилові разом з окунями і пліткою, проте ціле-направлено на безмотилку його ловлять рідко, а дарма;
  • найбільший карась якого мені доводилось виловити мав вагу десь 1300грам і спокусився темно-бронзовою мормишкою з підсадкою черв’яка при ловлі окуня-трав’яника;
  • частенько у самий спекотний час доби карась підіймається під поверхню води там де дерева лежать у воді, нависають верби чи росте латаття, де його можна побачити і спробувати упіймати опустивши під носа мормишку із соковитим мотилем.

Невірна розкладка: rhfhcm hb,fkrf