Жовтий ховрах у пустелі

0 Comments

2. Рослинний і тваринний світ Євразії

У холодному поясі, на півночі Євразії розташовані природні зони арктичних пустель і тундри . Зона арктичних пустель простягається вздовж узбережжя Північного Льодовитого океану.

На півдні її змінює тундра . Через суворі природні умови рослинний і тваринний світ там бідний. У зоні арктичних пустель ростуть мохи й лишайники, а в тундрі — карликова береза, полярна верба, брусниця, чорниця, морошка, журавлина.

У холодному поясі Євразії живуть також білі ведмеді, тюлені, полярні вовки, лемінги, полярні куріпки.

У помірному поясі Євразії розташовані природні зони лісів, степів і пустель .

Зона лісів розташована на південь від зони тундри. На півночі зони лісів ростуть хвойні ліси, які на півдні змінюються мішаними й широколистяними. Хвойні ліси називають тайгою . У тайзі поширені хвойні дерева (ялина, модрина, сосна), які здатні витримувати дуже холодну зиму. У мішаних і широколистяних лісах ростуть теплолюбні дерева: дуб, липа, осика, граб, клен тощо.

Тваринний світ лісів Євразії багатий і різноманітний. Тут тварини можуть знайти собі їжу, місце для спорудження житла та сховок від ворогів.

У лісах живуть також лось, білка, заєць, рись, вовк, глушець, козуля, лисиця, куниця, зубр, бурий ведмідь, дикий кабан, куріпка, сова, дятел.

Південніше лісів розташовані степи та пустелі . У зоні степів Євразії літо довге й жарке, а зима — коротка й холодна. Опадів мало.

Тут ростуть трав’янисті рослини, які пристосувалися до існування в умовах нестачі вологи: ковила, типчак, полин, півники, тюльпани.

Поширені степовий орел, перепел, куріпка, степовий жайворонок, ящірка, степова гадюка та багато гризунів (миша, ховрах, бабак, хом’як).

У пустелях Євразії буває дуже мало опадів, а влітку стоїть сильна спека. Організми, які живуть у пустелі, добре пристосувалися до виживання в умовах спеки та посухи.

Вузькі й дрібні листки, колючки, утворені з листків, довгі корені дають змогу рослинам виживати в умовах спеки і посухи.

У пустелі живуть великі тварини, які в пошуках їжі та води можуть долати значні відстані (джейран, кулан, верблюд). Дрібні тварини (комахи, павуки, ящірки, змії, піщанки, тушканчики) вдень ховаються в норах і лише вночі, коли стає прохолодніше, виходять на пошуки їжі.

У жаркому поясі Євразії розташовані зони саван та екваторіальних вологих лісів . У саванах серед високих трав ростуть пальми й акації.

В екваторіальних вологих лісах Євразії суцільні зарості утворюють вічнозелені дерева, ліани й орхідеї. Тут ростуть дерева, які мають дуже міцну й цінну деревину: залізне, червоне, чорне. У вологих екваторіальних лісах Євразії живе багато мавп, серед яких один із видів людиноподібних мавп — орангутанг.

Я досліджую світ : підруч. для 4 кл. закл. загал. серед. освіти. У 2 ч. Ч. 1 / І. Жаркова, Л. Мечник, Л. Роговська. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2021. — 144 с. : іл.

Ховрахи — цікаві факти

Ховрах — дуже мила, симпатична, кумедна тваринка. У них витягнута голова з дуже маленькими вухами. Ці звірятка мають звичку ставати на задні лапки і стояки як стопчкики. Своє ім’я ці тварини отримали від слова «сусати» (шипіти), оскільки у випадку небезпеки вони видають звуки, які нагадують шипіння чи свист. Часто ховрашків називають луговими песиками.

Особливості

Середня довжина тіла ховраха складає 18 — 25 сантиметрів, але іноді можна зустріти великого гризуна до 35 — 40 сантиметрів. Маса тіла цих звірят коливається від 200 грамів до 1,8 кілограма. Самки ховрахів майже удвічі менші за масою від самців. Таким чином у цих ссавці є виражені анатомічні відмінності між особинами різної статі.

Ховрахи, як і багато тварин, які проводять дуже багато часу під землею, мають поганий зір. Лугові собачки так само, як і людина, мають слізні залози (тільки трохи збільшені), саме з їх допомогою з очей виходить бруд і пил. Саме через підземний спосіб життя у ховрахів вушні раковини настільки маленькі, що ледве помітні.

На відміну від решта гризунів, ховрахи не мають іклів, зато у них є великі різці. Завдяки цьому перетворенню, вони можуть рити свої підземні лабіринти, не ковтаючи землю. Ховрашки мають мішки за щоками, куда вміщується значний запас їжі.

Передні лапи цих гризунів трохи менші, ніж задні, і на них є добре сформовані загострені кігті, які також можуть допомогти їм рити нори.

Шерсть цих звірків має коричнувато-сірий колір, який допомагає їм чудово маскуватися. Літом хутро дуже грубе, коротке і рідке, а до настання зими стає дуже м’яким і густим.

У хвості ховраха розміщені чутливі закінчення, завдяки яким тварина може швидко і дуже точно орієнтуватися у численних лабіринтах. У степах ці гризуни прикриваються хвостом, щоб уникнути перегріву. Довжина хвоста є трохи меншою за довжину тіла.

У середньому ці звірятка живуть три роки, однак бувають випадки, коли вік сягав 8 років.

Середовище проживання

Цікаві факти про ховрашків — середовище проживання. Зустріти цих тварин можна на всій території Євразії й у Північній Америці. Найчастіше вони вибирають для життя лісостепу лісотундри степи пустелі, а іноді й високі гори.

Нори ховрашки будують на відкритих просторах:

  • луги;
  • пасовища;
  • межі полів;
  • степи;
  • пустелі.

Вони бувають декількох видів:

  • зимові нори для сплячки;
  • літні нори для народження потомства;
  • охоронні нори (в яких вони можуть сховатися у випадку небезпеки).

Кожна окрема особина будує собі нору самостійно. Довжина тунелю доходить до 20 метрів і проходить на глибині від 1,5 до 9 метрів. Іноді тунелі проходять під водоймами. Перед входами в житло звірятка обов’язково влаштовують горбок із землі, піску й щебенів.

На поверхні тварини утворюють колонії, у яких налічується по 20-30 особин. Кожне звірятко займається своєю справою, але при виникненні найменшого натяку на небезпеку піднімається загальний переполох і всі ховаються по своїх норах. Коли небезпека зникає, тварини знову займаються своїми справами.

Харчування

Прийом їжі в даних звірят відбувається двічі в день – раннім ранком і дуже пізно ввечері. Їдять вони дуже швидко, що не встигають з’їсти, набивають в защічні мішки.

Основу раціону ховрашків становить рослинна їжа. Як правило це конюшина, полин, пирій, овес, жито, просо, пшениця й багато чого іншого. Ще ховрашки люблять молоді саджанці плодових дерев, жолуді.

Деякі види даних гризунів люблять їсти сарану, гусениці, черв’яків, жуків, коників. Іноді в раціон потрапляють пташині яйця, миші, новонароджені пташенята. Завдяки цьому в організм звірка надходять білки.

Сплять як ховрашки!

З настанням осені ховрашки починають готуватися до зимової сплячки. Вони починають посилено харчуватися, щоб запасти необхідну кількість жиру, який буде живити їхній організм під час тривалого сну, а потім спускаються у свої зимові нори. Щоб захиститися від небажаного вторгнення, гризуни закривають вхід у нору каменями й травою.

Тривалість сплячки залежить від кліматичних умов – на півдні ці гризуни сплять недовго, а на півночі сплячка займає більшу частину року. Зимовий сон триває від 5 до 9 місяців і є найміцнішим. Сплячого ховрашка можна навіть вийняти з нори, потрясти, а він може і не прокинутися.

Дані звірки можуть впадати не тільки в сезонну (зимову) сплячку, але й можуть заснути від нестачі їжі. Деяким тваринам це допомагає пережити посушливе літо. Після сплячки тварини пробуджуються голодними, знесиленими й відразу відправляються на пошук їжі.

Дитинчата

Дані звірятка часто обирають собі пару на все життя. Виношування потомства триває близько одного місяця. За один раз на світ може з’явитися від 2 до 12 дитинчат.

Народжуються дитинчата зовсім без шерсті, вони нічого не бачать і не чують. Через декілька днів (зазвичай через тиждень), малята починають обростати хутром, а через 2 тижні починають бачити. Перші місяці життя дитинчата ховрашка харчуються лише молоком матері.

Самочки цих «лугових собачок» є вкрай турботливими мамами. Поки їхні дитинчата набираються сил, підростають, мати готовить для них окремі домівки. Досягнувши віку 4-5 місяців ховрашки починають доросле, самостійне життя.

Незважаючи на те, що ховрашки можуть завдати чималої шкоди врожаю сільськогосподарських рослин, не варто забувати, що за рахунок цих тварин відбувається ґрунтоутворення нашої планети. Не варто винищувати цих милих гризунів!