Який рік був 1986 року

0 Comments

«Пам’ятаю весільну процесію, за 500 м від якої яскраво горіла станція». Очевидці згадують день аварії на ЧАЕС

Яким було 26 квітня 1986 року — день, коли вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС, розповідають ліквідатори, жителька Прип’яті та киянин, який брав участь у параді до 1 травня в той час, як з 30-кілометрової зони вже евакуювали людей.

1:23 — саме в цей час, в ніч проти 26 квітня 1986 року внаслідок невдалого експерименту з потужностями реактора стався вибух на Чорнобильській атомній електростанції. Аварія призвела до пожежі та до викиду шкідливих радіоактивних речовин у повітря.

На ранок 26 квітня військовослужбовці та працівники міліції, екстрено залучені до тушіння пожежі, намагалися власноруч ліквідувати страшні наслідки катастрофи на реакторі. В цей час місто Прип’ять — найближче до Чорнобильської АЕС — продовжувало жити своїм звичним життям. На вулиці гралися діти, дорослі готувалися до зустрічі Великодня. Хтось гуляв центром міста, хтось — одружувався, хтось робив передсвяткові закупи.

За кілька днів після цього, 1 травня тисячі людей зібралися в центрі Києва на традиційний святковий парад до Дня трудящих. Учасники параду урочисто крокували Хрещатиком, а на трибунах за дійством спостерігали ветерани праці, учасники Другої світової війни, політики, чиновники та видатні діячі культури. В цей час рівень радіаційного забруднення в столиці зашкалював, а жителів Прип’яті, яка розташована за 150 км від Києва, вже евакуювали.

Що відбувалося у квітні 1986-го та які асоціації викликає ця дата сьогодні, у інтерв’ю НВ розповідають колишній міліціонер, який розбирав наслідки аварії, жителька Прип’яті, яка була змушена покинути місто з сім’єю, ліквідатор третьої хвилі та киянин, який разом із батьками ходив подивитися на урочистий першотравневий парад.

Ігор Філіпенко, 55 років,

колишній міліціонер, був задіяний до ліквідації наслідків аварії

У 1986 році я служив у спецполку міліції у Києві — наш полк тоді стояв на Повітрофлотському проспекті. 26 квітня нас підняли по сигналу тривоги: ми були одними з перших, хто приїхав у Прип’ять для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ми були молодими хлопцями — нам було по 18−20 років, найстарші — це, може, 23 або 24 років. Пам’ятаю, що це була субота, а наступного дня, в неділю, був Великдень.

Загалом мені довелося бувати там двічі: перший раз, коли нас викликали по тривозі, з 26 квітня і до 30 квітня. Ми приїхали першими, тому, фактично, не мали жодних умов для перебування там: сухпайок, одна консерва на чотири особи, шматок сухаря. Їсти не було де, спати — теж. Це були походні умови. Вже згодом ми розбили там військове містечко. Пам’ятаю, що над головою літали гелікоптери — скидали на станцію мішки з піском та свинцем.

Ще пам’ятаю, що коли ми приїхали до Прип’яті, бачили там весільну процесію. Тобто уявіть: у 500 метрах горить станція — а горіла вона добре, була справжня заграва — і тут люди собі святкують. А все тому, що ніхто нікому не пояснював, яку шкоду для здоров’я несе оцей стронцій, уран, як сильно шкодить радіація.

26 квітня, десь о 15:00, нас вишикували на плацу біля РОВД і довели до відома, що станція могла вибухнути — на той час це було 90% вірогідності. І наказали сильно не розходитися по периметру: на випадок, якщо раптом станція таки вибухне, то щоб наші тіла не шукали по всіх околицях, бо коли всі в одному місці, легше просто вантажити і вивозити. Такі речі точно не піднімали нам бойовий дух — було дуже складно. При цьому, думки про те, щоб втекти, не було — ми робили те, що мали робити. І все.

Забрали звідти, бо війська уже почали « дзвеніти» — нахапалися багато радіації, тож подальше перебування нашої частини там прирівнювалося, фактично, до того, що ми вже були б як смертники. У нас був старшина, який пройшов війну в Афганістані. В нього був із собою дозиметр, і я пам’ятаю, що стрілка просто лежала на найбільшій поділці — навіть не рухалася, бо радіаційний фон зашкалював.

Але коли нас забрали звідти, то виїхати одразу в Київ ми не могли через цей рівень радіаційного забруднення. У Старих Петрівцях стояв пост, де в людей, які поверталися з ліквідації, заміряли рівень радіації. І в нас він зашкалював. Тож нас завернули на військовий полігон біля Старих Петрівців — зараз це полігон, на якому базується Національна гвардія України. На тому полігоні нас змусили довго митися в бані, щоб якось « вимити» забруднення. Хоча зараз я розумію, що це було просто смішно — звісно, нічого з цього не вийшло. Але командування наполягло, щоб нас таки пустили до Києва.

Десь 15 червня мене знову забрали в Чорнобиль — у полку набирали людей для того, щоб будувати житло для так званих партизанів. Це військовозобов’язані, які були призвані військкоматами і вже відслужили в армії — їх за радянських часів називали партизанами. Тож ми були в 30-кілометровій зоні від Чорнобиля і будували для них, грубо кажучи, бараки.

Ігор Філіпенко (з двох, які присіли, він – праворуч) з товаришами по службі / Фото: Фото з архіву героя

Звичайно, це відбилося на здоров’ї і моєму, і моїх товаришів по службі. Наш полк був першим воєнізованим полком — до наших обов’язків входило допомогати міліції під час надзвичайних ситуацій. По суті, це те, що згодом робив Беркут, до прикладу. І замість того, аби дати нам час перепочити після такої важкої роботи, нас змусили брати участь у велогонці світу — тоді саме проходили такі змагання і ми мали нести службу, щоб забезпечити громадський порядок під час цієї велогонки.

Тоді прилетіла делегація, здається, японська, щоб взяти участь в цій велогонці, то члени цієї делегації, зійшовши з трапу літака, одразу повернулися назад — відмовилися брати участь у заході. Адже вже у ті часи в них були такі високоякісні японські годинники, які пілікали через підвищений рівень радіації. І вони полетіли назад. Радіаційний фон у Києві був надзвичайно високим.

Ніхто з нашого оточення не знав, де ми і що ми. Навіть наші батьки — ми підписали документ про нерозголошення про участь в ліквідації аварії на ЧАЕС терміном на 25 років.

Чи отримали ми якісь пільги або інвалідність через участь у ліквідації? Хто як. Є просто « чорнобильці», а є особи, які отримали групу інвалідності як чорнобильці. Що ж до мене, то єдине, що дає мені зараз держава Україна — 50% знижки на послуги ЖКГ. Все, більше не маю жодних пільг.

Інвалідності не маю, бо не маю зв’язків для цього. В той час не оформив, а зараз, після того, як пройшло вже стільки років, просто неможливо довести, що проблеми зі здоров’ям — це саме через Чорнобиль. Але я не скажу, що я здоровий — ні, в мене купа захворювань. Але не знаю, як довести зв’язок з ЧАЕС.

Стронцій виводиться з організму людини протягом 500 років. Людина в могилі — але ще «фонить»

Ми отримали смертельні дози опромінення. Коли нас забирали, то в нас було по 70−80 рентген — це те, що офіційно писали у військових квитках. При тому, що 50 рентген — максимум, що могла би отримати людина. Пам’ятаю, що через кілька днів після повернення до Києва у деяких людей із вух, носа просто йшла кров. Але нам казали на це: «Нічого страшного, будете жити». Це сьогодні я розумію, що то були перші ознаки променевої хвороби.

З полку — а це тисяча осіб — сьогодні з нас залишилося в живих, мабуть десь чотири десятки людей. Багато хто помер молодим, у 40, 45 років — навіть не доживши до п’ятдесяти років.

Сьогодні, навіть через стільки років, 26 квітня для мене — це день, який досі асоціюється із цією от мобілізацією по тривозі. Багато хто каже: минуло вже 35 років, можна було би і забути про все. Але стронцій виводиться з організму людини протягом 500 років. Тобто людина лежить в могилі — але ще «фонить». Тож 35 років — це небагато. Я і досі пам’ятаю все.

Анжеліка Костюченко, 51 рік

мешканка Прип’яті, була евакуйована в 1986-му разом з родиною

Ми з батьками проживали у місті Прип’ять із 1972 року. Там мали трикімнатну квартиру на сьомому поверсі, яку отримали мої батьки. Мама була, що називається, «передовик труда». Самі вони — місцеві, чорнобиляни. Я навчалася у школі № 3, там був гурток барабанщиць, де я займалася.

У 1986 році мені було 16 років, тому я добре пам’ятаю квітневі події. На той час навчалася у медичному училищі в Чорнобилі, тому щодня їздила туди на автобусі на навчання. 26 квітня, а це була субота, я прийшла на автостанцію в Прип’яті, щоб сісти на автобус до Чорнобиля. Тамтешня автостанція — найближча до Чорнобильської АЕС точка у місті. На годиннику було опів на сьому, ранок, але всюди була міліція. Та ніхто нічого не знав, не казав, що саме відбулося. Сказали тільки, що на Чорнобиль не буде ніяких автобусів, і я повернулась додому.

Ми ходили містом, як завжди, нічого нам не розповідали, тож все було, як завжди. Діти всі гуляли на вулиці — коли я повернулася додому з автовокзалу, то мій менший брат, молодший за мене на 11 років, теж гуляв на вулиці. Мама з малим ходила до станції на городи, носили землю. Потім дуже через це хворіли.

Ілюстрація з обкладинки видання Прип’ять. Фоторозповідь про одне з наймолодших міст України, що завдячує своїм виникненням спорудженню на р. Прип’ять Чорнобильської АЕС / Фото: З архіву Анжеліки Костюченко

Проте наступна ніч була неспокійною. Ми жили біля залізничної станції, тож я пам’ятаю, що люди потроху виїжджали. А вже 27 квітня, починаючи з другої години дня, з Прип’яті почали вивозити людей. Дехто виїжджав на авто, дехто — на автобусах. При цьому, люди тоді не виїжджали аж так далеко — багато хто просто виїздив у села неподалік.

Ми виїхали своїм ходом у село біля кордону з Білоруссю. Були там до 3 травня. Звичайно, коли людей вивозили, то ніхто не казав, що це — назавжди. Нам сказали, що виїхати потрібно тимчасово — на 2−3 дні, тому люди не брали з собою багато одягу, речей. Брали те, що не шкода, так би мовити. І саме необхідне — документи, наприклад. І їжу на кілька днів. Але коли після 4 травня ми потрапили до Києва, стало зрозуміло, що до Прип’яті більше не повернемося.

Катастрофа на ЧАЕС підірвала здоров’я: мої батьки, хоч були і дуже молодими, вже повмирали, їх нема. Я також постійно лікуюся, маю третю групу інвалідності. Пенсія — 2 тис грн, плакати хочеться від того, що це такі суми. Це — несправедливість.

Знімок, який був надрукований у фотокнизі про Прип’ять: пані Анжеліка – третя праворуч / Фото: Фото надане героїнею матеріалу

Десь уже з початку двотисячних ми почали їздити до зони відчуження. Були в самій Прип’яті, також в селі Залісся неподалік Чорнобиля — там похована бабуся. Прип’ять заросла, складно щось там впізнати.

Мені дуже шкода наше місто, нашу Прип’ять — ми всі її дуже любили. Це було справді гарне місце, красиве місто. Хоч і пройшло багато часу, досі шкода через те, що відбулося. Все, що залишилося у мене зараз — це фотографії, також книжечки про Прип’ять. Одна з них була куплена незадовго до аварії. Тепер це — дуже цінна річ для мене.

Ігор Дармостук, 39 років

киянин, брав участь у першотравневому параді в той час як з Прип’яті вже евакуювали людей

На кінець квітня 1986 року про аварію на Чорнобильській АЕС ніхто серед пересічних киян не знав. Невеликий поголос ходив, але тотального переляку не було.

Мені було всього 4 роки. Проте події я пам’ятаю дуже чітко. Правда, причина цьому — не Чорнобиль. Перед аварією ми з батьками тільки-но переїхали в нову квартиру на Борщагівці, а за кілька днів я зламав руку і ходив із гіпсом.

1 травня 1986 року всі навкруги збиралися йти на першотравневу демонстрацію. Я поточнив у мами — ніхто із дорослих не боявся ніякої радіації — про неї взагалі не говорили. Натомість на підприємствах і установах активно заохочували брати участь у «майовках», кликали на вулицю і просили брати із собою дітей.

За відчуттями моїх близьких, Київ на травневі мав виглядати взірцево святково і влада всіляко спонукала громадян до масової святкової активності. Я, мама і тато вирішили долучитися до загального святкування і включитись у демонстрацію. Але добутися перепустки в головну святкову колону, що крокувала Хрещатиком, у нас не вийшло. І ми вирішили стати частиною імпровізованої колони святкових перехожих, що йшли проспектом Перемоги від Нивок аж до цирку. Людей була сила-силенна, дорослих, дітей, літніх. Погода чудова, сонечко. Всі усміхнені і щирі — свято.

Коли військові будуть нас евакуювати, я маю швидко взяти кілька найулюбленіших іграшок

Ми лишилися на площі Перемоги до вечора, щоби дивитися святковий салют. Під вечір погода почала псуватися, стало сильно холодно, а згодом взагалі почався дощ. Змоклі і замерзлі ми дісталися додому, я ліг спати, а у батьків була безсонна ніч. В ніч з першого на друге травня « голоси» — так називалися іноземні радіостанції типу Голоса Америки, що транслювали на Радянський союз антирадянський контент — почали активно поширювати інформацію, мовляв, у Києві фонить через край, а влада вигнала народ на демонстрацію. Передавали щось і про дощ, який був дуже токсичним.

Наслідки безсонної ночі батьків я відчув на ранок 2-го травня. Мене ще до сніданку довго і ретельно мили із милом, яке втрапило мені в очі і я верещав. А потім почалися одноманітні дні із тотальним домашнім арештом. Без виходу на вулицю я просидів аж до 19 травня. В цей проміжок часу мої батьки намагалися знайти бодай якийсь квиток, щоб вивезти мене із міста. Я пам’ятаю, як мама чергувала ночами біля квиткових кас Аерофлоту, пам’ятаю що мені забороняли тертися біля вікна і виходити на балкон, а кватирка завжди була замкнена.

Пам’ятаю, «що всім треба їсти йод» і добре пам’ятаю настанови, що коли військові можуть прийти нас евакуювати, я маю швидко взяти у торбинку кілька найулюбленіших іграшок і поводитися чемно.

А 19 травня ми із мамою вилетіли до Казахстану. Там у місті Кокшетау жили батьки мого тата. Коли мама спускалася зі мною на руках по трапу ми стали зірками. Я цього не пам’ятаю, але в моїй родині — це легенда. Уявіть, з літака із Києва, який по плітках вже давно згорів від радіації, по трапу спускається молода жінка із дитиною на руках, дитина заплакана, а рука у неї в гіпсі.

1986 – рік якої тварини і що для неї характерно?

1986 рік став роком Вогняного Тигра. І це, якщо вірити східному календарю, вплинуло на людей, народжених цього року. Знак року управляє емоціями, які людина посилає суспільству, а також внутрішньою структурою особистості.

  • Загальні відомості
  • Особливості Вогняних Тигрів
  • Жінки
  • Чоловіки
  • Робота і кар’єра
  • Любов і сім “я
  • Сумісність
  • Характеристика астрологічних знаків

Загальні відомості

За китайським календарем 1986 рік почався 9 лютого, а закінчився він 28 січня 1987-го. Тож помиляються ті, хто трактує східний гороскоп за звичним нам календарем. Люди, які народилися в січні 1986 року, а також на початку лютого, належать до знаку Бика. І часто люди помилково вибирають собі тотемну тварину тигра, хоча талісманом для них стане вол.

Тигр – тварина, яка не звикла підкорятися, але свій статус вона не завжди завойовує працею і старанням. Це лідери і бунтарі, амбітні та імпульсивні натури. Вони вміють оволодівати розумами, вони прагнуть до цього, але часто переоцінюють свої сили.

Якщо хтось наступив Тигру «на горло», він тут же відповість. Знак року впливає не тільки на здатність реагувати на соціальні явища, а й на відносини з самим собою.

Тигри можуть страждати від власних амбіцій, але поступитися, проявити м’якість часто просто не можуть. У характері цих людей є конфліктний початок, і тільки якщо вони спробують краще себе дізнатися, зможуть втихомирити слабкості і вади і зуміють розвинути дійсно сильні сторони.

Особливості Вогняних Тигрів

Люди 1986-го року народження – це ті, кого сьогодні називають двигуном суспільства. Вони створюють тренди, вони починають керувати, вони вміють перебудовувати своє життя. Народжені цього року люди від природи наділені позитивною енергією, активністю, миролюбністю, умінням надихатися і пожинати плоди свого натхнення.

Якщо такі діти виховувалися в гармонії і любові, свої лідерські якості вони розвинуть сильно: вони будуть доводити розпочате до кінця, вони очолять сміливі проекти і не рятують перед труднощами.

Але якщо в дитинстві цих людей гнобили, якщо їх недолюбили, вони можуть затриматися на гойдалках, які злітають від відчуття власної геніальності до відчуття своєї ж нікчемності. Одні й ті схильності, природні риси і задатки по-різному розкриваються при впливі соціуму в дитячі роки.

Жінки

Жінки, народжені в рік Вогняного Тигра, самостійні, які прагнуть до незалежності натури. Вони знають свої сильні сторони, вміють порозумітися з власними слабкостями. Тихе і розмірене життя їм не подобається, їм хочеться відчувати життя всіма сенсорами. Вони вміють знайти своє місце, і навіть лідерський дух не змусить їх піти на скандал, якщо на даний момент їх місце недостатньо високо. Вони зуміють навіть на не найпримітнішій посаді зробити яскраву кар’єру.

Це красиві жінки, які манять, від природи знають ціну своїм зовнішнім даним. Вони вміють зробити акцент на них, відвівши увагу від невеликих недоліків. У юні роки жінки Тигри не можуть поскаржитися на чоловічу байдужість. Вони милі, чарівні, тактовні, вміють уявити себе у вигідному світлі.

Їм не відмовиш в оптимізмі, але заснована ні на чому віра в успіх – це не про Тигрів. Спочатку вони реально оцінюють обстановку, потім переконуються, що в досягненні мети їм вистачить напористості і сил, а вже потім прогнозують успіх.

Як правило, жінки Тигри мають приємний голос, уміння слухати і чути. Навіть якщо вони не красномовні, то природна лаконічність не дозволить комусь підозрювати у них відсутність ораторських навичок. З ними приємно поговорити, вони вміло підтримують розмову і своєю посмішкою показують всіляке розташування до співрозмовника.

Сильні сторони жінок Тигрів:

  • краса і привабливість, вміння максимально яскраво вибудувати свій образ;
  • комунікабельність, тактовність, лаконічність;
  • готовність змінювати обстановку, плани, часові пояси, якщо це потрібно для саморозвитку;
  • невимушеність, легкість на підйом;
  • вміння домагатися поставлених цілей, раціональне мислення.

До слабких сторін жінок цього знака можна віднести неготовність примирятися з вадами і слабкостями партнера, впевненість у собі, що межує зі снобізмом.

Ці дами можуть бути зарозумілі, хоча і ховають цю якість за милою посмішкою і обхідністю.

Чоловіки

Більшість чоловіків цього знака прагнуть до руху, активності, зміни картинки перед очима. Тигр чарівний, тому на пригоди з ним часто погоджуються навіть малознайомі люди. У ньому є природний шарм, він вміє переконувати без зайвих слів. Він знає, як себе піднести і не робить кроків у бік, коли мова заходить про самопрезентацію.

Якщо егоїстичний початок у ньому мало виражено і з дитинства батьки привчили його до великодушності, колективізму, це людина, готова на найвищі цілі. Власна гординя і звичка шкодувати себе не стануть головним непрохідним бар’єром на його шляху. Але якщо дитину Тигра балували, його ж егоїзм стане головною перешкодою по життю. Такі чоловіки схильні жаліти себе і сумніватися, коли вже всі кругом впевнені, що все добре і треба діяти. Він може рятувати в останній момент, і це йому дуже шкодить.

Це імпульсивні, енергійні люди, які швидко закохують в себе оточення. Якщо такий чоловік колись, навіть епізодом, позначився в чиєсь житті, його складно забути.

Він дарує емоції, здається, що з ним і час тече інакше і навіть повітря інше. Але іноді лідерський характер переходить у бунтарський. І це трапляється також через певні обставини в дитинстві. Якщо дитину не навчили програвати, це призведе до агресії в дорослому віці – щодо чужого успіху і власних промахів.

Сильні риси чоловіка Тигра:

  • яскравість, енергійність, емоційність;
  • діяльність і любов до пригод, вміння ризикувати і йти далеко за своїми цілями;
  • активність і бажання вести за собою;
  • вміння підтримати бесіду, налаштувати на світ;
  • дипломатичність і відсутність схильності до драматизації та панікерства;
  • безстрашність і чесність.

Але є в Тигрі і непостійство.

Якщо партнер стає жертвою його імпульсивності, Тигру складно попросити прощення, ще складніше змінитися на догоду близьким.

Він легко йде на провокації і не промовчить там, де варто було б проявити стриманість.

Робота і кар’єра

З Тигрів виходять хороші начальники, сміливі і рішучі управлінці. Вони не скромують там, де потрібна швидкість реакції і вміння виставити себе вперед. Вони не упустять хорошої посади, не стануть вираховувати ризики, якщо справу потрібно вирішувати прямо зараз. Але вміє Тигр і вичікувати момент. Він погодиться на скромну посаду, якщо розуміє, що вона принесе йому певну вигоду. Він готовий відсидітися в укритті, щоб перед черговим кар’єрним стрибком бути повним сил і не помилитися в атаці.

Що може перешкодити Тигру в роботі, так це захопленість новими ідеями.

Через них він закидає старі, і це випадок, коли гонитва за двома зайцями призводить до подвійного провалу. Тигр звик перемагати, він болісно переносить поразки, але готовий зібратися, якщо ситуація вимагає.

З Тигрів виходять хороші держслужбовці, грамотні економісти. Вони сильні в бухгалтерії, можуть досягти висот у підприємництві. Творча робота їх теж приваблює, але якщо поруч немає сильних конкурентів.

Любов і сім “я

У любові представники знака проявляють себе рано. Вони швидко вчаться завойовувати, можуть швидко остигати до того, хто вже побував у їхніх коготках. Тигру важливо знати, що він невідпорний, тому скупий на похвалу партнер точно його не влаштує. У родині Тигри не брешуть, не потерплять і брехні від партнера. Вони не втілюються і не імітують бурхливих почуттів навіть з лестощі – це ображає їх самих.

Тигри спокусливі і сексуальні, від партнера вони чекають підпорядкування та гри за їхніми правилами.

У сім’ї вони будуть домінувати, а якщо друга половинка пред’явить свої вимоги, Тигри будуть злитися і гарчати. Вони можуть бути великодушні, лояльні, але тільки до тієї пори, поки партнер лестить ім. Навіть якщо людина, з якою вони ділять дах, помиляється і обманює, Тигри будуть прощати його, поки той співає їм дифірамби і клянеться виправитися.

Сумісність

Хорошим союзом можуть бути відносини Тигра і Коня. Їм не буде нудно разом, вони не стануть засиджуватися вдома, коли у світі стільки всього цікавого. Але відносно фінансів обидва знаки схильні до марнотратства.

Тигр і Собака – це пара, де партнери будуть допомагати і доповнювати один одного. А ось з Мавпою Тиграм краще не стикатися. Навряд чи вийде хороший союз з Півня і Тигра, хоча такі трапляються, якщо обидва партнери схильні до рефлексії.

Не нудно разом буде двом Тиграм. Пристрасний роман вийде у Тигра зі Змією, але не завжди у нього буде продовження.

Важко Тигру ужитися в згоді з Биком, а ось зі Свинею спільну мову знайти можна. Складно побудувати і відносини з Козою – ці знаки будуть наповнювати життя один одного конфліктом і пошуками винних, хоча все це їм обом в тягість.

Характеристика астрологічних знаків

Найбільш точна характеристика – це опис року народження і знака зодіаку.

  • Овен. Лояльний хижак, щирий і відкритий, подобається людям. Важко змиряється з запереченнями і перешкодами. Нудно з такою людиною точно не буде.
  • Телець. Обережний, раціональний, який вміє вичекати момент. Не позбавлений мстивості, образливий і потайний. Не любить починати все заново. Сильна сторона – вміння справлятися зі своїми емоціями.
  • Близнюки. Сміливі і активні, йдуть на поводу у своєї фантазії. Особистість здатна досягти найвищих вершин, але часто розтрачує себе по дрібницях. Авантюристи, яким щастить, але вони не завжди це цінують.
  • Раку. У житті їм потрібна рівновага, і якщо хтось зазіхає на неї, вони виходять із себе.

Честолюбні і сміливі, вони вибирають роботу, яка здатна принести їм незалежність.

Здатні до саморозвитку і духовного зростання, намагаються стати кращими.

  • Лев. Серйозний і гордий, дуже цінує свою велич, репутацію, діловий імідж. Він лояльний і великодушний, але якщо їм починають користуватися, стає образливим і ранимим. Любить сяяти і може допомогти засяяти іншим. Повсякденне тихе життя не для нього, йому завжди потрібна дорога, на якій він проявить свою царчу стати і могутність.