Що таке молитва у християнстві поясніть

0 Comments

Зміст:

#1 — З чого починається молитва?

16 травня «Живе телебачення» у прямому ефірі презентувало проєкт «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе». У ньому Глава УГКЦ роздумує про важливі християнські істини і намагається доступно пояснити їх глядачеві. У першому випуску він говорив про те, з чого починається молитва.

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні ми хочемо розпочати з вами серію роздумів на тему молитви. Молитва як один із найважливіших елементів християнського життя, зокрема у теперішніх обставинах, є, мабуть, у центрі уваги нас усіх. Ми молимося. Ми молимося в різних обставинах, з різних нагод, у різний спосіб. У молитві часом просимо про різне. Але що таке молитва? У чому є особливість саме християнської молитви? І чому молитися для всіх нас є так важливо?

Насамперед хочу підкреслити, що Святі Отці називали молитву диханням душі. Коли людина є живою, вона дихає. Навіть більше, коли переживає якесь фізичне навантаження, швидко іде або починає бігти, тоді починає, природно, частіше дихати. Дихання є однією з суттєвих ознак життя. Бо хто не дихає, той, властиво, не живе. Він уже мертвець. Щось подібне є з молитвою.

Молитва — індикатор духовного життя

Молитва є індикатором, ознакою духовного життя. Коли хтось не молиться, має певні труднощі в молитві або починає щоразу менше молитися, тоді це означає, що духовне життя такої людини починає потрохи завмирати. І навпаки. Коли ми переживаємо якісь нові небезпеки, виклики, труднощі, які мусимо долати, то цілком природно, що наше серце, наша душа, наш дух потребують частішої і глибшої молитви для того, щоби мати необхідну силу йти вперед, рухатися дорогою християнського духовного життя. Що ж таке молитва?

Молитва — спілкування

Молитва — це спілкування, розмова між людиною і Богом. Святі Отці, щоб пояснити динаміку цього спілкування, цього діалогу, цієї розмови, наводять нам приклади того, як ми будуємо стосунки між людьми, між особами. Щоб спілкуватися з особою, потрібно мати з нею добрий стосунок. Спілкування між людьми, зокрема в контексті цієї пандемії, також може набрати нових труднощів.

Ми дуже часто, спілкуючись з іншою людиною, іншою особою, маємо велику небезпеку її не чути. На неї ми начебто проектуємо особисте «я». Часом, коли ми навіть говоримо з іншою особою, створюється враження, що говоримо самі із собою. Коли особа, яка є поруч, хоче нам щось сказати, ми часто її не чуємо. Тому інколи навіть рівень нашого голосу, гучність нашої розмови з іншою особою може зростати. Бо, коли хтось до мене промовляє, а я не чую, тоді він, цілком природно, намагається голосніше до мене промовити, щоб я все ж таки дослухався. Щось подібне є в нашій молитві.

Молитва — спілкування з Божественною особою

Дуже важливо зрозуміти, що в молитві ми спілкуємося з іншою — Божественною — особою. Тому так важливо до неї підготуватися: зупинитися, усвідомити, перед Ким я стою, до Кого я звертаюся, до Кого скеровую свою увагу і до Кого я маю відкрити своє духовне вухо. Тому дорогою підготування до молитви є дорога підготування нашої уваги. Каже Христос: «У вашій молитві не будьте многослівні, як погани, бо вони думають, що у своєму многослів’ї будуть почуті. Ні. Ти, як молишся, зайди у свою кімнату, зачини за собою двері і промовляй до твого Небесного Отця, який є у тайні. Щоби Він, побачивши тебе у таких обставинах, міг тобі відповісти». Очевидно, що тут не йдеться лише про якусь кімнату з фізичними стінами, йдеться про мій внутрішній духовний світ, який я маю сконцентрувати довкола цієї розмови, цього діалогу. Я маю поставити себе перед обличчя іншого «Я» — того Бога, до якого я починаю звертатися.

Моляться всі

Усі люди моляться, незалежно від того, чи вони вірують в Бога. Навіть атеїсти моляться. Вони звертаються, навіть подумки, до того, кого вважають взірцем для себе або сильнішим від себе: в той чи інший спосіб будують діалог зі своїм начальником, говорять з тим, кого вони бояться.

Молитву розпочинає Бог

Християнська молитва є цілком інакша. Християни завжди усвідомлюють, що ініціатором такого діалогу, такої розмови є не ми, а Господь Бог. Це Він перший стукає до мого серця. Це Він перший хоче до мене заговорити, навіть тоді, коли я Його не знаю, не чую, я від Нього втікаю. Він перший торкає мого серця і викликає мене до цієї розмови. Тому суттєвою річчю, дуже важливим елементом християнської молитви є присутність Святого Духа. Дух Святий є тим, хто першим торкає мене і витягає мене з моєї самотності, зацикленості на самому собі. Дух Святий є той, хто провокує мене шукати Бога, шукати іншого. Тому ми називаємо Духа Святого учителем молитви.

Дух Святий спонукає людину до молитви

Ми, християни, є ті, які отримали разом з нашим Хрещенням дар Святого Духа. Коли ми заходимо у нашу внутрішню кімнату, у своє серце, розуміємо, що воно не є порожнім. Там, у глибині свого «я», у глибині свого внутрішнього світу, на самоті, коли я є сам зі собою, я остаточно відходжу Божу присутність. Він є там присутній. Тому що ми християни, згідно зі словами апостола Павла, є храмом Святого Духа. І той Дух Святий промовляє, говорить у нас. Святий Ігнатій Богоносець говорить про те, що Дух Святий у глибині нашого серця дзюркоче подібно до живої води, подібно до річечки, яка дзюркоче і намагається пробитися з мене назовні, вивести мене з моєї самотності і ввести мене у діалог з Богом.

Молитва — відповідь людини на запрошення Бога

Це є перша, дуже важлива постава — щоби я зрозумів, що я повинен відповісти своєю молитвою. Я своєю молитвою відповідаю на певний поклик, на певне запрошення. Я у своїй молитві не повинен молитися до себе самого, говорити сам зі собою, не повинен молитися до своїх потреб. Я у своїй молитві повинен передусім розпочати спілкування, діалог, розмову з моїм Богом, до якої Він мене запрошує, до якої Він мене надихає, до якої Він мене, якщо хочете, провокує, навіть ставлячи мене в різні життєві обставини. Бог до мене говорить, а я повинен прислухатися і відповісти.

Спершу слухання — тоді відповідь

Дуже важливою порадою, як почати молитися, як робити перші кроки в молитві, як навчитися правильно молитися, є, щоби ми, перед тим як почати говорити своє до Бога, все ж таки хоча би трішечки відкрили своє вухо і послухали Його. Тому той, хто вчиться молитися, нехай на початку кожної молитви прочитає якусь маленьку фразу зі Святого Письма, зокрема зі Святого Євангелія. Послухати Бога, який до мене говорить через Боже Слово, а тоді питатися у своєму серці: «Що я маю на це Богові відповісти?»

Молитва — таїнственна справа

Отож наша молитва як діалог, як боголюдське спілкування, є таїнством, таємницею. Тому й каже Христос про цю таємницю, яка здійснюється в кімнаті моєї уваги, мого серця, за зачиненими дверима. Ця таємниця не є чимось таємним, але є таїнственним. Каже псалмопівець, що молитва — це коли безодня взиває до безодні. А справжня молитва — це діалог від серця до серця — коли Бог відкриває своє серце до мене і хоче, щоби я відкрив своє серце до Нього. Тоді ця молитва буде мати добрий фундамент, добру основу.

Як тільки я займу позицію відкрити власне серце до Бога перед тим, як почати щось йому казати, і буду готовий спершу послухати, а потім говорити, тоді початок молитви буде добрий. Бо якщо я починаю свою молитву зі своїх слів, зі своєї, як каже Христос, багатослівності, то часто можу не відрізнятися у своїй молитві навіть від поган, невіруючих людей, які мають багато що сказати якомусь абсолютові, своєму божкові, мають багато до нього претензій. Але дуже важливо для нас, християн, справді відчути, що молитва не є моїм першим кроком. До цього діалогу, до цього спілкування мене запрошує мій Творець.

Молитва — розмова з рідною особою

Дух Святий, який сходить на нас, Дух Святий, якого ми отримали у Тайнах Хрещення і Миропомазання, який є учителем молитви, Він у нас промовляє. Святий апостол Павло говорить про те, що Дух Святий є влитий у наші серця і Він з нашого серця говорить до Бога: «Авва Отче!» Це означає, що ця розмова з Богом є абсолютно інакша, якщо там говорить у нас Дух Святий. Бо «Авва» означає «Татусю». Ми говоримо в молитві до Бога не як до якогось зовнішнього потужного тирана, до якоїсь сили, якої треба боятися. Ні. Християнин у своїй молитві у Дусі Святому говорить до Бога, як до рідної особи. Ми добре знаємо, що розмова між чужими має один характер. Ми, коли говоримо з чужими або з тими, кого остерігаємося, не все їм скажемо. Спілкування з ними проходить на особливому рівні, в особливий спосіб. Ми відчуваємо часом загрозу перед цією чужою, інколи й ворожою для мене істотою. А Дух Святий, який влитий у наші серця, налаштовує нас до розмови з нашим Небесним Отцем як з рідним татом. Для нас, християн, Бог не є ворожою, чужою, зовнішньою, небезпечною для мене силою. Але є Тим, від кого залежить моє життя, моє майбутнє, хто мене любить, мною дихає. Я говорю з Богом, як з рідною особою, яка мене любить.

Нехай, можливо, ці перші наші думки, застанови про фундаменти, особливості християнської молитви допоможуть нам рухатися далі, зростаючи в молитві, спілкуючись з нашим живим Богом — Отцем, Сином і Духом Святим.

Що таке молитва в християнстві?

Про значення молитви як найважливішої частини духовного життя писали у своїх працях багато видатних отців Церкви. Одні з них називали її “спілкуванням людини з Богом”, інші – шляхом встановлення живого контакту з вищими силами. Але всі при цьому сходилися в одному: молитва, що змінює долю, може бути тільки за умови глибокої віри в того, до кого вона звернена.

  • Призначення молитов
  • Прославлення Господа Бога
  • Прохання про ніспослання Божої допомоги
  • Молитви безплотного духу – охоронця і захисника
  • Клопотання про ближніх
  • Молитовне покаяння
  • Подяка, що приносить Творцю
  • Молитви, виголошені при здійсненні таїнств
  • Форми і види молитов
  • Що таке внутрішня молитва і яка її відмінність від зовнішньої?
  • Що таке “молитва затримання” і коли вона читається?
  • Критика “молитви затримання”
  • Яким молитвам віддати перевагу

Призначення молитов

Починаючи з того, що таке молитва, слід відзначити п “ять її основних призначень. Це прослава Всевишнього як Творця миру, подяка за ніспослані Ним милості і прохання про допомогу в життєвих потребах. Крім того, звернення до Господа і вищих небесних сил може містити покаяння у скоєних гріхах і клопотання про ближніх. В окрему групу прийнято виділяти так звані таємнозверучі молитви, читані священиком під час здійснення ним святих таїнств.

Прославлення Господа Бога

Згідно з традицією, починати і завершувати моління прийнято возношенням хвали Творцю. Навіть коротке словосполучення “Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі” може бути дуже сильною молитвою, коли його наповнює жар сповненого вірою серця. Існує також багато інших хвалебних молитов, які прославляють Господа за Його Божу досконалість, а також довготерпіння, яке виявляється щодо людських гріхів. Їх прикладами можуть служити, зокрема, 99-й, а також 103-й псалми.

Господь Бог, який явився людям в образі Ісуса Христа і прийняв заради їх спасіння хресні муки, став втіленням безмежної любові і жертовності. Чада Божі знаходяться в неоплатному боргу перед Ним за всі явлені їм благодіяння, віддати за них можуть лише сповненням Його заповідей. Тому говорячи про те, що таке молитви в православ ‘ї, важливо підкреслити, що вони є виконанням волі Сина Божого, який наказав підносити їх Отцю Небесному. Ісус залишив Своїм учням текст молитви “Отче наш”. Він наводиться в цій статті.

Прохання про ніспослання Божої допомоги

Оскільки людина за природою своєю слабка і не може обійтися без допомоги небесних сил, то постійно змушена вдаватися до прохальних молитов. Їх існує великий натовп. Однією з них є наведена в статті молитва Миколі Чудотворцю, в якій міститься прохання про його клопотання за нас перед Престолом Всевишнього. У ній через посередництво Божого угодника випрошується як прощення скоєних гріхів, так і визволення від повітряних митарств після закінчення земної дороги.

Дуже поширеним прикладом з цієї області може служити і добре відомий всім вираз: “Господи, помилуй!” Також дуже сильною молитвою є наведене у статті звернення до Святого Духа, що починається зі слів: “Цареві Небесний утішителю”. Воно звучить майже у всіх щоденних богослужіннях.

Молитви безплотного духу – охоронця і захисника

До цієї ж категорії належать молитви ангелу-хранителю, якого Господь посилає для захисту кожного віруючого, що пройшов обряд святого хрещення. Одну з них наводять у статті. Цей безтелесний дух завжди незримо присутній поруч з нами, захищаючи від бід і нещасть, що насилаються ворогом роду людського. Прийнято вважати, що молитва ангелу сповнюється особливо швидко саме тому, що він завжди йде за людиною, не залишаючи її до останньої хвилини життя, якщо тільки той не віджене її своїми тяжкими і нерозкаяними гріхами.

Клопотання про ближніх

Для того щоб повною мірою зрозуміти, що таке молитва в християнстві, важливо пам ‘ятати слова Ісуса Христа, який зі сторінок Євангелія наказав усім Своїм чадам підносити прохання не тільки за самих себе, а й за інших людей, в тому числі і за ворогів. У зв ‘язку з цим правдиво віруюча людина не може обійтися без клопотових молитов. У них він запитує ніспослання Божої благодаті всім, хто живе на землі, а особливо рідним і близьким.

До цієї ж категорії належать і молитви про покійних, оскільки вони потребують нашого клопотання перед Богом, про прощення їхніх гріхів і дарування вічного життя. Однак на відміну від молитви Миколі Чудотворцю, де мова йде про позбавлення від посмертних митарств самого молящегося, в них йде мова про упокоєння душ інших людей, які завершили свій земний шлях і обтяжені гріхами.

Молитовне покаяння

Оскільки людська природа пошкоджена первородним гріхом, то протягом усього свого життя він безперестанку порушує Божі заповіді, а отже не може обійтися без глибокого і щирого покаяння. Що таке молитва в християнстві, якщо не дорога в Царство Боже, врата в яке, як відомо, відтворені лише тим, хто омив сльозами каяття свої вільні і мимовільні гріхи? Тому святі отці церкви чимало потрудилися, щоб допомогти нам лаконічно і в той же час ємко і переконливо висловити перед Господом жаль у скоєному.

Іноді це молитви, звернені безпосередньо до Господа, а іноді до його святих угодників, у яких випрошується посередництво у справі спасіння душі. Підносячи, наприклад, молитву Миколі Чудотворцю, віруюча людина просить його посередництва перед Богом у даруванні прощення гріхів, скоєних протягом усього життя.

Подяка, що приносить Творцю

За всі виявлені Христом благодіяння люди можуть віддати лише подячними молитвами. Вони багато в чому схожі з тими, що прийнято називати хвалебними, але відрізняються від них тим, що вимовляються, як правило, з нагоди будь-якого конкретного благодіяння, звершеного Господом, наприклад позбавлення від недуги, дарування рясного чадороддя і т. д.

У наведеній вище молитві Миколі Чудотворцю викладається прохання про його клопотання перед Богом, але на завершення дається обіцянка у разі сповнення бажаного прославити Господа. Тобто мова йде про подячну молитву – єдине можливе спорудження, яке смертна людина здатна принести вишнім силам.

При сприятливому збігу тих чи інших життєвих обставин, люди, причому навіть невіруючі, часто вимовляють: “Слава Богу!”, не вкладаючи в ці слова ніякого релігійного сенсу, настільки звичними і розхожими вони стали. А між тим, що таке молитва, як не звернення до Господа з найрізноманітніших приводів, у тому числі і з метою висловити Йому свою вдячність. Тому дане словосполучення, незважаючи на його короткість, можна з повною основою віднести до подячних молитов.

Молитви, виголошені при здійсненні таїнств

Існують також особливі таємносверючі молитви, що змінюють долі людей і дозволяють їм здобути благословення Господнє. Читаються вони виключно під час здійснення святих таїнств – релігійних обрядів, в результаті яких вірянам ніспосилається Божа благодать і Його рятівна сила.

Таких обрядів сім: хрещення, причащення (євхаристія), миропомазання, покаяння (сповідь), елеосвящення, а також таїнства шлюбу і священства. Всі вони виконуються священиком, за винятком тих випадків, коли він відсутній, а життю людини, яка бажає негайно прийняти хрещення, загрожує реальна небезпека. Лише за цієї умови здійснити хрещення, а значить, і прочитати таємнозвершувальну молитву може будь-який православний мирянин.

Форми і види молитов

За формою, в якій вони здійснюються, молитви діляться на соборні (церковні) і домашні. Крім того, їх, з відомою часткою умовності, підрозділюють на внутрішні та зовнішні. Зупинимося коротко на тому, що таке молитва соборна і в чому її перевага перед домашньою.

У церковних колах прийнято вважати, що під час богослужінь, які проводяться в храмі, прохання до Господа, що возносяться всіма присутніми, бувають частіше почуті, оскільки виголошуються ніби єдиним серцем і єдиними устами. Охочіше приклоняють до них слух і угодники Божі.

Наприклад, молитва Миколі Чудотворцю, виголошена вдома і в храмі, має абсолютно різну силу. Навіть у тих випадках, коли людина, яка ледь вступила на шлях православ ‘я, присутня на церковному молебні, не промовляючи разом з усіма священні тексти, вона, тим не менш, виконується загальним молитовним недобудуванням і тим самим наближається до Господа. Всього цього свідомо позбавляє себе людина, яка віддає перевагу усамітненій домашній молитві.

Що таке внутрішня молитва і яка її відмінність від зовнішньої?

Звернення людини до Бога може мати як мовленнєву, так і безсловесну форму. У цьому випадку текст молитви не читається вголос, але відтворюється подумки. Така молитва називається “серцевою” або “розумною”, оскільки вимовляється в розумі і походить від серця. Про її значення писали у своїх працях багато отців церкви.

Зокрема, святитель Феофан Затворник присвятив ряд своїх висловлювань питанню про те, що таке молитва. Визначення, дане ним, є досить ємним і в той же час лаконічним. Він підкреслював, що молитва – це насамперед возношення до Бога розуму і серця людини, при якому його устам відводиться лише другорядна і, по суті, допоміжна роль.

Подібне формулювання аж ніяк не применшує того значення, яке церква надає суспільним молебням, де всі звернення віруючих до Бога і святих угодників вимовляються вголос. Наприклад, молитва Миколі Чудотворцю, прочитана в храмі великою кількістю віруючих, є зовнішньою, але в той же час, пережита і відчута кожним окремо, приймає внутрішню – “сердечну” або “розумну” форму. Важливо розуміти, що лише в цьому випадку вона здатна принести бажаний результат.

Що таке “молитва затримання” і коли вона читається?

В останні роки, поряд з канонічними молитвами, включеними в збірки, видані офіційною Церквою, з ‘явилося чимало “творінь” невідомих авторів, що викликають нарікання своїм змістом і мають, як правило, досить сумнівне походження. Поширення вони отримали через інтернет і використовуються не тільки воцерковленими людьми, але й тими, хто ще не знайшов свій шлях до храму Божого.

Одним з найбільш популярних творів подібного роду є “молитва затримання”, що отримала свою назву з огляду на те, що їй приписується властивість затримувати дії диявола і тим самим приборкувати людську злобу, прабатьком якої він є. Як її автора називають якогось афонського старця Пансофія, який нібито видав у середині XIX століття збірку своїх праць, до числа яких увійшов і згаданий текст.

Критика “молитви затримання”

Не маючи можливості привести в статті її текст, оскільки він дуже великий, відзначимо лише, що і у церковних фахівців, і у світських експертів він викликає чимало сумнівів. Перш за все, результат лінгвістичного аналізу вказує на те, що складений він був не в минулу епоху, а в наші дні. На це з усією очевидністю вказують використовувані в ньому слова і вирази. Не витримує критики і сам зміст.

Насамперед під час детального вивчення в ньому виявляються прохання, які суперечать біблійним заповідям. Крім того, дивує відсутність у молитві таких традиційних складових, як звернене до Господа славослов ‘я, прохання про визволення від гріхів і покаяння в порушенні Божих заповідей. Зазначається, що за своїм написанням даний текст цілком відповідає традиціям народних містичних змов, до яких офіційна церква ставиться вкрай негативно.

Яким молитвам віддати перевагу

Зрозуміло, все викладене вище здатне дати лише загальне уявлення про те, що таке “молитва затримання”. Відгуки ж про її ефективність, що публікуються на інформаційних ресурсах відповідної тематики, вкрай суперечливі. Хтось каже, що завдяки цій молитві обгородив себе від недоброзичливців, які намагалися очорнити його добре ім ‘я. А хтось стверджує, що безуспішно намагався подібним же чином “затримати диявола”, який звернув погляди “другої половинки” на привабливу сусідку/сусіда.

Православна Церква аж ніяк не заперечує читання так званих апокрифічних (неканонічних) молитов, проте з ними належить бути вельми обережним, щоб через недосвідченість не отримати результат, зворотний бажаному. Тому звертаючись до Господа, Його Пречистої Матері або святих угодників, рекомендується обмежуватися читанням священних текстів, включених до офіційно виданих збірників. Допускаються також молитви, виголошені своїми словами, оскільки в них, як правило, розкривається вся глибина людської душі.