Хто створив 24 години

0 Comments

Хто і коли створив Інтернет? Історія Інтернету

Ми можемо назвати імена творців парового двигуна, літака або кінематографа. Однак в створенні мережі Інтернет брали участь безліч блискучих вчених і колективи цілих університетів. Технологія розвивалася досить повільно, тому в різні роки внесок у становлення «глобальної павутини» вносили найрізноманітніші люди.

Як і більшість інших, передових для свого часу технологій, Інтернет з’явився як військова розробка. Перші спроби створити бездротове засіб зв’язку почалися в самий розпал холодної війни. Керівництво США було стурбоване успіхами СРСР в освоєнні космосу. На думку ряду американських військових фахівців, космічні технології зробили б Радянський Союз абсолютно невразливим в разі збройного зіткнення. Тому відразу після успішного запуску радянського «Супутника-1» в 1957 році, в Америці почалися розробки нової системи для передачі даних. Всі дослідження велися під егідою Міністерства оборони США і трималися в глибокому секреті. У створенні нової технології брали участь технічні кафедри кращих університетів країни.

У 1962 році співробітник Массачусетського університету, за сумісництвом працював в Управлінні перспективними дослідницькими проектами при Міністерстві оборони США (ARPA), – Джозеф Ликлайдер – запропонував своє рішення проблеми. Ликлайдер вважав, що здійснювати зв’язок можна через комп’ютери. Під його керівництвом в 1960-і роки почалася робота над проектом, який отримав назву ARPANET. Планувалося, що повідомлення в такій мережі будуть передаватися цілком, але подібна передача мала кілька серйозних вад: неможливість взаємодії великої кількості користувачів, дорожнеча, неефективне використання пропускної здатності мережі, нездатність нормально функціонувати при руйнуванні окремих компонентів мережі.

Над усуненням цих недоліків став працювати вчений з Каліфорнійського університету – Пол Баран. Підсумком його роботи став новий спосіб передачі інформації – комутація пакетів. Фактично кожне повідомлення розбивалося на кілька пакетів, кожен з яких йшов до адресата по своєму каналу. Завдяки цьому технічному рішенню, нова мережа передачі даних ставала практично невразливою.

В Наприкінці 1969 року відбулося історичне подія – по ARPANET було передано перше повідомлення. Сеанс зв’язку здійснювався між Каліфорнійським і Стенфордським університетами і увінчався успіхом лише з другої спроби. Для того щоб передати на відстань 640 км коротке слово «login», треба було півтори години. На той момент до мережі було підключено всього 4 комп’ютери, розташовані в різних університетах Америки. До початку 1970-х була налагоджена електронна пошта, що дозволяє обмінюватися повідомленнями всередині мережі. І в цей же час інтернет перестав бути виключно американською системою. До мережі підключилися університети Гаваїв, Великобританії та Норвегії. У міру зростання числа комп’ютерів в мережі, їх взаємодія ставало все більш повільним і рассінхронізірованним.

Налагодженням інтеграції комп’ютерів в єдину мережу зайнявся ще один вчений, який працював в ARPA, – Вінстон Серф. Серф розробив два протоколи:

  • протокол управління передачею (TCP);
  • і додатковий інтернет-протокол (IP).

Завдяки спільній роботі двох протоколів, стало можливим налагодити зв’язки між безліччю комп’ютерів, розташованих по всьому світу.

Інтернет до WWW

У 1980-і роки ARPANET вже був досить зручним інструментом, за допомогою якого між собою могли спілкуватися університети, науково-дослідні лабораторії і інститути. У 1984 році виникла система доменних імен. Кожному з комп’ютерів, включених в мережу, було присвоєно своє доменне ім’я. Згодом ця система змінилася: домен став просто складовою частиною безлічі електронних адрес, а не ім’ям конкретного пристрою. Для зручності імена користувача і домену стали відокремлювати один від одного символом – @. Пізніше з’явився і новий спосіб спілкування в мережі: власники комп’ютерів могли не просто пересилати один одному файли, але і спілкуватися в режимі реального часу в спеціальних чатах.

Для того щоб спростити обмін електронною поштою в 1991 році з’явилася перша відповідна програма. Однак весь цей час Інтернет залишався лише набором каналів для передачі даних з одного комп’ютера на інший, і користувалися ним тільки провідні вчені Європи та США. Революційним рішенням, які зробили Інтернет надбанням всіх власників комп’ютерів, стала поява і подальший розвиток системи WWW.

Поява WWW

На початку 1990-х років англійський фізик і програміст Тім Бернерс-Лі почав роботу над відкритою системою, яка дозволяла б розміщувати в мережі різні дані, таким чином, щоб будь-який користувач міг мати до них доступ. Спочатку планувалося, що ця система дозволить обмінюватися необхідною інформацією вченим-фізикам. Так з’явилася добре знайома нам глобальна мережа – World Wide Web (WWW). Для розміщення і пошуку даних в цифровій мережі потрібно було створити додаткових інструментів:

  • протоколу передачі даних HTTP;
  • мови HTML, завдяки якому, стало можливо конструювати сайти;
  • URI і URL, за допомогою яких можна було знайти певну сторінку і послатися на неї.

Найперший в світі сайт був створений в серпні 1991 року самим Бернерсом-Лі. На сторінці з адресою info.cern.ch творець глобальної мережі описав нову систему розміщення даних і принципи її роботи.

Протягом наступних п’яти років після створення WWW до мережі приєдналися 50 мільйонів користувачів. Для полегшення Інтернет-серфінгу був розроблений браузер – Netscape, в якому вже були функції прокрутки і переходу за гіперпосиланнями. Першою пошуковою системою стала Aliweb, яку трохи пізніше потіснила Yahoo !. Оскільки швидкість Інтернету була дуже низькою, творці сайтів не могли використовувати велику кількість картинок і анімації. Перші сайти були переважно текстовими і були досить незручні для користувачів. Наприклад, для того, щоб перейти по посиланню, користувач повинен був набрати на клавіатурі порядковий номер цієї гіперпосилання, зазначений в квадратних дужках.

У 1992 році в Америці вийшов закон, що дозволяв використовувати Інтернет в комерційних цілях. Після цього всі великі компанії почали обзаводитися власними сайтами. Виникли сторінки, за допомогою яких можна було зарезервувати собі столик у кафе, замовити їжу або купити щось з товарів широкого вжитку. Багато великих журнали і газети стали викладати свої номери в Інтернет. Щоб отримати доступ до такого електронного видання, потрібно було купувати підписку.

Новою віхою цифрової революції стала поява соціальних мереж, що дозволили спілкуватися людям з різних куточків планети.

У Росії впровадження Інтернет-технологій почалося в 1990 році, а в 1994 – з’явився домен .ru. Спочатку російські сайти також як і американські були присвячені переважно передовим технологічним розробкам і новин світу науки. Найпершим вітчизняним сайтом став каталог англо- і російськомовних ресурсів, розташований за адресою 1-9-9-4.ru.

24 години хаосу в Росії. Як це було і навіщо

На одну червневу ніч і день сумнозвісний провідник ПВК “Вагнер” Євген Пригожин влаштував те, що виглядало як заколот. Він оголосив про збройний похід на Москву і змусив заговорити, чи втримає Путін владу.

Тим часом російський президент звинуватив свого колишнього прибічника у зраді, назвавши збройний заколот “ножем в спину країни”.

Проте вже під вечір суботи Пригожин зупинив усю операцію і наказав своїм людям повернутися у “польові табори”.

“За 24 години ми дійшли за 200 км до Москви. За цей час ми не пролили жодної краплі крові наший бійців”, – заявив він.

Що ж відбулося за ці 24 години?

Чи планував очільник вагнерівців заколот?

Сам Пригожин твердо називав цей похід “маршем справедливості”, а не заколотом. Що б це не було, але завершилося воно дуже швидко.

Місяцями він відігравав значну роль у російській агресії проти України, залучаючи тисячі бійців до своєї ПВК “Вагнер”, зокрема, і з російських тюрем.

Так само довго тривала його ворожнеча із командувачами російської регулярної армії, але це обернулося у бунт лише тоді, коли вони надумали перевести його бійців під своє керівництво – з 1 липня.

Вагнерівці пройшлися від окупованої східної України до Ростова-на-Дону, а потім вирушили головною трасою до Москви через Воронеж.

Виглядало все як вирішальний момент за 16 місяців російського повномасштабного вторгнення в Україну.

Але поки вагнерівці просувалися на північ, стало відомо про домовленість, досягнуту за посередництва білоруського лідера Олександра Лукашенка.

Мало хто вірить, що історія є настільки простою, але, якщо покладатися на Кремль, це може бути кінцем ролі Пригожина у війні та й в самій Росії.

Він вирушив до Білорусі, і проти нього не висунуть кримінальних звинувачень, кажуть в Кремлі. Його бійцям пообіцяли амністію.

Чи дійсно обійшлося без крові? Наразі не дуже ясно, адже йдеться принаймні про один збитий військовий вертоліт.

А от те, що все це означає для Путіна, – зовсім інша справа.

“Вагнер” проти російських командувачів

Впродовж місяців Пригожин гнівно висловлювався проти російського міністра оборони Сергія Шойгу та начальника генштабу Валерія Герасимова, звинувачуючи їх у нездатності забезпечити його бійців достатньою кількістю спорядження та зброї.

Коли президент Путін підтримав визначений ними крайній термін для того, щоб усі, хто воює в Україні, підписали контракти з міноборони, Пригожин заперечив, оскільки вбачав у цьому виклик своєму впливу.

У довгому зверненні до росіян 23 червня він заявив, що уся офіційна мотивація війни в Україні є брехнею і просто приводом для “невеликої купки сволоти” просувати власні інтереси та дурити народ і президента.

Суперечка з командувачами ще більше загострилася. Пригожин звинуватив їх в ударі по позиціях вагнерівців в Україні. Військові заперечили, що такі удари були. А відео, яке він оприлюднив на підтвердження своїх звинувачень, не підтвердило нічого.

У п’ятничній вечір він оголосив про свій “марш за справедливість”.

“Нас 25 тисяч і ми з’ясуємо, чому в країні такий хаос”, – проголосив Пригожин, закликавши усіх, хто хоче, приєднуватися до маршу.

Генерал Сергій Суровікін, заступник командувача російських сил в Україні, закликав Пригожина відступити і підкоритися владі президента Путіна.

За ніч той перекинув свої сили до Ростова-на-Дону, і заявив, що контролює армійську штаб-квартиру, з якої керують війною в Україні. На відео видно, як його люди в центрі міста не зустріли жодного спротиву.

Суботнього ранку Пригожин заявив: “Ми у (військовій) штаб-квартирі”. А місто, як він заявив згодом, було захоплено “без жодного пострілу”.

Тим часом ФСБ відкрила кримінальну справу проти Пригожина, а в Московській області запровадили суворий режим “контртерористичної операції”. Так само, як і у Воронежі, що на пів шляху від Ростова до Москви.

Телевізійне звернення Путіна

Вранці суботи президент Путін твердо і впевнено виголосив п’ятихвилинне звернення, що транслювали державні телеканали. Він закликав до єдності.

“Те, з чим ми стикнулися, це зрада”, – заявив російський президент у зверненні до народу. Жодного разу не називаючи на ім’я свого колишнього прихильника, Путін заявив, що ті, хто стоять за військовим заколотом зрадили Росію і відповідатимуть за це.

Пригожин швидко заперечив, що зрадив свою країну, і скритикував президента як “глибоко неправого”.

До цього моменту гнів Пригожина ніколи не поширювався на Путіна. Але його саркастичні зауваження про “щасливого діда” назагал сприймали як приховану критику. За останній місяць він договорився до того, що запитав, як Росія може виграти, якщо “цей дід – повний мудак”.

Тим часом збройні колони вагнерівців рухалися далі трасою через Воронезьку область на Москву через Липецьк.

На їхньому шляху загорілася нафтобаза, начебто від авіаудару по Воронежу.

Виклик путінській владі?

Пригожин чітко заявляв, що він не ставить під сумнів війну Росії проти України, – лише “клоунів”, які керують нею.

Він також наголошував, що не оскаржує лідерство президента, хоча й погрожував, що вирушить на Москву, якщо його вимоги не будуть виконані.

Впродовж кількох годин Володимир Пуітн виглядав як лідер, який втратив контроль над ситуацією.

Аж ближче до вечора з’явилася заява від білоруського лідера Олександра Лукашенка, іншого близького союзника Путіна. Лукашенко заявив про угоду.

Пригожин виїде до Білорусі, і проти нього не висуватимуть звинувачень. Вагнерівців також не переслідуватимуть за законом, а ті, хто хочуть, підпишуть контракти з міноборони.

Згодом з’явилося відео, як Пригожин залишає Ростов на автівці.

Так а що з Путіним?

На перший погляд, виглядає, що Пригожин ослабив і переграв Путіна, як президента країни, де впродовж доби царював хаос.

І те, що його обличчя врятував білоруський лідер, також виглядає дивно. Це Росія у 2020 підтримала Лукашенка під час протестів, що розпочалися після виборів, які вважають сфальсифікованими.

В Україні заявили про приниження Путіна.

Але є й інша точка зору, – росіяни тепер побачили альтернативу президентству Путіна, і впродовж кількох годин вона виглядала як анархія.

А військове керівництво отримало контроль над 25 тисячами вояків, що потенційно могли виявити незгоду. Цю карту ще розіграють, але їхній пасіонарний лідер Євген Пригожин вже поза грою.

Також на цю тему