Тема 5. Педагогічний процес

5.1. Педагогічний процес як система

Педагогічним процесом називають розвиваючу взаємодію вихователів і вихованців, спрямовану на досягнення визначеної мети формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

В педагогічній літературі попередніх років використовувалося поняття “навчально-виховний процес”. Але, на думку багатьох дослідників, це поняття дещо звужене й неповне; воно не відображає складнощів і труднощів самого процесу і, перш за все, його найважливіших ознак – цілісності й загальності. Забезпечення навчання, виховання й розвитку на основі цілісності й загальності є сутністю педагогічного процесу. В інших же випадках терміни “навчально-виховний процес” і “педагогічний процес” є тотожними.

Педагогічний процес – це система, в якій органічно поєднані процеси формування, розвитку, виховання й навчання з усіма умовами, формами, методами їх функціонування. Система – це виділена на основі певних ознак впорядкована множина взаємопов’язаних елементів, поєднаних загальною метою функціонування і єдністю управління і, які перебувають у взаємозв’язку з середовищем як цілісне явище. Прикладом систем, в яких здійснюється педагогічний процес, є система народної освіти в цілому, школа, клас, навчальні заняття та інше. Кожна з них функціонує в певних зовнішніх умовах: природничо-географічних, суспільних, культурних тощо. Для кожної системи існують специфічні умови. Для шкільної системи характерними с матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні, морально-психологічні, естетичні та ін.

Структурою (розміщенням, розташуванням елементів у системі) системи є елементи (компоненти), які виділені на основі певних критеріїв. Для характеристики педагогічного процесу як системи необхідно виділити критерії аналізу. Ними можуть бути будь-які достатньо вагомі показники процесу — умови його функціонування, величини досягнутих результатів тощо. Важливо, щоб вони відповідали вимогам вивчення системи. Дослідники намагаються добирати такі критерії, які сприяли б розкриттю найважливіших зв’язків, забезпечували проникнення в глибину пізнання невідомих раніше явищ, закономірностей.

Компонентами системи, в якій здійснюється педагогічний про­цес, є: педагоги, вихованці, умови виховання. Сам педагогічний про­цес характеризується метою, завданнями, змістом, методами, формами взаємодії педагогів і вихованців, а також досягнутими при цьому результатами. Оскільки ці компоненти педагогічного процесу матеріа­лізуються шляхом активної взаємодії найважливіших учасників педа­гогічного процесу – учнів і педагогів в певних конкретних умовах, – то виділяють ще такі компоненти педагогічного процесу, що цементують систему, як цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний.

Цільовий компонент містить у собі всю різноманітність мети і завдань педагогічної діяльності: від генеральної мети – формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості – до конкретних завдань формування окремих якостей чи їх елементів.

Змістовий компонент відображає сутність того, що реалізується в процесі досягнення як загальної мети, так і кожного завдання зокрема.

Діяльнісний компонент передбачає взаємодію педагогів і вихованців, їх співробітництво, організацію й управління процесом, маючи на увазі підсумковий результат. В науково-педагогічній літературі цей компонент називають ще організаційним або організаційно-управлінським.

Результативний компонент процесу відображає ефективність його функціонування, характеризує досягнуті здобутки у відповідності з визначеною метою і завданнями.

Між компонентами педагогічного процесу виділяють певні зв’язки – інформаційні, організаційно-діяльнісні, комунікативні, управління та самоврядування, причинно-наслідкові, генетичні, які виявляють історичні тенденції, традиції в навчанні й вихованні, забезпечують певну наступність і послідовність при плануванні й реалізації нових педагогічних процесів.

Для більш чіткого з’ясування сутності педагогічного процесу, що здійснюється в системі народної освіти, необхідно з’ясувати її складові в цілому. Так, американський педагог Ф.Г.Кумбс у своїй книзі “Криза освіти” (М., 1970) виділив такі основні компоненти системи освіти: 1) мета й основні завдання, що визначають діяльність системи; 2) учні, навчання і виховання яких є головним завданням системи; 3) управління, що забезпечує координацію, керівництво й оцінку діяльності системи; 4) структура і розподіл навчального часу та потоки учнів у відповідності з реальними завданнями; 5) зміст освіти, який повинен бути отриманий школярами; 6) викладачі; 7) навчальні посібники: книги, матеріально-технічна база; 8) приміщення, необхідні для навчального процесу; 9) технологія – система прийомів і засобів, що використовуються в навчанні; 10) контроль і оцінка знань, правила прийому, екзамени, якість підготовки; 11) дослідницька робота; 12) затрати показників ефективності.

Педагогічний процес – це трудовий процес, що здійснюється з метою досягнення суспільно значимих завдань. Його специфіка полягає в тому, що праця вихователів і вихованців зливається в єдине ціле, утворюючи своєрідні взаємовідносини учасників трудового процесу – педагогічну взаємодію. У трудовому процесі виділяються об’єкти, засоби, продукти праці.

Учні, колектив вихованців — це об’єкти діяльності педагога, для яких властиві такі якості як системність, саморегуляція, саморозвиток, що й обумовлює варіативність, змінюваність педагогічного процесу.

Предметом педагогічної праці є формування юної особистості, яка ще не володіє необхідними для дорослої людини знаннями, уміннями, навичками, досвідом. Своєрідність об’єкта педагогічної діяльності виявляється ще й у тому, що він розвивається не в прямо пропорційній залежності від педагогічного впливу на нього, а за законами, що властиві його психіці, – особливостям сприймання, розуміння, мислення, становлення волі і характеру.

Засоби (знаряддя) праці – це те, що людина розмішує між собою і предметом праці, щоб забезпечити бажаний вплив на предмет. Засоби праці в педагогічному процесі є надто специфічні. До них належать не лише знання педагога, його досвід, особистий вплив на вихованців, але й види діяльності, школярів, способи співробітництва з ними, методика педагогічного впливу, Це є духовні засоби праці.

Продуктом педагогічної праці в широкому розумінні є вихованець, підготовлений до життя і праці. В конкретних процесах загального педагогічного процесу вирішуються частинні завдання, формуються окремі якості особистості у відповідності з загальною метою виховання.

Педагогічний процес характеризується також рівнем організації, управління, продуктивності (ефективності), технологічності, економності, виділення якого сприяє обґрунтуванню критеріїв, які дозволяють не лише якісно, а й кількісно оцінювати досягнуті рівні. Визначальною характеристикою педагогічного процесу є час. Саме час є універсальним критерієм оцінки ефективності і якості здійснюваного процесу.

Освіта як педагогічний процес

Освіта – це педагогічний процес, суть якого обумовлена заданої освітньою метою, здійснюваного за допомогою суб’єктивно-об’єктивних дій учнів і навчальних.

Становлення кожної дитини як особистості, процес її формування відповідно до встановленого суспільним ідеалом, неможливе поза рамками організованого та цілеспрямованого педагогічного процесу.

В даний час поняття «освітній процес» вживається в якості синоніма поняття «педагогічний процес».

Педагогічний процес – це цілеспрямовано організований взаємодію учнів і педагога, яке вирішує ряд виховних, освітніх і розвиваючих завдань.

Під педагогічним процесом в широкому сенсі розуміється цілісний процес виховання, що реалізується за допомогою забезпечення єдності виховання і навчання.

За своєю природою педагогічний процес є процесом соціальним, оскільки його зміст спрямований на забезпечення виконання соціального замовлення, який передбачає всебічну підготовку підростаючого покоління до успішної життєдіяльності в рамках сучасного соціуму.

Педагогічний процес передбачає активну передачу і засвоєння соціального досвіду, шляхом цілеспрямовано організованої діяльності і спілкування педагога з вихованцями.

Основні види діяльності, які використовуються в освітньому процесі: навчально-пізнавальна, ігрова, виробнича, художньо-творча, трудова і т. д.

Під спілкуванням педагога і вихованців розуміють надання систематичного педагогічного впливу на волю, свідомість і емоції дітей.

Таким чином, провідними компонентами педагогічного процесу є виховання і навчання, які обумовлюють внутрішні процеси зміни вихованості, освіченості та розвитку особистості. У свою чергу кожен з процесів складається з ряду взаємопов’язаних компонентів: процес виховання – це взаємозв’язок виховного взаємодії і виникає процесу самовиховання; процес навчання – це сукупність учення і викладання.

Функції, структура і компоненти педагогічного процесу

Основні функції педагогічного процесу:

• Виховна – спрямована на особистісну зміну вихованців, засвоєння ними загальнолюдської культури і норм.
• Інформаційна – передбачає здійснення процесу освіти підростаючого покоління.
• Розвиваюча – спрямована на всебічний і своєчасний розвиток дітей.
• Соціально-адаптаційна – передбачає здійснення процесу пристосування вихованців до умов реального життя.
• Аксіологічна – передбачає розвиток у вихованців ціннісної орієнтації, формування у них адекватного ставлення до навколишніх предметів і явищ.

Структуру педагогічного процесу прийнято розглядати з двох основних позицій:

Суб’єктний склад-представлений учасниками педагогічного процесу, тобто педагогами та вихованцями. Суб’єктний склад може бути досить різноманітним. Вихованцями можуть бути люди будь-якого віку – від дошкільнят до літніх людей. В якості педагога може виступати не тільки конкретна людина (педагог-професіонал), але ЗМІ, національні традиції, звичаї, релігія і т. д.

Процесуальний склад – являє собою взаємодію суб’єктів педагогічного процесу, кінцевою метою якого є освоєння вихованцями загальнолюдської культури, накопиченого досвіду і засвоєння норм культури і поведінки.

Структура педагогічного процесу включає в себе наступні компоненти:

Цільовий компонент визначає цілі виховання і навчання. Під метою розуміється багаторівневе явища, що виступає як системоутворюючий фактор педагогічного процесу.
Змістовний компонент – спрямований на розробку змісту освітнього процесу. У змісті відбивається сенс, який вкладений в загальну освітню мету і в кожну з освітніх завдань.

Операційно-діяльнісний компонент – передбачає встановлення процедур виховання, навчання і ефективної взаємодії всіх учасників освітнього процесу, а також організацію продуктивної діяльності педагогів і вихованців, на підставі конкретних принципів і використання методів, засобів, способів та форм роботи з досягнення поставленої мети.

Емоційно-мотиваційний компонент – спрямований на формування і розвиток позитивної мотивації на освітній процес, як у педагогів, так і у вихованців. Досягається це за допомогою встановлення емоційно-позитивної взаємодії між ними.

Контрольно-оцінний компонент – передбачає здійснення якісного контролю за протягом освітнього процесу та отриманими результатами, на кожному з його етапів. Під результатами розуміється формування особистісних якостей вихованців, саме вони піддаються оцінці і самооцінці.

Результативний компонент – спрямований на виявлення ефективності протікання педагогічного процесу й прогресу в досягненні поставленої освітньо-виховної мети.

Цілісний педагогічний процес представлений низкою компонентів, які знаходяться в тісній і гармонійній взаємодії один з одним.

Таким чином, педагогічний процес являє собою сукупність процесуального і суб’єктного складу, їх складне динамічне взаємодія, виражене в постійно розвивається системі цілісного освіти.

Закономірності педагогічного процесу

Закономірності педагогічного процесу – це об’єктивно існуючі, повторювані, стійкі та істотні зв’язки між певними явищами і сторонами педагогічного процесу.

Загальними закономірностями педагогічного процесу є (автор І. П. Підласий):

Динаміка педагогічного процесу-має на увазі постійне і послідовне зміна всіх величин процесу. При цьому зміна кожної величини залежить від успішності її зміни на попередньому етапі. Тобто, вище попередні досягнення, тим значнішим буде кінцевий результат освіти. Дана закономірність представляє педагогічний процес у вигляді розвивається, поступового («ступеневого») взаємодії педагога і вихованців. Наочно це закономірність виявляється в наступному: той учень має високі загальні результати, у якого були високі проміжні досягнення.

Поступальний розвиток особистості-вся сутність педагогічного процесу спрямована на всебічний і цілісний розвиток особистості, відповідно до вікових та індивідуальних особливостей вихованця. Темп і рівень розвитку залежать від ряду таких факторів: спадковість, насиченість виховної та освітньої середовища, включення у навчально-виховну діяльність, оточення вихованця і використовувані педагогом способи і засоби педагогічного впливу.

Управління виховно-освітнім процесом – передбачає, що успішність педагогічного впливу залежить від інтенсивності зворотних зв’язків між педагогом та вихованцями, а також величини і обґрунтованість застосовуваного коригуючого впливу на них.

Стимулювання – ефективність і результативність педагогічного процесу багато в чому залежать від ряду внутрішніх і зовнішніх стимулів. Внутрішніми стимулами є – власна мотивація вихованця на навчально-виховну діяльність; зовнішні стимули представленим громадськими, педагогічними, моральні та матеріальні та низкою інших стимулів.

Єдність логічного, практичного та чуттєвого у педагогічному процесі – передбачає, що успішність педагогічного процесу багато в чому залежить від чуттєвого сприймання, логічного осмислення і практичного застосування отриманих знань і умінь.

Єдність внутрішньої (пізнавальна) і зовнішньої (педагогічна) діяльності-припускає, що ефективність освітнього процесу багато в чому залежить від якості педагогічної діяльності та власної виховно-освітньої діяльності вихованців.

Обумовленість педагогічного процесу – представлена перебігом і результатами виховного та навчального процесів, які знаходяться в залежності від потреб сучасного суспільства та особистісних можливостей вихованців.

На підставі представлених закономірностей, встановлені провідні принципи педагогічного процесу.

Принципи педагогічного процесу – це вихідні фундаментальні вимоги до виховання і навчання, які конкретизовані в правила і рекомендації.

У будь-якому педагогічному процесі, на підставі його закономірностей і принципів, виділяють етапи розвитку.

Основні етапи розвитку педагогічного процесу:

• підготовка педагогічного процесу (підготовчий);
• здійснення педагогічного процесу (основний);
• аналіз результатів педагогічного процесу (заключний).

Педагогічний процес і його загальна характеристика

В педагогіці провідним та найширшим поняттям є «педагогічний процес» (у низці джерел вживається синонім – «навчально-виховний процес»). Його зміст і організація є однією з основних функцій будь-якої освітньо-виховної системи. Ті системи, що організовують педагогічний процес, визначаються як «педагогічні системи». До них відносять: школи, вищі навчальні заклади, військові підрозділи і частини тощо.

Саме поняття «процес» походить від латинського слова processus, яке означає походження, просування вперед. У словнику іншомовних слів даються такі визначення процесу:

1. Послідовна зміна предметів і явищ, що відбувається закономірним порядком.
2. Сукупність ряду послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату.

В педагогіці цей термін почали використовувати на початку XX століття. Вперше обгрунтував поняття «педагогічний процес» відомий російський педагог П. Ф. Каптєрев (1849-1922) – автор численних праць з історії та теорії педагогіки – в книгах «Дидактичні нариси» (1895) і «Педагогічний процес» (1905), де наголосив на необхідності цілісності та єдності навчання й виховання. Наприклад, у роботі «Педагогічний процес» він так визначає це поняття: все, що відбувається в школі щодо навчання і виховання, тобто сукупна навчально-вихована діяльність, – це і є педагогічний процес.

До такої думки долучився й О. П. Нечаев, який разом з П. Ф. Каптєревим розробив основи психологічної дидактики, а також Н. К. Крупська. У своїй праці «Виховання» вона визначила необхідність єдності двох основних процесів – навчання і виховання. Автор підручника «Педагогіка» А. Г. Пінкевич (1884-1939) також відстоював ідею єдності та цілісності навчально-виховного процесу.

Проте були і такі приклади, коли окремі теоретики розділяли дидактику і теорію виховання, а в житті навчальних закладів відбувалося навпаки – виховання і навчання здійснювалися обопільно. Наприклад, М. В. Крупєніна, В. Н. Шульгін соціологізували цей процес. Вони під педагогічним процесом розуміли всю сукупність впливів, які формують людину, і були авторами «теорії» відмирання школи. Інші біологізували педагогічний процес, стверджуючи, що розвиток людини не залежить від умов життя й виховання, що це просто процес розкриття успадкованих людиною властивостей і здібностей. Окремі думки педології належать до цієї концепції. Деякі автори (наприклад А. Г. Калашников) намагалися обгрунтувати правомірність визнання обох цих основ, але відкидаючи крайності кожної з них. Прихильники такої думки людину розглядали як пасивний продукт виховання, заперечували значення біогенетичних законів для педагогіки.

Тільки в 70-х роках XX століття теорія повернулася до об’єднання виховання і навчання в єдине ціле. Важливу роль у теоретичному визначенні цього поняття відіграли вчені-дидакти Ю. К. Бабанський, М. О. Данилов, М. М. Скаткін, а згодом – С.У. Гончаренко, І. П. Підласий.

Ю. К. Бабанський дає таке визначення педагогічного процесу:

«Педагогічний, навчально-виховний процес. є органічною єдністю процесів навчання, виховання та розвитку. Суть його полягає у передаванні соціального досвіду старшими і засвоєнні його підростаючими поколіннями шляхом їх взаємодії, спрямованої на задоволення сучасного суспільства у всебічному, гармонійному розвиткові особистості».

Практично цієї ж точки зору дотримується С. У. Гончаренко:

«Педагогічний процес (навчально-виховний процес) – цілеспрямована, свідомо організована, динамічна взаємодія вихователів і вихованців, у процесі якої вирішуються суспільно необхідні завдання освіти й гармонійного виховання. Педагогічний процес – цілісний процес, що органічно поєднує навчання, виховання та розвиток вихованців. Компоненти педагогічного процесу: мета, завдання, зміст, методи, засоби й форми взаємодії педагогів і вихованців, результат».