Картопляні квіти від раку

0 Comments

Визначення та лікування раку картоплі

Вирощуючи овочі, городники часто стикаються з необхідністю захисту рослин від шкідників і хвороб. Якщо з комахами картоплярі досить успішно можуть боротися, то лікування рослин вимагає більшої уваги. Небезпечним захворюванням пасленових культур є рак картоплі. Найчастіше він з’являється на присадибних ділянках, де щороку висаджується картопля, як основний харчовий продукт. Щоб уникнути появи раку картоплі потрібно знати його особливості, і як з цим боротися.

Зміст матеріалу

  • Що таке рак картоплі
  • Причини хвороби
  • Симптоми захворювання
  • Різновиди раку картоплі
  • Лікування
  • Профілактика
  • Ув’язнення

Що таке рак картоплі

Це захворювання поширюється по всій рослині і його причиною є суперечки гриба Synchytrium endobioticum. Зимуючі в ґрунті, сплячі суперечки, добре переносять морози. Зооспорангія покривається оболонкою з 3 шарів. Це дозволяє збуднику зберігати життєздатність протягом довгих років, поки не настане сприятливий час для проростання суперечок.

Велика їх частина навесні здатна до проростання. Колонія зооспорангій складається з 200 або 300 одне джгутикових спір, здатних пересуватися в ґрунті і впроваджуватися в клітини картоплі. Решта сплячих спорангій можуть проростати і заражати рослини навіть через 30 років. Тому рак картоплі вважається карантинним захворюванням у багатьох країнах, що займаються вирощуванням картоплі.

Відмінними особливостями хвороби можна вважати реакцію суперечок на зміну температур. Сильні морози, при яких ґрунт промерзає на велику глибину, знищують збудника раку. Температура в -11 ° C на глибині 20см, що діє протягом декількох тижнів, здатна вбити зооспори. Високі літні температури, близько 30 ° C, також згубні для гриба.

Причини хвороби

Збудник раку картоплі – патогенний грибок, який впроваджується в м’які тканини молодої рослини. Рак вражає переважно картопляні насадження і може знищити весь урожай. Найсприятливішими умовами для розвитку захворювання є висока вологість і температура ґрунту в межах 18 ° C. Джгутикові зооспори пересуваються ґрунтовними капілярами протягом 12 годин. Якщо за цей час вони не впроваджуються в рослину, то висихають і гинуть.

На ділянку зооспорангії можуть потрапити кількома коліями.

  • При висаджуванні заражених суперечками клубнів.
  • Коли здоровий посадковий матеріал несе на собі часточки ґрунту, в яких знаходиться грибок.
  • При роботі з інфікованим інструментом теж можна занести вірус на ділянку.
  • Суперечки можуть потрапити в ґрунт, якщо їх занесуть тварини або люди, які були на заражених ділянках і не обробили взуття.

Якщо городники, при візуальному огляді клубнів, виявляють пошкодження, то краще відмовитися від їх висаджування, щоб не завдати непоправної шкоди своїм рослинам.

Буває, що гриб потрапляє разом із саджанцями або розсадою, які вирощувалися на інфікованій ділянці. Коми бруду, що залишаються на інструментах таких, як лопати, мотиги і граблі можуть нести загрозу, якщо їх застосовували на заражених грунтах.

При вигодовуванні домашніх тварин хворими клубнями, які не пройшли термообробку, можуть суперечки потрапити в ґрунт з гноєм тому, що вони не гинуть в травному тракті. При весняних паводках талі води легко переносять частинки ґрунту з більш високих ділянок в низини, теж сприяючи поширенню патогенних грибів.

Симптоми захворювання

Потрапляючи в клітини рослини, гриб починає свій життєвий цикл, він інтенсивно ділиться і утворює нарости. У їхньому центрі розвиваються нові суперечки, які дозрівають близько 14 днів. За сезон можуть дозріти понад 17 поколінь паразитуючого гриба. Його присутність легко виявити на ботві і листях. Якщо ці частини вражаються, то на них видно невеликі нарости, схожі на кольорову капусту. Вони зеленого кольору тому, що паразитуючі суперечки не перешкоджають утворенню хлорофілу. Квіткові пензлі перетворюються на пухку, серед якої можна помітити зрослися між собою і потворно вигнуті квітки.

Клубні, вражені грибком, виявляють тільки при зборі врожаю.

Молоді картоплини несуть в області очок точкові білесі бугорки і по них визначають первинне зараження. Під впливом токсинів сусідні з бугорками клітини починають інтенсивно ділитися, перетворюючись на величезні нарости. Вони бувають навіть більше за розміром, ніж самі клуби.

Перший час патогенні утворення зберігають білий відтінок, але потім темніють і починають гнити.

Різновиди раку картоплі

  • Основний вид, це ракові утворення, пухкої структури.
  • Бувають листовидні нарости, схожі на розплющену соснову шишку.
  • Зморшникові напливи та поглиблення з хвилястими краями характерні для гофрованої форми хвороби.
  • При паршеобразній формі захворювання можна побачити невеликі осередки ураження у вигляді бляшок, типових для парші.

Кожен з видів наростів при дозріванні лопається і поширює навколо мільйони суперечок. Навіть початкова присутність кількох спорангіїв в 1г ґрунту здатна погубити до 60% врожаю тому, що розмножується гриб стрімко, особливо якщо з хворобою вчасно не боротися, не вживати заходів для зупинки поширення збудника по ділянці.

Лікування

Головне в боротьбі зі суперечками гриба, це попередження хвороби. Щоб захистити свою ділянку від попадання спорангіїв:

  • потрібно висаджувати картоплю не частіше 1 разу на 4 роки на одному і тому ж місці;
  • не можна висаджувати поблизу інші пасленові культури;
  • необхідно знищувати всі бур’яни, особливо пасленові;
  • не можна купувати посадковий матеріал з карантинних зон;
  • при наявності поруч карантинних ділянок, потрібно зайнятися вирощуванням сортів, стійких до раку картоплі.

Дотримуючись таких правил можна гарантувати, що доступ патогенного гриба на ділянку буде попереджений.

Але якщо раптом сталося зараження, то необхідно провести боротьбу із захворюванням. Першим пунктом буде оповіщення інспекції із захисту рослин для того, щоб створити карантинну зону. Вчені кількох країн створили Агроатлас. У ньому детально розглядається опис різних рослин, методи роботи з ними. Особливе місце займають заходи боротьби із захворюваннями, профілактика вірусів і боротьба зі шкідниками.

Навіть якщо рак картоплі не становить небезпеки для людини, то все одно необхідно прибрати весь заражений продукт з приготування страв. Хворі рослини, клуби і кореневу систему потрібно спалити або зачепити в яму, глибиною понад 1,2м. При цьому всі частини пересипають хлорною звісткою, заливають керосином або формаліном.

Профілактика

За 2 або 3 роки перед висадкою картоплі потрібно обробляти ґрунт на заражених ділянках і протягом цього часу забороняється культивувати всі сільськогосподарські культури. Роботу проводять виключно фахівці, застосовуючи 2% розчин Нітрофена. При цьому 20л розчину вносять на 1м ­ ґрунту.

Для знезараження посадкового матеріалу застосовують 5% розчин Беноміла або Бенлейта а також 1% розчин Фундазола. Клубні замочують на півгодини і висаджують. Роботи необхідно проводити в захисних гумових рукавичках, переднику і масці.

Ув’язнення

При дотриманні сівозміни сільськогосподарських культур, виконанні профілактичних робіт із запобігання зараженню ділянки раком картоплі, можна бути впевненим, що багатий урожай поповнить засіки городників. Красиві і здорові клуби будуть хорошою нагородою за увагу до рослин, за збереження родючості ґрунту і утримання її в ідеальному порядку.

Рак картоплі (Synchytrium endobioticum (Schilbersky) Percival) – небезпечне захворювання картоплі

Одним із найнебезпечніших захворювань картоплі є рак, збудником якої є гриб Synchytrium endobioticum (Schibersky) Percival. Захворювання включене до списку А-2: Карантинні організми, обмежено поширені в Україні (згідно наказу від 29.11.2006 № 716 «Про затвердження Переліку регульованих шкідливих організмів» з внесеними змінами та доповненнями від 04.08.2010 та 16.07.2019). З культурних рослин пошкоджує лише картоплю.

Хвороба вперше зареєстрована в Австро-Угорщині у 1888 р. До Європи гриб потрапив із Південної Америки (Перу), де батьківщиною його є зона Анд. Збудник зустрічається локально майже у всіх країнах-членах ЄОЗР. В Україні рак картоплі в перше виявлено у 1935 році на присадибній ділянців м. Славута Хмельницької області.

Шляхи перенесення і розповсюдження. Природне розповсюдження S. endobioticum дуже повільне. Одним із основних шляхів поширення є занесення інфекції з зараженими бульбами, або бульбами стійких сортів насіннєвої картоплі, що несуть на своїй поверхні частки інфікованого ґрунту та з іншим рослинним матеріалом (цибулинами, коренеплодами, саджанцями та розсадою), вирощеним на зараженій ділянці.

Дощові потоки та потоки талих вод, що проходять через старі вогнища, розносять збудника на значні відстані. Паразит може розселятися птахами, а також сільськогосподарським інвентарем, тарою, гноєм, відходами заводів, що переробляють інфіковану картоплю тощо.

Шкодочинність. При занесенні в ґрунт гриб S. endobioticum швидко накопичується і через 2–3 роки уражує велику кількість рослин картоплі. Бульби стають непридатними для споживання. Втрати врожаю можуть сягати 40 – 60 %. Особливо шкідливим рак є на присадибних ділянках: при беззмінній культурі і вирощуванні сприйнятливих сортів рак картоплі спричиняє 100% втрату врожаю. Нині у багатьох країнах, у тому числі й в Україні, щодо раку картоплі діють жорсткі карантинні заходи на державному рівні, які дозволяють стримувати розповсюдження захворювання і звести до мінімуму фактичні прямі втрати.

Біологія розвитку. Збудник раку картоплі – облігатний паразит, що не утворює міцелію. Протягом усього циклу розвитку є лише один період, коли збудник не пов’язаний з живою рослиною-господарем, це період проростання спорангіїв і наступний за ним період руху зооспор, що триває не більше 1 – 2 годин.

Основне значення у його циклі розвитку мають зимові, або спочиваючі зооспорангії, за допомогою яких гриб зберігається і розповсюджується у природі. Навесні, коли настають стійкі температури в межах 15-17°С, зооспорангії проростають, утворюючи 200-300 рухомих безбарвних, яйце- чи грушоподібних, розміром 2 – 2,5 мкм одноджгутикових зооспор, які уражують клітини рослини-господаря. Потрапивши на сприятливий субстракт, зооспора розчиняє стінку епідермісу і через отвір, який утворився під впливом збудника, проникає в тканини рослини. Після цього зооспори втрачають джгутик і набувають амебоїдної форми. Амебоїд вкривається двошаровою оболонкою і перетворюється на просоруса, який, проростаючи всередині клітини-господаря, утворює мішкоподібний виріст – майбутній сорус, куди переливаються протоплазма і ядро. Ядро відразу ж починає ділитися, вміст сорусу розпадається на 5 – 7 багатоядерних клітин – літніх зооспорангіїв, в яких утворюються численні зооспори.

Під тиском клітин спорангії видавлюються із сорусу, а згодом із клітин рослини-господаря. Вільні зооспори з’єднуються попарно, утворюючи дводжгутикову зиготу, що, втрачаючи джгутика, переливається в епідермальну клітину рослини-господаря і тут же розвивається у зимовий спорангій.

Зимові зооспори завдяки щільним оболонкам у стані анабіозу можуть протягом 30 і більше років бути у ґрунті, не втрачаючи здатності до проростання й ураження картоплі. За несприятливих умов для розвитку гриба зимові зооспорангії можуть утворюватися протягом усієї вегетації. Ці зооспорангії сферичні, товстостінні, увігнуті з однієї сторони, діаметром від 30 до 80 мкм. Злипаючись з ґрунтом, вони утворюють грудочки діаметром 0,1 – 2,0 мм. Зернистий протопласт покритий багатошаровою оболонкою, що і дозволяє їм добре переносити несприятливі умови для розвитку в зимовий період.

Літня циста-спорангій має округлу чи злегка овальну форму, безбарвна, вкрита тонкою світло-жовтою оболонкою, розміром 50 – 80 мкм.

Цикл розвитку гриба триває 12 – 14 днів і за сприятливих умов безперервний під час усього вегетаційного періоду. До закінчення вегетації картоплі нарости загнивають, уражаючи здорову частину бульб і потрапляють у ґрунт.

Симптоми ураження. Характернішою ознакою захворювання є утворення наростів на бульбах, столонах, кореневій шийці, рідше (при сильному ураженні) – на стеблах, листках і квітках. Корені картоплі ніколи не уражуються. За зовнішнім виглядом нарости нагадують квіти цвітної капусти. Розмір наростів може бути різноманітним – від маленької горошини до розміру бульби і більшим. Нарости, що утворюються в землі, мають білий або жовтуватий колір, а на надземних частинах рослин зелений. До закінчення вегетації нарости темніють і загнивають. Нарости на столонах можуть мати також зелене забарвлення внаслідок синтезу хлорофілу. При ураженні кореневої шийки нарости помітні на поверхні ґрунту.

На стеблах вони формуються у пазухах листків та при основі стебла, а на листках з’являються на черешках. Листки потовщуються та деформуються. На квітках спостерігається цілковита деформація тичинок, а згодом і всієї квітки.

На інфікованих бульбах ракові утворення розвиваються і в сховищах, якщо врожай вирощений на зараженій ділянці. Різноманітність прояву форми наростів покладено в основу їх умовного поділу на листкову, паршоподібну (лишаєвоподібну) і гофровану різновидність.

Листкова форма розвивається на вічках бульб, з яких виростають м’ясисті листочки, прості або розгалужені. Така бульба нагадує соснову шишку.

Паршоподібна (лишаєвоподібна) проявляється на бульбах у вигляді дрібних виразок, або лусочок з гіпертрофованих тканин рослин чи навколо вічок бульб картоплі і за зовнішнім виглядом нагадує звичайну паршу картоплі.

При гофрованій формі бульба картоплі нагадує хвилясто-зморшкуватий наріст з напливами і заглибленнями. Усі бруньки вічок при такій формі не здатні до розвитку. Гниль з поверхні переходить усередину бульб і вони загнивають.

Гофрована і лишаєподібна форми зумовлені несприятливими умовами для розвитку гриба: нестачею вологи, високою температурою ґрунту тощо.

  • Забороняється ввезення насіннєвого матеріалу, товарних партій картоплі і ґрунту з регіонів розповсюдження хвороби.
  • Для запобігання проникнення та поширення раку картоплі необхідно в пунктах пропуску при ввезенні об»єктів регулювання проводити первинне інспектування з обов’язковим відбиранням зразків для фітосанітарної експертизи.
  • Для вчасного виявлення хвороби проводять обстеження на виявлення раку картоплі за зовнішніми ознаками на вегетуючих рослинах уразливих сортів та методом відбору ґрунтових проб.
  • Впровадження особливого карантинного режиму у вогнищах. У разі сильного ураження в зоні поширення обов’язкове знищення посівів радикальним методом з негайним спалюванням викопаних рослин та дезінфекцією засобів, інвентаря, ґрунту.
  • Дотримання сівозміни, знищення рослинних решток та бур’янів, вирощування стійких сортів.
  • Основний метод контролю хвороби – чистий пар. Внесення органічних добрив, глибокаоранка, знищення бур’янів.
  • Просторова ізоляція насінницьких посівів від виробничих – не менше 1 км.

Список використаної літератури:

  1. Карантинні організми в Україні та заходи регулювання їх чисельності / О.І. Борзих, Ю. Е. Клечковський, Л.А. Пилипенко, В. М. Большакова, С. О. Глушкова, Г. Ф. Чебановська. За ред.Ю.Е. Клечковського – Одеса, TOB”Елтон”- 2011 – укр.м. – 138с., Іл. 21 с.
  2. Острик І.М. Раккартоплі/І.М. Острик, Н.А. Желізко // Захистрослин, 2004 № 8.-С.15-16
  3. Сикало О. О. Карантинні шкідливі організми. Частина 2. Карантинніхвороби: Підручник /О.О. Сикало, О.М. Мовчан, ІД Устінов (за ред. 0.0. Сикало). — К.: Колобіг,
  4. Шевчук О. Рак картоплі/О. Шевчук // Пропозиція, 2006, № 8.-С.88-90
  5. PM 3/59 (3)Synchytriumendobioticum:descheduling of previouslyinfested plotsBulletin OEPP/EPPO Bulletin47(3), 366–368
  6. PM 7/28 (2)Synchytriumendobioticum Bulletin OEPP/EPPO Bulletin47(3), 420–440
  7. PM 9/5 (2)Synchytriumendobioticum Bulletin OEPP/EPPO Bulletin47(3), 511–512
  • МІЖНАРОДНИЙ РІК ЗДОРОВ’Я РОСЛИН 2020 / INTERNATIONAL YEAR OF PLANT HEALTH 2020
  • Про лабораторію
    • Структура лабораторії
    • Атестат про акредитацію
    • Історія створення фітосанітарної лабораторії
    • КОМПЛЕКТ ДОКУМЕНТІВ
    • Розмір середніх проб рослинної сільскогосподарської продукції
    • Перелік платних послуг
    • Поширення по районах
    • Перелік регульованих шкідливих організмів
    • Амброзія полинолиста
    • Бактеріальний опік плодових
    • Золотиста картопляна нематода
    • Повитиця польова
    • Західний кукурудзяний жук
    • Американський білий метелик
    • Південно-американська томатна міль
    • Державні сайти
      • Президент України
      • Верховна Рада України
      • Урядовий портал
      • Міністерство аграрної політики та продовольства
      • Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
      • Державна установа “Центральна фітосанітарна лабораторія”
      • Головне управління Держпродспоживслужби України у Волинській області
      • Вимоги України
      • Вимоги ЄС
      • Вимоги КНР
      • Вимоги Республіки Індія
      • Фітосанітарні вимоги Республіки Білорусь
      • Фітосанітарні вимоги Турецької Республіки
      • Директиви
      • МСФЗ №1-34
      • МСФЗ №12
      • МСФЗ №15
      • МСФЗ №35
      • МСФЗ №36
      • МСФЗ №45
      • МСФЗ №47
      • СТАНДАРТ ЄОКЗР PM 916