Кімнатні квіти квітучі дзвіночками

0 Comments

Зміст:

Дзвіночки: вирощування з насіння, посадка й догляд

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 27 вересня 2016 🕒 14 хвилин 👀 46904 рази 💬 0 коментарів

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за дзвіночками
  • Квіти дзвіночки – опис
  • Вирощування дзвіночків із насіння
    • Посів дзвіночків
    • Розсада дзвіночків
    • Коли висаджувати дзвіночки в ґрунт
    • Як садити дзвіночки в ґрунт
    • Як доглядати за дзвіночками
    • Розмноження дзвіночків
    • Шкідники і хвороби дзвіночка
    • Як і коли збирати насіння дзвіночків
    • Підготовка дзвіночків до зими
    • Дзвіночок однорічний
    • Дворічні дзвіночки
    • Низькорослі види багаторічних дзвіночків
    • Багаторічні дзвіночки середньої висоти
    • Дзвіночок Комарова
    • Дзвіночок точковий
    • Дзвіночок Сарастро
    • До високорослих видів дзвіночків належать
    • Дзвіночок молочноквітковий
    • Коментарі

    Квіти дзвіночки (лат. Campanula) належать до роду трав’янистих рослин родини Дзвоникові, яка налічує понад триста видів, що ростуть у місцях із помірним кліматом – на Кавказі, в Передній і Середній Азії, у Європі, у Сибіру, а також у Північній Америці. Воліють дзвіночки степи, луки, ліси, пустельні ділянки та скелі. Багато видів цих квітів ростуть в альпійських і субальпійських поясах гір.

    Латинська назва так і перекладається – дзвіночок. У народі ці квіти називають сказитник, скучень, скучник, страхополох, збанята і курятина.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за дзвіночками

    • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у жовтні або в травні. Посів насіння на розсаду – у березні, висадка сіянців у відкритий ґрунт – у кінці травня або на початку червня.
    • Цвітіння: у різні терміни – залежно від виду та сорту.
    • Освітлення: як правило, яскраве сонячне світло. У роду є всього кілька тіньолюбних видів.
    • Ґрунт: будь-який, навіть кам’янистий і вапняний, але найкраще дренований суглинок нейтральної або слабколужної реакції.
    • Полив: помірний і тільки в посушливу пору.
    • Підв’язування: високорослі сорти вимагають опори.
    • Підживлення: по талому снігу – азотним добривом, у період бутонізації – повним мінеральним комплексом.
    • Розмноження: однорічні – тільки насінням, дворічні – насінням і весняними живцями. Багаторічники можна розмножувати частинами кореневища, кореневими живцями, столонами, поділом куща, але при насіннєвому розмноженні вони не зберігають сортових ознак.
    • Шкідники: слиняві пінниці, слимаки.
    • Хвороби: фузаріоз, ботритис, склеротініоз.

    Квіти дзвіночки – опис

    Найчастіше зустрічаються багаторічні дзвіночки, рідше – дворічні й однорічні. Листя у дзвіночків чергове, дзвіночки за формою квітки блакитного, білого й різних відтінків фіолетового кольору зібрані в гроноподібні або волотисті суцвіття. Іноді зустрічаються поодинокі квітки. Плід є коробочкою з 4-6 щілиноподібними отворами. Рослина дзвіночок може бути низькорослою, середньорослою й високорослою.

    Вирощування дзвіночків із насіння

    Посів дзвіночків

    Насіння дзвіночків не вимагає попередньої підготовки перед посівом. Його можна сіяти просто в ґрунт у травні або під зиму в жовтні. Але якщо ви хочете, щоб вони зацвіли вже в цьому році, посійте їх у березні на розсаду. Оскільки насіння дуже дрібне, його розкладають по поверхні легкого, пухкого, водопроникного субстрату, попередньо добре зволоженого й складеного з перегнійної, дернової землі й грубозернистого піску в пропорції 3:6:1. Вносити у субстрат добрива не потрібно. Насіння злегка притискають до ґрунту, обприскують водою з розпилювача, після чого накривають посудину плівкою. Містять посіви при температурі 18-20 ºC. Сходи можуть з’явитися тижні за два-три.

    Розсада дзвіночків

    Тільки-но насіння почне проростати, перенесіть посудину в світле місце, захищене від прямих сонячних променів, зніміть плівку й доглядайте за сіянцями дзвіночків, як за будь-якою іншою квітковою розсадою: поливайте, коли підсохне верхній шар субстрату, розпушуйте навколо сіянців ґрунт, а коли їм виповниться три тижні й у них розвинеться перше листя, спікіруйте сіянці у велику посудину на відстані 10 см один від одного. Через два тижні після пікірування підживіть сіянці рідким комплексним добривом слабкої концентрації.

    Посадка дзвіночків у відкритий ґрунт

    Коли висаджувати дзвіночки в ґрунт

    У відкритий ґрунт розсада дзвіночків висаджується в кінці травня або на початку червня. Більшість різновидів дзвіночків світлолюбні, тіньолюбних видів, вирощуваних у культурі, буквально одиниці, і їх можна впізнати по темно-зеленому забарвленню листя. Не любить дзвіночок протягів.

    Що стосується ґрунту, то деякі види прекрасно ростуть на кам’янистому ґрунті, деякі на вапняному, проте значна частина видів віддає перевагу нейтральним або слабколужним добре дренованим суглинним ґрунтам. Посадка дзвіночків у ґрунт здійснюється після їх попередньої підготовки: під глибоке перекопування в важкі ґрунти вносять пісок і перегній, а в бідні – дернову землю й добрива. Не вносьте тільки свіжий гній і торф, оскільки це збільшує ризик ураження рослин грибковими хворобами.

    Як садити дзвіночки в ґрунт

    Садять дзвіночки на відкритих місцях, далеко від кущів і дерев, щоб їхнє коріння могло отримувати необхідну кількість вологи і живлення. Низькорослі дзвіночки висаджують на відстані 10-15 см один від одного, дзвіночки середньої висоти на дистанції 20-30 см, а високорослі – з інтервалом 40-50 см. Після посадки ґрунт навколо квітів притоптують і добре поливають.

    Догляд за дзвіночками в саду

    Як доглядати за дзвіночками

    Вирощування дзвіночків нічим не відрізняється від вирощування будь-яких інших садових квітів – дзвіночки невибагливі. Поливають їх, тільки коли встановлюється затяжна спека й посуха. Після поливання зручно розпушувати навколо квітів ґрунт і видаляти бур’яни. Високорослі дзвіночки в міру необхідності підв’язують до опори. Підживлюють дзвіночки вперше навесні, по талому снігу, азотним добривом. Друге підживлення комплексним добривом здійснюють у першій половині літа, на початку бутонізації. Щоб продовжити цвітіння дзвіночків, своєчасно видаляйте зів’ялі квіти.

    Розмноження дзвіночків

    Розмножуються однорічні дзвіночки насінням, дворічні – насінням і весняними живцями. Багаторічні дзвіночки можна розмножувати кореневими живцями, частинами кореневища, поділом куща і вегетативним способом , оскільки при насінному розмноженні вони не завжди зберігають сортові ознаки. Махрові різновиди дзвіночків не зав’язують насіння, тому їх розмножують виключно вегетативними способами.

    Багаторічні види дзвіночків із мичкуватою або стрижневою кореневою системою розглядаються як вегетативно нерухомі й розмножуються насінням. Ті види, у яких коротке кореневище, вважаються вегетативно малорухомими – їх розмножують поділом і живцюванням. Вегетативно рухливими вважаються види з довгими повзучими кореневищами, які розмножуються як насінням, поділом і живцюванням, так і відрізками кореневища й кореневими пагонами.

    Насіннєвий розсадний спосіб розмноження ми вам описували, але можна посіяти насіння в середині жовтня просто в ґрунт, де воно впродовж зимових місяців пройдуть природну стратифікацію й навесні дружно зійдуть, а вам залишиться тільки розсадити сіянці. Можна сіяти насіння в ґрунт у травні, але тоді їх потрібно стратифікувати впродовж двох місяців в овочевому ящику холодильника, а оскільки однорічні дзвіночки прекрасно розмножуються самосівом, чи варто ускладнювати собі життя, займаючись стратифікацією насіння?

    Живці дзвіночків заготовляють навесні, у березні-квітні їх нарізають із молодих стеблових або прикореневих пагонів, висаджують у легкий пухкий субстрат і поміщають під баню з плівки для створення високої вологості повітря. Найкраще використовувати для цієї мети теплицю й спеціальний прилад для розпилення туману. Відростання коренів у живців відбувається упродовж трьох-чотирьох тижнів.

    Поділ куща проводять на третій-п’ятий рік життя рослини, але деякі види можна ділити вже на другий рік. На початку травня або в кінці літа великі кущі викопують і, обрізавши стебла, ділять гострим стерильним ножем на частини, у кожній з яких мають бути розвинені коріння й бруньки відновлення, після чого обробляють зрізи товченим вугіллям і негайно висаджують діленки на постійне місце.

    При розмноженні частинами кореневища викопують повзучий корінь рослини, ділять його на частини так, щоб у кожному відрізку були бруньки відновлення, і висаджують у ґрунт таким чином, щоби бруньки виявилися на рівні поверхні ґрунту.

    Кореневі пагони потрібно відокремити від материнської рослини й відразу відсадити на постійне місце.

    Шкідники і хвороби дзвіночка

    Квітучі дзвіночки виглядають дуже мило, але це не єдина перевага квітів. Вони настільки невибагливі, що посадка і догляд за дзвіночком дають насолоду й не вимагають витрат часу й зусиль. До хвороб і шкідників дзвіночки несприйнятливі й уражаються ними дуже рідко, проте при багаторічному вирощуванні квітів на одному місці в ґрунті накопичуються патогенні мікроорганізми – фузаріум, склеротинія або ботритис – які можуть призвести до загибелі рослини. Щоб цього не відбувалося, двічі за сезон, навесні та восени, обробляйте дзвіночки 0,2-відсотковим розчином Фундазолу.

    У вологу погоду на дзвіночках може з’явитися слинява пінниця, яку виганяють настоєм часнику. Низькорослі дзвіночки можуть пошкоджувати слимаки, від яких рослини обприскують відваром гіркого перцю і розсипають під квітами гранули суперфосфату.

    Багаторічні дзвіночки після цвітіння

    Як і коли збирати насіння дзвіночків

    Якщо ви хочете отримати насіння улюблених видів, то не чекайте, коли коробочки розкриються, зріжте залишені на насіння суцвіття заздалегідь, тільки-но коробочки набудуть бурого відтінку, і дозарте їх у провітрюваному сухому приміщенні.

    Підготовка дзвіночків до зими

    Посадка і догляд за багаторічними дзвіночками нічим не відрізняються від вирощування однорічних або дворічних видів, за винятком того, що їх необхідно підготувати до зими. У кінці вересня або на початку жовтня стебла всіх дзвіночків зрізують під корінь. На цьому догляд за однорічними квітами закінчено. Що стосується дворічних і багаторічних видів, багато з них зимують без укриття, але південні види потрібно засипати сухим листям або закривати ялиновим гіллям. Високорослі дзвіночки засипають шаром перегною або сухого торфу заввишки 15-20 см. Аби багаторічні дзвіночки пережили зиму, цього буде достатньо.

    Види і сорти дзвіночків

    Однорічні види дзвіночків походять із південних районів, тому в місцевості з помірним або прохолодним кліматом їх вирощують нечасто. Найбільш відомі з них:

    Дзвіночок однорічний

    Низькоросла (до 10 см) рослина родом із Кавказу, Балкан, Середземномор’я і Малої Азії з яскраво-блакитним трубчастим віночком. Цвіте з травня до початку осені. Використовується для бордюрів і альпінаріїв;

    Дзвіночок дихотомічний, або вильчатий із Західного Кавказу. У висоту він сягає 15-20 см, має численні світло-фіолетові квіти й широкояйцеподібне листя;

    Дзвіночок кашмірський зростає в Гімалаях і на Памірі, сягаючи у висоту всього 6-8 см. Квітки у нього фіолетові, дрібні, до 1,5 см завдовжки, але їх багато й вони мають здатність довго цвісти;

    Дзвіночок довгостовпчиковий – кавказький ендемік, що росте на щебенистому ґрунті й у тріщинах скель. У висоту ця рослина, що сильно гілкується, сягає півметра, цвіте в травні-липні волотистими суцвіттями, що складаються з 50-60 глечико-дзвонових фіолетових квіток діаметром до 4 см із роздутою основою й чашкою з відхиленими гострими зубцями;

    Дзвіночок Дзеркало Венери родом із середземноморських гір, із Великої Британії та Голландії. У культурі цей вид відомий із кінця XVI століття. У висоту цей дзвіночок, або легузія, сягає від 15 до 30 см. Блюдцеподібні, сині з бузковим відтінком і білою серединою квітки діаметром до 2 см зібрані в волотисте суцвіття, квітуче з початку літа до вересня. У цього виду є сорти з білими квітками.

    Дворічні дзвіночки

    Представлені такими видами:

    Дзвіночок бородатий – зростає в природі в субальпійському поясі Середземномор’я. Сягає у висоту від 4 до 30 см. Квітки у нього пониклі, бокальчато-дзвіночкові, блідо-блакитні, завдовжки до 3 см. Цвіте цей вид у червні-липні. У культурі з 1752 року;

    Дзвіночок Хоффмана – з Балкан і Адріатики. Сильно гілкується, заввишки від 30 до 50 см із великою кількістю великих поникаючих квіток білого або кремового кольору, що розкриваються в червні-липні;

    Дзвіночок тирсоподібний і дзвіночок колосистий – рослини з колосоподібними суцвіттями з лійчастих квіток світло-жовтого кольору у дзвіночка тирсоподібного і яскраво-фіолетових у дзвіночка колосистого;

    Дзвіночок великоколосий зростає в природі на Балканах, у Європі й Малій Азії. У висоту рослина сягає від 70 до 120 см. Його квітки з трубчастими блідо-фіолетовими віночками, зібрані в кільця по 6-7 штук, розкриваються в червні-липні;

    Дзвіночок середній у природі виростає в Південно-Західній Європі та в Азії. У культурі цей дворічник іноді вирощують як однорічну рослину. У нього прямостояче стебло заввишки від 50 до 100 см і бокальчато-дзвіночкові білі, блакитні або рожеві квітки, прості або махрові, завдовжки до 7 см, зібрані в пірамідальні суцвіття. У культурі вид із 1578;

    Дзвіночок жорстковолосий родом з Європи й Сибіру. Це густоопушена рослина заввишки від 70 до 100 см із дрібними блакитними сидячими квітками, зібраними в майже головчасте вгорі і кільчасте донизу суцвіття.

    Окрім описаних, відомі такі дворічні дзвіночки, як мезійський, сибірський, розхідний, розлогий, пірамідальний, лавроподібний, Форманека, лопатчастий, Сарторі й орфанідеа.

    Усі інші види належать до багаторічних дзвіночків, які своєю чергою поділяються на низькорослі, середні й високорослі.

    Низькорослі види багаторічних дзвіночків

    Дзвіночок карпатський – найпоширеніший у культурі вид родом із Карпат і гір Середньої Європи. Це багаторічна рослина заввишки до 30 см з облистяними стеблами, прикореневою розеткою з яйцеподібним листям на довгих черешках і яйцеподібним короткочерешковим стебловим листям. Квітки у рослин цього виду поодинокі, лійкоподібно-дзвіночкові, блакитні, фіолетові або білі, до 5 см у діаметрі. Цвітуть вони з червня упродовж двох із гаком місяців. У культурі вид із 1770 року. Найвідоміші садові форми дзвіночка карпатського:

    • Альба й Уайт Стар – сорти з білими квітками;
    • Целестіна і Ізабель – небесно-блакитні дзвіночки;
    • Чентон Джой, Ріверслея, Блаумейзе – сорти з синіми квітками;
    • Карпатенкроне – форма з фіолетовими квітками;
    • Кліп – мініатюрна рослина заввишки до 20 см із квітками до 5 см у діаметрі. Можна вирощувати як у відкритому ґрунті, так і в кімнатній культурі;

    Дзвіночок гарганський – багаторічна рослина заввишки до 15 см із крихкими повзучими догори стеблами, округлими тризубчастим листям і синіми зірчастими квітками до 4 см у діаметрі. У культурі з 1832 року. Найкращими сортами виду вважаються:

    • Майор – сорт із блідо-синіми квітками;
    • W.H. Paine – квітки світло-лавандового відтінку з білим вічком;

    Дзвіночок спіральнолистий, або ложечницелистий у природі росте в Карпатах і Альпах. Рослина мініатюрна, заввишки до 15 см. Стебла сланкі. Пониклі квітки синього, блакитного або білого забарвлення до 1 см у діаметрі зібрані в невеликі суцвіття. У культурі з 1783 року. Найвідоміші сорти:

    • Альба – білий дзвіночок;
    • Лодер – сорт із махровими квітками блакитного кольору;
    • Міс Уїлмотт – сорт із синіми квітками;

    Дзвіночок Шамісо – мініатюрна рослина з Далекого Сходу з поодинокими фіолетово-блакитними квітками діаметром до 3 і довжиною до 4 см із волохатим по краю віночком. Є білоквіткова форма.

    Окрім описаних, відомі такі низькорослі види багаторічних дзвіночків, як березоволистий, волосистоплідний, дернистий, ломикамінь, Кемулярій, маргаритколистий, одноквітковий, Оше, Ортана, повійничковий, прикордонний, Радде, Райнера, війчастий, темний, темнуватий, тризубий і Уємура.

    Багаторічні дзвіночки середньої висоти

    Представлені такими видами:

    Дзвіночок Такесіма в природі виростає в Кореї й на Іранському нагір’ї. Це багаторічна рослина, що сягає у висоту 60 см і утворює групи прикореневих розеток. Численні стебла цього виду сланкі, повзучі догори. Прості або махрові квітки блакитного, білого або рожевого забарвлення зацвітають на початку літа. Найкращі сорти:

    • Бьютіфул Траст – сорт із великими білими квітками павукоподібної форми;
    • Веддінг Белз – сорт із махровими білими дзвоновими квітками;

    Дзвіночок Комарова

    Кавказький ендемік дивовижної краси заввишки до 45 см із в’юнким стеблом і численними великими квітками яскравого світло-фіолетового відтінку завдовжки до 3 см із гострими відвернутими частками;

    Дзвіночок точковий

    Зростає на Далекому Сході й у Сибіру. Його тонке волокнисте стебло сягає у висоту 50 см. Численні волосисті листки в прикореневій зоні на червонуватих черешках, яйцеподібної форми, ланцетні або гострі. Великі пониклі опушені бокальчато-дзвонові квітки на довгих квітконіжках брудно-білого кольору вкриті й зовні, і зсередини пурпуровими цятками. Найкращі сорти:

    • Рубра – сорт із яскравими квітками;
    • Альба нана – сорт із білими квітками заввишки всього до 20 см;

    Дзвіночок Сарастро

    Гібридний вид дзвіночка точкового з дуже яскравими фіолетовими квітками до 7 см завдовжки. Висота куща сягає 60 см, діаметр – 45 см.

    Окрім описаних, до середньорослих видів належать дзвіночки татрський, поліморфний, ромбоїдальний, моравський, льонолистий, іспанський, чудовий, карника, Мархесетті, круглолистий, продірявлений, пагорбковий, Турчанінова, сарматський, часничницелистий, Гроссека, блідо-вохряний і гібриди Кент Бель і Пінк Октупус.

    До високорослих видів дзвіночків належать

    Дзвіночок широколистий, який у природі росте на Кавказі, у Південній і Середній Європі, у Сибіру, Малій Азії, в європейській частині Росії та в Україні в широколистяних, темнохвойних і змішаних лісах та по берегах річок. У нього пряме голе стебло заввишки понад 1 м, голе двояко-пилчасте листя завдовжки до 12 і завширшки до 6 см та великі пазушні квітки, що утворюють рідкісноквіткове вузьке колосовидне гроно. Лійкоподібні квіти до 6 см завдовжки синього, білого або блакитного кольору з трохи загнутими лопатями цвітуть у червні-серпні. У культурі цей вид із 1576 року. Найбільш відомі сорти:

    • Альба – з білими квітками;
    • Брантвуд – сорт із фіолетовими квітками;
    • Макранта – сорт із темно-фіолетовими великими квітками;

    Дзвіночок персиколистий зростає на Кавказі, в Західному Сибіру, європейській частині Росії, в Україні й Західній Європі. Ця рослина заввишки від 50 до 100 см із прямостоячими облистяними стеблами, гладким і зубчастим по краях листям, схожими на листя персика, і широкодзвінчастими великими квітками завдовжки до 5 см білого, синього або бузково-блакитного відтінку, зібраними по кілька штук у волоть. У цього виду є корончаті й махрові форми. Цвітіння починається у другій половині червня й триває понад місяць. У культурі дзвіночок персиколистий з 1554 року. Найвідоміші сорти виду:

    • Берніс – сорт із блакитними махровими квітками;
    • Тетам Б’юті – сорт із ясно-блакитними квітками великого розміру;
    • Ексмаус – сорт із пилясто -синіми махровими квітками;
    • Сноудріфт – рослина з білими дзвіночками;
    • сортосуміш Нью Джайнт Хайбрідз – рослини заввишки до 75 см із великими квітками білого й усіх відтінків синього кольору;

    Дзвіночок молочноквітковий

    У природі виростає в Малій Азії та на Кавказі. Ця рослина заввишки від 50 до 150 см зі стрижневим коренем, що дає йому змогу добре рости у важкому суглинистому ґрунті. Дзвонові квітки молочно-білого кольору до 4 см у діаметрі зібрані в гроноподібні суцвіття. Розкриваються вони в червні й цвітуть до кінця літа. У культурі вид із 1814 року. Основні сорти цього виду:

    • Церулея – сорт із квітками блакитного відтінку;
    • Альба – рослина з білими квітками;
    • Прічард Верайеті – рослина заввишки до 150 см із квітками лавандово-блакитного відтінку.

    Окрім описаних, відомі такі високорослі види дзвіночків, як рапунцелеподібний, скупчений, болонський, шляхетно-великоквітковий і кропиволистий.

    Дзвіночки

    Дзвоники (Campanula) є трав’янистими рослинами, що відносяться до сімейства колокольчіковие. Цей рід об’єднує більше 300 видів. В природних умовах можна зустріти в областях з помірним кліматом: у Середній і Передній Азії, у Сибіру, на Кавказі, в Європі і в Північній Америці. Краще всього росте в степах, на луках, на скелях, пустельних ділянках, а також в лісі. Більшість видів дзвіночків можна зустріти в субальпійських, а також альпійських гірських поясах. З латинської мови найменування квітки перекладається як дзвіночок. А в народі його ще називають чеботки, синельки і дзвіночки.

    • 1 Особливості дзвіночків
    • 2 Вирощування дзвіночків з насіння
      • 2.1 Як правильно посіяти
      • 2.2 Догляд за розсадою
      • 3.1 В який час проводять висадку розсади в грунт
      • 3.2 Правила висадки розсади в грунт
      • 4.1 Правила догляду
      • 4.2 Розмноження дзвіночків
      • 4.3 Шкідники і хвороби
      • 5.1 В який час і як збирати насіння
      • 5.2 Підготовка до зимівлі
      • 6.1 Дзвіночки однорічні
      • 6.2 Дворічні дзвіночки
      • 6.3 Низькорослі види багаторічних дзвіночків
      • 6.4 Багаторічні рослини середньої висоти
      • 6.5 Високорослі багаторічники

      Особливості дзвіночків

      Найбільш поширеними є багаторічні дзвіночки, але також зустрічаються одно – і дворічні. На стеблах знаходяться очереднорасположенные листочки. Квітки мають дзвоникоподібної форми та бувають забарвлені в білий, блакитний колір, а також в різноманітні колірні відтінки фіолетового. Вони входять до складу суцвіть кистевидной або волотисте форми. Бувають і поодинокі квіточки. Плід має фору коробочки, на якій розташовуються отвори щілиноподібної форми в кількості 4-6 штук. Кущик може бути низько-, середньо – і високим.

      Вирощування дзвіночків з насіння

      Як правильно посіяти

      Такі насіння перш ніж садити, не потрібно попередньо готувати. Їх висів виробляють у відкритий ґрунт в травні місяці, а також можна в жовтні висіяти під зиму. Якщо ж у вас є бажання помилуватися квітучими дзвіночками в даному році, то їх слід висівати на розсаду у березні. Слід врахувати, що насіння дуже маленькі, тому їх лише розсипають по поверхні підготовленого ґрунту, який повинен бути пухкий, легкий і добре пропускати воду. Його перед посівом заздалегідь треба добре зволожити. Складатися землесуміш повинна з 6 частин дернової землі, з 3 частин перегнійної землі і 1 частини грубозернистого піску. Удобрювати грунт не слід. Після висіву насіння треба лише злегка втиснути в субстрат і трохи зволожити з розпилювача. Ємність треба поверх накрити прозорою плівкою. Такі посіви слід поставити в тепле (від 18 до 20 градусів) місце. Поява сходів, як правило, відбувається через 14-20 днів.

      Догляд за розсадою

      Після того як з’являться перші сіянці, укриття треба буде прибрати. Ємність же переставте в добре освітлене місце, але растеньицам треба забезпечити захист від прямих променів сонця. Доглядати за даними рослинками треба, як і будь-якої іншої розсадою квітів. Їм треба забезпечити своєчасний полив після підсихання верхнього шару субстрату, а також його потрібно регулярно розпушувати. Через 20 діб після того, як сіянці зійдуть, у них повинні вирости справжні листочки, після цього їх треба пікірувати в ємність більшого обсягу, витримуючи між рослинами відстань дорівнює 10 сантиметрам. Через півмісяця після того як ви пересадите дзвіночки, в грунт треба буде внести добриво. Відмінно для цієї мети підходить рідке комплексне добриво в слабкій концентрації.

      Посадка дзвіночків у відкритий грунт

      В який час проводять висадку розсади в грунт

      Як правило, у відкритий грунт підросли дзвіночки можна висадити або в останні травневі дні, або в перші червневі. Більшість видів таких кольорів відносяться до світлолюбних рослин. Зустрічаються і тіньолюбні види, але вкрай рідко, вони виділяються своїм листям темного зеленого забарвлення. Така рослина не переносить протягів.

      Вибирати ґрунт треба в залежності від виду. Так, деякі добре ростуть на вапняному грунті, а інші на кам’янистій. Але більшість видів найкраще росте на нейтральному або слаболужному суглинному ґрунті, який є добре дренованим. Перш ніж зайнятися висадкою, грунт треба підготувати. У важкий грунт при глибокому перекопці треба обов’язково внести перегній або пісок. Якщо ж грунт бідна, то в нього треба внести дерновий ґрунт, а також добрива. Однак використовувати торф і свіжий гній не рекомендується, так як це може стати причиною розвитку грибкового захворювання.

      Правила висадки розсади в грунт

      Для посадки слід вибрати відкрите місце, поруч з ним не повинно рости чагарників або дерев. У цьому випадку коренева система отримає достатню кількість поживних речовин, а також води. Відстань між кущиками залежить від виду дзвіночків. Так, між високим видами слід залишати за 40-50 сантиметрів, між середньрослими ― 20-30 сантиметрів, між ростучими ― від 10 до 15 сантиметрів. Коли рослинки будуть висаджені, ґрунт навколо них варто добре утрамбувати, а після цього провести полив.

      Догляд за дзвіночками у відкритому грунті

      Правила догляду

      Вирощувати їх треба точно так само, як і інші квіти в саду. Дзвіночки відрізняються своєю невибагливістю. Полив роблять лише у разі тривалого і жаркого посушливого періоду. Рихлити поверхню грунту і видаляти бур’янисту траву, рекомендується після проведеного поливу. Якщо це необхідно, то високорослі сорти можна підв’язати до опори. Першу підгодівлю проводять у весняний час по талому снігу і використовують для цього азотне добриво. Другий раз підгодовують у першій половині літнього періоду, коли почнуть утворюватися бутони і для цього використовують комплексне добриво. Регулярне видалення в’янучих квіточок дозволить зробити період цвітіння довше.

      Розмноження дзвіночків

      Однорічні рослини можна розмножувати лише насінням, а дворічні ― насінням, а також живцюванням у весняний час. Дзвіночки, які є багаторічниками, розмножують: частинами кореневища, столонами, кореневими живцями, а також діленням куща. Насіння багаторічних видів можуть не зберігати сортові ознаки. У махрових сортів насіння взагалі не з’являються і для розмноження застосовують лише вегетативний спосіб.

      Ті багаторічники, які мають стрижневу або кистевую систему коренів, є вегетативно нерухомими, і їх вирощують виключно з насіння. Види з коротеньким кореневищем зараховують до вегетативно малорухливим, і для їх розмноження застосовується живцювання і ділення. Види, що мають довгі повзучі кореневища, вважаються вегетативно рухомими, і для їх розмноження використовують насіння, живці, відрізки кореневища, кореневі нащадки, а також можна поділити кущик.

      Посів насіння на розсаду описаний вище. Їх також можна посіяти у відкритий грунт в середині жовтня. У зимовий час вони не вимерзнуть, а пройдуть цілком природну стратифікацію. У весняний час ви побачите густі сходи. Після того як рослинки підростуть, їх треба буде посадити. Посів насіння у відкритий грунт можна виробляти і в травні. Але в даному випадку насінню потрібна підготовка, а точніше, стратифікація в холодильнику (в ящику для овочів), де вони повинні пробути 8 тижнів. Однак однорічники чудово розмножуються самовысевом, і тому можна цілком уникнути складнощів, пов’язаних з весняним посівом.

      Заготівлю живців проводять у весняний час. Так, в березні або квітні слід нарізати їх з молоденьких стеблових або прикореневих стебел. Для висадки використовується пухка і легка грунт. Поверх живці накривають прозорою плівкою, для того щоб вони весь час перебували в підвищеній вологості. Ідеальним варіантом для вкорінення живців стане теплиця, в якій є установка для розпилення туману. Через 3-4 тижні живці повинні вкоренитися.

      Як правило, для поділу використовують кущики, які віком 3-5 років. Але зустрічаються види, які придатні для поділу вже на другий рік життя. Викопати великі кущики треба в перші травневі дні або в кінці літнього періоду. У них зрізують усі пагони, а потім розділяють кореневище на частини, скориставшись дуже гострим заздалегідь простерилизованным ножем. Слідкуйте, щоб на кожній діленці були присутні бруньки відновлення і добре розвинені корінці. Зрізи треба обробити подрібненим деревним вугіллям, а після цього відразу ж посадити деленко на постійне місце.

      Для того щоб розмножити частинами коренів, потрібно вирити повзуче кореневище і порізати його на частини. Врахуйте, що кожна деленка повинна мати нирку відновлення. Потім проводять висадку в грунт таким чином, щоб нирки були на рівні поверхні грунту.

      Відокремлений від материнського рослини кореневої нащадок, відразу ж висаджують на постійне місце.

      Шкідники і хвороби

      Дзвіночки мають дуже гарним зовнішнім виглядом, і вони відрізняються своєю невибагливістю. До захворювань і шкідливих комах дані рослини володіють високою стійкістю і хворіють в дуже рідкісних випадках. Але якщо багаторічники вирощуються довгий час без пересадки, то в грунті може статися накопичення хвороботворних мікроорганізмів (склеротинія, фузариум або ботритис), що може цілком знищити дзвіночки. Для того щоб цього уникнути, потрібно у весняний та осінній період провести по одній обробці рослин розчином Фундазолу (0,2%).

      Слюнявая пенница може з’явитися на кущиках у вологу погоду. Заражені рослини обробляють часниковим настоєм. Низькорослі види можуть постраждати від слимаків. В даному випадку проводиться обробка відваром гіркого перцю, а по поверхні грунту треба розсипати гранульований суперфосфат.

      Багаторічні дзвіночки після цвітіння

      У який час і як збирати насіння

      Якщо ви вирішили зібрати насіння з дзвіночків, то вам треба зрізати коробочки після того, як вони побуріє, а не чекайте, поки вони відкриються. Покладіть обрізані коробочки в сухе і провітрюване місце і почекайте, поки дозріє насіння.

      Підготовка до зимівлі

      Багаторічники на відміну від одноліток і дволіток треба готувати до зимівлі. В останні вересневі або перші жовтневі дні потрібно буде обрізати під корінь все пагони. За однорічниками після цього доглядати більше не треба. Багаторічні і дворічні, як правило, можуть пережити зиму і без укриття, проте південні види необхідно присипати лапником або висохлими листочками. Високорослі види треба присипати сухим торфом або перегноєм, при цьому шар повинен мати товщину від 15 до 20 сантиметрів.

      Види і сорти дзвіночків з фото

      Однорічники, як правило, є південними рослинами. У зв’язку з цим садівники їх досить рідко вирощують в місцях з прохолодним або помірним кліматом. Найбільшою популярністю користуються:

      Дзвіночки однорічні

      Така рослина є низькорослим і його кущик не перевищує 10 сантиметрів. Його батьківщина Балкани, Мала Азія, Кавказ і Середземномор’ї. Трубчастий віночок пофарбований у насичено-блакитний колір. Цвітіння починається в травні і закінчується на початку осіннього періоду. Їм прикрашають альпінарії і бордюри.

      Дзвіночок дихотомический (вильчатый)

      Батьківщина Західний Кавказ. Кущик зростає до 15-20 сантиметрів у висоту. Є широкояйцеподібні листочки, а також велика кількість блідо-фіолетових квіточок.

      Дзвіночок кашмірський

      Родом з Паміру і Гімалаїв. Висота кущика не перевищує 6-8 сантиметрів. Маленькі численні фіолетові квітки в довжину досягають півтора сантиметрів. Цвітіння тривале.

      Дзвіночок длинностолбиковый

      Є ендеміком Кавказу. Віддає перевагу рости у скельних тріщинах і на щебнистом грунті. Висота сильноветвящегося кущика 50 сантиметрів. Цвітіння спостерігається з травня по липень. Суцвіття у вигляді волоті складаються з 50-60 квіточок, які мають кувшино-колокольчатую форму і фіолетове забарвлення. Їх діаметр дорівнює 4 сантиметри, підстава роздуте, а чашечка має загострені відхилені зубці.

      Дзвіночок Дзеркало Венери

      Батьківщиною є середземноморські гори, з Голландії і Великобританії. Його почали культивувати з кінця 16 століття. Висота кущика варіюється від 15 до 30 сантиметрів. Суцвіття у вигляді волоті складаються з квіточок блюдцевидной форми, що мають двосантиметровий діаметр. Забарвлені вони в синій колір з фіолетовим відливом і мають білуватою серединкою. Цвітіння спостерігається з початку травня по вересень. Є різновиди з білими квіточками.

      Дворічні дзвіночки

      Дзвіночок бородатий

      Родом з субальпійського поясу Середземномор’я. Висота кущика варіюється від 4 до 30 сантиметрів. Пониклі світло-блакитні квіточки мають дзвонові-бокальчатую форму і трехсантиметровую довжину. Цвітіння спостерігається з червня по липень. Вирощується з 1752 р.

      Дзвіночок Хоффмана

      Батьківщина Адріатика і Балкани. Висота сильноветвящегося кущика варіюється від 30 до 50 сантиметрів. Є безліч поникающих великих квіточок, пофарбованого в кремовий або білий колір. Цвітіння ― з червня по липень.

      Дзвіночок тирсовидный і дзвіночок колосистий

      Суцвіття у вигляді колоса складається з квіток воронкоподібної форми. У тирсовидных дзвіночків вони блідо-жовті, а у колосистых ― насичено-фіолетові.

      Дзвіночок крупноколосый

      Родом з Європи, Балкан і Малої Азії. Висота кущика варіюється від 70 до 120 сантиметрів. Світло-фіолетові трубчасті віночки входять до складу мутовок (з 6 або 7 квіточок). Цвітіння починається в червні або липні.

      Дзвіночок середній

      Батьківщина Азія і Південно-Західна Європа. Таке дворічна рослини вирощується в деяких випадках, як однорічник. Висота його прямостоячих пагонів 50-100 сантиметрів. Суцвіття пірамідальної форми складаються з махрових або простих квіточок дзвонові-бокальчатой форми, що мають семисантиметровую довжину і блакитний, білий або світло-рожеве забарвлення. Вирощується з 1578 р.

      Дзвіночок жорстковолосисте

      Його батьківщина Сибір і Європа. Такий кущик має густе опушення, і його висота варіюється від 70 до 100 сантиметрів. Сидячі маленькі квіточки пофарбовані в блакитний колір. Вони входять до складу суцвіття, має практично головчатую верхню частину і мутовчатую ― нижнього.

      Ще можна зустріти такі дворічники, як: сибірський, розкидистий, лавровидный, лопатчатый, орфанидеа, мезийский, що розходиться, пірамідальний, Форманека і Сарторі.

      Всі види є багаторічними та їх поділяють на високо-, середньо – і низькорослі.

      Низькорослі види багаторічних дзвіночків

      Дзвіночок карпатський

      Найбільш популярний у садівників і його батьківщиною є гори Середньої Європи й Карпати. Кущик з облиственими стеблами у висоту досягає 30 сантиметрів. Прикоренева розетка складається з длінночерешкових листочків яйцевидної форми. Також є стеблові яйцевидні листки з короткими черешками. Поодинокі дзвонові-воронкоподібні квіточки мають п’ятисантиметровий діаметр, і вони пофарбовані у фіолетовий, блакитний або білий колір. Цвітіння починається в червні і триває більше 8 тижнів. Вирощують з 1770 р.

      Популярні сорти:

      • Уайт Стар і Альба ― білі квіточки;
      • Ізабель і Целестина ― квітки небесно-блакитного забарвлення;
      • Риверслея, Чентон Джой, Блаумейзе ― сині квіточки;
      • Карпатенкроне ― фіолетові квітки;
      • Кліп ― висота кущика не перевищує 20 сантиметрів, а квіточки мають п’ятисантиметровий діаметр. Можна вирощувати в саду і будинку.

      Дзвіночок гарганский

      У висоту кущик досягає 15 сантиметрів. Має повзучі піднімають пагони, які досить тендітні. Трехзубчатые листочки мають округлу форму. Квіточки зірчастої форми з четырехсантиметровым діаметром пофарбовані в синій колір. Вирощується з 1832 р.

      Найбільш популярні сорти:

      • Майор ― світло-сині квіточки;
      • H. Paine ― у блідо-лавандових квіток є білуватий вічко.

      Дзвіночок спиральнолистный (ложечницелистный)

      Родом з Альп і Карпат, висота кущика не перевищує 15 сантиметрів. Сланкі пагони. Маленькі суцвіття складаються з дрібних (діаметр 1 сантиметр) знічувалися квіточок, пофарбованих у блакитний, синій або білий колір. Вирощується з 1783 р.

      Найбільш популярні сорти:

      • Альба ― білі квіточки;
      • Лаудер ― блакитні квітки махрові;
      • Міс Уилмотт ― сині квіточки.

      Дзвіночок Шамисо

      Батьківщина такого мініатюрного дзвоника Далекий Схід. Поодинокі квіточки з трехсантиметровым діаметром в довжину досягають 4 сантиметрів і мають голубувато-фіолетовий колір. Віночок виділяється волохатої кромкою. Є сорт з білими квітками.

      А ще є такі низькорослі багаторічники, як: волосистоплодный, ломикамінь, маргаритколистный, Оші, повойничковый, Радде, війчастий, темнуватий, Уемура, березоволистный, дернистий, Кемулярии, одноцветковие, Ортана, прикордонний, Райнера, темний і тризубий.

      Багаторічні рослини середньої висоти

      Дзвіночок Такесіма

      Батьківщина Іранське нагір’я і Корея, кущик не перевищує 60 сантиметрів у висоту і у нього є група прикореневих розеток. У даного виду є безліч пагонів, які можуть бути сланкими, підводяться і повзучими. Початок цвітіння в червні. Зустрічаються махрові або прості квіточки, забарвлені в білий, блакитний або рожевий колір.

      Популярні сорти:

      • Бьютіфул Траст ― великі павукоподібні квіточки пофарбовані в білий колір;
      • Веддинг Белз ― дзвонові махрові квітки мають білуватий колір.

      Дзвіночок Комарова

      Це ендемік Кавказу, дуже ефектні розгалужені пагони мають висоту не більше 45 сантиметрів. Є безліч великих квіток насиченого блідо-фіолетового відтінку. Вони мають трехсантиметровую довжину і відвернені загострені частки.

      Дзвіночок точковий

      Батьківщина Сибір і Далекий Схід, тоненький волокнистий втеча має півметрову висоту. Безліч волосистих листових пластин знаходиться в прикореневих областях. Вони розташовані на черешках червонуватого забарвлення. Форма листя яйцеподібне, загострена або ланцетні. Великі опушені пониклі квіточки мають дзвонові-бокальчатую форму. Квітконіжки у них довгі, а пофарбовані вони в брудно-білий відтінок, при цьому на поверхні є пурпурові крапочки і зовні, і на внутрішній поверхні.

      Популярні сорти:

      • Рубра ― квітки насиченого забарвлення;
      • Альба нана ― висота куща близько 20 сантиметрів, забарвлення квіточок білий.

      Дзвіночок Сарастро

      Це гібрид дзвоника точкового, семісантіметровою довжини квіточки мають насичений фіолетовий колір. Кущ має висоту до 60 сантиметрів, а його діаметр ― до 45 сантиметрів.

      Також до середньорослих багаторічників відносять дзвіночок поліморфний, моравський, іспанська, карніка, круглолистный, холмової, сарматський, Гроссека, татрский, ромбоидальный, льнолистный, чудовий, Мархесетти, продірявлений, чесночницелистный, блідо-охряный, а також гібриди Пінк Октупус і Кент Бель.

      Високорослі багаторічники

      Дзвоник широколистий

      Батьківщина Середня і Південна Європа, Мала Азія, європейська частина Росії, Кавказ, Сибір, Україна. Зустрічається в темнохвойних, широколистяних, а також змішаних лісах та на узбережжях річок. Голий прямий втеча має метрову висоту. Довжина голих двояко-пилчасті листових пластин 12 сантиметрів, а ширина ― 6 сантиметрів. Є великі пазушні квітки, які входять до складу вузенькою редкоцветковой кисті колосоподібні форми. Довжина квіточок близько 6 сантиметрів. У них лійчастого форма і білий, синій або блакитний. Цвітіння спостерігається з червня по серпень. Вирощується з 1576 р.

      Популярні сорти:

      • Альба ― білі квіточки;
      • Брантвуд ― фіолетові квітки;
      • Макранта ― великі квіти темного фіолетового забарвлення.

      Дзвіночок персиколисті

      Батьківщина Західна Сибір, Україна, Кавказ, європейська частина Росії, Західна Європа. Висота прямостоячих облистяний пагонів варіюється від півметра до метра. Гладкі листові пластини з зубчастої кромкою схожі з листям персика. Великі квіточки ширококолокольчатой форми мають п’ятисантиметрову довжину. Вони пофарбовані в синій, білий або голубувато-фіолетовий колір. Волотисті суцвіття складаються з декількох квіток. Є махрові і корончаті сорту. Цвіте з середини червня і цвіте більше 4 тижнів. Вирощується з 1554 р.

      Популярні сорти:

      • Берніс ― махрові блакитні квіточки;
      • Тетам Б’юті ― великі квітки блідо-блакитного забарвлення;
      • Эксмаус ― махрові квітки мають пыльновато-синій колір;
      • Сноудрифт ― білі квіточки;
      • сортосуміш Нью Джайнт Хайбридз ― висота кущика не більше 75 сантиметрів, пофарбовані великі квіточки в білий і різні відтінки синього кольору.

      Дзвіночок молочноцветковый

      Батьківщина Кавказ і Мала Азія. Висота кущика варіюється від 0,5 до 1,5 метра. Завдяки стержневому кореневища може рости на суглинному важкому грунті. Молочно-білі дзвонові квіточки мають чотирьохсантиметрову діаметр. Вони зібрані в суцвіття, що мають форму пензля. Починається цвітіння в червні, а закінчується у кінці літнього періоду. Вирощується з 1814 р.

      Популярні сорти:

      • Церулея ― блакитні квіточки;
      • Альба ― квітки білого кольору;
      • Прічард Верайети ― на півтораметровому кущику красуються блакитно-лавандові квітки.

      Ще є такі високорослі види, як: скупчений, благородно-великоквіткова, рапунцелевидный, болонський та крапиволистный.