Як правильно колоти Дискус

0 Comments

Ділове спілкування: правила проведення дискусії. Реферат

Дискусія (від лат. discussio – “дослідження”) – це публічний діалог, у процесі якого зіштовхуються різні, протилежні точки зору. Метою дискусії є з’ясування і зіставлення позицій, пошук правильного рішення.

Дискусія – один з видів суперечки. У риториці суперечка – це характерне обговорення проблеми, спосіб її колективного дослідження, при якому кожна зі сторін відстоює свою правоту.

Прагнення зайняти власну позицію – сильна потреба людини, пов’язана із самоствердженням. В атмосфері суперечки максимально виявляються такі особистісні властивості, як самостійність і нонконформізм. Тому суперечки цікаві й емоційно притягальні, тому вони постійно супроводжують життя окремих людей і колективів.

Там, де панує авторитарна система мислення, відсутній плюралізм думок, не можуть успішно розв’язуватися трудові задачі. Тому керівник повинен володіти мистецтвом суперечки. У діловому спілкуванні дискусію спеціально організовують на зборах, а також використовують як метод дослідження ринку. При цьому група споживачів обговорює під керівництвом ведучого теми, що цікавлять фірму. Наприклад, така дискусія дозволяє довідатися реакцію покупців (клієнтів) на вироблений товар (послугу).

Етапи підготовки і проведення дискусії

Дискусія у службовій взаємодії – це, як правило, організована суперечка: вона планується, готується, а потім аналізується. Охарактеризуємо наступні основні структурні елементи дискусії:

1. Формулювання проблеми, мети

1. Оголошення теми, мети, уточнення ключових понять

2. Збір інформації про предмет суперечки, визначення понять

2. Висування і захист тези

3. Добір аргументів

3. Спростування тези й аргументації опонента

4. Формулювання питань до опонентів

5. Оцінка аудиторії

Процес суперечки заснований на деякому протиріччі, яке треба виявити, щоб сформулювати проблему, тобто висунути тезу (думка, для обґрунтування істинності чи хибності якої вибудовується доказ) і антитезу (протилежна думка). Для цього до повної ясності доводяться, визначаються за допомогою енциклопедій, словників, іншої літератури ключові поняття. Потім намагаються свідомо з’ясувати, достовірна чи тільки ймовірна думка (тобто немає доказів “так”, але немає і “проти”). Необхідно прагнути до того, щоб теза й антитеза були простими, лаконічними за формою вираження. Потім збирають усі необхідні знання, дані про предмет суперечки, уточнюють значення понять, термінів, продумують достовірні і достатні аргументи для доказу тези, формулювання питань до опонентів, полемічні прийоми.

Необхідно вибрати стратегію поводження з урахуванням індивідуальних особливостей дискутуючи. У залежності від рівня компетентності виділяють сильних учасників і слабких. Сильний – добре знає предмет суперечки, упевнений у собі, логічно міркує, має досвід полеміки, користується повагою й авторитетом. Слабкий – недостатньо глибоко розбирається в обговорюваній проблемі, нерішучий.

За характером учасників дискусії поділяють на “лисиць” і “їжаків”. Ці образні найменування виникли з висловлення античного байкаря Архілоха: “Лисиця знає багато всяких речей, а їжак – одну, але велику”. Таким чином, “лисиці” – люди широко освічені, але в чомусь недостатньо розбираються, а “їжаки” – заглиблені в одну тему. У залежності від активності учасників дискусії виявляють наступні типи: співчутливі (ведуть обговорення з інтересом), дуже активні (украй зацікавлені в матеріалі), потенційні (нейтрально ставляться до проблеми), скептики (спостерігачі, що не беруть участі у суперечці).

Ставлення ведучого до різних слухачів повинно бути диференційованим: сильному треба задавати важкі запитання, до “їжака” звертатися за поясненнями, скептиків треба намагатися втягнути в розгляд проблеми, менш активним пропонувати висловитися в першу чергу.

Дискусія відкривається вступним словом організатора. Він повідомляє тему, дає її обґрунтування, виділяє предмет суперечки – положення і судження, що підлягають обговоренню. Учасники дискусії повинні чітко уявляти, що є пунктом розбіжностей, а також переконатися, що немає термінологічної плутанини, що вони в однакових значеннях використовують слова. Тому ведучий визначає основні поняття через дефініцію, контрастні явища, конкретизатори (приклади), синоніми. Сторони аргументують тезу, що захищається, а також заперечення викладених точок зору, ставлять питання різних типів.

Організатор повинен стимулювати аудиторію до висловлень – задавати гострі питання, якщо суперечка починає згасати. Він коректує, направляє дискусійний діалог на відповідність його мети, темі, підкреслює те загальне, що є у фразах опонентів.

Наприкінці відзначається результат, формується варіант погодженої точки зору чи позначаються виявлені протилежні позиції, їх основна аргументація. Тобто ведучий у заключному слові характеризує стан питання, а також відзначає найбільш конструктивні, переконливі виступи, тактовну поведінку деяких комунікантів.

Правила ведення суперечки

  • 1. Починайте заперечувати тільки тоді, коли ви упевнені, що думка співрозмовника дійсно суперечить вашій.
  • 2. Спочатку наводьте тільки сильні доводи, а про слабкі говоріть після і ніби мимохіть.
  • 3. Спростовуйте фактами, показом того, що теза протилежної сторони не випливає з аргументів чи, що, висунута опонентом, теза не доведена. Можна показати хибність висловленої думки чи аргументів, спираючись на те, що висновки, які випливають з них, суперечать дійсності. Не наполягайте на запереченні доводів опонента, якщо вони ясні й очевидні.
  • 4. Стежте за тим, щоб у ваших міркуваннях не було логічних помилок.
  • 5. У процесі суперечки намагайтеся переконати, а не уразити опонента, пам’ятаючи, що повага до чужих переконань не тільки ознака поваги до чужої особистості, але й ознака широкого і розвиненого розуму.
  • 6. Умійте зберігати спокій і володіти собою, постарайтеся знайти вдале сполучення розуміючої й інтонації, що атакує.

Аналіз дискусії

Останній, заключний етап розглянутого мовного жанру передбачає ретельне осмислення процесу спілкування. Для цього можна використовувати такі питання:

  • 1. Що обговорювалося і що повинно було дати обговорення?
  • 2. Чи доведена ведучим значимість проблеми?
  • 3. Наскільки просто, ясно і стисло формулюються теза й антитеза?
  • 4. Як удається домогтися однозначного семантичного розуміння термінів, понять?
  • 5. Які організуючі мовні дії ведучого у веденні дискусійного діалогу?
  • 6. Як аргументується теза?
  • 7. Як спростовується теза опонентів?
  • 8. Питання яких типів пролунали?
  • 9. Що спільного і різного, у підсумку, виявлено в позиціях сторін?
  • 10. Чи відповідає сформульована на початку дискусії мета отриманим результатам (цілком, частково, мало)?
  • 11. Хто найбільш дипломатичний, творчий, інтелігентний учасник обговорення.

Література

  1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. — М.: Наука, 1991. — 299с.
  2. Атватер Й. Я Вас слушаю. Советы руководителю, как правильно слу-шать собеседника: Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1984. — 112 с.
  3. Афанасьев В. Г. Мир живого: системность, зволюция й управление. — М.: Политиздат, 1986. — 334 с.
  4. Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Е. В. Психология управлення. — Харьков: Фортуна-Пресс, 1998. — 464 с.
  5. Блейк Р., Моутон Дж. С. Научные методи управлення / Пер. с англ. — К., 1996. — 247 с.

Куди колоти інсулін: інсулінові шприци, алгоритм проведення інсулінових ін ‘єкцій, місце введення і дотримання правил гігієни при уколах

Цукровий діабет є поширеною патологією. Існує дві форми цього захворювання. При цукровому діабеті першого типу людина потребує регулярного введення інсуліну. Ця процедура проводиться за певною технологією. Її не можна порушувати. Інакше можуть виникнути серйозні ускладнення. Як і куди колоти інсулін, буде розглянуто далі.

  • Суть проблеми
  • Особливості введення ін ‘єкції
  • Зонування
  • Особливості зон
  • Відгуки про введення препарату
  • Куди ін ‘єкції робити не варто?
  • Вибір шприца
  • Як робити ін ‘єкцію?
  • Декілька слів про техніку
  • Правила використання препаратів та інструментів

Суть проблеми

Куди колоти інсулін при діабеті? Це питання виникає у тих пацієнтів, які нещодавно зіткнулися з подібним захворюванням. Як стверджують самі медики, цукровий діабет – це не діагноз, а спосіб життя. Дійсно, люди з подібною патологією повинні звикнути до нової організації свого харчування і способу життя. Від правильної їхньої поведінки залежить не тільки самопочуття, а й життя людини з цукровим діабетом.

При діабеті першого типу пацієнту призначається інсулінотерапія. Ця процедура вимагає коригування. Її спочатку проводять під наглядом лікаря. При цьому пацієнт здає ряд аналізів. Це дозволяє підібрати правильну дозу інсуліну. Кожен пацієнт проходить навчання, в ході якого він пізнає алгоритм введення препарату.

Інсулінотерапія зазвичай прописується молодим людям. Саме в цьому віці частіше виникає цукровий діабет першого типу. Однак подібну терапію можуть призначати не тільки за наявності цього захворювання. Якщо у жінки під час вагітності знижена функція підшлункової залози, їй можуть прописати прийом цього препарату. Також під час гострих або хронічних інфекційних захворювань, під час сильного стресу і при низці інших захворювань людям потрібне тимчасове введення інсуліну.

Одним з важливих питань при проведенні подібної терапії є наступне: куди можна колоти інсулін? Існують чіткі норми проведення цієї процедури. При їх порушенні можливий розвиток різних відхилень. Щоб цього не допустити, слід знати всі тонкощі проведення інсулінотерапії. З ними пацієнта обов ‘язково повинен ознайомити лікар.

Особливості введення ін ‘єкції

Вивчаючи, куди колоти інсулін (фото одного з варіантів представлено вище), слід розглянути кілька можливих зон. Справа в тому, що їх потрібно періодично змінювати. Небажано вводити ін ‘єкції в одне і те ж місце. Це пояснюється низкою причин:

  1. Швидкість всмоктування препарату на різних ділянках тіла неоднакова.
  2. Введення ін ‘єкції в одну і ту ж область на тілі з часом призводить до ліподистрофії. Жировий прошарок під шкірою в цьому місці зникає.
  3. Множинні уколи можуть накопичуватися в тканинах.

Особливо небезпечне скупчення інсуліну “про запас”. Він може подіяти раптово. Причому така ситуація може спостерігатися через пару діб після уколу. Через це рівень глюкози в крові падає різко і сильно. Це тягне за собою напад гіпоглікемії. Він виявляється певними симптомами. Тремтять руки, людину кидає в холодний піт, вона відчуває голод і слабкість.

Така ситуація вимагає швидкого підвищення рівня цукру. В іншому випадку може наступити гіпоглікемічна кома. Потрібно випити солодку теплу рідину (солодкий чай), а потім з ‘їсти бутерброд, печиво або інший вуглеводний продукт.

Щоб уникнути таких проблем, слід знати, куди потрібно колоти інсулін. Це дозволить уникнути серйозних ускладнень.

Зонування

Куди колоти інсулін при цукровому діабеті? Слід відразу уточнити, що препарат можуть вводити підшкірно, внутрішньомишково і внутрішньовенно. Вибір залежить від стану людини. Найчастіше його вводять підшкірно. Для цього застосовують спеціальні шприци або шприци-ручки. Вони володіють дуже тонкою і гострою голкою. Це значно полегшує процедуру введення ін ‘єкції.

Щоб лікарі і пацієнти краще розуміли один одного, зони, в які можна вводити препарат, мають просту назву. Однак ці області мають чіткі межі. Існують наступні зони, куди можна колоти інсулін:

  1. Живіт. Верхня межа цієї зони проходить по поясу, переходячи на спину. Також вона знаходиться праворуч і ліворуч від пупка.
  2. Руки. Тут можна вводити інсулін у зовнішню поверхню в проміжку від ліктя до плеча. Це досить незручно. Тому в цій зоні можливі ін ‘єкції тільки за допомогою шприца-ручки. Також можна попросити когось із близьких вводити інсулін у цю область.
  3. Ноги. Ця зона визначається від пахової області до колінного суглоба. Інсулін вводять у зовнішню частину кінцівок.
  4. Лопатки. Ці зони знаходяться на спині. Ін ‘єкцію вводять під лопатковою кісткою.

Кожен пацієнт, у якого був виявлений цукровий діабет першого типу, повинен знати, чим відрізняються перераховані зони. Потрібно правильно вибирати, куди вводити той чи інший тип ін ‘єкції.

Особливості зон

Кожна з перерахованих зон має свої певні особливості. Це потрібно враховувати, вибираючи місце для введення препарату.

При введенні інсуліну в живіт, його всмоктування становить 90%. Часто препарат вводиться саме в цю область. Вибираючи, куди колоти короткий інсулін, потрібно вибрати саме зону живота. Тут він всмоктується не тільки практично повністю, а й дуже швидко. Тому перед їжею, під час або відразу після трапези інсулін потрібно вводити в живіт. Діяти препарат почне вже через 15-30 хвилин після потрапляння в організм. Його пік спостерігається приблизно через годину.

Якщо препарат вводиться в руки або ноги, він всмоктується на 75%. Якщо потрібно визначити, куди колоти довгий інсулін, ці області вибирають частіше. Препарат, введений в руки або ноги, починає діяти через годину або навіть через півтори години. Тому ці зони підійдуть для введення препарату пролонгованої (продовженої) дії.

У лопаточну область інсулін практично ніколи не вводять. Дотягнутися самостійно сюди пацієнт не може. При цьому з лопаточної області всмоктується всього 30% інсуліну. Це вважається неефективним методом введення препарату. Він застосовується тільки у виняткових випадках.

Саме швидкість та інтенсивність всмоктування препарату визначає, куди буде введено речовину. Залежно від схеми прийому інсуліну залежить вибір зони для його введення. Нехтувати цими рекомендаціями не можна. Якщо вводити препарат неправильно, можна отримати непередбачуваний результат. Самопочуття різко погіршиться, можуть розвинути різні ускладнення.

Відгуки про введення препарату

Знаючи, куди колоти інсулін при цукровому діабеті, слід розглянути відгуки про відчуття при введенні препарату, які залишають пацієнти. Найболючішими є ін ‘єкції в живіт. Тут багато нервових закінчень. Тому процедура викликає певний дискомфорт.

Лікарі радять своїм пацієнтам при введенні препарату в живіт піднімати шкіру, щоб голка увійшла в підшкірну складку. Також менш болючим буде укол, який поставили в область ближче до боків. Хоч процедура і викликає деякі болючі відчуття, не можна ігнорувати цю зону при введенні інсуліну. Якщо потрібно в даний момент ввести препарат швидкої дії, це можливо тільки в зоні живота.

Куди колоти інсулін тривалої дії? Це може бути зона рук або ніг. Вибір людина може зробити самостійно. Однак більшість пацієнтів відзначають, що при введенні інсуліну в руку болючі відчуття відсутні взагалі. Тому багато людей, у яких був діагностований цукровий діабет, ставлять уколи в руку. Це часом не зовсім зручно. У цьому випадку краще попросити допомоги у близьких людей.

Якщо допомогти при введенні інсуліну ніхто не може, слід придбати шприц-ручку. З його допомогою можна легко ввести препарат навіть в руку. Періодично потрібно задіяти і зони ніг. Це дозволяє уникнути ефекту застою препарату в тканинах.

Щоб процедура була менш болючою, слід застосовувати тільки спеціальні шприци з тонкими, дуже гострими голками. У цьому випадку навіть при введенні препарат в живіт больові відчуття відсутні.

Куди ін ‘єкції робити не варто?

Знаючи, куди краще колоти інсулін, слід розглянути місця, куди препарат вводити не можна. При самостійному введенні препарату потрібно потрапити в підшкірно-жировий прошарок. Якщо препарат потрапляє в м ‘язову тканину, це не кращим чином відбивається на стані людини. Це досить болісно, може призвести до різних ускладнень.

В області, куди планується ввести препарат, не повинно бути ущільнень будь-якого характеру. Також тут не повинно бути почервонінь, висипань, шрамів або саден. Ніяких механічних пошкоджень шкіри в області введення ін ‘єкції бути не повинно. Також тут неприпустимі синці. Якщо минуле введення препарату було невдалим, що призвело до його виникнення, потрібно вибрати іншу ділянку шкіри.

Варто також відзначити, що проміжок між місцем попередньої і нинішньої ін ‘єкції повинен становити не менше 3 см. Близько від цієї точки можна зробити укол тільки через 3 доби. Раніше слід вибирати інше місце.

Також варто зазначити, що від пупка потрібно відступати мінімум 5 см. Якщо на тілі є родимки (особливо об ‘ємні), від них потрібно відступати не менше 2 см. Якщо нехтувати цими правилами, можна завдати собі шкоди. Ущільнення обов ‘язково повинні пройти, якщо сюди планується вводити препарат. В іншому випадку інсулін не буде всмоктуватися організмом. Будь-які пошкодження, утворення на шкірі не дозволяють виконувати введення препарату в безпосередній близькості від них.

Вибір шприца

Знаючи, куди колоти інсулін при цукровому діабеті, слід приділити увагу правильному вибору шприца. Від цього залежить, чи буде укол болючим. Інсулін вводять за допомогою шприца-ручки або спеціального одноразового шприца. Другий варіант частіше застосовують люди у віці. Вони звикли до одноразових інсулінових шприців.

Молоде покоління вважає за краще застосовувати шприци-ручки. Перевагою цього приладу є комфорт у застосуванні. Ввести препарат можна швидко і просто. При цьому шприц-ручку можна взяти з собою в сумочку.

При використанні цього приладу потрібно дотримуватися певних правил. Перед його застосуванням потрібно перевірити, чи робоча шприц-ручка. Іноді цей прилад ламається. Це може стати причиною неправильного набору дози препарату або невдалого введення його під шкіру.

Краще віддавати перевагу пластиковому апарату з вбудованою голкою. Після уколу в них не залишається інсуліну.

Всі звичайні інсулінові шприци одноразові. Їх обсяг зазвичай становить 1 мл (100 МЕ). Такий інструмент має 20 поділів. Кожне з них відповідає 2 МЕ. Якщо застосовується шприц-ручка, в ній кожен поділ шкали відповідає 1 МЕ.

Голка повинна бути дуже гострою і короткою. Якщо вона тупа, на місці уколу з ‘явиться синець і ущільнення. Це, звичайно, не смертельно, але викликає значний дискомфорт.

Як робити ін ‘єкцію?

Розглянувши, куди правильно колоти інсулін, слід звернути увагу і на алгоритм проведення цієї процедури. Від нього не можна відступати. Всі дії потрібно проводити чітко за встановленою схемою.

Спочатку потрібно підготувати ділянку шкіри, куди буде вводитися препарат. Він повинен бути чистим. Однак розтирати шкіру спиртом не потрібно. Він руйнує інсулін. Тому потрібно просто вимити ділянку тіла, куди потрібно ввести препарат. Достатньо приймати ванну один раз на день. Якщо потрібно зробити укол відразу після гігієнічних процедур, воду не можна робити занадто гарячою. Вона повинна бути теплою. В іншому випадку дія препарату може бути непередбачуваною.

Після цього потрібно підготувати інсулін. Ліки потрібно покатати між долонями. Цю процедуру виконують протягом 30 сек. Препарат, який вводиться в організм, повинен бути теплим і добре розмішаним. Далі його набирають у шприц. Потрібно чітко стежити за його кількістю за шкалою на корпусі.

Лівою рукою роблять шкірну складку. У неї вводять голку. Якщо у людини нормальна або зайва вага, вона повинна входити в шкіру прямо. Для худих людей потрібно вводити голку під кутом 45-60º. Далі препарат вводять під шкіру. Далі потрібно почекати кілька секунд. Якщо голку дістати відразу, деяка кількість інсуліну витече назовні.

Декілька слів про техніку

Вивчаючи, як і куди колоти інсулін, слід врахувати кілька нюансів техніки виконання уколу. Щоб чутливість організму до інсуліну не знижувалася, зони введення препарату обов ‘язково чергують. Спочатку вводять препарат в живіт, потім в руку. Далі знову в живіт, а наступного разу в ногу, тощо.

Потрібно навчитися правильно захоплювати шкіру для формування складки. Якщо її сильно стиснути, піднімуться і м ‘язові волокна. Це неприпустимо. Тому шкіру стискають акуратно, задіюючи тільки два пальці лівої руки (правої для шульгів).

Голку потрібно вводити енергійно. Після цього поршень потрібно трохи відтягнути в протилежному напрямку. Трапляється, голка потрапляє в дрібну кровоносну посудину (буває рідко). В результаті в шприц потрапляє кров. У цьому випадку потрібно дістати голку і перенести місце ін ‘єкції на 3 см від цього місця.

Однак і занадто близьке введення інсуліну від поверхні шкіри не вітається. Це відразу відчується при введенні препарату. Поршень у цьому випадку буде просуватися насилу. Під шкірою з ‘являється ущільнення. З ‘являється хворобливість. Обов ‘язково потрібно просунути голку трохи глибше.

Діставати голку потрібно різко, також, як і вводити її. Якщо робити це повільно, з ‘являються больові відчуття.

Правила використання препаратів та інструментів

Розглянувши, як і куди колоти інсулін, слід вивчити кілька правил з використання цієї речовини. Препарат діє швидше, якщо температура навколишнього середовища підвищується. Для цього можна прийняти теплий душ або зробити легкий масаж у місці введення інсуліну. При цьому шкіру потрібно лише злегка погладжувати. Сильно натискати на неї не потрібно.

Перед використанням препарату потрібно подивитися на його термін придатності. Якщо він вийшов, інсулін використовувати для ін ‘єкцій не можна. Також його концентрація повинна відповідати дозі, розрахованій лікарем.

Зберігати інсулін потрібно в холодильнику. Однак заморожувати його неприпустимо. Оптимальна температура для зберігання препарату становить + 2. + 8ºС. При цьому шприц-ручка або одноразовий шприц можуть бути кімнатної температури. Після проведення процедури їх потрібно правильно утилізувати. Для цього потрібно складати шприци в спеціальний контейнер. Коли він заповниться, його здають в компанію з переробки медичних одноразових інструментів. Зберігати контейнер потрібно в недоступному для дітей місці.

Розглянувши, куди колоти інсулін, можна виконувати регулярні процедури правильно. Це дозволить уникнути розвитку серйозних ускладнень, хворобливості та дискомфорту.