Кобила не захоче

0 Comments

кобила

Попав у такий великий клопіт, що ніяк з нього не вийде.

Не диво, ідо кобила здохла, але хто дав собакам знати.

Здивовання, коли немила новинка розійшлась скорше, як повинна б.

Старій кобилі не брикаться, старій бабі не цілуваться.

Старість приносить зовсім інший тон життя.

Таки Бог погодив, що вовк кобилу задавив.

Від нещастя не охоронишся, бо так мало статися.

Чи було, чи не було, а ти тягни кобило,

Чи ти винен чи ні, а таки потерпиш.

До дуги й вудила не достає воза й кобили.

До дуги й вудила не достає тільки воза та кобили.

Жарт про бідного.

Кобила з вовком мирилася та додому не вернулася.

Кобила з вовком подружилась та й дому не вернулась.

Будь розбірливий у друзях, якщо не хочеш потрапити в біду.

Кобила за вовком гналась та вовкові в зуби попалась.

Коли слабший нападає на сильнішого.

Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе.

Про людину судять не по тому, як вона виглядає, а як вона працює.

Не копитові кобила, а копито кобилі.

Речі служать людині, а не людина речам.

Хвалилась кобила, що з возом горшки побила.

Зробив шкоду і ще й хвалиться.

Як мати сліпу кобилу водить, то краще пішки ходить.

Про дурного робітника, якого краще позбутися.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кобила — коби́ла 1 іменник жіночого роду, істота лошиця коби́ла 2 іменник жіночого роду колода Орфографічний словник української мови
  2. кобила — Кобилиця, кобильчина; (молода) лошиця. Словник синонімів Караванського
  3. кобила — див. кінь Словник синонімів Вусика
  4. кобила — [кобила] -лие, д. і м. -л’і Орфоепічний словник української мови
  5. кобила — -и, ж. 1》 Самка жеребця; лошиця. 2》 перен., вульг. Про високу на зріст огрядну жінку. 3》 Те саме, що кінь 3). 4》 У дореволюційній Росії – лава, на якій тілесно карали засуджених. 5》 рідко. Те саме, що козла 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кобила — КОБИ́ЛА, и, ж. 1. Самиця жеребця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (народний жарт); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (О. Довженко); Нестеренко i його кобила видаються здалека як велетенський силует чорного центавра (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. кобила — коби́ла: ◊ за́ки то бу́де, коби́ла сі́но з’їсть про обіцянки, які виконують надто довго (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. кобила — И, ж., знев. Дівчина. Словник сучасного українського сленгу
  9. кобила — (-и) ж. 1. крим,, мол. Огрядна дівчина або жінка. Учора в Надьки, у “кобили”, / Подорожчав знову самогон (П. Вольвач, Марґінес). ПСУМС, 34; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 437. 2. мол.; зневажл. Дівчина. — Дети підчепив цю рябу кобилу? — спитав він (В. Словник жарґонної лексики української мови
  10. кобила — Укріплення на підвищенні, палісад Словник застарілих та маловживаних слів
  11. кобила — приши́й коби́лі хвіст, несхв., жарт. Зайвий, непотрібний. Була й новинка Карпенкова — “Суєта”. Перші три акти добрі, а четвертий — приший кобилі хвіст (Панас Мирний); — Хто я в “Сугаклії”? Голова чи, може, приший кобилі хвіст? (С. Фразеологічний словник української мови
  12. кобила — КОБИ́ЛА (самиця коня), КОБИ́ЛИ́ЦЯ рідше; ЛОШИ́ЦЯ (молода самиця). — Хе-хе.. — похитав він головою. — Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама. Осколок доконав. Пропала кобилиця (І. Словник синонімів української мови
  13. кобила — КОБИ́ЛА, и, ж. 1. Самка жеребця; лошиця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (Номис, 1864, № 14307); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (Довж., І, 1958, 242); Кінця не видно ярмаркові. Словник української мови в 11 томах
  14. кобила — Кобила, -ли ж. 1) Кобыла. Норовиста як кобила. Ном. № 2672. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Скамья на высокихъ ножкахъ, употребляемая при мазаньѣ стѣнъ и потолковъ. Словник української мови Грінченка

кобила

приши́й коби́лі хвіст, несхв., жарт. Зайвий, непотрібний. Була й новинка Карпенкова — “Суєта”. Перші три акти добрі, а четвертий — приший кобилі хвіст (Панас Мирний); — Хто я в “Сугаклії”? Голова чи, може, приший кобилі хвіст? (С. Добровольський); // Не вартий уваги. (Максим:) Цілісінький день ви собі удвох балакаєте, а за вами слідком човгає щось таке, ніби теж скидається на людину, а ви його вважаєте чи за приший хвіст кобилі, чи за німого. (М. Кропивницький).

соба́ці (псу, коби́лі) під хвіст, вульг. Даремно, марно, без позитивних наслідків. — І нам з вами з нього, живого, ніякої користі. За його голову ні шеляга. Сам з’явився. А клопоту? Готовий процес, стільки старань — і собаці під хвіст (Б. Харчук); — Усе, про що ми говорили, пішло кобилі під хвіст. Треба іншу думати думу (М. Стельмах).

сон рябо́ї коби́ли. Нісенітниця, безглуздя, дурниця. — Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М. Коцюбинський); А спозаранку почав (Гаманюк) стукати в двері і вимагати, щоб його негайно повели до слідчого. Вартовий пожартував: — Розкажеш сон рябої кобили? (М. Ю. Тарновський); — А чому вона синаша свого в чабани не посилає. — А тому, що в нього нахил до радіотехніки. Здібності, ви це розумієте? — Сон рябої кобили все це, — каже він (О. Гончар). рябо́ї коби́ли сон. Ото ще говорить! Рябої кобили сон розказує (Укр.. присл..); — Справедливий устрій общини — це ваша фантазія! — вигукнув молодогромадівець.— Рябої кобили сон! — додав другий (Ф. Бурлака).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кобила — коби́ла 1 іменник жіночого роду, істота лошиця коби́ла 2 іменник жіночого роду колода Орфографічний словник української мови
  2. кобила — Кобилиця, кобильчина; (молода) лошиця. Словник синонімів Караванського
  3. кобила — див. кінь Словник синонімів Вусика
  4. кобила — [кобила] -лие, д. і м. -л’і Орфоепічний словник української мови
  5. кобила — -и, ж. 1》 Самка жеребця; лошиця. 2》 перен., вульг. Про високу на зріст огрядну жінку. 3》 Те саме, що кінь 3). 4》 У дореволюційній Росії – лава, на якій тілесно карали засуджених. 5》 рідко. Те саме, що козла 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кобила — КОБИ́ЛА, и, ж. 1. Самиця жеребця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (народний жарт); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (О. Довженко); Нестеренко i його кобила видаються здалека як велетенський силует чорного центавра (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. кобила — коби́ла: ◊ за́ки то бу́де, коби́ла сі́но з’їсть про обіцянки, які виконують надто довго (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. кобила — Вези, кобило, хоч тобі немило. Хоч не рад, але робити мусиш. Відтягніть, вуйку, нашу кобилу, бо здохла, а тато відтягнуть вашу, як здохне. Простодушне бажання відвдячитися. їдь, кобила, хоч триї дні не їла. Чи годен, чи негоден, а робити мусиш. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. кобила — И, ж., знев. Дівчина. Словник сучасного українського сленгу
  10. кобила — (-и) ж. 1. крим,, мол. Огрядна дівчина або жінка. Учора в Надьки, у “кобили”, / Подорожчав знову самогон (П. Вольвач, Марґінес). ПСУМС, 34; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 437. 2. мол.; зневажл. Дівчина. — Дети підчепив цю рябу кобилу? — спитав він (В. Словник жарґонної лексики української мови
  11. кобила — Укріплення на підвищенні, палісад Словник застарілих та маловживаних слів
  12. кобила — КОБИ́ЛА (самиця коня), КОБИ́ЛИ́ЦЯ рідше; ЛОШИ́ЦЯ (молода самиця). — Хе-хе.. — похитав він головою. — Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама. Осколок доконав. Пропала кобилиця (І. Словник синонімів української мови
  13. кобила — КОБИ́ЛА, и, ж. 1. Самка жеребця; лошиця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (Номис, 1864, № 14307); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (Довж., І, 1958, 242); Кінця не видно ярмаркові. Словник української мови в 11 томах
  14. кобила — Кобила, -ли ж. 1) Кобыла. Норовиста як кобила. Ном. № 2672. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Скамья на высокихъ ножкахъ, употребляемая при мазаньѣ стѣнъ и потолковъ. Словник української мови Грінченка