Що таке гмо і чим воно небезпечне

0 Comments

Все, що ви повинні знати про ГМО

Генетично модифіковані організми досі є предметом багатьох суперечок. Деякі розглядають ГМО як спосіб боротьби з голодом у світі. Інші побоюються, що генетично модифікована їжа негативно вплине на їхнє здоров’я.

На початку 1970-х років двом американським біологам вдалося перенести ген людини в бактеріальну клітину. У такий спосіб вони довели, що метод запису генетичної інформації не відрізняється від виду до виду. Навіть між царствами тварин. Так почала формуватися абсолютно нова галузь науки — генна інженерія.

Що таке генетичні модифікації?

ГМО, або генетично модифіковані організми, — це рослини, тварини, бактерії, гриби або віруси, геном яких був змінений методами генної інженерії. Існують різні види модифікації. Ви можете вставити додаткові копії власних генів в організм, змінити активність генів у цьому організмі або вставити ген з організму іншого виду.

Генна інженерія є перевагою, оскільки вона забезпечує точну роботу. Завдяки їй можна вибрати певний організм і змінити або додати одну, найбільш бажану, рису.

Процес є суперечливим через можливість внесення змін, які не відбуваються природним шляхом.

Однак модифікація рослин або тварин не є новою. Вже багато років цим займаються землероби та тваринники. Вони схрещували різні види, щоб отримати, наприклад, організми з більшими плодами або більш стійкі до паразитів. В обох випадках йдеться про створення рослин і тварин з найбільш сприятливими характеристиками. Методи змінилися, але ідея залишилася та ж сама.

Спосіб боротьби з голодом

Основною причиною генетичної модифікації сільськогосподарських культур є бажання підвищити рентабельність посівів. Виробляти більше їжі та покращувати якість із меншою кількістю праці стає надзвичайно важливим, особливо зі зростанням кількості людей, що населяють нашу планету.

За оцінками, у 2050 році у світі буде 9,5 мільярда людей. За даними Управління ООН з питань продовольства та сільського господарства, до того часу треба буде збільшити виробництво продуктів харчування на 70%. Генетично модифікованих організмів може бути недостатньо, але вони можуть значно збільшити наші шанси забезпечити їжею таку кількість людей. Як?

Овочі та фрукти, чутливі до пестицидів та гербіцидів, тобто до засобів боротьби з бур’янами та шкідниками здебільшого модифікуються. Ці речовини захищають рослини від загроз з боку інших рослин або паразитів і водночас є занадто інтенсивними і можуть пошкодити цілі плантації.

Змінюючи генетичний код, можна захистити рослини від паразитів, бур’янів або несприятливих погодних умов без використання хімікатів. Досить вставити гени, які зроблять рослини стійкими до пестицидів або дозволять їм виробляти отруйні для паразитів речовини.

Таким чином посіви залишаються в безпеці, їм не загрожує наявність шкідників і немає необхідності використовувати пестициди. Багато фахівців стверджують, що генетична модифікація може стати важливою зброєю в боротьбі з голодом у світі шляхом покращення та підвищення ефективності посівів.

Світ без дефіциту вітамінів

Генна інженерія також дозволяє додати гени, що відповідають за вироблення вітамінів. Це особливо корисно для людей з ризиком дефіциту вітамінів. Гарним прикладом є виробництво продуктів харчування на Філіппінах. Один із сортів рису був збагачений геном, що виробляє бета-каротин, дефіцит якого дуже поширений у цій країні.

За оцінками, 250 мільйонів дітей у всьому світі відчувають дефіцит вітаміну А, що призводить до нічної сліпоти та передчасної смерті. Рішенням може стати вирощування генетично модифікованого рису, який виробляє вітамін А. У цьому випадку достатньо було додати до білого рису два гени — один від бактерій Erwina uredovora, а другий — від кукурудзи (спочатку від нарциса трубача). За підрахунками, одна миска такого рису дорівнює 60% від загальної кількості — добова потреба у вітаміні А у дитини і є простим і дешевим способом заповнити дефіцит.

ГМО – КОРИСНІ ЧИ ШКІДЛИВІ: ПОВНА ЗАБОРОНА ЧИ ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ?

ГМО – КОРИСНІ ЧИ ШКІДЛИВІ: ПОВНА ЗАБОРОНА ЧИ ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ?

5 серпня 2021 року у Верховній раді України був зареєстрований проєкт Закону № 5839 « Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки». Цей законопроєкт розроблений з метою системного та комплексного перегляду існуючого державного регулювання в сфері поводження з ГМО , а також здійснення державного контролю за обігом генетично модифікованої продукції ; виконання міжнародних зобов’язань України відповідно до статті 64 Угоди про асоціацію та створення в Україні однакового із ЄС регулювання шляхом імплементації у законодавство України відповідних актів ЄС. Внесення цього проєкту спричинило нову інформаційну хвилю в низці засобів масової інформації, в якій українці намагаються з’ясувати, що ж таке ГМО, для чого їх було створено і чи шкодять вони людському організму, чи, навпаки, приносять користь.

Генетично модифіковані організми (ГМО) — це організми, генотип яких зазнав змін за допомогою методів генної інженерії. Генетична модифікація відрізняється від природного та штучного мутагенезу саме направленою зміною генотипу. Історія ГМО розпочалася в 1970-ті роки, коли сформувалася галузь науки — генетична інженерія. Перші рекомбінантні бактерії було створено у 1973; це була вже існуюча бактерія E.coli, яка експресувала ген Сальмонелли. Вчені-генетики з самого початку усвідомлювали, що потрібно враховувати можливі ризики та етичні проблеми, пов’язані з використанням нової технології. І тому у лютому 1975 року понад 100 вчених зібралися у Каліфорнії на Асиломарській конференції, де був прийнятий мораторій на дослідження в області генної інженерії, поки не будуть оцінені можливі ризики її використання. Після накладання мораторію дослідження все одно продовжувалися, але в значно менших масштабах і з жорсткішим регулюванням. У 1975 році американський біохімік, професор Каліфорнійського університету Герберт Бойєр заснував першу компанію, яка використовувала технологію рекомбінантних ДНК — Genentech, і у 1978 компанія оголосила про створення лінії E. coli, яка виробляє людський білок інсулін .

Всі перші випадки використання ГМО широко обговорювалися у пресі. У 1986 році полеміка розгорнулася навколо застосування створених за допомогою генної інженерії («ice-minus» бактерій). Вихідна бактерія живе на багатьох рослинах, роблячи їх чутливими до заморозків, оскільки білок, який вона виділяє, сприяє утворенню кристалів льоду на рослинах. За допомогою генної інженерії були отримані так звані «Ice-minus» бактерії, у яких видалений ген, що кодує цей білок. Мета полягала у тому, щоб розбризкуючи суспензію цих бактерій на рослини, зробити їх стійкішими до заморозків. Розгорнулася широка полеміка щодо того, наскільки небезпечним є вивільнення ГМО в навколишнє середовище, проте зрештою дозвіл було отримано. Після цього випадку правила стали більш чіткими і зменшилися обмеження на використання ГМО. Лінії ГМО, призначені для комерційного використання, в США у 80-ті роки почали перевірятися такими державними структурами як NIH (Національний інститут здоров’я) та FDA (Управління по контролю за якістю харчових продуктів, медикаментів та косметичних препаратів). Після того, як була доведена безпечність їх застосування, ці лінії організмів отримали допуск на ринок.

Широко застосовуватися комерційне культивування ГМО почало в середині 1990-х. З того часу їх використання зростає з кожним роком. Зараз ГМО використовують в біологічних та медичних дослідженнях, виробництві ліків, генній терапії та у сільському господарстві. За допомогою ГМО вивчаються закономірності розвитку деяких захворювань, процеси старіння та регенерації. Генну інженерію використовують для створення нових сортів рослин, стійких до несприятливих умов середовища, гербіцидів та шкідників або рослин, що мають покращені ростові та смакові якості.

На сьогодні до сільськогосподарських культур, які на 2019 рік за даними офіційних порталів були генетично модифіковані, відносяться 29 культур: люцерна, яблуня, аргентинська та польська канола (ріпак), гвоздика, цикорій, бавовник, мітлиця повзуча, баклажан, евкаліпт, льон, кукурудза, диня, папайя, петунія, слива, тополя, картопля, рис, троянда, соя, гарбуз, цукровий буряк, цукрова тростина, солодкий перець, тютюн, томат, пшениця.

Трансгенні ( transgenic ) – агротехнології, в яких використовуються трансгенні, генетично модифіковані організми, в першу чергу – рослини, за короткий період набули швидкого поширення: 1,7 млн га в 1996 році до
191,7 млн га в 2018 році. Зрозуміло, що будь-яка прогресивна держава не повинна ігнорувати використання досягнень науково-технічного прогресу, що стосується і трансгенних технологій.

Головною умовою розроблення такої технології є створення насіннєвого та посадкового матеріалу трансгенних рослин для сортів та гібридів різних, і, в першу чергу, найбільш поширених сільськогосподарських культур.

Першим і головним визначальним елементом при створенні таких технологій є наявність високо продуктивних та високо адаптованих форм сільськогосподарських культур, отримання яких забезпечує вітчизняна селекційна наука.

Другим визначальним елементом в таких технологіях є створення штучних генетичних конструкцій, які мають у своєму складі спадкові фактори (гени), які в свою чергу, несуть корисні та господарсько-цінні характеристики: стійкість до гербіцидів, вірусних, грибкових та бактеріальних хвороб, витривалість до пошкодження комахами та шкідниками, толерантність до дії несприятливих абіотичних факторів, а також деякі харчові та технологічні переваги при переробці продовольчої сировини.

Третім елементом є процедура перенесення створених генетичних конструкцій до рослинних організмів перспективних генотипів сільськогосподарських культур та офіційна реєстрація даного результату (т.з. подія-event) з подальшим створенням остаточного комерційного матеріалу.

Трансгенні рослини вирощуються у 26 країнах світу. Найбільші площі вирощування генетично модифікованих культур у на 2020 р. займали шість країн – це США (75,0 млн га), Бразилія (50,0 млн га), Аргентина (23,0 млн га), Канада (13,0 млн га), Індія (10,8 млн га) та Китай (2,8 млн га). Решта 27,9 млн га площ посівів трансгенних рослин припадають на 20 інших країн світу. З 1996 по 2018 рр. світові площі, на яких вирощуються ГМ рослини, зросли у 113 разів.

Станом на 2021 р. за оцінками учасників ринку, опублікованими на офіційному сайті Міністерства сільського господарства США, приблизно 50-65 % сої, вирощеної українськими виробниками, є генетично модифікованою, посіви ріпаку – до 12 %, кукурудзи – приблизно 1 %. Найбільшими виробниками ГМО є фірми «Монсанто» (США), «Сингента» (Швейцарія), КВС, Байєр (Німеччина). Значні розробки з отримання ГМО є в Японії, Китаї, особливо з овочевими рослинами.

В Україні, відповідно до діючого Закону України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів” офіційно не зареєстровано жодної трансформаційної ГМ-події і відповідно не зареєстровано жодного сорту рослин чи породи тварин. Тому в сільськогосподарському виробництві України офіційно ГМ-рослини та тварини не використовуються.

У системі Національної академії аграрних наук України працюють 12 наукових установ, які мають лабораторії біотехнології, відповідне обладнання та спеціалістів і можуть організувати і супроводжувати створення, оцінки і використання ГМО. Це: Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН, Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» та інші. Проте, згідно існуючого законодавства і певних фінансових проблем науково-дослідні роботи з ГМО в наукових установах НААН не проводяться.

Особисто я вважаю, що потужні знання та досвід українських науковців-аграріїв є необхідними для залучення їх до таких науково-дослідних робіт. Основними пропозиціями для розвитку в Україні досліджень з ГМО можуть бути:

· створення законодавчої бази для отримання і використання ГМО в Україні, із визначенням оцінок, допусків, маркування, обмежень застосування та розповсюдження.

· придбання на рівні угоди між державою (виконавчим органом) та компанією генетичних конструкцій та ліцензії на їх використання в Україні, що передбачає створення власних трансгенних рослин на основі досягнень вітчизняної селекції та їх контрольоване державою використання.

· спільне використання на основі угоди між державою (виконавчим органом) та компанією кінцевого продукту (трансгенних рослин) з розподілом загального роялті між компанією, як власника генетичних конструкцій, і представниками державних структур (державних селекційних установ), як власника селекційного матеріалу.

Слід зазначити, що на сьогодні немає точних експериментальних даних, які б чітко вказували шкідливість ГМО. Також не існує даних, які б однозначно підтверджували їх безпечність для людини та екології, особливо при тривалому споживанні та культивації. Це пов’язано з тим, що передбачити та оцінити всі можливі ризики, пов’язані з ГМО, сьогодні практично неможливо, оскільки при вбудовуванні певного гену модифікований організм у різних умовах одразу або через певний період часу може набути цілу низку властивостей, появу та особливості яких заздалегідь передбачити неможливо через недостатню вивченість механізмів функціонування геному. Тому, сьогоднішня полеміка щодо безпечності або шкідливого впливу ГМО будується переважно на більш або менш обґрунтованих гіпотезах, які потребують додаткових досліджень та експериментальних підтверджень. Також офіційних даних про негативну дію ГМО на людину та навколишнє середовище немає. Проте, є ряд думок, що ГМО може мати негативний вплив на людину, тварину, ґрунт, екосистему. Встановити 100% безпеку харчових продуктів науково неможливо. Харчові алергії та токсичність можуть бути пов’язані не лише з ГМО. Це питання насправді складне і достеменно не вивчене, тому потребує більше часу на проведення ґрунтовних науково-дослідних робіт.

Хочемо ми цього чи ні, але сучасний стан справ показує, що ГМО з кожним роком все активніше завойовують продовольчі ринки світу і Україна тут не виняток. З 2012 року в Інституті продовольчих ресурсів НААН проводились моніторингові дослідження щодо вмісту генетично модифікованих організмів у харчових продуктах. Було проаналізовано більше 30 зразків молочної продукції, переважно сирів твердих, плавлених сирів та сирних продуктів, масла та спредів. Наявність сої виявлено у продуктах сирних плавлених, що збігалось з маркуванням продукту. Вміст ГМО виявлено в 1 зразку. При дослідженні зразків ковбаси «Лікарської» та м’ясних напівфабрикатів, наявність сої та ГМО виявлено у заморожених вагових котлетах – 2 зразки. За статистичними даними результатів всеукраїнського дослідження громадської думки «Проблеми ГМО в Україні» найбільший вміст ГМО міститься у ковбасних виробах – до 60 %, у напівфабрикатах – до 33 %, у курячому м’ясі – до 32 %, шоколаді – до 12 %, рослинній олії – до 7 %.

Тож, що нам робити з ГМО? Намагатися забороняти, обмежувати, не допускати на продовольчі ринки чи приймати відповідні законодавчі акти по безпечності поводження та використанню ГМО?

Однозначно, це питання відноситься до категорії, де зважене одноосібне рішення не може прийняти ні фермер, ні бізнесмен, ні політик. Це саме та тема, яку в тісній співпраці мають вивчати вчені, аграрії і уряд, керуючись при цьому лише інтересами населення і держави в цілому. Лише тоді буде прийняте аргументоване, єдино правильне рішення.

Законодавство про реєстрацію та обіг генно-модифікованими рослинами необхідно змінити на краще, спираючись на думку і спільне рішення Президій НАН України і НААН. Враховуючи думку провідних учених НАНУ і НААН треба прийняти заходи врегулювання нормативних документів про маркування в Україні продуктів з умістом генно-модифікованих конструкцій. Витрачаються чималі державні кошти на масове проведення науково не обґрунтованих і нікому не потрібних аналізів. Обладнання і кошти треба спрямувати на розвиток генно-інженерних біотехнологій, яких на сьогодні практично дуже мало.

Враховуючи те, що в Україні основним розробником теорії і практики створення і поліпшення сортів і гібридів сільськогосподарських рослин є саме Національна академія аграрних наук України, необхідно розробити міжвідомчу програму зі створення, використання і контролю розповсюдження генно-модифікованих сільськогосподарських рослин.

Вважати доцільним розробку спільних з іноземними установами програм з надання ГМ конструкцій для використання при створенні вітчизняних сортів важливіших сільськогосподарських культур.

І найголовніше, що потрібно враховувати під час проведення всіх цих заходів, що в будь-якому випадку споживач харчових продуктів повинен мати право вибору. Тому найважливішим моментом на даний час є правильне і відповідальне маркування готової продукції в разі перевищення наявності в ній частки ГМО обсягом 0,1%.

Я впевнений, що при правильному підході керівництва держави та із залученням наукової спільноти, Україна має всі можливості стати основним постачальником екологічної продукції для країн Європи та Азії, спираючись на строгість обмежень при реєстрації ГМО та продукції з них.

Ярослав ГАДЗАЛО, президент Національної академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук, академік НААН.

Що таке ГМО в продуктах і чим воно небезпечне для людини, як визначити його наявність в організмі,

Не так давно вчені винайшли спосіб удосконалення харчових продуктів за допомогою генетичної інженерії. Завдяки цій технології продукти отримують велику стійкість до умов навколишнього середовища – наприклад, для їх вирощування не потрібні пестициди. Врожайність різко збільшується, що, в свою чергу, знижує собівартість продуктів і рятує мільйони людей від голоду. Іноді продукт модифікується для того, щоб він краще зберігався або мав більш виражений смак.

У яких продуктах можуть міститися

Росспоживнагляд склав список, в який увійшло більше 100 продуктів і видів сировини, одержуваних з застосуванням ГМО. Отже, трансгени можуть міститися в:

  • Сої та її формах (в бобах, проростках, концентратах, борошні, молоці і т.д.).
  • Кукурудзі і її формах (в борошні, крупі, попкорн, олії, чіпсах, крохмалі, сиропах і т.д.).
  • Картоплі, в тому числі в напівфабрикатах, сухих пюре, чіпси, крекери, борошні і т.д.
  • Томатах, пасті, пюре, соусах, кетчупах і т.д.
  • Кабачках і продуктах, вироблених з їх використанням.
  • Цукрової та їдальні буряках, цукрі.
  • Пшениці і продуктах, вироблених з неї, в тому числі – в хлібобулочних виробах.
  • Соняшниковій олії.
  • Рисі і продуктах, що містять його (в борошні, гранулах, пластівцях, чіпсах).
  • Моркви і похідних продуктах.
  • Цибулі ріпчастій, шалот, порее та інших цибулинних овочах.

Варто також пам’ятати назви деяких фірм, судячи з даних держреєстру, активно використовують ГМО у виробництві своєї продукції:

Як визначити в продуктах

На жаль, багато брендів не поспішають наносити на упаковку продукту відомості про те, що в ньому містяться ГМО. Тому іноді ймовірність вмісту генно-модіціфірованних організмів можна визначити лише побічно.

Якщо на упаковці вказано, що продукт зроблений в Сполучених Штатах, а до його складу входять соя, кукурудза, рапс або картопля, – велика ймовірність, що в ньому містяться ГМ-компоненти.

Це цікаво: Також пам’ятайте, що якщо на етикетці є напис «рослинний білок», скоріш за все – це соя, скоріше за все, трансгенна.

Іноді ГМО можуть бути приховані за індексами E. Але це не означає, що всі добавки Е є трансгенними. Просто потрібно знати, в яких з них можуть в принципі бути присутнім ГМО або їх похідні:

  • Перш за все, до них відноситься соєвий лецитин (E-322): він використовується в якості жирового елемента при виробництві молочних сумішей, печива, шоколаду.
  • Рибофлавін (B2), маркується як Е-101 або E-101А, найчастіше добувається з ГМ-мікроорганізмів. Його додають в каші, безалкогольні та слабоалкогольні напої, дитяче харчування, дієтичні продукти для схуднення.
  • Карамель (добавка E-150) і ксантан (Е-415) часто проводяться з генномодифікованого зерна.
  • ГМ-компоненти також можуть міститися в наступних добавках: Е-153, E-160d, E-161с, E-308-9, Е-471, E-472а, E-473, Е-475, E-476b, E- 477, Е-479а, E-570, Е-572, E-573, Е-620, E-621, Е-622, E-633, Е-624, E-625, Е-951.

Буває, що на етикетках назви добавок вказуються виробником словами, тут також важливо вміти орієнтуватися. Розглянемо найчастіші компоненти:

  • Соєву олію. Застосовується при виробництві соусів, паст, тістечок, при прожарювання продуктів.
  • Рослинна олія або рослинні жири. Як правило, містяться в печиво або сильно зажарених продуктах типу чіпсів.
  • Мальтодекстрин – особливий вид крохмалю, що діє як сполучний агент. Застосовується при виробництві дитячого харчування, порошкових супів і десертів.
  • Глюкоза (глюкозний сироп). Цукор, який часто видобувається з кукурудзяного крохмалю, використовується в якості підсолоджувача. Міститься в багатьох напоях, десертах, фастфуді.
  • Декстроза. Як і глюкоза, проводиться з кукурудзяного крохмалю. Присутній в тістечок, чіпсах, печиво. Надає їм коричневий колір. Також застосовується в якості підсолоджувача в енергетичних спортивних напоях.
  • Підсолоджувачі – аспартам, аспасвіт, аспамікс. Можуть проводитися за допомогою ГМ-бактерій. Їх використання строго лімітований в багатьох країнах через численні нарікань з боку споживачів. Одна з головних скарг – синдром раптової втрати свідомості. Підсолоджувач аспартам міститься в солодкій воді, дієтичної газованої води, жуйки, кетчупах, соусах і т.д.

Практичні поради споживачам

Продукти, що містять ГМО

Важлива інформація: ГМО міститься в 80-85% ковбасних виробів, знайти ковбасу без трансгенів практично нереально.

Особливо багато генно-модифікованої сої в варених ковбасах, сосисках і сардельки. До речі, кишать трансгенами і багато напівфабрикати – пельмені, чебуреки, фабричні млинці.

Як би жахливо це не звучало, намагайтеся обходитися без дитячого харчування. Найкраще годувати дитину грудьми, балувати пюре зі свіжих фруктів або овочів. А будь-який домашній компот в рази корисніше «консервованих» соків. В крайньому випадку, якщо все ж доводиться купувати дитячі кашки і суміші, які не вибирайте продукцію вищевказаних марок.

На третій позиції – кондитерська і хлібобулочна продукція. ГМ соя додається в печиво, шоколад, кукурудзяну і пшеничну муку, цукерки, морозиво, солодку газовану воду. Ідентифікувати подібні добавки дуже важко. Просто знайте, що, наприклад, довго не черствеющій хліб на 100% містить трансгени. Серед фірм, викритих Грінпісом в застосуванні ГМО, – «Mars», «Сadbury», «Coca-Cola», «PepsiCo».

Як впізнати ГМ-овочі і фрукти?

Красиві фрукти і овочі ідеальної форми – робота генних інженерів

Зупинимося детальніше на овочах і фруктах. Для початку зрозумійте, що навіть якщо ви купуєте їх на місцевому ринку у «бабусь» – це не гарантує безпеку, адже невідомо, яке насіння садили ці «бабусі». Як же розпізнати генномодифіковані овочі та фрукти?

  1. Вони майже не псуються і не цікаві комахою. Краще купувати «надкушену» картоплю, бульби якої мають самі різні розміри. Ідеальний картопля однакової форми – це, поза всякими сумнівами, результат втручання генетиків.
  2. Будь-які ГМ-овочі зберігаються довше звичайних і виглядають практично ідеально. Природа рідко створює овочі досконалої краси і форми, на відміну від генних інженерів.
  3. ГМ-продукти в процесі розрізання не втрачають форми, не виділяють сік.

Це цікаво: А ось гречану крупу купуйте сміливо, вона не модифікується.

Плюси і мінуси ГМО

Перерахуємо гідності і недоліки ГМО. Почнемо з позитивних сторін:

  1. Вирощування трансгенів коштує дешевше. В економічному сенсі генна інженерія – одна велика вигода. Терміни виведення нових сортів скоротилися до мінімуму: тепер для появи поліпшеного варіанта організму потрібно 2 роки, а не 10. Трансгени стійкі до комах-шкідників, це дозволяє економити на отрутохімікатах. А врожайність невибагливих ГМ рослин приблизно на 25% вище, ніж у звичайних. Тобто грошей іде в 4-5 разів менше.
  2. Модифіковані рослини можуть бути більш корисними. Деякі генетики прагнуть збільшити не врожай, а користь продуктів. Вони підвищують дози вітамінів і мікроелементів, енергетичну цінність і т.д. Нещодавно американські вчені заявили про намір вивести породу модифікованих курей, в яйцях яких будуть міститися речовини, які перешкоджають розвитку онкологічних хвороб.
  3. Нарешті, ГМ-продукти здатні позбавити людство від голоду. Це – найважливіший плюс генної інженерії. Людей на землі стає все більше, і в близькому майбутньому голод може охопити великі регіони перенаселеній планети. В процесі удосконалення агротехнологій і були винайдені ГМ-рослини.

Це цікаво: Деяким сортам томатів підсадили гени камбали, в результаті вони стали морозостійкими. Після введення в кукурудзу гена скорпіона рослина стало невразливим для шкідників. Генетичний код свині був «збагачений» генами шпинату, щоб зробити м’ясо більш пісним. А після підсадки в геном картоплі фрагмента ДНК грунтового мікроорганізму він перестав знищуватися колорадським жуком.

Тепер поговоримо про недоліки:

  1. Організми, генотип яких був змінений, мутують. Кожен ген в молекулах ДНК відповідальний за певний процес. Генетики ж порушують налагоджені природою механізми. Це не проходить безслідно. Наведемо приклад: генетично змінений американськими генетиками лосось, крім значних габаритів і ваги в 250 кг. придбав і іншу особливість – отруйно-зелений колір. При цьому подібне забарвлення поширився як на луску, так і на нутрощі риби.
  2. Модифіковані рослини завдають шкоди екології. Від контакту з пилком можуть гинути не тільки шкідники, а й корисні комахи – сонечка, бджоли і навіть метелики. Наслідки ж «втечі» чужорідних генів в дику природу можуть бути фатальними: генетичне забруднення призведе до екологічної катастрофи, яка може бути навіть більш небезпечною, ніж ядерний вибух.
  3. ГМО провокують появу алергії. В останні роки на Землі стало в рази більше алергіків. Експерти впевнені, що головною причиною цієї тенденції є безконтрольний прийом медикаментів, харчових добавок, споживання трансгенних продуктів. Після пересадки генів в молекулу ДНК утворюються раніше невідомі форми протеїнів, які чужорідні для організму. У США серед населення – 70%, з алергією, в Швеції (де ГМО заборонені) – тільки 7%. Збіг? Навряд чи.
  4. ГМО можуть бути смертельними. Потрібно побоюватися, наприклад, бактеріальних білків, впроваджених в картопля. Жахливий отрута ботулін – це теж звичайний білок, що виділяється бактерією. Просто його амінокислоти наш організм не сприймає і поступово гине.

Вплив на організм

При споживанні продуктів, що містять ГМО, виникає не тільки алергія. Пошкоджується слизова оболонка шлунка, виникають захворювання кишечника, послаблюється імунна система, погіршується обмін речовин. У людини може розвинутися стійкість до антибіотиків, після чого стає практично неможливим лікування від багатьох небезпечних хвороб.

Нерідкі випадки вроджених вад у немовлят, батьки яких споживали ГМ продукти. Нарешті, ГМО провокують злоякісні зміни крові, в рази збільшують ймовірність розвитку онкологічних захворювань.

Наостанок зазначимо, що ставлення до трансгенів в Росії різко негативне. У нашій країні діють 2 закону для захисту прав споживачів. Першим забороняється вирощування ГМ культур і розведення ГМ тварин на території РФ. Другий закон вимагає обов’язкового маркування всіх продуктів, що містять модифіковані організми. Але в будь-якому випадку, споживати чи ні продукти, що містять ГМО, – вирішувати тільки вам.

Схожі статті

© Copyright 2016 – 2024 | Всі права захищен