Як ще можна назвати монастир

0 Comments

Зміст:

ТОП-10 українських монастирів, віддалених від великих міст

Православна Україна славна не тільки трьома Лаврами. Є у нас ще віддалені обителі зі своєю багатою історією, наповнені духовною силою і оточені тишею.

Пропоную увазі допитливого читача свій особистий рейтинг віддалених від міського шуму і туристичного ока монастирів і обителей нашої батьківщини. Можливо, ця добірка надихне когось до корисного для душі паломництва, здатного принести розраду і заспокоєння як і тому, хто подорожує, так і допомогу насельникам монастирів в цей непростий для всіх час.

Дуже важко було вибрати цей десяток і, безсумнівно, у будь-якого іншого паломника цей топ-10 виглядав би по-іншому. Але на правах паломника, який побував в дуже великій кількості монастирів, я пропоную вам свій, виключно суб’єктивний рейтинг.

10. Тригірський Преображенський монастир

Одним з прекрасних місць Житомирщини, без сумніву, є Тригірський чоловічий монастир, розташований в двох десятках кілометрів від Житомира.

Монастирю цьому вже майже 500 років. Знаходиться він на краю стрімчастого скельного мису вигину річки Тетерів. Тут відкриваються чудові види на каньйон Дениші, лісовий масив і річку. Поблизу села Тригір’я на місці колишніх монастирських угідь є багатовікові дуби, які, якщо вірити переказам, були посаджені тут ще п’ять століть тому, за часів Богдана Хмельницького. Є у монастиря і затоплені печери, які були вирубані в XIV столітті ченцями (або кимось до них). Історія монастиря дуже непроста і цікава.

Святинею монастиря є місцевошанована чудотворна ікона Божої Матері «Тригірська», що відноситься по стилю письма до XVIII століття. За легендою, вона з’явилася на джерелі поблизу монастиря.

Після молитви в храмах монастиря і прогулянки по території можна помилуватися живописними гранітними скелями, порослими лісом, стрімким рухом води через перекати річки з моста дамби.

9. Мгарський монастир

Прекрасний куточок на Полтавщині. Мгарський монастир – духовна перлина Лубенської землі – вже багато століть височить над мальовничою річкою Сулою. Природа тут така багата і красива, що неможливо намилуватися і надихатися. Недалеко від цих місць знаходяться славний мінеральними водами Миргород і багато інших місць з розповідей Гоголя. Можна сказати, що це серцевина України, і природа Полтавської землі відображає в собі найкращі і характерні риси нашого народу, в якому є фізична краса, співучість, філософський спокій і неквапливість.

За старих часів монастирі часто будували в красивих місцях, на височині або в долинах, але, по можливості, далеко від людських поселень. Спасо-Преображенський чоловічий монастир знаходиться недалеко від провінційного, але дуже стародавнього міста Лубни, відомого за документами з 988 р. (період Хрещення Русі).

Монастир старовинний. Види з дзвіниці просто приголомшливі. Зазвичай дзвіниця закрита для відвідувачів, тільки один раз на рік після Пасхи відкритий доступ. До речі, жінкам на дзвіницю чомусь не дозволяється підніматися навіть в цей єдиний день у році.

Територія монастиря дуже доглянута. Паркова зона, квітники, альтанки, водойма з черепахами. Особливе місце займає монастирський пташник з орлами і совами, тут також гуляють павичі, лелеки, індики.

Є в монастирі мозаїчна ікона особливо шанованого в обителі Константинопольського патріарха Афанасія. Царгородський патріарх під час подорожі зупинився на деякий час в обителі, тут же він і помер († 1654). Його мощі деякий час залишалися тут, але потім були перенесені в Харківський кафедральний собор.

Поруч з монастирем розташований надзвичайної краси скит, настійно рекомендую його до відвідування. У скиту поховані загиблі під час революціі монахи. Там дуже тихо, красиво і благодатно.

8. Миколаївський Милецький монастир

Віддалений від людей, але не забутий Богом, чоловічий монастир на честь святого Миколая знаходиться в оточенні лісів на Волині. Якщо хтось хоче відпочити душею, помолитися в тиші і побути на природі, то це саме таке місце.

Монастир має багату історію, все ж таки половина тисячоліття позаду. Як свідчить передання, місце, де знаходиться обитель, часто відвідували під час рибної ловлі монахи Вербського монастиря, який знаходився тоді вище за течією річки Турії. Цей мальовничий куточок сподобався їм, вони нарекли милим, від чого і пішла назва «Мильці». Цими ченцями і була заснована тут ще одна обитель, поруч з місцем, де в один з походів на риболовлю на пеньку був знайдений дивом явлений образ святителя Миколая.

За останні роки в монастирі проведена колосальна робота по відновленню обителі. Тут можна помолитися в храмі, а потім посидіти на березі чудової річки.

7. Софронієвська пустинь

Повна назва – Софроніївський монастир Різдва Пресвятої Богородиці. Розташований монастир на Чудній горі в селі Нова Слобода Сумської області. Поруч з цими місцями в давнину знаходилося болото Мовче, що дало географічну мітку до назви монастиря на Путивльщині.

Софронієвський монастир – один з найдавніших і відомих монастирів на Русі, і хоча точна дата створення монастиря та імена засновників невідомі, за переказами, перші монахи поселилися на горі в XI-XIII століттях. За однією з версій, вперше тут оселилися грецькі ченці, які прибули з митрополитом Михайлом за часів Хрещення Русі. Однак більш імовірною є версія про переселення ченців з Києво-Печерської лаври, які залишили Київ через нашестя орд монголо-татар в 1240 році. Про це може свідчити і підземна частина монастиря – печерний комплекс, маловивчений в наші дні, але доступний для паломників.

Якщо подивитися фотографії Софронієвського монастиря XIX – поч. XX ст., то можна побачити чудовий архітектурний ансамбль, який зовні нічим не поступався найбільшим монастирям того часу. Всього на території обителі було більше 60 будівель. Колись в цьому монастирі служив св. Іоанн Кронштадтський. Одного разу він вийшов на балкон Благовіщенського храму, низько вклонився і сказав такі слова: «Прийде час, обитель буде в запустінні, але потім вона відродиться і стане краще, ніж раніше». Ченці вірять цьому пророцтву і докладають багато зусиль, праці і молитви для відродження обителі.

6. Молченський Різдва Богородиці монастир

Монастир, схожий на казку. Тут майже все біле – храми, стіни, корпуси. За старих часів, до речі, його так і називали – монастир «Білої Богородиці» через кам’яну побілену церкву. Гордість і візитна картка Путивля, монастир знаходиться на околиці маленького містечка.

За останні пару десятків років тут виконана колосальна робота по відновленню старовинного монастиря з руїн. У монастирі є фотографії виду обителі до реконструкції, і таке перетворення інакше як дивом важко назвати. Навіть дрібний дощ і туман не зіпсує враження, а навіть навпаки, додасть атмосфери загадковості і містичності. У монастирі є залишки старовинних фресок, а також шанована Молченська ікона Богородиці.

5. Густинський Троїцький монастир

Густинський Троїцький монастир – жіночий монастир Чернігівської єпархії Української Православної Церкви. Заснований в 1600 році ієросхимонахом Іоасафом, який прийшов з Афона в Києво-Печерську лавру. За часів розквіту обителі багатством монастир поступався тільки Києво-Печерській лаврі.

У 1620 році, повертаючись з Москви через Україну, Густинський монастир на запрошення гетьмана Петра Сагайдачного відвідав єрусалимський патріарх Феофан. У 1654 році, їдучи з Києва до Москви, Густинь відвідав антіохійський патріарх Макарій з сином Павлом Алеппським, який залишив чудовий опис монастиря.

Свого часу Густинський монастир вважався видатним культурним і літературним центром. Саме в ньому був створений Густинський літопис початку XVII ст. В кінці XVIII століття монастир був одним з найбагатших в Україні, але указом Катерини II від 1786 року він був переведений до розряду «позаштатних», а потім і зовсім ліквідований. Багато років він простояв недіючим; огорожа, будівлі, церкви були пошкоджені, напівзруйновані.

Зараз в обителі живе близько 50 сестер. Монастир має 53 га землі, є тваринницька ферма, птахоферма, міні-пекарня, своя сільгосптехніка. При обителі діє дитяча недільна школа, є паломницький готель, функціонує монастирська аптека.

4. Зимненський Святогірський Успенський монастир

Монастир справляє приємне враження своєю красою, чистотою, поєднанням з природою. Тут легко дихається, і як сказав в одному з віршів поет, «. і віриться, і плачеться, і так легко, легко . » (М. Лермонтов). Зрозуміло, древній монастир має і давню історію.

Монастир можна назвати перлиною всього Поліського краю або, як ще його називають, – молитовної лампадою Волині. За переказами, заснований він у 1001 році київським князем Володимиром. Про монастир під назвою «Свята гора» вперше згадує літопис Нестора кінця XI століття. Перший ігумен Києво-Печерського монастиря Варлаам помер тут на шляху з Царгорода (Константинополя) до Києва. З 1018 року в обителі подвизався відомий Києво-Печерський святий – преподобний Мойсей Угрин.

Як і в багатьох стародавніх монастирях, тут є підземні печерні ходи. У печерах Зимненського монастиря жили перші сподвижники Святої гори, пізніше тут усамітнювалися для молитви святогірські монахи (спочатку монастир був чоловічим).

3. Усікновенський скельний монастир. Лядово

Монастир – тисячолітній старець. Не кожна обитель може похвалитися таким багатим історичним минулим. Хоча хвалитися недобре, тому краще назвемо це найдостойнішим місцем для паломництва. Все-таки це один з перших християнських монастирів в межах сучасної України. Монастир дійсно виправдовує свою репутацію стародавнього і святого місця.

Знаходиться обитель на лівому березі Дністра, біля самого кордону з Молдовою: інша країна знаходиться вже буквально на іншому березі.

Монастир влаштований в скелях на висоті понад 150 метрів над річкою. Скельний чоловічий монастир заснований 1013 року родоначальником давньоруського чернецтва преподобним Антонієм Печерським на його шляху зі Святої Гори Афон до Києва. Збереглися також печери, кістниці і печерні храми, висічені в скелі ченцями багато століть назад. Все як годиться для скельного монастиря. Головна святиня – печера святого Антонія.

Кам’яні будівлі та відсутність стандартних позолочених куполів свідчать про дбайливе ставлення нинішніх насельників до стародавнього місця: не було тут ніколи позолоти, не варто її сюди і привносити. І хоча монастир не можна назвати багатим, оскільки це дійсно віддалене від великих міст місце, багато тут зроблено зі смаком і великою любов’ю до обителі. Єдиний мінус – рухливий ґрунт і складне місце для будівництва, неможливість використання багатьох видів будівельної техніки.

Відмінно, коли до монастиря потрібно забиратися вгору по дорозі. Є час налаштуватися на огляд визначних пам’яток обителі і намолених місць. Є такий серпантинчік і тут. І види з висоти пташиного польоту просто приголомшливі.

Головний храм в монастирі – печерний, і освячений він в честь Усікновення глави пророка Іоанна Хрестителя. Із зовнішнього боку цього храму на необтесаній брилі вапняку можна прочитати різні написи минулих століть на різних мовах. Своєрідний літопис на камені.

Монастир залишить слід у пам’яті паломника, гарний спогад про цей тихий молитовний куточок. Ніякого пафосу, просто благодатне місце.

2. Скельний Миколаївський (Галицький) монастир

Вельми цікавий монастир. Скромний, як і всі скельні монастирі, але один з найбільш незвичайних в Україні. Печерно-скельний скит на високому березі Дністра монахи заснували в ХІ – ХІІ столітті. Згодом ченці-християни зробили обробку природних гротів і додатково вирубали в скелі штучні приміщення. Дістатися сюди не так-то просто, дороги не дуже, та ще й навігатор може завезти не туди. Але відвідування монастиря стоїть того.

Ліс, річка, стежки, печерки, гроти. З оглядового майданчика з висоти 150 м ввечері чутно биття води об берег. Монастир ще називають Непоротівський, за назвою затопленого неподалік села.

Монастир має 5 гектарів землі, де вирощують сільськогосподарські продукти. Готують ченці самі – ловлять рибу, заготовляють необхідну консервацію, є городи, виноградник. Запасаються дровами, тому що взимку в кам’яних келіях досить холодно. В цілому монастирський комплекс складається з понад двадцять різних приміщень – колишніх каплиць, келій, комор, печерної церкви Миколи Чудотворця, яка колись була (за давніших часів) присвячена великомученику Георгію.

У деякому віддаленні знаходиться печера відлюдника – невелике вирубане в скелі приміщення. З терас відкривається приголомшлива панорама Дністра. Так що, якщо будете пропливати по Дністру або їхати до фортець Кам’янця-Подільського та Хотина, то неодмінно відвідайте монастир Галиця.

1. Преображенський монастир. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський – вже сама назва міста вабить любителя старовини. Преображенський монастир в Новгород-Сіверському на Чернігівщині – один з перших монастирів Київської Русі, найдавніша християнська святиня і, як багато древніх християнських обителей, це – фортеця. Церковний переказ говорить про те, що заснований він в 1033 році за князя Мстислава Тмутараканського, сина князя Володимира Великого.

Всі ми чули про відомий стародавній твір «Слово о полку Ігоревім», так ось князь Ігор Святославович саме звідси і відправився в похід на половців, зазначений в літописі.

Стіни монастиря нагадують про тисячолітню історію слов’ян, і коли оминаєш обитель, що знаходиться в ранковому осінньому тумані, час зникає, і ти опиняєшся в далекому минулому. Тут все дихає старовиною, і здається, що саме повітря насичене історією, хочеться помацати камені і стіни монастиря, обійти навколо.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку , щоб повідомити про це редакцію.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter або цю кнопку Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть цю кнопку Виділений текст занадто довгий!

Київська Русь: де в Україні знайти найстаріші пам’ятки минулого

Відвідуючи європейські країни, ми дивуємося – замкам та церквам може бути більше 1000 років, вони добре збережені і ззовні просто вражають. Але де ж наш спадок сивої давнини – пам’ятки Київської Русі?

Десятки, якщо не сотні, війн, час та байдужість знищили більшість з них. Багато з величних міст Київської Русі зараз стали провінційними містечками, але часто можуть похвалитися унікальними пам’ятками, інші – стали мегаполісами і ховають безцінні скарби за частоколом хмарочосів. Але навіть ці малочисельні пам’ятки – безцінні для українського народу. То де ж їх знайти?

Пам’ятник легендарним засновникам Києва – Кию, Щеку, Хориву та їхній сестрі Либідь. Джерело фото: kyivcity.travel.

Київ

Собор Святої Софії

Столичний град зберіг у собі найбільший спадок тих давніх часів. Звичайно, найвідомішою пам’яткою є Софійський собор, який збудували за часів Ярослава Мудрого. Головний храм тогочасної Східної Європи зараз має статус об’єкта світової спадщини ЮНЕСКО. Історики довели, що храм заклав ще Володимир Великий у 1011 році, а закінчив його син Ярослав у 1037 році.

Після монгольської навали храм частково залишався в руїнах. Київські митрополити старалися підтримувати храм в адекватному стані, однак велика реставрація відбулася аж за часів Івана Мазепи. У той час храм здобув таке обличчя, яке ми бачимо зараз. Тоді ж була збудована дзвіниця, яка є одним із символів столиці.

Джерело фото: obovsem.kiev.ua.

Михайлівський Золотоверхий собор

Визначна пам’ятка архітектури Київської Русі стала жертвою радянської влади. Михайлівський Золотоверхий монастир разом із величним собором існував з 1108 року аж по 1936, коли його підірвали комуністи. Збудував його онук Ярослава Мудрого Святополк Ізяславич. У 17 столітті він набув форм українського бароко. Відбудували його тільки у 2000 році. Зараз це діючий монастир та храм УПЦ КП.

Так собор виглядав на фотографії 1875 року. Джерело фото: proidysvit.livejournal.com.

Михайлівський Золотоверхий у наші дні. Джерело фото: photoclub.com.ua.

Києво-Печерська лавра

Одну із головних святинь православних християн, духовний центр українського народу, теж не обійшла сумна доля війни – головний храм лаври зруйнували у 1942 році. Історики по сьогодні шукають винних, чи то радянські війська, чи Вермахт – невідомо. Але храм відновили тільки у 2000 році.

Збудували Успенський собор Києво-Печерської лаври 1078 року за часів сина Ярослава Мудрого Святослава Ярославича. Монастир на тому місці існував весь час, аж по сьогодні. Зараз – це одна з основних святинь православних християн, належить УПЦ МП.

Джерело фото: litopys.com.ua.

З тих часів до сьогодні дійшли ще 2 пам’ятки Київської Русі, які розташовані на території лаври – церква Спаса на Берестові та Троїцька Надбрамна церква. Всі вони були значно перебудовані і набули свого сучасного вигляду у 18 столітті.

Церква Спаса на Берестові. Джерело фото: commons.wikimedia.org, автор – Константинъ Буркут.

Видубицький монастир

Ще однією окрасою Києва є Видубицький монастир. Його історія починається з 1070-х років, коли був побудований Михайлівський храм, який є найстарішим на території монастиря. Він також неодноразово перебудовувався і поставав з руїн, а сьогоднішнього виду набув після 1760 року.

Джерело фото: radiosvoboda.org.

Кирилівська церква

Одна з найцікавіших пам’яток древнього Києва. Збудована в середині 12 століття. Довкола неї існував Кирилівський монастир, який було зруйновано в 30-х роках 20 століття, а церкву було перетворено на музей. В 17 столітті була реставрована і набула обрисів українського бароко. В тому ж вигляді дійшла до сьогодні. Родзинкою Кирилівської церкви є чудові розписи 12 століття, які були відновлені Михайлом Врубелем. Поміж древніми фресками є і роботи майстрів київської школи 19 століття – Миколи Пимоненка, Харитона Платонова, Самійла Гайдука, Михайла Кліманова та інших.

Джерело фото: mitropolia.kiev.ua.

Золоті Ворота

Це єдина пам’ятка кам’яного оборонного зодчества часів Русі, яка збереглася до наших днів, хоча і частково. Вони були побудовані за часів Ярослава Мудрого, тобто їм близько тисячі років. З автентичної споруди до нас дійшли руїни, довкола яких відтворили самі ворота вже у другій половині 20 століття. Сьогодні можна тільки уявляти велич старого Києва, побачивши їх реконструкцію.

Джерело фото: vorota.cc.

Загалом у Києві збереглося найбільше пам’яток Київської Русі. Непоправної шкоди завдали більшовики з їх манією нищення церков. Михайлівський Золотоверхий, церква Богородиці-Пирогощої на Подолі, Василівська та Георгіївська церкви, храм на місці древньої Десятинної церкви та деякі інші – всі вони були знищені у 30-х роках 20 століття, простоявши до того не одне століття.

Церква Богородиці-Пирогощої в Києві. Сьогодні на її місці відбудували храм, наближений за формами до первісного. Джерело фото: intvua.com.

Чернігів

Чернігів був одним з найбагатших міст Київської Русі. До якоїсь міри він конкурував зі столицею. Навіть зараз в ньому залишилося багато пам’яток Київської Русі.

Спасо-Преображенський собор

Одна із головних святинь древньої Русі та головний храм Чернігівської землі. Він ровесник Софії Київської і є одним з найстаріших храмів на території України. Його будівництво почали 1035 року. Будову заклав брат Ярослава Мудрого – Мстислав Хоробрий. Спасо-Преображенський собор частково перебудовувався протягом своєї історії, однак на сьогодні є одним з найкраще збережених храмів Русі на території України. В інтер’єрах частково збереглися давні розписи 11 століття.

Джерело фото: dmitrieva-larisa.com.

Борисо-Глібський собор

Неподалік Спасо-Преображенського собору знаходиться інша визначна пам’ятка древнього Чернігова – Борисо-Глібський собор. Його було збудовано між 1115 та 1123 роками. Перебудовувався у 17–18 століттях у стилі українського бароко, однак в часи Другої світової в нього потрапила авіабомба, яка зруйнувала склепіння храму. Після війни у 1952–1958 роках проводилася реставрація собору, в ході якої храм набув свого первісного вигляду. Сьогодні в ньому знаходиться музей. З його найцінніших експонатів – срібні царські ворота, виготовлені на кошти Івана Мазепи.

Джерело фото: invtur.com.ua.

Іллінська церква

Невелика стародавня церква із майже тисячолітньою історією. Знаходиться на схилах Болдиних гір – мальовничого урочища в Чернігові. Храм з’явився як церква біля входу в Антонієві печери – ровесниці печер Києво-Печерської лаври. За легендою, їх також заснував Антоній Печерський. Неодноразово перебудовувалася і набула свого вигляду в 17 столітті в стилі українського бароко. Сьогодні Іллінська церква є музеєм заповідника «Чернігів стародавній».

Джерело фото: sumno.com.

Успенський собор Єлецького монастиря

Один з найвеличніших храмів Чернігова. Був збудований у середині 12 століття. Під час татаро-монгольської навали був частково зруйнований, однак потім відновлений. Як і багато інших храмів, був перебудований у стилі українського бароко, в якому дійшов до сьогодні. В інтер’єрі собору збереглися невеликі залишки розписів часів Київської Русі.

Джерело фото: uk.wikipedia.org, автор KosKat.

Остер

Невеличке провінційне містечко на берегах Десни, здавалося б, нічим не може привабити туриста. Однак в ньому збереглися руїни Юр’ївської Божниці – вівтарної частини древнього Михайлівського храму, який остаточно був розібраний у кінці 18 століття. Сама церква була збудована за указом Володимира Мономаха на рубежі 11 та 12 століть. На її стінах збереглися унікальні розписи 12 століття, однак зараз пам’ятка потребує значної уваги, є загроза втратити цінні розписи через неадекватну консервацію храму.

Джерело фото: mapio.net.

Канів

У цьому місті доволі неочікувано можна зустріти древній храм 1144 року – Успенський собор. Його збудував князь Всеволод Ольгович, храм дуже наближений в архітектурному плані до Кирилівської церкви у Києві. Був пошкоджений татарами та турками у 1678 році, однак був відновлений через 100 років у сучасних формах. В ньому був похований козацький кошовий отаман Іван Підкова, який ще за життя став легендою. В Успенському соборі два дні перебували останки Тараса Шевченка під час його перепоховання згідно із заповітом поета. Сьогодні – це діючий храм УПЦ МП.

Джерело фото: panoramio.com, автор – hranom.

Овруч

Невеличке містечко Овруч на півночі Житомирщини може вас приємно вразити – тут збереглася церква Василія Великого, яку побудували близько 1190 року за сприяння князя Рюрика Ростиславича. Храм руйнувався неодноразово, однак постійно відбудовувався, доки в 1907–1912 роках не була проведена масштабна реставрація та відновлення будівлі в її давньоруських образах. Руїни старої церкви увійшли до складу відновлених стін храму. В інтер’єрі збереглися рештки оригінального розпису.

Джерело фото: we.org.ua.

Володимир-Волинський

Колись величне місто Київської Русі і столиця Волинської землі, сьогодні невелике містечко. Про колишню велич і славу вам розкаже Успенський собор, який ще називають храмом Мстислава за іменем його фундатора, князя Мстислава Ізяславича. Будівництво собору відносять до 1160 року. За час свого існування зазнав не одного руйнування, однак у 1896–1900 роках був відтворений у первісних формах. Разом із єпископськими палатами утворює замочок – укріплену частину старого міста.

Джерело фото: mapio.net.

Любомль

По дорозі на Шацькі озера зазирніть у провінційне волинське містечко Любомль. В ньому знаходиться церква Святого Георгія, яку заклали на початку 1280-х за наказом волинського князя Володимира Васильковича. Як і багато інших храмів древньої Русі, неодноразово зазнавав руйнування, однак потім перебудовувався. Наприкінці 18 століття церква набула сучасного вигляду.

Джерело фото: mamache.wordpress.com.

Галич

Одне з найдавніших міст Київської Русі, яке вперше згадується в угорських хроніках ще у 898 році. Найбільшого свого розквіту досяг за часів Ярослава Осмомисла, який оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Хоч короля Данила прийнято іменувати Галицьким, але якраз він переніс свою столицю з Галича в Холм. В місті та його околицях збереглося 2 церкви, пам’ятки древньої Русі в Україні. Найяскравішою є Пантелеймонівська церква в Крилосі, селі під Галичем. Вона унікальна тим, що поєднує в собі звичний для Русі візантійський стиль із романським. Збудована близько 1194 року Романом Мстиславичем, батьком Данила. 1998 року храм було востаннє реставровано, тоді він набув сучасного вигляду. Що цікаво, в церкві збереглися давні середньовічні написи на стінах. Деякі з них походять ще з князівських часів.

Джерело фото: photographers.ua, автор – Ігор Боднар.

Ще однією давньою церквою Галича вважають храм Різдва Христового, який був побудований у другій половині 13 століття. Відомості про історію церкви доволі скупі. Була реставрована у 18 столітті, а сучасного вигляду набула після останньої перебудови 1906 року.

Джерело фото: hram-ua.com.

Львів

Як відомо, Львів був заснований ще Данилом Галицьким і названий в честь його сина Лева. Однак з того часу до нас дійшли всього 2 споруди – Миколаївська церква та костел Святого Івана Хрестителя. Це найдавніші будівлі Львова. Хоч костели були зовсім не характерними для давньої української архітектури, але у Львові його спорудили на прохання дружини князя Лева Констанції, яка сповідувала латинський обряд. Приблизна дата будівництва – 1260 рік. До речі, костел знаходиться неподалік площі Старий Ринок, центру князівського Львова. Зараз у костелі музей найдавніших пам’яток Львова.

Джерело фото: photo-lviv.in.ua.

Щодо Миколаївської церкви історики розходяться в думках. Її звели в період між 1264 та 1340 роками, орієнтовно в час правління князя Лева, який дарував цій церкві землю. Чи це був княжий храм-усипальниця, чи її збудували на кошти місцевих купців – невідомо. Попри численні перебудови, храм дійшов до нас у хорошому стані.

Джерело фото: photo-lviv.in.ua.

Ужгород

Унікальна пам’ятка середньовіччя знаходиться в Ужгороді, точніше в передмісті Горяни – Горянська ротонда. Науковці по сьогодні сперечаються, хто і коли її збудував, оскільки достовірних історичних джерел не збереглося. Однак є вагомі підстави вважати, що вона була побудована в другій половині 13 століття, коли Закарпаття входило до складу Галицько-Волинського князівства. Подібні споруди були також у Галичі, Холмі, Києві та Володимирі, однак більшість з них до сьогодні не дійшла. Цікавим у Горянській ротонді є внутрішнє оздоблення – фрески виконані в стилі італійської школи живопису, можливо, учнями Джотто.

Джерело фото: ukrcenter.com.

На жаль, велика частина нашого минулого перетворилася в археологію. Називати княжі міста можна довго, але дуже мало дійшло до нас з тогочасних пам’яток Київської Русі. Тому варто цінувати і гордитися тим, що нам дісталося в спадок від наших предків!