Чи можна кинути пити атаракс

0 Comments

Чи можна кинути пити атаракс

для медичного застосування препарату

АТАРАКС®

Загальна характеристика:

міжнародна назва: hydroxyzine;

основні фізико-хімічні властивості: білі, довгастої форми, вкриті плівковою оболонкою таблетки з насічкою з обох боків;

діюча речовина: 1 таблетка міститьгідроксизину гідро хлорид – 25 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію ангідрид колоїдний, магніюстеарат, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілм етилцелюлоза, макрогель 400.

Форма випуску.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Анксіолітики. Похіднідифеніл метану.

Код АТС N05B B01.

Фармакологічні властивості.

Препарат має виражену седативну дію і помірнуанксіолітичну активність, яка обумовлена дією на субкортикальні структури.

Гідроксизин має також антихолінергічну, спазмолітичну, антигістамінну, бронхолітичну і проти блювотну дію. Гідроксизинзначно зменшує свербіж у хворих на кропив’янку, екзему і дерматит.

При тривалому застосуванні не відмічено синдрому відміни і погіршення когнітивних функцій.

Гідроксизин швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту і пік концентрації препарату в плазмі крові досягається приблизно через 2 години після перорального прийому.

Гідроксизин більше концентрується у тканинах, ніж у плазмі. Коефіціентрозподілу становить 13-19 л/кг у дорослих і 16-18 л/кг у дітей. Гідроксизинпроникає крізь гемато-енцефалічний бар’єр і плаценту, концентруючись більшою мірою в фетальних, ніж у материнських тканинах.

Гідроксизин метаболізується в печінці. Цетиризин – основний метаболіт (45%) є вираженим Н1-блокатором. При передозуванні звичайні шляхи метаболізму можуть бути перевантажені і, в такому випадку, метаболізмгідроксизину відбувається іншим шляхом. У хворих із захворюваннями печінкиантигістамінний ефект може тривати до 96 годин після прийому, а періоднапів виведення збільшується до 37 годин. Тільки 0,8% гідроксизину виводиться в незмінному вигляді нирками. Період напів виведення гідроксизину залежить відвіку і становить 7 годин у дітей 2-10 років, 20 годин у дорослих і 29 годин у пацієнтів похилого віку. Загальний кліренс становить 32 мл/хв./кг у дорослих іхворих похилого віку.

Не було виявлено ні мутагенної, ні канцерогенної дії.

Антигістамінний ефект проявляється через 1 годину після прийому всередину. Седативний ефект через 30 – 45 хвилин після прийому таблеток.

Показання для застосування.

– стани тривоги, психо-моторного збудження, почуття внутрішнього напруження, підвищеної дратівливості при неврологічних, психічних і соматичних захворюваннях, а також при хронічному алкоголізмі, абстинентномусиндромі, який супроводжується симптомами психомоторного збудження у дорослих;

– як седативний засіб в період премедикації;

– симптоматична терапія свербежу.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначається внутрішньо.

Для симптоматичного лікування тривожних станів:25-100 мг на день окремими дозами протягом дня чи на ніч. Стандартна доза 50 мгна день (12,5 мг вранці, 12,5 мг вдень, 25 мг на ніч).

У тяжких випадках доза може бути збільшена до 300 мгна день.

Для премедикації в хірургічній практиці: 50-200 мгза 1 годину до операції.

Для симптоматичного лікуваня свербежу: початкова доза 25 мг, у разі необхідності доза може бути збільшена в 4 рази (по 25 мг 4рази на день).

Одноразова максимальна доза не повинна перевищувати 200 мг, максимальна добова доза становить не більше 300 мг.

Для симптоматичного лікування свербежу:

Від 12 місяців до 6 років: 1 мг/кг до 2,5 мг/кг надень у роздільному дозуванні (3 рази на день).

Від 6 років і старше: 1 мг/кг до 2,0 мг/кг на день у роздільному дозуванні.

Для премедикації – 1мг/кг за 1 годину до операції, атакож додатково на ніч перед анестезією.

Побічна дія.

Побічні ефекти слабо виражені і, як правило, зникають через декілька днів від початку лікування чи після зменшення дози.

Побічні ефекти в основному пов’язані з пригніченняЦНС чи парадоксальним стимулюючим ефектом на ЦНС, антихолінергічною активністю чи реакцією гіпер чутливості.

Антихолінергічні ефекти: сухість у роті, затримка сечовиділення, запор чи порушення акомодації відмічаються рідко, в основному ухворих похилого віку.

Може виникнути сонливість, загальна слабкість, особливо на початку лікування препаратом. Якщо цей ефект не проходить через декілька днів від початку терапії, дозу препарату необхідно зменшити. Є повідомлення про інші побічні ефекти, такі як головний біль, запаморочення, підвищена пітливість, артеріальна гіпотензія, тахікардія, алергічні реакції, нудота, пропасниця, зміни функціональних проб печінки, бронхоспазм. Клінічно значущого пригнічення дихання при призначенні рекомендованих доз не спостерігалося.

Мимовільна рухова активність, у тому числі дуже поодинокі випадки тремору і судом, дезорієнтація спостерігались при значному передозуванні.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до будь-якого з компонентів препарату, цетиризину, амінофіліну чи етилендіаміну. Протипоказаний також хворим на порфірію. Не рекомендується застосовувати Атаракс ® при вагітності, у період пологів і годування дитини груддю.

Передозування.

Проявом передозування препарату може бути вираженаантихолінергічна дія, пригнічення чи парадоксальна стимуляція ЦНС. Симптомами значного передозування можуть бути нудота, блювання, мимовільна рухова активність, галюцинації, порушення свідомості, кардіоаритмія, артеріальна гіпотонія.

Якщо спонтанне блювання відсутнє, рекомендується негайне промивання шлунка. Блювання необхідно викликати штучним шляхом. Показані загальні підтримуючі заходи, які включають контроль за життєво важливими функціями організму і спостереження за хворим. У випадку необхідності отримання вазопрес орного ефекту призначається норадреналін чи метараменол. Адреналін не слід призначати.

Хворі з тяжкими симптомами передозування повинні бути перевірені на наявність алкоголю чи інших лікарських препаратів. Їм призначається кислород, налоксон, глюкоза, тіамін. Фізостигмін не слід призначати при синусовій аритмії. Специфічного антидота немає. Застосуваннягемодіалізу чи гемоперфузії недоцільне.

Особливості застосування.

Гідроксизин призначається з обережністю хворим схильним до судомних реакцій. Внаслідок наявності антихолінергічного ефекта препарату, слід призначати його з обережністю хворим на глаукому, гіпертрофію простати, утрудненим сечевиділенням, запором, міастенією гравіс, деменцією.

Хворим, які одночасно отримують лікування іншими засобами, пригнічуючи ми ЦНС, чи холіно блокаторами, доза повинна корегуватись.

Слід уникати прийому алкоголю в період лікуваннняпрепаратом.

Слід дотримуватись обережності при призначенні хворим, схильним до серцевої аритмії чи тим, які отримують проти аритмічні препарати.

Хворим похилого віку лікування починати з половинитерапевтичної дози. У хворим з дисфункцією печінки або з помірно вираженою читяжкою формою ниркової недостатності доза може бути зменшена.

При необхідності проведення алергодичних тестів, прийом препарату повинен бути припинений за 5 днів до досліджень.

Так як гідроксизин може впливати на увагу і швидкість психомоторних реакцій, хворих слід попереджувати про це при необхідності керування автомобілем чи механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Необхідно брати до уваги потенційну дію гідроксизинупри сумісному призначенні з лікарськими засобами, які пригнічують центральну нервову систему, такими як наркотичні аналгетики, барбітурати, транквілізатори, снодійні засоби, алкоголь. У цьому випадку їх дозування повинно підбиратисьіндивідуально.

Слід уникати одночасного призначення з інгібіторамиМАО і холіно блокаторами. Препарат перешкоджає пресорній дії адреналіну і проти судомній активності фенітоїну, а також перешкоджає дії бетагістину і препаратів-блокаторів холін естерази.

Ефект атропіну, алкалоїдів беладонни, дигіталісу, гіпотензивних засобів, антагоністів Н2 –рецепторів не змінюється піддією гідроксизину.

В комбінації з теофіліном чи b2-антагоністами зменшуються побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту.

Атаракс є інгібітором Р 450 2D6 і в високих дозахможе бути причиною взаємодії з субстратами CYP2D6. Оскільки гідроксизин метаболізуєтьсяв печінці, можна очікувати підвищення концентрації його в крові при одночасному призначенні з препаратами-інгібіторами печінкових ферментів.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі нижче 25°С у сухому місці.

Термін придатності 5 років. Не слід застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці. Источник

Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці.

Як кинути пити?

Зловживання алкоголем – одна з тих проблем, з якими сьогодні стикаються багато людей. В одних – випиває хтось із членів сім’ї. В інших – вибір на користь алкоголю робить колега або друг. На щастя, багато людей, які страждають на алкоголізм, усвідомлюють, що у них є проблема і її потрібно вирішувати. Чи можна кинути пити самостійно? Як показує досвід фахівців наркологів, успіх такого заходу залежить від цілого комплексу чинників. І більшість із них пов’язані безпосередньо з індивідуальними особливостями хворого.

Чи можна кинути пити самому?

Як часто ви чули твердження про те, що “Я можу кинути пити в будь-який момент”? На жаль, така впевненість людей, які страждають на алкоголізм, нічим не підтверджена. Річ у тім, що вживання алкоголю викликає серйозну психологічну залежність, підкріплену залежністю фізіологічною. Алкоголізм – збій у роботі головного мозку. Побороти його одним лише бажанням і силою волі доступно далеко не всім. Простіше кажучи, такі спроби можна порівняти зі спробами вилікувати апендицит без допомоги лікарів. Чи можна кинути пити самому? Можна, але тільки в тому разі, якщо організм хворого дозволить це зробити.

Як кинути пити? Рекомендації фахівців

Побороти алкогольну залежність з максимальною гарантією того, що хвороба “піде”, можна тільки за професійною допомогою лікарів. Почніть шлях лікування з консультації з наркологом, який після вивчення індивідуальних особливостей проблеми розпише курс лікування, підібравши найбільш ефективні в конкретному випадку методи.

Для початку роботи над позбавленням від проблеми достатньо відповісти на кілька запитань, відповіді на які допоможуть зрозуміти причину виникнення тяги до алкоголю, мотиви для вживання спиртного. Лікування алкоголізму має проводитися тільки за згодою хворого, тому виключати ці кроки з плану терапії не можна!

Оптимальне рішення для лікування від алкоголізму – повна ізоляція від звичного оточення, можлива в умовах стаціонару спеціалізованої клініки. За таких обставин хворий виявляється позбавленим можливості отримати спиртне. До того ж, в умовах клініки за пацієнтом здійснюється постійний контроль фахівців, готових прийти на допомогу і надати фізичну, медикаментозну та психологічну допомогу.

Як кинути пити за допомогою фахівців? Лікування включає в себе застосування методів психологічного впливу, медикаментозної терапії із застосуванням препаратів, соціальної адаптації. Кожен із цих етапів вкрай важливий і виключати будь-який із них не можна.

З чого почати шлях до здорового життя без алкоголю?

  • Знайдіть причини та мотиви, що спонукають вживати спиртне.
  • Спробуйте відмовитися від алкоголю на конкретний термін (1 місяць, 3 місяці, рік).
  • Якщо проблем із відмовою не виникне – намагайтеся ввести в життя регулярну відмову від спиртного.
  • Якщо ж відмовитися від випивки самостійно не виходить – зверніться по допомогу до лікарів.

Пам’ятайте про те, що в лікуванні алкоголізму немає нічого ганебного, тим паче, клініка NewLife гарантує конфіденційність інформації про пацієнтів і анонімність перебування хворих у стаціонарі.

Почати лікування алкоголізму можна в будь-який момент. Під час надходження в стаціонар хворого, який перебуває в стадії сильного сп’яніння, насамперед проводять детоксикацію організму і заходи, спрямовані на підтримку функціонування внутрішніх органів і систем. Про методи і способи детоксикації читайте в інших наших статтях.

На наступному етапі роботу з пацієнтом проводять психологи, які допомагають прийняти проблему й усвідомити необхідність лікування. Це найважливіший етап терапії, адже саме від його результатів у більшості залежить, чи буде готова людина прийняти лікування і наскільки ефективним воно буде.

Робота психологів, наркологів, терапевтів, психотерапевтом та інших фахівців проводиться комплексно і паралельно. Завдяки такому підходу терапія призводить до найефективнішого результату, що допомагає хворому кинути пити і почати нове життя без алкоголю.

Методи лікування алкоголізму

Сучасні методи лікування алкоголізму допомагають кинути пити найбільш ефективно з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта. Після проведення обстежень лікар підбере комплекс методик, результат застосування яких покаже оптимальний результат у кожному конкретному випадку захворювання. Дієвого ефекту лікування допомагають домогтися метод кодування Довженка, гіпноз. У комплексі з іншими методиками, психологічною та медикаментозною терапією, соціальною адаптацією ці способи лікування алкоголізму забезпечують ефективний і пролонгований результат.

Якщо ви замислюєтеся над тим, як кинути пити, значить, перший крок на шляху до здорового життя без алкогольної ейфорії зроблено. Наступний етап – прийняття професійної допомоги та серйозна робота над собою.