Щавель насіння найкращі сорти

0 Comments

Зміст:

Щавель

Щавель (Rumex) ― це напівчагарник або трав’яниста рослина, яке буває однолетником або многолетником, воно є представником сімейства Гречані. У даного роду російське назва походить від праслов’янської мови, при цьому у нього є однаковий корінь зі словом «щі». На батьківщині щей дану культуру іменують кислицею, кисличкой, кислушкой, кисленицей, кисляткой, киследью. Представників цього роду можна зустріти на різних континентах, де є хоч які-небудь рослини, однак основний ареал цієї культури охоплює помірні широти Північної півкулі, а саме: лісові узлісся, схили ярів, береги боліт, озер, річок і луки. Ще щавель росте як бур’ян неподалік від житла людини, при цьому він невибагливий до складу грунту. Цей рід об’єднує більше 150 видів, однак найбільшою популярністю користується вид ― щавель кислий, або звичайний.

  • 1 Особливості щавлю
  • 2 Вирощування щавлю у відкритому грунті
    • 2.1 Посів у відкритий грунт
    • 4.1 Хвороби щавлю та їх лікування
    • 4.2 Шкідники щавлю і боротьба з ними
    • 5.1 Щавель кінський (Rumex confertus)
    • 5.2 Щавель звичайний, або кислий
    • 6.1 Лікувальні властивості щавлю
    • 6.2 Протипоказання

    Особливості щавлю

    Щавель являє собою трав’яниста дводомна рослина, що має розгалужений стрижневий коротенький корінь. Ребристе стебло прямостояче має метрову висоту, при цьому біля основи він забарвлений в темно-фіолетовий колір. На верхівці стебла є суцвіття волотисте форми. Цілокраї кислі прикореневі листові пластини є длінночерешковимі і в довжину сягають від 15 до 20 сантиметрів. Форма основи у них стрілоподобна, при цьому серединна жилка яскраво виражена. Практично сидячі очереднорасположенные стеблові листові пластини мають яйцеподібно-довгасту форму і стріловидне основу. Полігамні циліндричні метелковидные суцвіття складаються з квіток рожевого або блідо-червоного кольору. Жіночі і чоловічі квітки розрізняються будовою. Цвітіння спостерігається в червні і липні. Плід представляє собою загострену гладку сім’янку коричнево-чорного кольору, в довжину вони досягають 1,7 см і мають гострі ребра і опуклі межі.

    Вирощування щавлю у відкритому грунті

    Посів у відкритий грунт

    На одному і тому ж місці щавель можна культивувати протягом 3-4 років, якщо ж пересадку не провести вчасно, то це негативно вплине на якість і врожайність даної рослини. Для висіву вибирають ділянки вільні від смітної трави, з зволоженим поживним ґрунтом, при цьому на них не повинен спостерігатися застій води. Залягання грунтових вод на ділянці має бути досить глибоким (не менше 100 см). Найкраще щавель росте на ділянках із слабокислим суглинком або супіском, які багаті перегноєм. Також для вирощування такої культури підходить добре дренований торф’яний грунт.

    Ділянку для посадки слід підготувати в осінній час, для цього його перекопування проводять на глибину багнета лопати, при цьому в грунт вносять 20-30 грамів хлористого калію, 6-8 кілограм компосту або перегною і 30-40 грам суперфосфату з розрахунку на 1 квадратний метр. На початку весняного періоду в грунт потрібно закрити сечовину (на 1 квадратний метр ділянки 20 грам), для цього використовують граблі. Посів цієї культури можна проводити тричі протягом сезону, а саме, на початку весни, в літній час і восени під зиму.

    Навесні щавель слід посіяти відразу після обробки ґрунту, при цьому зібрати перший урожай вдасться вже в поточному році. У літній час висів насіння потрібно провести в червні–липні тоді, коли буде проведено збір урожаю салату, редиски і зеленого лука. З’явилися після літнього посіву сіянці до того, як почнуться морози, зміцніють, при цьому з настанням наступної весни щавель дасть багатий урожай. Дану культуру висівають під зиму в жовтні або листопаді. З’явилися в наступному сезоні рослинки уродять у весняний час.

    Найчастіше городники висівають щавель у весняний період справа в тому, що в цей час у ґрунті знаходиться багато вологи, при цьому сходи з’являються і ростуть дружно. Кущики, що з’явилися після літнього посіву, потребують систематичному поливі. При висіві насіння під зиму дуже часто сіянці з’являються незадовго до настання заморозків, у підсумку вони гинуть. Для висіву щавлю використовують грядки, завширшки досягають 100 см, а в висоту ― 12 див. Ряди необхідно зробити поперек довжини, при цьому відстань між ними повинна бути близько 25 сантиметрів. Насіння заглиблюють в грунт на 10-20 мм, а потім його поверхню утрамбовують, а посіви поливають.

    Догляд за щавлем на городі

    Доглядати за щавлем, вирощуваних у відкритому грунті, дуже просто, при цьому поверхня міжрядь слід систематично розпушувати, також кущики треба вчасно поливати, прополювати, підгодовувати, а також захищати від шкідливих комах і хвороб.

    Поливати щавель треба вчасно, якщо ж кущики будуть страждати від нестачі води, то це спровокує надмірно ранню формування квітконосів, що вкрай негативно позначається на врожаї. Квітконоси після їх появи треба обов’язково обрізати. Після того як пройде дощ або кущики будуть политі, слід розпушити поверхню між рядами і потрібно видалити бур’янисту траву. Поверхню грядки засипають шаром мульчі (органічним матеріалом), завдяки чому доглядати за кущиками стане набагато простіше.

    Підгодувати кущики треба двічі або тричі протягом сезону. Для цього використовують розчин коров’яку (1:6), а в 10 л такий живильної суміші всипають 15 грам калійного і стільки ж фосфорного добрива. На другий рік ця культура буде потребувати підгодівлі розчином повного мінерального добрива, при цьому на 1 квадратний метр ділянки беруть від 15 до 20 г сечовини, від 30 до 40 грам суперфосфату і від 15 до 20 грамів хлористого калію. Підгодовувати кущики азотовмісних добрив треба кожен раз після того, як будуть обрізані листя, при цьому в погожий день його вносять у вигляді розчину.

    Збір урожаю проводять після того, як на кожному кущику зросте з 4 або 5 листових пластин нормальної величини. Перед збиранням врожаю з грядки потрібно видалити всі бур’яни. Коли листя буде зрізана, поверхню міжрядь треба розпушити сапкою. Обрізати листові пластини необхідно на висоті 30-40 мм від поверхні ділянки, при цьому потрібно постаратися не травмувати верхівкові бруньки. У період з травня по липень збір врожаю щавлю можна провести 3 рази. Востаннє збирання врожаю проводять не пізніше ніж за 30 діб до того, як настануть заморозки, в іншому випадку це вкрай негативно позначиться на майбутньому врожаї. В осінній час поверхня між рядами треба засипати компостом або перегноєм (на 1 квадратний метр 4-5 кілограм), при цьому оголіли корінці необхідно присипати їм же.

    Шкідники і хвороби щавлю з фото і назвами

    Хвороби щавлю та їх лікування

    Несправжня борошниста роса

    У перший рік росту кущики можуть бути вражені помилковою борошнистою росою (пероноспороз). У хворих кущиків листя стає зморщеною ламкої і потовщеною, при цьому її кромка загортається вниз. Найбільш активно ця хвороба розвивається в сиру погоду. В цілях профілактики треба вчасно видаляти з ділянки бур’янисту траву, при цьому потрібно вчасно обривати хворі листові пластини. Хворі кущики треба обприскати розчином бордоської суміші.

    Сіра гниль

    Розвиток сірої гнилі відбувається за загущення посадок при підвищеній вологості. На хворих кущиках утворюються цятки бордового кольору, поступово стають водянистими і млявими. Потім починається гниття листя. В цілях профілактики не допускайте загущення посадок, при цьому поверхню грядки треба обов’язково засипати шаром мульчі (торфом).

    Іржа

    Іржа в помірному кліматі поширена досить сильно. У хворих кущиків на поверхні формуються бульбашки блідо-жовтого забарвлення, з часом вони розриваються, і з них висипаються спори гриба. В цілях профілактики в осінній час ділянка треба очищати від рослинних залишків, а потім проводять перекопування грунту. А в весняний час поверхню грядки засипають шаром мульчі (торфом, тирсою або перегноєм).

    Різні плямистості (септоріоз, овуляриоз та інші) дуже складно розрізнити між собою. Але якщо кущ захворіє якоюсь із плямистостей, на його поверхні утворюються плями різного кольору, форми і контурів. У зв’язку з цим, як тільки на листках з’являться цятки, її слід зрізати і спалити. У профілактичних цілях в осінній час з поверхні ділянки необхідно видалити рослинні залишки, а потім поверхню грунту засипають шаром мульчі (перегноєм).

    Шкідники щавлю і боротьба з ними

    Найбільш часто щавелю шкодять такі шкідники, як: попелиці, жуки-листоїди, щавелевые пильщики, озимі совки і дротянки.

    Попелиця

    Попелиця оселяється на кущі і висмоктує з нього сік, з-за чого листові пластини стають жовтими млявими, корінці слабшають, а рослини гинуть. Для того щоб позбутися від такої шкідливої комахи, треба використовувати настої часнику, деревної золи, лопуха і томатної бадилля, при цьому в них вливають невелику кількість рідкого мила.

    Якщо на поверхні листя з’являються часті дірочки, то це говорить про те, що на кущику оселилися листоїди. Ще такий шкідник на виворітній поверхні листових пластин влаштовує яйцекладки. Щоб не допустити появу на кущах такого шкідника, в міжряддях щавлю необхідно посадити піретрум. З такого квітки ще можна приготувати настій, яким обробляють кущики двічі або тричі протягом сезону.

    Пильщик

    Пильщики теж на кущиках щавлю влаштовують свої яйцекладки, при цьому з’явилися зелені гусениці обгризають листя, після чого від неї залишається лише скелет з жилок. В цілях профілактики необхідно вчасно видаляти з ділянки бур’янисту траву. Також потрібно вчасно очищати ділянку від рослинних залишків, а кущики обробляти настоєм ромашки аптечної, в який слід влити рідке мило.

    Озима совка

    На грядці озима совка може оселитися в останні весняні тижні, однак така комаха може завдати великої шкоди щавелю. Протягом всього літнього періоду воно поїдає листя рослини, а з настанням осені такий шкідник перебирається ближче до поверхні грунту. В цілях профілактики обов’язково проводиться осіннє перекопування ділянки.

    Щоб зловити метеликів-совки в декількох місцях на ділянці треба встановити пастки, для цього на метровій висоті підвішуються ємності, заповнені заграв рідиною, наприклад: компотом, медовою водою або патокою.

    Дротянка

    Дротянка являє собою личинку жука-щелкуна, він травмує як кореневу систему рослини, так і його листя. В цілях профілактики з ділянки треба своєчасно видаляти всю бур’янисту траву, надмірно кислий грунт потрібно обов’язково нейтралізувати, після збору врожаю слід провести перекопування ділянки, а ще слід пам’ятати, що дану культуру на одному і тому ж місці не рекомендується вирощувати більше 4 років.

    Види і сорти щавлю

    Вище вже говорилося про те, що найбільш популярним видом щавлю у городників є щавель кислий, або звичайної. Також на городах культивуються такі види, як: щавель горобиний (малий, щавелек), водний (водяний), кінський (густий, кислиця кінська, огнівка руда), кучерявий, приморський, туполистный, шпинатовий і російська. Як лікарська рослина найчастіше вирощують щавель кінський.

    Щавель кінський (Rumex confertus)

    Таке трав’яниста багаторічна рослина має слаборазветвленное, товсте і коротеньке кореневище, що володіє безліччю додаткових корінців. Борознисті голі прямостоячі самотні стебла вгорі гілкуються, їх висота може варіюватися від 0,9 до 1,5 м, товщину вони досягають 20 мм. Очереднорасположенные нижні стеблові і розеткові листові пластини мають серцеподібною підставою, а форма у них видовжено-трикутно-яйцеподібна. Листя у верхній частині тупі, а кромка у них хвиляста, в довжину вони досягають 25 сантиметрів, а в ширину ― 13 сантиметрів, черешки у них довгі, а по верхній стороні жолобчасті. Верхні стеблові короткочерешкові листочки на відміну від нижніх більш гострі і короткі, вони мають ланцетовидно-яйцевидної форми. Зворотна поверхня листових пластин має густе опушення представлене жорстким коротеньким ворсом. Найбільша кількість опушення розташовується на жилках листка. Зелень такого виду має некислим смаком. Не дуже великі мутовки складаються з двостатевих жовто-зелених квіток. Такі мутовки формують тирс, що представляє собою пишне довге і вузьке суцвіття волотисте форми. Цвіте такий вид у травні–червні. Плід ― це горішок коричневого кольору, в довжину досягає близько 0,7 см і має тригранну овальну форму. У природі цей вид зустрічається в лісостеповій і степовій зоні, при цьому він воліє рости на помірно вологим і вологому грунті, він вважається типовою луговий бур’янистою травою.

    Щавель звичайний, або кислий

    Детальний опис даного виду знаходиться на початку статті. Найбільшою популярністю у городників користуються наступні його сорти:

    1. Широколистий. Цей багаторічник стійкий до морозів і володіє високою урожайністю, він дозріває всього за 40-45 діб. Його вживають у їжу свіжими, а ще використовують для приготування зимових заготовок. Довгочерешкові зелені листові пластини мають подовжено-овальну форму.
    2. Малахіт. Термін дозрівання такого середньораннього сорту від 40 до 45 діб. Яскраво-зелене листя має гладку або бульбашкову поверхню і хвилясту кромку, у довжину вона сягає близько 15 сантиметрів. Прямостоячий розетка нещільна.
    3. Шпинатний. Середньоранній сорт відрізняється стійкістю до морозів і захворювань. Нещільна та велика розетка складається з крупних листових пластин яскравого темно-зеленого кольору, поверхня яких пухирчаста.
    4. Крупнолистий. Такий ранній сорт відрізняється стійкістю до морозів і стрілкування. Стояча розетка складається з ніжною зеленуватою листя. У довжину листові пластини можуть досягати 20 сантиметрів і навіть більше. Дозріває такий сорт за 30-45 діб.
    5. Кривава Мері. Цей декоративний сорт є морозостійким, його широко застосовують у кулінарії. Сорт був так названий через те, що на поверхні зеленого листя є вкраплення червоного кольору. Довжина листя 15 сантиметрів, а їх ширина ― 10 сантиметрів. Час дозрівання ― 45-50 діб.
    6. Одеський 17. Такий ранній високоврожайний сорт має темно-зелені листові пластини подовженої форми, їх довжина 16 сантиметрів, а ширина ― 7 сантиметрів, вони входять до складу прямостоячого нещільної розетки. Цю рослину використовують для приготування супів, салатів, а також для консервації.
    7. Нікольський. Середнього терміну дозрівання сорт відрізняється своєю врожайністю. Піднесена нещільна розетка складається з листових пластин зеленого забарвлення, мають довжину близько 38 сантиметрів, і ширину ― до 12 сантиметрів. Використовується в їжу в свіжому вигляді, а ще застосовується при приготуванні зимових заготовок.
    8. Сангвінік. Цей середнього терміну дозрівання багаторічник відрізняється своєю врожайністю. Полуприподнятая прямостоячий розетка достатньо висока, стебло блідо-червоний. Великі овально-довгасті листові пластини зеленого забарвлення мають злегка пузирчасту або гладку поверхню, а також жилки червоного кольору.
    9. Смарагдовий король. Ранній сорт відрізняється високою врожайністю. Гладкі ніжні зелені листові пластини мають подовжено-овальну форму.
    10. Чемпіон. Такий багаторічник має декоративністю, високими смаковими якостями і є високоврожайним. Висота прямостояче розетки близько 0,4 м, а в поперечнику вона досягає до 0,3 м. До її складу входять соковиті великі зелені листові пластини, форма яких овально-видовжена.
    11. Смарагдовий сніг. Середнього терміну дозрівання сорт відрізняється прекрасними смаковими якостями і високою врожайністю. До складу розкидистою піднятою розетки входять слабопузырчатые насичено-зелені листові пластини середньої величини.
    12. Майкопський 10. Цей ранній сорт дуже популярний серед городників, він стійкий до хвороб і морозів, і відрізняється хорошою врожайністю. У рослині міститься помірна кількість кислоти. Великі м’ясисті листові пластини пофарбовані в жовтувато-зелений колір, довжина товстих черешків середня.
    13. Алтайський. Такий морозостійкий сорт має листя копьевидного форми среднекислого смаку, черешки у неї довгі і тоненькі. Молоденька листя забарвлена в темно-зелений колір, через деякий час у неї з’являється червонуватий відтінок.
    14. Ліонський. Сорт володіє високою якістю і прекрасним смаком. На товстих черешках знаходяться м’ясисті листові пластини. Після того як зелень буде зрізана, вона відростає дуже швидко. Такий сорт не стійкий до морозів і в зимовий час може вимерзнути.
    15. Червоні жилки. Висота такого декоративного сорти близько 0,4 м. Прямостоячий компактна розетка складається з зелених листових пластин копьевидного форми, при цьому прожилки у них бордово-червоні. У такого сорту їдять тільки молоденькі листові пластини, до того як вони загрубеют.

    Властивості щавлю: користь і шкода

    Лікувальні властивості щавлю

    Городниками щавель цінується за те, що він дає зелень у весняний час, коли особливо гостро відчувається нестача вітамінів, а свіжих овочів ще занадто мало. До складу зеленої частини рослин входять білки, вуглеводи, органічні кислоти, клітковина, вітамін C (аскорбінова кислота), Е (токоферол), A (бета-каротин), K (філохінон), H (біотин), РР (ніацин) і вітаміни групи в: тіамін, рибофлавін, пантотенова і фолієва кислота, піридоксин. Також дану культуру вважають джерелом калію, кальцію, магнію, хлору, сірки, фосфору, натрію, фтору, міді, цинку, заліза, марганцю і йоду. У складі кореневища кінського щавлю міститься вітамін K, ефірну олію, смоли, залізо, дубильні речовини, флавоноїди, органічні кислоти, наприклад, кав’ярня і щавлева, а також інші речовини потрібні людському організму. Кінський щавель за своїм складом дуже схожий з таким дуже корисною рослиною, як ревінь.

    Молода листя такої культури відрізняється найбільшою поживністю і користю, при цьому в їх складі міститься лимонна і яблучна кислота. Листя щавлю кислого відрізняється знеболюючу, протизапальну, закріплює, ранозагоювальну, протицинговим і антитоксичну ефектом, а ще вона сприяє поліпшенню травленню. При розладі шлунка використовують відвар листя. Такий напій відрізняється протиалергічну і жовчогінну дію, сприяє поліпшенню роботи печінки, а також усуває свербіж шкіри і вугровий висип.

    Цю рослину застосовують при хворобливої менструації і під час клімаксу. Для цього 1 ст. тільки що скипіла води треба з’єднати з 1 великий ложкою сухого листя. Напій повинен настоятися 60 хв, після чого його п’ють тричі на добу по третині склянки за 30 хв. до трапези.

    При безплідді допомагає такий склад: 1 ст. тільки що скипіла води треба з’єднати з 1 великий ложкою щавлю, суміш кип’ятять протягом 60 с, а потім її знімають з вогню і дають повністю охолонути. П’ють засіб точно так само, як і при хворобливих місячних. Щоб збільшити ефективність напою, в нього треба всипати спориш або муміє.

    Відвар листя щавлю звичайного застосовують для поліпшення роботи печінки, стимуляції утворення жовчі, а також він може зупинити кровотечу. Засоби, виготовлені на основі кореневища кінського щавлю, використовують при захворюваннях печінки, маткових і легеневих кровотечах, геморої, запорах, тріщинах заднього проходу, а ще зовнішньо при опіках, гінгівітах, стоматитах, ранах і хворобах шкіри. У нетрадиційній медицині такий щавель застосовують як протипухлинного засобу. З листя кінського щавлю готують відвар, який допомагає при простудних хворобах, діареї, колітах, ентеро – і гемоколитах.

    Протипоказання

    Фахівці не радять, є щавель кислий занадто багато або тривалий час, так як в ньому міститься дуже багато щавлевої кислоти, а вона може сприяти порушення діяльності нирок і мінерального обміну в організмі. Також ця рослина не можна їсти при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, захворюваннях нирок, гастриті з підвищеною кислотністю, подагрі і вагітним.

    Щавель: вирощування і корисні властивості

    Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 17 лютого 2019 Перша редакція: 17 вересня 2018 🕒 12 хвилин 👀 26108 разів 💬 3 коментарі

    • Посадка й догляд за щавлем
    • Ботанічний опис
    • Вирощування щавлю у відкритому ґрунті
      • Посів насіння в ґрунт
      • Догляд за щавлем на городі
      • Хвороби і їх лікування
      • Шкідники і боротьба з ними
      • Щавель кінський (Rumex confertus)
      • Лікувальні властивості
      • Протипокази
      • Коментарі

      Щавель, або квасець чи квасок (лат. Rumex) – рід трав’янистих і напівчагарникових однорічників та багаторічників родини Гречані. Українська назва роду має спільний корінь зі словом «квас». Представники цього роду зустрічаються на всіх континентах, де є рослинність, але основний ареол щавлю охоплює помірні широти північної півкулі: узлісся та схили ярів, луки, береги озер, боліт і річок. Зростає він і як бур’ян біля житла людини, проявляючи невибагливість до складу ґрунту.

      Усього в роду понад півтораста видів, але основною культурою роду вважається щавель звичайний, або кислий.

      Посадка й догляд за щавлем

      • Посадка: сіяти насіння щавлю можна тричі на рік: напровесні, влітку (у червні-липні) і під зиму (в жовтні-листопаді).
      • Цвітіння: вирощується як зеленна культура, тому цвітіння допускати не можна.
      • Освітлення: яскраве сонячне світло.
      • Ґрунт: добре зволожені, родючі, слабкокислі й багаті на перегній торфові ґрунти, суглинки та супіщані ґрунти.
      • Полив: регулярний і своєчасний.
      • Підживлення: 2-3 рази за сезон розведеним водою коров’яком із додаванням калійного добрива й суперфосфату. Бажано вносити підживлення після кожного зрізання листя.
      • Розмноження: насіннєве.
      • Хвороби: пероноспороз (несправжня борошниста роса), сіра гниль, іржа й септоріоз.
      • Шкідники: попелиця, жуки-листоїди, щавлеві трачі, дротяники, озимі совки.
      • Властивості: рослина має лікарські властивості.

      Ботанічний опис

      Щавель – дводомна трав’яниста рослина зі стрижневим розгалуженим, але коротким коренем. Стебло у рослини ребристе, прямостояче, заввишки до 1 м, іноді набуває біля основи темно-фіолетового забарвлення. Завершується стебло волотистим суцвіттям. Прикореневі суцільнокраї кислі листки щавлю завдовжки 15-20 см розташовані на довгих черешках. У них стрілоподібна основа і яскраво виражена центральна жилка. Стеблові листки, розташовані почергово, майже сидячі, яйцевидно-довгасті та теж стрілоподібні біля основи.

      Червонуваті або рожеві квітки зібрані в циліндричні полігамні волоті. Чоловічі квітки відрізняються від жіночих будовою. Цвіте щавель у червні-липні. Плід рослини – гладка, загострена чорно-коричнева сім’янка завдовжки до 17 мм з опуклими гранями та гострими ребрами.

      Вирощування щавлю у відкритому ґрунті

      Посів насіння в ґрунт

      На одному місці щавель вирощують 3-4 роки, оскільки в подальшому його врожайність і якість сильно знижуються. Сіють щавель на звільнених від бур’янів, родючих і зволожених ґрунтах, вибираючи місця, на яких не застоюється вода. Ґрунтові води на ділянці зі щавлем мають залягати на глибині не менше 1 м. Оптимальний для культури ґрунт – багаті на перегній слабкокислі супіски та суглинки. Добре росте щавель і в дренованому торф’яному ґрунті.

      Восени ділянку, на якій ростиме щавель, перекопують на глибину штиха лопати, закладаючи в ґрунт добрива: 6-8 кг перегною або компосту, 20-30 г хлористого калію і 30-40 г суперфосфату на 1 м². Напровесні в ґрунт граблями закладають по 20 г сечовини на ту ж одиницю площі. Сіяти щавель можна тричі за сезон: напровесні, влітку та під зиму. Весняна посадка щавлю здійснюється, щойно ґрунт витримає високу температуру обробки, і ви зможете розраховувати на врожай вже в поточному році. Літній посів проводять у червні або липні, після того, як зберуть редис, салат і зелену цибулю. Посіяний улітку щавель встигає до настання холодів зміцнитися і наступної весни дає гарний урожай. Підзимний посів здійснюють у жовтні-листопаді. Він розрахований на те, що щавель дасть урожай у наступному сезоні.

      Краще сіяти рослину щавель навесні: в цю пору в ґрунті достатньо вологи, яка забезпечує дружний ріст сіянців. Щавель, посіяний улітку, доводиться регулярно поливати. А при підзимовому посіві часті випадки появи сходів перед самими заморозками, що згубно для сіянців. Насіння щавлю сіють на грядки заввишки 12 см і завширшки 1 м. Ряди роблять поперек довжини, дотримуючись міжряддя завширшки 25 см. Закладають насіння на глибину 1-2 см, після чого ґрунт на ділянці ущільнюють і поливають.

      Догляд за щавлем на городі

      Догляд за цією культурою полягає в регулярному розпушуванні ґрунту між рядами, прополюванні, поливі, підживленні та захисті від хвороб і шкідників.

      Полив має бути своєчасним: пересихання ґрунту може привести до дуже раннього формування квітконосів і відповідно до погіршення якості врожаю. Квітконоси слід обов’язково видаляти. Після поливу або дощу потрібно розпушувати міжряддя та полоти бур’яни. Замульчуйте грядку органічним матеріалом, і ви значною мірою скоротите собі роботу.

      Удобрюють щавель 2-3 рази за сезон: розведеним водою у співвідношенні 1:6 коров’яком із додаванням 15 г фосфорного й такої ж кількості калійного добрива на відро розчину. На другий рік щавель підживлюють повним мінеральним комплексом із розрахунку 30-40 г суперфосфату, 15-20 г сечовини й такої самої кількості хлористого калію на м². Підживлення з перевагою азоту потрібні рослині після кожного зрізу листя, причому в суху погоду їх уносять тільки у вигляді розчину.

      Збирають щавель, коли на кожній рослині сформується по 4-5 листків стандартного розміру. Перед збиранням зелені ділянку звільняють від бур’яну, а після збирання обов’язково розпушують сапками ґрунт між рослинами. Зрізають листя на висоті 3-4 см від поверхні ділянки, намагаючись не зашкодити верхівкові бруньки. З травня по липень урожай листя можна зібрати тричі. Востаннє листя зрізають не пізніше ніж за 30 днів до заморозків, інакше урожай наступного року буде значно нижчим. Восени в міжряддях розкладають перегній або компост із розрахунку 4-5 кг на м² і мульчують ним коріння щавлю, що оголилося.

      Шкідники та хвороби

      Хвороби і їх лікування

      Зелень щавлю в перший рік життя може уражатися несправжньою борошнистою росою, або пероноспорозом: листя стає ламким, морщиться, товщає, його краї загортаються донизу. Прогресує пероноспороз у дощову погоду. У якості профілактичного заходу можна розглядати своєчасне прополювання грядок і видалення ураженого захворюванням листя. А в якості лікування застосовується обробка щавлю бордоською рідиною. Сіра гниль теж розвивається на тлі підвищеної вологості в занадто густих посадках. Ознакою захворювання є бордові плями, які поступово стають водянистими, млявими та починають гнити разом із листям. Не сійте щавель занадто густо й обов’язково мульчуйте ґрунт торфом.

      Іржа – поширене в помірному кліматі захворювання, яке можна розпізнати по утворенні на листі жовтуватих бульбашок, які з розвитком захворювання лопаються, і з них висипаються спори гриба. Обов’язково знищуйте на грядці восени всі рослинні залишки та перекопуйте ґрунт, а навесні мульчуйте поверхню тирсою, торфом або перегноєм.

      Плямистості (овуляріоз, септоріоз та інші) важко розрізнити між собою, але всі вони проявляються у вигляді плям різної форми, кольору й обрисів, тому тільки-но на листі щавлю з’являться плями, негайно видаляйте та знищуйте хвору зелень. Восени очищайте ділянку від залишків рослин і мульчуйте ґрунт перегноєм.

      Шкідники і боротьба з ними

      Із комах щавель найчастіше пошкоджують попелиці, жуки-листоїди, щавлеві трачі, озимі совки та дротяники.

      Попелиця живиться соком щавлю, через що листя рослини жовтіє, в’яне, коріння слабшає, і рослина гине. Знищити шкідника можна рослинними настоями – лопуха, часнику, помідорового бадилля або деревної золи, у які слід додати трохи рідкого мила.

      Присутність листоїда можна виявити по великій кількості дірок на листі щавлю. Окрім того, що цей жук псує листя, він відкладає на його нижній стороні яйця, з яких з’являються нові покоління жуків. Віднадити листоїда можна, посадивши між рядами щавлю рослину піретрум. А можна обробити грядки настоєм цієї квітки 2-3 рази за сезон.

      Трач теж відкладає свої яйця на щавлевих грядках, а невеликі зелені гусениці, вилупившись із них, поїдають листя рослини, залишаючи від нього лише скелет із жилок. Щоб не допустити появи шкідника, намагайтеся вчасно полоти грядки. Видаляйте залишки рослин із ділянки й обприскуйте щавель настоєм ромашки аптечної з додаванням рідкого мила.

      Озима совка з’являється на грядках зі щавлем до кінця весни, але все ж устигає ґрунтовно нашкодити рослині. Усе літо вона харчується листям, а до осені перебирається ближче до землі. У профілактичних цілях обов’язково перекопуйте восени ґрунт на грядках. А для збору метеликів-совок підвішуйте над ділянкою на висоті 1 м посуд зі забродженою рідиною – компотом, патокою, медовою водою.

      Дротяник – личинка жука-лускуна, яка пошкоджує не тільки листя щавлю, а й його коріння. В превентивному порядку видаляйте бур’яни з грядок, нейтралізуйте занадто кислий ґрунт, перекопуйте ділянку після збору врожаю та не вирощуйте щавель на одному місці довше чотирьох років.

      Види та сорти

      Окрім щавлю кислого, або звичайного, в культурі можна зустріти й інші види рослини: щавель гороб’ячий (малий), щавель водний (водяний), щавель кінський (густий, кислиця кінська, вогнівка руда), щавель кучерявий, щавель приморський, щавель туполистий, щавель шпинатний і щавель російський. Усі вони затребувані тією чи іншою мірою, але в якості лікарської рослини найбільше популярний щавель кінський.

      Щавель кінський (Rumex confertus)

      Трав’янистий багаторічник із коротким, слабкорозгалуженим і товстим кореневищем із великою кількістю додаткових коренів. Стебла у рослини прямостоячі, борознисті, поодинокі, голі, у верхній частині гіллясті, сягають у висоту від 90 до 150 см, а в товщину 2 см. Розташоване чергово розеткове й нижнє стеблове листя має подовжено-трикутно-яйцеподібну форму і серцевидну основу. Воно тупе на верхівці, хвилясте по краю, завдовжки до 25 і завширшки до 13 см, сидить на довгих, жолобчастих по верхній стороні черешках. Верхні стеблові яйцевидно-ланцетоподібні листки, що сидять на більш коротких черешках, вужчі, коротші і гостріші за нижні. Нижня сторона листя густо опушена коротким жорстким ворсом, особливо по жилах. На смак листя не кисле. Зеленувато-жовті двостатеві квітки зібрані в невеликі кільця й утворюють тирс – довге, густе й вузьке волотисте суцвіття. Цвітіння проходить у травні-червні. Плід кінського щавлю – овальний тригранний коричневий горішок завдовжки до 7 мм. Зростає кінський щавель у лісовій і лісостеповій зонах на вологих та помірно вологих ґрунтах і є типовим луговим бур’яном.

      • Широколистий – багаторічний зимостійкий високоврожайний щавель, дозріває за 40-45 днів. Він використовується як у свіжому вигляді, так і для заготовок на зиму. Листя у цього сорту зелене, подовжено-овальне, розташоване на довгому черешку;
      • Малахіт – середньоранній сорт, дозріває за 40-45 днів. Листя насиченого зеленого кольору, з гладкою або пухирчастою поверхнею, хвилясте по краю, завдовжки до 15 см. Розетка пухка й прямостояча;
      • Шпинатовий – стійкий до хвороб і холоду середньоранній сорт із великою пухкою розеткою і великим листям насиченого темно-зеленого кольору з пухирчастою поверхнею;
      • Великолистий– ранньостиглий морозостійкий і стійкий до стрілкування сорт із ніжною світло-зеленою зеленню, сформованою в стоячу розетку. Довжина листя може перевищувати 20 см. Період дозрівання цього сорту 30-45 днів;
      • Кривава Мері – зимостійкий декоративний сорт, який активно використовується в кулінарії. Назву рослина отримала через червоні вкраплення в зелену пластину листя, що сягає у довжину 15, а в ширину 10 см. Зріє сорт за 45-50 днів;
      • Одеський 17 – високоврожайний ранньостиглий сорт із видовженим темно-зеленим листям завдовжки до 16 і завширшки до 7 см, зібраним у пухку прямостоячу розетку. Сорт призначений для приготування салатів, супів і консервації;
      • Нікольський – середньоранній урожайний сорт із пухкою піднятою розеткою із зеленого листя завдовжки до 38 і завширшки до 12 см. Підходить для вживання в свіжому вигляді та для заготовок на зиму;
      • Сангвінік – середньоранній багаторічний врожайний сорт із високою прямостоячою напівпіднятою розеткою, червонуватим стеблом і великим, гладким або трохи пухирчастим довгасто-овальним зеленим листям із червоними жилками;
      • Смарагдовий король – ранньостиглий високоврожайний сорт із ніжним, гладким, овально-подовженим листям світло-зеленого відтінку;
      • Чемпіон – багаторічний сорт, що вирізняється високими смаковими якостями, зовнішньою привабливістю і високою врожайністю, із прямостоячою розеткою заввишки до 40 і діаметром близько 30 см, котра складається з великих і соковитих зелених листків подовжено-овальної форми;
      • Смарагдовий сніг– середньостиглий високоврожайний сорт чудового смаку з піднятою розлогою розеткою з середніх розмірів слабкопухирчатих листків яскравого зеленого кольору;
      • Майкопський 10 – популярний ранньостиглий морозостійкий, стійкий до хвороб урожайний сорт із помірною кількістю кислоти. Листя у нього велике, м’ясисте, зеленувато-жовте, черешки товсті, середньої довжини;
      • Бельвільський– старий морозостійкий урожайний сорт універсального призначення з овальним листям на товстих черешках;
      • Алтайський – морозостійкий середньокислий сорт зі списоподібним листям на тонких і довгих черешках. Молоді листки темно-зелені, але поступово на них проявляється червоний відтінок;
      • Ліонський – сорт чудового смаку та високої якості з м’ясистим листям на товстих черешках. Зелень швидко відростає після зрізання. На жаль, рослина не має морозостійкості та може взимку загинути;
      • Червоні жилки – декоративний сорт заввишки до 40 см із зібраним у компактну прямостоячу розетку списоподібним листям зеленого кольору з червоно-бордовими прожилками. У їжу вживають тільки молоде листя, поки воно не загрубіло.

      Властивості щавлю – шкода й користь

      Лікувальні властивості

      Найбільша цінність щавлю як городньої культури в тому, що він дає зелень навесні, коли свіжих овочів дуже мало. Зелень щавлю містить білки, вуглеводи, органічні кислоти, клітковину, вітамін C (аскорбінову кислоту), E (токоферол), A (бета-каротин), K (філохінон), H (біотин), PP (ніацин) і вітаміни групи B: тіамін, рибофлавін, пантотенову та фолієву кислоту, піридоксин. Окрім цього, щавель – джерело калію, кальцію, магнію, хлору, сірки, фосфору, натрію, фтору, міді, цинку, заліза, марганцю та йоду.

      Корінь щавлю кінського містить вітамін K, ефірну олію, смоли, залізо, дубильні речовини, флавоноїди, органічні кислоти, наприклад, кавову й щавлеву, та інші необхідні або важливі для організму людини речовини. За хімічним складом кінський щавель близький до такої цінної рослини, як ревінь.

      Більш поживним і корисним є молоде листя щавлю, до складу якого входять яблучна та лимонна кислота. Листя щавлю звичайного має ранозагоювальну, знеболюючу, протицинготну, протизапальну, антитоксичну, в’яжучу дію та покращує травлення. Відваром листя лікують розлад шлунку. Він, маючи жовчогінний ефект і протиалергійну дію, покращує роботу печінки, допомагає справлятися з висипом вугрів і свербінням шкіри. Застосовують щавель при клімаксі та хворобливих місячних: 1 столову ложку сухого листя заварюють склянкою окропу, настоюють упродовж години й п’ють по 1/3 склянки тричі на день за півгодини до їди.

      При безплідді: 1 столову ложку щавлю заливають склянкою окропу, кип’ятять на маленькому вогні 1 хвилину й настоюють, поки відвар остигає. Приймають настій так само, як і при клімаксі, але якщо до трави щавлю додати муміє і спориш, то ефект буде сильнішим.

      Відвар листя щавлю кислого стимулює утворення жовчі, покращує роботу печінки, зупиняє кровотечу. При хворобах печінки, маткових та легеневих кровотечах, геморої, закрепах, тріщинах заднього проходу, а також зовнішньо при опіках, гінгівітах, стоматитах, ранах і шкірних хворобах застосовують препарати кореня кінського щавлю. Народна медицина використовує цю рослину як протипухлинний засіб. Відваром листя кінського щавлю лікують застудні захворювання, коліти, проноси, гемо- та ентероколіти.

      Протипокази

      Щавель звичайний не рекомендується вживати довгий час або у великих кількостях, оскільки в ньому високий уміст щавлевої кислоти, яка може порушити мінеральний обмін в організмі та розладнати роботу нирок. Протипоказаний щавель при гастритах із підвищеною кислотністю, виразці шлунку чи дванадцятипалої кишки, подагрі, хворобах нирок, а також при вагітності. Будь-який вид щавлю сприяє утворенню ниркових каменів, тому бажано поєднувати щавель зі сметаною, кефіром або кислим молоком: кальцій, що міститься в цих продуктах, зв’язуючись у шлунку з щавлевою кислотою, утворює важкоперетравлювані та важкорозчинні сполуки, а щоб вивести їх із організму, слід приймати лимонний сік або яблучний оцет.

      Щавель: вирощування і корисні властивості

      – рід трав`янистих і півчагарникових однорічників і багаторічників сімейства Гречані. Російська назва роду походить з праслов`янської мови і має спільний корінь зі словом «щі». Інакше ця рослина на батьківщині щей називають кислиця, Кисличка, кіслушкой, кісленіцей, кісляткой, кіследью. Представники цього роду зустрічаються на всіх континентах, де є рослинність, але основний ареол щавлю охоплює помірні широти Північної півкулі: узлісся лісів і схили ярів, луки, береги озер, боліт і річок. Зростає він і як бур`ян у житла людини, проявляючи невибагливість до складу грунту. Всього в роду понад півтораста видів, але основною культурою роду вважається щавель звичайний, або кислий.

      Посадка і догляд за щавлем (коротко)

      • посадка: сіяти насіння щавлю можна тричі на рік: ранньою весною, влітку (у червні-липні) і під зиму (в жовтні-листопаді).
      • цвітіння: вирощується як зелена культура, тому цвітіння допускати не можна.
      • освітлення: яскраве сонячне світло.
      • Грунт: добре зволожені, родючі, слабокислі і багаті перегноєм торфові грунти, суглинки і супіщані грунти.
      • полив: регулярний і своєчасний.
      • підживлення: 2-3 рази за сезон розведеним водою коров`яком з додаванням калійного добрива і суперфосфату. Бажано вносити підживлення після кожної зрізання листя.
      • розмноження: насіннєве.
      • хвороби: пероноспороз (несправжня борошниста роса), сіра гниль, іржа і септоріоз.
      • шкідники: тля, жуки-листоїди, щавлеві пилильщики, дротяники, озимі совки.
      • властивості: рослина має лікарські властивості.

      Рослина щавель – опис

      Щавель – дводомна трав`яниста рослина з стрижневим розгалуженим, але коротким коренем. Стебло у рослини ребристий, прямостоячий, висотою до 1 м, іноді який отримує біля основи темно-фіолетове забарвлення. Завершується стебло волотистим суцвіттям. Прикореневі суцільнокрайні кислі листя щавлю довжиною 15-20 см розташовані на довгих черешках. У них стреловидное підставу і яскраво виражена центральна жилка. Стеблові листки, розташовані почергово, майже сидячі, яйцевидно-довгасті і теж стрілоподібні біля основи.

      Червонуваті або рожеві квітки зібрані в циліндричні полігамні волоті. Чоловічі квітки відрізняються від жіночих будовою. Цвіте щавель в червні-липні. Плід рослини – гладка, загострена чорно-коричнева сім`янка довжиною до 17 мм з опуклими гранями і гострими ребрами.

      Вирощування щавлю у відкритому грунті


      Посів щавлю в грунт

      На одному місці щавель вирощують 3-4 роки, оскільки в подальшому його врожайність і якість сильно знижуються. Сіють щавель на звільнених від бур`янів, родючих і зволожених грунтах, вибираючи місця, на яких не застоюється вода. Грунтові води на ділянці зі щавлем повинні залягати на глибині не менше 1 м. Оптимальний для культури грунт – багаті перегноєм слабокислі супеси і суглинки. Добре росте щавель і в дренированном торф`яному грунті.

      Восени ділянку, на якому буде рости щавель, перекопують на глибину багнета лопати, закладаючи в грунт добрива: 6-8 кг перегною або компосту, 20-30 г хлористого калію і 30-40 г суперфосфату на 1 м². Ранньою весною в грунт граблями закладають по 20 г сечовини на ту ж одиницю площі.

      Сіяти щавель можна три рази за сезон: ранньою весною, влітку і під зиму. Весняна посадка щавлю здійснюється, як тільки грунт витримає високу температуру обробки, і ви зможете розраховувати на врожай вже в поточному році.

      Літній посів проводять в червні або липні, після того, як приберуть редис, салат і зелена цибуля.

      Посіяний влітку щавель встигає до настання холодів зміцнитися і наступної весни дає хороший урожай. Подзимний посів здійснюють в жовтні-листопаді. Він розрахований на те, що щавель дасть урожай в наступному сезоні.

      Краще сіяти рослина щавель навесні: в цю пору в грунті достатньо вологи, яка забезпечує дружний ріст сіянців. Щавель, посіяний влітку, доводиться регулярно поливати. А при подзимнем посіві нерідкі випадки появи сходів перед самими заморозками, що згубно для сіянців.

      Насіння щавлю сіють на грядки заввишки 12 см і шириною в 1 м. Ряди роблять поперек довжини, дотримуючись міжряддя шириною 25 см. Закладають насіння на глибину 1-2 см, після чого грунт на ділянці ущільнюють і поливають.

      Догляд за щавлем на городі

      Догляд за цією культурою полягає в регулярному розпушуванні грунту між рядами, прополюванні, поливу, підгодівлі і захисту від хвороб і шкідників.

      Полив повинен бути своєчасним: пересихання грунту може привести до дуже ранньому формуванню квітконосів і, відповідно, до погіршення якості врожаю. Квітконоси слід обов`язково видаляти.

      Після поливу або дощу потрібно рихлити міжряддя і полоти бур`яни. Замульчуйте грядку органічним матеріалом, і ви в значній мірі скоротите собі роботу.

      Удобрюють щавель 2-3 рази за сезон: розведеним водою у співвідношенні 1: 6 коров`яком з додаванням 15 г фосфорного і такої ж кількості калійного добрива на відро розчину. На другий рік щавель підгодовують повним мінеральним комплексом з розрахунку 30-40 г суперфосфату, 15-20 г сечовини, і такої ж кількості хлористого калію на м². Підживлення з перевагою азоту потрібні рослині після кожного зрізу листя, причому в суху погоду їх вносять тільки у вигляді розчину.

      Забирають щавель, коли на кожній рослині сформується по 4-5 листків нормального розміру. Перед прибиранням зелені ділянку звільняють від бур`яну, а після збирання обов`язково рихлять сапками грунт між рослинами. Зрізають листя на висоті 3-4 см від поверхні ділянки, намагаючись не пошкодити верхівкові нирки.

      З травня по липень урожай листя можна зняти тричі. Останній раз листя зрізають не пізніше ніж за 30 днів до заморозків, інакше урожай наступного року буде значно нижче.

      Восени в міжряддях розкладають перегній або компост з розрахунку 4-5 кг на м² і мульчують їм оголилися коріння щавлю.

      Шкідники і хвороби щавлю


      Хвороби щавлю і їх лікування

      Зелень щавлю в перший рік життя може дивуватися несправжньою борошнистою росою, або пероноспорозом: листі стають ламкими, кривляться, товщають, їхні краї загортаються вниз. Прогресує пероноспороз в дощову погоду. В якості профілактичного заходу можна розглядати своєчасну прополку грядок і видалення уражених захворюванням листя. А в якості лікування застосовується обробка щавлю бордоською рідиною.

      Сіра гниль теж розвивається на тлі підвищеної вологості в занадто густих посадках. Ознакою захворювання є бордові плями, які поступово стають водянистими, млявими і починають гнити разом з листям. Чи не сійте щавель занадто густо і обов`язково мульчируйте грунт торфом.

      Іржа – поширене в помірному кліматі захворювання, яке можна розпізнати по утворюється на листі жовтуватим бульбашок, які з розвитком захворювання лопаються, і з них висипаються спори гриба. Обов`язково знищуйте на грядці восени все рослинні залишки і перекопувати грунт, а навесні мульчируйте поверхню тирсою, торфом або перегноєм.

      Плямистості (овуляріоз, септоріоз та інші) важко розрізнити між собою, але всі вони проявляються у вигляді плям різної форми, кольору і обрисів, тому як тільки на листі щавлю з`являться плями, негайно видаляйте і знищуйте хвору зелень. Восени очищайте ділянку від залишків рослин і мульчируйте грунт перегноєм.

      Шкідники щавлю і боротьба з ними

      З комах щавель найчастіше пошкоджують попелиці, жуки-листоїди, щавлеві пилильщики, озимі совки і дротяники.

      Попелиця живиться соком щавлю, чому листя рослини жовтіють, в`януть, коріння слабшають, і рослина гине. Знищити шкідника можна рослинними настоями – лопуха, часнику, помідорової бадилля або деревної золи, в які слід додати трохи рідкого мила.

      Присутність листоеда можна виявити по частим діркам на листі щавлю. Крім того, що цей жук псує листя, він відкладає на їх нижній стороні яйця, з яких з`являються такі ж жуки. Відлякати листоеда можна, посадивши між рядами щавлю рослина пиретрум. А можна обробити грядки настоєм цієї квітки 2-3 рази за сезон.

      Пильщик теж відкладає свої яйця на щавлеву грядках, а вилупилися з них невеликі зелені гусениці поїдають листя рослини, залишаючи від них лише скелет з жилок. Щоб не допустити появи шкідника, намагайтеся вчасно полоти грядки. Видаляйте залишки рослин з ділянки і обприскуйте щавель настоєм ромашки аптечної з додаванням рідкого мила.

      Озима совка з`являється на грядках зі щавлем до кінця весни, але все ж встигає грунтовно нашкодити рослині. Все літо вона харчується листям, а до осені перебирається ближче до землі. У профілактичних цілях обов`язково перекопувати восени грунт на грядках. А для збору метеликів-совок підвішуйте над ділянкою на висоті 1 м ємності з заграв рідиною – компотом, патокою, медовою водою.

      Проволочник – личинка жука-Щелкунов, яка пошкоджує не тільки листя щавлю, але і його коріння. В превентивному порядку видаляйте бур`яни з грядок, нейтралізуйте занадто кислий грунт, перекопують ділянку після збору врожаю і не вирощуйте щавель на одному місці довше чотирьох років.

      Види і сорти щавлю

      Крім щавлю кислого, або звичайного, в культурі можна зустріти і інші види рослини: щавель гороб`ячий (малий, щавелек), щавель водний (водяний), щавель кінський (густий, кислиця кінська, огневка руда), щавель кучерявий, щавель приморський, щавель туполистий , щавель шпинатний і щавель російський. Всі вони затребувані в тій чи іншій мірі, але в якості лікарської рослини більш інших популярний щавель кінський.

      Щавель кінський (Rumex confertus)

      Трав`янистий багаторічник з коротким, слаборазветвленним і товстим кореневищем з великою кількістю додаткових коренів. Стебла у рослини прямостоячі, борознистих, поодинокі, голі, у верхній частині гіллясті, що досягають у висоту від 90 до 150 см, а в товщину 2 см. Розташовані очередно розеткові і нижні стеблові листя мають подовжено-трикутно-яйцеподібну форму і сердцевидное підставу. Вони тупі на верхівці, хвилясті по краю, довжиною до 25 і шириною до 13 см, сидять на довгих, жолобчастих по верхній стороні черешках. Верхні стеблові яйцевидно-ланцетоподібні листя, що сидять на більш коротких черешках, вже, коротше і гостріше нижніх. Нижня сторона листя густо опушена коротким жорстким ворсом, особливо по жилах. На смак листя не кислі. Зеленувато-жовті двостатеві квітки зібрані в невеликі мутовки і утворюють тирс – довге, густе і вузьке волотисте суцвіття. Цвітіння проходить в травні-червні. Плід кінського щавлю – овальний тригранний коричневий горішок довжиною до 7 мм. Зростає кінський щавель в лісовій і лісостеповій зонах на вологих і помірно вологих грунтах і є типовим луговим бур`яном.

      З сортів щавлю кислого, або звичайного найбільш популярні такі:

      • широколистий – багаторічний зимостійкість високоврожайний щавель, дозріває за 40-45 днів. Він використовується як в свіжому вигляді, так і для заготовок на зиму. Листя у цього сорту зелені, подовжено-овальні, розташовані на довгому черешку;
      • малахіт – середньоранній сорт, дозріває за 40-45 днів. Листя насиченого зеленого кольору, з гладкою або пухирчастої поверхнею, хвилясті по краю, довжиною до 15 см. Розетка пухка і прямостоячий;
      • шпинатовий – стійкий до хвороб і холоду середньоранній сорт з великої пухкої розеткою і великим листям насиченого темно-зеленого кольору з пухирчастої поверхнею;
      • крупнолистний – ранньостиглий морозостійкий і стійкий до стрілкування сорт з ніжною світло-зеленої зеленню, сформованої в стоячу розетку. Довжина листя може перевищувати 20 см. Період дозрівання цього сорту 30-45 днів;
      • Кривава Мері – зимостійкий декоративний сорт, який активно використовується в кулінарії. Назва рослина отримала через червоні вкраплень в зелену пластину листя, що досягають в довжину 15, а в ширину 10 см. Зріє сорт за 45-50 днів;
      • Одеський 17 – високоврожайний ранньостиглий сорт з видовженими темно-зеленим листям довжиною до 16 і шириною до 7 см, зібраними в пухку прямостоячую розетку. Сорт призначений для приготування салатів, супів і консервації;
      • Нікольський – середньоранній урожайний сорт з пухкої піднятою розеткою із зеленого листя довжиною до 38 і шириною до 12 см. Підходить для вживання в свіжому вигляді і для заготовок на зиму;
      • сангвінік – середньоранній багаторічний врожайний сорт з високою прямостоячей полупріподнятая розеткою, червонуватим стеблом і великими, гладкими або трохи пузирчастими довгасто-овальними зеленим листям з червоними жилками;
      • Смарагдовий король – ранньостиглий високоврожайний сорт з ніжними, гладкими, овально-подовженими листям світло-зеленого відтінку;
      • чемпіон – відрізняється високими смаковими якостями, зовнішньою привабливістю і високою врожайністю багаторічний сорт з прямостоячей розеткою висотою до 40 і діаметром близько 30 см, що складається з великих і соковитих зелених листя подовжено-овальної форми;
      • Смарагдовий сніг – середньостиглий високоврожайний сорт чудового смаку з піднятою розлогою розеткою з середніх розмірів слабопузирчатих листя яскравого зеленого кольору;
      • Майкопський 10 – популярний ранньостиглий морозостійкий, стійкий до хвороб врожайний сорт з помірною кількістю кислоти. Листя у нього великі, м`ясисті, зеленувато-жовті, черешки товсті, середньої довжини;
      • Бельвільскій – старий морозостійкий урожайний сорт універсального призначення з овальним листям на товстих черешках;
      • Алтайський – морозостійкий среднекіслих сорт з списоподібними листям на тонких і довгих черешках. Молоде листя темно-зелені, але поступово на них проявляється червоний відтінок;
      • Ліонський – сорт відмінного смаку і високої якості з м`ясистим листям на товстих черешках. Зелень швидко відростає після зрізання. На жаль, рослина не володіє морозостійкістю і може взимку загинути;
      • червоні жилки – декоративний сорт висотою до 40 см з зібраними в компактну прямостоячую розетку списоподібними листям зеленого кольору з червоно-бордовими прожилками. У їжу вживають тільки молоде листя, поки вони не загрубелі.

      Щавель – властивості і протипоказання


      Лікувальні властивості щавлю

      Найбільша цінність щавлю як городньої культури в тому, що він дає зелень навесні, коли свіжих овочів дуже мало. Зелень щавлю містить білки, вуглеводи, органічні кислоти, клітковину, вітамін C (аскорбінову кислоту), E (токоферол), A бета-каротин), K (филлохинон), H (біотин), PP (ніацин) і вітаміни групи B: тіамін , рибофлавін, пантотенову і фолієву кислоту, піридоксин. Крім цього, щавель – джерело калію, кальцію, магнію, хлору, сірки, фосфору, натрію, фтору, міді, цинку, заліза, марганцю і йоду.

      Корінь щавлю кінського містить вітамін K, ефірну олію, смоли, залізо, дубильні речовини, флавоноїди, органічні кислоти, наприклад, кавову і щавлеву, і інші необхідні або важливі для організму людини речовини. За хімічним складом кінський щавель близький до такому цінному рослині, як ревінь.

      Більш поживними і корисними є молоде листя щавлю, до складу яких входять яблучна і лимонна кислота. Листя щавлю звичайного мають ранозагоювальну, знеболюючу, протицинготним, протизапальну, антитоксичну, в`яжучу дію і покращують травлення.

      Відваром листя лікують розлад шлунка. Він, володіючи жовчогінним ефектом і протиалергічну дію, покращує роботу печінки, допомагає справлятися з висипом вугрів і свербінням шкіри.

      Застосовують щавель при клімаксі і хворобливих місячних: 1 столову ложку сухого листя заварюють склянкою окропу, настоюють протягом години і п`ють по 1/3 склянки тричі на день за півгодини до їди.

      При безплідді: 1 столову ложку щавлю заливають склянкою окропу, кип`ятять на маленькому вогні 1 хвилину і наполягають, поки відвар остигає. Приймають настій так само, як і при клімаксі, але якщо до трави щавлю додати муміє і спориш, то ефект буде сильніше.

      Відвар листя щавлю кислого стимулює утворення жовчі, покращує роботу печінки, зупиняє кровотечу. При хворобах печінки, маткових та легеневих кровотечах, геморої, запорах, тріщинах заднього проходу, а також зовнішньо при опіках, гінгівітах, стоматитах, ранах і шкірних хворобах застосовують препарати кореня кінського щавлю. Народна медицина використовує цю рослину як протипухлинний засіб. Відваром листя кінського щавлю лікують простудні захворювання, коліти, проноси, гемо- та ентероколіти.

      Щавель – протипоказання

      Щавель звичайний не рекомендується вживати довгий час або у великих кількостях, оскільки в ньому високий вміст щавлевої кислоти, яка може порушити мінеральний обмін в організмі і розладнати роботу нирок. Протипоказаний щавель при гастритах з підвищеною кислотністю, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, подагрі, хворобах нирок, а також при вагітності.