Біографія Геннадія Зюганова

Геннадій Зюганов – політичний діяч. Р. А. Зюганов є відомим громадським діячем і політиком, колись головою ЦК КПРФ. Досі за ним закріплено звання «головного комуніста Росії». Він не раз видавав свої книги, публікувався в пресі. Має ступінь доктора філософських наук. Чотири рази виступав кандидатом в президенти Російської Федерації і всі 4 рази опинявся на другому місці згідно з результатами голосувань.

Геннадій Андрійович Зюганов народився 26.06.1944 в невеликому селі Мымрино (Орловська область). Батько Геннадія, Андрій Михайлович, брав участь у Великій Вітчизняній. Коли ж наші здобули перемогу, влаштувався вчителем. У тій же школі викладала і Марфа Петрівна – мати Геннадія. Не дивно, що він пішов вчитися в школу, в якій працювали батьки. Був хорошистом, майже відмінником. Закінчив навчання з срібною медаллю.

Геннадій Зюганов пішов по стопах своїх батьків, і влаштувався працювати вчителем в селі Мымрино, однак пробув їм всього один рік. У 1962-му вступив на фізико-математичний факультет Орловський пед. інститут. Вчиться добре, проявляє заслуговують похвали здібності до точних наук. Зюганов був активним і в сфері громадської діяльності: став капітаном команди КВН від свого факультету, а також вступив до комсомолу.

У віці дев’ятнадцяти років Геннадій Зюганов приймає рішення тимчасово кинути навчання і піти в армію. Він відслужив у лавах радіаційно-хімічної розвідки на території Східної Німеччини.

У 1966 році після закінчення служби він повертається в рідний інститут, де старанно вчиться, і вже через три року закінчує навчання з відзнакою. Паралельно Зюганов займається профспілкової і комсомольської діяльністю. У 1967-му бере в дружини Надію Амеличеву, а через деякий час у них народжується син Андрій. Після закінчення інституту в 1969 Зюганов влаштовується працювати викладачем фізики і математики.

Починаючи з 1970-го року його увагу все більше йде до партійній кар’єрі, і він кидає викладацьку діяльність в рідному інституті. Скоро Зюганов стає першим секретарем ВЛКСМ Орловського обкому, а далі можна спостерігати практично блискавичне просування по партійній драбині. У 1974-1983 роках виступав і в ролі секретаря міськкому КПРС Орла, і зав. відділу пропаганди і агітації, і секретаря райкому КПРС, і депутата. Але поки що вся його політична діяльність велася виключно всередині рідної області.

У 1974 народжується дочка Тетяна.

З 1978 по 1980 рр. Зюганов додатково навчається в Академії суспільних наук, що була при ЦК КПРС. Він екстерном закінчує аспірантуру, і аж до 1989-го працює в лавах партії Орловської області. У цей період найбільш престижною була посада заст. завідуючого обласним відділом пропаганди та агітації ЦК КПРС.

З 1990-го року сформована так звана «Комуністична партія» РРФСР, в якій Геннадій Зюганов обіймав посаду секретаря ЦК і був членом Політбюро. Така честь була небезпідставної. По-перше, Зюганов завжди цінувався в політичних колах, як людина досить освічена, а по-друге, він був одним з тих, хто взяв участь у створенні Комуністичної партії. Також на той момент Геннадій володів чудовою репутацією і колосальним досвідом роботи в партійних рядах.

Під час путчу ГКЧП в не такому далекому 1991-му Зюганов також зіграв свою роль. Він був автором славетного звернення під назвою «Слово до народу». Тим не менш, Геннадій Зюганов тримався осторонь від спроби державного перевороту, а також від протиборчих на той момент політичних сил. Фактично, він пішов у тінь, а з приходом нової влади залишається вірним своїм комуністичним ідеям. Зюганов відмовляється приєднатися до влади і йде в опозицію. Саме цей час стає переломним.

Зюганов розробляє об’єднання державно-патріотичних сил. Будучи членом Російського загальнонародного об’єднання і затверджуються керівником Координаційної ради, він також входить в інші політичні структури того часу. У 1992-му він ще не був депутатом ВР РРФСР, але вже тоді висунув пропозицію (а його слово було вагомо, враховуючи, скільки структур він підтримував на той момент) створити об’єднання політичних сил «Російська єдність».

Через рік Комуністична партія РРФСР перейменовується в Комуністичну партію РФ. Зюганова обирають у голови ЦК партії. Тоді ж він проходить у Державну думу. Всіляко боровся за скасування Біловезьких угод і об’єднання колишнього СРСР, який буквально розсипався на частини.

У 1996-му він вперше висуває свою кандидатуру на президентських виборах, але програє Борису Єльцину з 32,03% після першого туру і 40,31% після другого. У 1997 він пропонує змусити Б. Єльцина відмовитися від президентського крісла (переслідуючи особисті чи ідейні мети), але і забезпечити йому недоторканність, а також солідну пенсію.

Однак при цьому Зюганов підкреслював, що боротьбу потрібно вести безпосередньо з Єльциним, так як розхитування всієї державної влади може призвести до ще більш згубним наслідкам, ніж розпад СРСР. Ще через рік Зюганов знову повертається до цього питання і вимагає оголошення чинному президентові (Єльцину) імпічменту. У 1999 провели голосування, однак для того, щоб оголосити імпічмент, їм не вистачило голосів (необхідно було набрати хоча б 300).

У 2000 Зюганов знову катує свої сили на президентських виборах і знову залишається на другому місці. Передвиборна кампанія включала в себе такі пункти, як: форма правління РФ – парламентська республіка, повернення природних ресурсів країни в сферу державної власності, запровадження пільг для підприємств, і т. д.

У 2004-му Зюганов вже не висувався на президентські. Компартія зійшлася на рішення висунути від свого імені Н. Харитонова. Тоді ж Геннадій публікує книгу «Про російських і про Росії», де розкривається тема небезпеки зовнішнього світу і необхідності захистити російських людей.

У 2008-му знову балотується, проте і на цей раз займає друге місце відразу за Дмитром Медведєвим. Коли в цьому році вдарила економічна криза, лідер комуністичної партії РФ ще раз висуває пропозицію націоналізувати багатства Росії, щоб припинити їх відтік в інші країни. З 2009-го спостерігається зближення компартії з чинною владою, і сопартийники звинувачують Геннадія в його пособництві, особливо це стосувалося встановлених прямих телефонів до Медведєву і Путіну.

У 2011 на черговому з’їзді було знову прийнято рішення висунути Зюганова на президентських виборах, однак і на цей раз він займає друге місце. Його обійшов Путін, зате сам Зюганов зумів обскакати Миронова, Прохорова і Жириновського.

На даний момент Геннадій Зюганов продовжує активну участь у політичній діяльності країни, невпинно відстоюючи ідеали комунізму, але дедалі швидше втрачає своїх прихильників. Останні вибори дали йому всього 17,18% голосів проти понад 40% ще в 1996-му. У вільний від політики час займається спортом, виховує онуків (у нього їх вісім). Сидячого способу життя віддає перевагу активний відпочинок.

Досягнення Геннадія Зюганова:

Написав понад вісімдесяти книг і монографій, безліч публікацій. Має ступінь доктора філософських наук. Дослужився до полковника запасу. Став почесним громадянином р. Орла. Лауреат премії Шолохова.
Став ініціатором багатьох законопроектів, з яких думою було прийнято кілька десятків.
Лідер комуністів Росії з часів розпаду СРСР.
Автор деяких соц.-економічних програм.

Дати з біографії Геннадія Зюганова:

1944 р. – народження.
1961 – закінчив школу. Влаштувався у неї шкільним вчителем.
1962 р. – Орловський пед. інститут.
З 1963 по 1966 рр .. – служба в армії.
1966 р. – після закінчення служби вступає в ряди КПРС.
1969 р. закінчив навчання в інституті і влаштувався викладачем фізики і математики.
З 1972 по 1974 рр. – секретар Орловського обкому ВЛКСМ, а також деякі інші посади політичної спрямованості.
1978 р. – поступив на навчання в Академію суспільних наук.
1980 р. – закінчення аспірантури.
1983-1989 рр . – працює у Відділі агітації та пропаганди.
1990 р. – критикує перебудовувані політичні сили. Секретар ЦК.
1991 р. Працює в громадському русі «Вітчизна» та багатьох інших об’єднаннях.
1993 р. – депутат Держдуми.
1994 р. – голова Комуністичної партії в Держдумі.
1996 р. – займає друге місце на президентських виборах.
1999 р. – підтримує ініціативу щодо імпічменту Б. Єльцину.
2000 р. – другі президентські вибори. Друге місце.
2004 р. – видає книгу «Про російських і про Росію».
2005 р. став організатором народного референдуму, який стосувався питань суспільного життя.
2008 р. – бере участь у третіх виборах. Друге місце.
2010 р. – випускає своє дослідження «Епоха Сталіна: цифри, факти, висновки».
2011 р. – ініціатор чергового народного референдуму.
2012 р. – четверті президентські вибори з його участю. Зюганов знову на другому місці.

Цікаві факти Геннадія Зюганова:

Звання підполковника.
У часи СРСР політичні діячі любили давати прізвиська один одному. Зюганова називали Зюгзаг удачі, Тато Зю, Мымринский филосов та ін.
Любить теніс, триборство, волейбол. Володар спортивних нарад. Пропагує здоровий спосіб життя.
Перемагав у кількох літературних конкурсах.

Зюганов Геннадій

Зюганов Геннадій Андрійович – російський громадський діяч, політик, голова ЦК КПРФ, «головний комуніст країни». Має ряд публікацій у пресі, випустив кілька книг. Доктор філософських наук. Чотири рази виставляв свою кандидатуру на президентських виборах. Всі рази виходив на друге місце за результатами голосування.

Геннадій Андрійович Зюганов з’явився на світ 26 червня 1944 року в маленькому селі Мымрино, що в Орловській області. Батько його, Андрій Михайлович Зюганов, був військовим, бився на фронтах Великої Вітчизняної Війни, а після Перемоги був викладачем у сільській школі. Тут же працювала викладачкою і мати Геннадія, Марфа Петрівна.

Середня освіта Геннадій отримав у школі, де працювали його батьки. Вчився добре, закінчив школу з срібною медаллю. Після цього він став вчителем в Мымрино, але пропрацював лише рік. Вже в 1962 році він вступає до Орловський педагогічний інститут на фізико-математичний факультет. Тут Зюганов також проявляє неабиякі здібності до навчання, мав хороші оцінки. Також відмінно зарекомендував себе у громадській діяльності: вступив у комсомол, був капітаном факультетської команди КВК.

У 1963 році Зюганов вирішив перервати навчання і відслужити в армії. Служба проходила в Східній Німеччині, в радіаційно-хімічної розвідки.

У 1966 році, закінчивши службу, Геннадій повернувся в інститут, і ще через три роки отримав диплом з відзнакою. В цей же час він активно працює по партійній лінії, займається комсомольської та профспілковою діяльністю. У 1967 році одружився на Надії Василівні Амеличевой, незабаром у них народився син Андрій.

У 1969 році, закінчивши інститут, Зюганов залишається в ньому викладачем математики і фізики.

На початку 1970-х Геннадій Андрійович вирішує відійти від викладацької діяльності і зосередити свою увагу на партійній кар’єрі. Його призначають першим секретарем Орловського обкому ВЛКСМ. Потім спостерігається досить швидке просування: у період з 1974 по 1983 роки Зюганов встиг попрацювати другим секретарем міськкому КПРС Орла, секретарем райкому КПРС, заввідділом агітації і пропаганди Орловського обкому компартії, депутат Орловського міськради, депутатом обласної ради депутатів Орловської області. У 1974 році в сім’ї Зюганових з’явилася дочка Тетяна.

У 1978-1980 році Зюганов за напрямом партії навчався в Академії суспільних наук при ЦК КПРС. Екстерном закінчив аспірантуру. До 1989 року працював у партійних структурах Орловської області. Вінцем його регіональної партійної кар’єри стала посада заступника завідуючого відділом агітації і пропаганди ЦК КПРС Орловської області.

У 1990 році, коли була створена Комуністична партія РРФСР, Зюганов стає членом Політбюро і секретарем ЦК. Таку довіру було обумовлено накопиченої репутацією і тим, що Геннадій Андрійович був однією з ключових фігур у справі створення цієї політичної сили.

Вплинув Зюганов і на події серпня 1991 року, під час путчу ГКЧП. Він був одним з авторів «Слова до народу» — звернення, яке стало ідеологічною основою ГКЧП. Втім, Зюганов не брав участі ні в силових виступах супротивників Єльцина і демократів, ні в спробі державного перевороту. Тим не менш, він наполегливо йшов комуністичним ідеям і в табір нової влади не пішов, віддавши перевагу роль опозиціонера.

У цей період Зюганов активно працює над створенням об’єднання державно-патріотичних сил: керує Координаційною радою патріотичних рухів, є членом Російського загальнонародного союзу, ряду інших суспільно-політичних структур. У 1992 році, ще не будучи депутатом Верховної Ради РРФСР, Зюганов запропонував об’єднання депутатів під назвою «Російська єдність».

У 1993 році Комуністична партія РРФСР стає Комуністичною партією Російської Федерації. На першому з’їзді Зюганова обирають головою ЦК партії. У тому ж році Геннадій Андрійович проходить за федеральним списком КПРФ в Державну думу. Він розробляє і виносить на обговорення ряд пропозицій, які в основному стосувалися об’єднання колишніх республік СРСР і скасування Біловезьких угод.

У 1996 році Зюганов виставляє свою кандидатуру на президентських виборах. У другому турі він програв Борису Єльцину, набравши 32,03% голосів у першому турі і 40,31% у другому.

У 1997 році Зюганов запропонував змусити Єльцина відмовитися від посади президента, при цьому забезпечивши йому недоторканність забезпечену та почесну пенсію. Паралельно з цим він закликав усі політичні об’єднання не намагатися послабити державну владу, оскільки це згубно для країни. В наступному році Зюганов активно виступав за оголошення Єльцину імпічменту. Коли в 1999 році з питання імпічменту проводилося голосування, його прихильники не змогли набрати необхідних 300 голосів.

У 2000 році Зюганов знову балотується в президенти, і знову займає друге місце. У числі пунктів передвиборної програми було перетворення Росії в парламентську республіку, пільги для підприємств, повернення всіх природних ресурсів у державну власність.

В 2004 році від участі в президентських виборах не брав. Компартія прийняла рішення висунути кандидатуру Миколи Харитонова. У тому ж році була опублікована книга «Про російських і про Росії», автором якої став Зюганов. У цьому книзі основною темою була захист російських людей, які знаходяться у небезпеці через дії «світової закуліси».

У 2008 році Зюганов знову брав участь у президентських виборах і знову зайняв друге місце. Цього разу – після Дмитра Медведєва. Коли в листопаді розгорілася криза, лідер комуністів знову запропонував націоналізувати всі багатства країни, щоб не допустити відтоку грошей за кордон.

У 2009 році стало спостерігатися зближення КПРФ з владою, з-за чого багато комуністи почали звинувачувати Зюганова в пособництві. Зокрема, багатьом представникам лівих сил не сподобалося те, що в кабінеті головного комуніста були встановлені прямі телефони до Путіну і Медведєву.

У 2011 році на з’їзді КПРФ було прийнято рішення висунути кандидатуру Зюганова на президентських виборах 2012 року. Лідер комуністів знову посів друге місце, поступившись Путіну, але випередивши Прохорова, Жириновського і Миронова.

Зараз Геннадій Зюганов продовжує активну політичну діяльність, відстоює комуністичні ідеали, але поступово втрачає прихильників в суспільстві. На останніх президентських виборах він набрав 17,18% проти 40,31% в 1996 році. Виховує вісьмох онуків, займається спортом, любить активний відпочинок.

Основні досягнення Зюганова

• Автор понад 80-ти монографій і книг, а також численних публікацій у пресі. Доктор філософських наук. Лауреат міжнародної премії ім.Шолохова. Полковник запасу. Почесний громадянин міста Орла.
• Беззмінний лідер російських комуністів з моменту розпаду СРСР. Голова Міжнародного союзу компартій країн Прибалтики та СНД.
• Автор низки соціально-економічних програм лівої спрямованості. Прихильник скасування Біловезьких угод і курсу на об’єднання колишніх республік Радянського Союзу.
• Розробив ряд законопроектів, за якими Державною думою було прийнято кілька десятків законів.

Важливі дати біографії Зюганова

• 26 червня 1944 року народження в селі Мымрино, Орловської області.
• 1961 рік – закінчив школу і пропрацював у ній рік вчителем.
• 1962 рік – вступив до Орловський педагогічний інститут.
• 1963-1966 роки – служив в армії.
• 1966 рік – вступив в КПРС.
• 1969 рік – закінчив інститут і влаштувався в ньому на роботу викладачем математики і фізики.
• 1972-1974 роки – робота першим секретарем Орловського обкому ВЛКСМ. Займав ряд інших партійних посад.
• 1978-1980 роки – навчання в Академії суспільних наук при ЦК КПРС. Захист кандидатської дисертації, закінчення аспірантури.
• 1983-1989 роки – робота у Відділі пропаганди та агітації ЦК КПРС.
• 1990 рік – секретар і член Політбюро Комуністичної партії РРФСР. Різка критика перебудовної політики.
• 1991 рік – підтримка ГКЧП. Робота в Російському загальнонародному союзі, рух «Вітчизна», Російському національному соборі.
• 1993 рік – депутат Державної думи.
• 1994 рік – обраний головою фракції КПРФ у Держдумі.
• 1996 рік – участь у перших президентських виборах. Друге місце.
• 1998-1999 роки – активна підтримка ідеї імпічменту Єльцину.
• 2000 рік – участь у других президентських виборах. Друге місце.
• 2001 рік – голова ради Союзу компартій.
• 2004 рік – видання книги «Про російських і про Росію» з закликом про захист росіян до всіх представників патріотичних сил.
• 2005 рік – організовує Народний референдум з питань, що стосуються суспільного життя.
• 2008 рік — участь у третіх президентських виборах. Друге місце. Публікація роботи «Вихід з кризи – соціалізм».
• 2010 рік – вихід дослідження «Епоха Сталіна: цифри, факти, висновки».
• 2011 рік – ініціює проведення нового Народного референдуму.
• 2012 рік — участь у четвертих президентських виборах. Друге місце.

Цікаві факти з життя Зюганова

• Підполковник запасу хімічних військ.
• Захоплюється волейболом, тенісом, троеборьем. Прихильник здорового способу життя, має ряд спортивних нагород.
• Володар ряду прізвиськ: Тато Зю, Зюгзаг удачі, Мымринский філософ та інших.
• Володіє видатними літературними здібностями, неодноразовий переможець літературних конкурсів.

Вся інформація на сайті взята з відкритих джерел і носить виключно інформаційний характер, також не повинна використовуватися самостійно (наприклад, для лікування). Всі торгові марки, фото, відео і текст, належать їх законним авторам. Адміністрація сайту не несе відповідальність за достовірність розміщеної інформації.