Хімічний опік на трояндах

Хімічні опіки є результатом впливу різного роду хімічно активних речовин, які часто можна знайти вдома, на робочому місці та в оточуючому середовищі. Опік може бути очевидним, наприклад, від прямого проливання речовини на поверхню тіла, або більш прихованим, наприклад у дітей, після внутрішнього вживання побутової хімії. Хімічні опіки можуть мати короткочасні та довготривалі наслідки для здоров’я, особливо без належної першої допомоги та лікування.

Частота хімічних опіків за місцем отримання.
(Джерело: Hardwicke J, Hunter T, Staruch R, Moiemen N. Chemical burns–an historical comparison and review of the literature. Burns. 2012 May;38(3):383-7. doi: 10.1016/j.burns.2011.09.014.)

Розподіл хімічних опіків за частотою їх виникнення на різних ділянках тіла людини. Ділянки позначені зеленим уражуються в менш ніж 5% випадків, оранжевим позначено ділянки опіку в 5.1-10% випадків, і червоним – більше ніж 10% випадків. (Джерело: Hardwicke J, Hunter T, Staruch R, Moiemen N. Chemical burns–an historical comparison and review of the literature. Burns. 2012 May;38(3):383-7. doi: 10.1016/j.burns.2011.09.014.)

Літературні огляди демонструють, що хімічні опіки відповідають за 2.4-10.7% випадків в загальній структурі опіків, з переважанням серед пацієнтів чоловіків. І хоча навіть 10% від загальної кількості випадків, на перший погляд, може здатись незначним, саме хімічні опіки відповідають за 30% усіх смертей спричинених опіками.

Різновиди хімічних опіків

Хімічні опіки класично класифікують за об’ємом ураження:

• Поверхневі, або опіки першого ступеню – вражають лише поверхневий шар шкіри, епідерміс. Ділянка буде червоною, болючою, однак зазвичай без перманентних змін.
• Помірної глибини, або опіки другого ступеню – поширюються на другий шар шкіри – дерму. Можуть формуватися пухирі та набряки, часто залишаються рубці.
• Глибокі, або опіки третього ступеню – проходять через всю шкіру і можуть зачіпати нижче розташовані тканини. Ділянка ураження може набувати чорного або білого забарвлення. Через руйнацію нервових закінчень, можлива відсутність болю в такій ділянці.

Більшість речовин, що спричиняють хімічні опіки є кислотами або лугами. Зазвичай на таких речовинах можна побачити маркування про їх небезпечну хімічну природу та токсичність. Велика кількість продуктів домашнього вжитку можуть викликати хімічні опіки, серед них:

• Аміак
• Акумуляторна кислота
• Відбілювач
• Бетонна суміш
• Засоби для очищення унітазу та каналізації
• Очищувачі металу
• Хлоратори для басейнів
• Засоби для відбілення зубів

Токсикокінетика

Кислоти викликають коагуляційний некроз, що призводить до цитотоксичності. Окрім того відбуваються зміни слизових оболонок та шкіри, що можуть обмежити вплив кислої речовинина нижче розташовані структури, обмежити токсичність та абзорбцію.

Лужні речовини є більш токсичними ніж кислі, через незворотні зміни в білках та глибоке пошкодження тканин.

Сильний опік правого ока лугом (VanHoy TB, Metheny H, Patel BC. Chemical Burns. [Updated 2022 May 1]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2022)

За рахунок своєї ліпофільності (спиртові залишки -ОН дають лугам хорошу розчинність у жирах, з яких утворені мембрани клітин організму) лужні розчини краще проникають в око та в глибину його тканин. Кислоти, з іншого боку, викликають осадження білків, що створює бар’єр та, в більшості випадків, попереджує подальше ушкодження.

Всі хімічні опіки повинні розцінюватись як стани, що потребують невідкладної медичної допомоги. Саме тому дуже важливо якомога швидше ідентифікувати такий опік.

Ознаки та симптоми хімічних опіків:

• Відомий факт контакту з речовинами, що мають високу корозивність
• Почервоніння, подразнення або печіння в місці контакту з речовиною
• Біль або оніміння в місці контакту
• Утворення пухирів або чорної омертвілої шкіри на місці контакту
• Порушення зору у разі потрапляння речовини в очі
• Кашель, або задишка

Окрім того, в сучасних реаліях хімічні опіки можна отримати за доволі непередбачуваних умов, наприклад, внаслідок протікання корозійних речовин після ураження будівель, де такі зберігаються. Звісно, нікуди не ділись діти, що продовжують перевертати на себе оцет, миючі засоби та інші високоактивні речовини. Отож знання чіткого алгоритму дій у випадку отримання хімічного опіку є вкрай важливим не лише для лікаря, а й для кожної свідомої людини.

Перша допомога:

• Припиніть дію агресивної речовини;
• За можливості одягніть захисні рукавички та фартух;
• Намагайтесь всіляко уникнути потрапляння корозивних речовин на своє тіло.

2. Промийте та очистіть ділянку опіку.

• Промивати уражену ділянку прохолодною водою не менше 20 хвилин або до прибуття кваліфікованої допомоги;
• Слідкуйте щоб вода під час промивання не потрапляла на інші ділянки тіла потерпілого або вас;
• За можливості уникайте використання сильного струменя води;
• Після того, як промиєте місце опіку (не раніше), зніміть прикраси або предмети одягу з хімічними речовинами, за умови, що вони не прилипли до тіла людини;
• Після промивання ділянки враження слідуйте вказівкам на етикетці хімічної речовини, якщо такі наявні;

! НЕ намагайтесь нейтралізувати опік кислотою або лугом, адже це може викликати хімічну реакцію та погіршити наслідки опіку.

! НЕ використовуйте на місці опіку мазь з антибіотиком.

Серед небагатьох хімічних агентів, які НЕ слід негайно зрошувати водою: сухе вапно, феноли та деякі метали (наприклад натрій, калій, оксид кальцію, магній, фосфор). Сухе вапно слід струсити зі шкіри перед промиванням, воно містить оксид кальцію, який реагує з водою з утворенням гідроксиду кальцію, сильного лугу. Лужні метали та деякі реакційноздатні сполуки металів горять або виділяють небезпечні побічні продукти під впливом води, серед прикладів: натрій, калій, магній, фосфор, літій, цезій і тетрахлорид титану.

Усі фрагменти таких матеріалів слід обережно видалити сухими щипцями та помістити в неводяний розчин (наприклад, мінеральне масло). Після цього уражену ділянку слід покрити мінеральною олією (або подібним розчином), щоб запобігти подальшому впливу повітря та вологи. Для видалення фенолу потрібно стерти його зі шкіри губками, змоченими 50% поліетиленгліколем.

Спеціалізована допомога:

• Для нормалізації артеріального тиску та частоти скорочень серця може знадобитись внутрішньовенна інфузія.
• Венозний доступ можна використати також для уведення ліків, зокрема для усунення болю та протимікробної терапії, за потреби.
• У разі необхідності використання антидоту для протидії хімічному агенту.
• Використання антибіотиків (у випадку обширних опіків).
• Очищення ран та накладання стерильних пов’язок.
• За необхідності, консультація з вузькими спеціалістами (токсикологи, офтальмологи, дерматологи, хірурги).
• Для лікування та попередження рубців можливе проведення реконструктивних хірургічних втручань.

Отож, хоча хімічні опіки й відрізняються залежно від природи речовини, тривалості експозиції, вони зазвичай викликають саме глибокі ураження. Своєчасне видалення агресивної речовини та нейтралізація водою є найважливішим етапом лікування. Окрім того, важливо враховувати метаболічні та системні ефекти, котрі можуть розвинутись при абсорбції речовини. А тому завжди пам’ятайте: будь-який хімічний опік є легітимно причиною для отримання кваліфікованої медичної допомоги!

Хімічний опік

Хімічний опік – це опік, отриманий в результаті контакту з кислотами, лугами, солями важких металів та іншими хімічними речовинами. Найбільш часто реєструються хімічні опіки обличчя, кистей рук, стравоходу і шлунка. Як правило, хімічний опік на відміну від термічного, відчувається не відразу, на перших етапах впливу хімічної речовини болю може і не бути. Це підвищує ймовірність того, що агресивна хімічна речовина може пошкодити більш глибоко розташовані тканини. Тому, навіть з невеликою видимою площею пошкодження при хімічному опіку може вимагатися стаціонарне лікування.

Причини появи хімічних опіків

Хімічний опік може з’явитися при контакті з кислотами, лугами та рядом інших хімічних речовин.

Тяжкість опіку залежить від сконцентрованості речовини, яка його викликає, а також від тривалості впливу цієї речовини на тканини людини і площі ураження.

Симптоми хімічного опіку

Симптоматика хімічних опіків залежить від того, якою речовиною вони викликані і від ступеня опіку.

При опіках кислотами, на пошкодженій ділянці утворюється струп – це суха тверда кірка, що має різку і чітку межу. Якщо опік викликали луги – то також з’являється струп, але він пухкий, м’який, без чітких меж.

Кислотні опіки зазвичай пошкоджують поверхні тканини. Лужні більш небезпечні, тому що мають здатність проникати глибше, зачіпаючи більш глибокі тканини.

Колір пошкоджених тканин залежить від конкретної речовини, яка викликала опік. Так, наприклад, якщо опік виник при контакті з сірчаною кислотою, то колір потерпілої ділянки спочатку білий, а потім сірий. Якщо соляна кислота – то жовтий, якщо азотна кислота – то жовтувато-зеленуватий.

Особливість хімічних опіків в тому, що вплив речовини поступовий, без болю. При цьому вплив може тривати навіть після припинення контакту речовини з тілом.

Часто на місці контакту хімічної речовини зі шкірою з’являється свербіж і поколювання. Біль може виникати, якщо навколо уражених тканин розвивається запалення.

При контакті з хімічними речовинами і виникненні опіку потрібно негайно звернутися за допомогою до лікаря. І відразу ж потрібно надати медичну допомогу.

Найнебезпечнішим ускладненням, яке часто зустрічається є сепсис.

Ступені хімічних опіків

Опіки поділяють на 4 ступені тяжкості:

• 1 ступінь тяжкості. Виникають слабке почервоніння, невеликий набряк тканин.
• 2 ступінь тяжкості. Опік зачіпає більш глибокі шари шкіри. Почервоніння більш явне, також з’являються бульбашки з прозорою рідиною.
• 3 ступінь тяжкості. Крім верхніх шарів шкіри уражається також підшкірна жирова клітковина. З’являються пухирі, наповненікровянистою рідиною. Порушується чутливість в області опіку.
• 4 ступінь тяжкості. Уражаються не тільки шкіра, але і м’язи, сухожилля, кістки.

Перша допомога при хімічному опіку

• Зняти одяг, якщо він забруднений агресивною хімічною речовиною.
• Усунути залишки хімічної речовини зі шкіри.
• Прикрити уражену зону сухою стерильною пов’язкою.

Якщо опік має хімічне походження, то не можна мазати його маслом або жирним кремом.

Діагностика та лікування хімічного опіку

Для того, щоб провести адекватне лікування, важливо правильно діагностувати ступінь опіку. Якщо у вас опік першого ступеня – спеціального лікування не потрібно. При другому ступені опіків, потрібна допомога лікаря, який може розкрити бульбашки, обробити рани антисептиком і призначити пов’язки зі спеціальними мазями. При більш сильних опіках потрібна термінова медична допомога.

Необхідно викликати швидку допомогу якщо:

• Є ознаки шоку, людина втратила свідомість, спостерігається поверхневе дихання.
• Площа опіку більше ніж 8 см і пошкоджена не тільки шкіра.
• Постраждали очі, обличчя, область паху, сідниць, великі суглоби, а також порожнина рота і стравохід.
• З’явився сильний біль.

Застосовувати мазі при хімічних опіках можна тільки після призначення лікаря, тому що деякі лікарські препарати можуть вступити в реакцію і тільки погіршити ситуацію.