Чому комарі так голосно дзижчать

0 Comments

Чи справді комарі цьогоріч «люті» й навіщо їх вивчати

Кожне літо приносить із собою теплу погоду, рясні зливи та зграї комарів, які чатують на нас на вулиці. Іноді може здаватися, що рік від року комарі стають дедалі агресивнішими, а їхні укуси — болючішими. Ми розпитали ентомолога Григорія Попова, старшого наукового співробітника Інституту зоології НАН України, про те, як комарі обирають, кого вкусити, чи дійсно вони «лютують» дедалі сильніше та чому важливо розвивати українську ентомологію.

Що їдять комарі

Кров — основа раціону більшості комарів. При чому не тільки людська — в цьому плані комарі майже всеїдні. Вони нападають на ссавців, як-от людей чи інших мавп, а також на птахів, змій, жаб і навіть риб — є види комарів, які атакують мулистих стрибунів у мангрових болотах 17,11 . Комар-пискун (Culex pipiens), який живе по всій території України, кусає як людей, так і їхніх домашніх улюбленців. Багато хто знає, що кров’ю людей харчуються лише самиці комарів. Але не всі знають, що вони іноді залюбки відмовляються від кривавого обіду, віддаючи перевагу нектару та рослинним сокам. А от деякі види комарів мають досить специфічні дієти, зокрема харчуються кров’ю інших комах — наприклад, гемолімфою гусениць метеликів 8 . Є навіть «кровосисні» комарі, які не п’ють кров, проте їхні личинки полюють на водних личинок безхребетних тварин, зокрема комарів інших видів 10 .

Під час укусу слинні залози комарів продукують речовини, які запобігають згортанню крові (антикоагулянти). Ці речовини на якийсь час зупиняють роботу тромбоцитів на обраній ділянці, даючи комарам змогу пити рідку кров. Комару треба випити багато рідкої крові, адже поживні речовини він отримує лише з клітин крові — еритроцитів, лейкоцитів тощо. При цьому хімічний склад його слини, що потрапляє до організму людини, викликає місцеву алергічну реакцію. Місце укусу припухає, червоніє, свербить і болить, але це природна захисна реакція нашого організму.

Як комарі обирають, кого вкусити

Після доволі неспецифічного пошуку, комарі обирають свою жертву у три етапи. Перший — за запахом. Найбільше комарів приваблює запах вуглецевого газу, СО2, який виділяється при диханні 9 . Якщо у вас є штучне джерело СО2, ви можете побачити, як біля нього невдовзі збереться чимало комарів. Інший запах, що притягує комарів, — це запахи карбонових і оксикарбонових кислот, переважно молочної кислоти 6 . Його можна назвати «запахом спортзалу», адже молочна кислота є характерним інгредієнтом людського поту. Для людей цей запах не дуже приємний, а для комарів — звабливий. Є й інші сполуки, які приваблюють комарів: грибний спирт, нананаль і сулькатон — але вони спрацьовують, як правило, меншою мірою, ніж перші дві 9,14,18 .

Другий етап вибору жертви — температура 5,11 . Комарі мають теплові рецептори, які вони використовують для кращого наведення на ціль. Відомо, що комарів більше приваблюють люди з підвищеною температурою тіла, наприклад, ті, хто має лихоманку. Також комарі частіше кусають вагітних жінок, причому одне з пояснень якраз стосується їхньої підвищеної температури тіла 11,16 .

Третій етап — зоровий. Комарі мають складно влаштовані очі, якими вони роздивляються, куди саме сісти. Цікаво, що комарі також мають короткозорість — на великій відстані вони не бачать. Людям часто здається, що комарі віддають перевагу певним ділянкам тіла — обличчю, кистям і щиколоткам. Але тут легко впасти в упередження, адже саме ці частини тіла зазвичай залишаються неприкритими одягом. Якби ви вийшли на узлісся голяка, ви б переконалися, що комарам байдуже, за яку саме частину тіла кусати.

Цікавим є також те, що привабливість окремих людей для комарів може мати спадковий компонент 7 , хоча це питання залишається дискусійним.

Таке саме упередження існує щодо групи крові. Дійсно, є дані, що комарів приваблює перша група крові 15 . Але науковці зауважують, що ці дані, отримані лабораторним шляхом, потребують верифікації. Напевне можна сказати, що комарі віддають перевагу людям, які займаються спортом або зайняті важкою фізичною працею на вулиці. Адже тут поєднуються всі улюблені комарами фактори: важке дихання, запах молочної кислоти та підвищена температура тіла. Це для них — наче для голодної людини пройти повз ятку з шаурмою.

Комарі на війні

Ми багато чули про біологічні лабораторії та виведених у них комарів, які кусають лише росіян. Все це, звісно, вигадки. Чому? Бо не існує «етнічної» зброї, а комарі ще й не дуже цікавляться паспортними даними. Але звичайні комарі справді можуть сильно дошкуляти нашим військовим. Проблема в тому, що військові багато часу проводять на відкритому повітрі, а деякі при цьому не можуть ворушитися та відганяти комарів — наприклад, снайпери. Найкращим захистом в таких випадках будуть, наприклад, спеціальні сітки, накомарники, а також такі, що вдягаються під форму. Вони зроблені з товстої м’якої мотузки, через що хоботок комара не може дістати до шкіри. Також військові можуть використовувати хімічний захист, як-от спреї. Проте звичайні побутові спреї, що містять піретроїди, не завжди ефективні на фронті. По-перше, вони слабші, а по-друге, вони не розраховані на таку кількість комарів, яка буває біля окопів. Тому варто віддавати перевагу потужнішим спреям, як-от засобам, які містять сполуку під назвою DEET (ДЕТА, N,N-діетил-мета-толуамід, діетілтолуамід), або Picaridin (= Icaridin) (1-(1-Метилпропоксикарбоніл)-2-(2-гідроксіетил)піперидин). Утім, із такими спреями слід бути обережними, адже вони можуть викликати подразнення шкіри за високих концентрацій.

Чим небезпечні комарі

У ентомологів є такий гіркий жарт, що найстрашнішою твариною на землі є не акула і не ведмідь гризлі, а комар, бо від їхніх укусів помирає неймовірна кількість людей. Так, наприклад, комарі є переносниками малярії — хвороби, яка щороку забирає життя понад пів мільйона людей (619 000 у 2021 році за даними ВООЗ 21 ), і щороку це число зростає. Крім того, комарі можуть переносити збудників і інших хвороб: лихоманки Денге, лихоманки Західного Нілу, жовтої гарячки тощо 22 . Деякі комарі, як-от азійський тигровий комар та єгипетський комар, можуть переносити гельмінтів-філярій, які, потрапивши в організм, починають розмножуватися з блискавичною швидкістю та скупчуватися в нижніх кінцівках людини, вражаючи лімфатичну систему. Така хвороба має назву хвороба Святого Хоми, або слоновість, і є поширеною в тропічних країнах 21 .

На щастя, Україна не є ендемічною територією для таких жахливих хвороб — поки що. Теоретично, наші комарі могли б переносити збудників різних захворювань, але ці збудники не виживають у нашому кліматі. Ми поки не маємо таких високих середніх температур, щоб малярійний плазмодій міг розвинутися у слинних залозах комара та стати небезпечним для людини. Час від часу в Україні з’являються пацієнти з малярією, але це люди, які повернулися з країн Африки та Азії й привезли збудника хвороби з собою (Малярія…, 2003). Іноді комарі подорожують світом, проникаючи в багажні відділення літаків 13,19 . Але збудники хвороб, яких вони приносять на нове місце, швидко помирають, не встигаючи спричинити епідемію. А от з лихоманкою Західного Нілу, збудника якого переносять наші звичайні комарі, українці якраз потроху знайомляться 2 .

Цей рік — особливий?

Цього року на початку літа з’явилося чимало повідомлень про особливо лютих комарів. Із великою ймовірністю можна пояснити ці повідомлення хибою нашої свідомості. Ми забуваємо, що відбувалося кілька місяців чи кілька років тому, й сприймаємо теперішні події як унікальні. Так, наприклад, майже ідентичні статті про «унікальне нашестя комарів» публікувалися в медіа і у 2019, 2013, 2010 та інших роках. Тому, найімовірніше, цей рік не є унікальним.

Дійсно, існують певні фактори, які можуть сприяти збільшенню кількості комарів. Передусім це вологість та температура повітря. Якщо в якомусь році випало багато дощів, це може призвести до активного розмноження комарів. Тоді легко сплутати більшу кількість комарів зі збільшенням їхньої агресії. Відомо також, що глобальне потепління призведе до того, що через 10, 20 або 50 років в Україні почнуть з’являтися нові, агресивніші види комарів. Наприклад, у Криму вже декілька років 3,4 реєструється присутність азійського тигрового комара та єгипетського комара — тих самих, що є переносниками всіх відомих вірусів, бактерій та гельмінтів. Також ці комарі відомі своєю «люттю» — вони часто нападають на людей удень 12 .

Для того, щоб визначити, як щороку змінюється поведінка, кількість та видовий склад комарів, потрібен науковий підхід. Маємо встановити параметри дослідження, подивитися на види комарів в цьому сезоні, динаміку їхньої чисельності, зіставити скарги людей з попередніми показниками тощо. Для цього нам необхідні фахівці, з якими ми маємо значні проблеми.

Підписатися на Куншт

Ентомологія і чому вона важлива

В ентомології науковці є дуже спеціалізованими. Скажімо, фахівець з твердокрилих комах, колеоптеролог, не може відрізнити одного комара від іншого. Для цього потрібна спеціалізація, а також роки напрацювання навичок, ознайомлення з методами визначення комарів, знання своєї фауни. Останнє є особливо важливою умовою. Скажімо, фахівець з Південної Америки буде не дуже ефективним в Україні. Нам потрібні спеціалісти зі знанням особливостей місцевості — а таких у нас, на жаль, немає.

Популярність таких наук, як біологія, зоологія та ентомологія, в Україні дуже знизилась. Молоді люди не хочуть вступати на ці спеціальності, а ті, хто здобуває освіту, прагне виїхати за кордон. Зараз, під час російсько-української війни, фінансування науки майже зупинилося. Цитуючи фізика і волонтера Антона Сененка, все, що ми робимо сьогодні, нагадує біг по ескалатору, який стрімко їде вниз. Якщо ми зупинимося, припинять своє існування Національна академія наук та провідні інститути, і ми втратимо наш науковий потенціал.

Ми вже зараз маємо готувати нових фахівців, зокрема й ентомологів-систематиків. Адже ми не можемо зупинити глобальне потепління, як і не можемо завадити проникненню на територію України нових видів комах. Ентомологи мають визначати комарів, які є збудниками серйозних захворювань, та обмінюватися цими даними з медичною системою країни, яка має готуватися до спалахів тих чи інших хвороб. Ігноруючи потреби науки та заклики науковців, ми незабаром зіткнемося з ситуацією, коли вже буде запізно. Це стосується, звісно, будь-якої наукової сфери. Вочевидь, інвестиції у фундаментальну науку не є пріоритетом країни під час війни, але, на жаль, без цього нам буде дуже складно побороти виклики, які готує нам майбутнє.

Посилання:

  1. Малярія: паразитологія, епідеміологія, імунітет, діагностика та лікування: навч. посібник / Бодня, К. І. та ін. 2003. Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти, Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків: 1–124. ISBN 966-623-31
  2. Чабан, Т. В., Усиченко, О. М., Усиченко, К. М., Гудзь, В. А., Лаврюкова, С. Я., Пастерначенко, Н. С., Мацюк В.Є. 2022. Клінічний випадок лихоманки Західного Нілу у мешканця Одеської області. Український медичний часопис, 5 (151): 1–2.
  3. Aedes aegypti – current known distribution: March 2021. Map. 2021. European Centre for Disease Prevention and Control
  4. Aedes albopictus – current known distribution: February 2023. Map. 2023. European Centre for Disease Prevention and Control
  5. Chappell, B. 2013. 5 Stars: A Mosquito’s Idea Of A Delicious Human. NPR Blog.
  6. De Obaldia, M. E., Morita, T., Dedmon, L. C., Boehmler, D. J., Jiang, C. S., Zeledon, E. V., Cross, J. R. & Vosshall, L. B. 2022. Differential mosquito attraction to humans is associated with skin-derived carboxylic acid levels. Cell, 185 (22): 4099–4116.
  7. Fernández-Grandon, G. M., Gezan, S. A., Armour, J. A., Pickett, J. A. & Logan, J. G. 2015. Heritability of attractiveness to mosquitoes. PLOS ONE, 10 (4): e0122716. doi:10.1371/journal.pone.0122716
  8. George, J., Blanford, S., Thomas, M. B. & Baker, T. C. 2014. Malaria mosquitoes host-locate and feed upon caterpillars. PLOS ONE, 9 (11): e108894. doi:10.1371/journal.pone.0108894
  9. Hallem, E. A., Nicole Fox, A., Zwiebel, L. J. & Carlson, J. R. 2004. Olfaction: mosquito receptor for human-sweat odorant. Nature, 427 (6971): 212–213. doi:10.1038/427212a
  10. Jones, C. & Schreiber, E. 1994. The carnivores, Toxorhynchites. Wing Beats, 5 (4): 4.
  11. Lehane, M. J. 2005. The Biology of Blood-Sucking in Insects. Cambridge University Press: 1–151. ISBN 978-0-521-83608-1
  12. Maruniak, J. E. 2014. Asian tiger mosquito. Featured Creatures. Gainesville, Florida: University of Florida.
  13. Mier-y-Teran-Romero, L., Tatem, A. J. & Johansson, M. A. 2017. Mosquitoes on a plane: Disinsection will not stop the spread of vector-borne pathogens, a simulation study. PLoS Neglected Tropical Diseases, 11 (7): e0005683. doi: 10.1371/journal.pntd.000568
  14. Neha, K. 2014. Scientists have identified the gene that makes mosquitoes crave human blood. RDFRS
  15. Prasadini, M., Dayananda, D., Fernando, S., Harischandra, I. & De Silva, N. 2019. Blood feeding preference of female Aedes aegypti mosquitoes for human blood group types and its impact on their fecundity: implications for vector control. American Journal
  16. Shirai, Y., Funada, H., Seki, T., Morohashi, M. & Kamimura, K. 2004. Landing preference of Aedes albopictus (Diptera: Culicidae) on human skin among ABO blood groups, secretors or nonsecretors, and ABH antigens. Journal of Medical Entomology, 41 (4): 796–
  17. Sloof, R. & Marks, E. N. 1965. Mosquitoes (Culicidae) biting a fish (Periophthalmidae). Journal of Medical Entomology, 2: 16. doi:10.1093/jmedent/2.1.16
  18. Syed, Z. & Leal, W. S. 2009. Acute olfactory response of Culex mosquitoes to a human- and bird-derived attractant. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America, 106 (44): 18803–18808. doi: 10.1073/pnas.0906932106
  19. Tatem, A. J. et al. 2012. Air travel and vector-borne disease movement. Parasitology, 139: 1816–1830. doi: 10.1017/S0031182012000352
  20. WHO (World Health Organisation). 2023 a. Lymphatic filariasis.
  21. WHO (World Health Organisation). 2023 b. Malaria.
  22. Winegard, T. C. 2019. The Mosquito: A Human History of Our Deadliest Predator. Dutton, Penguin Random House, New York, NY, USA: 1–496. ISBN: 9781524743413

Як добре, що є комарі

Коли відчуваю, як засвербіла шкіра від уприскування комарячої слини, або коли відчищаю чергову криваву пляму на шпалерах від розчавленого дзизкотуна — лаюся і проклинаю. Коли бачу, як відмахуючись від комариної хмари, шашличники з прокльонами вибігають з лісу і вибирають для відпочинку не зелену галявинку, а пивбар, — радію.

Кращі за собак і колючий дріт

Радію, бо менше буде кострищ на лузі, пластикових пляшок та пакетів на галявинах, гострих скляних уламків біля води і під водою. Комарики стережуть природу від нерадивих синів і дочок цієї ж природи не гірше, ніж собаки й колючий дріт. Завдяки цій гвардії пташки зможуть спокійно вивести пташенят у гнізді під калиновим кущем. І болотні іриси матимуть шанс доцвісти і дати насіння, а не впасти зів’ялими під сміттєвим баком гамірливого міста. А ще комарі — це пожива для рибок-пташок. Буде чим вигодовувати жовтороту малечу, буде чим поживитися жабкам і ропухам. І за це теж варто подякувати кусючому племені.

Цього року комарина гвардія особливо численна. Причина: вдосталь тепла і вологи. Око радіє, помічаючи залиті луки, наповнені водою ковбані, стариці, калюжі і калюжки. Адже комарі відкладають яйця у воду. Й у воді живуть їхні лялечки та личинки. Наче маленькі підводні човни, вони виринають час від часу на поверхню, висовуючи назовні свої дихальні трубки.

З цих лялечок вилупляться нові комарики. Самці днів десять поїдять нектару і відлетять у той світ. А самки будуть шукати щось живе, аби напитися крові, наглитатися білків, які так потрібні для відкладання яєць і продовження роду.

Свою криваву справу комарі роблять уже майже 170 мільйонів років (до речі, стародавні комарі були втричі більші за сучасні види). У процесі еволюції нижня губа комарів перетворилася на трубочку-хоботок. Всередині неї — кілька схожих на стилети-пилочки щелеп. Щелепами комар прорізає дірочку в шкірі і занурює глибше хоботок до рівня наших кровоносних капілярів. Також у хоботку є двоє канальців. Одним каналом комар вприскує антикоагулянт (речовину, яка не дає згортатися крові). Антикоагулянт діє також як місцеве знеболювальне. Іншим канальцем вампірчик втягує кров.

Часто питають, чому одних комарі кусають більше, інших — менше. Ці комахи реагують на тепло, світло, запах (зокрема, поту), вуглекислоту, яку ми видихаємо, рух. Тож найкращий спосіб уникнути укусу — не дихати, не потіти, не випромінювати тепло. Я знаю тільки один стан, у якому досягається подібна комбінація, але життя таке прекрасне, що краще вже хай їдять нас комарі, а не черви.

Щоб не покусали, або кого отруює отрута

Найліпший спосіб уберегтися від укусу комара — механічний. Себто ставити сітки на вікна, надворі — вдягати накомарники, а тих, хто прокрався -таки у кімнату або знайшов незахищену ділянку вашого дорогоцінного тіла, — бити чим під руку підвернеться. (Варіант для збереження чистоти шпалер — пилосос). Чому механічний спосіб найліпший? Бо нешкідливий для нашого здоров’я.

Адже майже всі інші розрекламовані засоби — отрута! Умовно розділимо цю хімію на репеленти (хімічні речовини, які відлякують комах) і фумігатори (фумігація — отруєння парами або газами). Є ще важка артилерія — дихлофос та його похідні, але про них і так усім відомо.

Отже, репеленти. Штучні хімпрепарати. В їх складі є діючі речовини, що належать за своєю токсичністю до III та IV класу (найвищий клас токсичності — перший). Їх випускають у вигляді лосьйонів, емульсій, кремів, аерозолів і наносять на шкіру та/або одяг. Ефективність репеленту залежить від концентрації діючої речовини і температури довкілля.

Фумігатори містять піретроїди — штучні аналоги природних отрут піретринів, які є в деяких видах ромашки роду піретрум. Піретрини викликають параліч, а потім і загибель комах. Тож якщо побачите у вашому ромашковому чаї дохлого комара, не спішить казати, що він утопився. Та й вам не раджу пити надто міцний ромашковий трунок.

Та повернімося до фумігаторів, які зазвичай випускають у вигляді пластинок, спіралей і аерозолів. Ефективність фумігатора залежить від площі приміщення, в якому його використовують. Цей димовий пристрій починає діяти приблизно через годину після включення приладу в розетку (підпалювання спіралі), тривалість ефекту — 8–10 годин.

Суть і в репелентів, і у фумігаторів, як бачите, одна. Всі вони отруйні для комах. І так само для людей. Для комах отруйні у маленьких дозах, для людей — у великих. Якщо у вас хвора печінка, то доза отрути, яку може витримати організм, — значно менша, ніж для здорових людей. Також особливо вразливі до будь-яких отрут діти й вагітні жінки, люди із послабленим імунітетом і ще багато категорій гомо сапієнс. Тому читайте надуважно інструкції, ретельно їх дотримуйтеся, за можливості — порадьтеся з лікарем. Додержуйтеся загальних правил безпеки, зокрема пам’я?тайте: фумігатор не можна застосовувати у маленьких не провітрюваних приміщеннях; кремові репеленти не можна втирати; дітям не можна використовувати спиртові аерозолі — вони швидше вбираються в шкіру. І ще багато різних «не можна» та «не рекомендується».

Чим допоможе зелена аптека…

Кажуть, що комарів відлякують аромати перцевої м’яти, базиліка, чебрецю, гвоздики, полину, помідорного бадилля, меліси, лаванди, волоського горіха, черемхи тощо. По-перше, зі свого досвіду скажу, що натирання, скажімо, олією гвоздики, справді певний час утримує комарів на відстані. Але відстань ця невелика, і комахи все одно в’ються навколо із противним дзижчанням. По-друге, натиратися доводиться мало не з голови до ніг, бо на незмащену ділянку відразу сідає комар і тиче рилом у шкіру. По-третє, запах гвоздики, як на мене, доволі різкий і неприємний.

Щодо, скажімо, бадилля помідорів, то особисто в мене на нього алергія. Тож і вам раджу, перш ніж змаститися чимось запашним, спробувати для початку невелику дозу і подивитися, як буде реагувати організм. До речі, у традиційній в’єтнамській «зірочці» намішано чимало із перерахованих вище олій (почитайте склад на упаковці), тим-то, мабуть, вона така й ефективна. І не забувайте, що рослинні ліки — це теж ліки. Їх передозування може викликати головний біль, нудоту та інші побічні дії.

…і що скаже наука?

Є й інші способи — ультразвуковий, наприклад. Тут, щоправда, треба мати поблизу розетку, в яку втикається прилад, що випромінює хвилі певної частоти. Комарі, кажуть, цього не люблять. Чи то сприймають прилад за кажана і ховаються, аби їх не з’їли, чи то просто у них макітра тріщить від такого ультрагаласу.

Ще науковці розробили біологічний (себто не шкідливий для нас із вами і для довкілля) препарат бактокуліцид. Це токсини певного виду бактерій, які мають дуже вузький напрям дії. Цей біологічний інсектицид, як й інші мікробіологічні препарати, — кишкова отрута для личинок усіх видів комарів. Бактокуліцид, потрапляючи з кормом в організм личинок, порушує травний процес, і личинки гинуть. Себто дорослі кровососи не вилуплюються! Препарат спрацьовує за кілька годин або кілька днів — залежно від того, скільки цього куліциду ви накидали у ставок або калюжу у підвалі.

Чого я тут згадав підвал? Бо існує умовна група міських комарів. Вони розмножуються саме у підвалах. Плодяться цілий рік: і влітку, і взимку. У підвалах тепло, з дірявих труб та іржавих вентилів накрапає водичка. Комарики плодяться і вентиляційними шахтами піднімаються на найвищі поверхи, щоб нагадати нам про те, що природа є навіть у бетонних хащах.

Проникнути в клітини і — убити

Про вищезгадані методи подекуди можна прочитати у пресі і навіть купити ці препарати або прилади. А ось про що ніхто не писав і не пише, це про можливість контролювати чисельність комарів за допомогою їхніх внутрішньо?клітинних паразитів. Наприклад, за допомогою мікроспоридій. Це одноклітинні тварини. Дуже специфічні і дуже високоспеціалізовані. Живуть вони лише всередині клітин інших організмів, добряче псуючи цим організмам здоров’я, а то й життя. Той, хто навчиться керувати активністю мікроспоридій, навчиться керувати і чисельністю їхніх хазяїв, зокрема комарів.

В Україні вивченням мікроспоридій займається професор Інституту біології університету імені Тараса Шевченка Петро Кілочицький. Коли Інститут був іще просто біологічним факультетом, а я — студентом-зоологом, то мав честь під керівництвом Петра Яковича робити дипломну роботу про цих самих мікроспоридій. Досі пам’ятаю, як ми ловили у калюжах на околиці Києва личинок комарів, як чекали, поки вони стануть дорослими комарами, як годували їх власною кров’ю, щоб кровососи дожили до певного часу. Майже як у тій казці, де головний герой дозволяє комарам, що помирають з голоду, напитися своєї крові, а вони на віддяку згодом рятують його життя. Хоч у нас усе було не так романтично — просто просовували оголену руку у марлевий садок із комарами і терпляче чекали, поки вони сядуть і поснідають-пообідають. Нам важливо було, щоб у яєчниках комарих сформувалися яйця. І щоб потім можна було визначити, чи вже заражені майбутні комарики мікроспоридіями.

Згодом ми псували очі над оптичним мікроскопом і легені — над препаратами для мікроскопа електронного. Я, скажу чесно, легко відбувся, бо комарі та їх паразити були лише коротким епізодом у моєму студентському житті. А ось Петро Якович присвятив цим тварюкам, можна сказати, все життя. У 2002 році захистив докторську дисертацію «Еколого-фауністичний аналіз мікроспоридій кровосисних комарів України». Продовжує викладати студентам зоологічні та інші біологічні премудрості. На запитання про перспективи нашої вітчизняної науки і зокрема про можливість прориву у контролі за комарами відповідає реалістично-песимістичною сумною посмішкою.

А поки українська наука животіє, ми залишаємося із комарами фактично сам на сам. Втім, хіба я не говорив, що комарі — це здорово, бо вони… Одне слово, читайте статтю з початку!