Як виключають бронхіальну астму

0 Comments

Доказова медицина — єдине підґрунтя для лікування бронхіальної астми

Юлія Кулітка, завідувач пульмонологічного відділення 5-ї міської клінічної лікарні (м. Львів), Надія Сидорик, лікар-пульмонолог вищої категорії Медичного центру Medicover та 5-ї міської клінічної лікарні

Всесвітній день хворого з бронхіальною астмою (БА) відзначається щороку. Бронхіальна астма — одне з найбільш поширених хронічних захворювань у світі. За даними статистики, від цієї недуги потерпає понад 5% дорослого і більш як 10% дитячого населення.

Встановлено, що у ранньому віці частіше хворіють хлопчики, аніж дівчатка (6 проти 3,7%), однак у пубертатний період частота захворюваності стає однаковою. Водночас найвищу захворюваність на астму реєструють у шкільному віці. Зокрема, бронхіальна астма у дітей характерна для екологічно несприятливих промислових регіонів. У мешканців міст частіше діагностують це захворювання, ніж у мешканців сіл (7,1 та 5,7% відповідно).

На початку 90-х років минулого століття під егідою ВООЗ була створена міжнародна організація «Глобальна ініціатива щодо боротьби з астмою» (Global Іnіtіatіve for Asthma — GІNA). До її складу увійшли провідні спеціалісти в галузі лікування бронхіальної астми з багатьох країн світу.

Результатом діяльності GІNA стала «Глобальна стратегія лікування й профілактики бронхіальної астми», заснована на даних доказової медицини.

Від Гіппократа і дотепер

Перші уявлення про захворювання легень і, зокрема, бронхіальну астму формувалися ще в давнині. Вивчав цю проблему й відомий грецький лікар Гіппократ, який вперше описав клінічні прояви недуги і назвав періодичні напади ускладненого дихання астмою, що в перекладі означає «задуха, важкий подих, ускладнене дихання». Він вважав, що такі напади провокують вологість й холод. Для лікування радив вдихати дим від спалювання трави ефедри. Цей метод лікування актуальний і дотепер (інгаляційна терапія, тобто вдихання лікарських засобів з лікувальною метою). Ефедрин, який входить до складу трави ефедри, застосовують і зараз для лікування хворих на астму.

Бронхіальна астма — це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, у розвитку якого відіграють роль багато різних клітин і медіаторів запалення. Хронічне запалення зумовлює розвиток бронхіальної гіперреактивності, що призводить до повторних епізодів свистячих хрипів, задишки, відчуття закладеності в грудях і кашлю, зазвичай вночі або рано вранці. Ці епізоди, як правило, пов’язані з генералізованою бронхіальною обструкцією різної вираженості, оборотною спонтанно або під дією лікування.

Бронхіальна астма — одне з найпоширеніших хронічних захворювань у дітей і дорослих: за даними ВООЗ, у світі на астму страждають близько 300 млн осіб. Щороку від недуги помирають 250 тис. хворих.

Витрати, пов’язані з астмою, залежать від рівня контролю над захворюванням у конкретного пацієнта й ефективності попередження загострень. Вартість невідкладної терапії є завжди вищою за таку планового лікування. Дійсно, бронхіальна астма може завдавати фінансових збитків сім’ям пацієнтів як з точки зору пацієнта, так і суспільства, адже для досягнення контролю над недугою потрібні значні витрати. Однак неадекватне лікування астми обходиться набагато дорожче, а терапія захворювання відповідно до міжнародних рекомендацій сприяє економії коштів.

Хто ризикує найбільше?

Чинники ризику розвитку і погіршення перебігу бронхіальної астми поділяють на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх належать генна спадковість, особливо наявність атопії у матері, наявність ожиріння і стать (чоловіча стать є фактором ризику розвитку астми в підлітковому віці. Жіноча стать є фактором ризику збереження астми в період переходу від дитинства до дорослого віку. Хлопчики з астмою, більш імовірно, ніж дівчатка, переростуть астму в підлітковому віці). Зовнішніми чинниками вважають інфекції (вірусні), вплив алергенів і професійних сенсибілізаторів, куріння, забруднення повітря, харчові продукти.

Запідозрити у хворого наявність бронхіальної астми лікар може за відповідями на низку запитань. А саме:

  • Чи бувають у Вас епізоди «свисту» чи хрипів у грудній клітці?
  • Чи непокоїть кашель уночі?
  • Чи виникає у Вас нападоподібний кашель або свистячі хрипи після фізичного навантаження?
  • Чи помічаєте Ви появу свистячих хрипів, «закладеності» у грудній клітці або кашлю після контакту з алергенами чи іншими іритантами дихальних шляхів?
  • Чи зберігається тривалий (>10 днів) кашель після звичайної застуди?
  • Чи дають полегшення препарати для лікування бронхіальної астми?

Симптоми бронхіальної астми

До клінічних проявів бронхіальної астми належать:

  • свистячі хрипи (зокрема дистанційні), зазвичай експіраторного характеру (на видиху);
  • задишка (ускладнене дихання), як правило, нападоподібна;
  • відчуття «закладеності» в грудній клітці;
  • кашель, частіше непродуктивний.

Іноді можливе виділення білого «склоподібного» мокротиння наприкінці нападу ядухи. Ці симптоми здебільшого найбільш виражені вночі або рано вранці.

Виділяють такі основні механізми розвитку бронхіальної обструкції:

  • гостра — зумовлена спазмом гладких м’язів бронхів внаслідок запального процесу;
  • хронічна — закупорення бронхів, переважно термінальних відділів, в’язким секретом;
  • необоротна (склеротична) — внаслідок розвитку склеротичних змін у стінці бронхів при тривалому та тяжкому перебігу захворювання.

Золотий стандарт діагностики захворювання

Для діагностування бронхіальної астми необхідно пройти спеціальні обстеження. Золотим стандартом для цього вважають спірографію, або визначення функції зовнішнього дихання (ФЗД). Критерієм порушення ФЗД є зниження об’єму форсованого видиху за першу секунду, що становить менше 80% від норми (яка автоматично визначається для кожної людини під час проведення спірографії), та оборотність обструкції бронхів.

  • Діагноз бронхіальної астми часто встановлюють тільки на основі даних анамнезу та за результатами огляду. Оцінка функції легень і особливо оборотності обструкції значно підвищує достовірність діагнозу.
  • Оцінка алергічного статусу може допомогти у виявленні та усуненні чинників ризику.
  • Збирання анамнезу: дані про наявність астми або алергічних захворювань у родичів пацієнта. Лікар аналізує алергологічний анамнез пацієнта: з’ясовує, чи є у нього близькі родичі з алергічними захворюваннями, призначає аналіз з метою ймовірного виявлення підвищеного рівня загального та специфічного імуноглобуліну Е (IgE).
  • Дані про алергічні захворювання у пацієнта (наприклад, алергічний риніт, дерматит).
  • Виявлення типових нападів або окремих симптомів бронхіальної астми.
  • Дані про сезонну варіабельність перебігу захворювання (наприклад, погіршення в період цвітіння рослин).
  • Встановлення зв’язку між контактом з алергеном і виникненням симптомів бронхіальної астми.
  • У більшості пацієнтів важливою (іноді природною) причиною появи симптомів захворювання є фізична активність.

Види і принципи лікування бронхіальної астми

Лікування бронхіальної астми складається з контролюючої та симптоматичної терапії.

Контролююча терапія полягає у призначенні препаратів для щоденного застосування на постійній основі. Її мета — досягти та підтримувати контроль над астмою, аби не допустити появу основних симптомів. Для цього призначають інгаляційні глюкокортикостероїди, інгібітори лейкотрієнів, бронхолітики тривалої дії.

Основними змінами в рекомендаціях з лікування бронхіальної астми 2019 р. (GINA 2019) є те, що бронхолітики швидкої дії більше не рекомендують для лікування дорослих та підлітків. Для зниження ризику виникнення загострень пацієнтам рекомендується використовувати інгаляційний глюкокортикоїд та бронхолітик тривалої дії у низьких дозах.

Препарати для підтримувальної терапії забезпечують поліпшення стану вже в перші дні лікування, але повний ефект можливий тільки через 3–4 міс. За тяжкого перебігу астми і тривалої неадекватної попередньої терапії цей період може бути довшим — до 6–12 міс.

Зменшувати обсяг терапії можна тільки за умови, що контроль над бронхіальною астмою у пацієнта досягнутий і підтримується щонайменше 3 міс.

Щодо принципів підтримувальної терапії, то лікування бронхіальної астми поділяють на 5 кроків або ступенів залежно від обсягу терапії, необхідного для досягнення контролю над захворюванням. Ступені передбачають застосування різноманітних схем підтримувальної терапії. На кожному подальшому ступені обсяг терапії (кількість препаратів та/чи дози) збільшують.

Припинення підтримувальної терапії можливе тільки тоді, коли контроль над астмою зберігається за використання підтримувального препарату в мінімальній дозі і відсутності рецидивів симптомів протягом одного року (рівень доказовості D).

Варто зазначити, що попередню класифікацію бронхіальної астми за ступенем важкості наразі використовують тільки з науковою метою. Замість неї рекомендована класифікація захворювання за ступенем контролю (контрольована, частково контрольована і неконтрольована бронхіальна астма).

«Контроль» означає усунення клінічних проявів захворювання. В Україні ступінь тяжкості будуть і надалі застосовувати для визначення групи інвалідності та інших соціально зумовлених цілей.

Критерії контролю над бронхіальною астмою:

  • відсутність денних симптомів (або не більше двох епізодів на тиждень);
  • відсутність нічних симптомів або пробуджень через астму;
  • відсутність обмежень повсякденної активності, включаючи фізичні навантаження;
  • відсутність потреби у застосуванні препаратів для невідкладної допомоги (або не більше двох епізодів на тиждень);
  • відсутність загострень;
  • нормальні або майже нормальні показники функції легень.

Збільшення потреби в препаратах для невідкладної допомоги, особливо щоденне їх використання, свідчить про втрату контролю над астмою та необхідність перегляду терапії.

Профілактика бронхіальної астми

Профілактика захворювання полягає в усуненні подразників, які його спричиняють. Наприклад, у побуті необхідно забезпечити гіпоалергенне середовище шляхом регулярного вологого прибирання та провітрювання приміщень.

Варто також обмежити контакт людини, яка страждає на бронхіальну астму, з хімічними речовинами і засобами побутової хімії. Потрібно уникати пасивного і активного куріння.

В Україні люди з бронхіальною астмою у рамках програми «Доступні ліки» можуть отримати необхідні препарати безкоштовно за рецептом сімейного лікаря.

Фото: Ігор Садовий

“Фармацевт Практик” #12′ 2019

Бронхіальна астма: що це, причини, симптоми, лікування і профілактика

Бронхіальна астма – це хронічне неінфекційне захворювання дихальних шляхів запального характеру. Бронхіальна астма проявляється у вигляді нападів задухи, хрипів та кашлю, відчуття стиснення у грудях. Патофізіологія цього захворювання така:

  • хронічне запалення дихальних шляхів спричиняє підвищене скорочення навколишніх м’язів;
  • від такого скорочення виникає різке звуження шляхів дихальної системи, що провокує характерні хрипи;
  • набрякають слизові оболонки, це заважає прохідності повітря;
  • підвищується виділення слизу.

На бронхіальну астму страждають мільйони дітей та дорослих по всьому світу. У дітей найчастіше діагностують захворювання в віці від 1 до 5 років, у дорослих — у 25-30 років. Усі наявні на теперішній час ліки від астми можуть стабілізувати стан пацієнта, покращити якість його життя. Такі медичні препарати можна замовити та забронювати на сайті мережі аптек «Бажаємо здоров’я». Загалом лікування бронхіальної астми спрямовується на забезпечення нормальної життєдіяльності, адже недуга не є повністю виліковною.

Приступ бронхіальної астми можуть спровокувати різні чинники:

  • пил;
  • цвіль;
  • шерсть тварин;
  • парфуми;
  • пилок цвіту рослин.

У деяких хворих періоди стабілізації стану можуть тривати довго, а потім стається напад, спричинений будь-якими алергенами. Часто напади провокує стрес або сильне фізичне навантаження.

Чому виникає бронхіальна астма?

Виникнення хвороби у конкретної людини стається через фактор спадковості та негативний вплив довкілля. Також ці причини бронхіальної астми впливають на перебіг самої хвороби. Якщо людина весь час проживає в екологічно несприятливій місцевості, тоді напади будуть частими та гострими. Які чинники середовища провокують виникнення та загострення хвороби:

  • алергени;
  • хімікати;
  • викиди, що забруднюють повітря;
  • високий рівень озону;
  • неякісні матеріали виготовлення предметів побуту, наприклад, формальдегід або ефір талієвої кислоти в полімерах.

Алергію та напади астми спричиняють пилові кліщі, продукти життєдіяльності побутових тарганів, шерсть домашніх тварин, пилок рослин. Паління та вплив тютюнового диму також провокують напади астматичної задухи.

Як можна визначити бронхіальну астму?

Хоча бронхіальна астма симптоми має дуже явні: хрипи, задишка, кашель, проте точного аналізу, що визначає хворобу, немає. Діагностика базується на визначеній симптоматиці та реакції на лікування у довгостроковому періоді. Діагноз встановлюють, якщо в анамнезі пацієнта присутні такі симптоми:

  • рецидивуючі хрипи;
  • важкість дихання та кашель ;
  • загострення симптомів через фізичні навантаження;
  • напади з’являються в результаті вірусних інфекцій;
  • проблеми з диханням спричиняють алергени та екологічні забруднення.

Основним інструментальним методом визначення хвороби та способом її контролю є спірометрія. Вимірюється об’єм форсованого видиху за секунду. Якщо цей показник покращується мінімум на 12% після вживання бронхорозширювальних препаратів, тоді діагноз вважається підтвердженим. Також спірометрія дає змогу відрізнити астму від хронічного обструктивного бронхіту.

Класифікація хвороби

Бронхіальну астму класифікують за частотою виникнення симптомів, за факторами провокування нападів, за ступенем важкості їх протікання та за реакцією на лікування. Розрізняють такі класи захворювання:

  • атопічне зовнішнє, що спровоковано алергенами;
  • не атопічне внутрішнє, викликане іншими збудниками;
  • неалергічне;
  • змішане.

Для хворого небезпечними є тригери, що також можуть спровокувати астматичний напад. Це вірусні та інфекційні захворювання дихальних шляхів, активне чи пасивне паління, високі фізичні навантаження, деякі ліки, вдихання холодного або забрудненого повітря.

Хвороби зі схожими симптомами

Деякі інші хвороби мають симптоми, що подібні до астматичних. Перш ніж діагностувати астму, потрібно виключити інші можливі порушення дихальних шляхів:

  • алергічні риніти та синусити;
  • чужорідне тіло у дихальних шляхах;
  • пухлини;
  • хронічний обструктивний бронхіт;
  • серцеву недостатність;
  • дисфункцію голосових зв’язок.

Хронічні хвороби легенів можуть супроводжувати бронхіальну астму. Це часто зустрічається у людей похилого віку. Лікуються ці хвороби паралельно та за однаковими принципами.

Лікування бронхіальної астми

За наявності симптомів варто звернутися до лікаря-пульмонолога. Лікування бронхіальної астми — це цілий комплекс мір, що передбачає медичні препарати, ізолювання від алергенів та провокаторів нападів. Передусім хворий має знати, як зняти бронхоспазм за допомогою інгалятора, та як самостійно контролювати перебіг захворювання. Ці знання пацієнт отримує після консультації пульмонолога. Лікар визначає характер хвороби та класифікує астму за допомогою таких діагностичних засобів:

  • спірометрія;
  • пікфлоуметрія;
  • алергопроби;
  • рентгенографія;
  • бронхоскопія;
  • загальний та біохімічний аналізи крові;
  • дослідження мокротиння легенів.

За результатами призначаються ліки, дієта, контроль контактів із провокуючими чинниками. У разі тяжкого перебігу бронхіальної астми пацієнту не допомагають звичайні дозування бронходилататорів. Такий астматичний статус означає дуже небезпечний напад задухи. Допомогу надають у стаціонарі, щоб запобігти виникненню гіпоксії.

Під час лікування призначають такі фармакологічні препарати:

  • інгаляції β2-адреноміметиками короткої та тривалої дії;
  • М-холіноблокатори та комбіновані препарати;
  • ксантини.

Ці ліки потрібні на етапі усунення нападів задухи. Базова терапія націлена на лікування запальних процесів дихальних шляхів. Тут призначають глюкокортикоїди. Потрібні стабілізатори мембран огрядних клітин та антагоністи лейкотрієнових рецепторів. Для відходження слизу призначають муколітики, а також масаж та ЛФК.

Профілактика астми

Профілактика астми — важливий момент, що здатний попередити важкі напади. Обмеження контактування з алергенами, уникнення паління та вдихання тютюнового диму, мінімум побутової хімії та зволожене чисте повітря дозволять якісно жити та дихати на повні груди.