Садові доріжки на дачі – чим викласти і як зробити стежку на ділянці – легка справа

Одне з незручностей для комфортного відпочинку на заміській ділянці – це грунтові доріжки на дачі, які при першому дощику перетворюються в слизьке непрохідне болото, ходити по ним одне мука. Тому сучасний дачну ділянку повинен бути поділений на кілька зон, щоб полегшити доступ до кожної з них, найкраще прокласти доріжки, які допоможуть без проблем пересуватися по дачі.

Всі зони на дачній ділянці повинні бути пов’язані між собою сіткою доріжок. Тротуарні доріжки повинні складатися з підстави, покриття, водотоків, бордюрів. Підставою доріжок служить спеціально оброблений грунт: зверху знімають рослинний шар сантиметрів на 15 і засипають шар з гравію, щебеню, битої цегли. Поливають все водою і добре утрамбовують.

Якщо засипали тільки пісок, то його досить буде вирівняти і утрамбувати. Якщо засипати канал шаром крупного щебеню, зверху засипають дрібний, а після ще пісок і все ретельно утрамбовують. Верхній шар викладають з кам’яних або бетонних плит, можна з битої цегли, так, щоб він височів над землею на кілька сантиметрів.

Планування ділянки

Для того щоб зробити доріжку на дачі спочатку потрібно спланувати ділянку

При плануванні лінії проходження доріжок відзначають кілочками. Доріжки повинні бути широкими, щоб можна було вільно по ним пройтися, прокатати тачку або принести відро з урожаєм. Не всі дотримуються принципу, що доріжки повинні бути прямими. Деяким подобається, коли форми доріжок на дачі різні. Щоб дійти до потрібного місця найкоротшим шляхом, доріжки краще прокласти прямо.

Садові доріжки на ділянці

Звивисті доріжки можна при бажанні з’єднати або придумати свій маршрут, по якому можна буде пересуватися.

Деякі господарі дач надходять простіше – торують стежки. за якими їм найзручніше пересуватися, а тільки після облагороджують їх. Тим більше що ресурси для ландшафтного дизайну можна підібрати в будь-якому магазині, і доступні вони майже кожному. Навіть, наприклад, гумові доріжки, або пластикові доріжки для дачі.

Дачна доріжка з гумових модулів

Перед початком робіт можна вивчити відповідні сайти в інтернеті і ознайомитися з варіантами облаштування доріжок. Важливим фактором є бажання проводити такі роботи. Доріжки грають важливу роль в облагороджування всій території і з’єднують в один загальний ансамбль окремі зони ділянки.

При виборі матеріалу необхідно керуватися складом грунту, кліматом в регіоні, де проводиться влаштування доріжок. Якщо вирішили викласти доріжки деревом, а регіон схильний частими дощами, то дерево швидко прийде в непридатність. На глинистому ґрунті теж краще не влаштовувати дерев’яні доріжки. Прекрасний варіант для дерев’яної стежки – підібрати за кольором композитну дошку, яка імітує малюнок спила стовбура дерева. Цей новий вологостійкий матеріал дорогий і не всім по кишені.

Підбірка матеріалу під доріжки

Після того як ви визначилися і розпланували маршрути, за якими ви будете пересуватися, постає питання – чим викласти доріжки? Так як види доріжок бувають різні і матеріал для доріжок підбирають в залежності від їх призначення, беруть до уваги дизайн будівель на ділянці.

1. Якщо будинок викладений з цегли, то доріжку краще викласти теж цеглою або тротуарна плиткою, а якщо дачний будиночок являє собою дерев’яний зруб, то для нього підійдуть доріжки, укладені деревними спилами або гравієм, якщо по ділянці плануєте ходити пішки, то досить буде викласти доріжки з щебеню, гравію або деревом.

Гармонія дизайну доріжки і кам’яного будинку

Оформлення доріжок на дачі, так само як і альтанок, веранд або відкритих терас може бути з включенням уламків каменю або мармуру, візерунчастим, з червоної цегли в поєднанні з бетонними плитами, великими плоскими каменями або залізняку. Будь-який такий матеріал повинен бути з шорсткою поверхнею, щоб можна було пересуватися по ньому в дощ або ожеледицю.

Укладання доріжок

Покриття мають у своєму розпорядженні з невеликим ухилом від центру до країв для стікання води. Коли ж через умови рельєфу цього зробити не можна, то по обидва боки доріжки потрібно зробити водотоки, а доріжку нахиляють тільки в одну сторону.

Червона цегла для доріжок на присадибних або садових ділянках виглядає дуже красиво. Перепалений цегла – «залізняк» – укладають на підставу за запланованим заздалегідь малюнку. Підготовлене місце засипають шаром піску, змочують водою і кладуть цеглу. По краях доріжку можна обладнати невеликим бордюром з цегли розташованих стоячи або під кутом. Цегляні покриття утрамбовують дерев’яним брусом, після чого рясно заливають водою і дають вилежатися.

Схема укладання цегляної доріжки

Так само на піщаному підставі готують доріжки з природного каменю, який підбирають з буту, спеціально створених каменів або колотого кругляка. Матеріал довговічний і привабливий. Камені різних розмірів укладаються так, щоб вони щільно стикалися один з одним. А якщо проводять мощення доріжки великими каменями, то потрібно їх чергувати з проміжками в кілька сантиметрів. Ці проміжки після посипати грунтом і засіяти травою, яку після проростання періодично підкошують.

Якщо по доріжці з природного каменю плоскої форми приїжджатиме транспорт, камінь викладають на бетонну основу. Підготовлене поглиблення засипають дрібним каменем, галькою або щебенем, заливають водою, утрамбовують і покривають все бетоном, вирівнюючи поверхню. На таку підставу кладуть плоский камінь, заливають проміжки цементним розчином.

Як покласти бетонні плити своїми руками

Викладати доріжку зі стандартних бетонних плит досить просто. Готують підставу на піщаній основі і плитку укладають щільно один до одного або з проміжками, які після засипають ґрунтом, піском або засівають травою. Поверхня плити повинна підніматися над землею на кілька сантиметрів, так як з часом доріжка може просідати.

Підготовка підстави по напрямних

Бетонні плити можна купити, а можна виготовити самому. Виготовляють будь-якої форми, але рекомендують виготовляти їх шириною більше п’яти сантиметрів і завдовжки близько п’ятдесяти сантиметрів. Приготувати бетонну плиту досить просто. Для заснування підійде металевий лист або фанера зі встановленою опалубкою, яку заповнюють бетоном.

Коли бетонна маса застигла, опалубку знімають, і плиту можна використовувати за призначенням. Опалубку готують будь-якої форми з дерев’яних брусків. Для опалубки так само підходить листове залізо, якому надають різну форму – овальну, круглу або імітує природний камінь. Лицьову поверхню плит декорує галькою, шматочками кольорового скла, керамічною плиткою.

Для цього за допомогою клею на аркуш паперу наклеюють декоративні включення, зверху встановлюють форму, заливати бетоном і коли затвердіє все, папір змивають. Плитам надають так само рельєфну фактуру за допомогою металевого листа або товстого дроту. Щоб додати таким виробам міцності, плитку зверху обробляють цементом, а всередину закладають металеві стрижні або дріт.

Часто для проїзду автотранспорту викладають бетонні доріжки, які бувають двоколійного або одноколійні. Двоколійному доріжки розміщує паралельно колії завширшки сантиметрів в 60, риють канавки і засипають їх шаром каменю і щебеню, встановивши попередньо опалубку з дощок. Верхня кромки дощок повинна виступати над землею на п’ять сантиметрів. Опалубку вирівнюють забитими в грунт кілочками і зміцнюють.

Широка бетонна доріжка

Потім бетонну масу заливають всередину, а коли вона затвердіє, по краях кладуть бордюр з грунту і засипають його піском, галькою або засівають травою. Пішохідні доріжки виконують таким же чином, поверхня можна декорувати під бетонні плити або у вигляді природного каменю.

Укладання доріжок натуральним матеріалом

Складним видом покриття доріжок є плитки з природного каменю. Не у всіх виходить красиво викласти в такій матеріал своїми руками, який називають просто «пластушка». Такі плитки являють собою необроблений камінь з пісковика або глинистих сланців. Їх товщина коливається від чотирьох до восьми сантиметрів, а ширина і довжина таких плиток може бути різною. Тому ще перед початком укладання плитки сортують приблизно за розміром. Велику плитку можна розколоти на кілька дрібних заготовок.

Укладання дачних доріжок хоч і важка, але після закінчення робіт ділянку дачі буде мати привабливий вигляд. Для укладання такого матеріалу необхідно, щоб під рукою був молоток і невелика кирка для розколювання заготовок. Фахівці-будівельники використовують в роботі замість молотка «болгарку». Плитку викладають таким чином, щоб шви були однакові між всіма заготовками.

Схема укладання садової доріжки з натурального каменю

Ширину шва витримують від десяти до двадцяти міліметрів, якщо якась плитка лягає нерівно, вище, ніж сусідні плитки, її не прибирають, а видаляють тільки з-під неї зайвий пісок. Іноді замість піску використовують суміш цементу з піском. Через деякий час суміш твердне, утворюється надійне підстава. Після шви засипають піском або гарцовки. Додатково прикрашають такі доріжки на дачі бордюром зі штучної плитки або бетонними брусками на цементному розчині.

Доріжки додадуть вашому саду затишок і індивідуальність.

Схожі статті

Як викласти стежку

Всі словники 199 760

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Знаки етнокультури Жайворонка Жайворонок. Знаки української етнокультури

стежка

СТЕ́ЖКА, и, ж.

1. Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми. І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Гл., Вибр., 1951, 240); Посеред тих звалищ величної природи виднілися подекуди медведячі стежки, протоптані від давніх-давен (Фр., VI, 1951, 15); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (Коцюб., II, 1955, 32); Тільки на шостий день, дослідивши тайгову ріку, звірині й мисливські стежки, помітив Глушак вдалині людську постать (Довж., І, 1958, 104); Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду (Рильський, І, 1960, 129); Викладена цеглою стежка дзвеніла під чобітьми (Пера., Опов. 1970, 119); * У порівн. Нащо ж я тебе Вірно кохаю. Ми ж розійдемось, Як стежки в гаю (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 93); // Смуга, слід, що залишається після руху кого-, чого-небудь. Від порога до стола мокра, болотна стежка, бо надворі сльота (Март., Тв., 1954, 140); Човна одв’язано, лунає стук весла — І стежка нам услід рухома пролягла (Рильський, II, 1946, 141); * Образно. З-за обрію сходить повний місяць. Яснішає море, простеляється стежка від місяця до самого берега (Сміл., Черв. троянда, 1955, 13).

◊ Забува́ти (забу́ти) сте́жку див. забува́ти; Заступа́ти (заступи́ти) сте́жку кому: а) не давати кому-небудь місця для проходу. Христина вибігла й несподівано заступила Ломицькому стежку (Н.-Лев., VI, 1966, 59); б) бути, ставати на перешкоді кому-небудь. — Ненавидять мене магнати, заступають мені стежку, заступають світ до слави (Н.-Лев., VII, 1966, 214); Збо́чувати (збо́чити) з сте́жки див. збо́чувати; Змили́ти сте́жку див. зми́лювати 2 ; Не зароста́є (не заросте́) сте́жка; Не зароста́ють (не заросту́ть) стежки́ див. зароста́ти; Переко́пана сте́жка див. переко́паний; Перетя́ти (перетну́ти) сте́жку див. перетина́ти; Пряма́ сте́жка див. прями́й; Стежки́ позароста́ли див. позароста́ти; Сте́жку гаптува́ти див. гаптува́ти; Сте́жку згуби́ти див. згуби́ти.

2. рідко. Те саме, що дорі́жка 3. В кімнаті квіти і стежки з зеленої ряднини. Дитячий сміх такий дзвінкий, як небеса осінні (Сос., І, 1957, 118).

3. перен. Напрямок, шлях розвитку, діяльності і т. ін. кого-, чого-небудь. Тепер, дякуючи небесній ласці й помочі о. Василя, перед нею простяглися нові стежки (Коцюб., І, 1955, 327); З нього був би справжній народний учитель, коли б життя не повело іншими стежками (Збан., Сеспель, 1961, 287); Тебе моя турбує зустріч кожна, А скільки їх на життєвих стежках! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 134); В одинадцять років став я учнем слюсаря. Отоді й ступив уперше на робітничу стежку, що вивела мене потім на великий революційний шлях (Ком. Укр., 11, 1967, 56).

◊ Залиша́ти (зали́шити) по собі́ сте́жку — своєю працею, відкриттям і т. ін. займати помітне місце в якій-небудь галузі людської діяльності; Збива́ти (зби́ти) з [прямо́ї] сте́жки — не давати можливості кому-небудь вести чесний, добропорядний спосіб життя. [Маруся:] Я знемогла від гріха, лукаві помисли збивають мене з прямої стежки, терном колючим устилають мій шлях рівний, непрохідні перепони становлять на дорозі битій (Мирний, V, 1955, 99); Зверта́ти (зверну́ти, рідше збіга́ти, збі́гти) на свою́ (ту́ю ж) сте́жку: а) починати знову думати, говорити про те, що вже було. — Чому се так, що пан має необмежені грунта, а мені не дав бог і клаптика землі? — непомітно для себе звернув Семен на тую ж стежку (Коцюб., І, 1955, 97); б) починати знову займатися якими-небудь справами. — От, дурів-дурів [Чіпка], та таки й збіг на свою стежку. — Так казали люди (Мирний, І, 1949, 325); Зверта́ти (зверну́ти) розмо́ву (думки́) на і́ншу сте́жку (на і́нші стежки́) — переводити, спрямовувати розмову (думки) на іншу тему, на інший предмет. Щоб якось звернути отаку непевну розмову на іншу стежку, вона тихцем питає: — Дядьку, а в нас уже скоро буде забастовка? (Стельмах, І, 1962, 521); Бажаючи звернути думки на інші стежки, почав [Забейко] оповідати про Ельвіру (Вільдо, На порозі, 1955, 37); Знахо́дити (знайти́) свою́ сте́жку; Втрапля́ти (втра́пити) на свою́ сте́жку — діставати можливість застосовувати свої здібності. Сини.. здорові, кожен свою стежку знайшов (Мур., Бук. повість, 1959, 262); — Ні, не буде й хлібороба з тебе. І хлопець ніби не дурний, тільки, мабуть, на свою стежку не втрапить (Вас., II, 1959, 384); Знахо́дити (знайти́) сте́жку (стежки́) до се́рця (серде́ць) — викликати прихильність, симпатію в кого-небудь. Серед старих комуністів немало справжніх майстрів пропаганди і агітації, що мають великий дар знаходити вірні стежки до сердець молоді (Ком. Укр., 2, 1969, 45); Іти́ (ходи́ти) одніє́ю сте́жкою з ким; Іти́ (піти́) сте́жкою якою, чиєю — займатися тією самою справою, як хтось інший; наслідувати кого-небудь. Її батько не раз та й не двічі нахиляв зятя, щоб той ішов з їм [ним] однією стежкою (Гр., II, 1963, 347); — Мій брат був літературним працівником, я теж, напевн,. піду цією ж стежкою… (Вол., Сади. 1950, 19); Ма́ти свою́ сте́жку — бути оригінальним у чому-небудь. Кожний поет повинен мати в літературі свій шлях, свою стежку (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 195); На пра́вильну (до́бру) сте́жку става́ти (ста́ти, вступа́ти, вступи́ти): а) починати жити чесно, добропорядно. — Як він? — запитав Яремчук Явдоху, очима вказуючи на Стецька. — Дякувати добрим людям, на правильну стежку стає (Цюпа, Назустріч. 1958, 370); б) знаходити правильне розв’язання яких-небудь справ, вирішення питань і т. ін. — Еге-ге! поталанило мені, — радіє старий. — На добру стежку вступив я, піду і далі по ній… (Коцюб., І, 1955, 175); Направля́ти (напра́вити) на до́бру сте́жку кого — допомагати кому-небудь обрати правильний шлях у певній діяльності. Вернувся Чіпка додому радий, що довелося направити громаду на добру стежку (Мирний, II, 1954, 268); Проклада́ти (прокла́сти) собі́ сте́жку див. проклада́ти; Прото́птувати (протопта́ти) сте́жку див. прото́птувати; Прото́птувати (протопта́ти) сте́жку до се́рця див. прото́птувати; Ступа́ти (ступи́ти) на похи́лу сте́жку — морально опускатися, починати вести нечесний спосіб життя і т. ін. Ліда не пригадає, як і коли він ступив на похилу стежку (Мушк., Серце. 1962, 297); Схо́дяться (зі́йдуться) стежки́ див. схо́дитися; Схре́щувалися (схрести́лися) стежки́ див. схре́щуватися; Топта́ти сте́жку див. топта́ти; Торува́ти сте́жку див. торува́ти; Уторо́вана сте́жка див. уторо́ваний; Ходи́ти (іти́, піти́) по рі́зних (і́нших) стежка́х — мати різні інтереси, уподобання. Життя обох — батька і сина — склалося так, що вони весь час ходили по різних стежках, які майже ніколи не схрещувалися (Тют., Вир, 1964, 74); Ходи́ти (іти́, піти́) уторо́ваними стежка́ми (уторо́ваною, проте́ртою і т. ін. сте́жкою) — діяти так, як хтось уже раніше діяв. Сьогодні четвертий (останній, рішучий) дослід. Або друга фракція буде без шкідливих домішок… або йому, Розенбергу, доведеться ходити слідом за Русевичем тими ж уторованими стежками (Шовк., Інженери, 1956, 78); Леся Українка не намагається йти второваними стежками, вона шукає нових шляхів і власне тому не використовує вже готових перекладів (Рад. літ-во, 3, 1957, 108); — Мабуть, як і дід, прадід та батько. покрутишся, поки молодий, а там — і собі протертою ними стежкою підеш. (Мирний, І, 1954, 340).

Стежка, ки, ж. Тропинка, дорожка, стезя. Позаростали стежки і доріжки травою зеленою. Мет. 56. В пекло стежки він не знав. Котл. Ен. III. 10. На стежку чию спасти. Пойти по чьей дорожкѣ. От і я на дідову стежку спала: він учора розбив кухля, а я сьогодня. Лебед. у. До ко́го сте́жку топтати. Ухаживать за кѣмъ. Ум. Стеженька, стежечка. Ти думаєш, моя мамо, що я вже не плачу, а як вийду за ворота, — стеженьки не бачу. Н. п.